0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Що таке окружні суди

Система судів України, їхні функції та повноваження

Система судів загальної юрисдикції України складається з 3-х ланок:
· перша ланка – районні суди (міські суди на правах районних), міжрайонні (окружні) суди, військові суди гарнізонів;
· друга ланка – обласні (Київський, Севастопольський міські суди), Верховний Суд Автономної Республіки Крим, міжобласний суд, військові суди регіонів та Військово-Морських Сил;
· третя ланка – Верховний Суд України, до складу якого входить військова колегія, що наділена відповідними повноваженнями.
Ст. 125 Конституції України створення надзвичайних, особливих та інших судів не допускається.
Повноваження районного (міського) суду:
· розглядає всі цивільні і кримінальні справи, за винятком справ, віднесених законом до відання інших судів;
· у випадках, передбачених законодавством України, розглядає справи про адміністративні правопорушення;
· вивчає та узагальнює судову практику, надає правову допомогу товариським судам, а також здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.
До складу судів першої ланки входять:
· голова;
· заступник (заступники) голови;
· судді;
· завідуючий канцелярією;
· секретарі судових засідань;
· судові виконавці;
· технічні працівники.
Для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними (міськими) судами, до яких обрано недостатню кількість суддів, утворюються міжрайонні (окружні) суди, до яких можуть входити декілька районних (міських) судів. Згідно з Конституцією України суди, у тому числі і міжрайонні (окружні), утворюються Президентом України.
Міжрайонний (окружний) суд розглядає справи у складі трьох суддів районних (міських) судів.
Міжрайонні і прирівняні до нього суди є судами лише першої інстанції. Вони розглядають справи по суті з винесенням вироків, рішень, ухвал, постанов.
Згідно зі ст. 17 Кримінально-процесуального кодексу України кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду. Кримінальні справи щодо злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.
Саме для забезпечення колегіальності розгляду таких справ були створені міжрайонні (окружні) суди.
Голова міжрайонного (окружного) суду призначається за спільним рішенням міністра юстиції та Голови Верховного Суду України з числа голів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.
Голова міжрайонного (окружного) суду має такі повноваження:
· головує в судових засіданнях або призначає для цього одного з суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду;
· вирішує питання про відвід судді, який одноособово розглядає справу;
· утворює склад суду з числа суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.
Розподіл обов’язків між суддями районного (міського) суду можливий за принципами:
· зональний або територіальний, коли суддя вирішує справи, що виникли на закріпленій за ним території району чи міста;
· предметний або функціональний, коли суддя спеціалізується лише на цивільних чи лише на кримінальних справах;
· предметно-зональний, коли суддя спеціалізується тільки на цивільних чи кримінальних справах у межах закріпленої за ним території;
· біжучий, коли справи розглядаються таким чином: кримінальні – по черзі, що доручені головою суду, а цивільні –суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян.
У судах першої ланки функціонує робочий апарат районного (міського) суду, до якого входять:
Апарат районного (міського) суду:
· завідуючий канцелярією (старший секретар);
· помічник (помічники) голови суду;
· консультант (консультанти) суду;
· секретар суду;
· секретарі судових засідань;
· діловод та інші.
Судові виконавці
До складу районного (міського) суду раніше входили судові виконавці. На них покладалося виконання рішень, ухвал і постанов з цивільних справ, виконання вироків, ухвал і постанов з кримінальних справ у частині майнових стягнень, а також інших рішень і постанов у передбачених законом випадках.
Нині посади судових виконавців районних (міських) судів ліквідовані. Разом з тим у складі районних управлінь юстиції створені відділи державної виконавчої служби, до якої входять державні виконавці. Вони є державними службовцями, і їх функції розширені та конкретно регламентуються.
Відповідно до Закону “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року державною виконавчою службою підлягають виконанню:
— рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;
— вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень;
— вироки судів у частині позбавлення права займати посади або займатися певною діяльністю;
— постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;
— мирові угоди, затверджені судом;
— рішення, ухвали, постанови арбітражних судів;
— виконавчі написи нотаріусів;
— рішення Конституційного Суду України у випадках, передбачених законом;
— не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;
— рішення третейських судів відповідно до законів України;
— рішення комісій у трудових спорах;
— постанови, винесені органами (посадовими особами), які уповноважені законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
— рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених законом випадках;
— рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
— рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;
— постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу;
— рішення інших державних або недержавних органів у випадках, передбачених законом.

Статья в тему:  Как ответить на вопрос почему я хочу работать в суде

73)Правовий статус суддів в Україні.

Правовий статус суддів — це сукупність їх прав та обов’язків, закріплених та гарантованих законом. Правосуддя в Україні здійснюють професійні судді, а в окремих випадках передбачених законом присяжні та народні засідателі. Однак розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють лише професійні судді, які є носіями судової влади в Україні.
Характеризуючи статус суддів слід враховувати встановлене Законом “Про судоустрій” положення про єдність статусу для всіх суддів України незалежно від того, в якому суді вони працюють. Єдність статусу суддів забезпечується: єдиними в цілому вимогами до кандидатів на посаду судді; порядком наділення суддів повноваженнями; сукупністю прав та обов’язків суддів; незалежністю суддів і недопущення втручання у їх діяльність; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; засобами правового, соціального, матеріального забезпечення суддів; недопущенням зайняття інших оплачуваних посад, за винятком випадків, передбачених законом. Однак законом допускається відмінність в обсягу повноважень суддів залежно від віднесення суду до конкретної судової ланки чи до певної судової інстанції, а також від місця конкретного суду в судовій системі України ( наприклад судді Конституційного Суду України, судді Верховного Суду України та судді вищих спеціалізованих судів).
Судді мають для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України, наприклад вчиняють процесуальні дії з метою ефективного та швидкого розгляду справ тощо.
Окрім цього у своїй професійній діяльності судді зобов’язані:
1) при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції і Законів України, забезпечувати повний, всебічний і об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом термінів;
2) дотримуватись політичного нейтралітету, не займати інші оплачувані посади, а також додержуватись службової дисципліни і розпорядку роботи суду;
3) Не розголошувати дані, що становлять державну, військову, службову, комерційну і банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян й інші відомості, про які вони довідалися при розгляді справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийняте рішення про закрите судове засідання; у Кодексі професійної етики судді ( затверджено V з’їздом суддів України 24.10. 2002р.) зазначається, що суддя не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.
4) Не допускати вчинків і будь – яких дій, що ганять звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості і незалежності. Суддя не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи інтересах інших осіб, суддя повинен підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні; при здійсненні правосуддя суддя повинен виявляти тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Статья в тему:  Хамовнический суд как добраться

Окружні суди

Окружні суди — раздел Право, Огляд системи правосуддя Сполученого Королівства. Система судів Англії та Вал її За Структурою Федеральної Судової Влади Сполучені Штати Та Їхні Території Под.

За структурою федеральної судової влади Сполучені Штати та їхні території поділено на 94 судові округи. Штат не являє собою один такий округ. У найбільших за терито­рією та населенням штатах існує кілька округів, названих за їх географічним положенням (наприклад, Південний округ штату Нью-Йорк). Проте здебільшого судові округи не пере­тинають кордонів штатів.

У кожному окрузі існує окружний Федеральний суд Спо­лучених Штатів (англ. US District Courts). Ці 94 суди є ос­новними судами федеральної судової системи загальної

юрисдикції. У кожному з них працює щонайменше двоє суд­дів, у багатьох випадках — чотири—вісім, а в найбільш на­селених округах — понад два десятки (наприклад, Півден­ний округ штату Нью-Йорк має 27 федеральних судів). Зва­жаючи на те, що кожний округ відповідає цілому штатові або більшій його частині, суд, як правило, проводить засідан­ня у кількох містах округу (наприклад, окружний суд Схід­ного округу штату Вірджинія, до якого належить східна половина штату, засідає в Ричмонді, Норфолку та Олек­сандрії).

Федеральний устрій США є причиною не тільки історич­них, а й функціональних особливостей федеральних і штат­них судів. Юрисдикція у системі американського судочин­ства означає обсяг справ, що їх згідно з повноваженнями має розглядати відповідний для певної території суд. Феде­ральні суди мають юрисдикцію над справами, які торкаються федеральної конституції та цивільних і кримінальних зако­нів, схвалених Конгресом США, що мають назву статутів і розповсюджуються на території всієї держави.

Федеральні окружні суди в основному діють як суди пер­шої інстанції, переважно розглядають справи, що стосуються федеральних законів. У таких справах позивач посилається на Конституцію, акт Конгресу або угоду. Більшість позовів, що грунтується на Конституції, апелює до чотирнадцятої по­правки щодо правильного ведення процесу та різних можли­востей захисту Тякі позови, як правило, подаються проти державних службовців, установ штатів та офіційних осіб міст і округів. Позивачі прагнуть грошової компенсації або відповідної судової постанови.

Статья в тему:  Как понять призначено склад суду

Позови, що грунтуються на федеральних статутах, зай­мають найбільше місце в діяльності федеральних судів. Знач­на кількість регулюючих статутів, прийнятих Конгресом за останнє десятиріччя, дає громадянам змогу позиватися не лише з порушень, які вони зазнали, а й з приводу можливих порушень. Статути регулюють широке коло проблем, серед яких умови праці, комунальні й житлові послуги, голосуван­ня, особиста небезпека, охорона здоров’я, фінансові опера­ції, засоби масової інформації, транспорт та охорона довкілля.

Численні позови до федеральних судів грунтуються на положеннях попередніх статутів. Федеральне законодавство охоплює таке коло справ, як-то: антитрестівські питання, ви-

Судова система США

робничі відносини, податки на прибуток, соціальне забезпе­чення та громадянські права. Різні статути передбачають і різні компенсації: у деяких справах суд присуджує відшкоду­вання збитків, в інших виноситься тільки судова постанова, а іноді те й те разом. Хоч закони штатів донині регулюють чимало аспектів приватного та повсякденного життя, дедалі більшої ваги набувають федеральні закони й у цій сфері.

Федеральні суди розглядають також справи стосовно до­говорів, послів, морського міністерства та питань юрисдикції у морських водах, спорів між двома штатами, а також спра­ви, в яких однією зі сторін є Сполучені Штати Америки.

Крім того, федеральні суди можуть розглядати справи, в яких позивач і відповідач живуть у різних штатах, а сума, що є предметом суперечки, перевищує 50 тис. доларів. Ос­таннє називається «юрисдикцією відмінностей» — метод, згідно з яким справу розглядає «нейтральний» федеральний суд. Майже в усіх таких справах верховенство має закон штату, і федеральний окружний суд у більшості випадків за­стосовує закон того штату, де він засідає. Є тільки два ви­нятки з правила, що регулює питання юрисдикції, пов’язані з різним громадянством сторін: федеральні суди не уповно­важені розглядати справи щодо сімейних стосунків (розлу­чення, суперечки про батьківські права тощо) та померлих осіб.

Хоч в окружному суді може бути кілька суддів, під час розгляду кожної справи головує один суддя. У цивільних справах з питань грошових компенсацій Конституція на ви­могу однієї зі сторін гарантує право на суд присяжних. Іноді за статутом таке право надається і в інших справах. Якщо сторони відмовилися від права на суд присяжних або таке право не надано Конституцією чи статутом, розгляд обста­вин та застосування закону покладається на суддю.

Статья в тему:  Как доказать в суде что коммунальные услуги не предоставлялись

У федеральних окружних судах також можуть розгляда­тись в апеляційному порядку рішення судів з банкрутства (про це докладно буде викладено при аналізі діяльності суду про банкрутство), а також акти суддів-магістратів при феде­ральних окружних судах, які стосуються питань проведення підготовчого слідства і всіх заходів у зв’язку з цим.

Основний захист особи та власності регулюється кримі­нальними законами штатів. Злочини федерального рівня, тобто ті, що визначено актом Конгресу, належать до сфери

особливої уваги федерального уряду — торгівлі між штата­ми, національної безпеки, викрадення людей, шахрайства, зловживання поштою для злочинних цілей, пограбування банків, рекету та деяких злочинів, пов’язаних з наркотика­ми. Вони розглядаються тільки окружним федеральним су­дом. Кримінальні обвинувачення, за винятком правопору­шень, розглядає журі присяжних, якщо обвинувачений не відмовляється від цього права.

В окружних судах є підлеглі судові службовці, яких на­зивають федеральними суддями-магістратами. Компетенція цих службовців у федеральній судовій системі схожа на ком­петенцію судів обмеженої юрисдикції у судовій системі шта­тів. Утім, рішення суддів-магістратів вважаються рішеннями окружного, а не суду нижчої інстанції.

2. Окружні адміністративні суди та підсудність їм адміністративних справ.

Система окружних адміністративних суді – це сукупність усіх окружних адміністративних судів, заснованих на єдиних засадах організації та діяльності, що здійснюють судову владу щодо розгляду і вирішення справ адміністративної судової юрисдикції.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:

1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;

2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;

3) щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб’єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради У

Білет №27

1. Критерії систематизації принципів адміністративного процесу.

Найчастіше у науковій юридичній літературі зустрічається класифікація принципів на: 1) загальноправові, тобто принципи, що поширюються без винятку на всі галузі національного права (наприклад, принципи свободи, справедливості, рівності, гуманізму, демократизму, верховенства права та законності [8, с. 147-150; 13, с. 31-57]); 2) міжгалузеві — діють у межах кількох галузей права; 3) галузеві — керівні начала, що функціонують виключно у межах однієї конкретної галузі права До загальних принципів адміністративного судочинства, що знайшли своє місце і в КАС України, слід зарахувати принципи верховенства права і законності. До міжгалузевих принципів належать: а) принцип рівності усіх учасників процесу перед законом і судом; б) принцип гласності судового розгляду; в) принцип змагальності; г) принцип диспозитивності. До галузевих принципів належить принцип офіційного з’ясування обставин у справі (принцип офіційності). Такі особливості в адміністративному судочинстві зумовлені предметом адміністративної юрисдикції та завданням адміністративного правосуддя. У загальній теорії права існує класифікація принципів і за способом їх матеріалізації у праві, зокрема: а) закріплені у нормативно- правових актах шляхом безпосереднього їх формулювання в нормах чи приписах права (текстуальне закріплення); б) шляхом виведення принципів права із змісту нормативно- правових актів (змістовне закріплення). Така класифікація принципів має право на існування і в адміністративно-процесуальній науці, оскільки дає змогу підкреслити важливе процесуальне значення окремих конституційних принципів адміністративного процесу. Важливою особливістю сучасного етапу розвитку правотворчості в Україні можна вважати те, що все більше нормативно- правових актів передбачають окремі статті, у яких встановлюються принципи організації, функціонування і співвідношення соціальних інституцій. Прикладом цього можна вважати закріплення принципів адміністративного судочинства у кодифікаційному акті, що сприяє найбільш правильному їх застосуванню і тлумаченню. Таким чином, на виконання вищеназваних конституційних принципів, а також з метою їх конкретизації стосовно правосуддя в адміністративних справах законодавець сформулював відповідні принципи у ст. 7 чинного КАС України. Іншим способом вираження принципів права є їх змістовне закріплення, тобто виведення принципів із змісту норм права. Такі принципи є більш абстрагованими, за їх допомогою можна врегульовувати найшир- ше коло суспільних відносин. Вони виражають переважно загальні напрями, тенденції правового регулювання. Проте за жодних обставин не можна принижувати їх значення. У механізмі правового регулювання вони виступають у діалектичній єдності з принципами, які набули текстуального вираження. Так, принципи законності та справедливості притаманні будь-якому інституту права, навіть якщо вони текстуально не закріплені у відповідній галузі законодавства. Схожої точки зору щодо запропонованої класифікації дотримуються і сучасні вчені-проце- суалісти Р. Куйбіда та В. Шишкін, які поділяють принципи адміністративного судочинства за способом закріплення на: а) писані (конституційні та законодавчі); б) неписані. Отже, можна зробити висновок, що у процесі свого становлення та розвитку конституційні принципи адміністративного судочинства після їх закріплення в законодавстві набули всіх властивостей і функцій принципів права, а саме: а) вони нормативно-регулятивні, загальні, обов’язкові, об’єктивно зумовлені, історичні та ідейно-політичні категорії; б) їх соціальною функцією є регулювання правовідносин, які складаються під час вирішення публічно-правових спорів. Аналіз наведених підходів до виділення тих чи інших критеріїв класифікації принципів адміністративного судочинства дає змогу зробити висновок про те, що їх поділ може будуватися як на загальних, так і на функціональних ознаках. Як наслідок, усі вищенаведені класифікації принципів теоретично є виправданими, адже вони переслідують ті або інші прагматичні цілі. Отже, немає ніякого сенсу в пошуку різниці між судженнями окремих авторів. Проте, вважаємо, що доцільною є така класифікація принципів адміністративного процесу, яка б мала не тільки теоретичне, а й практичне спрямування, тобто надавала б можливості її практичного застосування. Правильним було б здійснити класифікацію принципів адміністративного судочинства за такими критеріями: 1) за сферою поширення: загальноправові, галузеві, міжгалузеві; 2) за способом нормативного закріплення: принципи, закріплені у Конституції України або у законодавчих нормативно- правових актах, і принципи, які реалізуються в судовій практиці і виводяться із положень законодавства про адміністративне судочинство; 3) за об’єктом впливу: принципи, що визначають процесуально-правову діяльність адміністративного суду, і принципи, що визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі (сторін, третіх осіб, представників сторін і третіх осіб); 4) за предметом правового регулювання: а) принципи організації правосуддя (судоустрою і судочинства), а також функціональні (принципи процесуальної діяльності — судочинства); б) принципи, які визначають зміст процесуальної діяльності (офіційне з’ясування всіх обставин справи, диспози- тивність, змагальність тощо); в) принципи, які визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (гласність, відкритість). Запропонована класифікація дає змогу уникнути суперечностей у термінології і належним чином сприймати особливості оновленого адміністративно-процесуального законодавства.

Статья в тему:  Как сдать документы в канцелярию суда

Глава 2. Місцеві суди Стаття 21. Види і склад місцевих судів

Глава 2. Місцеві суди

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

1) місцеві загальні суди (районні, районні або міжрайонні у містах, міські та міськрайонні суди);

2) окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ;

3) окружні адміністративні суди.

2. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких обирають голову суду. У місцевому суді, який складається більш ніж з п’ятнадцяти суддів, обирають також заступника голови суду.

Стаття 22. Повноваження місцевого суду

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи і справи про адміністративні правопорушення.

3. Окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ розглядають цивільні і кримінальні справи.

4. Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи.

5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Стаття 23. Суддя місцевого суду

Стаття 24. Голова місцевого суду

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

3) повідомляє Раду суддів України, а також через веб-сайт суду про наявність вакантної посади в суді впродовж п’яти днів з дня утворення такої вакантної посади;

4) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

5) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду;

Статья в тему:  Где в тока бока суд

6) видає наказ про скерування суддів суду до Національної школи суддів України для підвищення кваліфікації відповідно до графіка, затвердженого зборами суддів;

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Голова місцевого суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

3. У разі відсутності голови місцевого суду виконання його обов’язків здійснює заступник голови суду, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

Стаття 25. Заступник голови місцевого суду

Глава 3. Апеляційні суди

Стаття 26. Види і склад апеляційних судів

2. Апеляційними судами з розгляду цивільних справ, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Автономної Республіки Крим.

3. Апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

4. До складу апеляційного суду входять судді, що відповідають вимогам частини другої статті 62 цього Закону і пройшли відповідний конкурс, з числа яких обирають голову суду та його заступника.

Стаття 27. Повноваження апеляційного суду

1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, вносить до відповідного вищого спеціалізованого суду пропозиції щодо вдосконалення судової практики;

3) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Стаття 28. Суддя апеляційного суду

Стаття 29. Голова апеляційного суду

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить Голові Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

Статья в тему:  Кто может быть представителем в суде по административным делам

3) повідомляє Раду суддів України, а також через веб-сайт суду про наявність вакантної посади в суді впродовж п’яти днів з дня утворення такої вакантної посади;

5) забезпечує виконання рішень зборів суддів суду;

6) організовує вивчення та узагальнення судової практики;

7) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів суду;

8) видає наказ про скерування суддів суду до Національної школи суддів України для підвищення кваліфікації відповідно до графіка, затвердженого зборами суддів;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Голова апеляційного суду видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

3. У разі відсутності голови апеляційного суду його адміністративні повноваження здійснює заступник голови суду, а в разі відсутності заступника голови суду – суддя цього суду, який має триваліший стаж роботи на посаді судді.

Укрупнення судів: проблеми і перспективи

Автор: Redaktor. Posted in Новини

Передбачена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» судова реформа незабаром перекроїть карту судів в Україні. Окрім ліквідації вищих спеціалізованих судів зміни мають торкнутися судів першої інстанції, що об’єднають під своєю юрисдикцією кілька районів з одним, центральним судом.Удіючійсудовій реформі в Україні ключовим фактором є створення незалежного та справедливого суду, діяльність якого відповідатиме європейській системі цінностей та буде спрямована на захист прав людини. Чи стане пропозиція Президента України щодо укрупнення судів дієвою – покаже час.Докладніше про це у статті О. Кривецького «Громадська думка про право творення», 2018, №1(145).

О. Кривецький, влас. кор. НЮБ НБУВ

Укрупнення судів: проблеми і перспективи

Кривецький О. Укрупнення судів: проблеми і перспективи [Електронний ресурс] / О. Кривецький // Громадська думка про правотворення. – 2018. – № 1 (145). – С. 18–21. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/dumka/2018/1.pdf. – Назва з екрана.

Судова реформа, яку передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», незабаром перекроїть карту судів в Україні. Окрім ліквідації вищих спеціалізованих судів (Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України), зміни мають торкнутися судів першої інстанції, а саме: замість районних, міжрайонних, міських судів буде створені місцеві окружні суди, що об’єднають під своєю юрисдикцією декілька районів з одним, центральним судом.

Статья в тему:  Как установить отцовство через суд в рк

Що ж на практиці означає укрупнення місцевих судів і як це відіб’ється на доступності правосуддя для пересічних людей? Читаючи норму закону про створення окружних судів, можливо хтось уявить собі новий суд у красивому великому приміщенні сучасної будівлі. Насправді, це зовсім не так. Судді залишаться на своїх колишніх робочих місцях, але формально вже відноситимуться до нової юридичної особи – центрального (окружного) суду. До речі, однією з неофіційних причин проведення такої оптимізації в суддівському співтоваристві називають проблеми з нестачею суддів. Аби справи «не гуляли» і завжди можна було сформувати склад суду, загальні суди першої інстанції вирішили укрупнити. Оптимізація поки що не торкнеться місцевих адміністративних і господарських судів.

Про укрупнення судів йшлося і на засіданні круглого столу на тему «Оптимізація системи судоустрою України: проблеми та перспективи», що відбулося у Києві за сприяння Проекту USAID «Нове правосуддя». Судді жваво обговорювали це вкрай важливе і болюче для них питання. Так (зокрема), суддя Дубенського районного суду Рівненської області О. Жуковська, зокрема, переконувала, що укрупнення, серед інших нововведень, призведе до обмеження допуску пересічних громадян до правосуддя і, скоріш за все, додасть проблем і суддям і населенню, роблячи правосуддя дорожчим і все менш доступним для людей. На її думку, Державна судова адміністрація України (ДСАУ) ще не до кінця розуміє, як відбуватиметься укрупнення установ і якими можуть бути наслідки реформаторського задуму. І дійсно, пересічним громадянам, аби дістатися до суду зі свого населеного пункту у разі, якщо справу віддадуть на розгляд судді з іншого населеного пункту, доведеться долати чималі відстані, десятки кілометрів, аби потрапити на судове засідання. І це за умов жахливого стану дорожньої інфраструктури та поганого транспортного сполучення!

Суддя Д. Мовчан (Чернівці) зазначаэ, що «нещодавно Вища рада правосуддя ухвалила обґрунтування щодо необхідності ліквідації трьох судових установ районного рівня та утворення на їх базі нової окружного суду Чернівців. Головним критерієм укрупнення судів стала оптимізація видатків державного бюджету. Хотілося б нагадати: метою судової реформи має бути забезпечення ефективного доступу до правосуддя громадян, навіть ціною збільшення бюджетних витрат, а не економія державних коштів».

На думку експерта, професора інститута права Національного університету водного господарства НУВХ, судді у відставці С. Штогуна, ДСАУ отримала вказівку згори й виконуватиме її, незважаючи на застереження суддівського корпусу. «Складається враження, що судова адміністрація навмисно не бажає бачити, у чому прихована небезпека укрупнення, і заплющує очі на непродуманість процедури. І все заради того, аби виконати поставлене кимось з високопосадовців завдання – очистити систему від «небажаних» володарів мантій. Тому процедура укрупнення може призвести до негативних наслідків», – застеріг він.

А ось О. Прудівус, голова Запорізького окружного адміністративного суду, зауважив: «У першу чергу, потрібно серйозно подумати над розробкою логістичної стратегії. Якщо йдеться про великі міста, то там уже є, так би мовити, усталені районні суди, тому, можливо, й немає сенсу їх об’єднувати. А от якщо в суді працює 3 – 4 судді, то, може, і варто їх укрупнити. У будь-якому разі до вирішення даного питання необхідно підійти дуже ретельно, а не робити це нашвидкуруч».

З ним погодилася й О. Бугайова, юрист АФ «Династія»: “Принцип доступності правосуддя означає, крім іншого, розумну територіальну віддаленість судової інституції від кожної особи, яка проживає чи перебуває в межах її юрисдикції. Це важливий фактор, який має враховуватися за будь-яких структурних змін судової системи, особливо таких кардинальних, як анонсоване укрупнення. У даному контексті оцінювати забезпечення доступності правосуддя доцільно було б тільки після визначення чітких та зрозумілих критеріїв формування округів з урахуванням чисельності населення територій, що будуть об’єднуватися, відстані від планованого місцезнаходження суду до найвіддаленішої точки округу, наявності розгалуженого транспортного сполучення в межах округу тощо. Оскільки в жодному нормативно-правовому акті таких критеріїв не передбачено, існує ризик застосування формального підходу за впровадження нововведень, наслідками якого стануть невиправдані витрати часу та коштів громадян”.

Статья в тему:  Які суди розглядають кримінальні справи

Проте, як з’ясувалося на форумі суддів, ДСАУ не поділяє занепокоєння законників з приводу створення окружних судових центрів і не бачить небезпеки в об’єднанні судів. «Мета ДСАУ – виконання указу Президента України про створення окружних судів, а питання оптимізації судів визначено нормативними документами, – зазначив голова Державної судової адміністрації України З. Холоднюк. – Завдяки об’єднанню в судах збільшиться штатна чисельність володарів мантій з певною спеціалізацією, і це задля того, аби будь-яка справа розглядалася конкретно в даному суді, а не передавалася до іншого. До того ж, залишаться приміщення районних судів, де можна буде проводити виїзні судові засідання. І як наслідок, справи розглядатимуться швидше та якісніше». Очільник ДСАУ навів приклад судової системи Канади, де справи розглядаються не тільки в центральному суді, а й у школах, клубах, тобто у максимально наближених до людей місцях. Він також зазначив, що у судовій реформі, що триває в Україні, ключовим фактором є створення незалежного та справедливого суду, діяльність якого відповідатиме європейській системі цінностей та буде спрямованою на захист прав людини, гарантованих Конституцією України. У цьому процесі, за його словами, важливою складовою є проведення оптимізації судової системи, а завдання ДСА України – прорахувати можливі ризики і виклики задля того, аби убезпечити і громадян і суддів від можливих проблем.

Так, на сьогодні кількість місцевих загальних судів – 663, а після укрупнення будемо мати близько 270 окружних судів. Наприклад, у Миколаївській області з 24 судів залишиться 7 (кількість зменшиться на 70 %), у Донецькій з 55 – 19 (65 %), у Львівській з 29 – 11 (62 %); подібної суттєвої реорганізації зазнають загальні суди й інших областей. До речі, у Києві замість 10-ти районних судів має з’явитися 5 окружних. Але очільник ДСАУ заспокоїв: чисельність працівників апарату в цих судах не скоротиться, а от кількість вакансій на посади володарів мантій зменшиться десь на 100.

Але, як визначатиметься, який з 3-4 судів, що об’єднуються, зробити центральним? За словами заступника голови ДСАУ О. Булки, враховуватиметься час, що потрібен, аби дістатися центрального суду з усіх населених пунктів, які підпадають під його юрисдикцію. Тобто, у розрахунок бралася мінімізація відстані між судом і усіма населеними пунктами на відповідній території. Проте, якщо в якомусь населеному пункті виявиться велика кількість мешканців з більшою чисельністю справ, ніж у центральній точці, то у такому разі пріоритет може бути віддано даному населенному пунктові. Ключові чинники, які враховували розробники нової карти – це щільність населення, розмір суду, навантаження у справах і матеріалах, географічне розташування, інфраструктура, транспорт. Бралася до уваги і статистика (кількість справ, що надійшли, та розглянутих), ефективність судових послуг (тривалість судочинств), географічні дані тощо. Цікаво, що в Україні кількість мешканців, яка припадає на 1 суд, – 67 тис. Втім, такого показника, як оптимальна кількість жителів для обслуговування одним судом, не існує. Тому питання розглядали у взаємозв’язку між розміром суду (тобто, кількістю суддів у конкретному суді) та кількістю населення, яке їм обслуговується.

Статья в тему:  На что осудил народный суд мизгиря

Залишаються незрозумілими й багато інших питань. Наприклад: яким чином у старих приміщеннях буде обладнано нові місця для роботи приїжджих суддів (місце для ознайомлення та роботи зі справою, нарадча кімната тощо), як можна буде оперативно проводити збори суддів у разі необхідності?
В. Кривка, суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області констатує: « Сьогодні судді з пересторогою ставляться до оптимізації. Думаю, це нормальна реакція. Проте, судді ще не знають, як працюватиме електронний суд. Адже, щоб запрацювали окружні суди, необхідно запровадити нові підходи в роботі електронного судочинства та відповісти на питання: як взагалі працюватиме Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, якщо є населені пукти, де відбуваються збої в електропостачанні?» На погляд судді із Закарпаття, оптимізація, за своїми наслідками, – більш серйозна реформа, ніж утворення Верховного Суду, адже вона проводитиметься на всій території України та стосуватиметься судів, які розглядають найбільшу кількість справ.

В. Кузьмішин, голова Вінницького апеляційного адміністративного суду: «Все, що сприятиме ефективності правосуддя, необхідно втілювати в життя. Тому потрібно проаналізувати, чи будуть ефективними та доступними для людей укрупнені суди. Якщо суди у багатьох районах не будуть ліквідовані, а просто стануть філіями укрупнених судів, то ми розуміємо: доступ до суду не втрачається. З точки зору ефективності необхідно дивитися на те, як відбуватимуться судові засідання, чи необхідно буде колегії суддів їздити з одного приміщення до іншого. Якщо всі ці механізми буде налагоджено, то, вважаю, що нічого критичного не має статися».

А ось думка Голови Ради суддів, судді Верховного Суду України В. Сімоненко: «Ідея об’єднання судів сама по собі реформаторська. Але, вважаю,не варто укрупнювати одразу усі місцеві суди, розпочати
слід з маленьких за штатом установ, де важко забезпечуватити здійснення правосуддя. І тільки після цього буде варто поступово перейти до об’єднання інших. А з урахуванням того, що в Україні громадський транспорт не надто розвинений, можливо, має сенс забезпечити присутність учасників судового процесу в залі засідань за допомогою систем відеоконференцзв’язку та зробити такі точки доступу в сільських радах. Це буде дешевше, ніж їздити до суду в той же районний центр». Суддя вважає, що зараз існує реальна необхідність теоретичного осмислення нового етапу реформування судової системи в Україні з подальшим наближення її до міжнародних стандартів задля ефективного вдосконалення та практичної реалізації.

Нагадаємо, що, відповідно до Конституції, Президент України має повноваження до 2018 р. утворювати та ліквідовувати суди. Потім він матиме право лише вносити відповідні ініціативи до парламенту, а рішення про утворення чи ліквідацію судів прийматимуть народні депутати. Але: чи стане пропозиція Президента України щодо укрупнення судів дієвою – покаже час.

Источники:

http://infopedia.su/2x9d27.html

http://allrefs.net/c8/4cejh/p50/

http://studfile.net/preview/3741267/page:11/

http://res.in.ua/zakon-ukrayini-pro-vnesennya-zmin-do-zakonu-ukrayini-pro-sudou.html?page=3

http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3340:ukrupnennya-sudiv-problemi-i-perspektivi&catid=8&Itemid=350

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector