Де знайти ухвалу суду

Як отримати ухвалу суду

Отримання ухвали суду повинно проводитися безперешкодно на вимогу звернувся. У деяких випадках буває так, що зважаючи на велику кількість справ, що знаходяться у виробництві, секретаріат не встигає готувати всі документи вчасно. Однак після того як проходить деякий час, частина документів, які не були затребувані, може так і залишитися не підготовленою. Ухвала суду часом відноситься до таких документів. Саме тому, якщо вам потрібно отримати рішення суду, доведеться походити за ним.

Інструкція

1. Для того щоб справа мала законне початок і основа, напишіть прохання про видачу вам постанови суду в інстанцію, яка займалася виробництвом вашої справи. Обов’язково зареєструйте заяву у секретаря, щоб потім не було питань щодо термінів подачі заяви. Після того, як ви зареєструєте заяву в секретаріаті, вирушайте безпосередньо до судді, що виносив рішення по вашій справі.
2. Не сподівайтеся, що вам відразу видадуть постанову. Якщо воно готове, ви зможете отримати його у секретаря через кілька хвилин після підписання суддею і постановки всіх необхідних печаток. Якщо ж заяву ще не підготували, звернувшись безпосередньо до судді, ви кілька підштовхнете хід справи. Безумовно, сам суддя не буде займатися оформленням постанови, але він дасть вказівки секретарю, який нарешті знайде час і підготує потрібний вам документ.
3. В описаному випадку вам доведеться почекати близько 5-10 днів. Це залежить не від швидкості друку секретаря. Справа в тому, що за законом з дня подачі заяви та видачі постанови має пройти якийсь час. Усі терміни вказуються в кримінально-процесуальному кодексі. Обов’язково познайомтесь з усіма пунктами, які стосуються вашого справи, щоб знати, коли знову треба йти і писати заяву.
4. Якщо через належний час вам все-таки не видали постанову суду, пишіть заяву в наступну інстанцію, яка займається наглядом за виконанням зобов’язань більш дрібних судових інстанцій. У цю інстанцію ви пишете вже 2 заяви. Перше таке ж, як і в первинний ділянку, а друге з проханням розглянути питання про затримку первинним ділянкою видачі належної вам документації. Буде добре, якщо ви, зробивши копію свого першого заяви з реєстраційним номером, прикладіть до нових заяв.

Як правило, заяв у ці дві інстанції зазвичай вистачає для отримання постанови суду.

Як отримати ухвалу суду

Мобільний телефон являє собою не тільки засіб для голосового спілкування. Однією з його важливих…

Бетон, з якого зроблений стать вашої балкона, є дуже міцним матеріалом. Проте з часом морози,…

Альтернативне зір — це здатність сприймати візуальну інформацію про навколишні предмети без…

Печінка виконує провідну роль по очищенню і нейтралізації шкідливих речовин, що потрапляють в…

Надлишок холестерину в крові призводить до утворення атеросклеротичних бляшок — однією з основних…

Вибрати відповідний подарунок до свята, наприклад, Нового Року — це означає вирішити задачу…

Соціальний проект — це творчі заходи по впливу на справжню дійсність, щоб домогтися її бажаного…

Системний реєстр є місцем зберігання інформації про конфігурацію комп’ютера. У більшості випадків…

Місячна хода — це своєрідна «візитна картка» Майкла Джексона. Вона відома всьому світу, і навіть…

§ 6. Ухвали суду першої інстанції

Рішення суду, якими оформлюються і закріплюються дії судді і суду при розгляді і вирішенні цивільних справ, називаються ухвалами. Ними застосовуються норми цивільного процесуального права.

П оняття ухвал суду першої інстанції формулюється на базі одної, основної і наче б то єдиної ознаки, за якою відрізняється ухвала від рішення, а саме: ухвалами справа не вирішується по суті, а рішеннями справа вирішується по суті. З цього виходить і законодавець. У части­ні 2 ст. 208 ЦПК вказано, що питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь в справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупи­нення або закриття провадження в справі, залишення заяви без роз­гляду у випадках, передбачених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановления ухвал.

Таким чином, ухвали — це специфічні акти суду, які створюють цілісність і єдність здійснення правосуддя.

Здійснення правосуддя входить до компетенції суду, і для забез­печення належного вирішення справи необхідна постійна направле­ність руху процесу, керівництво ним. Так, справа буде предметом розгляду в суді у випадку, коли суд прийме заяву та постановить про це ухвалу про відкриття провадження у справі (ч. 5 ст. 122 ЦПК). Стат­тя 23 ЦПК передбачає право осіб, які беруть участь в справі, заявляти відводи судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту і перекладачу. У цьому випадку суд вислуховує думки осіб, які беруть участь у справі, думки осіб, яким заявлено відвід, але заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів (ст. 24 ЦПК).

Розпорядчі дії сторін (визнання позову і укладення мирової угоди) також підпадають під контроль суду. Його контрольні повноваження мають владний характер і оформлюються відповідними ухвалами.

Отже, шляхом постановления ухвал суд реалізує норми цивільного процесуального права, атому вони, як і рішення суду, є правозастосов- чими актами, в яких виражена владна воля суду як органу судової влади. При цьому владна воля суду виявляється не відносно позовних вимог і заперечень проти них, а відносно різних питань, що виникають у процесі здійснення правосуддя по конкретній цивільній справі.

Для того щоб ухвала була актом правосуддя, мають бути дотрима­ні такі умови: а) постановления ухвали повинно бути передбачено законом; б) вона повинна бути постановлена судом; в) постановлению ухвали повинні передувати передбачені цивільним процесуальним законом дії, приведення і установлення саме таких обставин, з наяв­ністю яких закон пов’язує можливість постановления відповідної ухвали; г) ухвала повинна бути виражена у певній процесуальній фор­мі і містити передбачені ЦПК реквізити.

Названі умови знаходяться в тісній єдності, і недотримання будь-якої з них приводить до незаконності судової ухвали. Так, В. Г. і А. Г. звер­нулися до суду з позовом до 3. про звільнення від сплати періодичних платежів у зв’язку з тим, що здоров’я відповідачки відновилось, а їх матеріальне становище погіршилось. Ухвалою Сімферопольського місь­кого суду позивачам у прийнятті позовної заяви було відмовлено.

Скасовуючи названу ухвалу, президія Кримського обласного суду вказала, що відмова у прийнятті позовної заяви може мати місце тіль­ки при наявності підстав, передбачених ст. 136 ЦПК 1963 р. У відпо­відності з вимогами цієї статті суд не може відмовляти позивачеві в прийнятті позовної заяви з тих підстав, що він не надав доказів на підтвердження своїх позовних вимог .

Ухвали суду першої інстанції, які набрали законної сили, набувають рис, що характеризують законну силу судових рішень як актів право­суддя.

Незважаючи на складність поняття законної сили ухвал суду першої інстанції, на теоретичне і практичне значення цього питання, воно явно недостатньо розроблено в юридичній науці і звичайно вирішується по аналогії з питаннями про законну силу судового рішення як акта право­суддя.

У ЦПК немає статті, спеціально присвяченої законній силі ухвал суду першої інстанції в тому значенні, як це питання вирішується, наприклад, про судові рішення (ст. 223 ЦПК) чи рішення і ухвали суду апеляційної

інстанції (ст. 319 ЦПК) чи касаційної інстанції (ст. 349 ЦПК).

Однак у ст. 14 ЦПК зазначено, що судові рішення , що набрали законної сили, поряд з іншими властивостями, набувають обов’язковості, тобто стають обов’язковими для всіх органів державної влади і органів

^ив.: Практика судів України в цивільних справах [Текст] //Бюл. законодавства

і юрид. практики України. — 1995. — № 3. — С. 212.

Згідно із ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у двох формах: ухвали і рі­шення.

місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, поса- дових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними догово­рами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою Украї­ни, — і за її межами.

Не викликає сумнівів питання про обов’язковість судових ухвал для сторін того процесу, в якому ці ухвали були постановлені. Сторо­ни — позивач і відповідач — повинні виконувати рішення суду, яке міститься в ухвалі. Це випливає із самої природи правосуддя як форми реалізації судової влади. Те саме можна сказати і про обов’язковість постановленої судом ухвали для інших суб’єктів цивільного процесу — третіх осіб, представників сторін і третіх осіб, органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, а також заявників у справах окремого впровадження.

Судові ухвали є обов’язковими для фізичних та юридичних осіб, які не беруть участь у розгляді і вирішенні справи. Обов’язковість судової ухвали для цих суб’єктів випливає як із авторитету суду як органу держави, так і із того положення, що суд як орган реалізації судової влади здійснює примус з метою дотримання норм цивільного процесуального права.

Судові ухвали як акти по застосуванню норм цивільного процесу­ального права є обов’язковими лише в межах процесуальної право­відносини, в якій реалізується та чи інша норма цивільного процесу­ального права.

Таким чином, законна сила ухвал суду першої інстанції як актів правосуддя виникає в принципі на підставі тих же обставин, що і за­конна сила судових рішень.

Момент набрання законної сили ухвалами судів першої інстанції чинним цивільним процесуальним законодавством не визначається. У частині 2 ст. 294 ЦПК лише зазначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів із дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі осо­би, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за за­

явою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

При розгляді і вирішенні справи судом постановляється значна кількість ухвал.

За своїм змістом ухвали суду першої інстанції різноманітні. Одні ухвали розв’язують питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, інші — про відкладення розгляду справи, про зупинення або закриття прова­дження в справі, залишення заяви без розгляду тощо.

Ухвали підрозділяються на ухвали, які постановляються одноособово суддею, і ухвали, які постановляються судом у колегіальному складі.

Суддя одноособово постановляє ухвали тоді, коли він одноособово розглядає цивільні справи. Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК розгляд цивільних справ у судах першої інстанції провадиться суддею одноособово, який є голо­вуючим і діє від імені суду. У випадках, встановлених ЦПК, розгляд справ провадиться колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

За змістом і впливом на розвиток процесу ухвали підрозділяються на підготовчі, такі, що перешкоджають виникненню і руху процесу, заключні й окремі.

Підготовчі — це такі ухвали, якими вирішуються питання, пов’язані з виникненням і розвитком процесу (про порушення цивільної справи, судові доручення, забезпечення доказів, витребування за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, письмових, речових доказів, звуко- і відеозаписів, призначення експертизи, притягнення до процесу нових осіб, які беруть участь у процесі, тощо). До цієї групи можуть бути віднесені і ухвали, які постановляються в процесі судового розгляду з клопотань осіб, які беруть участь у справі.

До таких, що перешкоджають виникненню і руху процесу, належать ухвали про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, від­мову в порушенні цивільної справи, про зупинення провадження в справі, про відмову ухвалити додаткове рішення тощо.

Заключні — це такі ухвали, якими закінчується провадження спра­ви без ухвалення судового рішення. До них належать ухвали про за­криття провадження у справі і про залишення заяви без розгляду.

Згідно із ст. 211 ЦПК суд, виявивши при розгляді цивільної справи порушення закону та встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення 652

цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надхо­дження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постано­вив окрему ухвалу.

Залишення відповідною службовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів щодо усунення зазначених у ній по­рушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 185 КпАП).

Ухвали, які постановляються судом у судовому засіданні, як пра­вило, постановляються в нарадчій кімнаті і складаються з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Від­повідно до ст. 210 ЦПК у вступній частині ухвали зазначаються: час і місце її постановления, прізвище та ініціали судді та секретаря судо­вого засідання, повне ім’я (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, предмет позовних вимог; в описовій — суть питання, що вирішується ухвалою; у мотивувальній — мотиви, з яких суд дійшов своїх висновків, посилання на закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; у резолютивній — висновок суду, срок і по­рядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвали, які постановляються судом без виходу до нарадчої кімна­ти, заносяться до журналу судового засідання. У них потрібно зазна­чити суть питання, що вирішується ухвалою, мотиви, з яких суд дійшов своїх висновків, і посилання на закон, яким керувався суд, постанов­ляючи ухвалу, а також висновок суду.

тттяаяшштт Питання для самоконтролю

1. Поняття судових рішень, їх види.

2. Яким вимогам повинно відповідати судове рішення?

3. За якими ознаками судові рішення відрізняються від актів інших органів публічної влади?

4. Які засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив?

5. Які є підстави для ухвалення додаткового рішення?

6. Які є підстави для роз’яснення рішення?

7. Які є підстави для виправлення описок та явних арифметич­них помилок у судовому рішенні?

8. Охарактеризуйте законну силу судового рішення та його правові наслідки.

9. Які є особливості ухвал суду першої інстанції та їх види?

Ухвали суду

Ухвала суду — це процесуальний документ, в якому вирішуються питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопо­тання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкла­дення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або за­криття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у ви­падках, встановлених ЦПК України.

Залежно від порядку постановления можна виділити два види ухвал:

1) самостійні ухвали, які постановляються в нарадчій кімнаті. Вони оформлюються окремим процесуальним документом, підпи­суються суддею (суддями) і приєднуються до справи;

2) ухвали, що заносяться до журналу судового засідання. Такі ухвали суд постановляє, не виходячи до нарадчої кімнати.

Зазначені види ухвал, крім порядку їх постановления, відрізня­ються і за змістом.

Самостійна ухвала суду складається з чотирьох частин:

1) вступної, що визначає час і місце постановления ухвали;

265прізвища та ініціали судді (суддів — при колегіальному розгляді); прізвища та ініціали секретаря судового засідання; імена (наймену­вання) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет по­зовних вимог;

2) описової, в якій відображається суть питання, що вирішується ухвалою;

3) мотивувальної, що містить мотиви, з яких суд дійшов виснов­ків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної, в якій зазначається висновок суду; строк і по­рядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити лише відомості, передбачені для моти­вувальної та резолютивної частин.

Крім того, якщо ухвала має силу виконавчого документа і під­лягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, вона оформлюється з урахуванням вимог, вста­новлених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 210 ЦПК України).

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються не­гайно після їх постановления. Виправлення в ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть оскаржуватися лише ухвали, перелічені в ч. 1 ст. 293 ЦПК Украї­ни. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на таке рі­шення.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і вста­новивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним осо­бам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов (ч. 1 ст. 211 ЦПК України).

Отже, окрема ухвала — це судове рішення, яке опосередковує виявлені судом під час розгляду справи порушення закону.

Особи чи органи, яким було направлено окрему ухвалу, пови­нні повідомити суд про вжиті заходи протягом місяця з дня її надходження.

Таку ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК Ук­раїни.

Список рекомендованої літератури

1. Заворотъко П. П., Штефан М. Й. Судове рішення.- К., 1970.- 188 с.

2. Луспент Д. Д. Настільна книга професійного судді при розгляді ци­вільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України): Науково-практичний коментар.- X.: Харків юридичний, 2005-640с.

3. Ткачев В. Законность и обоснованность судебных постановлений по гражданским делам.- Саратов, 1987.- 108 с.

4. Фазікош Г. Юридична та соціальна природа судового рішення в цивіль­ному судочинстві: Сучасні наукові погляди // Право України.- 2001.- № 3.-С. 57-60.Розділ III НЕПОЗОВНІ ПРОВАДЖЕННЯ

Ухвала суду № 94137984, 13.01.2021, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

13.01.21 справа № 133/3684/20

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», за участю третіх осіб – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, —

30 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи – приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

31 грудня 2020 року позивач звернувся з заявою про забезпечення її позову, в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 8 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гараєм Олегом Станіславовичем, зареєтрованого в реєстрі № 29414, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в сумі 20684,39 гривень.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями головуючим у справі за заявою про забезпечення позову 31.12.2020 визначено суддю Кучерук І.М.

04.01.2021 суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М. заявила собі самовідвід, з підстав, що цивільна справа, у якій подано заяву про забезпечення позову перебуває на розгляді у судді Пєтухової Н.О., про що ухвалила ухвалу. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову передала до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.01.2021, головуючим у справі за заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 визначено суддю Пєтухову Н.О.

Відповідно до ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для зясуваня питань, повязаних із зустрічним забезпеченням, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Так, 13.01.2021 був здійснений виклик судом ОСОБА_1 та її представника. У судовому засіданні представником позивача у справі було надано завірені належним чином копії постанови про звернення стягнення на доходи боржника, супровідний лист, згідно якого така постанова була направлена на виконання, довідка щодо зайнятості заявника.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до такого висновку.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

За змістом п.3 ч.1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого перебуває справа, якщо вона подається після відкриття провадження у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір з приводу визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування такого способу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, заявник посилається на те, що оскаржуваний виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. є незаконним, була порушена процедура вчинення виконавчого напису, сума боргу в результаті примусового виконання виконавчого напису також стягується неправомірно.

ОСОБА_1 вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову — це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

За змістом п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса належить до виконавчих документів.

Згідно із п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Так, предметом спору між сторонами справи є законність вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, на підставі якого постановою про відкриття виконавчого провадження стягується з ОСОБА_1 борг в сумі 20684, 39 грн.

Відповідно до матеріалів цивільної справи, у якій позивач просить забезпечити позов, 25.11.2020 приватним виконавцем Малковою М.В. прийнята постанова про стягнення коштів з позивача на підставі виконавчого напису № 29414, який виданий 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.. Згідно змісту цієї постанови відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 20 684,39 грн. Згідно постанови від 25.11.2020 ВП № 63725313 з боржника, на підставі виконавчого напису нотаріуса, стягується основна винагорода в сумі 2068, 44 грн; така постанова, згідно її змісту, направлена боржнику на виконання. Копія виконавчого напису нотаріуса від 08.09.2020 також доєднана до матеріалів справи. Також судом встановлено, що постанова про звернення стягнення на доходи боржника від 27.11.2020 ВП 63725313 направлена для виконання по місцю роботи боржника.

Таким чином, у суду є достатні підстави вважати, що виконавчі дії, спрямовані на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , можуть утруднити виконання рішення суду у справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню або утруднити повернення майна позивачу і відновлення його порушеного права у разі, якщо позов не буде забезпечено.

Суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, оскільки такі вимоги заяви обгрунтовані, підтверджені доказами, які в своїй сукупності є достатніми для прийняття відповідного рішення, та вказують на співмірність із заявленими вимогами,

До того ж, такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, який оскаржується боржником у судовому порядку, прямо передбачено п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Одночасно із цим, суд вважає за доцільно зазначити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Зупинення виконавчого провадження не порушує прав стягувача у виконавчому провадженні, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і в разі вирішення спору між сторонами можуть бути скасовані.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки обставини, визначені ч.3 ст. 154 ЦПК України, які можуть слугувати підставою для його застосування, судом не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суддя, —

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», за участю третіх осіб – приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню — задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа — виконавчого напису, вчиненого 8 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомиського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за №29414, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відаповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (ЄДРПОУ 42642578) заборгованості в розмірі 20684 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 39 копійок.

Копію ухвали направити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Малковій Марії Вікторівні — для виконання, сторонам — для відома.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення.

Источники:

http://yak-prosto.com/yak-otrimati-uhvalu-sudu/

http://yakhow.ru/rizne/12589-jak-otrimati-uhvalu-sudu.html

http://lawbook.online/protses-ukrajini-tsivilniy/uhvali-sudu-pershoji-57369.html

http://mydocx.ru/4-47746.html

http://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/94137984/