0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Як оскаржити ухвалу верховного суду

Як оскаржити ухвалу верховного суду

Однією з основних новел судової реформи є визначення Верховного Суду як єдиної касаційної інстанції в Україні. Верховний Суд (ВС) є найвищим судом у системі судоустрою України, у його складі функціонують Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд і Касаційний цивільний суд. Тобто ВС поглинув раніше існуючі ВАСУ, ВГСУ та ВССУ.

Реформа повернула систему судоустрою до раніше існуючої триланкової з деяким осучасненням.

Без права на касацію

Внесеними раніше змінами до Конституції України щодо правосуддя закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та лише у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення. Впроваджені Законом № 2147-VIII зміни до процесуальних кодексів спрямовані на обмеження кола справ, що можуть підлягати касації.

Відтепер ГПК, ЦПК і КАСУ містять переліки справ, які не підлягають касаційному оскарженню (ч. 3 ст. 288 нової редакції ГПК, ч. 3 ст. 390 нової редакції ЦПК, ч. 5 ст. 328 КАСУ).

Тобто розгляд певних справ завершуватиметься на рівні апеляції, лише більш складних – на рівні касації. На цьому буде поставлено крапку в судовому розгляді справи, що має скоротити шлях до остаточного судового рішення.

Які ж саме категорії справ позбавлено права на касацію, розглянемо детально. Так, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах (справах незначної складності).

Малозначними, як у цивільному, так і господарському процесі, є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні до 176200 грн), а також справи незначної складності з ціною позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні 881000 грн), які визнані судом малозначними, за винятком окремо визначених спорів.

У цивільному процесі

Цивільні справи з ціною позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у яких таки можна розраховувати на касацію:

• сімейні (крім стягнення аліментів і поділу майна подружжя);

• щодо приватизації державного житлового фонду;

• щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування;

• вимоги у яких об’єднані з вищезазначеними.

У господарському процесі

У господарських спорах винятки становлять справи, для яких право на касацію передбачено, зокрема, у справах:

• за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

• у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

• у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності (крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

• у спорах, що виникають із відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

• у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинено) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

• у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

• об’єднаних з такими вимогами.

В адміністративному процесі

Адміністративними справами незначної складності, яких позбавлено права на касацію, є справи щодо:

• прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище);

• оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат і пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

• припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців у випадках, визначених законом, чи скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;

• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

• оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

Статья в тему:  Какой суд рассматривает дела об административных правонарушениях

• стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений Кодексом строк оскарження;

• оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

• перебування іноземців або осіб без громадянства на території України;

• а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком окремих справ.

Винятки, тобто ті, що передбачають право на касацію, становлять справи у спорах:

• щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених КАСУ;

• щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

• про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

• щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Можна сперечатися щодо віднесення чи невіднесення тих чи інших справ до переліку тих, що можуть розраховувати на касаційний перегляд судового рішення, однак очевидно, що справи незначної складності завершуватимуться на рівні апеляції, у чому вбачається певний позитив. Адже в більшості справ при перегляді у касаційному порядку можна розраховувати на «нове коло», тобто скасування незаконного судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Часто це призводило до зловживань – свідомого затягування розгляду справи на роки. Проте, з іншого боку, якщо суд апеляційної інстанції винесе помилкове рішення, виправити його буде вже неможливо. Однак оскільки усі національні механізми захисту можна вважати вичерпаними, судове рішення ще може бути оскаржене до Європейського суду з прав людини, хоча скористається цим правом аж ніяк не кожен незгодний із судовим рішенням.

Знову ж таки, якщо не усунути повністю корупційні ризики на рівні двох нижчих інстанцій, можлива й надалі така ситуація, коли у подібних правовідносинах суди по-різному застосовуватимуть одні й ті самі норми права, існуватимуть протилежні судові рішення в аналогічних спорах. Хай навіть і в малозначних справах, однак це неприпустимо, і все-таки мають бути механізми перегляду таких рішень із підстав неоднакового застосування норм права.

Залишається сподіватися на справедливість і неупередженість суддів апеляційних судів, а також на високий професіоналізм адвокатів (юристів), здатних переконати та довести свою позицію в судах лише на рівні двох ланок.

«Виняткове» право на касацію

Увагу практиків привертають норми «виняткового» права на касацію, яким можна наділити за певних умов.

Отже, якщо загалом неможливо, але дуже «потрібно», то касаційному оскарженню може підлягати рішення, якщо:

• касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

• особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи;

• справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

• суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних (справ незначної складності) помилково.

Очевидно, що такі поняття, як «фундаментальне» чи «виняткове» значення або «значний» суспільний інтерес, є оціночними, що закладає підвалини для можливих зловживань і допуску до касації «обраних» справ та несе корупційні ризики. Можна стверджувати, що мало не кожна справа для її учасника має виняткове значення, тому наділити «винятковим» правом на касацію можна в разі такої необхідності.

Вибірково до касації

Навіть якщо право на касацію законодавцем збережено, суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо визнає касаційну скаргою необґрунтованою. З практики відомо, що в ухвалах про відмову у відкритті касаційного провадження свого часу не наводилися жодні конкретні підстави відмови, а містилися лише загальні формулювання обсягом у кілька речень. Так само можна сформулювати й на вимогу нових процесуальних законів «мотиви», з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження із зазначенням, що правильне застосування норми права є «очевидним і не викликає розумних сумнівів». Адвокати-практики не розраховують, що під час відмови у відкритті касаційного провадження наводитимуться правові висновки ВС щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, однак хотілося б на це сподіватися.

Можна з упевненістю прогнозувати, що так званий «футбол» застосовуватиметься частіше, особливо в умовах теперішньої завантаженості ВС «старими» та «новими» касаціями.

Статья в тему:  Эксплуатация воздушных судов и организация воздушного движения кем работать

Касація не по кишені

Не лише коло справ, а й коло осіб, спроможних піти на касацію, суттєво скоротиться, адже сплатити у майнових спорах максимальний судовий збір у розмірі 17620 грн (фізичній особі в справі цивільній) чи 1233400 (юридичній особі) спроможна аж ніяк не кожна особа.

Звичайно, наведені суми є максимально можливими, але нерідко спір стосується фактично власного майна, у результаті спору особа нічого не отримує (не стягує), а лише визнає чи відновлює своє право, однак змушена сплатити такі значні суми коштів. В умовах фінансової кризи та зубожіння населення такі розміри судового збору є неприйнятними.

Додавши витрати на правничу допомогу, скаржник добре подумає, чи скористатися наданим правом на касацію, навіть за наявності примарної можливості їх відшкодувати у майбутньому. Напевно, на це також розраховував законодавець при підвищенні ставок судового збору саме за подання касаційної скарги до 200 %, чим також стримуватиметься потік касаційних скарг до новоствореного ВС.

Оцінка перспектив касаційного провадження до ВС з урахуванням його правових висновків покладається на адвокатів, що вимагає високого рівня професіоналізму в сучасних умовах, завдяки майстерності яких можна домогтися або навпаки уникнути касаційного перегляду судового рішення.

_____________________________________________
© ТОВ «ІАЦ «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов’язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» заборонено.

Як оскаржити ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки в рамках досудового розслідування

Интересные консультации

Хочу розповісти про один із способів доступу до документів підприємства, яким користуються слідчі ДФС — отримання через суд дозволу на проведення позапланової документальної перевірки в рамках досудового розслідування.

Коли у слідчих не вистачає доказів, а справа вже є, вони починають ухитрятись.
Ось і придумали в ході досудового розслідування звертатись до суду з клопотанням про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки, посилаючись на п.75.1 ст.75 та п.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України.

А чи правомірні такі дії? Ні!

КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення позапланової перевірки, ще й більш того, в КПК України відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань. Вирішення слідчим суддею вказаного клопотання також не охоплюється його повноваженнями, визначеними КПК України.

Проте, не дивлячись на це, є судді, які розглядають такі клопотання та призначають позапланову перевірку, що є порушенням вимог ст. 26 КПК України.

Крім того, в ухвалах судді вказують, що вони не оскаржується. Але їх оскаржити можта і треба!

Велика палата Верховного суду у постановах від 23.05.2018 року (у справах № 243/6674/17-к та №237/1459/17) зазначила, що апеляційні суди зобов’язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок.

Судової практики зі скасування таких ухвал слідчого судді в реєстрі судових рішень вдосталь.

Задовольняючи клопотання, слідчі судді виходять,

по-перше, із ч. 1 ст. 84, ч. 2 ст. 84 та п. 4 ч.2. ст. 99 КПК України, згідно з якими процесуальним джерелом доказів є акт перевірки.

По-друге, з п. 75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, за правилами, яких документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, в тому числі, рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Водночас, ч. 2 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, чинне кримінальне процесуальне законодавство не наділяє сторону обвинувачення повноваженням щодо безпосереднього проведення такої процесуальної дії, як позапланова документальна перевірка. Вона також не відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій. Необхідні для досудового розслідування відомості слідчий, прокурор мають право отримати виключно в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законодавством.

Отже положеннями п.78.1.11 ст.78 Податкового кодексу України, на які посилаються як слідчий у клопотанні, так і слідчий суддя в ухвалах, відповідно до яких документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, то вказана норма передбачає, що позапланова перевірка проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Однак ні ПК України, ні КПК України не передбачено компетенції слідчого судді щодо прийняття такого рішення, а також процедури та умов його прийняття.

Статья в тему:  До какой суммы рассматривает арбитражный суд

На стадії досудового розслідування кримінального провадження, як указують приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснює слідчий суддя відповідно до його повноважень, який вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, як наголошується в ч. 3 ст. 26 КПК України. Чинний КПК не містить норм щодо порядку розгляду клопотань слідчого чи прокурора про проведення позапланової документальної перевірки, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань та ухвалення рішення за результатами їх розгляду. За відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання старшого слідчого про проведення позапланової документальної перевірки, а також за відсутності встановленого нормами КПК порядку розгляду такого клопотання, вказане клопотання не може бути розглянуте слідчим суддею по суті.

Тож беріть собі на замітку та сміло оскаржуйте такі ухвали в апеляцію.

Аналітика

Верховний Суд: право на оскарження ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінального провадження підтверджено!

20 липня, 2018 Інформаційні листи

Питання незаконності призначення слідчими суддями податкових перевірок у рамках кримінального провадження вперше було піднято ще у жовтні 2016 року в нашому інформаційному листі «Податкові перевірки в рамках кримінального провадження: незаконність і недопустимість, наслідки».

І вже з перших спроб боротьби з такого роду ухвалами правова спільнота зіткнулася із дуже серйозною проблемою – апеляційні суди відмовляли у відкритті провадження за апеляційними скаргами у зв’язку з тим, що ст. 309 КПК України не передбачено право на оскарження такого роду ухвал в апеляційному порядку. Проте КПК України не передбачає ані права слідчих/прокурорів на звернення до слідчих суддів із клопотаннями про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження, ані права слідчих суддів на винесення такого роду ухвал.

Звісно, були колегії суддів апеляційних судів, які підходили до вирішення права на оскарження ухвал про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження з позиції верховенства права, приймали до розгляду та задовольняли апеляційні скарги платників (як описано детальніше в аналітичному матеріалі за посиланням) – проте, переважна більшість суддів апеляційної інстанції намагалися «відхреститися» від такого роду апеляційних скарг і просто відмовляли у відкритті апеляційного провадження за ними.

Такі ухвали про відмову у відкритті провадження були оскаржені в касаційному порядку. І навіть була негативна практика – зокрема, Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2018 року в справі № 757/2200/17-к, якою суд визнав законною ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про призначення перевірки в рамках кримінального провадження. Вказана Постанова була явно незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, про що детально викладено в аналітичному матеріалі за посиланням.

Разом із цим, на щастя, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду винесла Ухвалу від 06 березня 2018 року № 51-499км17, якою прийняла рішення про передачу справи за касаційною скаргою на Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на Ухвалу слідчого судді про призначення перевірки в рамках кримінального провадження ̶̶̶ на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З того часу правова спільнота, затамувавши подих, чекала, що ж вирішить Велика Палата Верховного Суду, чи підтвердить вона право на оскарження в апеляційному порядку ухвал про призначення перевірок в рамках кримінального провадження, та чи розгляне взагалі право слідчих суддів на винесення такого роду ухвал.

23 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду (далі – Велика Палата ВС) винесла Постанову у справі № 243/6674/17-к (міститься за посиланням), якою Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на Ухвалу про призначення перевірки було скасовано і призначено новий розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції (далі – Постанова Великої Палати ВС).

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВС

Відповідно до п. 15 Постанови Великої Палати ВС суд виходив із наступного (цитата):

Тобто Велика Палата ВС виходила з того, що оскільки КПК України не містить правових підстав та порядку винесення слідчими суддями ухвал про призначення перевірок в рамках кримінального провадження – положення ст. 309 КПК України, яке містить перелік ухвал слідчих суддів, що можуть бути оскаржені в рамках досудового розслідування, не повинні застосовуватися до даного випадку.

Статья в тему:  Как написать в страсбургский суд

При цьому щодо застосування норм процесуального права суд у п. 16 Постанови Великої Палати ВС погодився із судом касаційної інстанції, який передав дану справу на перегляд Великої Палати ВС про те, що:

При цьому, надаючи аргументування щодо застосування норм кримінального процесуального права, Велика Палата ВС у п. 20-21 Постанови вказала:

«20. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, і зокрема, з забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

21. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК (частина третя статті 392 КПК). Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в КПК є норма, якою це дозволено. Однак Конституційний Суд України, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження (абзац другий підпункт 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010…).

Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали».

При цьому застосування до даного випадку приписів ст. 309 КПК України, яка передбачає, що інші ухвали слідчого судді (право на оскарження яких на досудовому провадженні не передбачено даною нормою) оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді – порушувало б право на ефективний судовий захист. Зокрема, у п. 22 Постанови Велика Палата ВС зазначила, що:

В обґрунтування наведеного Велика Палата ВС навела практику Європейського Суду з прав людини із застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо умов прийнятності апеляційної скарги, зазначивши те, що одним з аспектів «Право на суд» є право доступу до суду, яке не є абсолютним і може підлягати обмеженням (накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги). Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Водночас Велика Палата ВС зазначає, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети, або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі вищевикладеного, Велика Палата ВС у п. 26-28 Постанови прийшла до наступних в и с н о в к і в:

«26. Зважаючи на важливість для суб’єктів, щодо діяльності яких слідчі судді надають дозволи на проведення позапланових перевірок, прав, установлених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, та враховуючи відсутність надійних процесуальних механізмів захисту прав під час підготовчого провадження, Велика Палата вважає практичним та ефективним право на апеляційний перегляд таких ухвал у стадії досудового розслідування.

27. Оскільки слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області прийняв рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, яке не передбачене КПК, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами частини шостої статті 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК). Зміст цієї засади розкрито у статті 24 КПК, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

28. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ВІДКРИВАТИ АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА СКАРГАМИ НА УХВАЛИ СЛІДЧИХ СУДДІВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАПЛАНОВИХ ПЕРЕВІРОК».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду було нарешті усунуто суперечливість практики стосовно права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про призначення перевірок та фактично підтверджено право осіб на таке оскарження.

Статья в тему:  Какие сделки с недвижимостью подлежат государственной регистрации суда

ЩОДО САМИХ УХВАЛ СЛІДЧИХ СУДДІВ

Разом з цим, щодо питання незаконності самої ухвали про призначення перевірки в рамках кримінального провадження, про що також було зазначено в касаційній скарзі – Велика Палата ВС зазначила, що суд касаційної інстанції позбавлений права висловлюватися з цього приводу, оскільки суд апеляційної інстанції цих доводів не переглядав і своїх мотивів щодо цього не наводив – відповідно, суд обмежений межами касаційного провадження.

З цього приводу вважаємо, що Велика Палата ВС насправді дала шанс «виправитись» судам апеляційних інстанцій під час розгляду такого роду апеляційних скарг. Так, у Постанові Велика Палата ВС прямо зазначила про те, що винесення ухвал про призначення перевірок не передбачено КПК України.

Зокрема, у п. 14, 15, 21, 27 Постанови Великої Палати ВС зазначено:

«14. …ЖОДНОЮ З НОРМ ПРАВА, наведених слідчим суддею в ухвалі, НЕ ПЕРЕДБАЧЕНЕ його повноваження постановляти ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки.

15. …Однак апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що кримінальна процесуальна норма, якою він керувався, стосується відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами лише на ухвали слідчих суддів, що передбачені КПК….

21. Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали….

27. Оскільки слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області прийняв рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, яке не ПЕРЕДБАЧЕНЕ КПК…».

Таким чином, Велика Палата ВС фактично встановила ту обставину, що жодною нормою КПК України не передбачено право слідчого судді на призначення перевірки в рамках кримінального провадження. І саме на підставі вказаної обставини було здійснено висновок щодо права на оскарження такого роду ухвал в апеляційному порядку на загальних засадах КПК України, оминаючи приписи ст. 309 КПК України.

У свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII:

Крім того, відповідно до приписів ч. 4 ст. 434-1 КПК України, відповідно до якої:

Тобто суди касаційної інстанції повинні слідувати висновкам щодо застосування норм права, наведених у рішенні Великої Палати ВС – відповідно, автоматично вказане правило стосується і судів першої та апеляційної інстанцій, перегляд рішень яких покладено на Касаційний суд.

Таким чином, наведені висновки щодо застосування норм права, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду, повинні бути враховані судом апеляційної інстанції, і провадження за даною апеляційною скаргою повинно бути відкритим.

Зазначене вважаємо перемогою правової спільноти у бою, який тривав останні 2 роки.

НОВА ПРАКТИКА

Після вказаного рішення Великої Палати ВС, адвокатам КМ Партнери вдалося скасувати Ухвалу слідчого судді про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження стосовно одного з клієнтів.

Зокрема, Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2018 року в справі № 11-сс/796/3256/2018 суд скасував Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року про призначення податкової перевірки (в ЄДРСР за посиланням), вказавши:

«Але чинний КПК України не містить норм, які б надавали право прокурору чи слідчому звертатися до слідчого судді з клопотаннями про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні, не визначає порядок розгляду таких клопотань та повноважень слідчого судді щодо їх розгляду, а так само ухвалення рішення за результатами розгляду клопотання про призначення позапланової перевірки….

Таким чином, за відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки та встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, на переконання колегії суддів, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, задовольнивши клопотання прокурора, вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним кримінальним процесуальним законом, та постановив рішення, яке не передбачено КПК України, а відтак і не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року як така, що постановлена у поза процесуальний спосіб, з порушенням вимог ст. 26 КПК України, тобто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, підлягає скасуванню».

Таким чином, бачимо верховенство права вже в дії в судах апеляційної інстанції й сподіваємося, що слідчі судді наслідуватимуть вказане правозастосування.

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

ВС/ККС: Направлення обвинувального акту до суду поза межами строків досудового розслідування тягне за собою закриття кримінального провадження (ВС/ККС у справі № 752/3218/20 від 01.07.2021)

Похожие решения

Фабула судового акту: Положеннями Кримінального процесуального кодексу України визначено, що до судовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Статья в тему:  Суд как орган суд власти

Водночас ст. 219 КПК України визначено строки здійснення досудового розслідування, які законодавцем диференційовано у залежності від тяжкості кримінального правопорушення, вчинення якого розслідується.

У 2017 році законодавцем як одну з підстав закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи визначено сплив строків, визначених ст. 219 КПК України після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.

У постанові, що пропонується до уваги читача Касаційний кримінальний суд висловив свої висновки про момент спливу строків досудового розслідування, зокрема, вирішив питання про те – чи входить стадія направлення обвинувального акту до суду до строків досудового розслідування.

У даній справі кримінальне провадження стосовно особи судом було закрито на підставі п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.

Апеляційний суд визнав таке рішення обґрунтованим і законним.

На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що чинне законодавство не містить чітко визначених строків на скерування обвинувального акту до суду та вказані строки мають відповідати вимогам ст. 28 КПК України щодо розумності строків. Фактично строк направлення обвинувального акту до суду не визначений, а рішення про завершення досудового розслідування прийняте прокурором у межах строку здійснення досудового розслідування разом із відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту для ознайомлення. На переконання прокурора, суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження з підстави закінчення строку досудового розслідування, так як згідно п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України це є прерогативою прокурора .

Касаційний кримінальний суд із такими доводами прокурора не погодився і залишив касаційну скаргу без задоволення.

Приймаючи таке рішення ККС у своїй постанові зазначив про таке.

Нормами ч. 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

У даній справі строк досудового розслідування закінчився 11.02.2019. Проте, обвинувальний акт до суду направлено 13.02.2019 тобто за межами строку досудового розслідування.

Одночасно повноваження суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України прямо встановлено статтею 314 КПК України, а тому касаційні доводи прокурора про відсутність повноважень у суду першої інстанції закривати кримінальне провадження з цих підстав, оскільки це є прерогативою прокурора, є неприйнятними, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними.

Постанова

Іменем України

1 липня 2021року

Провадження № 51-2066 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Ігнатенку Ю.В.,

за участю прокурора Круценко Т.В.,

захисників: Глушко І.П.,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження ОСОБА_1 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100010008855, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м.Прилуки Чернігівської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321- 1 КК України .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року кримінальне провадження № 12018100010008855 від 19.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321- 1 КК України закрито у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлені судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає про те, що чинне законодавство не містить чітко визначених строків на скерування обвинувального акту до суду та вказані строки мають відповідати вимогам ст. 28 КПК України щодо розумності строків. На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обвинувальний акт направлено до місцевого суду за минуванням строків досудового розслідування, оскільки фактично строк направлення обвинувального акту до суду не визначений, а рішення про завершення досудового розслідування прийняте прокурором у межах строку здійснення досудового розслідування разом із відкриттям матеріалів кримінального провадження стороні захисту для ознайомлення. На переконання прокурора, суд позбавлений можливості закрити кримінальне провадження з підстави закінчення строку досудового розслідування, так як згідно п. 10 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України це є прерогативою прокурора. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням статті 370 К ПК У країни, оскільки суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, зокрема про те, що під час підготовчого судового засідання суд не розглянув клопотання прокурора про надання часу для підготовки документів, що свідчать про реєстрацію вихідного листа до суду з обвинувальним актом в системі електронного документообігу, що функціонує в органах прокуратури, вичерпних та переконливих відповідей на них не надав.

Статья в тему:  Когда роспотребнадзор подает в суд

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду захисники Глушко І.П. та Кольчинська К.І. подали на касаційну скаргу прокурора заперечення, в яких просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції не підтримала касаційну скаргу прокурора, вважала судові рішення такими, що постановлені у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

ОСОБА_1 та захисники Глушко І.П., Кольчинська К.І. судові рішення просили залишити без зміни.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПКУкраїни передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 1 ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбачених КПК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018100010008855 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321- 1 КК України .

05.04.2019 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321- 1 КК України .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.07.2019 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018100010008855 за підозрою ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321- 1 КК України було продовжено до п’яти місяців, тобто до 05.09.2019, включно.

04.09.2019, в порядку ст. 290 КПК України стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів, з якими підозрювана та її захисник, відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування ознайомились 10.02.2020.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 219 К ПКУ країни строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Таким чином, останнім днем строку досудового розслідування було 11 лютого 2020 року.

Відповідно до матеріалів провадження, обвинувальний акт складено 05.02.2020, 10.02.2020 на виконання вимог ч. 3 ст. 110 КПК України підозрюваній та її захиснику під розписку в межах строку досудового розслідування вручено копії обвинувального акту.

Згідно супровідного листа за підписом в.о. керівника Київської місцевої прокуратури № 1 обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 13.02.2020 направлений до Голосіївського районного суду міста Києва та отриманий судом цього ж дня, згідно штампу на вказаному супровідному листі, тобто поза межами строку, визначеного ст. 219 КПК України.

Таким чином, касаційні доводи прокурора про те, що органом досудового розслідування жодних порушень строків досудового розслідування, зазначених у ст. 219 КПК України не допущено, а строк направлення обвинувального акту до суду кримінальним процесуальним законом не визначений, є необґрунтованими.

Статья в тему:  Какие водные суда использовали люди в древности

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи.

Обвинувачення ОСОБА_1 пред’явлено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 321- 1 КК України , яке віднесено до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Тобто, повноваження суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України прямо встановлено статтею 314 КПК України, а тому касаційні доводи прокурора про відсутність повноважень у суду першої інстанції закривати кримінальне провадження з цих підстав, оскільки це є прерогативою прокурора, є неприйнятними.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 зв’язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.

Касаційні доводи прокурора про те, що суд не розглянув клопотання прокурора про надання часу для підготовки документів, що свідчать про реєстрацію вихідного листа до суду з обвинувальним актом в системі електронного документообігу, що функціонує в органах прокуратури,колегія суддів касаційного суду вважає непереконливими, оскільки у касаційній скарзі прокурор не заперечує того факту, що обвинувальний акт скеровано до суду 13.02.2020, що і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 290 КПК досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Саме звернення до суду з обвинувальним актом, а не лише його складання, затвердження чи вручення стороні захисту, повинно бути вчинено в рамках строку досудового розслідування.

Апеляційний суд із додержанням приписів статей 404, 405 КПК України переглянув ухвалу суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, належно перевірив усі наведені в ній доводи, які за суттю та змістом аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог сторони обвинувачення, навівши в ухвалі мотиви та правові підстави, з яких виходив, постановляючи рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 К ПК У країни. Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскаржених ухвал, суд касаційної інстанції не встановив.

Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 — без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судейская взятка и единственное жилье банкрота: новые дела ВС

«Административная» коллегия рассмотрит два судейских дела. Отменить согласия ВККС на возбуждение уголовных дел попытаются судьи АСГМ Елена Кондрат и Александр Мартынович, экс-председатель Усть-Удинского районного суда Иркутской области.

Проблемы Кондрат начались после того, как она передала своей коллеге Елене Махалкиной пакет с $50 000. Следствие считает, что это деньги за нужное Кондрат решение по спору о «субсидиарке» в банкротстве «Управления снабжения транспортного строительства» (дело № А40-240488/2016). Сама же судья настаивает, что просто дала коллеге денег в долг. Все бы ничего, но Кондрат взяли в разработку из-за заявления самой Махалкиной. В июле этого года ВККС одобрила уголовное преследование Кондрат (подробнее — «ВККС одобрила уголовное дело для судьи АСГМ из-за взятки в $50 000»). Верховный суд оценит законность этого решения во вторник, 28 октября (дело № АКПИ21-666).

У Мартыновича ситуация еще хуже. Он ушел в отставку несколько лет назад. А теперь следствие считает, что у Мартыновича был секс с несовершеннолетней (ст. 240.1 УК). ВККС согласилась на возбуждение уголовного дела, но в закрытом заседании (подробнее — «Взятки, дети и больницы: кого из судей ВККС выдала Следкому»). Это значит, что ВС, скорее всего, тоже не пустит слушателей на процесс. Дело Мартыновича рассмотрят в четверг, 30 сентября (дело № АКПИ21-593).

Дисциплинарная коллегия соберется только один раз. Досрочное решение полномочий обжалует Лилия Алушкина, экс-судья Кош-Агачского районного суда Республики Алтай. Региональная ККС лишила Алушкину мантии в июле 2021-го. На сайте ВККС нет никакой информации. Дисциплинарная коллегия рассмотрит дело Алушкиной во вторник, 28 сентября (дело № ДК21-67).

Экономколлегия соберется 14 раз. Большая часть дел — банкротные. В споре № А27-17129/2018 ВС снова будет решать судьбу единственного жилья банкрота. В 2013–2014 годах Сергей Мешков набрал кредитов на 2,6 млн руб., в 2015-м построил в Кемерове дом в 300 кв. м. Через какое-то время перестал погашать кредиты, а заодно и платить налоги. И почти сразу же подарил тот дом своему несовершеннолетнему сыну. А потом против Мешкова возбудили дело о банкротстве. Сначала должник, его супруга и ребенок были зарегистрированы по другим адресам. Но в ходе банкротства «прописались» в большой дом. У супруги и сына была причина — дом, где они были зарегистрированы, признали аварийным и приготовились сносить.

Статья в тему:  Нужен ли суд присяжных сочинение

Финансовый управляющий Мешкова решил, что дарение такого большого дома ребенку — подозрительная сделка, и оспорил договор. Сначала АС Кемеровской области не стал удовлетворять требование. Ведь это единственное жилье должника и его семьи. Апелляция согласилась, а кассация вернула дело на новое рассмотрение. Нужно понять, не злоупотребил ли Мешков исполнительским иммунитетом на единственное жилье, объяснил АС Западно-Сибирского округа. На втором круге сделку признали недействительной. Дарение дома — сделка по выводу имущества, решила первая инстанция. И обратила внимание на то, что жилье слишком шикарное. Но в кассации решение снова не устояло. В марте 2021-го АС Западно-Сибирского округа сам разрешил спор: отказался удовлетворять требования управляющего. Дом не попадет в конкурсную массу, потому что это единственное жилье должника и его семьи, объяснила кассация. Мешков не злоупотреблял своими правами, подчеркнула она. Ведь занял он 2,6 млн руб., а дом стоит в два раза дороже.

В экономколлегию пожаловались финансовый управляющий и кредитор Мешкова. Они ссылаются на Постановление КС № 15-П/2021 и настаивают, что должник может купить более скромное жилье. А из остальных денег от продажи дома погасить требования кредиторов. СКЭС оценит эти доводы в четверг, 30 сентября. Дело Мешкова — классический пример недобросовестного поведения должника, считает Исмаил Джафаров из Олевинский, Буюкян и партнеры Олевинский, Буюкян и партнеры Федеральный рейтинг. группа Банкротство (включая споры) 22 место По выручке на юриста (менее 30 юристов) 30 место По количеству юристов 39 место По выручке Профайл компании × .

В споре № А58-4902/2020 экономколлегия разберется со сроками исковой давности. В 2017 году ООО «Магистраль» не смогло взыскать с ООО «Колмар-ОГР» 3,3 млн руб. за горные работы (дело № А58-274/2017). Иск остался без рассмотрения в этой части, потому что «Магистраль» не направила обязательную досудебную претензию. После этого компания подала претензию и снова обратилась в суд, но уже в июле 2020-го. А ответчик заявил о пропуске исковой давности. В ст. 204 ГК сказано, что исковая давность не течет, пока спор находится в суде. Это правило не работает, если иск оставили без рассмотрения по вине истца, указали три инстанции. «Магистраль» настаивает, что отказ от рассмотрения иска из-за нарушения претензионного порядка ничего не меняет в общем правиле. Течение исковой давности должно приостанавливаться, уверено общество. СКЭС разрешит этот вопрос во вторник, 28 сентября.

С позицией «Магистрали» согласен и Кирилл Коршунов, старший юрист КИАП КИАП Федеральный рейтинг. группа Арбитражное судопроизводство (средние и малые споры — mid market) группа Комплаенс группа Семейное и наследственное право группа Интеллектуальная собственность (включая споры) группа Разрешение споров в судах общей юрисдикции группа Трудовое и миграционное право (включая споры) группа Уголовное право группа Антимонопольное право (включая споры) группа ВЭД/Таможенное право и валютное регулирование группа Земельное право/Коммерческая недвижимость/Строительство группа Корпоративное право/Слияния и поглощения группа Международный арбитраж группа ТМТ (телекоммуникации, медиа и технологии) группа Финансовое/Банковское право группа Банкротство (включая споры) группа Налоговое консультирование и споры (Налоговое консультирование) Профайл компании × . В п. 1 ст. 204 ГК прямо сказано, что срок исковой давности не течет, если истец обратился в суд в установленном порядке. «В установленном порядке» — значит, с соблюдением всех формальностей, в том числе и претензионного порядка, рассуждает Коршунов. Но в п. 2 той же нормы есть важное уточнение. Там сказано, что течение срока продолжается в общем порядке, если иск остался без рассмотрения.

Раз есть указание, что течение срока продолжается, значит, до этого он все-таки приостанавливался. Иначе в п. 2 ст. 204 ГК не было бы никакого смысла. Другое дело, насколько справедлива такая ситуация. Получается, что истец грубо нарушает порядок обращения в суд, а законодатель все равно его защищает.

Кирилл Коршунов, старший юрист КИАП КИАП Федеральный рейтинг. группа Арбитражное судопроизводство (средние и малые споры — mid market) группа Комплаенс группа Семейное и наследственное право группа Интеллектуальная собственность (включая споры) группа Разрешение споров в судах общей юрисдикции группа Трудовое и миграционное право (включая споры) группа Уголовное право группа Антимонопольное право (включая споры) группа ВЭД/Таможенное право и валютное регулирование группа Земельное право/Коммерческая недвижимость/Строительство группа Корпоративное право/Слияния и поглощения группа Международный арбитраж группа ТМТ (телекоммуникации, медиа и технологии) группа Финансовое/Банковское право группа Банкротство (включая споры) группа Налоговое консультирование и споры (Налоговое консультирование) Профайл компании ×

Статья в тему:  Тверской суд как доехать

Возможно, в этом деле ВС уточнит сферу действия п. 2 ст. 204 ГК, предполагает Коршунов. Например, разъяснит, что нужно оценить причины оставления иска без рассмотрения.

Во вторник, 28 сентября, СКЭС подумает о добросовестности покупателей недвижимости (дело № А40-204589/2017). В 2012 году ООО «Влад ДВ» купило большое помещение — 2 500 кв. м в «Москва-Сити» за 644 млн руб. А в 2013-м продало его за $20 млн «Инвестиционной компании «Доминанта». После нескольких сделок в середине 2017-го помещение получило общество «Калипсо». Компания сдала его в долгосрочную аренду ООО «БизнесСервис» до 2043 года. Чуть позже «Калипсо» разделило одно большое помещение на 16 маленьких и часть из них продало двоим предпринимателям — Татьяне Панкрушиной и Аде Вольневич.

Еще в 2015 году «Влад ДВ» признали банкротом. С октября 2017 его конкурсный управляющий пытался вернуть дорогостоящее помещение в конкурсную массу. Первая инстанция решила, что «Калипсо» и предприниматели — добросовестные приобретатели. Но апелляция заметила, что «Калипсо» купило помещение по цене, гораздо ниже рыночной. Такое заманчивое предложение должно вызвать сомнения у добросовестного покупателя, решил 9-й ААС. Ведь просто так никто не продает хорошее помещение со скидкой. Судя по экономическому состоянию «Калипсо», выгоды от этой сделки оно не получило, добавила апелляция. А предприниматели и вовсе купили помещения, когда в ЕГРН была запись о споре насчет этих объектов. В итоге 9-й ААС удовлетворил иск управляющего. Кассация согласилась с этим. Тогда общество и предприниматели обратились в ВС.

Основной вопрос этого дела — должны ли ответчики знать, что от истца недвижимость «ушла» в ущерб его кредиторам. Для формирования практики этот вопрос может быть достаточно важным. Но только если ВС сформулирует новые правила оценки добросовестности.

Александр Латыев, партнер INTELLECT (ИНТЕЛЛЕКТ) INTELLECT (ИНТЕЛЛЕКТ) Федеральный рейтинг. группа Цифровая экономика группа Интеллектуальная собственность (включая споры) группа ТМТ (телекоммуникации, медиа и технологии) 13 место По количеству юристов 25 место По выручке на юриста (более 30 юристов) 36 место По выручке Профайл компании ×

В коллегии по гражданским делам на этой неделе 12 споров. В одном из них ВС оценит законность увольнения без согласия профсоюза. Екатерина Шепоткова* работала сторожем на заводе «Лентеплоприбор» целых 26 лет. А еще была заместителем председателя профсоюза. В 2019 году работодатель решил сокращать штат. Профсоюз не согласовывал увольнение Шепотковой, а через несколько дней с ней все равно расторгли договор. Женщина попыталась оспорить увольнение. Но три инстанции решили, что увольнять при сокращении штата можно вне зависимости от мнения профсоюза (дело № 2-424/2020). Верховный суд выслушает доводы Шепотковой во понедельник, 27 сентября (дело № 78-КГ21-38-К3).

В июле 2021-го Конституционный суд вынес Постановление № 26-П по жалобе работника того же завода, напоминает Михаил Герман, партнер GRATA International GRATA International Федеральный рейтинг. группа Морское право группа Управление частным капиталом группа ВЭД/Таможенное право и валютное регулирование группа Земельное право/Коммерческая недвижимость/Строительство группа Финансовое/Банковское право Профайл компании × .

При увольнении руководителя или заместителя выборного коллегиального органа первичной профсоюзной организации работодатель обязан доказать, что это не связано с профсоюзной деятельностью.

Михаил Герман, партнер GRATA International GRATA International Федеральный рейтинг. группа Морское право группа Управление частным капиталом группа ВЭД/Таможенное право и валютное регулирование группа Земельное право/Коммерческая недвижимость/Строительство группа Финансовое/Банковское право Профайл компании ×

В президиуме ВС на этой неделе дел нет. А вот «уголовная» коллегия соберется 24 раза. Большая часть преступлений — насильственные и наркотические. Среди них выделяется дело Муслима Даххаева, бывшего начальника ГУ ФСИН по Ростовской области. Его осудили за разглашение гостайны и злоупотребление должностными полномочиями (ст. 283 и 285 УК). Как и все суды о гостайне, процесс в ВС пройдет в закрытом режиме (дело № 41-УД21-38СС-А3). Заседания были закрытыми и в предыдущих инстанциях, поэтому судебные акты по делу Даххаева не опубликованы. Как сообщал «Коммерсант», в октябре 2020-го Даххаева приговорили к двум годам колонии. Почти весь срок он успел отсидеть в СИЗО и должен был выйти на свободу всего через пару недель после оглашения приговора. Но тут появилось новое уголовное дело о злоупотреблении полномочиями. По версии следователей, когда Даххаев был начальником дагестанского УФСИН, дома у него работали заключенные и сотрудники СИЗО.

* Имя и фамилия изменены редакцией.

Источники:

http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA011202

http://protocol.ua/ru/yak_oskargiti_uhvalu_slidchogo_suddi_pro_nadannya_dozvolu_na_provedennya_pozaplanovoi_dokumentalnoi_perevirki_v_ramkah_dosudovogo_rozsliduvannya/

Верховний Суд: право на оскарження ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінального провадження підтверджено!

http://protocol.ua/ru/vs_kks_napravlennya_obvinuvalnogo/

http://pravo.ru/story/234982/

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:

Adblock
detector