0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Рішення суду що не підлягають оскарженню

Содержание

ВС: щодо обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду

ПОСТАНОВА 12 березня 2019 року Справа № 910/14162/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, — їх право лише відтерміновується до ухвалення остаточного рішення у справі.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду клопотання ТОВ «Хладопром» (вих. від 23.05.2018 № 23) про призначення у справі № 910/14162/17 повторної судової експертизи.

Відповідно до пункту 4 частини п’ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Порушуючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Хладопром» на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.06.2018 зі справи про залишення без розгляду клопотання ТОВ «Хладопром» (вих. від 23.05.2018 № 23) про призначення у справі № 910/14162/17 повторної судової експертизи, апеляційний господарський суд залишив поза увагою те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не належить до переліку ухвал, наведеного у статті 255 ГПК України, оскільки у пункті 14 частини першої статті 255 ГПК України йдеться про залишення без розгляду заяв, поданих по суті справи, перелік яких наведено у частині другій статті 161 ГПК України [заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 зі справи № 916/1461/16 та у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 зі справи № 910/12099/17].

Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Хладопром» було порушене, суду апеляційної інстанції, насамперед, належало вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття апеляційного провадження у справі № 910/14162/17 за апеляційною скаргою ТОВ «Хладопром» на ухвалу господарського суду міста Києва від 12.06.2018 зі справи про залишення без розгляду клопотання ТОВ «Хладопром» (вих. від 23.05.2018 № 23) про призначення у справі повторної судової експертизи. Проте наведене залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Рішення суду що не підлягають оскарженню

Однією з основних новел судової реформи є визначення Верховного Суду як єдиної касаційної інстанції в Україні. Верховний Суд (ВС) є найвищим судом у системі судоустрою України, у його складі функціонують Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд і Касаційний цивільний суд. Тобто ВС поглинув раніше існуючі ВАСУ, ВГСУ та ВССУ.

Статья в тему:  В какой суд обращаться при невыплате заработной платы

Реформа повернула систему судоустрою до раніше існуючої триланкової з деяким осучасненням.

Без права на касацію

Внесеними раніше змінами до Конституції України щодо правосуддя закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та лише у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення. Впроваджені Законом № 2147-VIII зміни до процесуальних кодексів спрямовані на обмеження кола справ, що можуть підлягати касації.

Відтепер ГПК, ЦПК і КАСУ містять переліки справ, які не підлягають касаційному оскарженню (ч. 3 ст. 288 нової редакції ГПК, ч. 3 ст. 390 нової редакції ЦПК, ч. 5 ст. 328 КАСУ).

Тобто розгляд певних справ завершуватиметься на рівні апеляції, лише більш складних – на рівні касації. На цьому буде поставлено крапку в судовому розгляді справи, що має скоротити шлях до остаточного судового рішення.

Які ж саме категорії справ позбавлено права на касацію, розглянемо детально. Так, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах (справах незначної складності).

Малозначними, як у цивільному, так і господарському процесі, є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні до 176200 грн), а також справи незначної складності з ціною позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на сьогодні 881000 грн), які визнані судом малозначними, за винятком окремо визначених спорів.

У цивільному процесі

Цивільні справи з ціною позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у яких таки можна розраховувати на касацію:

• сімейні (крім стягнення аліментів і поділу майна подружжя);

• щодо приватизації державного житлового фонду;

• щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування;

• вимоги у яких об’єднані з вищезазначеними.

У господарському процесі

У господарських спорах винятки становлять справи, для яких право на касацію передбачено, зокрема, у справах:

• за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

• у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

• у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності (крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб);

• у спорах, що виникають із відносин, пов’язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

• у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинено) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

• у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

• об’єднаних з такими вимогами.

В адміністративному процесі

Адміністративними справами незначної складності, яких позбавлено права на касацію, є справи щодо:

• прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище);

• оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

Статья в тему:  Когда суд над украинскими моряками

• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат і пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

• припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців у випадках, визначених законом, чи скасування державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців;

• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

• оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

• стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений Кодексом строк оскарження;

• оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

• перебування іноземців або осіб без громадянства на території України;

• а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком окремих справ.

Винятки, тобто ті, що передбачають право на касацію, становлять справи у спорах:

• щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених КАСУ;

• щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, завданої такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

• про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

• щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Можна сперечатися щодо віднесення чи невіднесення тих чи інших справ до переліку тих, що можуть розраховувати на касаційний перегляд судового рішення, однак очевидно, що справи незначної складності завершуватимуться на рівні апеляції, у чому вбачається певний позитив. Адже в більшості справ при перегляді у касаційному порядку можна розраховувати на «нове коло», тобто скасування незаконного судового рішення та направлення справи на новий розгляд. Часто це призводило до зловживань – свідомого затягування розгляду справи на роки. Проте, з іншого боку, якщо суд апеляційної інстанції винесе помилкове рішення, виправити його буде вже неможливо. Однак оскільки усі національні механізми захисту можна вважати вичерпаними, судове рішення ще може бути оскаржене до Європейського суду з прав людини, хоча скористається цим правом аж ніяк не кожен незгодний із судовим рішенням.

Знову ж таки, якщо не усунути повністю корупційні ризики на рівні двох нижчих інстанцій, можлива й надалі така ситуація, коли у подібних правовідносинах суди по-різному застосовуватимуть одні й ті самі норми права, існуватимуть протилежні судові рішення в аналогічних спорах. Хай навіть і в малозначних справах, однак це неприпустимо, і все-таки мають бути механізми перегляду таких рішень із підстав неоднакового застосування норм права.

Залишається сподіватися на справедливість і неупередженість суддів апеляційних судів, а також на високий професіоналізм адвокатів (юристів), здатних переконати та довести свою позицію в судах лише на рівні двох ланок.

«Виняткове» право на касацію

Увагу практиків привертають норми «виняткового» права на касацію, яким можна наділити за певних умов.

Отже, якщо загалом неможливо, але дуже «потрібно», то касаційному оскарженню може підлягати рішення, якщо:

• касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

Статья в тему:  Что определяет устав службы на судах

• особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи;

• справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

• суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних (справ незначної складності) помилково.

Очевидно, що такі поняття, як «фундаментальне» чи «виняткове» значення або «значний» суспільний інтерес, є оціночними, що закладає підвалини для можливих зловживань і допуску до касації «обраних» справ та несе корупційні ризики. Можна стверджувати, що мало не кожна справа для її учасника має виняткове значення, тому наділити «винятковим» правом на касацію можна в разі такої необхідності.

Вибірково до касації

Навіть якщо право на касацію законодавцем збережено, суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо визнає касаційну скаргою необґрунтованою. З практики відомо, що в ухвалах про відмову у відкритті касаційного провадження свого часу не наводилися жодні конкретні підстави відмови, а містилися лише загальні формулювання обсягом у кілька речень. Так само можна сформулювати й на вимогу нових процесуальних законів «мотиви», з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження із зазначенням, що правильне застосування норми права є «очевидним і не викликає розумних сумнівів». Адвокати-практики не розраховують, що під час відмови у відкритті касаційного провадження наводитимуться правові висновки ВС щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, однак хотілося б на це сподіватися.

Можна з упевненістю прогнозувати, що так званий «футбол» застосовуватиметься частіше, особливо в умовах теперішньої завантаженості ВС «старими» та «новими» касаціями.

Касація не по кишені

Не лише коло справ, а й коло осіб, спроможних піти на касацію, суттєво скоротиться, адже сплатити у майнових спорах максимальний судовий збір у розмірі 17620 грн (фізичній особі в справі цивільній) чи 1233400 (юридичній особі) спроможна аж ніяк не кожна особа.

Звичайно, наведені суми є максимально можливими, але нерідко спір стосується фактично власного майна, у результаті спору особа нічого не отримує (не стягує), а лише визнає чи відновлює своє право, однак змушена сплатити такі значні суми коштів. В умовах фінансової кризи та зубожіння населення такі розміри судового збору є неприйнятними.

Додавши витрати на правничу допомогу, скаржник добре подумає, чи скористатися наданим правом на касацію, навіть за наявності примарної можливості їх відшкодувати у майбутньому. Напевно, на це також розраховував законодавець при підвищенні ставок судового збору саме за подання касаційної скарги до 200 %, чим також стримуватиметься потік касаційних скарг до новоствореного ВС.

Оцінка перспектив касаційного провадження до ВС з урахуванням його правових висновків покладається на адвокатів, що вимагає високого рівня професіоналізму в сучасних умовах, завдяки майстерності яких можна домогтися або навпаки уникнути касаційного перегляду судового рішення.

_____________________________________________
© ТОВ «ІАЦ «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА ЗАКОН», 2018

У разі цитування або іншого використання матеріалів, розміщених у цьому продукті ЛІГА:ЗАКОН, посилання на ЛІГА:ЗАКОН обов’язкове.
Повне або часткове відтворення чи тиражування будь-яким способом цих матеріалів без письмового дозволу ТОВ «ЛІГА ЗАКОН» заборонено.

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Коментарі кодексів

Галузі права

Зміст

  • Розділ І. Загальні положення (ст.1-130)
  • Розділ II. Заради забезпечення кримінального провадження (ст.131-213)
  • Розділ III. Досудове розслідування (ст.214-313)
  • Розділ IV. Судове провадження у першій інстанції (ст.314-391)
  • Розділ V. Судове провадження з перегляду судових рішень (ст.392-523)
    • Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції (ст.392-423)
      • Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
      • Стаття 393. Право на апеляційне оскарження 1. Апеляційну скаргу мають право подати:
      • Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень
      • Стаття 395. Порядок і строки апеляційного оскарження
      • Стаття 396. Вимоги до апеляційної скарги
      • Стаття 397. Дії суду першої інстанції після одержання апеляційних скарг
      • Стаття 398. Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції
      • Стаття 399. Залишення апеляційної скарги без руху, її повернення або відмова відкриття провадження
      • Стаття 400. Наслідки подання апеляційної скарги
      • Стаття 401. Підготовка до апеляційного розгляду
      • Стаття 402. Заперечення на апеляційну скаргу
      • Стаття 403. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження
      • Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
      • Стаття 405. Апеляційний розгляд
      • Стаття 406. Письмове апеляційне провадження
      • Стаття 407. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги
      • Стаття 408. Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції
      • Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції
      • Стаття 410. Неповнота судового розгляду
      • Стаття 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
      • Стаття 412. Істотні порушення вимог кримінального процесуального закону
      • Стаття 413. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність
      • Стаття 414. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого
      • Стаття 415. Підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції
      • Стаття 416. Особливості нового розгляду судом першої інстанції
      • Стаття 417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції
      • Стаття 418. Судові рішення суду апеляційної інстанції
      • Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
      • Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції
      • Стаття 421. Недопустимість погіршення правового становища обвинуваченого
      • Стаття 422. Порядок перевірки ухвал слідчого судді
      • Стаття 423. Повернення матеріалів кримінального провадження
    • Глава 32. Провадження в суді касаційної інстанції (ст.424-443)
    • Глава 33. Провадження у Верховному Суді України (ст.444-458)
    • Глава 34. Провадження за нововиявленими обставинами (ст.459-476)
    • Глава 36. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (ст.477-479)
    • Глава 37. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (ст.480-483)
    • Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх (ст.484-502)
    • Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст.503-516)
    • Глава 40. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (ст.517-518)
    • Глава 41. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває іа межами України під прапором або і розпізнавальним знаком України (ст.519-523)
  • Розділ VII. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ МАТЕРІАЛІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ст.524-531)
  • РОЗДІЛ VIII. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ (ст.532-540)
  • Розділ IX. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження (ст.541-614)
  • Розділ X Прикінцеві положення
  • Розділ XI Перехідні положення
Статья в тему:  Як суд призначає аліменти

Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку

1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Провадження в апеляційній інстанції є однією із стадій кримінального процесу, в якій апеляційний суд за апеляцією перевіряє законність і обгрунтованість судових рішень, зазначених у ст. 347 КПК.

2. Особливістю апеляції є те, що за скаргою справа розглядається не за письмовими матеріалами кримінального провадження (крім деяких винятків -див. коментар до ст. 406 КПК), а на основі нового, повного або часткового дослідження доказів, що були предметом розгляду суду першої інстанції, а також вперше представлених сторонами або витребуваних судом, тобто на основі проведення судового розгляду.

3. Апеляційний суд розглядає справи за апеляціями на судові рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили. Про порядок набрання законної сили судовим рішенням див. коментар до ст. 532 КПК.

4. Апеляція може бути подана на наступні ухвалені судами першої інстанції рішення, що не набрали законної сили:

Статья в тему:  Раменский городской суд как добраться

обвинувальні і виправдувальні вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК (див. коментар до ст. 394 КПК);

ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного або медичного характеру (ст.ст. 501, 516 КПК);

ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ст. 309 КПК;

інші ухвали у випадках, передбачених КПК України.

5. До ухвал слідчого судді, на які може бути подана апеляція, відносяться ухвали, передбачені ст. 309 КПК (див. коментар до ст. 309 КПК).

6. До інших ухвал, на які може бути подана апеляція, відносяться такі, наприклад, ухвали:

про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень (ч. З ст. 379 КПК);

про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні (ч. 4 ст. 380 КПК);

про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ч. 5 ст. 539 КПК);

про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 288 КПК);

про закриття кримінального провадження (ч. 8 ст. 284 КПК);

про тимчасовий арешт (ст. 583 КПК);

про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);

про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).

7. Крім зазначених ухвал, інші ухвали, постановлені слідчими суддями під час досудового провадження, а також постановлені судами під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 коментованої статті, окремому оскарженню не підлягають.

8. Подача апеляції зупиняє набрання судовим рішенням законної сили.

9. Законність і обгрунтованість судових рішень судів першої інстанції, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, підлягають перевірці в апеляційній інстанції при розгляді апеляції на вирок або ухвалу, що можуть бути оскаржені у передбаченому законом порядку. Заперечення проти ухвал, що не підлягають окремій самостійній перевірці апеляційним судом, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 коментованої статті.

Судові рішення, що можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Якщо апеляційна скарга подана лише на окрему частину рішення суду, зокрема на мотиви рішення, то оскаржуване рішення не набирає законної сили, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до частини ч.ч. 3, 4 ст.303 ЦПК України вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги і скасувати рішення суду в повному обсязі [88].

Частина 1 ст. 293 ЦПК України передбачає перелік ухвал, які можуть бути оскарженні окремо від рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішень суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому, як зазначає Конституційний Суд України, наведений у ст. 293 ЦПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не є вичерпним (п.3.2 мотивувальної частини рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010[89]). Аналізуючи норми ст.293 ЦПК України у взаємозв’язку з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, Конституційний Суд України у підп.2.2. п.2 мотивувальної частини рішення від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010[90], а також у абз.7 підп. 3.2 п.3 мотивувальної частини рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження. Наприклад, згідно з ч.1 ст.366 ЦПК України ухвала суду про задоволення заяви про перегляд судового наказу, заочного рішення, рішення або ухвали у зв’язку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає.

Статья в тему:  Как оспорить увольнение в суде

Так, системний аналіз положень ЦПК України свідчить про можливість оскарження й деяких інших ухвал. Зокрема, можуть бути оскаржені ухвали, зазначені у ч.4 ст.135, ст.ст. 211 та 397 ЦПК України, ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові.

На підставі системного підходу до розуміння змісту п.2 ч.1 ст. 293 ЦПК України Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010 зробив висновок, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали як про забезпечення позову і щодо скасування забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено в забезпеченні позову і скасуванні забезпечення позову. Таке розуміння узгоджується з п. 2 ч.3 ст.129 Конституції України, яким гарантується рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Стосовно можливості оскарження ухвали суду про відмову у видачі дубліката виконавчого листа Конституційний Суд України зауважив, що видача дубліката виконавчого листа включає в себе як видачу, так і відмову у його видачі. З огляду на це, Конституційний Суд України вирішив, що положення п.18 ч.1 ст.293 ЦПК України необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу, так і про відмову у видачі дубліката виконавчого листа (рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010). Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2010 року № 18-рп/2010[91] роз’яснив, що апеляційному оскарженню підлягають як ухвали про роз’яснення рішення суду, так і ухвали про відмову в його роз’ясненні, оскільки особливістю цих ухвал є те, що суд може постановити їх в будь-який час до настання обмежень, визначених у ч.2 ст.221 ЦПК України, зокрема після набуття ним законної сили. Це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно. Можливість апеляційного оскарження ухвал суду стосовно процедур реалізації права, передбаченого ст.221 ЦПК України, у п.12 ч.1 ст.293 ЦПК України визначено без будь-яких обмежень. Відповідно до рішення КСУ від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення п. 28 ч.1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв’язку з положеннями п.п. 2, 8 ч.3 ст. 129 Конституції України слід розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як щодо повороту виконання судового рішення, так і про відмову в задоволенні заяви щодо повороту виконання судового рішення. У рішенні від 22.04.2014 № 4-рп/2014 Конституційного Суду України роз’яснив, що положення п. 10 ч. 1 ст. 293 ЦПК України у взаємозв’язку з положеннями п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 293 ЦПК України необхідно розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про внесення виправлень у рішення, так і про відмову у внесенні виправлень у рішення. Конституційний Суд України врахував, що особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду. Відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення. Конституційний Суд України вважає, що можливість апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення в такому самому порядку, як і ухвал щодо внесення виправлень у рішення, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права та визначеними в ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статья в тему:  Кем назначается на должность администратор районного суда

В апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції, якою вирішено питання, що не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства (перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, який підлягав проведенню в порядку господарського чи адміністративного судочинства або за відсутності для цього передбачених законом підстав тощо) (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

У листі від 12.07.2011 р.[92] Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи логіку тлумачення Конституційним Судом України п.п. 2, 12, 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, повідомив про необхідність застосування аналогічного підходу при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційних скарг і щодо інших пунктів ч.1 ст. 293 ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції на підставі ч.2 ст.293 ЦПК України повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Згідно з абз. 2 ч. 9 ст. 105-1 ЦПК України змінений судовий наказ і судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Право касаційного оскарження рішень. Строки оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Методика складання касаційної скарги. Порядок її подання. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ в касаційному порядку».

1.Право касаційного оскарження рішень.

Стаття 388. Суд касаційної інстанції

  1. Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Стаття 389. Право касаційного оскарження

  1. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

  1. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
  2. Не підлягають касаційному оскарженню:
Статья в тему:  Сколько могут держать в сизо до суда

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

  1. Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи.

2.Строки оскарження.

Стаття 390. Строк на касаційне оскарження

  1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

  1. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
  2. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третійстатті 394 цього Кодексу.

3.Форма і зміст касаційної скарги.

Стаття 392. Форма і зміст касаційної скарги

  1. Касаційна скарга подається у письмовій формі.
  2. У касаційній скарзі повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги;

8) дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

  1. Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

  1. До касаційної скарги додаються:

1) копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи;

Статья в тему:  Как обжаловать определение кассационного суда

2) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, — за наявності;

3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

  1. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

4.Методика складання касаційної скарги.

Це порядок складання касаційної скарги, який визначений в інших відповідях на питання.

5.Порядок її подання.

Стаття 391. Порядок подання касаційної скарги

  1. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

6.Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ в касаційному порядку».

Право на касаційне оскарження судових рішень, що набрали законної сили, мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, за умови, що суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в касаційному порядку як у цілому, так і в частині, однак, лише з підстав неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,

Касаційному оскарженню підлягають:

– рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення та ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного перегляду;

– ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, ухвали апеляційного суду, постановлені за результатами такого перегляду. При цьому суди повинні враховувати висновки, викладені у Рішеннях Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 та від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011;

– ухвали апеляційного суду, постановлені під час апеляційного провадження (наприклад, про залишення апеляційної скарги без розгляду, повернення скарги, усунення описок чи арифметичних помилок тощо), якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Якщо касаційну скаргу подано після закінчення строку на касаційне оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, то ухвалою судді-доповідача така скарга залишається без руху. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується суддею-доповідачем суду касаційної інстанції без проведення судового засідання і без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі суддя-доповідач повинен, зокрема, перевірити: 1) чи передбачено законом можливість касаційного оскарження ухвал судів першої чи апеляційної інстанцій; 2) чи було рішення суду першої інстанції предметом апеляційного перегляду по суті; 3) наявність в особи, яка подає скаргу, права на касаційне оскарження судового рішення; 4) чи дотримано строк подання касаційної скарги; 5) відповідність касаційної скарги вимогам закону щодо форми та змісту; 6) наявність копій касаційної скарги і додатків до неї (письмових матеріалів) відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; 7) чи сплачено в належному розмірі та у визначеному порядку судовий збір.

Якщо під час судового розгляду справи виявлено, що судовий збір сплачено не в повному розмірі, стягнення недоплачених сум з відповідної особи проводиться при ухваленні судового рішення.

При відкритті касаційного провадження суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання судового рішення, яке оскаржується, до закінчення касаційного провадження, але лише за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу.

Якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, то суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження. При цьому неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

Статья в тему:  Что определяет устав службы на судах

Касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Неправильне застосування норм матеріального права означає, що застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, або суд неправильно витлумачив закон.

Порушення норм процесуального права є підставою для відкриття касаційного провадження у справі, незалежно від того чи призвели такі порушення до неправильного вирішення справи, оскільки така оцінка порушення норм процесуального права здійснюється судом касаційної інстанції при розгляді справи та ухваленні судового рішення.

Приєднатися до поданої касаційної скарги можуть особи, які брали участь у справі на стороні особи, яка подала скаргу, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки і вимоги таких осіб не є іншими.

До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Право на доповнення чи зміну касаційної скарги може бути здійснено лише протягом строку на касаційне оскарження.

Відмовитися від касаційної скарги особа, яка її подала, має право до закінчення касаційного провадження тобто до виходу суду до нарадчої кімнати.

Прийнявши відмову від касаційної скарги, суд закриває касаційне провадження.

Суд касаційної інстанції при перевірці законності судового рішення не обмежений доводами касаційної скарги якщо буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Суду касаційної інстанції необхідно враховувати, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань. Зокрема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та не впливають на суть ухваленого рішення, належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; відсутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні. Таким же недоліком може бути визнано відсутність технічного запису при безспірності доказів, якими обґрунтовано рішення.

У разі скасування судового рішення у зв’язку з порушенням норм процесуального права суд касаційної інстанції повинен зазначити причинний зв’язок між порушенням норм процесуального права та прийняттям неправильного судового рішення.

При направленні справи на новий судовий розгляд суд касаційної інстанції не має права викладати в ухвалі доводи про перевагу одних доказів над іншими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належать до повноважень суду, який розглядатиме справу.

Висновки та мотиви, з яких скасовано рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд касаційної інстанції ухвалює нове рішення тоді, коли при розгляді справи виявлено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які впливають на основний висновок суду першої або апеляційної інстанції про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення про зміну оскаржуваного судового рішення у випадку, якщо помилки у такому судовому рішенні можна усунути без його скасування, не змінюючи суті рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема виправлення помилок суду першої або апеляційної інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо.

Источники:

ВС: щодо обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду

http://uz.ligazakon.ua/ua/magazine_article/EA011202

http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-392-%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%8F%D0%BA%D1%96-%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D1%83%D1%82%D1%8C-%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8-%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%96-%D0%B2-%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BA%D1%83

http://studopedia.com.ua/1_288563_sudovi-rishennya-shcho-mozhut-buti-oskarzheni-u-apelyatsiynomu-poryadku.html

http://yuristy.sumy.ua/advokatskij-ispit/usna-chastina/29-tsivilne-protsesualne-pravo/133-pravo-kasatsijnogo-oskarzhennya-rishen-stroki-oskarzhennya

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector