0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Кого у суді том врятував від шибениці

Кого у суді том врятував від шибениці

У тюрьмы.Сношение с арестантом.Суд и показание Тома.Бегство индейца.

Наконец сонная атмосфера оживилась, и значительно. Дело об убийстве было назначено к слушанию в суде. Оно немедленно сделалось неисчерпаемой темой деревенских разговоров. Том никуда не мог убежать от них. При всяком намеке на убийство его кидало в дрожь, так как неспокойная совесть и страх заставляли его думать, что эти разговоры ведутся в его присутствии неспроста. Он не представлял себе, каким образом люди могли бы заподозрить, что ему известно что-нибудь об убийстве, и тем не менее ему было не по себе среди этих толков. Мурашки то и дело бегали у него по телу. Наконец он зазвал Гека в укромное место, чтобы потолковать с ним. Ему хотелось развязать язык хоть на минуту, разделив свое бремя с другим страдальцем. Кроме того, он хотел удостовериться, что Гек сохранил тайну.

— Гек, говорил ты кому-нибудь?

— Ну, сам знаешь, о чем.

— О, разумеется, нет.

— Ни единого слова, сохрани меня Бог. А ты почему спрашиваешь?

— Нет, Том Сойер, мы и двух дней живы не будем, если это обнаружится. Ты сам знаешь.

Том почувствовал некоторое успокоение. Помолчав немного, он спросил:

— Гек, может кто-нибудь заставить тебя проболтаться?

— Заставить меня проболтаться? Ну, если мне захочется, чтобы этот черт-метис утопил меня, тогда, пожалуй, проболтаюсь. Иначе — нет.

— Ну, значит, все ладно. Я считаю, что мы до тех пор только и целы, пока не проболтаемся. Но все-таки поклянемся еще раз. Крепче будет.

Они еще раз принесли клятву с мрачными церемониями.

— Что поговаривают, Гек? Я так кучу разговоров слышал.

— Что поговаривают? Да все то же, только и слышишь: Мефф Поттер, Мефф Поттер, Мефф Поттер. Иной раз просто тошно станет, кажется, сбежал бы куда-нибудь.

— Вот и я тоже. Крышка ему, я думаю. А тебе не бывает иногда жаль его?

— Всегда жаль, всегда жаль. Не многого он стоит, но все-таки никому вреда не делал. Наловит, бывало, рыбы, чтобы достать денег на выпивку. Ну, без дела шататься любил. Но, Господи, все мы таковы, — большинство из нас, — даже проповедники и прочие подобные. Но он был добрый малый. Помню, раз отдал мне половину рыбы, хоть и мало ее было на двоих, а сколько раз выручал меня из беды!

— А мне чинил змея, Гек, и насаживал крючки на удочку. Хорошо бы нам выпустить его из тюрьмы.

— Эх, нельзя нам выпустить его, Том. Да и какой прок, его опять поймают.

— Да, поймают. Но меня зло берет, когда я слышу, как неистово его ругают, хотя вовсе не он сделал это.

— Меня тоже, Том. Господи, они уверяют, что он — самый кровожадный злодей в округе, и удивляются, как его раньше не повесили.

— Да, все время так толкуют. И грозятся, что если его оправдают, то они расправятся с ним судом Линча.

Статья в тему:  Можно ли проводить около зданий суда митинги

— Да, так и сделают, наверно.

Мальчики долго говорили, но это не доставило им облегчения. В сумерках они очутились близ маленькой уединенной тюрьмы, быть может, питая смутную надежду на какое-нибудь неожиданное происшествие, которое устранит их затруднения. Но ничего не случилось: по-видимому, ни ангелы, ни феи не интересовались судьбой бедного узника.

Мальчики сделали то, что им часто случалось делать раньше, — подошли к решетке и просунули Поттеру табаку и спичек. Тюрьма была одноэтажная, сторожа при ней не было. Его благодарность за эти приношения всегда терзала их совесть, а в этот раз сильнее, чем когда-либо. Они чувствовали себя в последней степени трусами и предателями, когда он говорил:

— Вы были очень добры ко мне, ребятки, — добрее всех в деревне. И я никогда не забуду об этом. Часто я говорю себе, — вот, говорю, — я всем ребятишкам чинил змеев и игрушки, и показывал им, где хорошо ловится рыба, и всячески ублажал их, однако же все забыли старого Меффа, когда он попал в беду, а Том не забыл, Гек не забыл, да, они не забыли, — говорю я себе, — и я никогда не забуду их! Да, ребята, я сделал страшное дело. Пьян был и себя не помнил, иначе объяснить не могу, и буду висеть за него, и так мне и следует. Следует, да оно и лучше, я думаю, надеюсь, по крайней мере. Ну, да не будем говорить об этом. Я не хочу вас огорчать. Вы так добры ко мне. Одно скажу вам — не пейте никогда, чтобы не попасть в такое вот место. Подвиньтесь-ка немного — вот так. Утешительно смотреть на ласковые рожицы человеку, когда он в такой беде и никто его знать не хочет, кроме вас. Добрые, ласковые рожицы. Влезьте-ка друг другу на спину, чтобы я мог дотронуться до вас. Вот. Дайте пожать ваши руки — они пройдут сквозь решетку. Моя не пролезет. Маленькие рученьки и слабые, но они много помогли Меффу Поттеру, помогли бы больше, если бы можно было.

Том вернулся домой несчастным, и в эту ночь его преследовали страшные кошмары. Весь следующий день и еще день он бродил вокруг суда, испытывая почти неодолимое побуждение войти и рассказать, но пересиливая себя. С Геком было то же самое. Оба мальчика старательно избегали друг друга. Каждый из них уходил на время, но то же неодолимое влечение заставляло обоих возвращаться. Том прислушивался к разговорам публики, выходившей с судебного заседания, но слышал только неутешительные новости. Петля все туже и туже затягивалась на шее бедного Поттера. Под конец второго дня в деревне говорили о впечатлении, произведенном ясным и непоколебимым показанием индейца Джо, причем прибавляли, что относительно вердикта присяжных не может быть никакого сомнения.

Том вернулся домой поздно ночью и влез в спальню через окно. Он был в страшном волнении и несколько часов провалялся без сна. Наутро вся деревня собралась в суде, так как это был решительный день. Представители обоих полов толпились в битком набитой зале. После долгого ожидания вышли присяжные и заняли свои места. Вскоре был введен Поттер, в кандалах, бледный и растерянный, робкий и упавший духом. Его посадили на видное место. Угрюмая, как всегда, фигура индейца Джо также бросалась в глаза. Прошло еще некоторое время. Наконец явился суд, и шериф объявил заседание открытым. Последовало обычное перешептывание между членами суда и шуршание бумаги. Все эти мелочи и проволочки усиливали напряженность ожидания, придавая ему что-то зловещее и внушительное.

Статья в тему:  Суды в которых участвуют арбитражные заседатели

Был вызван свидетель, показавший, что он застал Меффа Поттера за умыванием у ручья рано утром, в тот самый день, когда убийство было открыто, и что подсудимый убежал при виде его. После некоторых дальнейших вопросов представитель обвинения сказал:

Подсудимый на мгновение поднял глаза, но снова опустил их, когда его защитник сказал:

— Защита отказывается от допроса.

Следующий свидетель рассказал о том, как он нашел нож возле трупа. Обвинитель сказал:

— Защита отказывается от допроса, — отвечал защитник Поттера.

Третий свидетель показал под присягой, что не раз видал этот самый нож у Поттера.

Защитник Поттера снова отказался от допроса.

Лица присутствующих начали выражать недоумение. Неужели адвокат решил отказаться от всякой попытки спасти жизнь своему клиенту?

Несколько свидетелей дали показания о подозрительном поведении Поттера на месте преступления. Они тоже были отпущены без перекрестного допроса.

Все подозрительные обстоятельства, говорившие против подсудимого и имевшие место на кладбище в то утро, о котором хорошо помнили присутствующие, были установлены свидетелями, причем ни один из них не был подвергнут перекрестному допросу защитником. Смущение и негодование присутствующих выразилось ропотом, который был прекращен председателем. Обвинитель сказал:

— На основании показаний под присягой граждан, простое слово которых выше подозрения, мы установили, вне всяких сомнений, что это ужасное преступление совершено несчастным узником, находящимся здесь на скамье подсудимых. Мы считаем наше следствие законченным.

Стон вырвался из груди бедного Поттера, и он закрыл лицо руками, слегка покачиваясь из стороны в сторону, а в зале водворилось тяжелое молчание. Многие из мужчин были взволнованы, а сострадание женщин выразилось слезами. Защитник встал и заявил:

— Ваша честь! В начале судебного разбирательства мы имели в виду доказать, что наш клиент совершил это ужасное преступление в состоянии невменяемости, под влиянием слепого бешенства, порожденного пьянством. Наше мнение изменилось. Мы не будем приводить этих доводов. (Обращаясь к судебному приставу.) Вызовите Тома Сойера.

Изумление выразилось на всех лицах, не исключая Меффа Поттера. Глаза всех с вопрошающим любопытством устремились на Тома, который встал и вышел вперед. Мальчик выглядел очень взволнованным, так как порядком побаивался. Его привели к присяге.

— Томас Сойер, где вы были семнадцатого июня около полуночи?

Том взглянул на мрачную физиономию индейца Джо и почувствовал, что язык не повинуется ему. Все затаили дыхание, но он не мог выговорить ни слова. Однако спустя несколько минут собрался с духом настолько, что мог произнести довольно внятно, так что часть присутствующих слышала:

— Немножко погромче, пожалуйста. Не бойтесь. Вы были на кладбище?

Презрительная улыбка мелькнула на лице индейца Джо.

— Близко ли вы были от могилы Горза Вильямса?

— Говорите громче. Как близко?

— Вы прятались или нет?

— За вязами, что растут возле могилы.

Индеец Джо сделал едва заметное движение.

— Был кто-нибудь с вами?

— Да, сэр. Я пришел туда с.

— Постойте — подождите минутку. Нет надобности пока называть имя вашего товарища. Мы вызовем его в свое время. Принесли вы что-нибудь с собой на кладбище?

Том колебался и казался смущенным.

— Говорите, мой милый, без всякого смущения. Правда всегда заслуживает уважения. Что вы принесли туда?

— Только до. дохлую кошку.

Послышался смех, но председатель тотчас прекратил его.

— Мы доставим скелет этой кошки. Ну, милый мой, расскажите же нам, что случилось, — рассказывайте, как умеете, ничего не пропускайте и ничего не бойтесь.

Статья в тему:  Кто такой докладчик в суде

Том стал рассказывать — сначала нерешительно, но, по мере того как он воодушевлялся, речь его лилась свободнее и свободнее. И вскоре только его голос раздавался в тишине. Все глаза устремились на него. С полуоткрытыми ртами, затаив дыхание, присутствующие превратились в слух, не замечая времени под впечатлением рассказа. Напряжение достигло высшей точки, когда Том сказал:

— Когда же доктор нанес удар доской и Мефф Поттер упал, индеец Джо кинулся с ножом и.

Трах. С быстротою молнии метис ринулся к окну, растолкал встречных и исчез!

Що таке «весілля під шибеницею» і чому кохання могло врятувати вбивцю: дивний, але романтичний закон із Середньовіччя

Історик Ольга Тогоєва у своїй книзі «Діла плоті. Інтимне життя людей Середньовіччя у просторі судової полеміки» розповіла про те, чому в той час існував звичай брати в дружини або чоловіки людей, засуджених до страти.

Підпишіться на Знай у Google News! Тільки найяскравіші новини!

В історіографії часто згадується практика «весілля під шибеницею», коли засудженого до смерті могла врятувати дівчина, яка хоче вийти за нього. Традиція була поширена по всій Європі і навіть згадується в романі «Собор Паризької Богоматері», коли П’єра Гренгуара врятувала циганка Есмеральда.

У французькому документі, датованому 1273 роком, сказано, що бідна дівчина чи повія може оголосити про своє бажання вийти заміж за шибеника. Тоді йому прощалися всі злочини, але пару виганяли з міста. У той час існувала ще одна, не менш цікава практика: згідно з указом папи людині, що одружився на «жінці легкої поведінки» прощалися усі гріхи.

Як же проходило «весілля під шибеницею»? У Франції досить було лише крикнути, що хочеш вийти заміж за людину, на яку вже накидають мотузку, і підтвердити це публічно. У Чехії все було ще простіше: дружина могла врятувати чоловіка від смерті, накривши його своєю сукнею або обнявши. У Німеччині жертва зґвалтування могла врятувати ґвалтівника, погодившись вийти за нього.

Головні новини за 26 вересня: «роман» Лесі Нікітюк з Ілоном Маском, замах на українця і випивша Ротару на концерті

Українці привезли малюка в напівнепритомному стані в лікарню і потрапили в пекло: води немає, санітарки кричать

Дотримання норм або порушення прав? Мережа кінотеатрів змусила українців приходити з ПЛР-тестами

«Вже назавжди»: Аліна Гросу в образі Лариси Доліної відгуляла шикарне весілля

Незважаючи на дикість традиції, у Франції було офіційно задокументовано тільки два схожих випадки: у 13 і 15 столітті. У першому випадку повія вийшла заміж за злочинця, у другому — невинна дівчина погодилася піти під вінець з убивцею.

Кого у суді том врятував від шибениці

Тема уроку. Марк Твен. «Пригоди Тома Сойєра». Незвичайні пригоди звичайного бешкетника
Мета уроку: подати учням відомості про життя та творчість американського письменника Марка Твена, розкрити історію створення повісті, ввести поняття «автобіографічний твір»; розвивати пізнавальну активність учнів; виховувати розуміння тісного зв’язку життя і творчості письменника.
Обладнання: ноутбук, мультимедійна презентація, картки з тестовими завданнями
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Кожна людина колись була дитиною. Всі ми родом з прекрасної країни Дитинство, всі ми також були дітьми, балувались, гоняли голубів, боялись темряви, долали страх випробуваннями. Та чомусь часто дорослі забувають про своє дитинство, про свої витівки та починають повчати своїх дітей, забороняючи робити ті витівки, які самі робили. І тоді Дитинство назавжди , на жаль, відходить у минуле. Добре, що деякі мудрі дорослі, а саме письменники, люблять писати книги, вигадуючи різноманітні пригоди , або пригадуючи їх зі свого Дитинства. А ми, читаючи ці книжки, можемо дізнатись, якою ж була їхня країна Дитинства.
Дитинство героїв одного з найвідоміших американських письменників Марка Твена, з життям і творчістю якого ми сьогодні познайомимося, було неспокійним, з пригодами і несподіванками.
ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку. (слайди 1,2)
ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.
30 листопада 1835 року у селищі Флорида (штат Міссурі) у родині Джона Маршалла Клеменса народилась п’ята дитина (за деякими джерелами – шоста) – син Семюель, якому за велінням долі випало стати відомим письменником Марком Твеном (слайд 3).
Робота з портретом

  • Погляньте на портрет Марка Твена у зрілому віці і спробуйте уявити, яким він був у дитинстві
Статья в тему:  Где находится арбитражный суд в новосибирске

(Відповіді учнів)
Слово вчителя.
У «Пригодах Тома Сойєра» Марк Твен спробував воскресити проведені в Ганнібалі дитячі роки, які, попри всі незгоди, що їх судилося пережити його родині, збереглися в пам’яті як ідилія — містечко, що купається в сонячному мареві, лісисті пагорби, на схилах яких він з друзями грався в розбійників, а перед містом — велична широчінь Міссісіпі.
Біографи вже давно встановили, що більшу частину пригод Тома Сойєра автор пережив сам у віці свого героя. Неподалік від Ганнібала справді існував безлюдний острів, куди хлопчаки тікали, щоб сховатися від «цивілізації» дорослих, або ж ховалися в печерах поблизу містечка. В Ганнібалі, у натовпі босоногих хлопчаків, він уперше зустрів прототипів своїх майбутніх героїв — Тома Сойєра, Гекльберрі Фінна, Джо Гарпера. Був у Ганнібалі й індіанець Джо, що ледь не вмер від голоду, заблукавши в одній із печер.
Дружба Семюеля Клеменса з маленьким волоцюгою Томом Бленкеншипом, згодом увічненим ім’ям Гекльберрі Фінн, стала однією з найяскравіших згадок у житті, попри заборону дорослих дружити з ним. Та малий Сем порушував заборони ледь не щодня. Він випробовував на котові ліки, що призначалися йому самому, жахав матір, приносячи додому вужів і кажанів. Часто йому вдавалося уникнути заслуженої кари, і він разом з друзями мріяв про повторення подвигів Робін Гуда та пригод Робінзона Крузо.
У спогадах Твена ці епізоди його дитинства повиті ореолом, тому він не раз звертався до них у своїх творах.
(слайд 4)

  • Коли Сему виповнилось 12 років, помер батько. Семюель почав працювати. Спочатку був робітником у друкарні, потім лоцманом на Міссісіпі. Працюючи лоцманом, він часто чув: «Марк твен», що в перекладі означало: «відмітка два», тобто глибина, достатня для проходу суден, «шлях вільний». Так з’явився псевдонім письменника. З 1863 року всі твори, які він написав, мали підпис Марк Твен.

Словникова робота (слайд 5)

  • Псевдонім — вигадане ім’я;

(Справжнє ім’я письменника — Семюель Ленхгорн Клеменс).

  • Лоцман — спеціаліст, що проводить корабель в межах певної території плавання.

(слайд 6)
Найвідомішими книгами Марка Твена стали «Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна», «Принц і злидар», «Янки із Коннектикуту при дворі короля Артура».
(слайд 7)
У маленькому американському містечку Ганнібал стоїть відлитий з бронзи пам’ятник – два веселі хлопчики, босі, у подертих штанях. Ці двоє бешкетників – нерозлучні друзі Том Сойєр і Гек Фінн.
(слайд 8)
«Пригоди Тома Сойєра» — надзвичайно цікава, захоплююча і світла книжка. Марк Твен писав її, згадуючи власне дитинство. А твір, який написаний на основі власного життя називається автобіографічним.
Теорія літератури. (слайд 9)
(учні записують у зошити)

  • Автобіографічний твір— літературний жанр: опис власного життєвого шляху на основі спогадів.
  • Повість— епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням

(слайд 10)
Марк Твен говорив, що в повісті «Пригоди Тома Сойєра» він розповів про власні витівки. Під іменем тітки Полі письменник зобразив свою матір, під іменем Беккі – одну із своїх шкільних подруг, з якою одного разу заблукав у страшних лабіринтах печери недалеко від містечка Ганнібала. Дівчинку звали Лаура Хокінс, і вони мало не загинули. Вона пережила Марка Твена на18 років. Як цінну реліквію зберігала фотографію двох літніх людей з підписом: «Том Сойєр та Беккі Тетчер»
Як же створювалася ця книга?
(Повідомлення учня-літературознавця)
В 1875 році Марк Твен почав писати «Пригоди Тома Сойєра» — книгу, якій судилося увійти до скарбниці світової літератури. Спочатку він думав, що ця книга не для дітей, що її читатимуть тільки дорослі. Через якийсь час навіть заявив, що цей твір — для хлопчиків і дівчаток. Така невизначеність була, безумовно, не випадковою. Одним з об’єктів нищівної критики письменника стала тогочасна дитяча література. На момент появи «Пригод Тома Сойєра» поширеним жанром дитячої літератури були так звані книги для недільної школи. Писалися вони у сентиментально-набожній манері, розповідаючи про гарних дітей, які підуть до раю, і про поганих, що, звичайно, закінчать життя на шибениці. Традиційним героєм цих книжок був доброчесний, побожний та кволий від хвороби хлопчик, що встигає перед смертю навернути на праведний шлях маленького негідника, який не бажає відвідувати недільної школи.
Книга Твена була полемічно спрямована проти такої літератури, пародіювала її, стверджуючи любов до свободи, до всього чистого, здорового, світлого в людині. Ці ідеї письменник втілив в одному з найчарівніших образів своєї творчості — в образі відчайдушного шибеника Тома.

Статья в тему:  Как просить суд назначить экспертизу

V. Закріплення
Створення анкети твору.
(слайд 11)

  • 1. Автор, назва, рік видання. Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра» (1875)
  • 2. Жанр. Повість
  • 3. Головні герої: тітка Поллі, Том Сойєр,

Сід – брат Тома; друзі Тома (Гекльберрі Фінн, Джо Гарпер, Беккі Тетчер), індіанець Джо, Мефф Поттер, вдова Дуглас
(слайд 12)

  • 3. Елементи сюжету

А. Експозиція: покарання Тома тіткою Поллі.
Б. Зав’язка: на кладовищі
В. Розвиток дії: муки сумління Тома та Гека; хлопчаки на острові; несподіване повернення хлопців; благородний вчинок Тома в школі
Г. Кульмінація: Том у суді; нові розваги — пошуки скарбів; Том і Беккі в печері
Д. Розв’язка: загибель індіанця Джо; Том і Гек розбагатіли
(слайд 13)

  • 4. Тема. Захоплюючі пригоди Тома та його друзів
  • 5. Основна думка. Уславлення радісного світу дитинства, дружби, щирості, небайдужості, взаємодопомоги.

(слайд 14)
6. Висновок. Твір вчить у будь-яких складних ситуаціях залишатися оптимістом, зберігати спокій, бути готовим прийти на допомогу, уміти радіти із звичайних речей
(слайд 15)
Переклади творів Марка Твена

  • Українською мовою твори Марка Твена почали перекладати ще за його життя, Серед відомих перекладачів книжки «Пригоди Тома Сойера» — Марія Грінченко, Юрій Корецький, Володимир Митрофанов, Інна Базилянська. Твір «Пригоди Гекльберрі Фінна» став відомий читачам завдяки перекладу Ірини Стешенко, а «Принц і злидар» українською переклала Марія Рябова

(слайд 16)
Цікаво знати.

  • У США створено два музеї Марка Твена. Один розташований у місті його дитинства — Ганнібалі (штат Міссурі), а другий — у Гартфорді (штат Коннектикут). Музей у м. Ганнібалі називають «Домом Тома Сойєра».

VІ. Рефлексія
Тестова робота зі світової літератури. (слайд 17)

Тема: Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра»
Мета: визначити рівень навчальних досягнень учнів з опрацьованої теми, узагальнити здобуті знання, перевірити, як учні прочитали твір.

1. Назвіть місто, в якому пройшло дитинство М. Твена, описане в «Пригодах Тома Сойєра»:
а) Уельс;
б) Вашингтон;
в) Ганнібал;

Статья в тему:  Суд как особый участник гражданского процесса

2. З якою професією пов‘язане літературне ім‘я Марка Твена?
а) лоцмана;
б) двірника;
в) кухаря;

3. Завдяки чому Марк Твен став популярним письменником?
а) допомозі рідних;
б) великій сумі грошей;
в) наполегливій праці;

4. Хто опікувався Томом Сойєром?
а) тітка Поллі;
б) старший брат;
в) ніхто;

5. Яка риса характеру допомогла Томові швидко побілити паркан?
а) страх бути покараним;
б) винахідливість;
в) працьовитість;

6. Що побачили Том Сойєр і Гекльберрі Фінн на цвинтарі?
а) кількох привидів;
б) грабіжників, котрі ховали скарб;
в) вбивство;

7. Хто врятував від неминучої смерті Мефа Поттера?
а) Беккі Тетчер;
б) Том Сойєр;
в) Гекльберрі Фінн;

8. Де були сховані скарби, які шукали Том і Гек?
а) у печері;
б) в кімнаті тітки Поллі;
в) на цвинтарі;

9. Чим уявляв себе Бен Роджер, йдучи по вулиці повз Тома?
а) лоцманом
б) судном, капітаном і штурвалом;
в) пароплавом «Велика Міссурі»

10. Якою дитиною у сім‘ї був Марк Твен?
а) першою;
б) п‘ятою
в) в літературі це залишається невідомим;

11. Справжнє ім‘я Марка Твена:
а) Антуан де Сент-Екзюпері
б) Семюель Ленхгорн Клеменс
в)Джозеф Редьярд Кіплінг;

12. «Пригоди Тома Сойєра», це твір, який належить до жанру:
а) повість;
б) оповідання;
в) казка.

Взаємоперевірка. (слайд 18)
Відповіді: 1в, 2а, 3а, 4а, 5б, 6в, 7б, 8а, 9в, 10б, 11б, 12а.
VІІ. Домашнє завдання. (слайд 19)
Підготувати інсценізацію «Том і Бен» (2 учнів)
Інсценізація учнями фрагменту твору (картки)

Том і Бен

  • То що, друже, мусимо працювати?
  • А, це ти, Бене! Я тебе й не помітив.
  • Слухай, я йду купатися. А ти не хочеш? Та ні, ти, мабуть, краще попрацюєш, еге ж?
  • Що ти називаєш працею?
  • А оце що – хіба не праця?
  • Ну що ж, може, праця, а може , й ні. Я знаю тільки, що Томові Сойєру вона до вподоби.
  • Ха, можна подумати,що тобі й справді подобається білити!
  • Чи подобається? А чомби й ні? Хіба нам кожного дня випадає білити паркани?
  • Слухай, Томе, дай і мені трохи побілити.
  • Та ні, Бене, мабуть нічого не вийде. Розумієш, тітка Полі дуже прискіпується, до цього паркана – він же виходить на вулицю. Його треба ретельно побілити. Певно, так зуміє хіба один хлопець на тисячу, а може, і на дві тисячі.
  • Та невже? Ой Томе, ну дай мені спробувати… Хоч трішечки. Якби це ти мене просив, я б дав.
  • Бене, та я б з охотою, слово честі, але ж тітка Полі… Он і Джім хотів білити, а вона не дозволила, і Сід хотів, і Сідові не дозволила
  • Ну дай спробувати… я віддам тобі яблуко
  • Та ні
  • Я віддам тобі все
  • Біли

Для всіх: повторити вивчені поняття «повість», «псевдонім», «автобіографічна повість»; перечитати розділ «На кладовищі»
VІІІ. Підсумок уроку
Метод «Незакінчене речення»

  • На уроці ми познайомилися ….
  • Мене вразило те, що …
  • Я зрозумів, що …

Кого у суді том врятував від шибениці

ТОМ ГРАЄТЬСЯ, ВОЮЄ, ХОВАЄТЬСЯ

— І де дівся цей хлопець, хотіла б я знати… Томе!

Старенька зсунула окуляри на кінчик носа і оглянула кімнату поверх окулярів; потім вона підняла окуляри на лоба і глянула з-під них. Вона майже ніколи не дивилася крізь окуляри, шукаючи таку дрібницю, як хлопця. Адже ці окуляри були її парадним убранням, гордістю її серця і надівались вони для краси, а не для звичайних потреб; вона могла дивитися з таким самим успіхом і крізь пічні заслінки. На хвилинку вона розгубилась, а потім сказала не дуже сердито, але досить голосно, щоб меблі могли її почути:

Статья в тему:  Как узнать решение суда в польше

— Ну, присягаюся, якщо я спіймаю тебе, я…

Вона не закінчила, бо саме в цей час нахилилась і почала штурхати щіткою під ліжком, переводячи подих після кожного руху. Але з-під ліжка вона не витягла нічого, крім кішки.

— От препоганий хлопчисько! Ніколи ще не бачила такого!

Старенька підійшла до відчинених дверей і, ставши на порозі, пильно вдивлялася в свій город — помідори, які заросли бур’янами. Тома там не було. Тоді вона підвищила голос так, щоб його було чути якнайдалі, і гукнула:

Легенький шелест почувся ззаду. Вона обернулась і тієї ж миті схопила за підтяжки хлопчика, що збирався втекти.

— Ну, от! Мені слід було б зазирнути до цієї комори! Що ти там робив?

— Нічого? Подивись на свої руки, подивись на свій рот. Що це таке?

— Ну, то я знаю! Це — варення, ось що це таке! Сорок раз казала тобі: якщо ти не залишиш не варення в спокої, я з тебе шкуру здеру. Дай-но мені різку.

Різка свиснула в повітрі. Біда була неминуча.

— Ой, тітко! Що у вас за спиною?

Старенька злякано обернулась і схопилася за спідницю. А хлопець миттю переліз через високий паркан і зник.

Тітка Поллі на хвилину остовпіла, а потім тихо засміялася:

— Оце то хлопець! Невже я ніколи нічого не навчусь? Хіба ж він мало мене дурив? Час би вже порозумнішати! Але, мабуть, старий дурень найдурніший за всіх. Недарма кажуть, що стару собаку не навчиш нових штук. Але, боже ж мій, він завжди придумає щось нове, і ніколи не вгадаєш, що він утне. Він начебто знає, скільки можна мучити мене безкарно, а коли я розсерджуся, зараз же втече або розсмішить мене. І гнів мій проходить, і я не можу його бити. Я не виконую свого обов’язку щодо цього хлопця, нічого гріха таїти. Сказано ж в біблії: заощадиш різку — зіпсуєш дитину. Я страждатиму за гріхи нас обох, це я знаю напевне. Він пустун. Але, боже мій, він же, бідолашний, син моєї покійної сестри, і не можу я його відшмагати. Щоразу, як я відпускаю його, совість мучить мене; і щоразу, як я б’ю його, жаль крає моє старе серце. Ну що ж, правду сказано в святому письмі: у людини дні короткі і повні скорбот. І це таки так. У школу він сьогодні не повернеться і байдикуватиме до самого вечора. Але завтра мені доведеться покарати його — посадити за важку роботу. Жорстоко змушувати його працювати тоді, коли у всіх хлопців свято, але нічого не вдієш: роботу він ненавидить над усе в світі, а мені треба ж коли-небудь виконати свій обов’язок, бо інакше я погублю дитину.

Том таки справді цілий день байдикував і дуже весело провів час. Він прийшов додому саме вчасно, щоб перед вечерею допомогти негреняті Джімові напиляти дров на завтра, наколоти трісок на розпал або — точніше — розповісти про свої пригоди, поки той виконував три чверті всієї роботи. Молодший брат Тома, Сід (не рідний брат, а зведений), уже зовсім упорався (він мусив збирати гілки). Сід був смирний хлопець. Він ніколи не пустував і не завдавав прикростей дорослим.

За вечерею Том нишком тягав цукор, коли обставини це дозволяли. Тітка Поллі задавала йому глибокодумні і лукаві питання, сподіваючись, що Том проговориться. Подібно до багатьох простеньких душ, вона вважала себе великим дипломатом, здатним до найтонших і наймудріших вивертів. У своїх наївних запитаннях вона вбачала дива хитрощів і лукавства.

Статья в тему:  Как не платить деньги по решению суда

— Томе, — сказала вона, — у школі сьогодні, либонь, було жарко?

— Дуже жарко, правда ж?

— А тобі не хотілось купатися, Томе?

Том відчув щось недобре. Тінь підозри вкралася йому в душу. Він пильно глянув у лице тітки Поллі, але не зміг ні про що догадатись. І відповів:

— Та ні, тобто не дуже.

Старенька помацала рукою Томову сорочку і сказала:

— Навіть не спітнів.

І вона з гордістю подумала: як уміло переконалася вона, що сорочка у Тома суха, а ніхто навіть і не догадався, що в неї на думці було. Але тепер Том зрозумів, куди вітер віє. Тому він поспішив запобігти дальшим запитанням:

— Ми підставляли голову під кран. У мене ще й досі волосся мокре. Бачите?

Тітка Поллі з сумом подумала, що вона забула про таку просту річ і знову проґавила важливий доказ вини. Раптом їй знову спало па думку:

— Томе, адже для того, щоб підставити голову під кран, тобі не довелось відривати комірця од сорочки в тому місці, де я його зашила? Ану, розстебни куртку!

Том зовсім перестав хвилюватися. Він розстебнув куртку. Комірець сорочки був дбайливо пришитий.

— Ну й добре. От молодець! А я була певна, що ти байдикував і бігав купатись. Гаразд, я не серджусь на тебе: ти хоч і великий крутій, але іноді буваєш кращим, ніж можна подумати.

Вона й журилася, що її хитрощі не досягли мети, і водночас раділа, що Том, нарешті, стає слухняним хлопцем. Але тут Сід зауважив:

— А мені здавалося, ніби комірець ви пришили білою ниткою. А тепер я бачу, що це чорна.

— Справді, я пришила білою. Томе.

Але Том не чекав далі. Вже за дверима він гукнув:

— Сіде, я тебе за це відлупцюю!

У безпечному місці Том оглянув дві великі голки, встромлені за вилоги куртки. На одній голці була намотана біла нитка, а на другій — чорна.

— Вона ніколи б не помітила цього, коли б не Сід, чорти б його забрали! Та й вона хороша: шиє то чорною, то білою. Краще вона б вибрала якийсь один колір, а то ніколи не вгадаєш… А Сіда я все-таки поб’ю, — щоб я пропав, коли не поб’ю!

Том не був зразковим хлопчиком, яким би могло пишатися все місто. Проте він добре знав, хто був зразковим хлопчиком, і ненавидів його.

А втім, за дві хвилини, і навіть раніше, він забув усі свої турботи. Не тому, що вони були для нього не такі тяжкі й гіркі, як турботи дорослих людей, а тому, що цієї хвилини його захопило нове велике діло і витиснуло їх з голови. Так само і дорослі люди забувають своє лихо, захопившись новою роботою.

Такою новинкою був особливий спосіб свистіти, який Том перейняв від одного негра, і тепер йому хотілось попрактикуватися без перешкод. Свистіти треба було з переливами, по-пташиному, торкаючись язиком до піднебіння. Читач, мабуть, пригадує, як це робиться, — коли тільки сам був хлопчиком. Том не пожалкував праці і добився успіхів. Незабаром він весело йшов вулицею, і рот у нього був сповнений солодкої музики, а душа сповнена радості. Він почував себе, як астроном, що відкрив нову планету, — і без сумніву, якщо говорити про сильну, глибоку, нічим не затьмарену радість, то у хлопчика її було більше, ніж у астронома.

Статья в тему:  В какой суд подается заявление о защите чести и достоинства

Влітку вечори довгі. Ще було видно. Раптом Том увірвав свій свист. Перед ним стояв чужий, незнайомий хлопець, трохи вищий за нього самого. Нова особа будь-якого віку і статі завжди викликала цікавість жителів маленького містечка Санкт-Петербургу [1] . До того ж хлопець був чепурно одягнений, — чепурно одягнений у будень! Це було просто дивовижно! Гарний капелюх, акуратно застебнута синя суконна куртка, нова і чиста, і такі самі штани! На ногах черевики, дарма що сьогодні тільки п’ятниця. На шиї у нього була навіть краватка — строката стрічка. Взагалі він мав вигляд міського франта, і це страшенно дратувало Тома. Що більше Том глядів на це диво дивне, то біднішим йому здавався його власний костюм і то вище задирав він носа, показуючи, які огидні йому подібні пишні вбрання. Обидва хлопці не вимовили й слова. Але варт було одному зробити крок, як робив крок і другий — тільки вбік, по колу. Вони стояли дуже довго лицем до лнця і дивились один одному в очі. Нарешті Том сказав:

Американці люблять давати своїм малим містечкам гучні назви столиць. У них є кілька Парижів, три чи чотири Єрусалими, Константинополь і т. д. Містечко, про яке йде мова в цій книзі, вони назвали ім’ям тодішньої російської столиці.

Спустя 16 лет найден последний из лидеров банды Морозова. Громкий процесс и откровения чудом выживших. Расследование ОНТ

К громкому уголовному делу. В Гомеле судят Сергея Дербенева. Его называют последним из лидеров банды Морозова, которая в 90-х наводила ужас на жителей юго-восточного региона.

Убийства, грабежи, рэкет – преступная группировка отличалась безжалостными выходками. И Дербенев – один из верховодов, которого подозревают в убийстве сразу восьми человек. 16 лет он скрывался от правосудия и все-таки его нашли. Наши коллеги из программы «Тревожная кнопка» провели собственное расследование. Впервые на экране – откровения тех, кто лично смотрел смерти в глаза.

Они хотели стать «крестными отцами» Беларуси. История самой жестокой и кровавой банды началась в 90-х в районе «Гомсельмаш». Два друга, Морозов и Матюшков, начнут с рэкета, подожмут под себя Центральный рынок и обложат данью палатки – $15 с торговца.

Тогда в Гомеле действовали 6 крупных преступных группировок. «Морозовцы» устранят конкурентов и установят свой контроль. Первое убийство: уголовного авторитета Савича пристрелят на его же кухне. А дальше – конвейер.

А лексей А ксенов, начальник 2-го отдела 2-го управления ГУБОПиК МВД : «П осле совершения убийств не особо переживали по поводу сокрытия улик и трупов потерпевших. Как правило, потерпевшие были либо утоплены, либо их трупы были сброшены в речку Сож».

Каждого убитого они привозили сюда. Привязывали к телам гусеничные траки. И скидывали вниз.

Вячеслав Бычков, потерпевший: « Они как звери, почувствовали один раз кровь и потом уже как вампиры, не могли остановиться».

В 93-м Вячеслав отмечал освобождение товарища из тюрьмы. Собрались в «Туристе» – излюбленное место всех братков. Здесь его и поджидала смерть.

Вячеслав Бычков, потерпевший: « Я стоял возле входа, там разговаривал. И его киллер штатный Тюнис Андрей отошел метров на пять вниз по лестнице, встал к стене, уже поздно было, темно, ну, и выстрелил в меня».

Штатный киллер «морозовцев» сделает три выстрела. Одна пуля попадет в голову.

Вячеслав Бычков, потерпевший: «Пуля прошла в затылок и вышла здесь, возле носа, прошла внутри по черепу, перебила ушную трубу, височную кость раздробила».

Второй выстрел – мимо. А третью пулю остановит. нога товарища.

Вячеслав Бычков, потерпевший: « Меня спасло то, что вышел мой товарищ, и у него нога очутилась напротив меня, мне врачи сказали, если б еще две пули в любое место мне попало, я б ы просто истек кровью».

« Морозовцы » хотели, чтобы Бычков платил. У того был строительный бизнес. Когда отказался, в банде решили: нет человека – нет проблемы. Ему повезло, хотя 13 операций до сих пор беспокоят. А вот киллера «убрали» свои же – тот приедет в гости, и его выйдет встречать Дербенев. В ОПГ все знали: «Если Дербень обнял – человека больше нет…» Собеседник расслаблялся, и в это время Дербенев сжимал сильнее.

Статья в тему:  Каковы условия принятия искового заявления в арбитражном суде

В нулевых бандой вплотную займутся опера. Не те, кого запугали или подкупили. Но бандиты тщательно заметали следы. Они даже будут переставлять дорожные знаки и километровые столбики в местах, где хоронили жертв. 7 месяцев активного поиска – страшные находки. И – задержание банды. Но операция сорвется.

А лексей А ксенов, начальник 2-го отдела 2-го управления ГУБОПиК МВД : «У частники банды были предупреждены о приезде членов оперативной группы, и многие лидеры успели скрыться к нашему приезду, Дербенев убежал дальше всех».

Украина. Казахстан. Потом Россия. Как можно дальше от Беларуси. Последней точкой станет Владивосток. Именно здесь он начнет новую жизнь.

Инна Дербенева. Она до сих пор носит фамилию бывшего мужа. Но отказывается верить в то, что жила с тем, кого обвиняют в восьми убийствах.

Инна Дербенева, бывшая жена Сергея Дербенева: « Я не хочу сказать, что он святой, но вот было у него благородство, мушкетерство какое-то».

Вячеслав Бычков, потерпевший: «О н такой же зверь, как они все остальные, может быть, еще и хуже».

Инна Дербенева, бывшая жена Сергея Дербенева: « Я, конечно, не в курсах, но, может, он рядышком стоял, потому что, ну, со стороны даже жестокости я не видела».

На самом деле Дербенев занимал важное место в самой кровожадной группировке Беларуси.

167 томов уголовного дела. И самая большая камера для подсудимых. 1 декабря 2006 года Верховный суд вынесет приговор.

Троих расстреляют. Остальные получат до 20 лет лишения свободы. А Дербенева будут искать 16 лет. И все-таки найдут.

А лексей А ксенов, начальник 2-го отдела 2-го управления ГУБОПиК МВД : «Он сделал себе поддельные документы и начал новую жизнь, с учетом личности Дербенева, он являлся одним из самых скрытых, самых дерзких участников банды, лидеров банды » .

Новая семья. Новая работа. Новая легенда. Мол, родился и вырос в России. А потом вдруг случайно в 2011-м году ударился головой. И потерял память.

– Гражданство России когда получили?

– Гражданином России являлся .

– Где получали первый паспорт гражданина России?

– С 16-летнего возраста, находясь здесь, во Владивостоке, вы получили первый паспорт, да?

– За что задержаны, вы знаете?

А лексей А ксенов, начальник 2-го отдела 2-го управления ГУБОПиК МВД : « Взял имя Коваленко Сергей Николаевич, и если бы ни небольшая его оплошность, возможно, так и не смогли бы мы выйти на его след» .

Он все просчитал: уехал почти за 10 тысяч километров, не брал в руки телефон, не пользовался интернетом. Но просчитался. Отпечатки пальцев «Коваленко» и Дербенева совпали. И вот он перед судом. 50 томов уголовного дела из 167 принадлежат только ему одному! 8 жертв. И это лишь начало его новой главы в этой слишком страшной истории.

Источники:

http://xn—-7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D0%B9%D0%B5%D1%80%D0%B0/23

http://znaj.ua/history/204854-shcho-take-vesillya-pid-shibeniceyu-i-chomu-kohannya-moglo-vryatuvati-vbivcyu-divniy-ale-romantichniy-zakon-iz-serednovichchya

http://aza989.ucoz.ua/load/konspekti_urokiv/konspekt_uroku_mark_tven_prigodi_toma_sojera_nezvichajni_prigodi_zvichajnogo_beshketnika/6-1-0-77

http://www.litmir.me/br/?b=202633&p=31

http://ont.by/news/spustya-16-let-najden-poslednij-iz-liderov-bandy-morozova-gromkij-process-i-otkroveniya-chudom-vyzhivshih-rassledovanie-ont

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:

Adblock
detector