0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Рішення суду що не підлягає примусовому виконанню

Содержание

§ 5.3. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, регламентує гл. 2 розд. VIII ЦПК.

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, практично здійснюється у такий самий спосіб, як і звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, у процесуальній науці та у міжнародному приватному праві, має декілька схожих визначень. Так, за думкою М. Й. Штефана, визнання — це надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення вітчизняного суду, яке не вимагає застосування примусових заходів на захист і поновлення порушеного права[28]. В. Л. Чубарєв вважає, що визнання рішення іноземного суду означає, що відповідна держава розглядає це рішення як підтвердження певних цивільних прав і зобов’язань у тому самому розумінні, як рішення свого власного суду[29]. На думку Ю. Д. Притики, визнання рішення іноземного суду — це інститут цивільного процесуального права України, в основі якого лежить акт легітимації судового рішення іноземної держави та поширення на нього законної сили рішень національних судів відповідно до встановлених норм процесуального законодавства[30].

Відповідно до ст. 23 Договору між Україною та Республікою Болгарія рішення органів юстиції однієї Договірної Сторони, визнані відповідно до цього Договору на території іншої Договірної Сторони, мають таку ж силу, як і рішення, постановлені органами юстиції іншої Договірної Сторони.

У договорах про правову допомогу по-різному вирішується питання про коло рішень, які не потребують примусового виконання. В окремих договорах указується на конкретні категорії справ, рішення по яких визнаються на території іншої Договірної Сторони без проведення дій про визнання. Так, у Договорах між Україною та Республікою Польща, Республікою Молдова йдеться про рішення по цивільних немайнових справах, що набрали законної сили, а по справах, що стосуються батьківських прав, — про рішення, які не набрали законної сили, але підлягають негайному виконанню.

Угодою про правову допомогу в цивільних справах між Україною та Грецькою Республікою передбачено, що рішення судів, а також інших компетентних установ у цивільних справах стосовно особистого статусу, прийняті на території Договірних Сторін, визнаються без спеціального провадження (ст. 20).

Статья в тему:  Можно ли не ходить в суд по административному правонарушению

Проте багато договорів зовсім не розрізняють рішення про визнання і про виконання. Наприклад, у ст. 39 Договору між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою зазначається, що:

1) Договірні Сторони взаємно визнають і виконують рішення судів, що набули законної сили, в цивільних справах, а також вироки в частині відшкодування збитків, завданих злочином;

2) на території Договірних Сторін визнаються без спеціального провадження рішення установ юстиції в цивільних справах, які не потребують за своїм характером виконання.

Слід зазначити, що у гл. 2 розд. VIII ЦПК передбачені по суті такі самі умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, які передбачені у ст. 390 ЦПК відносно іноземних рішень, що підлягають примусовому виконанню. Зокрема, відповідно до ст. 399 ЦПК рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верхов­ною Радою України, або за принципом взаємності.

Підкреслимо, що на відміну від розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, у справі про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, основні учасники називаються заінтересованими особами, замість сторін — стягувача та боржника. Це пов’язано перш за все з тим, що предметом клопотання про визнання є рішення не про присудження, а рішення про визнання певних прав, правовідносин, а також рішення за деякими категоріями справ окремого провадження (про встановлення фактів, що мають юридичне значення, про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її в дієздатності, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою та ін.).

Як вже зазначалось, згідно із ст. 400 ЦПК порядок подання заінтересованою особою клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а також вимоги до цього клопотання, практично такі самі, що встановлені статтями 392–394 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Разом із тим, враховуючи специфіку рішень про визнання, слід зазначити, що перелік документів, які повинні додаватися до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, значно вужче переліку документів, які передбачені у ч. 3 ст. 394 ЦПК на випадок його відсутності у міжнародному договорі. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 400 ЦПК до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються тільки такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналіз ст. 401 ЦПК дозволяє зробити висновок, що порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, практично такий самий, який встановлений ст. 395 ЦПК для розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п’ятиденний строк письмово повідом­ляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання. Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду (частини 1–5 ст. 401 ЦПК).

Статья в тему:  Какие определения суда не подлежат обжалованию рк

Розглянувши подані документи, а саме: клопотання заявника, копію рішення іноземного суду, а також заперечення заінтересованої особи у разі його надходження, компетентний суд України постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Навряд чи буде правильним за наслідками розгляду клопотання постановляти ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення, як це зазначено в ч.

Відповідно до ч. 9 ст. 401 ЦПК ці ухвали можуть бути оскаржені в порядку і строки, встановлені ЦПК, зокрема, в апеляційному (статті 291–296 ЦПК) або в касаційному порядку (статті 324–327 ЦПК).

Згідно із ч. 7 ст. 401 ЦПК у визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, установлених ст. 396 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 396 ЦПК клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами. Наприклад, у визнанні рішення й дозволі на його примусове виконання може бути відмовлено згідно зі ст. 22 Угоди про правову допомогу в цивільних справах між Україною та Грецькою Республікою:

a) якщо відповідач, проти якого було винесено рішення, не з’явився до суду, оскільки він не був належним чином повідомлений відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої було винесено рішення;

b) якщо раніше вже було винесено остаточне рішення між тими самими сторонами у тій самій справі судом Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане та виконане;

c) якщо рішення, яке повинно бути визнане та виконане, може спричинити шкоду публічному порядку Договірної Сторони, на території якої таке рішення повинно бути визнане та виконане;

d) якщо відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої судове рішення має бути визнане та виконане, суди цієї Договірної Сторони мають виключну компетенцію у розгляді справи.

Найчастіше суди України відмовляють у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, якщо відповідач, проти якого було винесено рішення, не з’явився до суду, оскільки він не був належним чином повідомлений відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої було винесено рішення.

Деякі договори про правову допомогу в цивільних справах не передбачають підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Наприклад, договори між Україною та Республікою Кіпр, між Україною та Угорською Республікою, між Україною та Турецькою Республікою не містять статей, присвячених підставам для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, однак вони окремо регулюють умови визнання та виконання.

Статья в тему:  Как ознакомиться с материалами дела в суде украина

Якщо міжнародними договорами не передбачено підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, суди України повинні керуватися ч. 2 ст. 396 ЦПК. Відповідно до цієї статті у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред’явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) в інших випадках, установлених законами України.

Перелік передбачених договорами підстав для відмови у задоволенні клопотання, як правило, є вичерпним.

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов’язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, в інших — воно повинне бути ще і виконано, тобто піддане спеціальній процедурі з дозволу виконання.

Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим. Просте визнання застосовується відносно до рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов’язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою. Кваліфіковане визнання являє собою більш складну процедуру, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини.

Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання[59].

Згідно зі ст.399 ЦПК рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в-Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ай пос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Багатостороння Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД (Мінськ, 22 січня 1993 р.) також передбачає визнання судових та інших рішень, що не потребують виконання (у тому числі і рішень про розірвання шлюбу).

Статья в тему:  Гораздо важнее прививать людям нравы и обычаи чем давать законы и суды

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено між­народними договорами, згода на обов’ язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ЦПК (ст.ст. 392-394) для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених законом.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, закріплений у ст.401 ЦПК.

Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само, коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.

За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб.

Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно до яких суду відомо про своєчасне вручення їм повісток про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.

За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволен­

ня або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених у ЦПК.

Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ЦПК.

Бигун ВЛ. Признание и исполнение решений иностранных судов // Правові проблеми корпоративного управління та діяльності акціонерних товариств: Матеріали для навчальних семінарів суддів. — X.: Нац.юрид.акад. України, 2002. — С.52-59.

Богуславский М.М. Международное гражданское процессуальное право в государствах СНГ // СНГ: реформа гражданского процесуального права: Материалы Международной конференции. — М.: ООО «Городец- издат», 2002. — С.174-190.

Статья в тему:  Страны где нет конституционного суда

Дробязкина И.В. Международный гражданский процесс: проблемы и перспективы. — СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресе», 2005.

Нашатаева Т.Н. Международное частное право и международный гражданский процесс. — М.: ОАО «Издательский дом «Городец»,2004.

Теорія та практика судової діяльності: Науково-практичний посібник.

Шак X. Международное гражданское процессуальное право. — М.: БЕК, 2001.

Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Загальні умови та поняття визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
  • 3 Види визнання судового рішення іноземного суду
  • 4 Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
  • 5 Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
  • 6 Судова практика

Нормативна база

  • Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року
  • Цивільний процесуальний кодекс України
  • Закон України «Про міжнародні договори України»
  • Закон України «Про міжнародне приватне право»
  • Наказ Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень
  • Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»

Загальні умови та поняття визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Визнання рішення іноземного суду служить підтвердженням цивільних та інших прав і обов’язків у такому ж ступені, що і рішення відповідного вітчизняного суду. В одних випадках досить, щоб рішення було визнано, і не передбачає його примусового виконання. Відповідно до ст. 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою України уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання.

Види визнання судового рішення іноземного суду

Залежно від виду судового рішення визнання може бути простим і кваліфікованим.
Просте визнання застосовується відносно до рішень, що не вимагають примусового виконання. У цьому випадку юридичні наслідки визнання пов’язані з дією властивостей неспростовності, винятковості і преюдиціальності. Просте визнання без подальшого провадження в справі можливе за відсутності заперечень з боку заінтересованої особи, які вона може заявити протягом певного часу. Встановлена законом презумпція відсутності заперечень щодо визнання рішення може бути спростована заінтересованою особою.
Кваліфіковане визнання являє собою більш складну процедуру, що складається з підтвердження дії законної чинності судового рішення і санкціонування (допущення) примусового виконання. Допущення примусового виконання не відбувається автоматично, виходячи з визнання, для цього необхідна заява клопотання стягувачем протягом строку виконавчої давнини.
Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.

Статья в тему:  Кому подчиняется военный суд

Отже, під визнанням іноземного судового рішення варто розуміти дозвіл дії законної чинності судового рішення, що проявляється у властивостях неспростовності, винятковості, преюдиціальності, а також допущення примусового виконання.
У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Згідно зі ст.399 ЦПК України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ай пос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Багатостороння Конвенція про правову допомогу і правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах країн СНД (Мінськ, 22 січня 1993 р.) також передбачає визнання судових та інших рішень, що не потребують виконання (у тому числі і рішень про розірвання шлюбу).
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено між­народними договорами, згода на обов’ язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ЦПК України (ст.ст. 392-394) для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених законом.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

  • засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
  • офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
  • засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, закріплений у ст.401 ЦПК України.
Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п’ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само, коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересованих осіб.
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, провадиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно до яких суду відомо про своєчасне вручення їм повісток про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволен­ня або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених у ЦПК України .
Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ЦПК України.

Статья в тему:  Кто подавал в суд на скб банк

Стаття 471. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 10.06.2018
  • вступив у чинність 15.12.2017

Ст. 471 Цивільний процесуальний кодекс України в останній чинній редакції від 15 грудня 2017 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ IX. Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів

Глава 2. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Стаття 471. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Комментарии к ст. 471

Інші статті розділу

  • Стаття 471. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
  • Стаття 472. Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
  • Стаття 473. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

Зміни ст. 471 Цивільний процесуальний кодекс України

  • Стаття 471. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню зі змінами від 15.12.2017

Швидкий перехід до статті

Запам’ятай: Юрист-UA
— це юристи, кодекси та бланки

Оновлення кодеків

  • 12.10.2018 Земельний кодекс України (ЗКУ)
  • 12.10.2018 Про охорону навколишнього природного середовища
  • 01.10.2018 Про банки і банківську діяльність
  • 28.08.2018 Сімейний кодекс України (СКУ)
  • 28.08.2018 Кримінальний кодекс України (ККУ)
  • 28.08.2018 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП.
  • 15.08.2018 Податковий кодекс України (ПКУ)
  • 15.08.2018 Про фермерське господарство
  • 05.08.2018 Кримінальний процесуальний кодекс України (КПКУ)
  • 05.08.2018 Про Національну поліцію

Ответы юристов

  • 27.09.2021 Олег Вікторович Доброго дня. Не приємна ситуація. Звісно, як.
  • 24.09.2021 Яцюк наталія Так, можете, надана норма надає право сторонам пошир.
  • 22.09.2021 Яцюк наталія Пункт 2 ч.1. ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
  • 22.09.2021 Яцюк наталія Згідно із ч.2. ст. 793 ЦК України договір найму буді.
  • 22.09.2021 Яцюк наталія Я так розумію другий протокол за ч.3. ст. 126 КУпАП.
  • 22.09.2021 Малик Олександр Володимирович До винесення судом постанови у справі про адміністра.
  • 22.09.2021 Мироненко Вікторія Валеріївна Доброго дня. Для поновлення такого талону вам потріб.
  • 20.09.2021 Босак (Бандурка) Назарій Орестович Доброго вечора. Компанія ДТЕК займається і постачанн.
  • 20.09.2021 Босак (Бандурка) Назарій Орестович Доброго вечора. В статті 77-1 Кодексу України про ад.
  • 20.09.2021 Малик Олександр Володимирович Тоді потрібно оплачувати штраф повністю.
Статья в тему:  Сколько раз может откладываться суд из за неявки

Кодекси України

  • Кодекси України
  • Закони України

Навигация по кодексу

  • Цивільний процесуальний кодекс України
    • Розділ IX
      • Глава 2
        • Стаття 471

Активні юристи

Кращі юристи

Бланки договорів

  • Доверенности: образцы заполнения
  • Трудовой договор, контракт
  • Бухгалтерская отчётность, бухгалтерский учет
  • Учредительные договоры, уставы
  • Исковые заявления, жалобы, ходатайства, претензии
  • Договір купівлі-продажу майна
  • Статистическая отчётность
  • Договор оказания услуг, работ
  • Документы для собственников жилья
  • Договор поставки товаров, продукции
  • Ценные бумаги и акции, эмиссия
  • Защита прав собственности
  • Приобретение ценных бумаг, акций
  • Регистрация ценных бумаг, акций
  • Договор купли-продажи недвижимости
  • Заявления граждан
  • Бухгалтерские и финансовые документы
  • Договор дарения недвижимости и иных ценностей
  • Типовой договор подряда
  • Судебные приказы, решения
  • Документы делопроизводства предприятия
  • Защита авторских прав
  • Удостоверение фактов физических лиц
  • Договор займа
  • Договор строительства, строительного подряда
  • Агентский договор и соглашение
  • Договор об уступке права требования
  • Завещания, документы наследования
  • Соглашение и договор о задатке
  • Договор поручительства
  • Договор аренды жилого помещения
  • Договор залога и заклада
  • Договор перевозки грузов и пассажиров
  • Договор поручения, представительства
  • Договор безвозмездного пользования
  • Договор банковской гарантии
  • Договор долга, кредита
  • Договор продажи предприятия
  • Договор хранения ценностей
  • Договор купли-продажи и обмена валюты
  • Договор страхования, перестрахования
  • Договор финансирования, участия в уставных фондах
  • Договор о совместной деятельности
  • Договор бытового подряда
  • Договор транспортного обслуживания и экспедиции
  • Договор простого товарищества
  • Договор пожизненной ренты
  • Брачный договор, контракт
  • Договор аренды нежилых помещений, зданий и сооружений
  • Договор бытового проката
  • Договор комиссии на покупку и продажу
  • Договор аренды автомобиля и других транспортных средств
  • Договор подряда проектных и изыскательных работ
  • Договор мены недвижимости, ценных бумаг
  • Договор банковского счёта. Расчетно-кассовое обслуживание
  • Договор аренды имущества, оборудования
  • Договор арендного подряда, контрактации
  • Договор на выполнение научно-исследовательских работ
  • Договор франчайзинга и передачи прав
  • Договор управления средствами и имуществом
  • Договор аренды земли, земельной доли, участка
  • Договор банковского и депозитного вклада
  • Лизинговый договор, соглашение
  • Договор аренды предприятия и его подразделений

Інформацiя

  • Каталог юристів
  • Адреси юридичних компаній Ураїни
  • Про нашу компанію
  • Судова практика
  • Корисна інформація

Документи

  • Типові документи
  • Зразки договорів
  • Пошук договорів
  • Коментарі до документів
  • Список державнiх законів
  • Блоги юристів

Про розділ «Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПКУ)»

Розділ присвячений кодексам та законам України. База Юрист-UA.Net щодня перевіряється і оновлюється. Тут ви можете знайти самі останні чинні редакції Цивільний процесуальний кодекс України. Коментарі до статей кодексу ви можете отримати, натиснувши кнопку «Задати питання». З приводу будь-якої статі кодексу ви можете отримати детальний персональний коментар з урахуванням вашої ситуації. Онлайн обговорення норм законодавства – це кращий спосіб розібратися з усіма тонкощами українського законодавства.

На сайті передбачений зручний пошук статей, наприклад «ст. 471 Цивільний процесуальний кодекс України», вам відразу буде надана стаття законодавчого документа, судова практика та коментарі до нього.

©2012 — 2019 Юрист-UA — актуальні зразки договорів України та юридична допомога за українським законодавством

Рішення суду що не підлягає примусовому виконанню

Реальне виконання судових рішень є одним з основоположних прав особи на судовий захист, гарантованих як на рівні національного законодавства України, так і нормами міжнародного права. Упродовж тривалого часу держава не забезпечувала виконання судових рішень через надмірне навантаження на органи державної виконавчої служби, що, зокрема, призводило до великої кількості заяв до Європейського суду з прав людини. ЄСПЛ у рішеннях неодноразово вказував на наявність факту порушеннь статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які проявлялися в надмірному строку виконання судових рішень.

Статья в тему:  Как проходит суд в германии

З прийняттям у 2016 році нової редакції Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» було запроваджено інститут приватного виконання рішень, що заклало передумови для розвантаження органів державної виконавчої служби та мало забезпечити швидке й ефективне виконання судових рішень.

За опублікованими даними Міністерства юстиції України, для ефективної реалізації оновленої процедури виконання рішень необхідно залучити від трьох до чотирьох тисяч приватних виконавців. Зараз, за даними Єдиного реєстру приватних виконавців України, у Києві, наприклад, обліковується 62 приватні виконавці, що свідчить про те, що вказаний процес перебуває на початковому етапі.

Одним з основних побоювань у запровадженні приватного виконання рішень було усвідомлення можливості протиправного використання приватних виконавців задля тиску на контрагентів, протиправного позбавлення майна, установлення неправомірного контролю над підприємствами-боржниками тощо.

Водночас відповідно до оприлюдненої у вересні 2018 р. Мін’юстом інформації, за результатами розгляду 220 звернень лише 10 подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності внесено до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, 9 із яких розглянуто. Тобто кількість скарг, за результатами розгляду яких Мін’юст уніс подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, становить 4,5 % від загальної кількості скарг, що надійшли на розгляд.

Практика судового оскарження рішень, дій або бездіяльності приватних виконавців досить різноманітна та багато в чому збігається з оскарженням дій і рішень органів державної виконавчої служби. Найчастіше оскаржують порушення приватними виконавцями порядку звернення стягнення на майно боржника під час здійснення виконавчого провадження. Нижче наводимо деякі з позицій судів, які дають уявлення про дії приватних виконавців під час виконання судових рішень та оцінку таким діям з боку суду.

Визнання незаконними дій приватного виконавця під час винесення постанов про арешт майна та коштів боржника

Виходячи з норм Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має накласти арешт на майно боржника, а також на грошові кошти, що перебувають на рахунках у банках чи інших фінансових установах, у межах суми заборгованості.

У справі № 756/11356/16-ц Київський апеляційний суд зробив висновок, що приватний виконавець може накласти арешт лише на конкретне майно боржника, а також на грошові кошти, що перебувають на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах. Зокрема, оскільки в заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача не зазначив конкретне майно боржника, на яке він просить накласти арешт, приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на все майно боржника без його ідентифікації, оскільки такі заходи унеможливлюють визначення вартості майна та співмірності з розміром заборгованості, що підлягає примусовому стягненню.

Крім того, колегія суддів указала на передчасність винесення приватним виконавцем постанови про накладення арешту на кошти боржника, оскільки таку постанову, порушуючи вимоги закону, він виніс до виявлення конкретних рахунків боржника в банках чи інших фінансових установах. До того ж зазначені дії також не можна визнати співмірними із розміром заборгованості, що підлягає стягненню. Як вбачається з пояснень сторін, указані дії призвели до порушення звернення стягнення на заробітну плату. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку про визнання дій приватного виконавця щодо винесення вказаних вище постанов незаконними та їх скасування, оскільки такі постанови передчасні.

Статья в тему:  Кто оплачивает экспертизу по инициативе суда

Судові рішення в цій справі можуть свідчити про те, що суд готовий забезпечувати контроль над виконанням судового рішення та скасовувати рішення приватних виконавців, які за певних обставин можуть бути надмірними, передчасними або використані з метою тиску на боржників задля спонукання їх до виконання рішення.

Визнання незаконною бездіяльність приватного виконавця щодо невжиття ним заходів для повернення майна боржнику

За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено дії, які має вчинити державний або приватний виконавець у разі закінчення виконавчого провадження.

У справі, розглянутій судом, фізична особа – підприємець звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця щодо повернення транспортного засобу з посиланням на те, що постановою Верховного Суду було скасовано рішення першої та другої інстанцій про стягнення заборгованості, а тому вилучене в боржника майно, зокрема транспортний засіб, підлягає поверненню йому приватним виконавцем. Водночас боржник зазначає, що після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження приватний виконавець не вчинив дії для повернення боржнику належного йому майна, тож згідно з доказами скаржника в діях приватного виконавця вбачається порушення закону.

Задовольняючи вимоги скаржника та зобов’язуючи приватного виконавця повернути транспортний засіб боржнику, суди дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин положень законодавства про захист права власності, а також про обов’язок зберігача повернути поклажедавцеві річ.

Виконання рішень, які не входять до компетенції приватних виконавців

Говорячи про оскарження дій і рішень приватних виконавців, не можна оминути нещодавню справу про примусове виконання ухвали про забезпечення позову в разі визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів). Зокрема, у виконавчому документі апеляційний суд визначив боржником Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації. Водночас заходи із забезпечення позову стосувалися українських банківських установ із російським капіталом.

Відкриваючи виконавче провадження, приватний виконавець всупереч вимогам виконавчого документа вказав боржниками у виконавчих провадженнях саме українські банки, що надало можливість формально оминути положення закону, які унеможливлюють приватне виконання рішень проти держави. Скасовуючи такі постанови приватного виконавця, Київський апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, указав, що до компетенції приватного виконавця не належить здійснення примусового виконання рішень, де боржником є іноземна держава, через що приватний виконавець не мав права на здійснення примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову.

З огляду на судову практику можна дійти висновку, що приватні виконавці більш активні у виконанні судових рішень і виявляють достатню гнучкість під час учинення виконавчих дій. Фактично може йтися про їхню клієнтоорієнтованість і персональну зацікавленість у досягненні бажаного для стягувача результату.

Водночас надмірні зусилля приватного виконавця, які інколи перебувають за межами правового поля, зацікавлені сторони зазвичай успішно оскаржують у суді, що відновлює баланс прав та інтересів сторін у разі примусового виконання рішень.

_____________________________________________
© ТОВ «ІАЦ «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2019

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов’язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» заборонено.

Источники:

http://pravo.studio/provadjennya-ukrajini-vikonavche/viznannya-rishennya-inozemnogo-sudu-scho-68242.html

http://lawbook.online/protses-ukrajini-tsivilniy/viznannya-rishennya-inozemnogo-sudu-scho-58142.html

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83,_%D1%89%D0%BE_%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%94_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%83%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8E

http://urist-ua.net/%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8/%D1%86%D0%BF%D0%BA%D1%83/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_471/

http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA012554

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector