2 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Що таке доменіальний суд

Содержание

Частные определения как способ укрепления законности

1 октября «АГ» опубликовала новость о частном определении Ленинского районного суда г. Екатеринбурга в отношении главы администрации г. Екатеринбурга Александра Высокинского. Частное определение было вынесено 14 августа 2020 г. в рамках административного дела № 2а-6468/2019 по иску к администрации г. Екатеринбурга ряда граждан, оспаривающих заключение Межведомственной комиссии администрации города об отсутствии оснований для признания многоквартирного дома аварийным и подлежащим реконструкции.

Данное частное определение представляет интерес для правоприменителей с точки зрения эффективности восстановления законных прав граждан – собственников жилья в аварийном многоквартирном доме.

Вынося частное определение, суд фактически обратил внимание на нарушение норм жилищного законодательства в деле о признании жилого дома аварийным и подлежащим реконструкции, включая нормы Положения о признании помещения жилым помещением, жилого помещения непригодным для проживания, многоквартирного дома аварийным и подлежащим сносу или реконструкции, садового дома жилым домом и жилого дома садовым домом, утвержденного Постановлением Правительства РФ от 28 января 2006 г. № 47 (далее – Положение).

Вопросы признания жилых помещений, в том числе частного жилищного фонда, пригодными (непригодными) для проживания Положение относит к компетенции межведомственной комиссии, создаваемой органами местного самоуправления. Иного порядка обследования частных жилых помещений в целях признания их пригодными (непригодными) для дальнейшего проживания помимо решений такой межведомственной комиссии законодательством не предусмотрено.

Признание жилого помещения непригодным для проживания, равно как и не подлежащим ремонту или реконструкции, влечет право на внеочередное предоставление жилья в силу п. 3 ч.1 ст. 51 ЖК РФ, а также п. 38 и 47 Положения. Причем законодатель не связывает возможность признания гражданина нуждающимся в получении жилья с конкретным правом, на котором ему принадлежит жилое помещение. В связи с этим нуждающимся по смыслу указанных норм может быть признан как наниматель по договору социального найма, так и собственник жилого помещения (как, например, истцы в рассматриваемом административном деле).

Статья в тему:  В какой инстанции выступали высшие суды во франции

Таким образом, решение суда направлено на восстановление прав граждан, при этом в качестве дополнительной гарантии исполнения решения обоснованно принято частное определение, которое в соответствии с законом обязывает главу городской администрации в течение месяца (т.е. до 14 сентября 2020 г.) представить суду ответ о принятых мерах по выявленным фактам нарушения прав и законных интересов граждан – собственников помещений в многоквартирном доме.

Это могут быть следующие меры:

  • указание лицу, допустившему нарушение закона, на недопустимость подобных действий впредь;
  • организационные меры, направленные на совершенствование работы соответствующих органов (в данном случае – Межведомственной комиссии администрации г. Екатеринбурга);
  • привлечение к дисциплинарной ответственности виновных работников.

Обязанность отреагировать на вынесенное частное определение суда подкреплена ответственностью, установленной в ч. 2 ст. 226 ГПК РФ, согласно которой в случае несообщения о принятых мерах глава администрации может быть оштрафован. Штрафные санкции не освобождают его от обязанности уведомить суд о принятых во исполнение частного определения мерах.

Если частное определение останется без рассмотрения либо меры по устранению указанных в нем недостатков не будут приняты, это повлечет административную ответственность по ст. 17.4 КоАП РФ.

Аналогичным образом судебные инстанции наделены правом реагировать на нарушения закона в подобных делах положениями ст. 200 КАС РФ и ст. 188.1 АПК РФ.

В данном деле частное определение, безусловно, является необходимой дополнительной гарантией в рамках выполнения задач, стоящих перед судом, – защиты нарушенных прав, свобод и законных интересов граждан – собственников помещений многоквартирного дома.

Следует отметить, что частное определение является крайней мерой. Этот вывод основан, в частности, на данных Обзора судебной статистики о деятельности федеральных судов общей юрисдикции и мировых судей за 2019 г., опубликованного Судебным департаментом при Верховном Суде РФ.

Так, в 2019 г. количество вынесенных судами частных определений составило 1000, т.е. 0,1% от общего количества дел (гражданских и административных), оконченных производством в апелляционной инстанции (708,8 тыс.).

В 2018 г. частных определений было вынесено судами больше – 1300, однако и дел, оконченных производством, было меньше на 1,8 % – 696,6 тыс.

Небольшое количество частных определений объясняется тем, что в ряде случаев меры, принятые по ним, носят формальный характер и не всегда являются достаточными для предупреждения нарушений права в дальнейшем. Вместе с тем в большинстве случаев цель, преследовавшаяся судами при их вынесении, достигалась, – результатом были действенные меры, направленные на устранение нарушений закона.

Развитие института частных определений будет способствовать эффективному выполнению задач судопроизводства в части укрепления законности, поскольку потенциальная действенность данного института, на мой взгляд, очевидна.

Что такое суд и зачем он нужен

Судом называется государственный орган власти, куда граждане обращаются в целях восстановления своих нарушенных прав. Это то же самое, как Вы отправляетесь к стоматологу с зубной болью либо в университет для получения высшего образования.

Статья в тему:  Как вернуть деньги с депозита суда

Граждане обращаются в суд для разрешения спорной ситуации. При этом не имеет значения, какой это спор: ФНС обвиняет Вас в неуплате НДФЛ, родственница претендует на бабушкино наследство, клиент не оплачивает сайт либо в магазине не оформляют возврат товара достойного качества.

Задача судебного органа – определить правую сторону и четко обозначить действия истца и ответчика.

Когда следует обращаться в судебный орган?

Для обращения в судебный орган необходимы 3 условия: — Вы уверены в нарушении Ваших прав; — нарушивший Ваши права не желает исправляться либо не считает себя виновным; — договориться не получается.

Мне самостоятельно обращаться в судебный орган? Когда в деле начнет участвовать прокуратура?

Если спор является частноправовым, иными словами, касается интересов двух равных лиц – долга по договору, наследства, аренды, возврата купленного товара, возмещения морального ущерба, неправомерного увольнения, — прокуратура не имеет к делу никакого отношения. Судебный орган возбуждает дело на основании Вашего иска. Это заявление подается Вами либо Вашим представителем. Название этого процесса – исковое производство.

Прокурор инициирует судебный процесс по уголовным. В этих разбирательствах истец и ответчик отсутствуют. Имеется государственный обвинитель – прокурор — и обвиняемый.

Я – индивидуальный предприниматель, желающий подать в суд на компанию-заказчика. В какой судебный орган мне подавать заявление?

В РФ множество судов. Каждый имеет конкретную специализацию либо закреплен за некоторой территорией.

Если Вы – индивидуальный предприниматель, желающий судиться с юридическим лицом, подавайте заявление в арбитражный орган. Для понимания того, в какой именно суд нужно обращаться, сперва просмотрите договор.

Если в нем обозначен определенный судебный орган, Вашим разбирательством будет заниматься именно он. К примеру, в договоре может быть указан московский Арбитражный суд.

Если в документе такой отметки нет, необходимо подавать заявление в арбитражный судебный орган региона, где зарегистрирована компания-ответчик.

Как правило, заявление подается в судебный орган по месту нахождения ответчика. Если иск к компании – по месту ее юридического адреса.

Мы обращаемся в московский Арбитражный суд. Какие наши действия?

Сперва нужно направить претензию с указанием всех требований. Если в договоре не указано иное, Вы обязаны предоставить ответчику 30 суток на ответ. Подтверждение направления претензии и соблюдения срока необходимо предоставить в судебный орган как приложение к исковому заявлению. В противном случае Вам его вернут либо не будут рассматривать.

После этого подавайте в судебный орган иск, подписанный Вами либо Вашим представителем.

В иске должны быть описаны требования к ответчику с указанием законодательства, обстоятельств, являющихся основанием для них, а также доказательства Вашей позиции. Если спор связан с деньгами, в заявлении нужно отобразить расчет суммы взыскания, стоимость иска и расчет государственной пошлины.

Статья в тему:  Где находится мировой суд в ставрополе

Заявление подается по почте заказным письмом с перечислением вложений и уведомлением о доставке либо передается в судебную канцелярию. Другой вариант подачи заявления – в электронном виде через систему “Мой арбитр” после предварительной регистрации в ЕСИА на сайте Госуслуг. Это обеспечит автоматическое заверение скана-копии заявления простой электронной подписью, вот почему подавать иск должен тот, кто поставил подпись в личном кабинете. Оригинал заявления не потребуется, а оригиналы документов-доказательств нужно иметь при себе на заседании: суд может попросить показать их.

Прежде чем подавать заявление в арбитражный судебный орган Вам нужно отправить его копию и приложения к нему всем участникам дела. Оригинал квитанции об отправке необходимо прикрепить к иску либо предоставить на предварительном слушании.

Детальная информация о написании, оформлении заявления, приложениях к нему – в следующем материале.

Какова длительность процесса?

На это влияют сложность дела и активность его участников.

Как бы то ни было, после подачи иска в судебный орган начинается заседание: сперва предварительное (в органах общей юрисдикции – собеседование), потом основное.

Судебный орган может вынести постановление на 1-м основном заседании, а может несколько раз откладывать рассмотрение материалов в случае предоставления сторонами дополнительных доказательств и документации. При этом дело может быть отложено на 7 дней, а может и на 30: у судебных органов имеется определенный график, куда необходимо внести рассмотрение Вашего разбирательства.

Какова стоимость?

Многое определяется сложностью разбирательства и тем, какой судебный орган занимается его рассмотрением. Как бы то ни было, в стоимость дела входят государственная пошлина и юридические услуги, привлеченных юристов.

Подавая заявление, необходимо оплатить государственную пошлину. Если Вы – ответчик, пошлину платить не надо, однако в дальнейшем с Вас могут ее взыскать в случае проигрыша дела. Если разбирательство связано с деньгами, государственная пошлина пропорциональна стоимости заявления, иными словами, взыскиваемой сумме с неустойками и процентами.

Размер и формула для расчета государственной пошлины в различные судебные органы регламентируются НК РФ, однако для удобства расчета лучше делать это на сайте органа, в который подается иск.

В несколько раз больше нужно будет заплатить юристу. Издержки на его услуги могут быть очень разными. Как и государственную пошлину, с проигравшей стороны можно взыскать эту статью издержек.

Юридические услуги обязательны?

На это влияет сложность дела. Зачастую бывает сложно даже понять, что прописано в законодательстве. Если Ваша позиция не сулит выигрыша, законодательство необходимо не просто разобрать, но и истолковать выгодным способом, приложив множество доказательств.

Если Вы уверены, что сможете составить заявление, выразить свою позицию, раздобыть доказательства, определиться с тактикой, достойно выступить на заседании, — смело действуйте.

Статья в тему:  Чем отличается суд мед эксперт от криминалиста

Однако нужно помнить, что суд – это не только исковое заявление. Это еще и письменные ходатайства, заявления, жалобы, которые подаются и оформляются в определенном порядке. Основанием для всех требований и процессуальных действий должны быть правовые нормы.Если Вы оплатили юридические услуги, правом и всеми бумагами будет заниматься профессионал.

Какова вероятность выигрыша?

Каждый юрист ответит: для начала требуется изучение материалов дела. На исход спора оказывают большое влияние доказательства.

Действия судебных органов должны соответствовать законодательству. Иными словами, рассматривая дело, суд должен объективно оценить доказательства сторон, выяснить, нарушалось ли право, вынести постановление, основанное на правовых нормах, а не на том, кто лучше выступал, как справедливо или этично.

Требование возмещения морального вреда в 1 млн $ правомерно?

Требовать Вы можете столько, сколько хотите. Однако не факт, что через суд удастся взыскать эту сумму с ответчика. Актуальные законы не ограничивают размер компенсации морального ущерба. Судебный орган выносит решение по своему усмотрению.

Определяя размер компенсации морального ущерба, судебный орган учитывает степень вины ответчика, уровень и особенности физических и моральных страданий потерпевшего, принципы разумности и справедливости.

Иными словами, суд по своему усмотрению устанавливает размер компенсации морального ущерба исходя из обстоятельств спора. Вот почему важно объяснить суду, за что Вам должны выплатить 1млн $ и на каких основаниях.

Какова форма судебного постановления? Как его выполнит ответчик?

На заседании суд устно огласит резолюцию – итоги об удовлетворении иска либо об отказе в этом полностью или частично. Кроме того, станет известно, кто и как возместит судебные издержки, огласят срок и условия обжалования судебного постановления. Позже суд вынесет окончательное постановление.

Спустя месяц документ вступит в законную силу, и ответчик должен будет без промедления исполнить решение. За эти 30 дней он может его обжаловать.

При взыскании с ответчика неустойки у суда можно попросить о взыскании по день исполнения постановления. Иными словами, все то время, пока ответчик не оплачивает Вам долг по договору, на него будет начисляться неустойка.

В случае неисполнения судебного постановления Вам необходимо получить исполнительный лист и подать заявления в службу судебных приставов-исполнителей. Принудительно исполнять судебное постановление будут именно они: арестуют банковские счета ответчика, конфискуют в счет долга его собственность, выставят на продажу.

Как я понимаю, суд – орган, рассматривающий дела, любящий формальности и решающий все по закону. Что-то можно добавить?

Суд – орган власти, но постановления выносят люди. Вот почему Вы должны стремиться убедить судью в своей правоте.

Ему нужна ясная и четкая позиция. Все доказательства нужно обосновать и разжевать, как ребенку.

Даже хорошее форматирование документа играет большую роль. Судье будет удобно читать не сплошной, а разделенный на абзацы текст с обозначенными тезисами. Текст должен читаться по диагонали. Значимую роль играет даже Ваше поведение по время заседания. все статьи

Статья в тему:  У чому мораль байки ведмежий суд

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставлять комментарии.

Правительство предлагает новые основания для прекращения судом уголовного дела

Для тех, кто с этим не сталкивался, объясним — частное обвинение это одна из разновидностей обвинения. Ее особенность в том, что уголовное преследование гражданина возбуждается не прокурором или следователем от имени государства. А просто по жалобе пострадавшего человека или его близких.

Можно предъявить гражданину частное обвинение лишь по нескольким не тяжким статьям Уголовного кодекса — клевета, нанесение легких телесных повреждений, побои от того человека, которого уже за это действие однажды штрафовали.

Но в таком случае, обличать обидчика перед судьей в делах частного обвинения придется полностью частному обвинителю. Или его представителям, которыми могут быть законные представители или адвокаты. В общем, частный обвинитель — сам себе и следователь, и прокурор.

Новый законопроект говорит, что неявка в суд частного обвинителя без уважительных причин станет основанием для прекращения уголовного дела.

Подчеркнем, что автором такого законопроекта выступило правительство. Поправки предлагается внести в статью 24 УПК («Основания отказа в возбуждении уголовного дела или прекращения уголовного дела») и статью 249 УПК («Участие потерпевшего»).

Законопроект появился не сам по себе. Он подготовлен с учетом решения Конституционного суда, которое он вынес весной этого года. В постановлении от 13.04.2021 Конституционный суд признал не соответствующими Основному Закону страны несколько статей УПК.

По мнению Конституционного суда, прекращение дела, если обиженный не пришел на суд, способно повлечь негативные последствия для самого жалобщика. Потому что его можно было привлечь к административной, дисциплинарной или материальной ответственности. Решение о прекращении дела реально было использовать против самого заявителя.

Напомним, что сейчас основанием для прекращения уголовного дела является отсутствие события преступления, состава преступления, истечение сроков давности, смерть подозреваемого или обвиняемого и отсутствие заявления потерпевшего.

Процедура таких дел не сложная. Дело частного обвинения человек относит непосредственно мировому судье с копиями по числу граждан, против которых он считает, что надо возбудить уголовное дело. Часто потерпевший очень мало знает об обидчике, куда меньше, чем требуется для привлечения его к уголовной ответственности. В этом случае мировой судья отказывает в принятии заявления и отправляет его руководителю следственного органа или начальнику органа дознания, чтобы те добавили необходимое.

Важный момент — если все документы в порядке, то судебное разбирательство должно быть начато не раньше трех и не позднее 14 суток со дня поступления в суд заявления.

Потом в течение недели мировой судья должен вызвать того, против которого подано заявление, ознакомить его с материалами уголовного дела, вручить копию поданного заявления, разъяснить права подсудимого и выяснить, кого необходимо вызвать в суд в качестве свидетелей защиты.

Статья в тему:  Что решение суда должно быть исполнимым

Очень часто человек, против которого подано заявление, приносит в суд встречное заявление, которое может быть соединено в одно производство с первоначальным, при этом рассмотрение дела может быть отложено на срок не более трех суток.

Во время подготовки и проведения суда мировой судья по ходатайству сторон может оказать им содействие в собирании таких доказательств, которые не могут быть получены ими самостоятельно. А еще судья обязан объяснить сторонам возможность примирения. В случае поступления заявлений о примирении производство по уголовному делу по постановлению мирового судьи прекращается.

В таких делах есть несколько моментов, которые следует знать.

Во-первых, при оправдании подсудимого суд вправе взыскать издержки полностью или частично с того, кто пожаловался. Во-вторых, в случае прекращения дела примирением сторон к подсудимому может быть предъявлен гражданский иск о возмещении морального и материального ущерба. Постановление о прекращении уголовного дела станет одним из доказательств по гражданскому делу. В-третьих, дело частного обвинения может быть возбуждено следователем и при отсутствии заявления потерпевшего, если преступление совершено против слабого, инвалида или беспомощного.

3.3. Церковні, третейські та доменіальні суди

Із другим періодом княжої доби пов’язані виникнення й розвиток ряду інших судових органів. Передусім слід приділити увагу церковному суду, який, хоча й виник після прийняття християнської віри ще наприкінці X ст., однак тривалий час майже не залишав письмових відомостей про своє існування. При цьому текст Церковного статуту Володимира зазнав значних змін і доповнень і, хоча дійшов до нас у багатьох списках, не піддається історичній реконструкції. Тому встановити ні первісний текст, ані точний час створення Статуту зараз неможливо. Немає переконливих відомостей і про склад церковного суду. Ймовірно, в основу було покладено візантійський зразок, однак упевнено це стверджувати важко, враховуючи доволі вільне ставлення давньоруських церковних ієрархів до церковних канонів, що відобразилося в їхніх працях як публіцистичного, так і нормативного, характеру.

На відміну від княжого суду в церковній сфері існувала чітка ієрархія, заснована на ієрархії церковного управління. Судові функції були лише додатком до інших функцій відповідних адміністративних органів. У межах церковних округ уся повнота судової влади належала вищому місцевому ієрарху. Найважливіші справи, як-от суд над окремими ієрархами, найважливіші справи віри тощо належали до компетенції митрополичого суду. В межах окремих єпархій справи були підсудні єпископам, але безпосередньо судовий розгляд могли вести призначені ними заступники. За потреби судові функції могли виконувати рада ієреїв, єпископська рада чи помісний собор. Зазвичай це робилося за потреби апеляційного розгляду справи, наявність якого була яскравою відмінністю від суду світського.

Перші церковні суди, ймовірно, розглядали винятково церковні справи. Проте невдовзі вони були наділені й компетенцією в справах світських. Знову маємо підкреслити, що і Церковний статут Володимира, і Церковний статут Ярослава дійшли до нас у багатьох редакціях і переважно в доволі пізніх списках, що ускладнює дослідження еволюції юрисдикції церковних судів у світських справах. Можна лише припустити, що розширення відбувалося переважно за рахунок сфери шлюбно-сімейних і спадкових відносин. Що ж до злочинів проти церкви та віри, то тут відбулися формалізація та докладніше закріплення тих складів злочинів, які за своєю сутністю й раніше підлягали церковному суду.

Статья в тему:  Как забрать вещественные доказательства после суда

Важливою особливістю Статуту князя Ярослава є традиціоналізація покарань за підвідомчі Церкві злочини, де жорсткі тілесні покарання або ув’язнення замінені на типову для Русі систему штрафів. Однак такі зміни призвели до набуття церковним судом фіскальної ролі, а отже й до поширення на церковний суд тих негативних рис суду світського, з якими так жорстко боролася Церква. Недарма наприкінці XIV — на початку XV ст. митрополитам довелося виступати з підтвердженням заборони церковним людям судитися в світських судах[159]. Крім того, дедалі частіше справи спрямовувалися на розгляд єпископським намісникам, які могли і не належати до духовних осіб. Згодом у Великому князівстві Володимирському цих посадовців називали митрополичими чи владичими боярами. Втім, на таких суддів покладали переважно справи світського характеру, а також доменіального судочинства.

Також у XIII–XIV ст. виникає т. зв. вобчий суд, в якому суддями були представники від князя та від церкви. Такі суди відбувалися, якщо спір виникав між особами різної юрисдикції. З другої половини XIV ст. маємо відомості про ще два різновиди «вобчих» судів: (1) міжкнязівські, що вирішували прикордонні справи і до складу яких входили судді від обох князівств, та (2) спільні княжі та доменіальні суди, що вирішували справи між вільними жителями князівств і господськими людьми. Можливо, такі суди виникли ще на межі XIII–XIV ст.

Окремо слід зупинитися ще на одному виді судів, який виник наприкінці княжої доби. Це доменіальний суд землевласників над феодально-залежними особами, які проживали на їхніх землях. Поява цих судів пов’язана з посиленням феодальних інститутів. Поки землевласники осаджували на своїх землях винятково холопів, питання надання їм судових повноважень не ставилося, оскільки холоп був рабом. Однак виникнення та розвиток різних форм залежності спричинило потребу надати феодалам права суду над їхніми людьми. Таке право надавалося великим феодалам-землевласникам через відповідні судові імунітети, якими князь забороняв своїм намісникам і тіунам судити людей відповідного феодала або дозволяв такий суд лише в його, феодала, присутності.

Проте інститут судових імунітетів набув поширення дещо згодом, у другій половині XIV–XV ст. У княжу добу адресатами імунітетів були переважно монастирі, хоча широта таких пожалувань є і досі не до кінця зрозумілою, оскільки збереглося доволі мало текстів відповідних привілеїв та й автентичність деяких із них залишається під сумнівом.

Статья в тему:  Московский областной суд как проехать

Судоустрій Речі Посполитої

У ранньосередньовічній Польщі судами першої інстанції були суди гродових комісів, які управляли гродовими округами. У ХІІ ст. гродові округи стали каштеляніями, а їх управителі – каштелянами. Каштеляни поряд із судовими, здійснював і військові, фінансові, господарські та поліційні функції. Каштелянський суд вирішував справи шляхти, вільних і феодально-залежних людей. Предметна підсудність цього органу охоплювала цивільні та кримінальні справи. Протягом ХV ст. ці суди перестають діяти у зв’язку з формуванням нової судової системи. У 1435 р. в Польському королівстві відбулася судова реформа, згідно якої вводилися земські, гродські та підкоморські суди. У Великому князівстві Литовському відповідна реформа відбулася лише у 1564-1566 рр.

Земські суди– сформувалися внаслідок реформування придворних судів, існуючих раніше в провінціях. Кожне воєводство (земля) мало свій земський суд. Який складався із судді, підсудка, їх заступників, писаря та коморників. Засідання відбувалося у визначений термін, який називався рочками. Члени земського суду систематично об’їжджали територію, і як наслідок виникли так звані судові повіти. Земський суд був колегіальним, виборним органом. Кандидатів у судді і підсудків рекомендували королю земські сеймики, вони ж обирали асесорів.

Земський суд розглядав справи в присутності 5-6 асесорів-шляхтичів. Спочатку сесії земських судів відбувалися кожних два тижні, потім кожних чотири. Після прийняття 1454 р. Нешавських статутів земські суди проводили щорічно по чотири сесії. Сесії проводилися почергово у різних землях.

До підсудності земського суду належали всі цивільні справи осілої (місцевої) шляхти: майнові спори, справи про спадщину, грошові спори. Канцелярія земського суду користувалась правом “вічності” – полягало у тому, що вписаний канцелярією в актову книгу земського суду документ, отримував юридичну силу.

Гродські суди – розглядали кримінальні справи шляхти. Цей суд сформувався у Польському королівстві внаслідок еволюції судових повноважень старост у ХІV ст., зазвичай гродський суд створювався у кожному повіті, або обслуговував декілька повітів. Гродські суди отримали назву від того, що проводили свої засідання в гродах (замках). Їх очолювали старости, від чого ці суди часто називали гродськими або старостинськими.

До підсудності гродського суду належало розгляд кримінальних справ міщан, осілої шляхти про підпал, грабіж на дорозі, напад на дім, зґвалтування та ін.

У зв’язку з тим, що гродські суди засідали майже рік, а земські суди декілька разів на рік, гродські суди перейняли і частину цивільних справ. Зареєстровані гродським судом документи необхідно було засвідчити ще і в земському. З ХVI ст. гродські суди отримали право “вічності”. Відтоді документи набували юридичної сили після засвідчення їх у гродському суді. Старостам і суддям допомагали писарі, які вели гродські книги, де записували винесені у справах, вироки, угоди, заяви приватних осіб.

Статья в тему:  Как найти ухвалу суда

Підкоморський суд – починає формуватися у другій половині ХIV ст. Спочатку для вирішення земельних питань на місце межових спорів надсилали уповноважених двору, які виступали від імені володаря. З часом у ролі судді починає виступати надворний підкоморій – придворний, до повноважень якого спочатку входила охорона королівської особи і нагляд за особистими помешканнями польського короля та його скарбницею.

Керівництво підкоморським судом здійснював підкоморій, його заступник (коморник). Розглядав справи про земельні спори шляхти з обов’язковим виїздом на місце спору, де необхідно було встановити певні юридичні факти, наприклад, визначити межі володіння земельними наділами тощо. Акт розмежування здійснювався в присутності свідків та “людей добрих”. Специфічною ознакою підкоморського суду було те, що він не мав власного приміщення, засідаючи завжди безпосередньо на місці спору.

З 1434 р. по 1569 р. вищою судовою та єдиною апеляційною інстанцією були королівські судикоролівський трибунал (коронний трибунал); королівський сеймовий суд; королівський суд асесорів; суд референдаріїв; суд великого маршалка; комісарський суд.

Королівський трибунал – вважався джерелом найвищої справедливості. Йому були підсудні всі справи, що стосувалися порушення шляхетських прав і привілеїв, а також справи, які король бажав узяти до свого провадження. Польський король судив там, де перебував. Якщо він перебував у своїй резиденції (в Кракові), то такий суд називався придворним (за участю асесорів). Якщо ж король приїжджав до якоїсь землі, то місцеві суди відразу ж призупиняли діяльність, усі судді з’їжджалися туди, де перебував король.

Власний королівський трибунал складався з чотирьох суб’єктів: король, асесори, земство і рефендарів. У 1578 р. замість королівського суду було утворено іншу найвищу інстанцію – коронний трибунал. Коронний трибунал – став вищою апеляційною інстанцією, яка складалася з 33 членів – 27 представників від шляхти і 6 – від духовенства.

Королівський сеймовий суд(суд державного сейму) – розглядав злочини проти держави, посадові злочини, образу короля та ін. Засідав у період роботи сейму. Головував на ньому сам король. Участь у ньому короля була обов’язковою, оскільки прибуття його на сейм було умовою відкриття судового провадження, а його вихід із сейму спричинював зупинення розгляду справи. Суд державного сейму був також апеляційною інстанцією. Статут 1507 р. надавав йому право переглядати і в разі необхідності скасовувати рішення власного королівського суду у справах про купівлю майна короля.

Королівський суд асесорів – розглядав справи, що стосувалися населення міст, розташованих у королівських вотчинах. Судочинство здійснював коронний канцлер. Його основним завданням було заміщення у разі потреби власного (надвірного) королівського суду.

Суд рефендаріїїв – розглядав спори між збирачами податків із королівських вотчин і селянами, які на них проживали і працювали.

Суд великого маршалка – розглядав справи про порушення правопорядку і спокою у столиці Польської Корони.

Статья в тему:  Сергиево-посадский городской суд как доехать

Комісарський суд – був судовим органом уповноважених королем осіб, спеціально призначених для розгляду конкретної справи. До компетенції комісарського суду належали найскладніші справи: спори між станами про привілеї і права; скарги на урядовців; тяжкі злочини проти держави і короля, суду; фінансові злочини; справи стосовно королівських маєтків, регалій і прибутків.

Церковні суди: духов­ний і доменіальний. Духовні суди розглядали справи про порушення догм християнської віри, церковних обрядів, про розірвання шлюбу, подружню невірність, майнові суперечки між подружжям, справи про спадщину тощо. Доменіальний суд розглядав різні цивільні й кримінальні справи підвладних церкві людей (переважно селян, що жили на церковних землях). Аналогічними правами наділялися мо­настирські суди. Судові функції в церковних судах виконували єпископи і консисторський суд митрополита.

Магістрати і рату­ші виконували роль суддів у самоврядних містах. Розглядали як цивільні так і кримінальні справи. У магістратських судах цивільні справи розглядала Рада на чолі з бургомістром, а кримінальні – Лава, на чолі з війтом. Найтяжчі кримінальні справи (убивство, замах на життя шляхтича, зґвалтування, розбій, підпал) розглядала магістратська Рада з міським старостою.

У ратушних судах справи розглядали війт або бургомістр. Засідання міських су­дів відбувалися двічі на тиждень. Крім того самоврядними судами були поточний і виложений суди. Поточний суд збирався за потребою, але не пізніше як на третій день після подання заяви. До нього входили лентвійт (заступник війта), до 4-х бургомістрів, кілька радців і лавників. Виложений суд – діяв під гологуванням війта, збирався тричі на рік, і кожна сесія тривала до 2 тижнів. Вирішував майнові спори, розглядав кримінальні та цивільні справи.

Стосовно залежних селян, магнати і шляхта мали у своєму розпо­рядженні вотчинні суди, де власники живих душ самі чинили право­суддя або доручали цю функцію управителям і державцям своїх ма­єтків.

Функції суддів на Запорізькій січі виконували всі представники старшини. У найважливіших випадках справа виносилася на суд всього коша, а його рішення фіксувалися в документах.

Кошовий отаман – був вищим судовим органом і вищою апеляційною ін­станцією у справах військової старшини та паланкових полковників.

Основні функції щодо здійснення правосуддя покладалися на військового суддю. У своїх рі­шеннях військовий суддя керувався звичаєвим правом козаків і тра­диціями. Винних судили швидко і неупереджено. Військовий суддя розглядав кримінальні та цивільні справи, але найбільш складні й значущі він передавав для остаточного розв’язання кошовому отаманові або військовій раді.

Військовий писарперіодично доповідав присутність старшини на раді й оповіщав учасників процесу. Військовий осавулздійснював слідство, стежив за виконан­ням вироків, розглядав на місці дрібні скарги. Військовий довбишбув помічником осавула і приставом під час екзекуцій. Курінні отамани та паланкові полковники часто виконували роль суддів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Источники:

http://www.advgazeta.ru/mneniya/chastnye-opredeleniya-kak-sposob-ukrepleniya-zakonnosti/

http://alrf.ru/articles/chto-takoe-sud-i-zachem-on-nuzhen/

http://rg.ru/2021/09/26/pravitelstvo-predlagaet-novye-osnovaniia-dlia-prekrashcheniia-sudom-ugolovnogo-dela.html

http://law.wikireading.ru/hOzKnNCjgL

http://studopedia.com.ua/1_348175_sudoustriy-rechi-pospolitoi.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector