0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Кого том сойєр захищає на суді

Содержание

Кого том сойєр захищає на суді

У тюрьмы.Сношение с арестантом.Суд и показание Тома.Бегство индейца.

Наконец сонная атмосфера оживилась, и значительно. Дело об убийстве было назначено к слушанию в суде. Оно немедленно сделалось неисчерпаемой темой деревенских разговоров. Том никуда не мог убежать от них. При всяком намеке на убийство его кидало в дрожь, так как неспокойная совесть и страх заставляли его думать, что эти разговоры ведутся в его присутствии неспроста. Он не представлял себе, каким образом люди могли бы заподозрить, что ему известно что-нибудь об убийстве, и тем не менее ему было не по себе среди этих толков. Мурашки то и дело бегали у него по телу. Наконец он зазвал Гека в укромное место, чтобы потолковать с ним. Ему хотелось развязать язык хоть на минуту, разделив свое бремя с другим страдальцем. Кроме того, он хотел удостовериться, что Гек сохранил тайну.

— Гек, говорил ты кому-нибудь?

— Ну, сам знаешь, о чем.

— О, разумеется, нет.

— Ни единого слова, сохрани меня Бог. А ты почему спрашиваешь?

— Нет, Том Сойер, мы и двух дней живы не будем, если это обнаружится. Ты сам знаешь.

Том почувствовал некоторое успокоение. Помолчав немного, он спросил:

— Гек, может кто-нибудь заставить тебя проболтаться?

— Заставить меня проболтаться? Ну, если мне захочется, чтобы этот черт-метис утопил меня, тогда, пожалуй, проболтаюсь. Иначе — нет.

— Ну, значит, все ладно. Я считаю, что мы до тех пор только и целы, пока не проболтаемся. Но все-таки поклянемся еще раз. Крепче будет.

Они еще раз принесли клятву с мрачными церемониями.

— Что поговаривают, Гек? Я так кучу разговоров слышал.

— Что поговаривают? Да все то же, только и слышишь: Мефф Поттер, Мефф Поттер, Мефф Поттер. Иной раз просто тошно станет, кажется, сбежал бы куда-нибудь.

— Вот и я тоже. Крышка ему, я думаю. А тебе не бывает иногда жаль его?

— Всегда жаль, всегда жаль. Не многого он стоит, но все-таки никому вреда не делал. Наловит, бывало, рыбы, чтобы достать денег на выпивку. Ну, без дела шататься любил. Но, Господи, все мы таковы, — большинство из нас, — даже проповедники и прочие подобные. Но он был добрый малый. Помню, раз отдал мне половину рыбы, хоть и мало ее было на двоих, а сколько раз выручал меня из беды!

— А мне чинил змея, Гек, и насаживал крючки на удочку. Хорошо бы нам выпустить его из тюрьмы.

— Эх, нельзя нам выпустить его, Том. Да и какой прок, его опять поймают.

— Да, поймают. Но меня зло берет, когда я слышу, как неистово его ругают, хотя вовсе не он сделал это.

— Меня тоже, Том. Господи, они уверяют, что он — самый кровожадный злодей в округе, и удивляются, как его раньше не повесили.

— Да, все время так толкуют. И грозятся, что если его оправдают, то они расправятся с ним судом Линча.

— Да, так и сделают, наверно.

Мальчики долго говорили, но это не доставило им облегчения. В сумерках они очутились близ маленькой уединенной тюрьмы, быть может, питая смутную надежду на какое-нибудь неожиданное происшествие, которое устранит их затруднения. Но ничего не случилось: по-видимому, ни ангелы, ни феи не интересовались судьбой бедного узника.

Статья в тему:  Что делать если суд прошел без меня

Мальчики сделали то, что им часто случалось делать раньше, — подошли к решетке и просунули Поттеру табаку и спичек. Тюрьма была одноэтажная, сторожа при ней не было. Его благодарность за эти приношения всегда терзала их совесть, а в этот раз сильнее, чем когда-либо. Они чувствовали себя в последней степени трусами и предателями, когда он говорил:

— Вы были очень добры ко мне, ребятки, — добрее всех в деревне. И я никогда не забуду об этом. Часто я говорю себе, — вот, говорю, — я всем ребятишкам чинил змеев и игрушки, и показывал им, где хорошо ловится рыба, и всячески ублажал их, однако же все забыли старого Меффа, когда он попал в беду, а Том не забыл, Гек не забыл, да, они не забыли, — говорю я себе, — и я никогда не забуду их! Да, ребята, я сделал страшное дело. Пьян был и себя не помнил, иначе объяснить не могу, и буду висеть за него, и так мне и следует. Следует, да оно и лучше, я думаю, надеюсь, по крайней мере. Ну, да не будем говорить об этом. Я не хочу вас огорчать. Вы так добры ко мне. Одно скажу вам — не пейте никогда, чтобы не попасть в такое вот место. Подвиньтесь-ка немного — вот так. Утешительно смотреть на ласковые рожицы человеку, когда он в такой беде и никто его знать не хочет, кроме вас. Добрые, ласковые рожицы. Влезьте-ка друг другу на спину, чтобы я мог дотронуться до вас. Вот. Дайте пожать ваши руки — они пройдут сквозь решетку. Моя не пролезет. Маленькие рученьки и слабые, но они много помогли Меффу Поттеру, помогли бы больше, если бы можно было.

Том вернулся домой несчастным, и в эту ночь его преследовали страшные кошмары. Весь следующий день и еще день он бродил вокруг суда, испытывая почти неодолимое побуждение войти и рассказать, но пересиливая себя. С Геком было то же самое. Оба мальчика старательно избегали друг друга. Каждый из них уходил на время, но то же неодолимое влечение заставляло обоих возвращаться. Том прислушивался к разговорам публики, выходившей с судебного заседания, но слышал только неутешительные новости. Петля все туже и туже затягивалась на шее бедного Поттера. Под конец второго дня в деревне говорили о впечатлении, произведенном ясным и непоколебимым показанием индейца Джо, причем прибавляли, что относительно вердикта присяжных не может быть никакого сомнения.

Том вернулся домой поздно ночью и влез в спальню через окно. Он был в страшном волнении и несколько часов провалялся без сна. Наутро вся деревня собралась в суде, так как это был решительный день. Представители обоих полов толпились в битком набитой зале. После долгого ожидания вышли присяжные и заняли свои места. Вскоре был введен Поттер, в кандалах, бледный и растерянный, робкий и упавший духом. Его посадили на видное место. Угрюмая, как всегда, фигура индейца Джо также бросалась в глаза. Прошло еще некоторое время. Наконец явился суд, и шериф объявил заседание открытым. Последовало обычное перешептывание между членами суда и шуршание бумаги. Все эти мелочи и проволочки усиливали напряженность ожидания, придавая ему что-то зловещее и внушительное.

Был вызван свидетель, показавший, что он застал Меффа Поттера за умыванием у ручья рано утром, в тот самый день, когда убийство было открыто, и что подсудимый убежал при виде его. После некоторых дальнейших вопросов представитель обвинения сказал:

Подсудимый на мгновение поднял глаза, но снова опустил их, когда его защитник сказал:

— Защита отказывается от допроса.

Следующий свидетель рассказал о том, как он нашел нож возле трупа. Обвинитель сказал:

— Защита отказывается от допроса, — отвечал защитник Поттера.

Третий свидетель показал под присягой, что не раз видал этот самый нож у Поттера.

Защитник Поттера снова отказался от допроса.

Лица присутствующих начали выражать недоумение. Неужели адвокат решил отказаться от всякой попытки спасти жизнь своему клиенту?

Несколько свидетелей дали показания о подозрительном поведении Поттера на месте преступления. Они тоже были отпущены без перекрестного допроса.

Все подозрительные обстоятельства, говорившие против подсудимого и имевшие место на кладбище в то утро, о котором хорошо помнили присутствующие, были установлены свидетелями, причем ни один из них не был подвергнут перекрестному допросу защитником. Смущение и негодование присутствующих выразилось ропотом, который был прекращен председателем. Обвинитель сказал:

— На основании показаний под присягой граждан, простое слово которых выше подозрения, мы установили, вне всяких сомнений, что это ужасное преступление совершено несчастным узником, находящимся здесь на скамье подсудимых. Мы считаем наше следствие законченным.

Стон вырвался из груди бедного Поттера, и он закрыл лицо руками, слегка покачиваясь из стороны в сторону, а в зале водворилось тяжелое молчание. Многие из мужчин были взволнованы, а сострадание женщин выразилось слезами. Защитник встал и заявил:

Статья в тему:  Когда обращаются в суд

— Ваша честь! В начале судебного разбирательства мы имели в виду доказать, что наш клиент совершил это ужасное преступление в состоянии невменяемости, под влиянием слепого бешенства, порожденного пьянством. Наше мнение изменилось. Мы не будем приводить этих доводов. (Обращаясь к судебному приставу.) Вызовите Тома Сойера.

Изумление выразилось на всех лицах, не исключая Меффа Поттера. Глаза всех с вопрошающим любопытством устремились на Тома, который встал и вышел вперед. Мальчик выглядел очень взволнованным, так как порядком побаивался. Его привели к присяге.

— Томас Сойер, где вы были семнадцатого июня около полуночи?

Том взглянул на мрачную физиономию индейца Джо и почувствовал, что язык не повинуется ему. Все затаили дыхание, но он не мог выговорить ни слова. Однако спустя несколько минут собрался с духом настолько, что мог произнести довольно внятно, так что часть присутствующих слышала:

— Немножко погромче, пожалуйста. Не бойтесь. Вы были на кладбище?

Презрительная улыбка мелькнула на лице индейца Джо.

— Близко ли вы были от могилы Горза Вильямса?

— Говорите громче. Как близко?

— Вы прятались или нет?

— За вязами, что растут возле могилы.

Индеец Джо сделал едва заметное движение.

— Был кто-нибудь с вами?

— Да, сэр. Я пришел туда с.

— Постойте — подождите минутку. Нет надобности пока называть имя вашего товарища. Мы вызовем его в свое время. Принесли вы что-нибудь с собой на кладбище?

Том колебался и казался смущенным.

— Говорите, мой милый, без всякого смущения. Правда всегда заслуживает уважения. Что вы принесли туда?

— Только до. дохлую кошку.

Послышался смех, но председатель тотчас прекратил его.

— Мы доставим скелет этой кошки. Ну, милый мой, расскажите же нам, что случилось, — рассказывайте, как умеете, ничего не пропускайте и ничего не бойтесь.

Том стал рассказывать — сначала нерешительно, но, по мере того как он воодушевлялся, речь его лилась свободнее и свободнее. И вскоре только его голос раздавался в тишине. Все глаза устремились на него. С полуоткрытыми ртами, затаив дыхание, присутствующие превратились в слух, не замечая времени под впечатлением рассказа. Напряжение достигло высшей точки, когда Том сказал:

— Когда же доктор нанес удар доской и Мефф Поттер упал, индеец Джо кинулся с ножом и.

Трах. С быстротою молнии метис ринулся к окну, растолкал встречных и исчез!

Марк Твен — Пригоди Тома Сойєра (дуже стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Тітка Поллі шукала маленького хлопчика, якого звали Том Сойєр. Він не пішов до школи і тепер ховався десь від покарання. Тітка не любила карати хлопця, але знала, що так треба. Тож, хоча завтра субота, Тома чекає робота: він повинен побілити паркан.

Том мав побілити тридцять ярдів дощаного паркана заввишки дев’ять, футів! Йому дуже не хотілося працювати у вихідний день. Тож він вигадав спосіб, як перекласти це завдання на інших.

Зробивши вигляд, що займається дуже цікавою і відповідальною справою, він зацікавив інших хлопців. Тепер вони самі ставали у чергу і просили Тома дати їм побілити. Крім того, пропонували за це різні «коштовності»: паперового змія, павука на мотузці, скельце від пляшки, порожню котушку, грудку крейди, олов’яного солдатика тощо.

Том чудово провів час, тішачись безділлям і чималим товариством, а паркан був побілений аж у три шари!

Проходячи повз одного з будинків, Том побачив гарну синьооку дівчинку з двома довгими золотистими кісками, в білому платтячку та вишитих панталончиках. З цього часу усі думки хлопця були лише про чарівну незнайомку.

У неділю Мері, Сід і Том ходили до церкви. Томові це не подобалось. Але цього разу він навіть виміняв у хлопців чеки, що давали за вивчені церковні вірші, і вирішив попросити за них Біблію. Усе це він робив лише для того, щоб його помітила незнайома красуня.

Щоб якось розважитися, Том випустив у церкві жука, чим привабив якогось пуделя. Собака став бавитися із жуком і майже зірвав службу.

  • Пригоди Тома Сойєра (повний текст) ▲ читається трохи більше, ніж за один вечір
  • Пригоди Тома Сойєра (скорочено) ▲ читається приблизно за півтори години
  • Пригоди Тома Сойєра (стислий переказ) ▲ читається за 42 хвилини
  • Пригоди Тома Сойєра (уривки) ▲ читається за 37 хвилин
  • «Пригоди Тома Сойєра» (шкільні твори)
  • Що цікавило дорослих жителів містечка?(та інші запитання)
  • Біографія Марка Твена

Том дуже не любив понеділок, бо попереду був тиждень каторги у школі. Та, коли вже не вдавалося уникнути занять, то він вигадував різні забавки, щоб не нудьгувати на уроках. За це часто був битий різками.

Том запропонував Беккі заручитися. Дівчинка погодилася, і вони навіть поцілувалися. Та потім хлопчик проговорився, що вже був «заручений» з Емі Лоренс, чим дуже образив Беккі. Дівчина ще довго сумувала.

Статья в тему:  Что делать после вступления решения суда в законную силу

Том блукав по лісу. Йому було сумно. Потім він уявив, що знаходиться у Шервудському лісі. А сам він — славетний Робін Гуд. Зустрівши свого приятеля, Джо Гарпера, запропонував йому гратися з ним. Повертаючись додому, хлопці дуже шкодували, що нема більш розбійників, і розмірковували, чим би могла відшкодувати цю втрату новочасна цивілізація. Кожен твердив, що радніше став би на рік розбійником у Шервудському лісі, ніж довіку президентом Сполучених Штатів.

Коли усі в домі лягли спати, Том вистрибнув з вікна і побіг туди, де його вже чекав Гекльберрі Фінн. Хлопці подалися до старовинного кладовища. Вони розмірковували, чи чують мерці їхні розмови, коли почулися чиїсь голоси.

Хлопці стали свідками вбивства: до лісу прийшли лікар, Маф Портер та індіанець Джо. Коли між ними зав’язалася бійка, Джо вбив лікаря ножем, а Портера вдарив так, що той знепритомнів.

Налякані хлопці ледве втекли.

Наступного дня містечко дізналося про вбивство лікаря. Поруч із тілом було знайдено ніж Мафа Портера. Тому його одразу було звинувачено у вбивстві. Маф потрапив до в’язниці. А хлопці, які бачили, як все сталося насправді, не могли порушити своєї клятви і pозповісти, що насправді вбив лікаря індіанець Джо.

Том щодня або через день, вибравши слушну хвилину, ходив до загратованого віконця в’язниці й нишком передавав «убивці» сякі-такі гостинці, що їх випадало десь роздобути. Ті дарунки чимало полегшували Томові душевні гризоти.

Беккі кілька днів не ходила до школи, і Том ходив дуже сумішний. Його нічого не цікавило, він навіть забув про свої витівки. Тітка Полі була дуже схвильована.

Коли ж нарешті дівчина з’явилася у школі, хлопець від радості почав стрибати та усіляко привертати її увагу. Беккі, здавалося, нічого не помічала. Врешті вона зауважила, що Том тільки і вміє, що викаблучуватися, і думає, що це цікаво. Ці слова дуже образили і засмутили хлопця. Тоді Том вирішив утекти і стати піратом. До нього приєдналися Джо Гарпер і Гекльберрі Фінн. Через деякий час хлопці збудували пліт, узяли деякі припаси і відчалили від берега.

Хлопці зупинилися на острові і влаштували табір. Їжа в них закінчилася, і друзі харчувалися тим, що знаходили навкруги. Однак, ніхто не хотів повертатися додому. Час проводили у веселих пустощах та цікавих розмовах.

Тим часом у містечку було сумно — усі вважали, що хлопці потонули.

Навіть коли усі мешканці зібрались у церкві, розмова йшла про зниклих дітей, а також про те, що чекає на небіжчиків після смерті.

Аж раптом перед очима здивованої пастви з’явилися троє к шпіців. Тут вже було і сліз, і радості, і стусанів!

Наступного дня усі були з хлопцями лагідні та розмовляли про те, що було за їхньої відсутності.

Один з учнів порвав підручник. Беккі бачила це. Але вона боялась, що її покарають зате, що вона підглядала за іншими. Тоді Том узяв провину на себе і сказав, що це зробив він. Беккі сказала, що він дуже благородний. Тепер, певно, вони помиряться! Том був дуже щасливий.

Наближалися канікули. Учитель, і завжди суворий, став іще суворішим і прискіпливішим, бо хотів, щоб його учні добре відзначилися в «підсумковий день».

У цей самий день школярі вирішили помститися і влаштували гарну виставу, яка приховано висміювала вчителя. Том теж брав участь у виставі.

Канікули виявилися досить нудними. Рідкі розваги не приносили задоволення. Беккі поїхала до свого рідного містечка, а отже у Тома зникла остання розрада. До того ж, хлопець захворів на кір.

Нарешті містечко сколихнулось: у суді починалося слухання справи про вбивство лікаря. Том і Гек пам’ятали про свою клятву. Але все-таки їм довелося давати свідчення. Том розповів усе, що бачив. Після цього індіанець раптово вискочив з вікна і втік.

Том став місцевим героєм і дуже пишався. Але у місці наростала тривога — за злочинця була призначена винагорода, але він досі був на волі.

У Тома виникло нестерпне бажання відшукати заритий у землю скарб. Він покликав із собою Гека. Хлопці кілька разів почина ли копати у різних місцях, але кожного разу їх чекало розчарування. Нарешті вирішили шукати скарб у покинутому будинку з привидами.

Уночі хлопці прийшли до старого будинку. Але те, що вони там побачили, перевершило усі сподівання. Гроші там дійсно були — їх ховав саме індіанець Джо. Та, говорячи про скарб, Джо казав своїм напарникам, що йдеться не лише про гроші, але й про помсту. Том був наляканий — чи не йому збирається помститися індіанець?

Сім’я судді Тетчера повернулася до містечка. Том і Беккі вирушили на прогулянку за місто. Вони блукали темними переходами печери, оглядаючи вже знайомі їм дива, і не помітили, як опинилися зовсім одні у глибині печери — біля дуже великого озера. Діти не знали, куди йти далі — вони заблукали.

Статья в тему:  Сколько человек заседало в афинском суде присяжных

Далі почалися важкі часи, дні, а, може, й тижні, як їм здавалося, блукання темними коридорами печери. Беккі була зовсім виснажена. Том намагався якось розрадити її, але в нього нічого не виходило.

Нарешті Том залишив знесилену Беккі біля джерела, а сам подався обстежувати численні коридори печери. І нарешті в одному з них знайшов вихід.

У містечку всі були стурбовані зникненням Тома і Беккі. Їх шукали і не знаходили. І вже втратили надію. Коли місто облетіла новина —— діти знайшлися.

Та на мешканців чекала приголомшлива новина — Том розповів, що бачив у печері індіанця Джо. Він натрапив на нього, коли блукай коридорами.

Індіанця Джо дійсно знайшли у печері, але на той час він вже помер з голоду.

Том сказав Геку, що гроші — у печері. І вони подалися на пошуки скарбу. По дорозі Том запропонував товаришу оселитися у печері і брати у полон людей. А потім вимагати за них викуп.

Та їхні плани зруйнував містер Джоне, який побачив хлопців і відвів їх додому.

Вдова Дуглас оголосила, що хоче взяти Гека до себе в дім і подбати про його виховання, а коли матиме вільні кошти, допоможе йому розпочати скромне діло. На це Том мовив, що Гек і без того багатий. І вивалив на стіл купу золотих монет. Гроші полічили. Там було трохи більше як дванадцять тисяч доларів. Половина належали Геку.

Хлопці стали дуже поважними особами у місті.

Удова Дуглас поклала Гекові гроші в банк під відсотки, а суддя Тетчер зробив те саме з Томовою половиною.

Багатство і щире сприяння вдови Дуглас прилучили Гека до пристойного товариства. Три тижні він мужньо зносив це, та одного чудового дня зник.

Том знайшов його, і хлопці домовилися скласти присягу: завжди стояти один за одного.

Коментар

«Пригоди Тома Сойєра» занурюють нас у цікавий світ, де кожного дня трапляються якісь несподівані пригоди. Але усі вони закінчуються добре. Автор змалював дуже привабливий образ хлопця, який має дуже багату фантазію. Саме це робить його життя таким цікавим і різноманітним. Том ніколи не сидить без діла. І навіть покарання сприймає з оптимізмом. Якщо хлопець засмучується, то це ненадовго. Та й то, він постійно шукає, як вирішити виниклу проблему.

У творі Марка Твена змальовано справжні почуття, щиру дружбу. Навіть кохання, хоча герої — лише діти. Крім того, усі головні герої справляють приємне враження. У першу чергу тому, що мають відкриті, щирі серця, здатні і на співчуття, і на взаємодопомогу. І навіть — на справжній подвиг.

Пять секретов Тома Сойера и Гека Финна

Рассказываем о самых известных романах для детей

Романы о Томе Сойере и Гекльберри Финне давно стали классикой детской литературы. Даже полтора столетия спустя они остаются актуальными, нравятся и юным читателям, и их родителям. Но так ли они просты? Мы решили узнать, как рождался замысел книг, и поняли, что они гораздо глубже, чем кажутся.

Марк Твен написал историю своего детства

О том, что истории о двух мальчишках автобиографичны, автор признается еще в предисловии к роману о Томе Сойере:

«Большая часть приключений, о которых рассказано в этой книге, взяты из жизни: одно-два пережиты мною самим, остальные мальчиками, учившимися вместе со мной в школе. Гек Финн списан с натуры, Том Сойер также, но не с одного оригинала — он представляет собой комбинацию черт, взятых у трех мальчиков, которых я знал, и потому принадлежит к смешанному архитектурному ордеру».

«Приключения Тома Сойера»

И все-таки исследователи творчества Твена сходятся во мнении, что этот «смешанный архитектурный ордер» больше тяготеет к автопортрету. Очень уж велико сходство между вымышленным Томом и невымышленным Сэмюэлом Клеменсом (настоящее имя Марка Твена), который появляется в автобиографии писателя. Более того, в тетушке Полли есть черты матери Сэмюэла — Джейн, «хороший мальчик» Сид Сойер — литературное воплощение младшего брата Твена Генри Клеменса, погибшего в юности, а Гек Финн на самом деле никакой не Гек, а Том Блэнкеншип. Все они узнаваемы в жизнеописании Марка Твена: то же поведение, те же жизненные позиции. Особняком тут стоит прототип индейца Джо — фермер Джо Дуглас, который не совершал никаких преступлений, но имел настолько устрашающий вид, что навсегда остался в памяти впечатлительного Твена кровожадным убийцей.

-10% Приключения Тома Сойера Марк Твен Твердый переплет 140 ₽ 155 ₽ В корзину В корзину

Еще одной автобиографической деталью стал город Санкт-Петербург в штате Миссури, похожий на Ганнибал — родину Твена: идеализированный захолустный рай, где миром правит простота и где жива память о смелых пионерах фронтира. Через несколько десятков лет, проехав по местам своего детства и юности, Марк Твен отметил и перемены, и старые добрые недостатки городка:

«Увы! Все переменилось в Ганнибале. Но когда я дошел до Третьей или Четвертой улицы, слезы брызнули у меня: я узнал лужу. Это была та самая старая лужа, в которой завязла Энни Макдональд».

Из записных книжек Марка Твена

Статья в тему:  Кто может обратиться в конституционный суд рб

Повести о двух сорвиголовах — это социальный памфлет

«Приключения Тома Сойера» и «Приключения Гекльберри Финна» — это подростковые книги. Но сам автор говорил, что их было бы неплохо прочесть взрослым — просто для того, чтобы вспомнить о собственном детстве. Так, судя по записным книжкам, экземпляр истории о Томе Сойере Твен подарил своему русскому коллеге по перу Ивану Тургеневу.

Однако перечитать оба романа стоит не только для милой ностальгии. Эти книги отражают реалии американской жизни середины — конца XIX века. В истории о Томе Сойере автор более оптимистичен, он потешается над детской литературой Юга, рисующей правильных и «удобных» детей с исковерканными ценностями, и общей культурой региона, в котором жива идея об умственной неполноценности темнокожих. Эта ирония превратится в прямое осуждение в книге о Геке Финне, где автор покажет все мучения юного героя в тот момент, когда он решает, выдать ли раба или помочь ему бежать:

«Совесть у меня была нечиста, и я никак не мог успокоиться. Я так замучился, что не находил себе покоя, не мог даже усидеть на месте. До сих пор я не понимал, что я такое делаю. А теперь вот понял и не мог ни на минуту забыть — меня жгло, как огнем. Я старался себе внушить, что не виноват; ведь не я увел Джима от его законной хозяйки».

«Приключения Гекльберри Финна»

Дело в том, что, согласно юридическим и религиозным законам США той эпохи, укрывательство раба считалось и тяжким преступлением, и непростительным грехом. Раб — это собственность, а красть чужое, как вы понимаете, нельзя.

-10% Приключения Гекльберри Финна Марк Твен Твердый переплет 181 ₽ 201 ₽ В корзину В корзину

Смех над косностью патриархального городка (вспомним наказания тети Полли и скучные проповеди священника) из романа о Томе в «Приключениях Гекльберри Финна» уступил место острой сатире на патриархальный Юг с его фермерами-рабовладельцами, уже тридцать лет ведущими кровную вражду, причин которой никто не помнит. Тут же Твен устами убийцы Шерборна выносит приговор «среднему американцу»:

«Я родился и вырос на Юге, жил на Севере, так что среднего человека я знаю наизусть. Средний человек всегда трус. Средний человек не любит хлопот и опасности. Теперь вам остается только поджать хвост, идти домой и забиться в угол».

«Приключения Гекльберри Финна»

Том и Гек должны были постареть и разочароваться в жизни

С возрастом Твен все меньше и меньше любил и понимал «эту жалкую жизнь, бессмысленную вселенную. всю эту нелепую смехотворную канитель». Причин тому несколько.

Во-первых, личные трагедии: смерти жены и дочери, неудачное вложение и потеря большей части сбережений. А во-вторых, изменение мировоззрения: Марк Твен прошел путь от солдата армии Конфедерации до писателя, обличающего южные ценности. С возрастом он разочаровался во всех идеалах своей юности, что отразилось в безотрадном трактате «Что такое человек», опубликованном анонимно в 1906 году. Еще раньше, в 1890-х, Твен задумал написать очередную книгу о Томе Сойере и Геке Финне, в ней друзья возвращаются в городок детства: «Вспоминают старое время. Оба разбиты, отчаялись, жизнь не удалась. Все, что они любили, все, что считали прекрасным, ничего этого уже нет».

К счастью, от этой идеи сохранилась только строчка в одной из четырех десятков записных книжек автора, а Том и Гек навсегда остались мальчишками, лучше всех красящими заборы и готовыми отправиться с беглым рабом по просторам могучей Миссисипи.

Романы о Томе и Геке — две части одной трилогии

В России «Приключения Тома Сойера» известны чуть больше, чем роман о Гекльберри Финне. Во всяком случае, первое произведение в урезанном варианте входит в некоторые школьные учебники. Что же до Гека, то его история включена в летние списки, которые, как вы понимаете, не всегда прочитываются. Обе книги воспринимаются как дилогия, и мало кто знает, что у них есть еще третья часть.

Книга «Жизнь на Миссисипи» была написана в 1883 году в перерыве между созданием «Приключений. » и не связана с ними сюжетно. Однако и американские, и российские литературоведы считают, что она является третьей частью большого проекта, в который входят истории о Томе и Геке.

«Созданный Твеном „эпос о Миссисипи“ первоначально мыслился как едва ли не идиллическая картина старого времени, мирной и добропорядочной провинциальной жизни, не знающей ни той продажности, ни того ожесточения людей друг против друга, которое стало заурядным явлением „позолоченного века“. Но, рисуя Ганнибал своей юности, Твен не смог добиться намеченной цели, заключавшейся в том, чтобы изобразить гармоничную и счастливую страну осуществленного идеала. Законы реалистического обобщения потребовали от писателя совсем иной тональности».

Алексей Матвеевич Зверев, «Марк Твен»

Статья в тему:  Как затянуть рассмотрение административного дела в суде

Детские книги стали «Шинелью» американской литературы

По легенде Федор Достоевский произнес знаменитую фразу о том, что вся русская литература вышла из гоголевской «Шинели». Так ли это, филологи спорят до сих пор, а вот ведущие позиции Марка Твена и его мальчишек на просторах американской литературы вполне признаются и исследователями, и авторами.

В 1935 году Эрнест Хемингуэй писал: «Вся американская литература вышла из книги Марка Твена, которая называется „Гекльберри Финн“. Ее надо читать только до того места, где у мальчишек крадут Негра Джима. Это настоящий финал — дальше фальшь. Но это наша лучшая книга, от нее произошла вся американская словесность. Ничего не было до нее, и после тоже не было ничего ей равного».

Разумеется, до Гека Финна были и Нати Бампо Фенимора Купера, и капитан Ахав Германа Мелвилла. Так что более справедливым выглядит высказывание Уильяма Фолкнера: «Марк Твен был первым истинно американским писателем, и все мы его наследники».

Так или иначе, но более глубокие и серьезные «Приключения Гекльберри Финна» действительно считаются одной из важных вех американской литературы, без которой она могла бы пойти по иному пути. Однако этого романа не было бы, не напиши Марк Твен «Приключений Тома Сойера».

Характеристика Тома Сойєра, 5 клас

Хто такий Том Сойєр?

Коротка характеристика

Том Сойєр — хлопчик-підліток, сирота, якому близько дванадцяти років. Він живе в невеликому американському містечку під назвою Санкт-Петербург на річці Міссісіпі. Тома виховує його тітка Поллі. Крім нього, в родині тітки живе зведений брат Тома Сід і зведена сестра Мері.

Том — хлопчик енергійний, жвавий, веселий. Він — любитель пригод і фантазер. Том — хлопчик пустотливий і не особливо слухняний, як і багато хлопчиків у цьому віці. Буває, він пустує, і тоді його карають. Він не любить сидіти вдома, відвідувати школу та недільну школу. Том — «кращий забіяка та найспритніший хлопчик у місті». Він трохи забобонний, бо вірить у прикмети й страшні місцеві легенди, як, втім, і всі хлопці.

Том Сойєр — лідер по натурі, тому він верховодить у компанії міських хлопчаків. Він — вірний друг, завжди допоможе в біді та ніколи не видасть. Це дуже товариський хлопчик, він спілкується та дружить з представниками різних верств суспільства — від Гекльберрі Фінна, сина п’яниці, до Беккі Тетчер — дівчинки з заможної родини. Також він не вважає негожим спілкуватися з рабами-неграми.

Тома можна назвати благородним: він взяв на себе провину Беккі Тетчер, щоб дівчинку не висікли різками. Однак Тома можна назвати й хитрим. Коли його в покарання тітка Поллі змусила білити паркан, він влаштував так, що паркан за нього побілили інші хлопці, ще й «купували» собі можливість попрацювати за нього.

Опис Тома

Зовнішність

Том Сойєр — тямущий хлопчисько з кучерявим русявим волоссям, у коротких штанцях і солом’яному капелюсі. Він має обличчя у веснянках та завзяті блакитні очі… Так що ж ховається під зовнішністю Тома? Чи збігаються зовнішній вигляд і внутрішній світ хлопчика? Ні, це зовсім не так.

Під неохайною зовнішністю хулігана й пустуна ховається витончена натура. Том відчуває людей. Будь-яка брехня стає очевидною для нього, він не терпить ніякої фальші у відносинах. Он вірний друг і ніколи не зрадить Гека, а навпаки, намагається допомогти йому.

Риси характеру

Він благородний, бере провину на себе, щоб вигородити Беккі, до якої вкрай небайдужий. Сміливий і правдивий, він дає показання у суді, хоча йому й страшно, що індіанець Джо буде мстити.

Відчайдушний і трохи безрозсудний, Том здатний на добрі вчинки. Він зміг зізнатися у коханні дівчинці, наважився та не злякався, навіть не звернувши уваги на покарання вчителя.

Під зовнішністю шалапута Том ховає свої почуття, а їх у нього більше, ніж у багатьох інших хлопчаків. Том — вигадник і фантазер, у нього багато ідей. Він — заводила та лідер компанії, який ніколи не ябедничає, а знаходить досить дотепний вихід з будь-якої ситуації.

Отже, зовнішність оманлива та з Тома виросте справжній джентльмен, благородний і з хорошими манерами, порядна людина та відданий друг.

Біографія та цікаві факти з життя Тома

Том Сойєр — герой романів Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» (1876) та «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884). Цей персонаж постає у вигляді дванадцятирічного хлопчика, який є жителем маленького провінційного американського містечка Сейнт-Пітерсбург на Міссісіпі. Він є сиротою, однак його виховує сестра покійної матері, благочестива тітонька Поллі. Хлопчику абсолютно нецікаве те життя, яке тече навколо, але він змушений дотримуватися загальноприйнятих правил: ходити в школу, відвідувати церковну службу по неділях, акуратно одягатися, добре поводитися за столом, рано лягати спати. Не дивно, що він раз у раз порушує ці ненависні правила, чим викликає обурення та гнів суворої тітки.

Статья в тему:  В каких случаях допускается учреждение чрезвычайных судов

Риси характеру Тома

Заповзятливості та спритності Тому не позичати. Ну хто ще, отримавши в покарання завдання побілити довжелезний паркан, зміг би повернути справу так, що паркан пофарбують інші хлопчаки, та до того ж сплативши право взяти участь у настільки захопливому заході дитячими «скарбами», наприклад, дохлим щуром. Та й отримати Біблію в нагороду за чудове знання її змісту, на ділі не знаючи жодного рядка, теж далеко не кожен зможе. А ось Том зміг! Розіграти кого-небудь, обдурити, придумати що-небудь незвичайне — це стихія Тома. Багато читаючи, він прагне і власне життя зробити таким самим яскравим, як і життя героїв книжкових романів. Він пускається в «любовні пригоди», влаштовує гри в індіанців, піратів, розбійників. В які тільки ситуації ні потрапляє Том завдяки своїй кипучій енергії: то вночі на цвинтарі стає свідком вбивства, то присутній на власному похороні.

Том Сойєр — герой свого часу?

Том Сойєр — у міру хуліганський трієчник, раздолбай і неслух. Але при цьому мужній і добросердий хлопчина: згадаймо, як він абсолютно безкорисливо врятував від незаслуженої петлі нешкідливого п’яницю Мефа Поттера й не побоявся при цьому накликати на себе гнів місцевого відморозка на прізвисько Індіанець Джо. Це не єдиний героїчний вчинок в житті Тома. Він також здатний поводитися як справжній джентльмен. Наприклад, коли бере на себе провину Беккі Тетчер — дівчинки, за якою ніяково намагається доглядати — і витримує прочуханку вчителя.

Він привабливий хлопець, цей Том Сойєр, але він дитя свого часу, свого міста, тому звик жити подвійним життям. Коли треба, він цілком здатний прийняти образ хлопчика з пристойної сім’ї, розуміючи, що так чинять усі. Уявлення Тома про моральність по-дитячому невизначені, але він аж ніяк не зазіхає на суспільні норми.

Отже, історія Тома Сойєра — це сонячні спогади про щасливе дитинство, яким і відповідає образ головного героя оповідання. «Але ж Том Сойєр просто псалом, перекладений прозою, щоб надати йому більш мирську зовнішність», – писав Марк Твен в кінці 1880-х рр. До цього часу він вже цілком усвідомлював, що ідилія в Америці існувала тільки для хлопчиків у віці Тома Сойєра та зникала разом з їхнім дитинством.

Анкета-характеристика Тома Сойєра

Герой книжки: «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена

Освіта: звичайна школа, недільна школа

Батьки: сирота, виховує тітка Поллі

Портрет: хитрий та розумний хлопчик, який закоханий в дівчинку Беккі Тетчер. Оскільки він відвідує недільну школу, то поклявся ніколи не обманювати.

Ставлення до друзів: відданий у дружбі.

Пригоди: фарбування паркану, становлення свідком бійки на цвинтарі, суд, блукання в печері разом з Беккі Тетчер.

Характеристика та опис Тома Сойєра

Які риси характеру притаманні Тому Сойєру? Як позитивні, так і негативні, адже Том — звичайний хлопчисько, якому властиві не тільки гідності, а й недоліки.

Позитивні риси характеру Тома

  • життєрадісність, оптимізм
  • заповзятливість
  • наявність гарних організаторських здібностей
  • енергійність
  • винахідливість
  • доброта
  • щирість
  • співчутливість
  • шляхетність душі
  • романтичність
  • витримка, витривалість
  • мужність, відвага, хоробрість
  • порядність
  • вміння орієнтуватися та знаходити вихід у складних ситуаціях
  • дотепність
  • кмітливість
  • тямущість
  • справедливість
  • вміння жартувати
  • начитаність

Негативні риси характеру Тома

  • неслухняність
  • схильність до хуліганства
  • надмірна самовпевненість
  • безпечність
  • легковажність
  • схильність до ризикованої поведінки
  • здатність до здійснення відчайдушних вчинків
  • лінь
  • байдужість до переживань рідних
  • наявність шкідливих звичок (паління)

Нейтральні риси характеру Тома

  • хитрість
  • схильність до фантазування, мрійливість

Порівняльна характеристика Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна (Гека)

Аналіз роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»

Мабуть, немає в світі більш-менш грамотної людини, яка не читала б роману знаменитого американського прозаїка Марка Твена. Він створив чимало чудових творів, таких як «Пригода Гекльберрі Фінна», «Принц і жебрак», «Жанна Д’арк» та інші. Але саме «Пригоди Тома Сойєра» найкраще знають і люблять дорослі і юні читачі в усьому світі. У чому ж секрет такої великої й тривалої популярності? Мені здається, що він полягає у величезній чарівності, яким талановите перо автора наділило образ цього неспокійного, невгамовного хлопчика.

Образ Тома Сойєра у світовій літературі

У світовій літературі існує безліч образів хлопчаків-шукачів пригод, але герой Твена неповторний і своєрідний. На перший погляд, це абсолютно звичайний хлопчисько з маленького провінційного американського містечка. Подібно тисячам і мільйонам своїх сусідів, Том не любить виконувати домашні обов’язки, терпіти не може відвідувати школу, вважає за краще ошатному костюму потертий одяг, а щодо взуття, то і зовсім намагається обходитися без нього. Відвідування ж церкви, і особливо недільної школи, для нього є справжніми тортурами.

У Тома маса друзів, таких же шалапутів, як і він сам. Його недурна голова постійно забита всілякими фантазіями й вигадками. Швидше за все, якби батьки хлопчика були живі, він ріс би більш слухняним і менш норовливим. Старій діві тітоньці Поллі, при всьому її намаганні, ніяк не вдавалося впоратися з непосидючим племінником, довіреним її турботам. Але саме ця свобода дозволила Тому залишатися щирим, безпосереднім, органічним підлітком. Зрозуміло, йому притаманне лукавство, він без жодних докорів сумління може збрехати, «стягнути» ласощі без дозволу, але при всьому цьому, на нього майже неможливо розсердитися.

Статья в тему:  Как оформить добровольное исполнение решения суда

Том — особливий герой

На перший погляд, Том Сойєр такий же рядовий хлопчина, як і більшість його однолітків. І все ж, він є особливим героєм, оскільки Твен наділив його всіма найчудовішими якостями, які тільки можуть бути притаманні підлітку.

Том ніжно любить тітоньку Поллі. Не вміючи втихомирювати свої нахили, хлопчик, проте, переживає, якщо бачить, що доставляє тітці занепокоєння та засмучення. Тому властиве почуття справедливості. Від не терпить облуди, лицемірства, нещирості. Саме тому слухняний братик Сід часто стає об’єктом неприязні Тома. Часом на хлопчика знаходить бажання стати доброю, «правильною» дитиною, не його вина, що йому найчастіше не вдається приборкати свій невгамовний характер. З усіма хлопцями на світі Тома Сойєра ріднить те, що він не терпить нудьги, рутини, одноманітності. Зубріння, смутному знаходженню на церковній службі він завжди вважатиме за краще порку або інше фізичне покарання. Це жива, вразлива натура з багатою уявою. Далеко не всякий дорослий чоловік здатний визнавати свою неправоту, Тому ж це під силу. Розкаявшись в своїй втечі з дому, хлопчик переконує друзів повернутися в місто.

Образ Тома Сойєра

У Тома Сойєра безліч непересічних рис характеру. Одна з них — його підприємливість. Епізод з забором недарма став хрестоматійним. Тут хлопчик проявляє незвичайні здібності психолога, організатора. Лідерські якості взагалі властиві Тому. Йому легко вдається надихати на ризиковані вчинки своїх менш винахідливих і хоробрих приятелів. Том здатний від щирого серця співчувати тим, хто незаслужено терпить образу, несправедливість. Попри страх перед індіанцем Джо, Том разом зі своїм нерозлучним другом Гекльберрі Фінном, ризикуючи життям, рятує невдачливого Меффа Поттера, давши свідчення в суді. На такий сміливий вчинок, що здійснив сповнений співчуття хлопчик, здатний далеко не кожен дорослий чоловік. Це, на мій погляд, справжній героїзм.

Інший епізод, який показує нам Тома з найкращої сторони, це сторінки про те, як він заблукав у печері з Беккі Тетчер. Хлопчикові вдалося зберегти холоднокровність, знайти вихід, при цьому ще постійно підтримуючи, втішаючи й підбадьорюючи дівчинку. У фіналі Том допомагає знешкодити зграю бандитів і врятувати життя добропорядної городянки.

Висновок

У фіналі автор винагороджує свого героя. Том стає багатієм, героїчною особистістю, заслуговує повагу найвидатніших городян. Однак навіть це, останнє, випробування хлопчик проходить блискуче. Він не стає зарозумілим, не хизується своїм героїзмом і багатством. Це, як і раніше, безпосередній, повний чарівності підліток.

Прощаючись з ним, читач залишається переконаний, що Том Сойєр збереже всі свої кращі риси, стане прекрасною людиною і, перетворившись у дорослого чоловіка, зробить ще чимало чудових вчинків.

Отже, головний герой пригодницької повісті Марка Твена Том Сойєр — простий хлопчик, бешкетник і пустун, його життя повне пригод, світла і радості. Він вміє побачити в буденному незвичайне та отримує задоволення від свого життя. Саме тому він є моїм улюбленим літературним героєм.

Таким чином, через образ Тома Сойєра Марк Твен (Семюель Ленгхорн Клеменс) зобразив самого себе у дитинстві. Оскільки до повісті увійшли події, які колись сталися з майбутнім письменником, її можна назвати автобіографічною.

Герои повести Приключения Тома Сойера (характеристика)

Главные герои

Том Сойер – мальчик, который живет в захудалом американском городке с громким названием Санкт-Петербург. Ему лет десять-двенадцать, не больше. Родителей у него нет. Воспитывает Тома его тетка по матери, тетя Полли. У Тома есть сводный брат Сид и двоюродная сестра Мери. Все они живут одной семьей. Тетя Полли очень любит Тома, только не может с ним справиться. Ведь Том – очень непоседливый и шаловливый ребенок, и никто никогда не знает, что он сейчас выкинет.

Том учится в школе, где учитель часто наказывает его за его проказы. По воскресеньям он ходит в воскресную школу, что он воспринимает как сущее наказание.

Том очень энергичный. Он редко о чем-либо задумывается, живет эмоциями. Очень впечатлительный. Большой фантазер. Склонен к театральности. Обожает приключения. Из-за тяги к ним Том иногда попадает в очень опасные ситуации.

Том любит прихвастнуть, пустить пыль в глаза, стремится выглядеть в глазах окружающих героем. Его идеал – это благородный разбойник Робин Гуд. Том мечтает быть таким.

С друзьями Том играет в пиратов, разбойников и индейцев. В поисках романтических приключений он частенько убегает из дома.

Ничто не оставляет его равнодушным, ему есть дело до всего: до жука, до клеща, до дохлой кошки, до алебастровых шариков и т.д. – всего не перечислить.

Статья в тему:  Тушинский районный суд как доехать

Том влюбчив. Девочку, в которую он очень сильно влюблен, зовут Бекки Тэчер.

Самое лучшее, что есть в Томе – это его смелость, решительность и великодушие.

Тетя Полли – простодушная, наивная женщина. Она старается напускать на себя важный вид. Для этого она даже носит очки, которые ей на самом деле не нужны. Она очень старается справиться с воспитанием племянника, но это ей явно не по силам. Том нередко заставляет тетку страдать, хоть вовсе и не хочет этого.

Гекльбери Финн – беспризорник, ровесник Тома и близкий его приятель. Все взрослые в городе шарахаются от него и запрещают своим детям водиться с ним, а все дети его обожают. Он не ходит ни в школу, ни в воскресную школу.

У Гекльбери есть отец, но он пьет, бродяжничает и не занимается сыном. Гекльбери живет на улице, ночует то на ступеньках чьих-то домов, либо, как Диоген, в бочках; он ходит в лохмотьях, курит и делает все, что ему заблагорассудится. И такая жизнь ему по душе, жить по-другому он не хочет.

Бекки Тэчер – дочь судьи, девочка из благополучной семьи, в которую влюблен Том. Она очень хорошенькая, она тихоня, старается хорошо учиться, в общем, — образец женственности.

Индеец Джо – преступник, убийца. Он убивает молодого врача – доктора Робинсона. Способен на любую подлость. После того как Том открывает суду, что доктора Робинсона убил именно он, а не тот, на кого индеец Джо пытается свалить вину, индеец Джо становится смертельным врагом Тома и Гекльбери. Погибает в пещере.


Кратко об истории создания произведения «Приключения Тома Сойера»

Всего Марк Твен написал о Томе Сойере 4 произведения. Пятое осталось незаконченным. Сложнее всего ему далась первая книга – начав в 1872 году, писатель завершил повесть к 1875 году. В романе описаны реальные сцены с детства автора, когда в мир безмятежных мечтаний ворвались взрослые проблемы. Марк Твен рассказывал, что сам, как и герои произведения мечтал отыскать клад, стать морским путешественником и на плоту уплыть далеко.

Имя «Том Сойер» — принадлежит реальному человеку, его знакомому с Калифорнии. Но прототипами стали три мальчика – друзья писателя с детства. Вот откуда у героя противоречивый характер. Прозаик своим произведением хотел достучаться больше до взрослых. Детям его книги покажутся лишь чудесными сказками. А родителям стоит задуматься, как воспитывать своих детей. Недостаточно дать им еду, образование и кров. Надо понять, о чем думает ребенок, чем наполнен его мир. Не оценивать негативно его действия, ведь к каждому поступку приводит «великая» идея.

Второстепенные герои

Сид – сводный брат Тома. Паинька и ябеда. Постоянно пытается следить за Томом и доносить на него тете Полли. А Том время от времени устраивает Сиду хорошенькие взбучки.

Мери – двоюродная сестра Тома. Она Тома очень любит, заботится о нем. Том ее тоже любит.

Эмми Лоренс – девочка, в которую Том был влюблен до того, как появилась Бекки. Эмми продолжает любить Тома и потом, а Том использует ее для того чтобы заставить Бекки ревновать.

Бен Роджерс – один из мальчишек, который у Тома в авторитете. Именно его насмешек Том боится больше всего, когда его заставляют красить забор. Между ними есть и соперничество, и дружба.

Джо Гарпер – друг Тома. С ним Том играет чаще всего. Однажды Джо в компании с Томом и Геком убегают на необитаемый остров. У Джо, как и у Тома, есть неодолимая тяга к романтике и приключениям.

Доктор Робинсон – молодой врач, которого убивает индеец Джо. Убийство происходит ночью на кладбище. Том и Гек становятся свидетелями этого убийства.

Мефф Поттер – пьяница, которого доктор Робинсон нанял для того, чтобы они на пару с индейцем Джо выкопали на кладбище свежий труп. Индеец Джо убивает доктора Робинсона, а вину сваливает на Меффа. Том и Гек становятся свидетелями этого преступления.

Мефф – хоть и пьяница, но безобидный. Он добрый, наивный, любит детей. Том Сойер спасает Меффа Поттера от виселицы, рассказав на суде правду. Мефф вызывает к себе жалость.

Мистер Спраг, священник – нагоняет тоску на Тома по воскресеньям в воскресной школе.

Мистер Доббинс, учитель – человек средних лет, разочарованный в жизни. Занимается нелюбимым делом. Хотел стать врачом, а стал учителем. В столе прячет учебник анатомии, который нередко достает и читает, пока дети, следуя его указанию, занимаются зубрежкой. Детей не любит, учеников постоянно наказывает то розгами, то линейкой. Все его боятся, не любят, все временами строят планы мести.

Вдова Дуглас – за обиды, которые индеец Джо потерпел когда-то от ее покойного мужа, он собирается отомстить ей. Об этом становится известно Геку Финну. Гек расстраивает планы индейца Джо. Узнав об этом, вдова из чувства благодарности берет Гекльбери к себе на воспитание. Но Гек не выдерживает и убегает от нее.

Статья в тему:  В каких случаях допускается учреждение чрезвычайных судов

Пароход Pilot

Тогда, в 1857 году, 21-летний Клеменс осуществил свою мечту: он начал изучать искусство пилотирования парохода на Миссисипи. Лицензированный пилот Пароход от 1859 г., вскоре он нашел постоянную работу на каналах великой реки.

Clemens любил свою карьеру и это было интересно, хорошо оплачиваемая работа и высокий статус, примерно сродни летающему реактивномулайнеру сегодня. Тем не менее, его служба была прервана в 1861 году с началом гражданской войны, которая остановила большую часть гражданского движения по реке.

Когда началась гражданская война, народ Миссури расколся между поддержкой Союза и Федерального государства. Клеменс выбрал последнее, вступив в Федеральную армию в июне 1861 года, но служит только пару недель, пока его добровольный полк не распался.

Где, подумал он тогда, сможет ли он найти свое будущее? Какое место принесло бы ему как волнение, так и наличные деньги? Его ответ: Великий американский Запад

Экранизации

Произведения Марка Твена несколько раз оказывались в работе у именитых режиссеров. Впервые приключения юного проказника перенес на кинопленку Уильям Тейлор в 1917 году. Впрочем, картина не имела успеха. Зато следующий фильм, снятый Джоном Кромвеллом в 1930 году, выбился в лидеры проката. 40 лет спустя американцы повторили успех – музыкальная картина режиссера Дона Тейлора была трижды номинирована на «Оскар» и дважды на «Золотой глобус». Главная роль досталась Джонни Уитакеру.


Джонни Уитакер в роли Тома Сойера

Французы решили подойти к похождениям американского мальчика с размахом, явив свету сериал «Приключения Тома Сойера» (1968), правда, в мини-формате. В неугомонного Тома преобразился Роланд Демонжо.


Роланд Демонжо в роли Тома Сойера

В стране Советов роман Марка Твена постановщики тоже не обошли вниманием. По мотивам «Приключений Тома Сойера» черно-белую ленту создали Лазарь Френкель и Глеб Затворницкий в 1936 году. Однако большую известность завоевал фильм Станислава Говорухина «Приключения Тома Сойера и Гекльберри Финна», который появился на советских киноэкранах в 1981 году. Образ Тома примерил Федор Стуков, а его приятеля Гекльберри – будущая знаменитость Владислав Галкин, для которого роль стала дебютной.


Федор Стуков в роли Тома Сойера

Говорухин собрал на съемочной площадке актеров с именем. Персонажей американской книги сыграли Екатерина Васильева (тетя Полли Сойер), Ролан Быков (Мефф Поттер). Роль возлюбленной Тома – Бэкки – исполнила дочь Андрея МироноваМария Миронова. Съемочную группу помотало по свету: география создания фильма включила Украину, Кавказ, Абхазию, а в образе реки Миссисипи убедительно предстал Днепр.


Владислав Галкин в роли Гекльберри Финна

Новое режиссерское прочтение книг Твена представил на суд зрителей Хермин Хунтгебурт. В «Томе Сойере» (2011) роли отведены Луису Хофману (Том) и Леону Сиделу (Гекльберри).


Луис Хофманн в роли Тома Сойера

Продюсер Борис Шенфельдер говорил в интервью:

«Идея снять фильм про Сойера пришла ко мне после просмотра «Руки прочь от Миссисипи» и «Гениальные аферисты». Обдумывая эти две картины, я решил снять такой фильм для детей и молодых взрослых, который не будет слепо потакать детским вкусам и будет вне нашего времени».

Задуманное получилось воплотить вполне удачно.


Джоэл Кортни в роли Тома Сойера

Последняя экранизация литературного детища Марка Твена случилась в 2014 году. Фильм «Том Сойер и Гекльберри Финн» совместного производства Германии и США поставил Джо Кастнер. Неугомонного мальчишку-выдумщика сыграл Джоэл Кортни.

Невинное Зарубежье

Его следующий шаг вверх по лестнице успеха пришел в 1867 году, когда он взял пять месяцев морского круиз в Средиземном море, писал с юмором о достопримечательностях для американских газет с прицелом на получение книги из поездки.

В 1869 году, Невинные за рубежом или Успех Новых Паломников была опубликована, и она стала национальным бестселлером.

В 34, этот красивый, рыжий, приветливый, осторожный, эгоцентричный и амбициозный журналист и путешественник стал одним из самых популярных и известных писателей в Америке.

Цитаты

«Нередко бывает, что чем меньше оправданий какому-нибудь укоренившемуся обычаю, тем труднее от него отделаться».

«Нет хуже дурака, чем старый дурак. Недаром говорится: «Старую собаку не выучишь новым фокусам».

«- А ты что сделаешь со своей долей, Том? — Куплю барабан, взаправдашнюю саблю, красный галстук, бульдога-щенка и женюсь. — Женишься? — Ну да. — Том, ты… ты не в своем уме!»

«Только то и приятно, что трудно достать».

«Главное — верить. Если веришь, то все обязательно будет хорошо — даже лучше, чем ты сам можешь устроить».

«Слава, конечно, штука важная и ценная, но для настоящего удовольствия тайна все-таки лучше.

«В Средние века разница между человеком и саранчой состояла в том, что саранча была не дура».

«У девчонок все можно узнать по лицу — выдержки у них никакой».

Источники:

http://xn—-7sbb5adknde1cb0dyd.xn--p1ai/%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA-%D1%82%D0%B2%D0%B5%D0%BD-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F-%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D0%B9%D0%B5%D1%80%D0%B0/23

http://ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5838

http://eksmo.ru/selections/pyat-sekretov-toma-soyera-i-geka-finna-ID15571525/

Характеристика Тома Соєра, 5 клас

http://jiyuu.su/kratkie-soderzhaniya/drug-toma-sojera.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector