0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Коли ухвала суду є виконавчим документом

Порядок виконання рішення суду. Консультує Міністр юстиції України Павло Петренко

Вітаю, пане Міністре! Чи не могли б ви мені відповісти на декілька запитань щодо виконання рішення суду? Маю на руках рішення суду і не знаю, що робити з ним далі.

З повагою, Олександр Рева

Що таке виконавче провадження?

Виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження. В Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Який порядок виконання рішення суду у добровільному порядку?

Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. У разі добровільного порядку виконання рішень про стягнення періодичних платежів, виконавчий документ разом із заявою може бути надісланий стягувачем підприємству, установі, організації, фізичній особі — підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Який алгоритм дій у випадку примусового стягнення заборгованості з боржника?

У разі задоволення судом вимог про сплату заборгованості, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання. Для цього потрібно:

  • звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу судового наказу або виконавчого листа;
  • написати заяву до державної виконавчої служби або приватного виконавця із проханням примусового стягнення заборгованості із боржника;
  • сплатити авансовий внесок до органу ДВС, куди буде подано виконавчий лист або до приватного виконавця;
  • подати заяву з копією квитанції про сплату авансового внеску до ДВС або приватного виконавця.

Які строки пред’явлення виконавчих документів?

Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання:

  • протягом 3-х років , з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а якщо рішення підлягає негайному виконанню — з наступного дня після його прийняття.
  • протягом 3-х місяців, якщо мова йде про посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган.
  • протягом усього періоду, у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо.

Якщо стягувач пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, він має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу.

Що потрібно сплатити за примусове виконання рішення?

Боржник: Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби у розмірі 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Статья в тему:  Можно ли оспорить решение суда по кредиту

У разі виконання рішення приватним виконавцем стягується основна винагорода, розмір якої становить 10 % стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Стягувач: Авансовий внесок – це кошти, за рахунок яких фінансуються витрати на організацію та проведення виконавчих дій органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем). Розмір авансового внеску становить:

  • 2 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (до 41 730 грн );
  • 1 мінімальний розмір заробітної плати (4 173 грн) за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову з боржника — фізичної особи та 2 мінімальні розміри заробітної плати (8 346 грн) з боржника — юридичної особи.

Хто звільняється від сплати авансового внеску?

Від сплати авансового внеску звільняються у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби:

  • інваліди війни, інваліди I та II груп;
  • законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;
  • громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у Законі передбачені рішення суду, за виконання яких авансовий внесок не сплачується, наприклад:

  • стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин;
  • обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних та соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
  • відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
  • стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
  • відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
  • виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Як отримати присуджені кошти?

Грошові суми, стягнуті з боржника (у томі числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу ДВС чи рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103 , цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Окремо хочу зазначити, що Мін’юст запровадив низку суттєвих новацій, серед яких створення Єдиного реєстру боржників, який ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: https://erb.minjust.gov.ua .

Крім того, у 2018 році в зазначеному реєстрі відкрито публічні реєстри неплатників аліментів та боржників, які перешкоджають побаченням з дитиною, а також боржників, які мають заборгованість по заробітній платі.

Також, щоб забезпечити громадянам зручний сервіс у сфері примусового виконання судових рішень, ми відкрили чотири «Центри виконання рішень», де громадяни мають можливість подавати документи про примусове виконання рішень та інші документи виконавчого провадження за принципом екстериторіальності в межах відповідної області, отримати відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження, перевірити документи на відповідність законодавству, отримати консультацію, швидко та правильно оформити документи, оплатити заборгованість чи авансовий внесок через термінал тощо. Завітати до «Центрів виконання рішень» можна за адресами:

Статья в тему:  Как вел себя дубровский в суде

м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 2;

м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренка,10;

м. Суми, вул. Петропавлівська, 75;

Ухвала суду про визнання або відмову у визнанні виконавчого документа таким, ще НЕ підлягає виконанню, оскаржується у касаційному порядку (ВСУ від 22 березня 2017р. у справі №755/6665/15-ц)

Похожие решения

Фабула судового акту: Як не прописуються законодавцем процесуальні кодекси завжди деякі питання залишаються без відповіді і підлаштовуються самими суддями під конкретну ситуацію. В цій справі судами розглядалась заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції задовільнив заяву та визнав виконавчий лист постійно діючого третейського суду, таким що підлягає виконанню. Суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції і, таким чином, залишив виконавчий документ діючим. Суд касаційної інстанції повернув заявнику скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції без розгляду на підставі п.2, ч.1, ст. 324 ЦПК України — «право касаційного оскарження«.

ВСУ прийшов до висновку, що ухвала апеляційного суду за наслідками розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, підлягає касаційному оскарженню, та скасував ухвалу суду касаційної інстанції у зв’язку із порушенням касаційним судом норми процесуального права. Тепер, касаційний суд має вирішити питання по суті, з приводу того чи слід визнати виконавчий лист виданий третейським судом таким, що не підлягає виконанню.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 755/6665/15-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 26 травня 2015 року, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 4 серпня 2016 року визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист № 755/6665/15-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 26 травня 2015 року за ухвалою цього ж суду від 26 травня 2015 року про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 грудня 2014 року у справі про стягнення на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_5 як поручителя заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 4 серпня 2016 року скасовано та в задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.

Статья в тему:  Коли розглядається клопотання про обшук у суді

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 повернуто заявнику на підставі пункту 2 частини першої статті 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України ).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_5 просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу для розгляду до суду касаційної інстанції з передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, а саме статті 324 цього Кодексу .

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_5 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року, 9 грудня 2015 року, 24 лютого 2016 року та постанову Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом статті 360 4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 цього Кодексу , якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Повертаючи ОСОБА_5 касаційну скаргу на ухвалу суду касаційної інстанції, касаційний суд вважав, що оскаржуване судове рішення не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України .

Разом з тим Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження та 31 липня 2014 року розглянув по суті касаційну скаргу на ухвалу суду про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню і відхилив її.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Надані заявником ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та 24 лютого 2016 року не можуть бути прикладами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, оскільки цими ухвалами відкрито провадження та витребувано справу з суду першої інстанції, призначено справу до розгляду. Отже справи, рішення в яких надані заявником, в касаційному порядку не переглядалася, а тому не відносяться до судових рішень, на які слід посилатися як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм права.

Постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року, яка надана заявником на підтвердження доводів заяви, містить висновок про те, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Статья в тему:  В какой суд оплачивать госпошлину за апелляцию

Вирішуючи питання про усунення невідповідності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми процесуального права, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у суді касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України .

Згідно із частиною першою статті 324 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу , після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою в завершенні судового провадження.

Ураховуючи зазначене, суд касаційної інстанції безпідставно повернув касаційну скаргу ОСОБА_5, подану на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року.

Отже, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статтю 324 ЦПК України .

З огляду на зазначене ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 355 , 360 3 , 360 4 ЦПК України , Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року скасувати, справу передати до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України .

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. Романюк Л.І. Охрімчук

Виконавчі документи. Для примусового виконання рішення, ухвали, постанови суду видається виконавчий лист

Для примусового виконання рішення, ухвали, постанови суду видається виконавчий лист. Це – письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом загальної юрисдикції і зобов’язує боржника, інших юридичних і фізичних осіб точно і своєчасно виконати рішення суду і сприяти державному виконавцю у примусовому їх виконанні.

Статья в тему:  Куда жаловаться на неисполнение решения суда

Згідно з «Інструкцією про проведення виконавчих дій», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, виконавчі листи видаються на підставі: рішень, вироків, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції; рішень іноземних судів та арбітражів, якщо вони визнані й допущені для виконання на території України у встановленому законодавством порядку (п. 1.3).

Відповідно до ст. 369 ЦПК України, ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі має бути зазначено: назва документа, дата видачі та найменування суду, який видав виконавчий документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення; дата набрання законної сили рішенням; строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний суддею і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчого документа.

Виконавчий лист видається за заявою стягувача або його представника; на вимогу органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, організацій, які в передбачених законом випадках порушили цивільну справу на захист прав інших осіб (статті 45, 46 ЦПК України) на виконання рішення по ній; на вимогу прокурора, який здійснював захист прав та інтересів (представництво) громадян або держави у суді.

Суд за власною ініціативою може передати виконавчий лист до органу державного виконання для примусового вико-.нання рішення суду про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином; про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або втратою годувальника; про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або у невиконанні рішення суду про поновлення на роботі; про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету (п. 3.1 Інструкції).

Виконавчий лист видається не пізніше наступного дня після набрання рішенням, ухвалою, постановою законної сили, а в справах, у яких допущено негайне виконання, – в день його постановлення.

За кожним рішенням судом, який його ухвалив, видається один виконавчий лист. Кілька виконавчих листів видається за заявою стягувача, якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів (ст. 368 ЦПК України).

У кожному виконавчому листі точно зазначається, яку частину рішення згаданим листом треба виконати. На виконання рішення про відшкодування заподіяної шкоди, якщо майно боржника виявилося недостатнім, з метою повного стягнення має бути виписаний другий виконавчий лист для покладання звернення стягнення на заробітну плату чи інший заробіток боржника за місцем роботи чи відбуття покарання. У справах, за якими шкода завдана різними злочинами, виконавчі листи виписуються окремо – на суми відшкодування шкоди від крадіжок і на суму шкоди, заподіяної іншими злочинами.

Статья в тему:  Как на английском будет мировой суд

За заявою стягувача може бути видано кілька виконавчих листів за кількістю боржників для виконання рішення, яке передбачає їх солідарну матеріальну відповідальність.

У кожному виконавчому листі обов’язково зазначається загальна сума стягнення і перелічуються всі боржники із зазначенням їх солідарної відповідальності. Якщо рішенням задоволені різні вимоги, то за кожною з них видається окремий виконавчий лист, наприклад, один лист про передачу грошей кредитору і другий – про стягнення з боржника судових витрат в дохід держави.

Але не на кожне рішення, ухвалу, постанову суду на їх виконання видається виконавчий лист. Рішення про визнання права і перетворення правовідносин, зокрема: про встановлення юридичних фактів, зміни правового статусу громадян (розірвання шлюбу тощо), не потребують примусового виконання і не виконуються органами державної виконавчої служби, а реалізуються органами реєстрації актів цивільного стану на підставі належно оформленої копії такого рішення.

Деякі ухвали суду одночасно є підставами виконання і виконавчими документами. Так, відповідно до «Інструкції про проведення виконавчих дій» виконавчими документами є ухвали судів у випадках, передбачених законом (п. 1.3). Такими є, зокрема, ухвали про забезпечення позову шляхом заборони провадити певні дії, накладати арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачеві й знаходяться у нього або в інших осіб, тощо (ст. 152 ЦПК України), а також ухвали суду про заміну способу забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України).

Інструкція визначає, що виконавчими документами є також ухвали судів загальної юрисдикції про затвердження мирових угод (п. 1.3) – ухвала суду першої інстанції про затвердження мирових угод і закриття провадження у справі (ст. 175 ЦПК України). Ними є ухвала суду апеляційної та касаційної інстанцій (статті 306, 334, 372 ЦПК України) про затвердження мирової угоди, скасування ухваленого рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі.

Виконавчий лист реєструється у суді, про що одночасно робиться відмітка в самому листі, і видається стягувачу чи іншій уповноваженій особі під розписку на зворотному боці судового рішення.

Виконавчий лист може бути пред’явлений до примусового виконання органу державної виконавчої служби протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання, а про стягнення періодичних платежів – протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ст. 21 Закону).

Стягувач, який пропустив строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання, може звернутися із заявою до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання про поновлення пропущеного строку. Така заява розглядається судом у десятиденний строк (ст. 23 Закону) і за наслідками розгляду постановляється відповідна ухвала. У разі пропуску строку давності пред’явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, він може бути поновлений, якщо інше не встановлено законодавством. Поважними причинами визнаються такі обставини суб’єктивного і об’єктивного характеру, які перешкодили стягувачу вчинити у встановлений строк дії по пред’явленню виконавчого документа до виконання.

Ухвала суду про відмову поновлення строку може бути оскаржена. У разі втрати виконавчого листа виконавче провадження можливе на підставі його дубліката (ст. 370 ЦПК України). Право на видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу належить суду, який ухвалив відповідне рішення. Вимога (заява, подання) до суду про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана стягувачем, його представником, державним виконавчим органом державної влади, іншими особами, зазначеними у ст. 45 ЦПК України, які мають право звертатися до органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження (ст. 18 Закону), і які наділені ст. 46 ЦПК України процесуальними правами і обов’язками осіб, в інтересах яких вони діють. Заява і подання державного виконавця розглядається в судовому засіданні з обов’язковим викликом сторін і заінтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката такого листа. При розгляді даної заяви суд за матеріалами справи перевіряє підстави, покладені у її обґрунтування, і заперечення, зокрема перевіряє обставини, що підтверджують факти втрати виконавчого листа, встановлює стан виконання, непогашений розмір стягнення за загубленим виконавчим листом, з’ясовує чи не порушений строк для його примусового виконання.

Статья в тему:  Какие маломерные суда не подлежат регистрации в гимс

Для вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд має точно встановити, що сума, присуджена стягу-вачу, ще не стягнена, та що строк давності для пред’явлення виконавчого листа не пропущено. У разі його пропуску, дублікат виконавчого листа не може бути виданий, а вирішується питання про поновлення пропущеного строку. При задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд поновлює його зміст згідно з резолютивною частиною судового рішення, не допускаючи при цьому будь-якої зміни, враховуючи, безумовно, погашений розмір стягнення, щодо якого робляться відмітки у дублікаті. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу в порядку, за формою і змістом, передбаченими статтями 209, 210 ЦПК України, якою задовольняє заяву про видачу дубліката виконавчого листа або відмовляє в її задоволенні. На ухвалу суду з питань видачі дубліката може бути подано апеляційну скаргу (п. 18 ст. 293 ЦПК України). Дублікат виконавчого листа видається після набрання ухвалою суду законної сили про його видачу.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Укладення мирової угоди сторін у цивільному процесі

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Що таке мирова угода у цивільному процесі?
  • 3 Форми укладення мирової угоди
  • 4 Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди?
  • 5 Виконання мирової угоди
  • 6 Судові витрати у разі укладення мирової угоди
  • 7 Судова практика

Нормативна база

  • Цивільний процесуальний кодекс України
  • Закон України «Про виконавче провадження»

Що таке мирова угода у цивільному процесі?

Мирова угода у цивільному процесі – подана сторонами і підтверджена судом заява, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок один до одного ліквідують спір, що виник між ними.
Укладання мирової угоди під час судового розгляду регламентуються Цивільним процесуальним кодексом України . Так, відповідно до ст. 207 ЦПК України], мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Правом укладення мирової угоди користуються лише позивач, відповідач, треті особи, які заявляють самостійні вимоги, а також їх представники, за умови, що такі повноваження спеціально обумовлені у довіреності. Інші особи, які беруть участь у справі, не наділені правом на укладення цієї угоди. Мирову угоду, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони позивачами у справі не є та не захищають свої особисті права та інтереси.

Статья в тему:  Увольнение за прогул суд как правило сочтет неправомерным

Форми укладення мирової угоди

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає чітку форму укладення мирової угоди. Так, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (ч. 3 ст. 207 ЦПК України).

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Крім того, сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії оскарження в суді апеляційної або касаційної інстанцій, що здійснюється відповідно до загальних правил ЦПК України, які регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій, незалежно від того, хто подав апеляційну чи касаційну скаргу. У даному випадку, якщо мирова угода сторін відповідає вимогам статті 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судові рішення попередніх інстанцій й закриває провадження у справі (ст.ст. 373, 408 ЦПК України).

Також, мирова угода може бути укладена в процесі її виконання (ст.434 ЦПК України, ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»). Так, мирова угода, укладена між сторонами, в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ. Питання затвердження такої мирової угоди вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. В свою чергу, суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 ЦПК України. У разі затвердження мирової угоди відповідне відкрите виконавче провадження після затвердження судом такої мирової угоди підлягає закінченню (п.2 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Коли суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди?

Відповідно до ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

  • умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
  • одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Виконання мирової угоди

Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Судові витрати у разі укладення мирової угоди

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У разі укладення мирової угоди на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат (стаття 142 ЦПК України).

Статья в тему:  Как поделить наследство через суд земельный участок

Коли ухвала суду є виконавчим документом

§ 1. Підстави виконання судових рішень та актів інших органів.Виконавчі документи

§ 2. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання

§ 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження

§ 1. Підстави виконання судових рішень та актів інших органів. Виконавчі документи

Підставами виконання є зазначені в законі акти юрисдикційних органів, якими підтверджуються суб’єктивні права та обов’язки сторін і засоби захисту та відновлення порушених прав. При цьому акти, які не потребують для їх реалізації примусових заходів (наприклад, рішен­ня суду за позовами про визнання), не слід розглядати як підстави виконання. Підставами виконання є акти не тільки судових, а й інших органів, якщо законом передбачена можливість примусового виконан­ня такого роду актів державним виконавцем.

Пункт 1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. 1 (далі — Інструкція), передбачає вичерпний перелік підстав виконання. Основ­ними з них є рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах; вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень; судові рішення в адміністративних справах; рішен­ня, ухвали, постанови господарських судів; виконавчі написи нотаріусів; рішення третейських судів; рішення комісій по трудових спорах та ін.

На підставі акта, що підлягає виконанню, відповідний орган (суд, господарський суд та ін.) видає виконавчий документ, який посвідчує право стягувача на звернення до заходів примусового характеру віднос­но боржника. Перелік виконавчих документів передбачений ст. 3 Закону «Про виконавче провадження» (далі — Закон) та п. 1.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання, інші одночасно виступа­ють підставою виконання і виконавчим документом. Згідно із законо­давством виконавчими документами є: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комі­сій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; постанови органів (посадових осіб) та ін.

Виконавчий лист, який видається судом на підставі рішення, що набрало законної сили, за формою має відповідати вимогам закону. Так, у ньому зазначається: назва документа, дата видачі та наймену­вання органу, посадової особи, що видали виконавчий документ; дата й номер рішення, за яким видано виконавчий лист; найменування стя- гувача й боржника, їх адреси, дата й місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); резолютивна частина рішення; дата набрання рішенням чинності; строк пред’явлення виконавчого доку­мента до виконання (ст. 19 Закону). Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою особою і скріплений печаткою.

Статья в тему:  Летная эксплуатация гражданских воздушных судов что это

Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК.

Відповідно до ст. 368 ЦПК за кожним рішенням, яке набрало за­конної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним ви­конавчим листом.

Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилаються судом до місцевих органів державної податкової служби.

Якщо судом було вжито заходів до забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Відповідно до принципу диспозитивності виконавчий документ видається на прохання стягувача. Видача виконавчого листа представ­никові, в тому числі адвокату, не суперечить закону, якщо особа, яку представляють, не позбавила свого представника такого повноваження згідно зі ст. 44 ЦПК.

Згідно з вимогами ст. 368 ЦПК виконавчий лист у деяких випадках може бути виданий особам, які порушували справу про захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 46 ЦПК). Наприклад, якщо за позовом органів опіки та піклування батьки були позбавлені батьківських прав, виконавче провадження щодо відібрання дитини та передачі її призначеному опікуну (піклувальнику) чи органам опіки та піклування для влаштування до дитячого закладу може виникнути за заявою органу опіки та піклування. Для цього останньому треба ви­дати виконавчий лист.

За кожним судовим рішенням видається один виконавчий лист. Правила видачі виконавчого листа, закріплені у ч. 2 ст. 368 ЦПК, пе­редбачають також можливість видачі декількох виконавчих листів. Видача декількох виконавчих листів є наслідком співучасті, що мала місце при розгляді певної цивільної справи, або необхідності виконан­ня у різних місцях. У такому разі місце виконання та сума стягнення зазначаються в кожному виконавчому листі.

У випадку, коли оригінал виконавчого листа втрачений, суд, що постановив рішення, може видати дублікат. Заява про видачу дубліка­та розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і заінтересо­ваних осіб, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката. На ухвалу суду з питання видачі дубліката може бути подано скаргу, внесено окреме подання.

Дублікатом називається документ, що видається замість втрачено­го оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат».

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку част­кового виконання змінювати у дублікаті загальну суму стягнення не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Якщо матеріалів, що є в наявності у суду, недостатньо для видачі дуб­ліката, сторони мають право знову звернутися з позовом.

Источники:

http://kyivobljust.gov.ua/news/direction/poryadok-vikonannya-rishennya-sudu-konsultue-ministr-yustitsii-ukraini-pavlo-petrenko

http://protocol.ua/ru/vsu_uhvala_sudu_pro_viznannya_abo_vidmovu_u_viznanni_vikonavchogo_dokumenta_takim_shche_ne_pidlyagae_vikonannyu/

http://studopedia.su/8_52200_vikonavchi-dokumenti.html

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A3%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97_%D1%83%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96

http://uristinfo.net/grazhdanskij-protsess/259-kurs-tsivilnogo-protsesu-vv-komarov/8369-zagalni-prav

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector