0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Коли вступає в силу рішення господарського суду

Оскарження рішень суду

Оскарження рішення суду – це можливість оскаржити незадовільний вердикт. Правильно складений документ підвищує ймовірність успішного розгляду скарги, тому краще, щоб його складанням займалися кваліфіковані юристи.

Адвокатське бюро «Сергія Лисенка» допоможе оскаржити рішення місцевих судів, а при необхідності адвокати бюро складуть касацію.

Що таке оскарження рішення суду

Оскарження судового рішення – це право, яке законодавчо дозволяє громадянину оскаржити рішення суду. Судове рішення – правозастосовний акт, який базується на нормах матеріального права конкретних обставин.

Оскарження здійснюються шляхом перегляду рішень суду перших інстанцій в рамках апеляційного / касаційного процесів. Апеляція відрізняється від касації декількома моментами. Основний полягає в оспорюваних рішеннях. На рівні апеляційного оскарження розглядаються рішення, які не набрали чинності. Касаційний рівень передбачає перегляд актів, що вступили в законну силу, а також можливість оскаржити апеляційні рішення. Апеляція подається до суду першої інстанції, а касація – до суду касаційної інстанції.

Щоб скарга була розглянута, необхідно надати аргументи:

  • Не було звернуто увагу на надані докази, при цьому іншим боком не спростовують
  • Рішення ґрунтувалося на аргументах другої сторони, а аргументи скаржника не оцінили судом і про них нічого не вказано в рішенні суду
  • Були не правильно встановлені обставини справи
  • Були задоволені не всі вимоги
  • Неправильно застосовані норми матеріального права або порушені процесуальні норми

Щоб оскарження в суді було прийнято, важливо правильно скласти скаргу і прописати аргументацію. І тут без допомоги фахівців не обійтися. Адже половина успіху – це правильно складений документ. Ви можете ознайомитися з цінами послуг адвоката.

Подача апеляції

Апеляція – оскарження судових рішень, винесених судами перших інстанцій. Право подати апеляцію є у громадян України, юридичних осіб, в деяких випадках – громадян інших держав та осіб без громадянства.

Процедура апеляції можлива до вступу в дію судового рішення. Комплекс розглянутих правових питань і форма апеляційної скарги залежить від процесуального кодексу, який її регламентує. В Україні таких кодексів кілька, але самі «популярні» наступні:

  • ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс
  • КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
  • КАС – Кодекс адміністративного судочинства
  • ГПК – Господарський процесуальний кодекс
Статья в тему:  Как происходит выселение из квартиры по решению суда

Подати апеляцію мають право не тільки учасники справи, а й особи, чиї права / інтереса торкнулося судове рішення. Щоб подати скаргу необхідно розуміти порядок і знати терміни на її подачу в рамках існуючого судочинства. Також вимоги, викладені в ній, повинні відповідати нормам судочинства.

Термін подачі апеляції згідно судочинства:

  • ЦПК передбачає 15 днів для оскарження ухвали суду і 30 днів – на рішення.
  • Терміни, передбачені КАС, складають 15 днів для оскарження ухвали, 30 якщо мова про рішення.
  • ГПК передбачає 20-денний період, щоб подати скаргу на рішення суду, і 10-денний – на визначення.
  • Згідно КПК, оскаржити ухвалу слідчого судді можна протягом 5 днів, судову ухвалу – протягом 7 днів, а вирок протягом 30 днів.

У разі проголошення у суді тільки вступної та резолютивної частини рішення суду, термін відраховується з дня, коли рішення суду було складено повністю. Якщо повне визначення або постанова не були вручені в момент оголошення або складання, то учасники мають право відновити пропущений строк. Ви можете обговорити всі моменти з адвокатом в Києві особисто на консультації. Для запису пишіть нам, телефонуйте за контактними номерами або приходьте в приймальню адвоката в місті Ірпінь, вул. Мінеральна, 7-Е, оф. № 1002

Подача касації

Касація передбачає оскарження рішень суду, які вже вступили в силу. Ще вона передбачає перевірку їх законності і обгрунтованості на підставі матеріалів у справі та наданих додатково. У касаційному порядку можна оскаржити постанову районного суду.

В Україні Верховний Суд єдина інстанція, яка може переглядати справи в касаційному порядку. До його складу входять Кримінальний, Господарський, Адміністративний, Цивільний Касаційні суди. Рішення ВС, як касаційної інстанції, оскарженню не підлягає.

Касаційний суд має право на перегляд і скасування судового рішення нижньої інстанції за умови порушення останньої законів або недотримання норм судочинства. Право на касаційне оскарження в порівняння з апеляційним більш обмежена. Для його заснування у всіх процесуальних кодексах вказано неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У всіх випадках касаційна скарга повинна подаватися виключно до суду касаційної інстанції.

Як і при апеляційному оскарженні, термін на подачу касації залежить від того, яким процесуальним кодексом вона регламентується. Єдине, що передбачають всі процесуальні кодекси, так це подачу касації тільки після вступу в законну силу рішення апеляційного суду. Терміни на касаційне оскарження:

  • ГПК – 20 днів
  • КАС – 30 днів
  • ЦПК – 30 днів
  • КПК – 3 місяці

Відлік терміну на оскарження починається з дня, коли апеляційна інстанція оголосила рішення суду.

Особливості оскарження рішення суду

Оскарження рішень суду в апеляційному та касаційному порядку в залежності від судочинства практично не відрізняється, хоча свої особливості має кожна з процедур. Правила оскарження, яких слід дотримуватися при подачі апеляційної чи касаційної скарги та вони не залежать від виду судочинства.

Статья в тему:  Как рассчитать средний заработок для суда

Подати скаргу має право лише уповноважена на це особа. У ЦПК, ГПК та КАС України до уповноважених осіб відносяться учасники справи, а також особи, які в справі участі не брали, але в ході яких було вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки. В КПК України встановлено чіткий перелік осіб, які мають право на оскарження рішення.

Скарга повинна містити обгрунтування вимог і бути правильно оформлена. А її подача повинна бути виконана у відведені терміни, зазначені у відповідному процесуальному кодексі.

Етапи оскарження рішення суду

Оскарження рішення суду в будь-якому судочинстві – це тривалий процес, регульований відповідним процесуальним кодексом України. Перший етап – подача апеляційної скарги у встановлені терміни.

Далі суд вирішує, чи відкривати апеляційне провадження. Розгляд скарги може зайняти як тижні, так і місяці. Але позивач має право звернутися в канцелярію апеляційного суду, щоб дізнатися терміни призначення розгляду справи.

У разі, коли суд не задовольнив вимоги або задовольнив їх частково, є можливість звернутися до суду касаційної інстанції. Але для цього потрібно обґрунтувати причини подачі скарги, вказавши в чому саме винесений вердикт був неправомірним.

Ціни на послуги адвоката при апеляції і касації

Вартість адвокатських послуг залежить від складності та обсягу робіт. Адвокатське бюро «Сергія Лисенка» в Києві надає комплексний супровід в кримінальних і цивільних справах, при якому складання апеляції або касації вже включено у вартість.

ПослугаВартістьПримітка
Оскарження рішення судувід 2 500 грн
Вартість комплексного представництва інтересів у кримінальних справах (складання апеляції або касації вже включено у вартість)від 10 000 грнза кожну інстанцію
Представництво інтересів в суді по цивільних справахвід 5 000 грнза кожну інстанцію

Терміни подачі апеляційної скарги

Термін на подачу апеляції визначається відповідним судочинством. Для цивільних справ оскарження судового рішення допустимо протягом 30 днів з моменту його оголошення, а ухвали суду — протягом 15 днів. У кримінальному кодексі передбачено 5-денний період для оскарження ухвали слідчого судді, 7-денний — для судової ухвали і 30-денний — для вироку.

Коли вступає в силу рішення суду?

Після того, як термін на подачу апеляції минув, судове рішення першої інстанції вступає в силу. Рішення апеляційних і касаційних судів набувають чинності в момент їх оприлюднення.

Скільки разів можна подати апеляцію?

На певне рішення суду апеляція може бути подана зацікавленою особою тільки один раз. Після апеляції можна подати касацію.

Скільки коштують послуги адвоката при оскарженні рішень суду?

Складання апеляції або касації в Адвокатському бюро «Сергія Лисенка» коштує від 2500 грн.

Як записатися на консультацію?

Записатися на консультацію в Адвокатське бюро «Сергія Лисенка» можна за телефонами: +38 (044) 298-17-87 — з питань представництва у цивільних справах; +38 (044) 298-17-88 — з питань представництва у кримінальних справах. Або відвідавши наш офіс за адресою: м Ірпінь, вул. Мінеральна, 7-Е, оф. № 1002.

Коли вступає в силу рішення суду

Рішення суду і надання йому сили

Будь-яке судове рішення стає обов`язковим для виконання з настанням певного моменту. Він пов`язаний з наданням рішенням законної сили. Наприклад, після того як рішення вступило в законну силу, можна отримувати виконавчий документ і починати процедуру його примусового виконання. Якщо набрав чинності рішенням суду за особою визнаються певні права, то слід приступати до їх оформлення. У кримінальному праві вступ в силу обвинувального вироку суду означає приведення його у виконання.

Відео: Рішення суду про перерахунок комунальних платежів за три роки вступило в законну чинності 10 01 2017р


За деяким категоріям суперечок рішення суду має бути виконане негайно, незалежно від набрання ним законної сили. Прикладом є справи про стягнення аліментів, про поновлення на роботі та про виплату зарплати за 3 місяці. У кримінальному процесі негайно виконуються вироки, пов`язані зі звільненням особи з-під варти прямо в залі суду.

Коли рішення суду набирає законної сили

Існує кілька головних правил визначення часу вступу в дію судового рішення. Так, якщо рішення не було оскаржене в апеляційний суд, то воно набирає законної сили з закінченням терміну, відведеного для подання апеляційної скарги. У разі, коли апеляція була подана вчасно, рішення суду набуває свій законний статус після закінчення апеляційної процедури. Якщо апеляційний суд за результатами розгляду скарги прийняв нове рішення, то воно вступає в силу відразу після його проголошення.

Буває і так, що сторона пропустила строк для подачі апеляційної скарги на рішення суду з поважних причин. В цьому випадку апеляційний суд має право його відновити. Після цього і до закінчення апеляційного провадження рішення вважається не набрало законної сили.

В рамках розгляду цивільних справ існує і така категорія рішень, як судовий наказ. Він вступає в силу тоді, коду боржник в десятиденний термін після його отримання не надасть до суду свої письмові заперечення.

Набрання законної сили ухвал суду

Як правило, у цивільних і господарських спорах визначення вступають в силу з моменту їх винесення, але згодом деякі з них можуть бути оскаржені. У кримінальному судочинстві частина визначень вступає в законну силу після закінчення терміну, відведеного для подання апеляційної скарги. Виняток становлять визначення, оскарження яких законодавством не передбачено.

Набрання законної сили ухвалою суду в цивільній та господарський справі

Цікаві консультації

Момент набрання судовим рішенням законної сили – важливе питання, з яким, передусім пов’язується настання певних правових наслідків для сторін у справі. Втім, якщо щодо рішення суду не виникає сумнівів, з якої саме дати воно набирає законної сили з огляду на відповідні положення ЦПК України, то щодо ухвали суду такої однозначності зазначений процесуальний закон не встановлює.

Частина 1 ст. 208 ЦПК України передбачає, що і рішення і ухвала суду є видами судових рішень. Водночас, незважаючи на те, що обидва процесуальні документи фактично є лише формами судового акта, який приймає суд за наслідкам вирішення певного питання, процесуальний закон визначає порядок набрання законної сили лише рішенням суду, залишаючи неврегульованим питання набрання законної сили ухвалою.

Так, відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ймовірно, відсутність такого положення у ЦПК України щодо ухвали суду обумовлена тим, що це судове рішення, як правило, є проміжним актом суду, що регулює процедурні аспекти судового розгляду, пов’язані із рухом справи. Водночас така його природа жодним чином не виключає необхідність врегулювати питання набрання цим судовим актом законної сили.

Більше того, в окремих випадках розгляд справи закінчується саме постановленням ухвали, а не ухваленням рішення. Наприклад, вирішення спору у справі на взаємних поступках сторін відбувається шляхом постановлення судом ухвали про визнання укладеної сторонами мирової угоди, яка є кінцевим процесуальним судовим документом у справі, оскільки одночасно із визнанням мирової угоди суд цією ухвалою закриває провадження.

Крім того, питання, пов’язані із роз’ясненням рішення суду та внесенням виправлень у рішення, також вирішуються ухвалою суду, яка по-суті з моменту набрання нею законної сили (а такий момент, як вже зазначалося, законодавчо не визначений) стає частиною зазначеного рішення. Окремі важливі питання примусового виконання рішення суду на етапі виконавчого провадження так само вирішуються шляхом постановлення відповідної ухвали судом, який ухвалив рішення, щодо якого здійснюється виконавче провадження (наприклад, відстрочка і розстрочка, зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення, заміна сторони виконавчого провадження, виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поворот виконання рішення тощо).

За таких обставин відсутність у ЦПК положень, які б чітко визначали, яким чином та коли ухвала суду набирає законної сили, суттєво ускладнює фактичне виконання цього судового рішення (за винятком ситуації, коли сам суд зазначив у тексті ухвалі, що це судове рішення набрало законної сили). Як правило, зазначене має місце тоді, коли ухвалою суду задоволено клопотання про забезпечення позову, і ця ухвала є виконавчим документом (оскільки згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» дата набрання законної сили рішенням є одним із обов’язкових елементів виконавчого документа, а відповідно до ч. 3 ст. 210 ЦПК України, якщо ухвала суду має силу виконавчого документа, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог зазначеного Закону). Проте навіть у такій ситуації незрозуміло, яким чином суд визначає момент, з якого відповідна ухвала набирає законної сили.

Варто зазначити, що вказана непевність щодо набрання законної сили ухвалою суду може бути лише у цивільному процесі. В адміністративному та господарському процесах питання набрання законної сили ухвалою суду більш-менш врегульоване.

Так, згідно з ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Більше того, ч. 4 зазначеної статті передбачає, що якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Дещо інший підхід застосовується у господарському процесі. Хоча ГПК України так само як і ЦПК України, не містить окремої норми, яка б регулювала порядок набрання законної сили ухвалою господарського суду, Вищий господарський суд України у п. 12 постанови Пленуму від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» зазначив, що ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом.

Отже, незважаючи на відсутність єдиного підходу до правового регулювання питання набрання законної сили ухвалою суду (що, безумовно, є суттєвим недоліком процесуального законодавства України), норми КАС України та положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» все-таки дають змогу визначити момент набрання законної сили цим судовим рішенням в адміністративних та господарських справах, на відміну від ЦПК України, який це питання взагалі не регулює.

Очевидно, що зазначені різні підходи щодо визначення порядку набрання законної сили ухвалою суду мають бути уніфіковані, а до процесуальних кодексів слід внести відповідні зміни і доповнення.

Логічним є врегулювати це питання так, щоб ухвали суду, якими закінчується розгляд справи чи вирішується питання по суті заявлених до суду вимог (наприклад, ухвали про визнання мирової угоди, закриття провадження у справі, відстрочка і розстрочка, зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення, заміна сторони виконавчого провадження, виправлення помилки у виконавчому листі тощо) набирали законної сили в порядку, передбаченому для рішення суду, тобто після спливу строку для апеляційного оскарження такої ухвали чи після закінчення апеляційного перегляду, а процедурні ухвали суду (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи, витребування доказів, залучення третіх осіб і т.д.) – в день їх постановлення судом.

Автор консультації: Євген Левіцький, «AEQUO, ЮФ»
Джерело: ЮГ

Коли судове рішення набирає законної сили: роз’яснює 7ААС

20 травня 2021, 11:18

Результат здійснення правосуддя — ухвалення судового рішення, яке є обов’язковим до виконання на всій території України.

Для того щоб правильно визначити, коли рішення суду набирає законної сили, необхідно визначити його форму (рішення суду, ухвала, постанова) та з’ясувати, у суді якої інстанції його ухвалено, пояснюють фахівці Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Для різних інстанцій і судових рішень строки набрання чинності різні. Якщо рішення суду першої інстанції не оскаржила жодна з осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, таке судове рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Ухвали суду першої інстанції інакше набирають законної сили, ніж рішення. Відповідно до статті 256 КАС України, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення (якщо його не скасовано) набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо апеляційну скаргу подано з пропуском визначеного КАС строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Постанови судів апеляційної та касаційної інстанції набирають законної сили з дати прийняття, ухвали — з моменту проголошення.

Ухвали, постановлені судами апеляційної та касаційної інстанцій поза межами судового засідання, або в судовому засіданні у разі якщо всі учасники справи не з’явились у судове засідання, або розгляду справи в письмовому провадженні, набирають законної сили з моменту підписання суддею (суддями).

Отже, можна зробити висновок, що судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили без відтермінування.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їхніми об’єднаннями на всій території України.

Резолютивна частина рішення/постанови/ухвали суду повинна містити інформацію щодо строку й порядку набрання законної сили. Крім того, якщо резолютивна частина рішення містить вказівку вчинити певні дії, то особи, зазначені в ній, зобов’язані виконати їх.

За невиконання судового рішення законом встановлено відповідальність.

Отримати інформацію про те, чи набрало судове рішення законної сили, можна в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки відомості до реєстру надсилаються з автоматизованої системи документообігу суду, або ж зателефонувати до суду, який ухвалив рішення.

Усі інструменти для юриста — в єдиній системі. З LIGA360 ви отримаєте повну базу законодавства та судових рішень. LIGA360 у два кліки обрахує штрафи, процесуальні строки, відкриє доступ до типових шаблонів і договорів. Модуль «Ситуації для юриста» містить повний перелік викликів, що виникають у роботі, та алгоритми дій. Замовте тестовий доступ прямо сьогодні.

VI. РІШЕННЯ І УХВАЛИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Види постанов господарського суду і їхнє значення

Постанова господарського суду — це оформлений у письмову форму акт застосування права у виді мотивованого судження з питань, що виникають у ході розгляду і вирішення господарської спору, виконання і перегляду судових актів господарським судом.

Ті постанови господарського суду, якими вирішується матеріально-правова спір сторін по-суті, називаються рішеннями.

Постанови, якими вирішуються окремі процесуальні питання, що виникають при порушенні і розгляді господарської спору або при виконанні прийнятих господарським судом рішень, називаються ухвалими.

Ті процесуальні акти, якими оформляються результати перегляду постанов господарського суду в апеляційному або касаційному порядку, а також у порядку нагляду, іменуються постановами.

Рішення господарського суду є найважливішим заключним актом господарського процесу, що підводить підсумок великої і часом досить складної роботи судді, суду, сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, по з’ясуванню дійсних обставин даної справи, досягненню законної угоди по суперечці між сторонами. У цьому акті найбільше чітко відображаються результати всієї діяльності господарського суду. У своєму рішенні господарський суд дає відповідь на виниклу між позивачем і відповідачем правову суперечку з урахуванням конкретних обставин і відповідно до діючого законодавства. У цьому акті одержують захист законні права й інтереси організацій, а також громадян-підприємців, господарська спір яких вирішується господарським судом.

Таким чином, рішення господарського суду — це постанова суду першої інстанції, яким вирішується матеріально-правова вимога позивача до відповідача, спір сторін по-суті, що є актом захисту порушених прав або прав, що заперечуються, або охоронюваних законом інтересів сторін господарського процесу.

Сутність судового рішеннявиявляється у впливі на матеріальні правовідносини і виражається в тому, що рішення владне підтверджує взаємини суб’єктів матеріального права (наявність або відсутність правовідносини, її перетворення) або інші правові обставини в непозовних справах, усуває їхня спірність, створює правову можливість безперешкодної реалізації права або охоронюваного законом інтересу і тим самим робить їм захист. Рішення суду обов’язково для всіх і підлягає неухильному дотриманню і виконанню.

Сила судового рішення спочиває на авторитеті судової влади і нормах матеріального права, застосовуваних судом при вирішенні конкретної спору. Суд норми права і правовідносини не створює, він застосовує норми права , підтверджує наявність або відсутність, перетворення правовідносини, реалізуючи в разі потреби санкцію правової норми. Судове рішення є правовою підставою примусу, реалізованого у виконавчому виробництві.

Судове рішення у всіх випадках, незалежно від того, задоволена вимога або в ній відмовлено, впливає на поводження суб’єктів матеріальних правовідносин: усі повинні діяти відповідно до розпоряджень, що містяться в судовому рішенні.

Головна ознака рішення господарського суду — вирішення ним справи по-суті. Зміст і значення рішення господарського суду розуміються в науковій літературі по-різному.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що поняття рішення господарського суду розкривається в ряді його істотних ознак, узятих у сукупності. По-перше,рішення — акт органа судової влади. По-друге,це правозастосовчий акт, що містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ у рішенні господарського суду являє собою прояв владного характеру рішення господарського суду, підтвердження в рішенні відображає усунення господарським судом спору про право і констатацію наявності матеріально-правових відносин, суб’єктивних прав і обов’язків. Рішення господарського суду як правозастосовчий акт виступає як акт індивідуального піднормативного регулювання. У цьому змісті рішення господарського суду, так само як і будь-який інший правозастосовчий акт, виступає як юридичний факт матеріального і процесуального права, входячи елементом у численні фактичні склади. По-третє,рішення господарського суду є процесуальним актом — документом, оскільки виноситься у визначеній формі й у визначеному законом порядку, повинне мати зазначені в законі зміст і реквізити.

Значення судового рішення полягає в наступному: 1) рішення припиняє суперечки про право через її розгляд по-суті і завершує судочинство в справі; 2) відновлює законність, порушену однієї зі сторін, упорядковує і вносить стабільність у відносини господарського обороту; 3) здійснює профілактичні функції правосуддя, має превентивне значення, запобігаючи можливість виникнення аналогічних суперечок надалі; 4) рішення Вищого господарського суду України мають значення судового прецеденту, що орієнтує правозастосовчу, а в ряді випадків і нормотворчу практику.

Порядок прийняття й оформлення рішень

Порядок ухвалення рішення в господарському суді залежить від особливості конкретних справ, у якому складі суду вони розглядаються, відносини самих учасників спору до процесу і їхньої участі в засіданні і т.п. Однак у якому би порядку не вирішувалась спір в господарському суді, за участю або без участі сторін, одноосібово суддею або в колегіальному складі, її рішення завжди приймається в тому же засіданні, у якому розглядалася справа.

Приступаючи до винесення рішення, господарський суд зобов’язаний 1) оцінити докази на предмет відносності та допустимості; 2) визначити, які обставини, що мають значення для справи, варто вважати встановленими, а які — не встановленими; 3) вирішити, на підставі яких законів або інших нормативних актів підлягає вирішенню дана спір; 4) установити, які права й обов’язки осіб, що беруть участь у справі; 5) вирішити, чи підлягає позов задоволенню; 6) визначити, чи є необхідність додатково досліджувати докази або продовжити з’ясування обставин, що мають значення для справи, і в цих цілях відновити розгляд справи.

У залежності від обставин справи, що з’ясувалися, господарський суд, приймаючи рішення, вправі:

1) визнати недійсним цілком або у визначеній частині зв’язаний із предметом спору договір, що суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це мається клопотання зацікавленої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку особи, що порушила зобов’язання;

4) стягувати в доход Державного бюджету України з боку, що порушила терміни розгляду претензії, штраф у розмірі, установленому ГПК України або відповідно до законів, що визначають порядок досудового врегулювання спору в конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за відхилення від здійснення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення (ст. 83 ГПК України).

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 18.09.1997 р. 02-5/289, приймаючи рішення по спору, господарський суд повинний мати на увазі наступне:

1. виходити в разі потреби за межі позовних вимог (п. 1 частини другий ст. 83 ГПК) господарський суд вправі незалежно від дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору в цій частині. У цьому випадку одночасно повинний бути вирішене питання про стягнення недоплаченої позивачем державного збору;

2. вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з боку, господарський суд повинний об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують уваги, ступеня виконання зобов’язання, неналежного виконання або невиконання зобов’язання, наслідків порушення договору й ін. Необхідно також мати на увазі, що частина друга статті 205 Цивільного кодексу України не містить посилання на майнове положення сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з боку особи, винної в порушенні зобов’язань. Пункт 3 частини другої статті 83 ГПК не може застосовуватися у випадках, коли позивач вимагає відшкодування збитків, стягнення сум недоплати й ін;

3. стягуючи з відповідача штраф за порушення терміну розгляду претензії (ст. 9 ГПК і п. 4 частини другої статті 83 ГПК), господарський суд повинний обчислювати її, виходячи із суми претензії, у межах, установлених ст. 9 ГПК. Штраф, передбачений пунктом 4 частини другої статті 83 ГПК, підлягає стягненню незалежно від обґрунтованості претензійних вимог. Підставою для її стягнення є тільки порушення терміну розгляду претензії або залишення її без відповіді. Стягуючи цей штраф, господарський суд не вправі застосовувати пункт 3 частини другий ст. 83 ГПК, у якому мова йде про неустойку (штраф, пеня) тільки за порушення матеріально-правового зобов’язання;

4. у випадку порушення відповідачем вимог ст. 59 ГПК щодо напрямку відзив господарський суд має право стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф, передбачений п. 5 частини другий ст. 83 ГПК. Таким чином, якщо відповідач у встановлений термін направив господарському судові відзив на позовну заяву, але не приклав до нього документів, що підтверджують заперечення проти позову, те ці обставини не дають підстав для стягнення з відповідача штрафу, установленого п. 5 частини другої статті 83 ГПК.

Рішення господарського суду приймається ім’ям України і складається з 1) вступної, 2) описової, 3) мотивувальної і 4) резолютивної частин.

У вступній частинівказуються 1) найменування господарського суду, 2) номер справи, 3) дата ухвалення рішення, найменування сторін, 4) ціна позову, 5) прізвище судді (суддів), 6) представників сторін, прокурора й інших осіб, що брали участь у засіданні, 7) посаді цих осіб. При 8) розгляді справи на підприємстві, в організації про це також указується у вступній частині рішення.

Описова частинаповинна містити 1) короткий виклад вимог позивача, 2) відзив на позовну заяву, пояснень і клопотань сторін і їхніх представників, інших учасників судового процесу, 3) опис дій, виконаних господарським судом (огляд і дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування).

У мотивувальній частині вказуються 1) обставини справи, установлені господарським судом; 2) причини виникнення спору; 3) докази, на підставі яких прийняте рішення; 4) зміст письмової угоди сторін, якщо вона досягнута; 5) доводи, по яких господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їхньої пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; 6) законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; 7) обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частинаповинна містити 1) висновок про задоволення позову або 2) про відмовлення в позові цілком або частково по кожному з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання яких-небудь обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються:

1. найменування сторони, на користь якої вирішена спір, і сторони, з яких зроблене стягнення грошових сум або яка зобов’язана виконати визначені дії, термін виконання цих дій, а також термін сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення;

2. розмір сум, що підлягають стягненню (підставної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи і зроблені послуги, неустойки, штрафу, пені і збитків, а також штрафів, передбачених у ГПК України);

3. найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми;

4. найменування майна, що підлягає передачі і місце його перебування (по суперечці про передачу майна);

5. найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безперечному порядку (по суперечці про визнання цього документа не підметом виконанню), а також сума, що не підлягає списанню (ст. 84 ГПК України).

По суперечці, що виникла при висновку або зміні договору, у резолютивній частині вказується рішення по кожній спірній умові договору, а по суперечці про спонуку укласти договір — умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на представлений позивачем проект договору.

При задоволенні заяви про визнання акта недійсним у резолютивній частині вказуються найменування акта й органа, її що видав, номер акта, дата її видання, чи визнається акт недійсним цілком або частково (у якій саме частині).

У резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення державного збору з бюджету.

Якщо в справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні вказується, як вирішена спір у відношенні кожного з них.

При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

Рішення викладається в письмовій формі і підписується всіма суддями, що беруть участь у засіданні (ст. 82 ГПК України). Прийняте рішення повинне бути оформлене і розіслано сторонам, прокуророві, що бере участь у господарському процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їхнього прийняття або вручаються їм під розписку (ст. 87 ГПК України).

Дата добавления: 2015-09-07 ; просмотров: 1439 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

Источники:

Оскарження рішень суду

http://henuathatsit.ru/vidpovidi-na-zapitannja/33395-koli-vstupae-v-silu-rishennja-sudu.html

http://protocol.ua/ua/shchodo_nabrannya_zakonnoi_sili_uhvaloyu_sudu_v_tsivilniy_ta_gospodarskiy_spravi/

http://jurliga.ligazakon.net/news/203671_koli-sudove-rshennya-nabira-zakonno-sili-rozyasnyu-7aas

http://helpiks.org/5-7649.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector