0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Хто має право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності

Содержание

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Коментарі кодексів

Галузі права

Зміст

  • Розділ І. Загальні положення (ст.1-130)
    • Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії (ст.1-6)
    • Глава 2. Засади кримінального провадження (ст.7-29)
      • Стаття 7. Загальні засади кримінального провадження
      • Стаття 8. Верховенство права
      • Стаття 9. Законність
      • Стаття 10. Рівність перед законом і судом
      • Стаття 11. Повага до людської гідності
      • Стаття 12. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність
      • Стаття 13. Недоторканність житла чи іншого володіння особи
      • Стаття 14. Таємниця спілкування
      • Стаття 15. Невтручання у приватне життя
      • Стаття 16. Недоторканність права власності
      • Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини
      • Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї
      • Стаття 19. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення
      • Стаття 20. Забезпечення права на захист
      • Стаття 21. Доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень
      • Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
      • Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів
      • Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
      • Стаття 25. Публічність
      • Стаття 26. Диспозитивність
      • Стаття 27. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами
      • Стаття 28. Розумні строки
      • Стаття 29. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження
    • Глава 3. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження (ст.30-82)
    • Глава 4. Докази і доказування (ст.84-102)
    • Глава 5. Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення (ст.103-110)
    • Глава 6. Повідомлення (ст.111-112)
    • Глава 7. Процесуальні строки (ст.113-117)
    • Глава 8. Процесуальні витрати (ст.118-126)
    • Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов (ст.127-130)
  • Розділ II. Заради забезпечення кримінального провадження (ст.131-213)
  • Розділ III. Досудове розслідування (ст.214-313)
  • Розділ IV. Судове провадження у першій інстанції (ст.314-391)
  • Розділ V. Судове провадження з перегляду судових рішень (ст.392-523)
  • Розділ VII. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ МАТЕРІАЛІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ст.524-531)
  • РОЗДІЛ VIII. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ (ст.532-540)
  • Розділ IX. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження (ст.541-614)
  • Розділ X Прикінцеві положення
  • Розділ XI Перехідні положення
Статья в тему:  Что будет с дьяволом после страшного суда

Стаття 24. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності

1. Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

89

2. Гарантується право на пере ляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, / удом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

1. Засада забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів та службових осіб, які ведуть провадження, є конкретизацією конституційної норми, зокрема ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади. посадових і службових осіб. Рівно ж і Пакт про громадянські та політичні права містить норму (ч. 5 ст. 14), за якою кожний, хто засуджений за будь-який злочин, має право на те, щоб його засудження і вирок були переглянуті вищою судовою інстанцією.

2. Забезпеченню реалізації права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів, які ведуть кримінальне провадження, слугує насамперед стадійна побудова провадження. Оскарження можливе як на окремій його стадії, у якій і вирішується скарга, так і на наступній. У стадії досудово-го розслідування, де найбільш чутливо зачіпаються права, свободи та інтереси осіб, оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності органів досудо-вого розслідування та прокурора можливе з використанням двох порядків — відомчого і судового.

3. Відомчий порядок розгляду і вирішення скарг учасників провадження, інших осіб полягає в тому, що керівник органу досудового розслідування уповноважений вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим (зокрема, на підставі скарг) (п. 4 ч. 2 ст. 38 КПК). Також прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законодавства під час проведення досудового розслідування, вправі розглядати скарги на рішення та дії слідчого і скасовувати їх у випадку визнання незаконними (п. 7 ч. 2 ст. 36 КПК). Своєю чергою, вищі прокурори також вправі скасовувати незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів (ч. 6 ст. 36 КПК) як за своєю ініціативою, так і на підставі скарг, поданих учасниками досудового провадження чи іншими особами.

4. Судовий порядок оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора в стадії досудового розслідування реалізується шляхом подання відповідних скарг до слідчого судді, основне призначення якого здійснювати контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження, які до нього залучаються, та інших осіб. Перелік рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування до слідчого судді, містить ст. 303 КПК (див. коментар до неї). Ті ж із них, які не перелічені у названій нормі, можуть бути оскаржені також у формі заявления клопотань до суду під час здійснення ним підготовчого провадження (п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК).

Статья в тему:  Из какого бюджета финансируется деятельность судов в россии

5. На стадії досудового провадження коментований Кодекс передбачає також оскарження низки ухвал слідчого судді в апеляційному порядку (див. коментар до ст. 309 КПК).

6. Частина 2 коментованої статті, ґрунтуючись на конституційній засаді забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8 ч. З ст. 129 Конституції України), гарантує право особи на перегляд рішення суду, ухваленого щодо неї, судом вищого рівня. Подання апеляційної скарги до апеляційної інстанції (апеляційного суду області, міст Києва і Севастополя) на рішення, яке не вступило в законну силу, чи касаційної скарги до суду касаційної інстанції (Вищого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) на рішення, яке, як правило, вступило в законну силу, відповідно обвинуваченим, засудженим та іншими учасниками провадження, яким надане таке право, є безумовною підставою для перегляду ухвалених судом першої інстанції рішень під кутом зору їх законності, обгрунтованості і справедливості, а в касаційному порядку — ще й рішень суду апеляційної інстанції. Лише в окремих випадках, встановлених КПК, оскарження рішень суду першої інстанції не допускається (див. коментар до ст. 394, ч. 4 ст. 424 КПК).

Важливо при цьому відзначити, що право на оскарження та перегляд рішень суду судом вищого рівня надається не лише учасникам кримінального провадження, а й іншим особам (п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК), права чи законні інтереси яких, на їх думку, були порушені процесуальними діями та рішеннями слідчого судді або суду першої інстанції. Коментар щодо таких осіб див. у п. 26 до ст. З, а також ч. 1 ст. 174, п. 9, 10 ч. 1 ст. 309 КПК.

7. Перегляд судових рішень Верховним Судом України, ухвалених у кримінальному провадженні, здійснюється з підстав і порядку, встановлених главою 33 КПК (див. коментар до неї).

8. Частина 4 ст. 55 Конституції України закріплює право кожного після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною. Такою установою є Європейський суд з прав людини. Щодо кримінального провадження звернення до цього Суду можливе лише після використання всіх національних можливостей оскарження рішень судів. Рішення касаційного суду за касаційною скаргою учасника провадження є останнім використаним національним засобом. Незгода з ним відкриває шлях для оскарження рішень національних судів до названого Суду.

ТЕМА № 13. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

1. ПОНЯТТЯ ТА СУТЬ ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Статтею 24 КПК зазначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Окрім того, гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Статья в тему:  Как рассчитать средний заработок для суда

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого є одним із засобів забезпечення досягнення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів суб’єктів, які беруть у ньому участь.

В юридичній літературі оскарження розглядається з різних позицій:

— як право людини;

— як інститут кримінального процесуального права;

Конфлікти, що виникають між людьми і пошуки виходу з цих ситуацій, прагнення будь-якими правовими методами та засобами врегулювати суперечку мирним шляхом заохочується державою, забезпечується встановленням доступних, простих процедур у кримінальному процесі.

Такою процедурою в кримінальному провадженні є оскарження рішень, дій чи бездіяльності осіб, які ведуть процес.

Під процедурою оскарження в праві розуміється офіційно встановлений порядок дій при формуванні матеріалів. Розглядаючи теоретичні положення процедури, зазначимо, що вона є системою контролю, що включає: досягнення конкретного результату; порядок реалізації правовідносин, що знаходяться в певній динаміці.

Важливим є те, що правова процедура володіє всіма перерахованими ознаками, а її особливість полягає у тому, що вона діє в правовому полі. Різновид юридичної процедури, направлений на виявлення й реалізацію матеріальних правовідносин, входить до юридичного процесу.

У юридичній літературі висловлені різні погляди щодо поняття оскарження у кримінальному процесі та його ознак. Таким чином, оскарження — це врегульована кримінально-процесуальним законодавством діяльність учасників кримінального процесу з подання, прийому, реєстрації, розгляду та вирішення скарги щодо порушення прав, свобод та законних інтересів осіб шляхом прийняття рішення, здійснення дій або допущення бездіяльності посадовими особами, які ведуть процес.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора та слідчого судді під час досудового розслідування здійснюється шляхом подачі скарги до відповідних органів.

Предметом оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування є:

1) процесуальні рішення;

Відповідно до глави 26 «Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» КПК існують такі процедури оскарження:

1) оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора (ст. 303-307 КПК);

2) оскарження недотримання розумних строків (ст. 308 КПК);

3) оскарження ухвал слідчого судді ( ст. 309-310 КПК);

4) оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора ( ст. 311-313 КПК).

Оскарження дій державних виконавців

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Що таке виконавче провадження?
  • 3 Хто має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця?
  • 4 Куди може звернутися особа з метою оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця?
  • 5 Форма звернення суб’єктів, які оскаржують дії, рішення, або бездіяльність державного виконавця
  • 6 Строк для оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця:
  • 7 Зразок скарги на дії державного виконавця
  • 8 Корисні посилання

Нормативна база

  • Конституція України
  • Цивільний процесуальний кодекс України
  • Закон України «Про виконавче провадження»
  • Закон України «Про звернення громадян»
  • Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
  • Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5
  • Наказ Міністерства юстицій України від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 «Про затвердження Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців»
  • Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»
Статья в тему:  Как узнать адрес ип для подачи в суд

Що таке виконавче провадження?

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі — рішення) — сукупність дій визначених у Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Хто має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця?

  1. Сторони виконавчого провадження: боржник та стягувач;
  2. Інші учасники та особи (представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності — суб’єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, — за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Куди може звернутися особа з метою оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця?

  1. До начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (крім боржника);
  2. До керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, якщо оскаржуються дії, рішення, бездіяльність начальника відділу;
  3. До суду, який видав виконавчий документ (щодо виконання судового рішення);
  4. До відповідного адміністративного суду (щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів)(стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Засобом юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов’язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень (пункт 1 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»).

Статья в тему:  Як отримати копію вироку суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, порушено їх права чи свободи.

Справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Начальник відділу при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова (стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Оскарження стягувачем рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом про виконавче провадження випадках не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Форма звернення суб’єктів, які оскаржують дії, рішення, або бездіяльність державного виконавця

Скарга — це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

  1. найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
  2. повне найменування (прізвище, ім’я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім’я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
  3. реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
  4. зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
  5. викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
  6. підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги (частина четверта статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Строк для оскарження дій, рішень, або бездіяльності державного виконавця:

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п’ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статья в тему:  В какой суд подавать на раздел имущества

8. Конституційне право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб.

Стаття 55 Конституції України. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
<Офіційне тлумачення частини першої статті 55 див. в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.97>. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
<Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-зп від 25.11.97, № 19-рп/2011 від 14.12.2011>. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Міністерство юстиції України надало роз’яснення від 04.04.2012 щодо Конституційного права громадян на звернення до органів державної влади та їх оскарження.
Оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб відбувається у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправед­ливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на до­сягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Компетенція адміністративних судів поширюється на:
спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої ком­петенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спо­ри, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановле­них законом;
спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
про накладення адміністративних стягнень;
щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом

Статья в тему:  Можно ли через суд снять диагноз шизофрения

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Право людини на захист свого життя і здоров’я, честі та гідності, своїх прав і свобод є основоположним. Згідно з п. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 р. і ратифікова­ного Україною 19 жовтня 1973 р., кожна держава зобов’язана забезпечити будь-якій особі, яка перебуває у межах її території та під її юрисдикцією, ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав та свобод. Право на захист повинно бути забезпечено державою, її компетентними органами влади.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Положення ст. 21 і 22 Конституції України гарантують, що держава зобов’язана забезпечити кожному можливість відстоювати свою точку зору, свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими особами, у тому числі тими, які здійснюють досудове розслідування. Процесуальний порядок такого оскарження дозволяє громадянам реалізовувати свої права в межах кримінального судочинства. Ці повноваження учасників процесу закріплено в ст. 303–309 КПК України.

Перше ознайомлення з ними формує враження про можливість оскарження всіх без винятку рішень, дій чи бездіяльності учасників кримінального провадження. Проте це не так. Щоб з’ясувати це питання, зупинімось детально на аналізі випадків, про якій йдеться в КПК України, адже законодавець визначив не лише перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора й слідчого судді, які підлягають оскарженню, а й коло суб’єктів, наділених повноваженнями подання скарги.

Позитивним для громадян є положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, який визначає право заявника, потерпілого (його представника чи законного представника), підозрюваного (його захисника чи законного представника) подавати скаргу на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання відповідної заяви чи повідомлення. Обов’язковою умовою подання скарги згаданими особами є набуття ними відповідного процесуального статусу.

Статья в тему:  Трагедия в твери убийство 9 человек когда будет суд

Момент набуття особою прав заявника закріплено в ст. 60 КПК України, зокрема після звернення фізичної або юридичної особи із заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування. Законодавець також чітко наголошує на тому, що заявником може бути фізична або юридична особа, яка не є потерпілою.

Свого процесуального статусу потерпілий набуває відповідно до ст. 55 КПК України, зокрема з моменту подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або заяви про залучення його як потерпілого у вже розпочатому кримінальному провадженні. У ч. 3 цієї ж статті йдеться про те, що потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальне правопорушення заподіяло шкоди й у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її як потерпілого. Законодавець акцентує увагу на тому, що потерпілим не може бути особа, якій моральну шкоду завдану як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

Статус представника потерпілого й законного представника потерпілого, а також момент набуття цими учасниками процесу відповідних повноважень визначено в ст. 58, 59 КПК України.

Підозрюваний – особа, яку в порядку, передбаченому КПК України, повідомили про підозру в учиненні кримінального правопорушення або через згадану обставину затримали. Саме з часу повідомлення особі про підозру або моменту, коли особа через примус або в підкорення наказу змушена залишатись поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному останньою, вона набуває статусу підозрюваного. Лише з набуттям такого статусу особа може мати всі права підозрюваного, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України, зокрема оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді (п. 16 ч. 3).

Про залучення законного представника підозрюваного або захисника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд – постановляє ухвалу. Відтоді такий представник набуває процесуальних прав особи, інтереси якої представляє (ч. 5 ст. 44 КПК України), а захисник має можливість використовувати засоби захисту, передбачені КПК України, задля забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підзахисного та з’ясовувати обставини, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують або унеможливлюють відповідальність (ст. 47 КПК України).

Окремої уваги варто положення про те, що власник може подавати скаргу про неповернення майна, тимчасово вилученого відповідно до постанови прокурора або ухвали слідчого судді (ст. 169 КПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України, потерпілий (його представник чи законний представник), підозрюваний (його захисник чи законний представник) мають право оскаржувати рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування в разі, якщо: підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі в кримінальному провадженні, переховується від органів слідства та суду, щоб ухилитися від кримінальної відповідальності і його місце перебування невідоме, або є потреба виконати процесуальні дії в межах міжнародного співробітництва (ч. 1 ст. 280 КПК України).

Статья в тему:  Возбуждение гражданского дела в суде как стадия процесса

У такому разі скаргу подають слідчому судді. Вимогою законодавця щодо можливості слідчим, прокурором зупинити кримінальне провадження є повідомлення особі про підозру. Лише після цього КПК України дозволяє зупиняти досудове розслідування.

Актуальним є положення КПК України про закріплення можливості заявника, потерпілого (його представника чи законного представника) і підозрюваного (його захисника чи законного представника) подавати скаргу на рішення слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження. Законодавець диференціює повноваження слідчого і прокурора щодо ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (п. 3, 4 ч. 1 ст. 303 КПК України). Адже підозрюваний наділений правом оскаржувати лише постанови прокурора про закриття кримінального провадження.

Не менш важливою процесуальною гарантією є надання можливості особі, якій відмовлено у визнанні потерпілим, оскаржувати таке рішення прокурора, слідчого чи слідчого судді (п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Особи, щодо яких можуть застосувати заходи безпеки, подають скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час здійснення таких заходів. Підстави й перелік їх застосування визначає Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” [ 1 ] . У новому КПК України відсутні положення, які регламентують застосування заходів безпеки щодо учасників кримінального провадження, на відміну від КПК 1960 р., в якому про це зазначалося в ст. 52-1–52-5.

Рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій може оскаржити особа, якій відмовлено в задоволенні такого клопотання, або її представником, законним представником чи захисником (п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України).

На рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування і його продовження, згідно із правилами, передбаченими для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, можуть подавати скаргу підозрюваний (його захисник чи законний представник), потерпілий (його представник чи законний представник).

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можна подавати впродовж десяти днів після їх ухвалення чи вчинення (ч. 1 ст. 304 КПК України). Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлено постановою, строк подання скарги починається з дня отримання її копії.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами ст. 307 КПК України. Така ухвала слідчого судді може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов’язання припинити дію, зобов’язання вчинити певну дію, відмову в задоволенні скарги. Ухвалу слідчого судді щодо результатів розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не можна оскаржити, окрім ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Варто наголосити й на тому, що підозрюваний, потерпілий мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків досудового розслідування слідчим, прокурором (ст. 308 КПК України). Розумними строками законодавець вважає час, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК України).

Статья в тему:  Когда предоставляется переводчик в суде

Позитивним аспектом для громадян є визначення в КПК України строку розгляду скарги. Зокрема, прокурор вищого рівня зобов’язаний протягом трьох днів після подання її розглянути і, за наявності підстав для задоволення, дати відповідному прокурору вказівки щодо термінів певних процесуальних дій або процесуальних рішень. Скаржника невідкладно письмово повідомляють про результати розгляду.

Сповна демократичними варто вважати положення нового КПК України щодо оскарження не лише рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, а й слідчого судді. Особливість цієї процедури полягає у тому, що її здійснюють лише в апеляційному порядку. Так, зокрема, в п. 1 ч. 1 ст. 309 КПК України визначено, що під час досудового розслідування можна оскаржити в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

відмову в наданні дозволу на затримання;

застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

направлення особи в медичний заклад для проведення психіатричної експертизи або відмову в такому направленні;

арешт майна або відмову в ньому;

тимчасовий доступ і подальше вилучення речей та документів, які посвідчують право здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізичну особу – підприємця чи юридичну особу позбавляють можливості проводити свою діяльність;

відсторонення від посади або відмову в ньому.

Отже, конфлікти, що виникають в сфері людської діяльності і пошуки виходу із таких ситуацій, прагнення будь-якими правовими методами та засобами врегулювати суперечку мирним шляхом заохочується державою, забезпечується встановленням доступних, простих процедур у кримінальному провадженні. У цьому й полягає аксіологічне значення інституту оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів, які ведуть досудове кримінальне провадження [2]. Можливість звернення за судовим захистом є гарантією забезпечення доступності правосуддя на досудовій стадії. Відповідно забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності як засада кримінального провадження, передбачена п. 17 ч. 1 ст. 7 КПК України має принципове значення для вирішення завдань кримінального судочинства в цілому.

Адвокат Сергій Слинько.

Список використаних джерел:

1. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23 грудня 1993 р. № 3782–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.

2. Валігура, Дмитро Миколайович. Оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування та прокурора : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Валігура Дмитро Миколайович; М-во внутр. справ України, Нац. акад. внутр. справ. – К., 2013. – 18 с.

Источники:

http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-24-%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0-%D0%BD%D0%B0-%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%B4%D1%96%D0%B9-%D1%87%D0%B8-%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

http://arm.naiau.kiev.ua/books/public_html/lections/lection13_1.html

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D1%96%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%96%D0%B2

http://www.shatarska.in.ua/8-konstitucijne-pravo-na-oskarzhennya-do-sudu-rishen-dij-chi-bezdiyalnosti-organiv-derzhavno%D1%97-vladi-miscevogo-samovryaduvannya-posadovix-ta-sluzhbovix-osib/

http://sud.ua/ru/blog/blog/61607-oskarzhennya-rshen-dj-chi-bezdyalnost-pd-chas-dosydovogo-rozsldyvannya

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector