Рішення європейського суду з прав людини як джерело сімейного права

Рішення Європейского суду з прав людини як джередо цивільного права

У вітчизняній правовій системі чільне місце в ієрархії джерел права займає закон. До останнього часу судовий прецедент не визнавався джерелом українського права.

На відміну від країн англо-американського права, де судовий прецедент традиційно відіграє першорядну роль — він основне джерело права, в країнах Європейського континенту, в тому числі в Україні, спостерігається рух до визнання судового прецеденту в ролі субсидіарного джерела права.

Тенденція до розширення переліку джерел права, що спостерігається на всьому пострадянському просторі, пов’язана не тільки з впливом європейського права, але й з переглядом доктрини в цілому, що грунтується на відході від позитивістських начал і сприйнятті ліберально-правових концепцій розуміння сутності права (школи природного, соціологічного, цивілізаційного (культурологічного) права). У вітчизняному праві судовий прецедент лише в останнє десятиріччя на науковому рівні став визнаватися джерелом права, що вимагає істотних змін в усталені традиції правозастосування і стиль правового мислення в країні загалом.

В Україні судовий прецедент визнається джерелом права в одному випадку — при застосуванні практики Європейського суду з прав людини (далі — Суд).

Діяльність Суду передбачена Конвенцією про захист праав людини і основних свобод, положення якої — Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до неї набрали чинність для України 11 вересня 1997 року. На цей час питання застосування в українському праві практики Європейського суду з прав людини врегульовано Законом України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 17 якого встановлено, що [українські] суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Вважається, що створюване Судом право є класичним прецедентним правом, основою якого є принцип ratio decidendi («підстава для вирішення»), коли правило, сформульоване судом під час вирішення конкретної справи, стає нормою права для цього суду і для внутрішніх судів країн-учасниць Конвенції (А. О. Селіванов).

Тому застосування судами України положень Конвенції не є їх правом, а є професійним обов’язком.

Визнання практики Європейського суду з прав людини джерелом права знайшло юридичне закріплення в ст. 8 КАСУ, якою передбачено, що адміністративні суди при вирішенні справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Вважається, що при здійсненні правосуддя Конвенція та рішення Суду зобов’язані застосовуватися лише за наявності певних умов, а саме: 1) за наявності в українському законодавстві правових «прогалин» щодо прав людини та основних свобод, які водночас визначені в Конвенції та протоколах до неї; 2) для кращого розуміння тих положень українського законодавства, до яких були внесені зміни або доповнення на підставі відповідних рішень Суду; 3) для реалізації на практиці таких основних принципів Конвенції, як «верховенство права», «справедливість», «справедливий баланс», «справедлива сатисфакція», оскільки в чинному вітчизняному законодавстві вони є новими категоріями та повністю не досліджені. Тоді як рішення Суду певним чином допомагають їх зрозуміти (В.П. Паліюк).

Сфера застосування практики Європейського суду з прав людини визначається його основними цілями. Як випливає із назви та преамбули Закону, основними цілями Суду є: 1) забезпечення виконання рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; 2) впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини. Відповідно до цих цілей і кола відносин, які регулюються Законом, в ньому розрізняються: 1) практика Суду як родове поняття (практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини); 2) Рішення Суду у справі проти України як видове поняття (остаточне рішення, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, остаточне рішення щодо справедливої сатисфакції, рішення щодо дружнього врегулювання).

Статья в тему: К какой категории вещей относятся морские суда

Практика Суду є прецедентною, оскільки Суд, як це випливає із ст. 30 Конвенції, при розгляді справ повинен не допускати, аби отриманий результат був несумісним з рішенням Суду, постановленим раніше. В основі судового прецеденту знаходиться принцип ratio decidendi («підстава для вирішення»), відповідно до якого вирішено справу. Цей принцип міститься у мотивувальній частині рішення (так званому імперативному висновку) і є судовим стандартом (чому саме так вирішено судову справу). Обґрунтовуючи рішення, судді застосовують норми законодавства, попередні прецеденти та мотивацію суддів при їх прийнятті, цитати з авторитетних доктринальних джерел, посилання на іноземні прецеденти та законодавство тощо.

При застосуванні рішень Європейського суду з прав людини як судових прецедентів важливим є питання про те, яку публікацію слід вважати офіційною. Законодавство України не містить чітких приписів з цього приводу. Найбільш повним і систематизованим джерелом судової практики Суду уперекладі українською мовою є щоквартальний журнал «Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі», який видається з 1999 р. Видавцем цього журналу є Український центр правничих студій.

Рішення Суду англійською та французькою мовами (офіційними мовами Суду) можна знайти також на веб-сайті Суду, де є спеціальна пошукова система HUDOS. Переклади рішень Суду доступні і в деяких пошукових системах та на веб-сайті Міністерства юстиції України та на веб-сайті Центру інформації та документації Ради Європи в України.

Розвиток упровадження Конвенції й рішень Європейського суду як джерела права у правосуддя України отримали у процесі проведення судової реформи в 2010 році.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» процесуальні кодекси було доповнено нормами про те, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права (закону), та для всіх судів України (ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 3607 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України <далі – КАС), ст. 40025 Кримінально-процесуального кодексу України в ред. 1960 р.).

Отже, рішення Європейського суду мають становити ідеологічно-правову (ціннісну) основу для здійснення правосуддя в Україні. Фактичне закріплення цього положення відбулося в низці постанов Пленуму Верховного Суду України, в яких надавалися роз’яснення законодавства судам загальної юрисдикції, ще до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, у 2009 році постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено:«.. .враховуючи положення ст. 9 Конституції та беручи до уваги ратифікацію Конвенції та прийняття Закону № 3477-IV, суди повинні застосовувати Конвенцію і рішення Європейського суду як джерело права…»

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «.. .в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно із Законом № 3477-ІV є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі.»

І, нарешті, маємо нагоду звернутися до того Закону України, яким встановлюється імперативна норма щодо застосування вітчизняними судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики (тобто рішень) Європейського суду саме як джерел права. Це Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Статтею 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що орган конституційної юрисдикції може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. А статтею 69 цього Закону рішення і висновки Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання.

Статья в тему: Можно ли приватизировать часть муниципальной квартиры через суд

Рішення Європейського суду стосуються офіційного тлумачення й застосування Конвенції та обов’язкові для виконання державами – учасницями Конвенції; рішення Конституційного Суду України стосуються офіційного тлумачення Конституції та законів України та обов’язкові для виконання. ( А. Веніамінова, Юридична газета. – 2013. – № 12. – С. 44 – 45.)

Як захистити свої права у Європейському Суді з прав людини

В рамках правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» юридичний відділ апарату Могилів-Подільської міської ради та виконкому інформує громадян щодо захисту прав у Європейському Суді з прав людини.

Як захистити свої права у Європейському Суді з прав людини?

Тема Європейського суду з прав людини, чи «Страсбурзького Суду», як його іноді називають в народі, вже неодноразово висвітлювалася в українських ЗМІ. Проте, з кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Останнім часом навіть лідери опозиції та цілі категорії українців, наприклад «чорнобильці», які втратили надію на правосуддя в Україні, використовують її як останній аргумент у боротьбі за свої порушені, на їхню думку, права.

Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини (Франція, м. Страсбург) за захистом своїх прав та свобод, проголошених в Конвенції та додаткових протоколах до неї. Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Таким чином в практичне життя впроваджено ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна».

При цьому слід наголосити, що Європейський Суд не є апеляційною інстанцією. Суд не має компетенції стосовно перегляду або скасування рішення національних судів. Він також не може втручатися в діяльність національних органів влади, змінювати або скасовувати рішення державних установ.

Які права захищені Конвенцією та Протоколами до неї?

Конвенція захищає зокрема такі права: право на життя; право на справедливий суд при розгляді справ, пов’язаних із цивільною та кримінальною проблематикою; право на повагу до приватного і сімейного життя; право на свободу вираження поглядів; право на свободу думки, совісті та віросповідання; право на ефективний засіб правового захисту; право на мирне володіння своїм майном; право голосу та право бути кандидатом на виборах.

Яких основних вимог має дотримуватись особа, яка подає скаргу до Європейського Суду?

Заяви до Європейського Суду мають подаватися при врахуванні ряду вимог, дотримання яких є необхідним елементом для визнання заяви при-йнятною для розгляду Судом. Надсилаючи скаргу, слід мати на увазі, що: Суд захищає лише права, встановлені Конвенцією та Протоколами до неї (тобто до Суду можна звертатися за захистом виключно тих прав, які проголошені в цих документах); навіть якщо буде дійсно порушено якесь право громадянина, але воно не буде входити до переліку прав, які захищає Конвенція та Протоколи до неї – у такому випадку звертатися до Європейського Суду – марна справа; судовому захисту підлягають скарги проти держав, щодо яких Конвенція набрала законної сили; оскаржувати в Європейський Суд можна лише дії (або бездіяльність) державних органів влади України, їх посадових осіб, що сталися після 17 вересня 1997 року – дня набуття Конвенцією чинності для України; Суд розглядає заяви лише після того, як скаржником були вичерпані всі засоби захисту своїх прав, передбачених національною правовою системою. Ця вимога ст. 35 Конвенції означає, що заявник перед зверненням до Суду має використати всі існуючі в державі можливості, процедури й механізми захисту своїх прав, включаючи адміністративний, судовий захист.

Статья в тему: Какие права имеет потерпевший в суде

Європейський Суд має власні критерії визначення меж такого захисту: цей захист має бути доступним, доцільним і гарантувати ефективність звернення. Крім того, необхідно пам’ятати, що Європейський Суд вважає вичерпаними національні засоби захисту в судовому порядку в тому випадку, коли особа звернулась за захистом своїх прав, як мінімум, до суду першої та другої інстанції. І тільки в тому разі, коли звернення за захистом до національних установ не призвели до відновлення порушених прав, виникають правові підстави оскаржити дії чи рішення державних органів, їх посадових осіб до Європейського Суду з прав людини; Суд приймає до розгляду скарги, подані не пізніше шести місяців від дати прийняття остаточного рішення в справі національним органом. Бувають випадки, коли засуджена особа не має змоги ознайомитись з текстом вироку суду протягом декількох місяців. Тоді відлік шестимісячного терміну можна рахувати з моменту отримання такого рішення. Але тоді обов’язково має бути письмове підтвердження факту запізнілого отримання тексту вироку;

Суд розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних органів влади або їх посадових осіб. Суд не приймає скарги на дії приватних осіб.

У яких випадках Суд точно відмовить заявнику у прийнятті скарги?

Суд не розглядає заяви, які: є анонімними; є необгрунтованими; є зловживанням правом на подання скарги; уже були розглянуті Судом раніше або є предметом розгляду іншою міжнародною судовою установою та не містять нової інформації щодо суті справи.

Як дорого коштує звернення до Європейського Суду?

Процедура розгляду скарг Європейським Судом з прав людини є безкоштовною і не вимагає суттєвих витрат з боку заявника, а судовий процес не передбачає обов’язкової участі адвоката. Діяльність Суду фінансується за рахунок бюджетних коштів Ради Європи. Регламентом Європейського Суду з прав людини передбачена можливість, за певних умов, надання заявникові безоплатної правової допомоги у разі, якщо вона є необхідною для належного ведення справи в Палаті Суду, а заявникові бракує достатніх коштів, щоб сплатити вартість усіх або частини послуг.

Які стадії розгляду у Суді отриманих заяв (скарг)?

Якщо отримана заява не містить явних ознак неприйнятності, тобто не є анонімною, не стосується прав, які не містяться у Конвенції, тощо, тоді починається її розгляд, який відбувається в декілька стадій. На першій стадії проходження скарг відбувається попередній розгляд заяв на предмет їх прийнятності Комітетом у складі трьох суддів. Якщо Комітет визнає заяву такою, що відповідає усім вимогам, він виносить окреме рішення про прийнятність або неприйнятність скарги. Таке рішення приймається виключно одностайним голосуванням. Визнані неприйнятними заяви вилучаються з реєстру справ. Якщо Комітет не досягне одностайності, то питання про прийнятність скарги передається на розгляд Палати, яка засідає у складі семи суддів. Результат такого розгляду оформлюється окремою ухвалою Палати.

Дуже важливим елементом судового розгляду є процедура дружнього врегулювання, яка передбачає досудове вирішення справи шляхом узгодження позицій сторін щодо питань, викладених у заявах до Суду. Суд може бути ініціатором дружнього врегулювання справи, надавати свої послуги з цією метою зацікавленим сторонам. У такому випадку Суд пропонує сторонам дійти порозуміння. Якщо держава визнає свою провину і запропонує варіант вирішення ситуації, на який погодиться заявник, то буде досягнуто дружнє врегулювання. Воно може передбачати, зокрема, й отримання заявником певної грошової сатисфакції. Провадження щодо дружнього врегулювання є конфіденційним. У разі досягнення дружнього врегулювання Суд вилучає справу з реєстру, прийнявши відповідне рішення, яке містить лише стислий виклад фактів і досягнутого рішення. Разом з тим, Суд може прийняти рішення про відновлення розгляду скарги в переліку справ, якщо він вважає, що обставини виправдовують такий крок. Якщо дружнього врегулювання спору досягнути не вдалося, то Суд проводить слухання справи.

Статья в тему: Куда обращаться если не выполняется решение суда украина

Визнані прийнятними скарги розглядаються Палатами Суду, які працюють на постійній основі. Якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи Протоколів до неї або якщо розгляд питання, що здійснюється Палатою, може призвести до рішення, не сумісного з попередніми ухвалами Суду, то за обопільною згодою сторін така заява може бути передана на розгляд Великої палати. До складу Великої палати входять 17 суддів та троє підмінних суддів. Вона створюється на пленарному засіданні Суду строком на три роки.

Відповідно до Регламенту Суду заявник може безпосередньо брати участь у процедурі розгляду своєї справи під час судового слухання. Однак у разі необхідності заявник може бути представлений адвокатом.

Варто зазначити, що безоплатність (безкоштовність) звернення до Європейського Суду не означає, що послуги адвоката заявника мають бути безкоштовними. Послуги, надані адвокатом при підготовці та поданні скарги можуть оплачуватися, як і у звичайному процесі. Але у випадку, якщо Суд вирішить справу на користь заявника, вартість цих послуг має відшкодувати держава. При цьому витрати на адвоката мають бути документально підтверджені, і Суд має вирішити, що всі вони були виправдані. Розмір відшкодування витрат на адвоката визначає Суд і не завжди задовольняє їх у розмірі, який вимагає заявник.

Сторони мають право подавати докази, письмові зауваження, відвідувати слухання щодо суті справи. Суд може проводити розслідування обставин справи, для ефективного здійснення якого зацікавлені держави повинні створювати всі необхідні умови. Європейський Суд також може попросити будь-яку третю державу чи особу, що не є стороною процесу, надіслати свої письмові коментарі щодо суті справи. Такою третьою стороною може бути, зокрема, й громадська організація.

Суд на будь-якій стадії розгляду може прийняти рішення про неприйнятність скарги і виключити заяву із реєстру справ, якщо дійде висновку, що: заява не відповідає вимогам прийнятності; позивач відмовився від скарги; спір щодо ідентичного питання вже був вирішений, або з будь-якої іншої причини, якщо Суд вирішить невиправданим продовжувати розгляд скарги.

Рішення Палат стають остаточними через три місяці від дати винесення рішення. Протягом тримісячного терміну від дати ухвалення рішення Палатою будь-яка сторона може звернутися з проханням про передачу справи на розгляд Великої палати. Якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення чи застосування Конвенції або іншу важливу проблему загального значення, то колегія із п’яти суддів Великої палати може задовольнити таке прохання. У такому разі Велика палата вирішує справу шляхом ухвалення судового рішення. Рішення Великої палати є остаточними.

Як правило, слухання справ проводяться у відкритому засіданні, якщо Суд з якихось мотивів не ухвалить іншого рішення.

Суд приймає рішення більшістю голосів. Судові рішення та рішення щодо прийнятності скарг мають бути умотивованими. Якщо судове рішення цілком або частково не відображає одностайної думки суддів, то кожний суддя має право викласти свою думку окремо.

Встановлення Судом факту порушення статей Конвенції зобов’язує державу-відповідача вжити відповідних заходів на виконання судового рішення, а також спонукає удосконалити діюче законодавство і судову практику. Власне, навіть прийняття Судом справи до розгляду може позитивно вплинути на державні органи влади й змусити відновити права особи в разі їх порушення.

У разі встановлення Судом порушення Конвенції та Протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування збитків, то Суд у рішенні може передбачити справедливе відшкодування потерпілій стороні, тобто компенсацію здійснених витрат, матеріальних збитків та моральної шкоди (у розумних межах).

Статья в тему: Коли суд зайцевої

Рішення Європейського Суду дає відповідь на питання, чи були порушені державою під час слідства та судового розгляду права громадянина, гарантовані Конвенцією. Рішення Європейського Суду не може скасувати рішення національних судів, проте якщо Європейський Суд визнає порушення державою норм Конвенції, держава мусить вжити заходів для відновлення порушеного права.

Порядок звернення до Європейського Суду

Заяви щодо порушень Конвенції слід надсилати на адресу Секретаріату Європейського Суду з прав людини:

Registry of European Court of Human Rights Council of Europe F — 67075 Strasbourg Cedex France

Додаткові контакти Європейського Суду: Tel: 33-(0)3 88412513, Fax: 33-(0)3 88412791 Интернет: http://www.echr.coe.int

Лист повинен містити такі відомості:

а) ім’я, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника;

б) найменування Договірної Сторони (держави), проти якої подається заява;

в) короткий виклад суті справи;

г) стислий виклад фактів порушення прав, передбачених Конвенцією, та відповідних аргументів;

ґ) відомості про засоби правового захисту, які були використані заявником;

д) перелік офіційних рішень у справі, із зазначенням дати прийняття документа та інстанції, яка його видала (суд або інший орган), а також коротка інформація щодо змісту кожного документа;

е) суть заяви і форма справедливої компенсації.

До заяви потрібно додати копії згаданих документів (Суд не гарантує їх повернення, тому краще надсилати копії, а не оригінали).

Суд має власний Секретаріат (канцелярію), який очолює Секретар, що обирається на пленарному засіданні Суду. Він допомагає Судові у виконанні його функцій, на нього покладена відповідальність за організацію і роботу канцелярії під керівництвом Голови Суду. У його віданні перебувають архіви, листування, він відповідає на запити про надання інформації щодо діяльності Суду.

Секретар Суду обов’язково надсилає відповідь на кожну отриману заяву.

Терміни отримання такого повідомлення зазвичай складає два-три місяці. При цьому заявникові повідомляється спочатку тільки про факт отримання заяви та про присвоєння їй номеру. Якихось наступних кроків з боку Суду можна очікувати за півроку, іноді за рік, а то навіть й більше.

Секретар Суду може також звернутися до заявника за додатковою інформацією, документами чи поясненнями. Секретар не надає поради щодо за-конодавства держави, проти якої спрямована скарга.

Якщо заява вноситься до реєстру Суду, то Секретар надсилає заявнику відповідний формуляр для викладу заяви формально. Отриманий Секрета-рем заповнений формуляр передається на розгляд Суду.

Секретар повинен інформувати заявника про хід розгляду скарги. На початкових стадіях процедура розгляду є конфіденційною і здійснюється у письмовій формі. Тому особиста присутність заявника на засіданнях Суду не є обов’язковою.

Відповідно до Регламенту Суду листування ведеться однією з офіційних мов Ради Європи – англійською, французькою або мовою держав-членів. Це означає, що до Суду можна звертатись українською або російською мовою.

Олексій Остапчук, представник Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у Волинській області

Рішення європейського суду з прав людини як джерело сімейного права

Проєкт

ПОРЯДОК ДЕННИЙ
засідання
Конституційного Суду України

Читати далі про ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 28-30 вересня 2021 р. (проєкт)

ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 21-23 вересня 2021 р. (проєкт)

ПОРЯДОК ДЕННИЙ
засідань
Конституційного Суду України

Читати далі про ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 21-23 вересня 2021 р. (проєкт)

ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 7-9 вересня 2021 р. (проєкт)

ПОРЯДОК ДЕННИЙ
засідань
Конституційного Суду України

Читати далі про ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 7-9 вересня 2021 р. (проєкт)

ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 12-15 липня 2021 р. (проєкт)

ПОРЯДОК ДЕННИЙ
засідань
Конституційного Суду України

Читати далі про ПОРЯДОК ДЕННИЙ засідань КСУ на 12-15 липня 2021 р. (проєкт)

З нагоди 25-ї річниці Конституції України Конституційний Суд України провів чотири науково-практичні конференції

У Конституційному Суді України з 14 по 24 червня стартував «Конституційний тиждень», присвячений 25-й річниці Конституції України. У межах його проведення організовано низку тематичних заходів.

Читати далі про З нагоди 25-ї річниці Конституції України Конституційний Суд України провів чотири науково-практичні конференції

Статья в тему: Как оспорить доверенность в суде

2-в/2016

у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України

Читати далі про 2-в/2016

«Загроза українській мові рівносильно є загрозою національній безпеці України», – Конституційний Суд України

Конституційний Суд України визнав конституційним Закон України „Про забезпечення функціонування української мови як державної“ від 25 квітня 2019 року № 2704–VIII.

Виконання рішень Європейського суду з прав людини

Зміст

1 Нормативна база
2 Загальна інформація
3 Органи, що здійснюють виконання рішень ЄСПЛ
4 Доступ до рішення ЄСПЛ
5 Виконання рішень щодо виплати відшкодування
- 5.1 Остаточність рішення ЄСПЛ
- 5.2 Відкриття виконавчого провадження
6 Перелік необхідних документів
- 6.1 Для юридичних осіб
7 Виплата відшкодування
8 Заходи індивідуального характеру
9 Заходи загального характеру
10 Див. також

Нормативна база

Конституція України
Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Закон України «Про виконавче провадження»
Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784
Порядок реструктуризації заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантовано державою, а також за рішеннями Європейського суду з прав людини, прийнятими за наслідками розгляду справ проти України, фінансовими казначейськими векселями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 703
Інструкція з примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі — Інструкція)

Загальна інформація

Органи, що здійснюють виконання рішень ЄСПЛ

♦ Відповідно до Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784, представництво України в ЄСПЛ під час розгляду справ про порушення Конвенції, координація виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень ЄСПЛ покладається Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі — Уповноважений).

♦ Особливе місце в системі суб’єктів виконання рішень ЄСПЛ займає Державне казначейство України, оскільки відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів..

Доступ до рішення ЄСПЛ

Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного Уповноважений готує та надсилає для опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» стислий виклад рішення українською мовою, який включає в себе:

офіційну назву рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою;
номер заяви до ЄСПЛу;
дату постановлення рішення;
стислий виклад фактів у справі;
стислий виклад питань права;
переклад резолютивної частини рішення.

Видання публікує стислий виклад рішення протягом семи днів від дня його одержання (стаття 4 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі — Закон).

Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного Уповноважений надсилає стислий виклад рішення стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб’єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено рішення.

Виконання рішень щодо виплати відшкодування

Остаточність рішення ЄСПЛ

Рішення суду набуває статусу остаточного через три місяці з дня винесення за умови, що сторони не звернулися з клопотанням про перегляд рішення Великою палатою ЄСПЛ, або в день відхилення такого клопотання палатою з п’яти суддів (стаття 44 Конвенції).

У разі, якщо клопотання було задоволене, рішення набуває чинності у день винесення рішення по суті Великою палатою. Сторони можуть повідомити суд про відсутність наміру клопотати про перегляд рішення, тоді рішення набуде чинності в день надходження останнього повідомлення.

Статья в тему: Где лучше работать в мировом или районном суде

Відкриття виконавчого провадження

Протягом десяти днів від дня отримання повідомлення ЄСПЛ про набуття рішенням статусу остаточного Уповноважений:

→ надсилає стягувачеві повідомлення з роз’ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;

Увага! Неподання стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання рішення.

→ надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текс і переклад резолютивної частини остаточного рішення суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Уповноваженим.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів відкриває виконавче провадження (стаття 7 Закону).

Перелік необхідних документів

Для фізичних осіб

Заява в якій зазначається:

прізвище, ім’я та по-батькові;
ідентифікаційний номер;
фактичне місце проживання;
контактні телефони;
номер та дата рішення ЄСПЛ.

До заяви додається:

копія довідки банківської установи, в якому відкрито рахунок стягувача, де обов’язково має бути зазначено повне найменування банківської установи, транзитний рахунок банку, особистий рахунок стягувача, код ЄДРПОУ банку, МФО банку;
копія довідки про присвоєння стягувачеві ідентифікаційного номеру;
копія всіх сторінок паспорту стягувача.

У разі смерті стягувача, спадкоємець має надати нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують право на спадщину, а також всі вищевказані документи, які вимагаються для перерахування присуджених коштів.

Для юридичних осіб

Заява на офіційному бланку про виплату відшкодування за підписом його керівника в якій зазначається:

повне найменування стягувача;
код ЄДРПОУ стягувача;
фактична місцезнаходження;
контактні телефони відповідальної особи;
номер та дата рішення ЄСПЛ.

До заяви додається:

копія довідки банківської установи, в якому відкрито рахунок стягувача, де обов’язково має бути зазначено повне найменування банківської установи, рахунок стягувача, МФО банку, код ЄДРПОУ банку;
копія довідки/виписки про присвоєння стягувачеві коду ЄДРПОУ.

Виплата відшкодування

Виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні (стаття 8 Закону).

У разі порушення тримісячного строку, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до рішення.

Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження державна виконавча служба надсилає Державному казначейству України постанову про відкриття виконавчого провадження та необхідні документи, яке протягом 10 днів від дня надходження необхідних документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності — на депозитний рахунок державної виконавчої служби, коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України (стаття 8 Закону).

Підтвердження списання відшкодування, отримане від Державного казначейства України та підтвердження виконання всіх вимог є длядержавної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Державної виконавчої служби протягом трьох днів надсилає Уповноваженому постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Заходи індивідуального характеру

З метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:

відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції

повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;
повторного розгляду справи адміністративним органом;

інші заходи, передбачені у рішенні.

Для цього Уповноважений надсилає стягувачу повідомлення з роз’ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства (стаття 11 Закону).

Заходи загального характеру

Заходи загального характеру – це заходи, передбачені рішенням ЄСПЛ, спрямовані на усунення можливості аналогічного порушення щодо інших осіб (виправлення порушеного права).

Статья в тему: Как называются весы в суде

Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема:

внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування;

внесення змін до адміністративної практики;

забезпечення юридичної експертизи законопроектів;
забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов’язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи;
інші заходи, які визначаються — за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи — державою-відповідачем відповідно до рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень (стаття 13 Закону).

Цивільне право — Майданик P.A. — Практика Європейського суду з прав людини як джерело українського права

Право / Цивільне право — Майданик P.A.

Практика Європейського суду з прав людини як джерело українського права

У вітчизняній правовій системі чільне місце в ієрархії джерел права займає закон.

До останнього часу судовий прецедент не визнавався джерелом українського права.

Тенденція до розширення переліку джерел права, що спостерігається на всьому пострадянському просторі137, пов’язана не тільки з впливом європейського права, але й з переглядом доктрини в цілому, що грунтується на відході від позитивістських начал138 і сприйнятті ліберально-правових концепцій розуміння сутності права (школи природного, соціологічного, цивілізаційного (культурологічного) права).

Зазначена тенденція в українському праві знайшла нормативне відображення в концепції обмежувального застосування судового прецедентне лише у випадках, прямо передбачених законом.

У вітчизняному праві судовий прецедент лише в останнє десятиріччя на науковому рівні став визнаватися джерелом права, що вимагає істотних змін в усталені традиції правозастосування і стиль правового мислення в країні загалом.

У романо-германській правовій сім’ї власне явище, що іменується прецедентом, є багатозначним і відрізняється від судового прецеденту в системі загального права. Юристи цих правових сімей використовують різні логіко-методологічні стандарти: якщо в романо-германській сім’ї, де за судовою практикою визнається вторинний характер, юрист мислить дедуктивно, від загального до окремого, то в англо-американській, навпаки, юридичне мислення індуктивне, від окремого до загального, спрямоване на виявлення ключових аналогій і переходу від них до загальної класифікації.

Врахування цих особливостей слід розглядати передумовою імплементації у вітчизняне судочинство як практики Європейського суду з прав людини, так і концепції судового прецеденту загалом.

Діяльність Суду передбачена Конвенцією про захист прав людини і основних свобод, положення якої — Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до неї набрали чинність для України 11 вересня 1997 року.

На цей час питання застосування в українському праві практики Європейського суду з прав людини врегульовано Законом України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 17 якого встановлено, що [українські] суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Тому застосування судами України положень Конвенції не є їх правом, а є професійним обов’язком.

Статья в тему: Как через суд получить квартиру сироте

Вважається, що при здійсненні правосуддя Конвенція та рішення Суду зобов’язані застосовуватися лише за наявності певних умов, а саме: 1) за наявності в українському законодавстві правових «прогалин» щодо прав людини та основних свобод, які водночас визначені в Конвенції та протоколах до неї; 2) для кращого розуміння тих положень українського законодавства, до яких були внесені зміни або доповнення на підставі відповідних рішень Суду; 3) для реалізації на практиці таких основних принципів Конвенції, як «верховенство права», «справедливість», «справедливий баланс», «справедлива сатисфакція», оскільки в чинному вітчизняному законодавстві вони є новими категоріями та повністю не досліджені. Тоді як рішення Суду певним чином допомагають їх зрозуміти (В.П. Паліюк).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. при розгляді справ [українські] суди зобов’язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права139.

Вважається, що створюване Судом право є класичним прецедент-ним правом, основою якого є принцип ratio decidendi («підстава для вирішення»), коли правило, сформульоване судом під час вирішення конкретної справи, стає нормою права для цього суду і для внутрішніх судів країн-учасниць Конвенції (А. О. Селіванов).

Практика Суду є прецедентною, і норми Конвенції не застосовуються судом окремо від тих рішень, які були ним раніше прийняті при застосуванні конкретної статті Конвенції.

При цьому під прецедентами Суду розуміють не самі розглянуті справи, а ті основоположні принципи в тлумаченні і застосуванні норм Конвенції, які були покладені в основу судових рішень (В. Єфименко).

Визнання судової практики Суду джерелом вітчизняного права означає поширення на таку судову практику положень вітчизняної юридичної науки про джерело права, під яким розуміють юридичне поняття, через яке розкривається питання про силу, яка створює право.

Застосування судової практики Суду як джерела права передбачає визнання преюдиціального характеру юридичних фактів, які встановлені такими судовими прецедентами і мають істотне значення для вирішення цієї справи (спору).

У зв’язку з цим обставини, встановлені рішенням Європейського суду з прав людини, яке набуло чинності, не доводяться при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо яких встановлено ці обставини. Однак у ЦПК України (ст. 61) відсутня така норма, що значно ускладнює та уповільнює розгляд справ судами України, в яких беруть участь особи, щодо яких було прийняте рішення Європейським судом з прав людини.

З метою вирішення цієї проблеми законопроектом «Про внесення змін до статей 8 і 61 ЦПК України» пропонується внести зміни до зазначених статей, забезпечивши таким чином застосування як джерела права практики Європейського суду з прав людини судами України.

При цьому вирішення даної проблеми обумовлено необхідністю врахування природи та особливостей Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Зазначена Конвенція, на відміну від інших міжнародних договорів, є комплексним складним механізмом захисту прав людини, який включає, власне, конвенційні норми, рішення Європейської комісії з прав людини та Комітету міністрів Ради Європи, судову практику Європейського суду з прав людини, прецедентне право, загальновизнані принципи та норми міжнародного права, специфічні методи тлумачення Конвенції, наукову доктрину з питань її застосування тощо.

Відповідно, застосування Конвенції вважається застосуванням не лише її норм, а й усього комплексного правового механізму без спеціальної згоди на це Верховної Ради України (С. С. Шевчук).

Відповідно до цих цілей і кола відносин, які регулюються Законом, в ньому розрізняються: 1) практика Суду як родове поняття (практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини); 2) Рішення Суду у справі проти України як видове поняття (остаточне рішення, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, остаточне рішення щодо справедливої сатисфакції, рішення щодо дружнього врегулювання).

Статья в тему: К какой категории вещей относятся морские суда

В літературі звертається увага на те, що існують певні складнощі для виокремлення цього принципу, оскільки мотивувальна частина рішення не містить чіткого формулювання (так як сформульована, наприклад, норма у законі). Цей принцип є частиною суддівської мотивації, тобто суддівських пояснень. Таким чином, ця складність виокремлена ratio decidendi при застосуванні практики Суду, як це приписує ст. 17 Закону, має щоразу долатися українськими судами при розгляді конкретних справ.

При застосуванні рішень Європейського суду з прав людини як судових прецедентів важливим є питання про те, яку публікацію слід вважати офіційною Законодавство України не містить чітких приписів з цього приводу.

Найбільш повним і систематизованим джерелом судової практики Суду у перекладі українською мовою є щоквартальний журнал «Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі», який видається з 1999 р. Видавцем цього журналу є Український центр правничих студій.

Рішення Суду англійською та французькою мовами (офіційними мовами Суду) можна знайти також на веб-сайті Суду, де є спеціальна пошукова система HUDOS. Переклади рішень Суду доступні і в деяких пошукових системах та на веб-сайті Міністерства юстиції України й на веб-сайті Центру інформації та документації Ради Європи в України.

В судовій практиці виникло питання, чи слід господарському суду застосовувати рішення названого Суду, що не перекладені українською мовою? Вищий господарський суд України з цього приводу зазначає, що обов’язковість такого застосування не ставиться у залежність від того, чи здійснено переклад рішення названого Суду українською мовою141.

В доктрині права звертається увага на те, що законодавцем і судовою практикою не визначено, чи може бути законним рішення суду у випадках, коли:

1) рішення винесене без застосування практики Європейського суду з прав людини, якщо ні, — то за яких умов воно повинно визнаватися незаконним;

2) рішення відповідає нормам матеріального права України, але не відповідає практиці Європейського суду.

У цьому зв’язку заслуговує на увагу доцільність визнання рішення Європейського суду з прав людини з цивільних справ підставою для перегляду рішень українських судів, які набрали чинності. Саме таким шляхом вирішено питання в Росії. Конституційний Суд Російської Федерації визнав рішення Європейського суду з прав людини з цивільних справ підставою для перегляду рішень російських судів, які набрали чинності. Згідно з постановою Конституційного Суду, держава зобов’язана не лише провести конституційні виплати людині, чиї права були порушені, але й забезпечити відновлення порушених прав.

Враховуючи те, що Законом встановлено тільки порядок доступу до Рішення (тобто стислий виклад Рішення, сповіщення про Рішення, переклад та оприлюднення Рішення), а не порядок доступу до практики Європейського суду загалом, сумнівною є реальна можливість реального застосування практики Суду при здійсненні судочинства судами України.

За таких обставин законодавець повинен визначити механізм доступу до практики Суду (перекладу та оприлюднення).

Источники:

http://infopedia.su/1x5dce.html

http://mpmr.gov.ua/ak-zahistiti-svoi-prava-u-evropejskomu-sudi-z-prav-ludini.html

http://ccu.gov.ua/library/fiter/3675

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%83_%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8

http://westudents.com.ua/glavy/72118-praktika-vropeyskogo-sudu-z-prav-lyudini-yak-djerelo-ukranskogo-prava.html

голоса

Рейтинг статьи