0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Недійсний шлюб та шлюб що може бути визнаний недійсним за рішенням суду

Содержание

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Коментарі кодексів

Галузі права

Зміст

  • Розділ І. Загальні положення (ст.1-20)
  • Розділ II. Шлюб. Права та обов’язки подружжя (ст.21-120)
    • Глава 3. Загальні положення. (ст.21-26)
    • Глава 4. Державна реєстрація шлюбу (ст.27-37)
    • Глава 5. Недійсність шлюбу (ст.38-48)
      • Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
      • Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
      • Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
      • Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
      • Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
      • Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
      • Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
      • Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
      • Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
      • Стаття 47. Права та обов’язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
      • Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
    • Глава 6. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя (ст.49-56)
    • Глава 7. Право особистої приватної власності дружини та чоловіка (ст.57-59)
    • Глава 8. Право спільної сумісної власності подружжя (ст.60-74)
    • Глава 9. Права та обов’язки подружжя по утриманню (ст.75-91)
    • Глава 10. Шлюбний договір (ст.92-102)
    • Глава 11. Припинення шлюбу (ст.104-120)
  • Розділ III. Права та обов’язки матері, батька та дитини (ст.121-206)
  • Розділ IV. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (ст.207-256)
  • Розділ V. Права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів (ст.257-287)

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

1. В коментованій статті визначаються правила щодо шлюбу, який визнається недійсним за рішенням суду. На відміну від шлюбу, який є недійсним (ст. 39 СК України), в цьому випадку необхідне відповідне рішення суду про визнання шлюбу недійсним. У свою чергу передбачений коментованою статтею шлюб, який визнається недійсним, відрізняється від шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду (ст. 41 СК України). В останньому випадку суд має можливість вирішувати питання щодо визнання або невизнання шлюбу недійсним. Якщо будуть знайдені необхідні підстави, шлюб може бути визнаний судом недійсним, якщо таких підстав немає або вони існували, а потім відпали, то суд може не визнати шлюб недійсним.

Таким чином, в коментованій статті визначаються випадки, при наявності яких суд визнає шлюб недійсним. Функція суду в цьому випадку полягає у з’ясуванні необхідних обставин, які визначаються як умови недійсності шлюбу.

Статья в тему:  Сколько стоит оценка автомобиля для суда

Згідно з ч. ч. 1, 2 коментованої статті шлюб визнається недійсним за рішенням суду:

• якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;

• у разі його фіктивності.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (п. 1 ст. 214 ЦПК України). Якщо в процесі розгляду справи буде встановлена наявність однієї з двох вказаних підстав, суд визнає шлюб недійсним.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права (ст. 24 СК України). Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним.

Згода особи не вважається вільною у наступних випадках:

• в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

• особа перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

• шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. В літературі зазначалося, що до визначення вольового аспекту укладення шлюбу певною мірою можуть застосовуватися загальні теоретичні конструкції, що розроблені в цивільно-правовій науці. Зокрема вимогою до змісту волі особи є: а) наявність волі; б) серйозність намірів; в) відсутність помилки; г) свобода волі. Що стосується умов волевиявлення, то окрім необхідної форми потрібні: а) ясність виявлення; б) визначеність вияву волі.

Якщо існує певний дефект волі та волевиявлення або їх неспівпадіння, вважається, що при реєстрації шлюбу особа діяла без вільної згоди.

Якщо особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Причому шлюб визнається судом недійсним, якщо особа саме в момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом, тобто, коли її хворобливий психічний стан не є хронічним. Якщо ж особа була визнана недієздатною у зв’язку з тим, що вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 ЦК України), то шлюб з такою особою є недійсним і без рішення суду в силу прямого припису закону (ч. 3 ст. 39 СК України).

Шлюб визнається недійсним, якщо особа під час реєстрації шлюбу перебувала у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння. Стан сп’яніння має бути таким, що особа не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. Ці обставини мають бути доведені в суді.

Шлюб визнається також недійсним, якщо його було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. В сімейному законі використовується поняття «фізичне та психічне насильство», у той час як в ст. 231 ЦК України поняття «насильство» є родовим і визначається як фізичний чи психічний тиск на особу з боку другої сторони або іншої особи. Очевидно, що принципової різниці у змісті вказаних понять немає.

В цілому важко уявити процес реєстрації Шлюбу під впливом прямого фізичного насильства проти особи. Тому у першу чергу насильство може мати характер психічного тиску на наречену (нареченого). Такий психічний тиск має бути такого ступеня впливу на особу, що примушує п зареєструвати шлюб без її вільної волі. Психічне насильство може проявлятися в загрозах заподіяння шкоди як самій особі, яка реєструє шлюб, так і її родичам чи близьким людям, у вигляді розголошення важливої для особи таємниці, опублікування приватних документів тощо. У випадку застосування фізичного або психічного насильства особа має можливість усвідомлювати значення своїх дій та їх наслідків, проте вимушена зареєструвати шлюб без вільної згоди.

3. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. В літературі зазначалося, що фіктивний сімейно-правовий стан — це результат протизаконного прийому, який полягає у здійсненні особою наданих законом правомочностей в цілях, які не відповідають їх змісту та соціальному призначенню. Зокрема шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя. Фіктивність намірів може мати місце як щодо обох сторін, так і щодо однієї з них. Інколи особа може намагатися формально отримати деякі елементи правового статусу подружжя — право на пільги, право на одержання пенсій, допомог та інших платежів, право виїзду за кордон як члену сім’ї певної особи тощо. При цьому вона не має наміру реально створити сім’ю та підтримувати подружні стосунки. За таких обставин інтереси другої — добросовісної сторони, можуть бути серйозно порушені. Закон передбачає можливість настання негативних правових наслідків недійсності шлюбу лише для однієї сторони (ст. 45 СК України) і, навпаки, збереження прав подружжя за сумлінною стороною, яка не мала намірів укласти фіктивний шлюб. Якщо ж обидві сторони реєстрували шлюб без наміру створення сім’ї, то негативні наслідки будуть запроваджені щодо жінки та чоловіка одночасно. За таких обставин до суду з позовом можуть звертатися інші особи, права яких порушені недійсним шлюбом.

Статья в тему:  Как расторгнуть договор ренты через суд

4. Закон передбачає можливість санації (відновлення) шлюбу. В літературі зазначалося, що санація шлюбу — це збереження за шлюбом, який було укладено з порушенням закону, правомірного характеру, який притаманний дійсному шлюбу. Згідно із ч. 3 коментованої статті шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Таким чином санація можлива щодо будь-якого шлюбу, який визнається судом недійсним (укладеного без вільної згоди сторін або фіктивного). Це може мати місце, наприклад, якщо особа під час реєстрації шлюбу не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, оскільки перебувала у стані алкогольного сп’яніння. Проте після реєстрації шлюбу вона фактично висловлює свою згоду на шлюб, оскільки проживає з другою стороною однією сім’єю. Сторони (одна з них) можуть укласти шлюб і без наміру створення сім’ї, хоча пізніше їх відносини змінюються і фіктивний шлюб перетворюється у повноцінні відносини подружжя. За таких обставин суд не може визнати шлюб недійсним і по суті юридично санує (відновлює) цей шлюб.

Визнання шлюбу недійсним

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Недійсність шлюбу
    • 2.1 Підстава недійсності шлюбу
    • 2.2 Куди звернутися
  • 3 Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
    • 3.1 Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
  • 4 Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
  • 5 Визнання шлюбу неукладеним
  • 6 Практика Верховного Суду при визнанні шлюбу фіктивним
  • 7 Зразок позовної заяви про визнання шлюбу недійсним

Нормативна база

  • Конституція України
  • Сімейний кодекс України
  • Цивільний процесуальний кодекс України
  • Закон України «Про судовий збір»

Недійсність шлюбу

Недійсність шлюбу — це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв’язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

Підстава недійсності шлюбу

Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 Сімейного кодексу України

Коло підстав, коли шлюб є недійсним (Стаття 39 Сімейного кодексу України):

1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.
Перебування хоча б однієї особи у іншому зареєстрованому шлюбі, яка одночасно зареєструвала повторний шлюб, є підставою недійсності названого повторного шлюбу. Зареєстрований повторний шлюб, у разі існування попереднього, «стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу». Документами, що свідчать про припинення попереднього шлюбу є: свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного із подружжя, рішення суду про оголошення особи, яка була чоловіком (дружиною) померлою, рішення суду про визнання шлюбу недійсним.

2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою Родичами про прямій лінії споріднення є особи, які походять один від одного: батьки і їх діти, дід, баба та їх внуки. Щодо поняття «рідний» брат та сестра, слід зазначити, що поняття рідні брати та сестри охоплюють споріднення як повнорідних, так і неповнорідних братів та сестер. Відповідно до положень ст. 26 Сімейного кодексу України у шлюбі між собою не можуть перебувати як повнорідні, так і неповнорідні брат та сестра. Названою статтею визначено, що повнорідними є брати та сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними є брати, які мають спільну матір або спільного батька.

Статья в тему:  Как получить права на управление маломерными судами

3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною. Недійним є також шлюб з особою, яка визнана у законному порядку, тобто за рішенням суду, до реєстрації шлюбу недієздатною, причому рішення суду про визнання особи недієздатною на момент реєстрації шлюбу має набути законної сили (ст. 236 — 241 Цивільний процесуальний кодекс України).

Куди звернутися

За письмовою заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у ч.1-3 статті 39 Сімейного кодексу України.

Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

Стаття 40 Сімейного кодексу України визначає підстави за яких шлюб визначається недійсним за рішенням суду.

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду

Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків, або з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини 1ст. 41 Сімейного Кодексу України, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У подружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що випливають із шлюбу. Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо. Зокрема, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки; особа, яка поселилася у житлове приміщення не набула права на проживання у ньому і може бути виселена; особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави. До майна, придбаного спільно особами, шлюб яких визнано недійсним, застосовуються не норми сімейного законодавства про спільну сумісну власність, а норми Цивільного кодексу України про часткову власність. Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу РАЦС.

Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Статья в тему:  Какой детский психолог может дать заключение для суда

Вартість визначається враховуючи положення, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»

Визнання шлюбу неукладеним

Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи.

Практика Верховного Суду при визнанні шлюбу фіктивним

Відповідно до абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснено, що за рішенням суду шлюб обов’язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Відповідно до судової практики самі по собі доводи позивача про те, що метою укладення шлюбу було отримання певних майнових благ, не дають підстав для визнання шлюбу недійсним з підстав фіктивності (постанови Верховного Суду у справах № 750/6471/15-ц, № 591/1860/16-ц).

У постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17.04.2019 у справі № 752/2337/16-ц суд зазначив, що причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру — бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

У справі № 285/720/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що окреме проживання подружжя та непроведення святкової церемонії укладання шлюбу, а також наявність будь-яких фінансових зобов’язань сторін самі по собі не можуть бути підставою для визнання шлюбу недійсним (фіктивним). А припинення сімейних стосунків та наявні конфлікти, які виникають між подружжям, є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним.

Поряд з цим, коли встановлені судом обставини свідчать про відсутність реального наміру осіб створити сім`ю, набути права та обов`язки подружжя, укладений особами шлюб буде визнано недійсним.

Так, у справі № 752/2337/16-ц суди встановили, що чоловік на час реєстрації шлюбу та в подальшому перебував на стаціонарному лікуванні у туберкульозній лікарні, дружина не цікавилася станом його здоров`я, не відвідувала хворого у лікарні, не займалася його похованням, належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання сторін та ведення ними спільного побуту, як до, так і після укладення шлюбу, не надала. А за нетривалий строк перебування у шлюбі (9 місяців) було скасовано реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини за місцем проживання її батька та зареєстровано у цій квартирі дружину, а квартира в подальшому була приватизована та відчужена третім особам. Поряд з цим, інтереси чоловіка при вирішенні питань щодо скасування реєстрації місця проживання неповнолітньої, приватизації квартири та її продажу здійснювались особою, від якого дружина мала дитину.

З цього приводу Верховний Суд зазначив, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо (постанова від 17.04.2019 у справі № 752/2337/16-ц).

Юридичний довідник онлайн

Недійсність шлюбу. Підстави та порядок

Дата публікації: 17.12.2014

Статья в тему:  Когда конституционный суд выносит определение

Законодавство пов’язує виникнення права укладати шлюб з дотриманням чотирьох умов.

Перш за все, особи, що хочуть одружитися повинні досягти шлюбного віку. Для України він що для чоловіків, що для жінок, складає 18 років.

Хоча, набуття права на шлюб може бути здійснене і до досягнення такого віку за рішенням суду. Детальніше про це Ви можете прочитати в публікації «Зниження шлюбного віку» .

Другою умовою укладення шлюбу є його добровільність. Згода укласти шлюб повинна бути взаємною, без тиску та примусу.

З добровільністю також пов’язане питання психічного стану наречених. Так, якщо хтось із них (або обидва) є недієздатним, або з іншої причини не усвідомлював значення своїх дій, то вважається що він (вона) не надавав згоди на шлюб.

Третьою умовою є одношлюбність. Допускається перебування лише у одному шлюбі. Укладення наступного шлюбу без припинення попереднього не допускається.

Четвертою умовою є дотримання обмежень на укладення шлюбу родичами. Не можливо укладати шлюб між братом і сестрою (чи то рідними, чи двоюрідними), рідною тіткою та племінником, рідним дядьком та племінницею, усиновлювачами та усиновленими (хіба тільки після скасування усиновлення).

Недотримання цих чотирьох умов є підставою визнати шлюб недійсним.

Недійсні шлюби можна виділити в такі групи:

1) абсолютно недійсні;

2) шлюби, що визнаються судом недійсними;

3) шлюби, що можуть визнаватися судом недійсними.

До першої групи недійсних шлюбів відносяться ті, які були укладені з порушенням умов про одношлюбність, ті, які були укладені з недієздатною особою, та з порушенням обмежень на укладення шлюбу родичами.

Для визнання шлюбів цієї групи немає необхідності звертатися до суду. Актовий запис про шлюб анулює РАЦС після подання заінтересованою особою заяви.

Правда, щодо шлюбу де було порушено одношлюбність ситуація не така критична. Він буде вважатися дійсним, якщо до моменту анулювання запису про недійсність повторного шлюбу, особа припинить попередній.

Смерть одного з подружжя не є причиною для не здійснення анулювання запису про шлюб. Це може вплинути на права спадкоємців одного з подружжя. Однак недійсний шлюб не матиме юридичних наслідків для іншого із подружжя при спадкуванні .

До другої групи недійсних шлюбів відносяться фіктивні шлюби та шлюби, що були укладені без згоди одного (або обох) з подружжя.

Фіктивним є шлюб, який укладається одним із подружжя (або обома) без наміру створювати сім’ю та набувати прав і обов’язків подружжя.

Відсутність вільної згоди буде вважатися коли щодо одного (або обох) з подружжя було вчинено примус, фізичне чи психічне насильство або ж погроза його застосувати, обман, а також коли при реєстрації шлюбу особа не повністю усвідомлювала значення своїх дій через сильний психічний розлад, стан сп’яніння (алкогольне, токсичне, наркотичне).

При вирішенні справ щодо недійсності шлюбів цієї групи суд обов’язково виносить рішення, яким визнає його недійсним, за виключенням випадку, коли до прийняття судового рішення обидва з подружжя виявили спільну згоду на шлюб та бажання створити сім’ю.

До третьої групи недійсних шлюбів відносяться ті, які були укладені до досягненні одним із подружжя (або обома) шлюбного віку (якщо право укласти шлюб не було надане судом), з порушенням обмежень щодо укладення шлюбу родичами та коли хтось із подружжя не повідомив іншому про тяжку хворобу чи хворобу, яка небезпечна для другого та(або) їхніх дітей.

В такому разі суд враховує ступінь порушення прав та інтересів другого з подружжя, час спільного проживання, характер стосунків подружжя, та інші істотні обставини. Лише встановивши, що такий шлюб шкодить інтересам подружжя, суд визнає його недійсним.

Недійсний шлюб та шлюб що може бути визнаний недійсним за рішенням суду

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Статья в тему:  Взыскание задолженности какой суд

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них

без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Із змісту даної статті випливає, що суд може визнати шлюб недійсним, якщо:

— він був зареєстрований без вільної згоди жінки та чоловіка;

— якщо особа в момент реєстрації шлюбу не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

— якщо шлюб було зареєстровано в результаті психічного чи фізичного насильства;

— якщо шлюб укладено фіктивно.

Закон вимагає додержання лише найважливіших умов, без яких неможливе укладення шлюбу. Насамперед, такою умовою є взаємна згода осіб, що одружуються, яка свідчить про їх бажання укласти шлюб.

Взаємна згода на одруження має юридичне значення за умови, що вона висловлена у встановленій законом формі.

Доказом такої згоди є письмова згода кожного на реєстрацію шлюбу, подана до органів реєстрації актів цивільного стану; усне підтвердження цього бажання, висловлене в органі реєстрації актів цивільного стану при підписанні актового запису; одночасне прибуття до органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу.

Що стосується доказів спонукання до реєстрації шлюбу, відсутності вільного бажання його реєстрації, то їх не так легко довести в суді.

Ними може бути: загроза життю і здоров’ю самій особі, яка не бажає одружуватися з конкретною особою, її близьким, дітям; переслідування, шантаж, псування майна тощо.

Доказом цих дій можуть бути: листи, записки, телефонні дзвінки на адресу цієї особи і висновки судових експертиз; рішення суду про стягнення майнових збитків; Осудження за хуліганські дії; показання свідків; різниця у віці наречених (наприклад, йому 70 років, їй — 18 років) та ін.

Для суду не має значення, від кого поступили загрози, шантаж, хто дзвонив по телефону та інші дії, які призвели до шлюбу. Це можуть бути як батьки обох сторін Та 1х родичі, друзі, найняті сторонні громадяни. Головне, що були безспірні докази спонукання до шлюбу.

Не може згода вважатися вільною тоді, коли в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.

Оскільки існує презумпція повної дієздатності кожного громадянина, який досяг повноліття, визнання його недієздатним пов’язується з моментом набрання чинноЛ рішенням суду про визнання громадянина недієздатним.

У зв’язку з чим не завжди надані медичними установами довідки про стан здоров’я наречених до органу реєстрації актів цивільного стану для осіб, які укладають шлюб можуть повно відтворити стан здоров’я душевнохворого або недоумка, а тим більще осіб, які в момент (в день реєстрації шлюбу) були в стані сп’яніння (алкогольного наркотичного, токсичного). Це можливо зробити на другий день після реєстрації шлюбу і не пізніше, що з практичної точки зору неможливо.

Однак, якщо після реєстрації шлюбу будуть одержані дані про те, що психічно хвора особа находиться на медичному обліку як психічно хвора, проходила курс лікування з цього приводу в психіатричній лікарні, або стали проявлятися негаразди з неадекватною поведінкою цієї особи, то ці дані дають право зацікавленій особі зробити припущення, що ця особа в момент реєстрації шлюбу не усвідомлювала повною мірою значення реєстрації шлюбу, тобто вона діяла не вільно.

У таких випадках за позовом заінтересованої особи про визнання шлюбу недійсним за цих підстав і за клопотанням про призначення експертизи, суд може назначити судову психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання: «Чи могла дана особа в день реєстрації шлюбу, будучи психічно хворою (перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння), усвідомлювати сповна значення своїх дій і (або) могла керувати ними?» Якщо ця особа захворіла після реєстрації шлюбу, то такий шлюб за указаними вище підставами не може бути визнаний недійсним. Таке право суду (призначення експертизи) надано статтями 143, 145 ЦПК України, роз’ясненнями, які містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлю б, розірвання шлюбу, визнання його недійсним. »: «При розгляді справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що на підставі ст. 40 СК відповідний позов може бути задоволено незалежно від часу реєстрації шлюбу, якщо буде встановлено, що вона мала місце за відсутності взаємної згоди осіб, які одружувалися, зокрема: коли хтось із них у той момент не розумів значення своїх дій або не міг керувати ними. ».

Статья в тему:  Чем занимается областной суд

Недійсним може бути визнаний шлюб, якщо він реєструється особами без наміру створити сім’ю (фіктивний шлюб).

Укладенням фіктивного шлюбу переслідується ціль набути певні соціально- економічні і юридичні права, які без реєстрації шлюбу неможливо набути. До них, наприклад, відносяться: вселення на житлову площу подружжя з наступним набуттям права на цю площу з різних підстав (дарування, спадкування), вселення в будинок, який належить на праві приватної власності чоловікові (дружині) з наступним набуттям на нього права власності в порядку спадкування і з інших підстав, набуття права на пенсію після смерті дружини (чоловіка). Ці цілі переслідують, як показує судова практика, жінки, які реєструють шлюби з престарілими чоловіками і які не мають дітей. Існують ще і такі цілі для реєстрації фіктивного шлюбу, як бажання вивільнитися від розподілу після закінчення вищого учбового закладу в іншу місцевість; нетривале спільне проживання, відмова від інтимних стосунків, постійна підтримка інтимних відносин після реєстрації шлюбу з іншими особами тощо.

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім’ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім’ю, яка відповідає всім її вимогам.

Якщо одна сторона намагалась використати реєстрацію шлюбу в своїх корисних цілях, а інша вважала, що укладає дійсний шлюб, то такий шлюб має бути визнаний не фіктивним, а укладеним під впливом обману, тобто з порушенням вимог статті 24 СК України про необхідність взаємної згоди на укладення шлюбу.

Обставини, які за законом були перешкодою до укладення шлюбу (статті 22, 24 — 26 СК), а отже й підставами для визнання шлюбу недійсним (статті 40 — 41 СК), згодом можуть відпасти. Тому закон (частина третя статті 40 СК) вважає недоцільним в таких випадках визнавати шлюб недійсним.

Про те, що зазначені обставини відпали, зацікавлені особи в судовому засіданні суду повинні будуть подати відповідні докази.

Наприклад, недієздатна особа, внаслідок душевної хвороби або недоумства може з часом видужати, що буде підставою для поновлення її дієздатності і такий шлюб не буде визнаний недійсним.

Шлюб, укладений до досягнення хоча б одним з подружжя шлюбного віку, не може також бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи неповнолітня жінка досягла шлюбного віку, а чоловік — повноліття.

Крім того, шлюб з неповнолітньою особою не визнається недійсним й тоді, коли є безспірні докази про її вагітність або народження дитини. В інших випадках вагітність жінки або народження дитини не перешкоджає визнанню шлюбу недійсним.

Коли шлюб було укладено з порушенням принципу взаємної згоди, то треба вважати, що перешкода до одруження відпала, якщо при розгляді справи про недійсність шлюбу подружжя підтвердять свою згоду зберегти шлюб.

Не завжди може бути визнаний недійсним і фіктивний шлюб. Якщо в суді буде встановлено, що сторони, хоча і зареєстрували шлюб без наміру створити сім’ю, але згодом стали підтримувати подружні стосунки, мають дітей, ведуть спільне господарство, то такий шлюб було б неправильно визнавати недійсним з приводу його фіктивності, хоча позов і був поданий до суду прокурором.

Звідси необхідно зробити висновок, що суди, розглядаючи питання про визнання шлюбу недійсним, повинні враховувати, що однією із основних задач сімейного законодавства України є зміцнення сім’ї, захист інтересів подружжя і їх дітей, а тому повинні брати до уваги особливості кожного випадку порушення умов реєстрації шлюбу, обережно вирішувати питання про недійсність шлюбу.

Статья в тему:  Какие дела разбираются в конституционном суде

Про правильне застосування статті 40 СК Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 11 від 21 грудня 2007 року в абзаці другому пункту 13 дав судам такі роз’яснення:

«При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що суд за наявності одних підстав зобов’язаний, а за наявності інших — може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов’язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю».

Недійсний шлюб та шлюб що може бути визнаний недійсним за рішенням суду

§ 4. Недійсність шлюбу

СК містить вичерпний перелік обставин, які слугують під: ставами для визнання шлюбу недійсним. Аналіз їх дозволяє дійти висновку, що недійсним визнається шлюб, зареєстрований в державному органі РАЦС за відсутності хоча б однієї з позитивних умов його укладення, або, навпаки, за наявності хоча б однієї з негативних умов укладення. Таким чином, недійсність шлюбу пов’язується з порушенням умов укладення шлюбу. Причому одні правники вважають, що визнання шлюбу недійсним — це санкція за порушення сімейного законодавства, яке допускають особи, що укладають шлюб (або одна з осіб), саме при укладенні шлюбу 1 , інші ж — що це вид сімейно-правової відповідальності.

Вважаємо, що визнання шлюбу недійсним становить сімейно-правову санкцію, що належить до засобів захисту, оскільки, на відміну від відповідальності, вона не містить додаткових обтяжень особистого та майнового характеру.

Якщо ж при укладанні шлюбу один із подружжя діяв недобросовісно, то це тягне застосування до нього сімейно-правової відповідальності, а саме покладання обов’язку із утримання добросо: вісного подружжя та застосування в інтересах останнього до майна, набутого до визнання шлюбу недійсним, правового режиму спільного майна подружжя.

Отже, недійсність шлюбу — це форма відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв ‘язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

До підстав визнання шлюбу недійсним належать: порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24—26 СК; наявність при укладенні шлюбу обставин, що перешкоджають його реєстрації; реєстрація фіктивного шлюбу.

Причому, залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютно недійсні; шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду; шлюби, які можуть бути визнані недійсними судом.

Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб:

— зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК), тобто укладенням такого шлюбу порушено основний принцип сімейного права — одношлюбність. У цьому випадку недійсним визнається останній шлюб, оскільки на момент його укладення особа вже перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі;

— зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою (ч. 2 ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сімейного права, як відсутність кровного споріднення;

— зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною (ч. 3 ст. 39 СК). Між тим, якщо один із подружжя внаслідок психічного розладу буде визнаний судом недієздатним після укла: дення шлюбу, то шлюб не вважається недійсним, оскільки на момент його укладення обидва з подружжя були здорові й дієздатні. Він може бути розірваним за заявою дієздатного подружжя в органах РАЦС.

Абсолютно недійсні шлюби вважаються недійсними з моменту їх реєстрації і не потребують судового рішення щодо цього. Анулювання актового запису відбувається органами РАЦС на підставі заяви заінтересованої особи з наданням відповідних доказів порушення цим шлюбом однієї з указаних засад сімейного права. Причому актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розір: вання цього шлюбу (ч. 6 ст. 39 СК).

До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, належать шлюби, укладені без вільної згоди жінки або чоловіка (ч. 1 ст. 40 СК), а також фіктивні шлюби (ч. 2 ст. 40 СК).

Статья в тему:  Какой крюинг отправляет на суда маэстро риферс

Обов’язковою умовою реєстрації шлюбу є вільно і незалежно висловлене взаємне волевиявлення осіб, що одружуються, яке підтверджує їх намір створити сім’ю на підставі укладення шлюбу. Недотримання цієї умови тягне недійсність шлюбу. У такій ситуації для визнання шлюбу недійсним необхідна наявність вади волі сторін при його реєстрації. Під вадою волі в сімейному праві розуміють відсутність добровільної згоди на одруження, реєстрація шлюбу під примусом, під впливом обману, омани внаслідок неможливості через свій стан у момент укладення шлюбу усві: домлювати свої дії та керувати ними.

Укладення шлюбу під примусом має місце, коли згода на ук: ладення була виражена однією з сторін під впливом фізичного та психічного насильства чи під загрозою його застосування. При: чому примушення до одруження може виходити від одного з майбутнього подружжя чи від третіх осіб, що діють в його чи в своїх власних інтересах.

Обман — це навмисне введення в оману особи, що одружується. Прикладом обману може слугувати не тільки повідомлення майбутньому чоловіку чи дружині свідомо хибних відомостей, а й свідоме замовчування деяких фактів, що мають істотне значення при укладенні шлюбу.

Омана — це помилкове уявлення особи, що одружується, щодо певних обставин укладення шлюбу. Омана може сформу: ватися під впливом різних причин, можливо, навіть таких, що не залежать від майбутнього чоловіка і дружини чи дій третіх осіб. Помилкове уявлення особи, введеної в оману, може виникати як щодо особистості іншого з подружжя, так і щодо юридичної зна: чущості укладення шлюбу.

При визначенні одним із майбутнього подружжя ступеня впливу примусу, обману чи омани на прийняття рішення про укладення шлюбу належить застосувати тільки суб’єктивний критерій, оскільки невідомо точно, як ті чи інші обставини можуть вплинути на конкретну людину в певній ситуації. Шлюб, укладений з особою, яка в момент реєстрації шлюбу через свій стан не могла усвідомити свої дії та керувати ними, також належить визнати недійсним, оскільки за своєю суттю така особа не може висловити своєї добровільної згоди на укладення шлюбу. Причинами даного стану можуть слугувати психічний розлад, нервове потрясіння, алкогольне чи наркотичне сп’яніння, фізична травма, тяжке захворювання. У разі визнання шлюбу недійсним на цій підставі, крім свідчення свідків, суд розглядає документи, що підтверджують стан особи, навіть може бути призначена судово:психічна експертиза.

Фіктивні шлюби. Згідно з ч. 2 ст. 40 СК, фіктивним визнають шлюб, укладений без наміру створити сім’ю, причому це може бути притаманним як для одного з подружжя, так і для обох. Зазвичай метою укладення фіктивного шлюбу є корисливі міркування майбутнього чоловіка або жінки. Наприклад, бажання одержати право на жиле приміщення, отримання певної користі тощо. Однак підставою віднесення шлюбу до фіктивного є не укладення його з корисливих мотивів, а саме відсутність в одного чи обох з подружжя наміру створити сім’ю.

Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент роз: гляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. Відповідно до ст. 41 СК до таких шлюбів відносять шлюби, якщо вони були зареєстровані:

між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;

між двоюрідними братом і сестрою;

між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їх нащадків (ч. 3);

з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не надано права на шлюб.

На відміну від ст. 40 СК, яка містить імперативну норму про обов’язковість визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, ст. 41 СК встановлює лише можливість, а не обов’язковість цього. При цьому в ч. 2 цієї статті прямо вказується, що вирішення питання дійсності чи недійсності певного шлюбу залежить від того, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення. Наприклад, якщо шлюб було укладено між усиновлювачем та всиновленим — при скасуванні всиновлення цей шлюб визнається дійсним.

Статья в тему:  Как отменить приговор суда

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у шлюбі між: усиновлювачем та усиновленою ним дитиною, між двоюрідними братом і сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею, з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Коло осіб, що мають право пред’являти до суду позов про визнання шлюбу недійсним: жінка чи чоловік, інші особи, права яких порушені в зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права й інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, чи особи, дієздатність якої обмежена (ст. 42 СК).

Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним (ч. 1 ст. 43 СК). Але якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред’явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 43 СК).

Позивач не обмежений часовими рамками для подачі заяви про визнання шлюбу недійсним. За загальним правилом, на вимоги, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується. Отже, дійсність шлюбу може бути оскаржена позивачем у будь-який час після його укладення. Шлюб визнають недійсним із дня його укладення.

Правові наслідки недійсності шлюбу. Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У подружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що ви: пливають із шлюбу (ст. 45 СК). Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо. Зокрема, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки (ч. 3); особа, яка поселилася у житлове приміщення не набула права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4); особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави (ч. 5). До майна, придбаного спільно особами, шлюб яких визнано недійсним, застосовуються не норми сімейного законодавства про спільну сумісну власність, а норми ЦК про часткову власність.

Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу РАЦС (ч. 6 ст. 45 СК).

Визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюбного договору, якщо він був укладений такими особами. Як вірно зазначається в літературі, такий договір стає недійсним із моменту його укладення автоматично 1 . Це пояснюється правовою природою шлюбного договору, який не може існувати без шлюбу.

Винятки із загального правила про правові наслідки недійсності шлюбу передбачені ст. 46 СК та стосуються добросовісного чоловіка чи дружини. Добросовісним чоловіком або дружиною є та особа, що не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо). Добросовісність чоловіка чи дружини встановлюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 46 СК добросовісна особа (чоловік чи жінка) має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв’язку з недійсним шлюбом; на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 СК); на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, наро: джених у такому шлюбі (ст. 47 СК). Отже, батьком дитини ви: знається чоловік матері, а діти, народжені в такому шлюбі, пере: бувають у встановленій спорідненості з обома батьками.

Источники:

http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-40-%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1-%D1%8F%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F-%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC-%D0%B7%D0%B0-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC-%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC

http://legalsos.com.ua/simejni-stosunky/nedijsnist-shlyubu-pidstavy-ta-poryadok.html

http://juristoff.com/7968

http://uristinfo.net/semejnoe-pravo/138-viborisova-ivzhilinkova-simejne-pravo-ukrayini/3605-4-nedijsnist-shljubu.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector