0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Де знайти рішення третейського суду

§ 3. Рішення третейського суду

Судове рішення як результат діяльності третейського суду має певні особливості порівняно із судовими рішеннями, які приймаються судами в порядку цивільного, господарського судочинства.

у якому наголошується, що судова влада реалізується шляхом здійснен­ня правосуддя у рамках відповідних судових процедур, у системі судів загальної юрисдикції діють спеціалізовані суди, до яких належать господарські, адміністративні суди. Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Виходячи з цього рішенню третейського суду не притамання така ознака, як виключність, а саме рішення може бути предметом судово­го контролю.

Серед ознак рішення третейського суду можна виділити такі.

Перш за все пов’язаність рішення з третейською угодою, яка по­лягає в тому, що третейське рішення прямо залежить від арбітражної угоди та її дійсності. Третейська угода визначає коло спорів, щодо яких може бути прийняте рішення. Третейське рішення, що виходить за межі третейської угоди, є недійсним та не тягне правових наслідків.

Обов’язковість рішення третейського суду слід розуміти у двох аспектах: обов’язковість третейського рішення для сторін та інших осіб, що брали участь у справі, та обов’язковість добровільно викону­вати рішення третейського суду. Отже, рішення третейського суду є обов’язковим для сторін, однак така обов’язковість дещо відрізня­ється від тієї, що притаманна актам судів загальної юрисдикції та господарських судів, зважаючи на особливу правову природу третей­ського суду.

Специфічною ознакою рішення третейського суду є його здійснен­ність у тому розумінні, що рішення, постановлене за результатами розгляду справи підлягає добровільному виконанню сторонами тре­тейського розгляду (ст. 50 Закону України «Про третейські суди»). Сторони, погоджуючись на вирішення спору між ними в порядку тре­тейського судочинства, так би мовити, апріорі дають свою згоду на виконання рішення без застосування заходів державного примусу. Це може виражатися у вчиненні нею таких дій, як сплата боргу, неустой­ки, відшкодування шкоди тощо, однак не можна виключити (є чимало прикладів) і той факт, що відповідач відмовиться виконати рішення третейського суду. На випадок виникнення таких ситуацій передбачене примусове виконання рішень третейських судів. Порядок цієї процеду­ри визначається Законом України «Про третейські суди», ГПК України, ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Виключність як ознака рішення третейського суду визначається неможливістю для осіб, які брали участь у справі, заявляти тотожний позов до третейського або державного суду, а для третейського чи державного суду — неможливість прийняття до свого провадження та розгляду такого позову (п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України). Виключність рішення третейського суду лежить в осно­ві права відмовити у прийнятті позовної заяви або припинити прова­дження у справі державним судом.

Рішення третейського суду мають бути законними та обґрунтова­ними. При цьому слід зазначити, що жодна з цих вимог не передбаче­на прямо в Законі України «Про третейські суди», але ці вимоги ви­пливають із загальних засад діяльності третейських судів.

Додатковими вимогами, які ставляться законом до рішень третей­ських судів, є їх повнота, точність, ясність. Так, відповідно до ст. 47 Закону України «Про третейські суди», якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може про­тягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні. Заяву про прийняття додаткового рішення має бути розгляну­то тим складом третейського суду, який вирішував спір, протягом семи днів після її одержання третейським судом. За результатами розгляду заяви приймається додаткове рішення, яке є складовою частиною рішен­ня третейського суду, або виноситься мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення.

Статья в тему:  Какое склонение у слова суд

У випадку якщо в судовому рішенні припустилися арифметичних помилок чи описок, суд на підставі ст. 49 Закону України «Про третей­ські суди» може виправити такі помилки з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду. Це питання вирішується тим самим складом суду, який розглядав справу та постановлював рішення. Будь-яких обмежень у часі для подання до суду такої заяви законом не передбачено.

Порушення такої вимоги, як ясність, може бути підставою для по­становления ухвали про роз’яснення рішення. Якщо сторони не до­мовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сто­рону, має право протягом семи днів після одержання рішення зверну­тися до третейського суду із заявою про роз’яснення резолютивної частини рішення.

Рішення третейського суду, як процесуальний документ повинно відповідати певним вимогам за формою та змістом. За формою це є письмовий акт суду, яким вирішено спір по суті. Що стосується зміс­ту рішення третейського суду, то законом, на відміну від вимог до змісту рішень, які приймаються, зокрема, в порядку цивільного судо­чинства, не передбачено існування в судовому рішенні третейського суду таких частин, як вступна, описова, мотивувальна та резолютивна. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про третейський суд» у рішенні третейського суду повинно бути зазначено:

— назва третейського суду (якщо ж справа розглядалась у третей­ському суді асі пок, то вказувати назву нема потреби, натомість зазна­чається персональний склад суду);

— дата його прийняття (визначається днем, місяцем та роком при­йняття цього рішення);

— склад третейського суду (прізвища, імена, по батькові осіб, що входили до складу третейського суду, тобто третейських судців), а та­кож у якому порядку здійснювалося формування складу суду;

— місце третейського розгляду: місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнахо­дження цього третейського суду. Місце проведення третейського роз­гляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою;

— відомості про сторін, їхніх представників та інших учасників третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом (найменування чи прізвища, імена, по батькові сторін та їхніх представників, третіх осіб, експертів та інших осіб, їхні адреси та інша необхідна інформація);

— обгрунтування у вигляді висновку про компетенцію третейсько­го суду, його повноваження за третейською угодою, для цього в рішен­ні вказується, відповідно до якої письмової угоди сторін (чи інших обов’язкових для сторін правил) третейський суд вважав себе компе­тентним розглянути спір.

— стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду, а саме: в чому конкретно полягають вимоги позивача, які заперечення по суті позову висунуті відповідачем. У тому разі якщо сторонами чи іншими учасниками третейського розгляду були зроблені заяви, надавалися певні пояснення, заявлялися клопо­тання, то вказується і їх стислий виклад;

— встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, до­кази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін;

Статья в тему:  Можно ли обжаловать суд присяжных

— висновок про задоволення позову або про відмову в позові повніс­тю або частково (щодо кожної із заявлених вимог),-у разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються:

— сторона, на користь якої вирішено спір;

— сторона, з якої за рішенням третейського суду має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов’язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій;

— розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, та/або дії, які під­лягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням третейського суду;

— строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання таких дій;

— порядок розподілу між сторонами витрат, пов’язаних із вирішен­ням спору третейським судом;

— інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазна­чити;

— норми матеріального і процесуального законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підпи­сом керівника та круглою печаткою юридичної особи — засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду по­свідчуються нотаріально.

Де знайти рішення третейського суду

§ 2. Порядок розгляду справ третейським судом

Розгляд справ третейським судом здійснюється відповідно до прин­ципів третейського судочинства. Стаття 4 Закону України «Про тре­тейські суди» закріплює принципи організації третейських судів (ор­ганізаційні принципи) та принципи судового розгляду (функціональні принципи).

До організаційних принципів слід віднести:

— добровільність утворення третейського суду;

— добровільна згода третейських суддів на їх призначення чи об­рання у конкретній справі;

— самоврядування третейських суддів.

Як функціональні принципи можна виділити:

— незалежність третейських суддів та підкорення їх тільки законові;

— рівність усіх учасників третейського розгляду перед законом та третейським судом;

— всебічність, повнота та об’єктивність вирішення спорів;

— сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду;

— гласність судового розгляду;

— національна мова судочинства.

Принцип добровільності утворення третейського суду означає, що компетенція третейського суду щодо розгляду справи обов’язковою передумовою має згоду сторін на передачу справи на розгляд третей­ського суду, тобто компетенція третейського суду щодо розгляду справи не може виникнути без укладення третейської угоди. Це відрізняє ком­петенцію третейських судів від компетенції офіційних судових установ, які можуть розглядати справи, виходячи з конституційних критеріїв (правова природа спору, як це випливає із ст. 124 Конституції України), та юрисдикційних критеріїв, встановлених ЦПК та ГПК (відповідний суб’єктний склад учасників спору та характер правовідносин).

В основу принципу добровільної згоди третейських суддів на їх призначення чи обрання у конкретній справі покладено диспозитивні основи самого третейського судочинства. Судді вправі вирішувати питання про участь у розгляді справи.

Самоврядування третейських суддів є організаційною засадою ді­яльності третейського суду і означає можливість створення організа­ційних структур, які можуть координувати діяльність третейських судів в Україні, систематизувати судову практику тощо.

Серед основоположних функціональних принципів третейського судочинства є принцип законності, зміст якого полягає в дотриманні третейським судом норм процесуального законодавства під час роз­гляду і вирішення спорів. Іншим проявом принципу законності є до­держання третейським судом норм матеріального права, тобто третей­ський суд повинен правильно застосувати відповідні норми матеріаль­ного права до спірних правовідносин сторін.

Принцип незалежності третейських судів та підкорення їх тільки закону означає, що вплив на третейських суддів забороняється. Роз­глядаючи справу та постановляючи рішення по справі, третейські судді керуються лише законом. У той же час, за природних обставин держава не надає третейським суддям правових гарантій їх незалеж­ності, як суддям офіційних судових установ, вони не користуються статусом судді, не існує спеціального порядку притягнення третейських суддів до відповідальності тощо. Одним із процесуальних механізмів, за допомогою якого одна зі складових зазначеного принципу набуває реального змісту, є можливість усунути суддю від участі в розгляді справи шляхом заявлення відводу. Закон встановлює перелік підстав, які унеможливлюють участь третейського судді у розгляді і вирішенні справи і тягнуть за собою його самовідвід або відвід.

Статья в тему:  Перовский суд как дозвониться

До цих підстав належать: особиста чи опосередкована заінтересо­ваність у результаті розгляду справи; родинні відносини між третей­ським суддею та однією із сторін або іншими особами, які беруть участь у справі, або перебування з цими особами чи сторонами в особ­ливих стосунках; прохання третейського судді або спільне рішення сторін із цього приводу (спільний відвід); встановлення стороною об­ставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’ єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання суддею обов’ язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповід­ності третейського судді вимогам, встановленим ст. 18 Закону України «Про третейські суди»; якщо третейський суддя бере участь у вирішен­ні спору, який прямо чи опосередковано пов’язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

Особа також не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заяви­ла самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості. У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи само­відводу третейського судді. У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є під­ставами для відводу чи самовідводу відповідно до ст. 19 Закону України «Про третейські суди». Третейський суддя повинен без зволікання по­відомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

Принцип рівності означає, що всі учасники третейського розгляду є рівними перед законом і третейським судом, незалежно від статі, віку, соціальних, національних, расових ознак, політичних та релігійних переконань тощо.

Принцип змагальності третейського розгляду передбачає активну роль сторін у наданні суду доказів. Кожна сторона повинна довести ті факти і обставини, на які вона посилається як підставу своїх доводів або заперечень проти них. Суд не має права за власною ініціативою збирати докази.

Відповідно до принципу гласності судочинство в третейському суді є відкритим, за винятком випадків, якщо проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однією стороною запере­чення з мотивів додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації, справа роз­глядається у закритому засіданні. Розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламен­том третейського суду чи угодою сторін.

Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад мо­вою чи мовами третейського розгляду.

Принцип арбітрування є специфічним у третейському судочинстві, згідно з яким третейський суд повинен спрямовувати свою діяльність таким чином, щоб сторони досягли угоди по справі, рішення третей­ського суду фактично ґрунтувалося на цій мировій угоді. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про третейські суди» третейський суд на початку розгляду повинен з’ ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.

Статья в тему:  Ремонт судов как называется

Третейський суд є органом із вирішення цивільно-правових спорів. Юрисдикція третейських судів визначена в ч.1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди». У порядку, передбаченому цим Законом, тре­тейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із ци­вільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’ язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов’язаних із державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнан­ня його банкрутом;

6) справ, однією із сторін у яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повно­важень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають із трудових відносин;

10) справ, що виникають із корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціоне­ром), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’ язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення тре­тейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Третейський суд із додержанням вимог Закону самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для роз­гляду конкретної справи. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішен­ня спору до початку розгляду справи по суті, або заявити про переви­щення третейським судом меж його компетенції, якщо в ході третей­ського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено тре­тейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи Закону.

Як і в загальних судах, які розглядають справи в порядку цивіль­ного судочинства, так і в третейських судах засобом захисту поруше­ного суб’єктивного права є пред’явлення позову, процесуальною фор­мою якого є позовна заява. Стаття 35 Закону України «Про третейські суди» передбачає, що позовна заява подається до суду в письмовій формі, у позовній заяві повинні бути зазначені:

— назва постійно діючого третейського суду або склад третейсько­го суду для вирішення конкретного спору;

— дата подання позовної заяви;

— найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними осо­бами, та/або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце про­живання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;

— найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім’я, по батькові, дата наро­дження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізич­ною особою, у випадках, коли позов подається представником;

— зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;

— обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;

Статья в тему:  Как часто суд получает почту

— посилання на наявність третейської угоди між сторонами та до­кази її укладення;

— перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;

— підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника.

До позовної заяви, крім письмових матеріалів, обов’язково мають бути додані документи, що підтверджують наявність третейської уго­ди, повноваження представника, направлення копії позовної заяви іншій стороні.

Після відкриття провадження у справі у відповідача виникає обов’язок із надання відзиву на позовну заяву. Слід зауважити, що на відміну від господарського судочинства, в якому відзив на позовну заяву є правом відповідача (ст. 59 ГПК), при розгляді справи третей­ським судом подання відзиву є обов’язком. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку і строки, що передбачені третейською угодою або регламентом третейського суду. Якщо регламентом третейського суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, а також у разі розгляду справи третейським судом для вирішення конкретного спору відзив на позовну заяву надається не менше ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який вирішує спір. Неподання відповідачем відзиву у встановлені строки не звільняє його в подальшому від виконання вимог третейського суду про надання відзиву на позов. Наслідки невиконання вимог третей­ського суду можуть бути передбачені третейською угодою сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду чи встановлені складом третейського суду.

У ході судового розгляду позивач вправі змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги, якщо таке право не обмежене самими сторонами в третейській угоді. Відповідач, у свою чергу, як захист від пред’ явленого позову вправі подати до суду зустрічний позов за умови, що такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути пред­метом третейського розгляду відповідно до третейської угоди. Зустріч­ний позов має бути поданий до третейського суду, який розглядає справу в письмовій формі та за змістом повинен відповідати вимогам, які ставляться Законом до позовної заяви.

Третейский суд

Максим Иванов
Автор статьи
Практикующий юрист с 1990 года

Российское законодательство далеко от идеала, поэтому с целью усовершенствования в него регулярно вносятся различные изменения.

Новшество внес изданный Федеральный закон от 29.12.2015 г. №382-ФЗ , регулирующий деятельность третейских судов.

Понятие

Под третейским судом понимается единоличный судья или коллегия арбитров, которые рассматривают спорные вопросы гражданско-правового характера, возникающие при осуществлении предпринимательской или другой экономической деятельности.

В России эти учреждения создаются при некоммерческих организациях, получивших право осуществлять свои функции, но они не являются государственными.

При рассмотрении спорного вопроса используются не только нормы законодательства РФ, но и договоренность между сторонами, которая оформляется письменным договором или соглашением между участниками.

Какие дела рассматривают?

В таком суде можно рассматривать практически любые гражданско-правовые споры.

В большинстве случаев это дела:

  • о взыскании долгов;
  • связанные с внесением изменений в договоры или с их расторжением (аренды, купли-продажи и т.д.);
  • корпоративные споры о таких делах, как ущерб, нанесенный фирме руководителем, раздел акций и т.д.

Третейский суд не может рассматривать дела, подсудные арбитражному.

Третейский судья

К арбитрам указанного суда применяют менее жесткие требования по сравнению с государственными служащими:

  • возраст судьи должен быть не менее 25 лет;
  • арбитром может стать только дееспособное лицо;
  • требуется отсутствие неснятой или непогашенной судимости.

На эту должность не допустят лицо, если оно до последнего времени служило в правоохранительных органах, также было судьей, адвокатом и т.д., но было уволено за нарушение правил профессиональной деятельности.

При коллективном разбирательстве спорного вопроса достаточно лишь одного судьи с высшим образованием, остальные могут его не иметь, но должны отвечать ряду требований.

Статья в тему:  Обвиняемый дело которого рассматривается судом

Третейского судью не могут привлекать в качестве свидетеля, если обстоятельства дела стали известны при его рассмотрении.

Решение третейского суда

Если стороны в ходе разбирательства пришли к соглашению, выносится соответствующее решение. После этого можно обратиться в государственный суд, чтобы получить исполнительный лист для дальнейшего принудительного взыскания. С письменным заявлением победителю спора можно обратиться либо по месту жительства должника, либо по месту, где находится суд.

Срок рассмотрения заявления на выдачу листа об исполнении составляет 1 месяц.

Оспаривание

Законом дано право всем заинтересованным лицам оспаривать решение третейского суда. Сторона, не согласная с резолюцией по делу, пишет заявление в районный суд и уплачивает госпошлину.

Следует тщательнейшим образом аргументировать все выявленные недостатки или ошибки в разбирательстве.

Решение могут отменить по следующим основаниям:

  • разбирательство не подпадает под юрисдикцию третейского суда;
  • участника не уведомили должным образом о времени и месте процесса, из-за этого он не присутствовал при рассмотрении;
  • состав арбитров не соответствует действующему законодательству.

Указанное обращение будет рассматриваться в районном суде в течение 1 месяца.

Преимущества и недостатки

Наиболее сильными сторонами этого способа разрешения споров являются:

  • судьи выбираются участниками самостоятельно с учетом квалификации;
  • можно выбрать место рассмотрения спора;
  • еще до суда можно согласовать максимальную сумму, которая обязана будет выплатить проигравшая сторона;
  • можно договориться разделить расходы по оплате за услуги третейского разбирательства;
  • срок рассмотрения спора значительно меньше, чем в иных судах;
  • гибкость суда, так как правила определяют сами участники совместно с судьями;
  • полная конфиденциальность рассмотрения дела.

Как и во всех судебных системах, разбирательства в третейских судах имеют отрицательные стороны. К ним можно отнести:

  • решение третейского суда может отменить государственный суд, если будет установлено, что рассматриваемый спор не относится к компетенции первого;
  • оперативность прохождения всего процесса зависит от всех его участников. Если кто-либо откажется сотрудничать, то разбирательство может затянуться;
  • правовой статус ниже, чем у государственного, поэтому для начала исполнения принятого решения третейского суда арбитражный суд должен признать этот вердикт;
  • в финансовом плане разбирательство может обойтись дороже, так как нужно будет оплатить услуги судьи, при необходимости также стоимость проезда, проживание в гостинице и иные расходы, связанные с рассмотрением дела.

Палата третейского суда

Существует международный действующий арбитражный орган — Постоянная палата третейского суда, созданная специально для мирного разрешения международных споров.

В основном она специализируется на коммерческих и финансовых конфликтах.

Изменения с 2020 года

С сентября 2016 г. началась реформа третейских судов. На тот момент их насчитывалось около двух тысяч, сейчас количество резко сократилось. Это связано с тем, что для осуществления своей деятельности эти организации должны получить специальное разрешение.

На начало 2020 г. действующими являются:

  • Институт современного инструктажа;
  • Общероссийская общественная организация «Российский союз промышленников и предпринимателей»;
  • Международный коммерческий арбитражный суд;
  • Морская арбитражная комиссия.

Этот список может измениться, если некоммерческие организации смогут добиться соответствующего согласования.

Резюме

Таким образом, третейские суды претерпели изменения для более качественного оказания юридической помощи. Современный институт третейского разбирательства является действенным инструментом разрешения споров. Судьи могут не иметь высшего образования, но решение об их назначении будет принимать контролирующий государственный суд.

Юристы нашей компании обладают большим запасом знаний и готовы проконсультировать вас по любым вопросам судебных процессов.

Порядок третейського розгляду спорів

Після надходження позовних матеріалів до третейського суду відповідальний секретар суду перевіряє чи відповідає зміст позовної заяви на встановленим вимогам та чи додано до позовної заяви усі необхідні документи.

Розгляд справи третейським судом починається з винесення ухвали про відкриття провадження у справі, яку разом із необхідним комплектом документів відповідальний секретар третейського суду надсилає сторонам.

Статья в тему:  Как называется лавка в зале суда

У 10-денний термін з дня отримання сторонами ухвали вони повинні подати відповідальному секретареві заяву про обрання складу третейського суду.

Третейський суд повинен вжити заходів до розгляду спору у найкоротший термін. По конкретній справі термін третейського провадження не може перевищувати 2-х місяців з дня сформування складу суддів третейського суду (з дня обрання третейського судді). У виняткових випадках Голова третейського суду може продовжити термін третейського провадження по справі. Термін третейського провадження по справі може бути продовжений, також, за згодою сторін.

Третейський суд на початку розгляду повинен з’ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу. Сторони мають право закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення. За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмета спору. Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду.

Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники. Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються складом третейського суду. Треті особи беруть участь у третейському розгляді добровільно та не користуються правом оскарження рішення третейського суду.

Не менше, ніж за три дні до першого засідання відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду.

Неподання відповідачем відзиву у встановлений строк не звільняє його в подальшому від виконання вимог третейського суду про надання відзиву на позов.

Якщо сторони не домовилися про інше, до прийняття рішення третейським судом сторона має право змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги.

Відповідач вправі подати також зустрічний позов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до третейської угоди.

Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення по справі. До зустрічного позову ставляться такі ж вимоги, як і до первісного. Сторона зобов’язана надати відзив на пред’явлений до неї зустрічний позов.

Третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов’язковою.

Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання.

Обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами.

Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у засіданнях третейського суду, надавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати клопотання, давати письмові та усні пояснення, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду, заявляти відводи, користуватися іншими правами відповідно до цього Регламенту.

Під час розгляду справи кожна сторона повинна доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Третейський суд має право вимагати від сторін надання доказів, необхідних для повного, всебічного і об’єктивного вирішення спору. Сторони повинні надавати третейському суду докази в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях.

Статья в тему:  Банкрот который построил суд

Всі зібрані письмові докази разом з процесуальними документами сторін (позов, відзив на позов, тощо) та третейського суду повинні зберігатися у справі в прошитому та пронумерованому вигляді.

Якщо сторони не домовилися про інше, третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства.

З метою правильного вирішення спору третейський суд має право зобов’язати сторони чи одну із сторін замовити проведення експертизи для роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань, про що третейський суд виносить відповідну ухвалу.

Протокол засідання третейського суду ведеться у разі наявності угоди між сторонами про ведення протоколу або коли заявлене відповідне клопотання.

Протокол засідання третейського суду може вести обраний складом суду третейський суддя або відповідальний секретар суду. Протокол підписується секретарем та всіма третейськими суддями, які розглядали справу.

При вирішенні спорів судді третейського суду керуються нормами Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейський суд застосовує законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.

З питань, що виникають у процесі розгляду справи і не стосуються суті спору, третейський суд постановляє ухвали.

Після дослідження всіх обставин справи приймається рішення у справі. Рішення приймається третейським суддею, що одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду.

Рішення третейського суду викладається у письмовій формі і підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі і третейським суддею, який має окрему думку.

Якщо наявна окрема думка третейського судді, то вона викладається письмово та додається до рішення третейського суду.

Рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою Київської ТПП.

Рішення оголошується у засіданні третейського суду. Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку мотивоване рішення має бути направлене сторонам у строк, який не перевищує п’яти днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.

Кожній стороні направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або її неявки без поважних причин у засідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається стороні.

Будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про прийняття додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні. Додаткове рішення є складовою частиною рішення третейського суду.

Будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, має право протягом семи днів після одержання рішення звернутися до третейського суду із заявою про роз’яснення резолютивної частини рішення. За результатами розгляду заяви виноситься ухвала про роз’яснення рішення, яка є складовою частиною рішення, або мотивована ухвала про відмову у роз’ясненні рішення. Здійснюючи роз’яснення резолютивної частини рішення, третейський суд не має права змінювати зміст рішення.

Третейський суд у тому ж складі, з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду, може виправити у рішенні описки, арифметичні помилки або будь-які інші неточності, про що виноситься ухвала, яка є складовою частиною рішення.

Статья в тему:  В какой суд обжаловать решение фас

Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду в таких випадках:

  1. спір не підлягає вирішенню в третейських судах України;
  2. є рішення компетентного суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав;
  3. позивач відмовився від позову;
  4. сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;
  5. підприємство, установу чи організацію, які є стороною третейського розгляду, ліквідовано;
  6. третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його розгляд спору;
  7. у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Цивільний процес України — Харитонов Є.О. — Глава 29. Третейське судочинство

Право / Цивільний процес України — Харитонов Є.О.

1. Поняття та суть третейського судочинства. Види третейських судів

Третейське судочинство є демократичним альтернативним способом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб та вирішення конфліктів, що виникають між суб’єктами правовідносин, яке ґрунтується на приватному волевиявленні осіб та здійснюється без втручання держави.

Сьогодні відносини у сфері третейського судочинства регулюються Законом України від 11 травня 2004 р. «Про третейські суди», Законом «Про міжнародний комерційний арбітраж», ЦПК, ГПК, а також нормативними актами локального характеру — статутами, положеннями, регламентами третейських судів, які регулюють діяльність окремих судів.

Статтею 2 Закону «Про третейські суди» встановлено, що третейський суд — це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Суть третейського судочинства полягає у тому, що сторони довіряють вирішення спору та ухвалення рішення третій особі, а не уповноваженому державою органу. В цьому істотна відмінність третейського судочинства від інших форм захисту прав та інтересів — цивільного та господарського судочинства, які здійснюються виключно судами загальної юрисдикції.

Відповідно до положень ст. 125 Конституції та ст.ст. 3. 17 Закону «Про судоустрій і статус суддів» третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а отже, не є органами правосуддя.

Разом з тим Законом «Про третейські суди» у ст. З завданням третейського суду передбачено захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.

Статтею 55 Конституції визнається невід’ємне право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Третейське судочинство є одним із способів реалізації цього права у сфері цивільних та господарських правовідносин. Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Такі положення передбачені ЦПК, ГПК та Законом «Про третейські суди».

Таким чином, третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин — це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту прав та інтересів є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного Конституцією.

Разом з тим, хоча третейські суди і не входять до складу судової системи України, рішення третейського суду мають юридичну силу і можуть виконуватися органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому для рішень судів загальної юрисдикції.

Недержавна суть третейського судочинства в поєднанні з визнанням державою юридичної сили рішень третейських судів та забезпеченням їх виконання дозволяють говорити про певні переваги третейського судочинства порівняно з захистом прав у «державних» судах:

Статья в тему:  Что означает слово божий суд

— оперативність та простота вирішення спорів порівняно з судочинством у судах загальної юрисдикції, оскільки третейські суди під час вирішення спорів не повинні дотримуватись норм пропеїдального законодавства України;

— демократичність пронесу розгляду спорів — можливість самостійного вибору сторонами компетентних арбітрів для вирішення спору з урахуванням його специфіки, при цьому ними можуть бути не тільки юристи, але й фахівці у галузі економіки, фінансів тощо;

— можливість сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів;

— конфіденційність третейського судочинства, що сприяє збереженню комерційної таємниці та підвищенню довіри до третейського суду;

— за наявності усіх зазначених переваг — можливість застосування державного примусу при виконанні рішення третейського суду у випадку відмови сторони віл його добровільного виконання.

Статтею 7 Закону «Про третейські суди» передбачено, що в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc — від лат. «з нагоди», «спеціально»). Слід зазначити, що незалежно від виду третейські суди утворюються без статусу юридичної особи.

Постійно діючим третейським судам притаманні тривалий строк існування, організаційна єдність, певна стала сукупність правил діяльності. Такі суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України всеукраїнських громадських організаціях, всеукраїнських організаціях роботодавців, фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів, торгово-промислових палатах, всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України, об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків.

Не може бути утворено постійно діючих третейських судів при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб’єктів, при яких він може бути створений, передбачає прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду та затвердження Положення про постійно діючий третейський суд, його регламенту та списку третейських суддів. Очолює постійно діючий третейський суд голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.

Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, однак це не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними управліннями, та визнається утвореним з моменту його державної реєстрації.

Третейські суди ad hoc є разовими, ситуативними, такими, що створюються сторонами для розгляду конкретної справи. Порядок утворення таких судів визначається третейською угодою між сторонами, які вирішують передати спір на розгляд третейського суду, при цьому сторони вільні у встановленні процедури розгляду, але з умовою, що положення третейської угоди не суперечать нормам Закону «Про третейські суди».

Принципи організації та діяльності третейського суду закріплені у ст. 4 Закону «Про третейські суди», де встановлено, що третейський суд утворюється та діє на принципах: 1) законності; 2) незалежності та підкорення їх тільки законові; 3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; 4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) обов’язковості для сторін рішень третейського суду; 6) добровільності утворення третейського суду; 7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; 8) арбітрування; 9) самоврядування третейських суддів; 10) всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів; 11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Источники:

http://lawbook.online/protses-ukrajini-tsivilniy/rishennya-treteyskogo-sudu-57509.html

http://uristinfo.net/grazhdanskij-protsess/259-kurs-tsivilnogo-protsesu-vv-komarov/8394-tretejske-sudochinstvo.html?start=1

http://pravoved.ru/journal/treteyskiy-sud/

http://kiev-chamber.org.ua/uk/86/134.html

http://westudents.com.ua/glavy/74504-glava-29-treteyske-sudochinstvo.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector