Хто накладає арешт на майно хто буде у суді відповідачем

Будинок, квартира, дача чи земельна ділянка – усе це нерухомість, якою ви можете користуватися або продати її у будь-який час. Однак під час укладання угоди купівлі-продажу власника можуть чекати неприємні сюрпризи.

Наприклад, на майно може бути накладено арешт. Приводи для цього є різними.

Коли можуть накласти арешт на майно

За словами адвокатки Наталії Коновал, таке може трапитися, якщо об’єкт нерухомості є предметом спору. Наприклад, між деякими особами щодо права власності.

Ще один привід – нерухомість може виступати як забезпечення виконання зобов’язань власника. Причиною також може стати те, що нерухомість є об’єктом злочину чи на неї можуть накласти арешт для забезпечення конфіскації майна у кримінальному провадженні.

На нерухомість можуть накласти арешт / Фото Unsplash

Де можна перевірити стан майна

Для того, щоб не потрапити у халепу, існує Єдиний державний реєстр нерухомого майна. Там кожен охочий може отримати витяг за кілька хвилин, заплативши лише 30 грн. Зокрема, можна дізнатися, хто є власником нерухомості, реєстраційний номер майна та найголовніше – чи не перебуває вона під арештом.

Для того, щоб подивитися інформацію про будь-яке майно, наприклад, і не про своє майно, треба пройти ідентифікацію за допомогою електронного цифрового підпису або ж за допомогою BankID,
– розповів адвокат Юрій Білоус.

За його словами, у такий спосіб система ідентифікує особу, яка заходила й отримувала інформацію. Також коли людина отримує витяг з цього реєстру, то там вказують, кому саме та за яким запитом його надано.

Як може допомогти Opendatabot

Ще один спосіб самостійно в домашніх умовах перевірити, чи не перебуває під арештом нерухомість – скористатися чат-ботом Opendatabot. Знаючи ІПН власника або ж код ЄДРПОУ компанії-власника, можна з’ясувати, яким є стан нерухомості.

Opendatabot може допомогти самостійно перевірити стан нерухомості / Фото Unsplash

Далі ви побачите кількість об’єктів нерухомості у вашій власності, чи не перебуваєте ви у боржниках, а також чи не рахуються за вами порушення ПДР. Якщо у вашому арсеналі зібралась неабияка кількість штрафів, то виконавча служба, якщо ця особа не реагує на листи, може накласти арешт, зокрема і на нерухомість.

Якщо особа не проживає за місцем реєстрації, куди їй надсилають будь-яка офіційну кореспонденцію, вона може не знати про наявність судових спорів щодо цього майна, тому відповідно не може знати, що на нерухомість накладено арешт,
– розповіла адвокатка Наталія Коновал.

Як з майна знімають арешт

Зняття арешту з майна відбувається виконавцем наступного дня на підставі рішення суду. Однак слід зазначити, що цей процес займає не один день.

Після того, як ви подали позов до суду, не сподівайтесь, що вашу нерухомість знімуть одразу з-під арешту. Досить часто на розгляд справи потрібно кілька місяців, а іноді навіть і років.

Саме тому при покупці нерухомості обов’язково проконтролюйте, щоб нотаріус перевірив, чи не перебуває майно під арештом, аби потім не стати заручником ситуації.

Як відбувається накладення та зняття арешту з квартири

Зміст статті (натисніть щоб перейти до потрібного розділу):

Стисло по темі арешту майна фізичної особи

Стаття актуальна на 2021 рік

В Україні накладення арешту на майно можливе з дотриманням визначеної законом процедури і у встановлених законом випадках. Як правило, арешт накладається для того, щоб не допустити передачу майна третім особам, якщо воно є предметом судового спору або ж для того, щоб забезпечити повернення боргів, відшкодування шкоди його власником.

Залежно від виду юридичної справи, в якому накладається арешт, можна виділити наступні категорії:

• арешт майна в цивільному процесі застосовується в справах про аліменти, про поділ майна, нажитого в шлюбі, про стягнення боргів або відшкодування збитків, завданих в результаті правопорушень, нанесення шкоди здоров’ю і т.д.
• арешт майна в господарському процесі накладається на майно підприємств і приватних підприємців для подальшого погашення боргів за рахунок такого майна.
• накладення арешту на майно в кримінальному провадженні застосовується для збереження речових доказів, забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання або як заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також для виплат компенсацій потерпілим.

Ми розглянемо в цій статті основні положення, що стосуються арешту майна саме фізичної особи в цивільному процесі в 2020 році, зокрема відповімо на такі питання: на яке майно може бути накладено арешт, чи можуть накласти арешт на квартиру, в тому числі на єдине житло боржника, в яких випадках можна зняти арешт з квартири в Україні.

Яке майно може бути арештовано

Об’єктом арешту може стати будь-яке майно боржника, як нерухоме, так і рухоме, крім майна, яке за законом не можна забрати за борги. Види рухомого майна, а також з’ясування того, чи певне майно (наприклад, автомобіль) – це рухоме чи нерухоме майно, врегульовано розділом ІІІ книги 1 Цивільного кодексу України. Так, автомобіль віднесено до рухомого майна.

Коли мова йде про накладення арешту на нерухоме майно, в законах немає ніяких обмежень щодо способу придбання такого майна. Тому на квартиру може бути накладено арешт, незалежно від того, чи була вона куплена, отримана в подарунок, у спадок, по обміну або іншим чином.

Головне при накладенні арешту – це належність майна боржнику і те, що на нього ще не накладено арешт. Результат перевірки цих відомостей повинен бути документально підтвердженим.

Чи можна накласти арешт на єдине житло боржника

У законодавстві України детально прописаний механізм примусового виконання судових рішень. Зокрема, це стосується визначення того, в якій послідовності та на яке майно може бути накладено стягнення з боржника. Нерухомість серед іншого майна в цій послідовності знаходиться на останньому місці.

Тому для того, щоб до неї «дістатися», виконавець спочатку ретельно перевіряє наявність рухомого майна, грошових коштів в готівковій та безготівковій формі та інших видів доходів.

Якщо наявних коштів або іншого майна не вистачає, то арешт накладається спочатку на земельну ділянку або приміщення, що належить боржнику, яке знаходиться окремо від будинку. І тільки коли таких об’єктів немає або їх вартість не покриває розмір заборгованості, об’єктом арешту може стати квартира або будинок, в якому де-факто проживає боржник.

Закон не встановлює будь-яких застережень про те, що не можна накладати арешт на єдине житло боржника.

Щодо дії мораторію на примусовий продаж єдиного житла боржника ви зможете дізнатися в статті «Як буде знято мораторій згідно кодексу про банкрутство».

Якщо квартира під арештом, чи можна нею користуватись

За загальним правилом арешт на майно не позбавляє власника права користування ним. Так, наприклад, у законодавстві України немає прямої вказівки на те, що власник заарештованої квартири не може в ній когось прописувати (реєструвати місце проживання).

Однак в ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено можливість виконавця за необхідності обмежити право не тільки розпоряджатися майном, а й користуватися ним. Таке обмеження повинно бути прописано виконавцем в постанові про арешт майна боржника або про опис і арешт майна боржника.

У кожному разі виконавець індивідуально встановлює вид, обсяг і термін дії обмежень.

Як перевірити квартиру на арешт он-лайн

Арешт нерухомого майна – це юридична дія, інформація про яку вноситься до Державного реєстру прав на нерухоме майно до відповідного розділу, який є відкритим і загальнодоступним. Слід також зазначити,що відомості про рухоме майно також вносяться у Реєстр обтяжень рухомого майна, доступ та порядок ведення якого врегульований постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна» від 5 липня 2004 р. № 830.

Для перевірки відомостей про накладення арешту на квартиру або будинок достатньо зареєструватися в Кабінеті електронних сервісів КМУ і ввести точну адресу об’єкта.

Вартість перевірки складе 23 грн. Інформація видається відразу. У разі якщо інформація в базі відсутня, це може свідчити про те, що арешт на квартиру не накладено.

Однак якщо мова йде про «старі» арешти (до 2013-2014 років), то такі арешти могли бути накладені згідно чинного на той момент Закону України «Про виконавче провадження» та інформація про них може бути не внесена до Державного реєстру прав на нерухоме майно. Така ймовірність існує, наприклад, стосовно квартир, оформлених до 2014 р. в порядку приватизації.

На даний момент в Україні планується створити Єдиний реєстр арештованого майна, який покликаний полегшити моніторинг арештів на квартири та інше майно боржників.

Арештоване майно на реалізації, порядок реалізації конфіскованого майна

Порядок реалізації арештованого майна встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та іншими допоміжними нормативними актами.

Арештоване майно реалізується двома способами:

1. через електронні торги;
2. за фіксованою ціною.

Нерухоме майно може реалізовуватися тільки через електронні торги. Перед початком торгів повинна бути визначена ціна реалізації. Вона може бути визначена двома способами:

• за взаємною згодою сторін виконавчого провадження, тобто боржника і стягувача (кредитора);
• за відсутності згоди сторін виконавець звертається до оцінювача для визначення ринкової вартості майна.

Послідовність електронних торгів виглядає наступним чином:

1. на перші торги нерухоме майно виставляється за його початковою ціною, визначеною оцінювачем;
2. не реалізоване на перших торгах майно виставляється на повторні електронні торги за ціною 85% початкової;
3. не реалізоване на повторних торгах майно виставляється на треті електронні торги за ціною 70% початкової;
4. про нереалізоване на третіх торгах майно виконавець повинен повідомити стягувача. Стаття 28 про виконавче провадження встановлює загальний порядок надсилання документів виконавчого провадження. Виконавець повинен також запропонувати йому залишити собі нереалізоване майно за ціною третіх електронних торгів. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі складається акт, який є підставою для переоформлення права власності на таке майно;
5. арешт знімається з майна і воно повертається боржникові, якщо стягувач письмово не заявив про своє бажання залишити собі нереалізоване майно протягом 10 днів з дня отримання повідомлення виконавця. Якщо у боржника немає іншого майна, на яке можна звернути стягнення, виконавчий документ повертається стягувану без виконання.

Зняття арешту з квартири

Зняти арешт з майна боржника можна в наступних випадках:

• за рішенням суду про зняття арешту.

Даний спосіб можливий, якщо майно належить не боржнику, а іншій особі. Для цього така особа подає позов до суду про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту. У разі виграшу рішення суду подається виконавцю.

• якщо при накладенні арешту на майно було порушено встановлений законом порядок. Оскаржити постанову про арешт можна начальнику виконавчої служби або ж до суду, який виніс рішення. Однак зробити це можна тільки в межах встановлених термінів для оскарження.
• за наявності підстав, встановлених у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий тільки за рішенням суду.

Коли можуть накласти арешт на квартиру по аліментах

У справах по аліментах арешт на майно платника повинен накладатися в разі, якщо заборгованість виникла за 3 місяці з моменту відкриття виконавчого провадження. Фактично накладений в таких випадках арешт триває до досягнення дитиною повноліття. Проте така ситуація є досить несправедливою в багатьох випадках, коли аліменти сплачуються добровільно.

Зняти арешт досить складно і, як правило, єдиним можливим шляхом є оскарження постанови про арешт як незаконної, якщо на момент її винесення аліменти виплачувалися добровільно та своєчасно.

Актуальні проблеми процесуального статусу власника майна під час скасування та оскарження арешту майна

У листопаді 2015 року виповнилося три роки з набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України.

Про вирішення проблеми недовіри до судової влади та правоохоронних органів, низку проблем, пов’язаних із недостатнім нормативним врегулюванням процесуального статусу деяких учасників кримінального провадження під час скасування або оскарження арешту майна, порядок оскарження ухвали та недостатню обґрунтованість клопотань юристів про застосування такого заходу у матеріалі К. Закірової «Громадська думка про правотворення»,№20(102).

К. Закірова, юрисконсульт ТОВ «Альфа-Метал-Компані»

Актуальні проблеми процесуального статусу власника майна під час скасування та оскарження арешту майна

У листопаді 2015 року виповнилося три роки з набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України. Під час обґрунтування та громадського обговорення, прийняття нового процесуального кодексу позиціонувалося як один із дієвих засобів вирішення проблеми недовіри до судової влади та правоохоронних органів, суттєвий крок у становленні нової філософії правозастосування, що ґрунтується на безумовній повазі до прав фізичних та юридичних осіб з одного боку та суворому контролю та регламентації за здійсненням представниками влади своїх повноважень під час кримінального провадження з іншого.

Однією з тогочасних новел кримінального процесуального законодавства було запровадження судового контролю за застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Положеннями КПК України арешт майна визначений як один із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості.

Наочною демонстрацією популярності» арешту під час здійснення кримінального провадження є те, що клопотання про арешт майна займали друге місце за кількістю клопотань про застосування заходів забезпечення, які розглядалися слідчим суддею.

Так, за даними узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, заслуханого на засіданні Пленуму ВССУ, від 07 лютого 2014 року, «за час дії КПК станом на 01 вересня 2013 року у провадженні місцевих загальних судів знаходилось понад 217,2 тис. клопотань, які розглядалися слідчим суддею під час досудового розслідування. З них найбільшу кількість становлять клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей і документів відповідно до ст. 163 КПК – 155,7 тис. або 71,7 % загальної кількості клопотань, які розглядалися слідчим суддею місцевого загального суду під час досудового розслідування. Значною є кількість клопотань про арешт майна згідно зі ст. 170 КПК, які знаходяться у провадженні місцевих загальних судів, – 10,4 тис. Розглянуто 10,4 тис. клопотань, з них задоволено 8,3 тис. або 79,9 %. При цьому, на підставі ст. 174 КПК лише 169 клопотань про арешт майна або 1,6 % розглянутих скасовано під час досудового розслідування» [1].

Однак, навіть в умовах постійного застосування арешту майна під час здійснення кримінального провадження та активної позиції держави в питанні реформування судової системи, і на теперішній час існує низка проблем, пов’язаних із недостатнім нормативним врегулюванням процесуального статусу деяких учасників кримінального провадження під час скасування або оскарження арешту майна, що значно ускладнює практичну реалізацію регламентованих КПК України загальних засад кримінального провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

За загальним правилом, виключення з якого встановлені КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду (ст. 132 КПК України). При цьому частиною другою статті 170 КПК встановлено, що слідчий суддя або суд має можливість накласти арешт на майно тільки у разі, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього або розглянути можливість накладення арешту для забезпечення задоволеного цивільного позову.

Нещодавно частина друга ст. 170 була доповнена випадком накладення арешту на майно, яке було піддано попередньому арешту, накладеному за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України (або його заступника), погодженого прокурором.

Окрему увагу під час розгляду питання арешту майна необхідно звернути і на ч. 3 ст. 170 КПК України, яка зазначає, що арешт може бути накладено на майно яке перебуває у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Виходячи з системного аналізу положень статей 132, 170 КПК України, можливо виділити круг осіб, права та обов’язки яких зачіпає застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, а також умовно розподілити зазначених осіб на групи за критерієм участі у процесі застосування такого заходу, а саме:

1) особи, наділені виключним правом на прийняття рішення про накладення арешту на майно — слідчий суддя або суд під час судового провадження;

2) особи, на яких покладено функцію погодження клопотань про накладення арешту на майно, а також наділено правом та обов’язком самостійно звертатися з клопотанням про накладання арешту — прокурор;

3) особи, які в установленому законом порядку мають право звертатися з клопотанням про накладення арешту — слідчий, цивільний позивач;

4) особи, на майно, яких може бути накладений арешт — підозрюваний, обвинувачений або особа, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому звертаємо увагу, що ст. 170 КПК, зокрема ч. 3 ст. 170 КПК чітко зазначає перелік осіб, на майно яких може бути накладений арешт та не передбачає, що зазначений перелік підлягає розширенню.

Однак, на практиці досить часто зустрічаються випадки, коли особа, чиє майно арештоване не має статусу підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка несе цивільну відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого та не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Подібна ситуація виникає, зокрема, у випадках, коли слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд з посиланням на ст. 167 КПК України визначають, що майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій КПК України, а саме:

1. підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегло на собі його сліди;

2. призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3. є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов’язаного з його незаконним обігом;

4. одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке його було повністю або частково перетворено,

при цьому не узгоджуючи критерії, встановлені ст. 167 КПК з переліком осіб, на майно яких арешт накласти дозволено.

Моделюючи ситуацію, в якій особи, що здійснюють кримінальне провадження та процесуальне керівництво чітко дотримуються порядку встановленого діючим КПК, необхідно зазначити, що для звернення з клопотанням про накладення арешту слідчий, прокурор повинні переконатися в одночасному існуванні одразу двох підстав:

1. Достатніх, мотивованих та підтверджених доказами підстав вважати, що майно у вигляді речей, документів, грошей тощо відповідає вимогам ч. 2 ст. 167 КПК України або наявності у справі цивільного позову;

2. Належності такого майна на праві власності підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи; або ж юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження за статтею Кримінального кодексу України, санкція якого передбачає конфіскацію майна.

Однак, сукупність наведених підстав не завжди покладається в основу судового рішення за підсумками розгляду клопотання про накладення арешту. Існують непоодинокі випадки неправомірного накладання арешту на майно особи, що є підставою звернення до суду із захистом незаконно обмеженого права власності.

Виходячи з прав, наданих КПК України учасникам кримінального провадження, можна виділити два способи захисту права власності на арештоване майно, а саме: скасування арешту шляхом подання клопотання (ст. 174 КПК) або подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт з вимогою про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту (ст.ст. 310, 407 КПК).

Клопотання про скасування арешту подається слідчому судді в загальному порядку.

Частиною першою ст. 174 КПК України право заявити клопотання про скасування арешту майна надано підозрюваному, обвинуваченому, їх захиснику, законному представнику, іншому власнику або володільцю майна та представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. В порівнянні зі ст. 170 КПК України, яка визначає коло осіб, на майно яких може, бути накладений арешт, зазначений перелік доповнений таким суб’єктом як «інший власник або володілець майна». Доцільним буде вказати, що термін «інша особа» згадується також в ст. 172 та ст. 173 КПК. В першому випадку — як особа, що має право бути присутньою під час розгляду клопотання, в другому — як інша заінтересована особа, якій направляється ухвала про накладення арешту.

Відтак, додавання у ст. 174 КПК до кола осіб додаткового суб’єкта дещо суперечить змісту ст. 170 КПК України, адже перелік суб’єктів, право власності яких може бути обмежено шляхом накладення арешту є вичерпним.

При цьому, якщо існування такої особи як інший власник майна випливає зі змісту ст. 174 КПК України із наданням їй права на подання клопотання про скасування арешту, то порядок апеляційного оскарження такою особою ухвали суду про арешт майна діючим КПК не передбачений.

Наведена проблема випливає із змісту наступних положень КПК:

Відповідно до ст. 310 КПК оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.

Статтею 393 КПК встановлений перелік осіб, що мають право апеляційного оскарження. Такими особами є обвинувачений, його законний представник чи захисник, законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру; прокурор; потерпілий або його законний представник чи представник; цивільний позивач, його представник або законний представник; цивільний відповідач або його представник; представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Однак діючий КПК не передбачає випадку та не встановлює порядку подання апеляційної скарги на ухвалу про накладення арешту для іншої особи (власника або володільця майна), а також не містить норм, що зумовлювали б процесуальний статус такої особи, крім права подати клопотання про скасування арешту та права бути присутнім під час розгляду клопотання про застосування заходу забезпечення та отримати ухвалу про арешт.

Вказаний пробіл в законодавстві юристи — представники власників майна змушені вирішувати шляхом посилання на статті КПК, що містять в собі терміни «інший власник майна» (ст. 172, ), «інша заінтересована особа» (ст. 173 КПК), «інший власник або володілець майна» (ст. 174) та самостійних і досить неоднозначних висновків про те, що подібне згадування є випадком надання іншій особі права перегляду рішення в апеляційному порядку.

Така ситуація значно ускладнює процес обґрунтування звернення із апеляційної скаргою та створює ризики для власників майна, що можуть бути виражені в поверненні апеляційної скарги з мотивів подання особою, яка не має на це права.

Отже, власник майна, що не є підозрюваним, обвинуваченим, не несе відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого та не є юридичною особою щодо якої здійснюється провадження, формально позбавлений права скористатися другим способом скасування обмеження свого права власності — поданням апеляційної скарги.

Зазначену проблему доцільно вирішити, чітко окресливши порядок оскарження ухвали про застосування арешту майна, власником або володільцем майна, який не є підозрюваним, обвинуваченим, особою, що несе відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого чи неосудного або юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також звернувши увагу на поширену судову практику неправомірного застосування арешту майна до осіб, право яких обмеженню не підлягає, та недостатню обґрунтованість клопотань слідчих, прокурорів про застосування такого заходу.

А поки, до уточнення зазначених положень КПК України та приведення практики слідчих, прокурорів, слідчих суддів та суду у відповідність до вимог закону та його суворого дотримання, кожне звернення власника або іншого володільця майна, який не є підозрюваним, обвинуваченим, особою, що несе відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого чи неосудного або юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, до апеляційного суду зі скаргою на ухвалу про накладення арешту перетворюється на процес, коли той, чиї права не мали б бути обмеженими, звертається до суду в порядку, який мав би бути передбаченим.

1. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р.;

Арешт та вилучення майна боржника

Усі судові рішення щодо майнових справ умовно можна поділити на дві великі групи:

• рішення, за якими стягувачеві потрібно передати чітко визначене майно;

• рішення, за якими стягувач має отримати певну суму коштів.

Якщо у рішенні йдеться про конкретне майно, то державний виконавець вилучає це майно в боржника і передає його стягувачеві. При цьому згаданий посадовець складає акт передачі.

Вилучення будь-якого майна відбувається за участю таких осіб:

• боржника або його представника (для юридичних осіб);

• представника або членів сім’ї боржника (для фізичних осіб).

Стягувач має право в письмовій формі відмовитися від одержання предметів, вилучених в боржника. У такому разі державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку й виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Пам’ятайте, що одержавши від Вас таку відмову, Вам не повернуть авансового внеску

Виконуючи рішення, за якими стягувач має отримати певну суму коштів, спочатку стягнення звертають на кошти боржника. При цьому виявляють і вилучають готівку в національній та іноземній валюті, яку боржник зберігає в касі або інших сховищах. Акт про вилучення готівки державний виконавець складає у двох примірниках. Один примірник цей посадовець вручає боржникові (або його представнику) під розписку, а інший залишає в себе.

Якщо вилучених коштів не вистачає для задоволення вимог стягувала, то стягнення звертають на інше майно боржника. А задля збереження майна боржника, що піддягає передачі стягувачеві або реалізації, на таке майно накладають арешт.

До арешту майна можна вдаватися також у таких випадках:

• якщо потрібно виконати рішення про конфіскацію майна боржника;

• якщо потрібно виконати ухвалу суду про накладення арешту на майно, яке належить відповідачеві й перебуває в нього чи в інших осіб.

Накладаючи арештна майно, спершу складають його опис, згодом оголошують заборону ним розпоряджатися.

Здійснюючи арешт майна боржника, державний виконавець складає акт опису й арешту майна.

Зміст акту опису й арешту майна:

• час і місце складання акту;

• назва відділу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім’я та по батькові державного виконавця й осіб, присутніх під час складання акту (в цьому документі також потрібно вказати процесуальний стан таких осіб);

• назва органу чи посадової особи, які видали виконавчий документ, що підлягає виконанню, резолютивна частина цього документу;

• назва стягувача та боржника;

• назва кожного внесеного до акту предмету та його прикметні озна — ки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, міра зношення тощо);

• якщо елементами вилучених предметів є коштовні метали, каміння, перли тощо, то ці предмети ретельно описують (вказуючи всі прикметні ознаки) і належним способом вкладають у конверт. Цей пакунок прошивають, відтак його підписують державний виконавець та інші особи, присутні під час опису. Наостанок тут ставлять печатку відповідного відділу державної виконавчої служби;

• оцінка кожного внесеного до акту предмету та загальна вартість усього майна;

• перелік опечатаних предметів, приміщень та сховищ, кількість накладених печаток та спосіб опечатування (звісно, такі дані вказують лише в тому разі, якщо опечатування було здійснено);

• термін, по закінченні якого майно можна передати для реалізації;

• найменування особи, якій передали майно на зберігання (якщо зберігати майно доручено не боржникові, а іншій особі, то треба вказати її паспортні дані та адресу);

• позначка про те, що зберігачеві майна розповіли про його обов’язки щодо збереження майна, а також попередили його про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування або підміну майна;

• зауваження або заяви стягувача, боржника та інших осіб, присутніх під час опису й письмова реакція на це державного виконавця.

Майно, на яке накладено арешт, передають на зберігання боржникові або іншим особам, яких призначив державний виконавець. У законодавстві для таких осіб вжито термін “зберігачі”.

Майно передають зберігачеві під розписку, що є складовою частиною акту опису й арешту майна. Якщо державний виконавець встановив для зберігала певні обмеження щодо користування майном, то про це також зазначають

у згаданому акті: тут вказують вид, обсяг і термін дії обмеження. У разі потреби, в акті вміщують список предметів, що їх залишають боржникові. В цьому переліку зазначають вартість усіх цих предметів та кожного зокрема, а також подають відомості про інше майно, наприклад, те, яке перебуває в спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешту.

Акт опису й арешту майна підписують державний виконавець, поняті, зберігачі майна, боржник, стягувач та інші особи, присутні під час цієї процедури. У разі відмови когось із присутніх ставити свій підпис, у згаданому документі роблять відповідну позначку

Акт опису й арешту майна складають у двох примірниках: перший залишають державному виконавцеві, а другий видають боржникові під розписку (розписатися потрібно на першому примірнику). Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна оформляють у трьох примірниках: перший вручають державному виконавцеві, а два інші — зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

Описуючи майно, державний виконавець повідомляє боржнику про заборону розпоряджатися описаним майном (відчужувати його), а в разі потреби — про обмеження права користуватися описаним майном. Види, обсяг і термін дії таких обмежень державний виконавець встановлює для кожного конкретного випадку окремо, зважаючи на властивості майна, його значення для власника, потребу у використанні та на інші обставини.

Перед тим як накласти арешт на майно боржника й оголосити заборону на його відчуження, державний виконавець виносить відповідну постанову.

Іноді боржник відмовляється бути присутнім під час опису та арешту майна (або не з’являється о тій годині й у тому місці, які визначив державний виконавець), сподіваючись у такий спосіб заблокувати цю процесуальну дію. Не турбуйтеся: відсутність боржника не може перешкодити описуванню майна. У такому разі майно описують за присутності представника, одного з повнолітніх членів сім’ї боржника або за участю представника житлово-експлуатаційної організації чи представника органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (при цьому державний виконавець мусить не пізніше ніж наступного дня передати боржникові копію акту опису й арешту майна).

Майно боржника — юридичної особи описують за присутності його представника. Якщо залучити представника не можливо, то державний виконавець може вдатися до цієї процесуальної дії без представника. Описавши майно за таких обставин, державний виконавець мусить не пізніше ніж наступного дня надіслати боржникові копію акту опису й арешту майна.

Будь-яка особа, яка вважає, що дії державного виконавця були неправомірними, може оскаржити такі дії в суді.

Інколи державний виконавець описує і накладає арешт не тільки на майно боржника, а й на власність інших осіб. Наприклад, боржник орендує об-

ладнання, проте не може подати документів, що свідчать про власника цього обладнання. У такому разі особи, яким належить заарештоване майно, мають право звернутися до суду з позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами в справах за цими позовами є стягувач і боржник.

Наступним кроком після накладення арешту на майно є його вилучення. Арештоване майно вилучають і передають для реалізації протягом того терміну, який встановив державний виконавець, але не раніше ніж за 5 днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, гцо швидко псуються, належить вилучити й передати для продажу відразу після накладення арешту.

Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини й металів платинової групи, коштовного каміння та перлів, а також брухт і частини таких виробів, на які накладено арешт, закон зобов’язує вилучити й негайно передати на зберігання установам Національного банку України.

Джерела юридичноїгнформацгстатіі 55, 58, 59 Закону України “Про виконавче провадження’’ від 21.04.1999 № 606-XIV; пункти 5.6, 5.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої в Наказі Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5; пункт4 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365.

Источники:

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%90%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82_%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D1%83_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%B0%D1%80%D0%B5%D1%88%D1%82%D1%83

http://24tv.ua/aresht-mayno-koli-mozhut-naklasti-yak-pereviriti-ukrayina-novini_n1688096

http://ursambo.com/ukr/zahist-prav-na-neruhomist/yak-vidbuvayetsya-nakladennya-ta-znyattya-areshtu-z-kvartiri.html

http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1779:aktualni-problemi-protsesualnogo-statusu-vlasnika-majna-pid-chas-skasuvannya-ta-oskarzhennya-areshtu-majna-2&catid=71&Itemid=382

http://lawbook.online/provadjennya-ukrajini-vikonavche/aresht-viluchennya-mayna-63261.html