0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Рішення суду як джерело права

§5 Судові рішення

Зі сказаного випливає, що практика міжнародних судових органів справляє певний вплив на розвиток міжнародного права. Так, консультативна постанова Міжнародного Суду про відшкодування збитків, понесених на службі ООН, дала зрозуміти, що міжнародна організація може бути суб’єктом майнових претензій. Рішення судів можуть бути також етапами міжнародного нормоутворення, відображаючи тенденції в розвитку міжнародного права. Але траплялося, що судові рішення йшли всупереч подальшому розвитку міжнародного права.

Не перебільшуючи і не применшуючи значення рішень міжнародних судових органів, слід зазначити, що підготовка таких рішень зазвичай пов’язана з іменами найавторитетніших фахівців у галузі міжнародного права. Вже один цей факт робить будь-які з цих рішень помітною подією в міжнародно-правовому житті. Тому міжнародну судову практику не залишають поза увагою ані держави, ані юристи, ані самі міжнародні судові органи.

Доктрина, певна річ, є факультативним джерелом міжнародного права і дає можливість використовувати праці найбільш авторитетних і кваліфікованих юристів із публічного права.

Нерідкими є випадки, коли доктрину використовують для підтвердження існування міжнародного правового звичаю. Саме так було з визнанням того, що в Європі не існує права дипломатичного притулку37.

Офіційні державні та міжнародні органи широко використовують доктрину для тлумачення міжнародно-правових норм. Немає жодного сумніву, що в цьому разі саме позиції, погляди фахівців із права можуть сформувати остаточні уявлення про межі й обсяг міжнародних зобов’язань.

«М’яке» міжнародне право

Поняття «м’якого» права з’явилося в міжнародному праві в останні 20-30 років. Це було пов’язане із прагненням як держав, так і міжнародних організацій визначити місце таких міжнародних документів, які первинно не належать до міжнародних угод, але значення яких виходить за рамки морально-політичних зобов’язань. При цьому суб’єкти можуть не мати первинного наміру укласти міжнародний договір і саме тому не надають документу відповідної форми. Або ж суб’єкти не хочуть встановлювати для себе чіткі права й обов’язки, проте прагнуть письмово зафіксувати певний рівень відносин, що склалися між ними.

Статья в тему:  За какое время должны предупредить о суде

Щоб встановити, чи належить документ до міжнародних договорів, потрібно проаналізувати його форму, структуру, співвідношення частин, формулювання. Про відсутність наміру укласти договір можуть свідчити відсутність у документі преамбули, заключних положень із вказівкою на аутентичність текстів, норми про реєстрацію документу в Секретаріаті ООН, положень про строк дії, порядок припинення тощо. Про небажання суб’єктів встановлювати для себе чіткі права й обов’язки свідчать загальні неконкретні фрази, положення, котрі передбачають можливість розсуду сторін, мають характер намірів та інше.

Поняття «м’якого» права знаходить визнання в теорії, його широко використовують у практиці міжнародних відносин. До актів «м’якого» права відносяться, зокрема, Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. та всі подальші підсумкові документи РБСЄ/ ОБСЄ38, Рамочний Документ «Партнерство заради миру»39,

Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору40.

Віднесення актів «м’якого» права до джерел міжнародного права викликає немало труднощів саме в силу їхнього квазіправового характеру. Здебільшого виконання таких актів спирається виключно на їхній авторитет і пов’язані з ними наміри сторін (наприклад, укласти в майбутньому міжнародну угоду, доказати свою прихильність відображеним у документі ідеалам або закріпити деякі стандарти). Нерідко міжнародні договори можуть містити посилання на норми «м’якого» права41. Норми «м’якого» права можуть бути важливим етапом у процесі формування договірних або звичаєвих міжнародно-правових норм.

Рішення органів судової влади у системі джерел адміністративного права

Судовий прецедент — рішення, винесене судом з конкретної справи, обґрунтування якого стає правилом , що обов’язкове для всіх судів тієї ж або нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ. Він відігравав важливу роль у римській юстиції; є джерелом права, основою правових систем ряду сучасних держав (Великобританія,США, Канада, Австрія).

До компетенції суду в Україні сьогодні входить можливість надання правової оцінки та скасування нормативного акта будь-якого суб’єкта влади. Для вирішення питання про відповідність Конституції України законів та інших правових актів парламенту, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим створено спеціальний орган — Конституційний Суд України . Кількість справ, вирішених Конституційним судом України відповідно до його компетенції постійно зростає. Крім того, джерелом адміністративного. права у правотворчому значенні слід вважати і рішення судів загальної юрисдикції, коли вони повністю або частково скасовують дію положень нормативно-правових актів, виданих органами виконавчої влади та іншими органами державного управління. Але не можна казати про те, що подібні рішення містять норми права і є обов’язковими для застосування у схожих судових ситуаціях.

Статья в тему:  Как написать жалобу в суд образец

В українській правовій науці триває дискусія щодо юридичної природи актів Конституційного Суду України. Їх визначають по-різному: як правозастосовчі, нормативно-правові, як джерела права тощо. На думку судді Конституційного Суду України В. М. Шаповала, компетенція Конституційного Суду України не передбачає здійснення нормотворчих повноважень, окрім питань регламентації організації його внутрішньої роботи (Регламент Конституційного Суду, Положення про його Секретаріат, про постійні комісії, про службові відрядження тощо), які не пов’язані з конституційним провадженням. Усі інші рішення і висновки Конституційного Суду не можуть активно регулювати суспільні відносини, бути нормативно-правовими. Визнання за рішеннями Конституційного Суду не лише юридичної, а й нормативної природи, на його думку, призвело б до того, що він був би поставлений над усім державним механізмом і навіть Конституцією.

Рішення Конституційного Суду є джерелами права у правотворчому значенні. Вони мають специфічний характер, у них безпосередньо загальнообов’язкові правила відсутні. Головна тут їх Закону України Про Конституційний Суд України» передбачає право Конституційного Суду вказувати на преюдиційність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії неконституційного акта. Фактично це означає, що акт Конституційного Суду має загальнообов’язкову силу при вирішенні необмеженої кількості індивідуально-конкретних спорів, що свідчить про його нормативну якість.

Рішення Конституційного Суду (як і нормативно-правові акти) приймаються і оприлюднюються в особливому порядку. Вони публікуються в Офіційному віснику України » поряд з правовими актами Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади . Крім того, існує і спеціальний друкований орган – «Вісник Конституційного Суду України »

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

§5 Судові рішення

Зі сказаного випливає, що практика міжнародних судових органів справляє певний вплив на розвиток міжнародного права. Так, консультативна постанова Міжнародного Суду про відшкодування збитків, понесених на службі ООН, дала зрозуміти, що міжнародна організація може бути суб’єктом майнових претензій. Рішення судів можуть бути також етапами міжнародного нормоутворення, відображаючи тенденції в розвитку міжнародного права. Але траплялося, що судові рішення йшли всупереч подальшому розвитку міжнародного права.

Статья в тему:  Кто проверяет работоспособность средств аудиозаписи в суде

Не перебільшуючи і не применшуючи значення рішень міжнародних судових органів, слід зазначити, що підготовка таких рішень зазвичай пов’язана з іменами найавторитетніших фахівців у галузі міжнародного права. Вже один цей факт робить будь-які з цих рішень помітною подією в міжнародно-правовому житті. Тому міжнародну судову практику не залишають поза увагою ані держави, ані юристи, ані самі міжнародні судові органи.

Доктрина, певна річ, є факультативним джерелом міжнародного права і дає можливість використовувати праці найбільш авторитетних і кваліфікованих юристів із публічного права.

Нерідкими є випадки, коли доктрину використовують для підтвердження існування міжнародного правового звичаю. Саме так було з визнанням того, що в Європі не існує права дипломатичного притулку37.

Офіційні державні та міжнародні органи широко використовують доктрину для тлумачення міжнародно-правових норм. Немає жодного сумніву, що в цьому разі саме позиції, погляди фахівців із права можуть сформувати остаточні уявлення про межі й обсяг міжнародних зобов’язань.

«М’яке» міжнародне право

Поняття «м’якого» права з’явилося в міжнародному праві в останні 20—30 років. Це було пов’язане із прагненням як держав, так і міжнародних організацій визначити місце таких міжнародних документів, які первинно не належать до міжнародних угод, але значення яких виходить за рамки морально-політичних зобов’язань. При цьому суб’єкти можуть не мати первинного наміру укласти міжнародний договір і саме тому не надають документу відповідної форми. Або ж суб’єкти не хочуть встановлювати для себе чіткі права й обов’язки, проте прагнуть письмово зафіксувати певний рівень відносин, що склалися між ними.

Щоб встановити, чи належить документ до міжнародних договорів, потрібно проаналізувати його форму, структуру, співвідношення частин, формулювання. Про відсутність наміру укласти договір можуть свідчити відсутність у документі преамбули, заключних положень із вказівкою на аутентичність текстів, норми про реєстрацію документу в Секретаріаті ООН, положень про строк дії, порядок припинення тощо.

Статья в тему:  Почему микрозаймы не подают в суд на должников а передают коллекторам

Поняття «м’якого» права знаходить визнання в теорії, його широко використовують у практиці міжнародних відносин. До актів «м’якого» права відносяться, зокрема, Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. та всі подальші підсумкові документи РБСЄ/ ОБСЄ38, Рамочний Документ «Партнерство заради миру»39,

Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору40.

Віднесення актів «м’якого» права до джерел міжнародного права викликає немало труднощів саме в силу їхнього квазіправового характеру. Здебільшого виконання таких актів спирається виключно на їхній авторитет і пов’язані з ними наміри сторін (наприклад, укласти в майбутньому міжнародну угоду, доказати свою прихильність відображеним у документі ідеалам або закріпити деякі стандарти). Нерідко міжнародні договори можуть містити посилання на норми «м’якого» права41. Норми «м’якого» права можуть бути важливим етапом у процесі формування договірних або звичаєвих міжнародно-правових норм.

Вісник Львівського університету. Серія «Міжнародні відносини»

РІШЕННЯ СУДУ ЄС ЯК ДЖЕРЕЛО ПРАВА ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Проаналізовано роль і значення рішень Суду Європейського Союзу у системі джерел права внутрішнього ринку ЄС. Досліджено вплив рішень Суду ЄС на розвиток галузей права ЄС, правове регулювання у рамках яких безпосередньо пов’язане із забезпеченням функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу. Окрім регулювання нормами установчих договорів, актами вторинного права ЄС, зазначені відносини також підлягають врегулюванню за допомогою рішень Суду ЄС як органу, на який покладається обов’язок тлумачення норм права ЄС. Визначено також необхідність застосування рішень Суду ЄС у процесі імплементації права ЄС у законодавство України.

Ключові слова: Європейський Союз; джерело права; рішення Суду ЄС.

Повний текст:

Посилання

Eu GH,8/74 Dassonville. – Slg.1974. S. 837

Case 7-68 Cjmmission v Italy (works of art) [1968] E.C.R. 42; [1969] C.M.L.R. 1.

Case С-158/94 Cоmmission v Italy [1997] E.C.R. I-5789

Статья в тему:  Как разделить земельный участок по суду

Кібенко О. Право товариств (company law) : порівняльно-правовий аналіз aguis Європейського Союзу та законодавства України / О. Кібенко, А. Пендак Сарбах / [упоряд. Г. Друзенко, наук. ред. О. Кібенко ]. – Київ : Юстиніан, 2006. – 496 с.

Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Л. А. Луць. – Київ, 2003. – 304 с.

Марченко М. Н. Источники права : учебное пособие / М. Н. Марченко. – Москва : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.

Москаленко О. М. Джерела права ЄС (міжнародно-правовий аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : 12.00.11 / О. М. Москаленко. – Київ, 2006. – 17 с. ; Смірнова К. В. Джерела права Європейського Союзу : дис. … канд.юрид. наук : 12.00.11 / Смірнова Ксенія Володимирівна. – Київ, 2005. – 228 с.

Сорока Н. Джерела авторського права та суміжних прав у Європейському Союзі / Н. Сорока // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2014. – Вип. 35. – С. 114–120.

Еннан Р. Є. Правова охорона інтелектуальної власності та суміжних прав у Європейському Союзі: передумови формування, сучасний стан, тенденції розвитку / Р. Є. Еннан // Часопис цивілістики. – 2012. – Вип. 13.

Эбралидзе Н. Методы правотворчества в ЕС : дисс. … канд.. юрид. наук : 12.00.10 / Нона Тамазовна Эбралидзе. – Казань, 2004.– 212 с.

Энтин М. Л. Международные судебные учреждения: роль международных арбитражных и судебных органов в разрешении межгосударственных споров / М. Л. Энтин.– Москва : Международные отношения, 1984. – 161 с.

Dashwood A. The Future of the Judicial System of the European Union. Oxford and Porttland Oregon. Hart Publishing / Alan Dashwood and Angus Johnson, 2001. – 268 р.

Martin A. M. Instituciones y derecho de la Union Europa / Martin A. M., Nogueras D. J. L. – Madrid, 1996. – Р. 72.

Tillotsoрn J. EC Law Text Cases & Materials / Tillotsopn John. – 2nd ed. 1996 First published in Greаt Britain by Cavendish Publishing, EC Law Text Cases & Materials. – 2nd ed. – 1996. – 562 p.

Статья в тему:  Почему джонни депп проиграл суд

Цивільне право — Майданик P.A. — 9. Судовий прецедент як джерело цивільного права

Право / Цивільне право — Майданик P.A.

Практика Європейського суду з прав людини як джерело українського права

У вітчизняній правовій системі чільне місце в ієрархії джерел права займає закон.

До останнього часу судовий прецедент не визнавався джерелом українського права.

На відміну від країн англо-американського права, де судовий прецедент традиційно відіграє першорядну роль — він основне джерело права, в країнах Європейського континенту, в тому числі в Україні, спостерігається рух до визнання судового прецеденту в ролі субсидіарного джерела права.

Тенденція до розширення переліку джерел права, що спостерігається на всьому пострадянському просторі137, пов’язана не тільки з впливом європейського права, але й з переглядом доктрини в цілому, що грунтується на відході від позитивістських начал138 і сприйнятті ліберально-правових концепцій розуміння сутності права (школи природного, соціологічного, цивілізаційного (культурологічного) права).

Зазначена тенденція в українському праві знайшла нормативне відображення в концепції обмежувального застосування судового прецедентне лише у випадках, прямо передбачених законом.

У вітчизняному праві судовий прецедент лише в останнє десятиріччя на науковому рівні став визнаватися джерелом права, що вимагає істотних змін в усталені традиції правозастосування і стиль правового мислення в країні загалом.

У романо-германській правовій сім’ї власне явище, що іменується прецедентом, є багатозначним і відрізняється від судового прецеденту в системі загального права. Юристи цих правових сімей використовують різні логіко-методологічні стандарти: якщо в романо-германській сім’ї, де за судовою практикою визнається вторинний характер, юрист мислить дедуктивно, від загального до окремого, то в англо-американській, навпаки, юридичне мислення індуктивне, від окремого до загального, спрямоване на виявлення ключових аналогій і переходу від них до загальної класифікації.

Врахування цих особливостей слід розглядати передумовою імплементації у вітчизняне судочинство як практики Європейського суду з прав людини, так і концепції судового прецеденту загалом.

В Україні судовий прецедент визнається джерелом права в одному випадку — при застосуванні практики Європейського суду з прав людини (далі — Суд).

Діяльність Суду передбачена Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, положення якої — Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до неї набрали чинність для України 11 вересня 1997 року.

Статья в тему:  Получила решение суда о разводе как получить свидетельство куда обращаться

На цей час питання застосування в українському праві практики Європейського суду з прав людини врегульовано Законом України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 17 якого встановлено, що [українські] суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Тому застосування судами України положень Конвенції не є їх правом, а є професійним обов’язком.

Визнання практики Європейського суду з прав людини джерелом права знайшло юридичне закріплення в ст. 8 КАСУ, якою передбачено, що адміністративні суди при вирішенні справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Вважається, що при здійсненні правосуддя Конвенція та рішення Суду зобов’язані застосовуватися лише за наявності певних умов, а саме: 1) за наявності в українському законодавстві правових «прогалин» щодо прав людини та основних свобод, які водночас визначені в Конвенції та протоколах до неї; 2) для кращого розуміння тих положень українського законодавства, до яких були внесені зміни або доповнення на підставі відповідних рішень Суду; 3) для реалізації на практиці таких основних принципів Конвенції, як «верховенство права», «справедливість», «справедливий баланс», «справедлива сатисфакція», оскільки в чинному вітчизняному законодавстві вони є новими категоріями та повністю не досліджені. Тоді як рішення Суду певним чином допомагають їх зрозуміти (В.П. Паліюк).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. при розгляді справ [українські] суди зобов’язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права139.

Вважається, що створюване Судом право є класичним прецедент-ним правом, основою якого є принцип ratio decidendi («підстава для вирішення»), коли правило, сформульоване судом під час вирішення конкретної справи, стає нормою права для цього суду і для внутрішніх судів країн-учасниць Конвенції (А. О. Селіванов).

Статья в тему:  Кто отвечает за исполнение решения суда

Практика Суду є прецедентною, і норми Конвенції не застосовуються судом окремо від тих рішень, які були ним раніше прийняті при застосуванні конкретної статті Конвенції.

При цьому під прецедентами Суду розуміють не самі розглянуті справи, а ті основоположні принципи в тлумаченні і застосуванні норм Конвенції, які були покладені в основу судових рішень (В. Єфименко).

Визнання судової практики Суду джерелом вітчизняного права означає поширення на таку судову практику положень вітчизняної юридичної науки про джерело права, під яким розуміють юридичне поняття, через яке розкривається питання про силу, яка створює право.

Застосування судової практики Суду як джерела права передбачає визнання преюдиціального характеру юридичних фактів, які встановлені такими судовими прецедентами і мають істотне значення для вирішення цієї справи (спору).

У зв’язку з цим обставини, встановлені рішенням Європейського суду з прав людини, яке набуло чинності, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо яких встановлено ці обставини. Однак у ЦПК України (ст. 61) відсутня така норма, що значно ускладнює та уповільнює розгляд справ судами України, в яких беруть участь особи, щодо яких було прийняте рішення Європейським судом з прав людини.

З метою вирішення цієї проблеми законопроектом «Про внесення змін до статей 8 і 61 ЦПК України» пропонується внести зміни до зазначених статей, забезпечивши таким чином застосування як джерела права практики Європейського суду з прав людини судами України.

При цьому вирішення даної проблеми обумовлено необхідністю врахування природи та особливостей Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Зазначена Конвенція, на відміну від інших міжнародних договорів, є комплексним складним механізмом захисту прав людини, який включає, власне, конвенційні норми, рішення Європейської комісії з прав людини та Комітету міністрів Ради Європи, судову практику Європейського суду з прав людини, прецедентне право, загальновизнані принципи та норми міжнародного права, специфічні методи тлумачення Конвенції, наукову доктрину з питань її застосування тощо.

Відповідно, застосування Конвенції вважається застосуванням не лише її норм, а й усього комплексного правового механізму без спеціальної згоди на це Верховної Ради України (С. С. Шевчук).

Статья в тему:  Каким прибором измеряют скорость морских судов

Сфера застосування практики Європейського суду з прав людини визначається його основними цілями. Як випливає із назви та преамбули Закону, основними цілями Суду є: 1) забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах протни України; 2) впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Відповідно до цих цілей і кола відносин, які регулюються Законом, в ньому розрізняються: 1) практика Суду як родове поняття (практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини); 2) Рішення Суду у справі проти України як видове поняття (остаточне рішення, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, остаточне рішення щодо справедливої сатисфакції, рішення щодо дружнього врегулювання).

Практика Суду є прецедентною, оскільки Суд, як це випливає із ст. 30 Конвенції, при розгляді справ повинен не допускати, аби отриманий результат був несумісним з рішенням Суду, постановленим раніше. В основі судового прецеденту знаходиться принцип ratio decidendi («підстава для вирішення»), відповідно до якого вирішено справу. Цей принцип міститься у мотивувальній частині рішення (так званому імперативному висновку) і є судовим стандартом (чому саме так вирішено судову справу). Обґрунтовуючи рішення, судді застосовують норми законодавства, попередні прецеденти та мотивацію суддів при їх прийнятті, цитати з авторитетних доктринальних джерел, посилання на іноземні прецеденти та законодавство тощо.

В літературі звертається увага на те, що існують певні складнощі для виокремлення цього принципу, оскільки мотивувальна частина рішення не містить чіткого формулювання (так як сформульована, наприклад, норма у законі). Цей принцип є частиною суддівської мотивації, тобто суддівських пояснень. Таким чином, ця складність виокремлена ratio decidendi при застосуванні практики Суду, як це приписує ст. 17 Закону, має щоразу долатися українськими судами при розгляді конкретних справ.

При застосуванні рішень Європейського суду з прав людини як судових прецедентів важливим є питання про те, яку публікацію слід вважати офіційною Законодавство України не містить чітких приписів з цього приводу.

Найбільш повним і систематизованим джерелом судової практики Суду у перекладі українською мовою є щоквартальний журнал «Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі», який видається з 1999 р. Видавцем цього журналу є Український центр правничих студій.

Статья в тему:  Когда вся грязь народного суда моей душе и сердцу докучала автор

Рішення Суду англійською та французькою мовами (офіційними мовами Суду) можна знайти також на веб-сайті Суду, де є спеціальна пошукова система HUDOS. Переклади рішень Суду доступні і в деяких пошукових системах та на веб-сайті Міністерства юстиції України й на веб-сайті Центру інформації та документації Ради Європи в України.

В судовій практиці виникло питання, чи слід господарському суду застосовувати рішення названого Суду, що не перекладені українською мовою? Вищий господарський суд України з цього приводу зазначає, що обов’язковість такого застосування не ставиться у залежність від того, чи здійснено переклад рішення названого Суду українською мовою141.

В доктрині права звертається увага на те, що законодавцем і судовою практикою не визначено, чи може бути законним рішення суду у випадках, коли:

1) рішення винесене без застосування практики Європейського суду з прав людини, якщо ні, — то за яких умов воно повинно визнаватися незаконним;

2) рішення відповідає нормам матеріального права України, але не відповідає практиці Європейського суду.

У цьому зв’язку заслуговує на увагу доцільність визнання рішення Європейського суду з прав людини з цивільних справ підставою для перегляду рішень українських судів, які набрали чинності. Саме таким шляхом вирішено питання в Росії. Конституційний Суд Російської Федерації визнав рішення Європейського суду з прав людини з цивільних справ підставою для перегляду рішень російських судів, які набрали чинності. Згідно з постановою Конституційного Суду, держава зобов’язана не лише провести конституційні виплати людині, чиї права були порушені, але й забезпечити відновлення порушених прав.

Враховуючи те, що Законом встановлено тільки порядок доступу до Рішення (тобто стислий виклад Рішення, сповіщення про Рішення, переклад та оприлюднення Рішення), а не порядок доступу до практики Європейського суду загалом, сумнівною є реальна можливість реального застосування практики Суду при здійсненні судочинства судами України.

За таких обставин законодавець повинен визначити механізм доступу до практики Суду (перекладу та оприлюднення).

Источники:

http://pravolib.pp.ua/sudovi-rishennya-21774.html

http://studopedia.com.ua/1_282853_rishennya-organiv-sudovoi-vladi-u-sistemi-dzherel-administrativnogo-prava.html

http://lawbook.online/pravovoe-regulirovanie-mejdunarodnoe/sudovi-rishennya-21774.html

http://publications.lnu.edu.ua/bulletins/index.php/intrel/article/view/7725

http://westudents.com.ua/glavy/72117-9-sudoviy-pretsedent-yak-djerelo-tsivlnogo-prava.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector