Скільки касаційних судів в україні

Суд є державним органом, а тому за подання апеляційний/касаційних скарг на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної особі його незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судовий збір НЕ сплачується (ВС/КЦС № 465/6874/17 від 03.04.2019)

Схожі рішення

Фабула судового акту: Відповідно до норм пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Проте, згаданий закон не визначає як самостійну підставу для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційних/касаційних скарг на рішення вказаної категорії. Отже: «Платити чи не платити?».

У даній справі особа подала до суду позовну заяву відповідачем у якій визначено один з районних судів.

При цьому відповідачка у своєму позові послалась не незаконність бездіяльності суду в частині ненаправлення їй копії судового рішення у цивільній справі.

Судом першої інстанції останній у відкритті провадження було відмовлено, оскільки на думку суду така категорія спорів не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На таке рішення позивачем було подано апеляційну скаргу.

В свою чергу апеляційний суд своєю ухвалою визнав апеляційну скаргу неподаною, оскільки позивачем за її подання не було сплачено судовий збір.

Переглядаючи вказану справу Касаційний цивільний суд за ініціативою позивача визначив, що за подання апеляційний та/або касаційних скарг, а також позовних заяв у згаданій вище категорії справ судовий збір не сплачується та виходив із наступного.

За подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до такої скарги особою, яка не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору або стосовно яких законодавцем прямо встановлені пільги щодо сплати судового збору, судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій, бездіяльності районного суду протиправною, тобто належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Крата В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

відповідач — Сихівський районний суд м. Львова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі судді Мікуш Ю. Р. від 12 березня 2018 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Сихівського районного суду м. Львова про визнання дій, бездіяльності в цивільній справі № 464/8904/14-ц протиправною, посилаючись на те, що з 20 листопада 2015 року нею не отримано рішення Сихівського районного суду м. Львова у вказаній справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунула недоліки апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для відкриття провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №465/6874/17 з Франківського районного суду м. Львова.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 березня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського районного суду м. Львова про визнання бездіяльності протиправною, призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду від 09 січня 2018 року не відповідала процесуальному закону, оскільки в ній не викладені обставини справи, не викладений предмет позову, що не дало можливості заявнику виконати вимоги ухвали в частині сплати судового збору.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 356 ЦПК України , а також відсутності копій скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

Копія вказаної ухвали була отримана заявником 22 лютого 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи, проте вимоги ухвали не виконано.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику відповідно до вимог частини третьої статті 185 , статті 357 ЦПК України .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 320 грн 00 коп.

За подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до такої скарги особою, яка не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору або стосовно яких законодавцем прямо встановлені пільги щодо сплати судового збору, судовий збір сплачується у розмірі, передбаченому підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, що була чинною на час подання відповідної скарги.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій, бездіяльності Сихівського районного суду м. Львова протиправною, тобто належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Апеляційний суд не врахував наведеного та безпідставно поклав на неї обов’язок зі сплати судового збору і, відповідно, безпідставно визнав її апеляційну скаргу неподаною та повернув її.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду від 12 березня 2018 року скасувати і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 , 406 , 409 , 411 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2018 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

У касаційних судах при Верховному Суді працюватиме 120 суддів

Вища рада юстиції погодила кількість суддів касаційних судів у складі новоутвореного Верховного Суду.

Як повідомляє прес-служба ВРЮ, Вища рада юстиції вирішила погодити визначену Державною судовою адміністрацією України кількість суддів касаційних судів у складі новоутвореного Верховного Суду:

1) Касаційний адміністративний суд – 30;

2) Касаційний господарський суд – 30;

3) Касаційний кримінальний суд – 30;

4) Касаційний цивільний суд – 30.

Таким чином, Вища рада юстиції з урахуванням звернення Державної судової адміністрації України погодила загальну кількість суддів Верховного Суду – 120 суддів.

За словами Голови ВРЮ Ігоря Бенедисюка, кількість суддів касаційних судів Верховного Суду визначена Державною судовою адміністрацією України з урахуванням прогнозованого судового навантаження і обсягу видатків, передбачених у проекті Державного бюджету України на 2017 рік на утримання Верховного Суду та оплату праці суддів цього суду.

Варто зазначити, що згідно із частиною шостою статті 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кількість суддів у суді визначає Державна судова адміністрація України за погодженням з Вищою радою правосуддя з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, визначених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів.

З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції.

Частинами першою та другою статті 37 Закону встановлено, що до складу Верховного Суду входять судді у кількості не більше двохсот, у складі Верховного Суду діють Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону кількість посад у кожному з касаційних судів визначається з урахуванням вимог цього Закону щодо палат, які обов’язково створюються у касаційному суді, порядку формування Великої Палати Верховного Суду та з урахуванням інших визначених законом вимог.

Крім того, частинами п’ятою та шостою статті 37 Закону встановлено, що у Касаційному адміністративному суді обов’язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів; захисту соціальних прав; виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. У Касаційному господарському суді обов’язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо банкрутства; захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством; корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів.

Інші палати у касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду.

Визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно із частиною четвертою статті 45 Закону кожен касаційний суд у складі Верховного Суду обирає по п’ять суддів до Великої Палати Верховного Суду. До складу Великої Палати Верховного Суду також входить Голова Верховного Суду за посадою. Частиною шостою цієї статті встановлено, що суддя Верховного Суду, обраний до Великої Палати, а також Голова Верховного Суду не здійснюють правосуддя у відповідному касаційному суді. Тобто в кожному касаційному суді має бути по п’ять суддів (понад визначену кількість суддів), яких буде обрано до Великої Палати, та по одному судді, який може бути обраний Головою Верховного Суду.

Касаційний суд України

Законом «Про судоустрій України» передбачено таку систему судів загальної юрисдикції:

2) апеляційні суди; Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України;

4) вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України.

Необхідність утворення Касаційного суду України була зумовлена, по­перше, скасуванням такого виду перегляду як перегляд у порядку нагляду, який здійснювали президії обласних судів та Верховний Суд України; по­друге, забороною перегляду в одній судовій установі справи по різних інстанціях (перша — апеляційна, апеляційна — касаційна); по­третє, значно ширшим (у порівнянні з наглядовим порядком) колом суб’єктів, наділених правом ініціювання перегляду справ у касаційному порядку.

За приблизними підрахунками розробників проекту Закону України «Про судоустрій України» Касаційний суд України мав би розглядати щорічно близько 55 тис. справ. Усі вони тепер розглядаються Верховним Судом України, що у зв’язку зі значною завантаженістю порушує право особи на розгляд справи у розумні строки, отже, на доступність правосуддя.

Усі ці фактори були враховані при розробці Закону України «Про судоустрій України».

На виконання цього Закону Президентом України був виданий Указ від 1 жовтня 2002 р. № 889/2002 «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України», в якому визначено місцезнаходження Касаційного суду (м. Київ) та доручено Кабінету Міністрів України під час розроблення проектів Державного бюджету України на 2003 р. і наступні роки визначити бюджетні призначення на утримання суддів суду та р

азом з Київською державною адміністрацією вирішити питання щодо забезпечення Касаційного суду (як і двох інших) при­міщенням.

Указами від 7 листопада 2002 р. «Про кількість суддів Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України» і від 9 липня 2003 р. «Про перелік штатних посад військових суддів та відповідних цим посадам військових звань у військових судових палатах Апеляційного суду України та Касаційного суду України» Президент України створив усі необхідні умови для утворення і функціонування Касаційного суду України. Але суд утворений не був.

До Конституційного суду України у березні 2003 р. з конституційним поданням звернулася група з 62 народних депутатів з проханням вирішити питання про конституційність п. 3 ч. 2 ст. 18, статей 32, 33, 34, 35, 36 37, підпункту 5 п. 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. (тобто про утворення Касаційного суду України).

Конституційний суд України, розглянувши подання, 11 грудня 2003 р. своїм рішенням визнав неконституційність п. 3 ч. 2 ст. 18 та інших відповідних статей Закону України «Про судоустрій України» щодо утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України, ос­кіль­ки вони суперечать статтям 125, 131 Конституції України.

Судоустрій в Україні

Відповідно до «Розділу VIII. Правосуддя» Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Суди України утворюють єдину систему.

Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.

Систему судоустрою складають:

Для розгляду окремих категорій справ відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судоустрою забезпечується:

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У випадках, визначених законом, а також за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ. У місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Місцеві суди

Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.

Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

Апеляційні суди

Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, — як суди першої інстанції, з розгляду цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

Апеляційними судами з розгляду господарських справ, апеляційними судами з розгляду адміністративних справ є відповідно апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються у відповідних апеляційних округах.

У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ.

Вищі спеціалізовані суди

У системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ.

Вищими спеціалізованими судами є:

Вищі спеціалізовані суди розглядають справи, які віднесені до їх юрисдикції процесуальним законом.

У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватися судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції, а також утворюється апеляційна палата для розгляду справ в апеляційній інстанції.

Верховний Суд

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У складі Верховного Суду діють:

У кожному касаційному суді утворюються судові палати з розгляду окремих категорій справ з урахуванням спеціалізації суддів.

Касаційному адміністративному суді обов’язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо:

У Касаційному господарському суді обов’язково створюються окремі палати для розгляду справ щодо (про):

Інші палати у касаційних судах створюються за рішенням зборів суддів касаційного суду.

У Верховному Суді діє Пленум Верховного Суду для вирішення питань, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Конституційний Суд України

Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Судова система України. Статус суддів.

Сьогодні в Україні існує нова система судів загальної юрисдикції, які мають свою структуру і склад, кожен з них має власну компетенцію і наділений правом розглядати і вирішувати певні категорії справ.

Правові принципи формування судів загальної юрисдикції передбачені Конституцією України (розд. 8), Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року, Указами Президента України «Питання мережі господарських судів України» від 12 серпня 2010 року і «Про утворення місцевих і апеляційних адміністративних судів, затвердженні їх мережі та кількісного складу суддів» від 16 листопада 2004 року та іншими нормативно- правовими актами.

Діяльність судів загальної юрисдикції направлена на зміцнення законності та правопорядку, попередження правопорушень, захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб і держави. Вказані суди розглядають цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

У ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сказано, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Суди загальної юрисдикції розподіляються на загальні та спеціалізовані.

Загальні суди здійснюють правосуддя шляхом розгляду і вирішення цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення. Цивільні — це такі справи, які виникають в результаті спору між громадянами, громадянами та юридичними особами і стосуються майнових, трудових, житлових, сімейних і деяких інших прав і інтересів. Кримінальні справи — це такі справи, які порушуються відповідними правоохоронними органами у наслідок здійснення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України. Справи про адміністративні правопорушення — це такі справи, які виникають у випадку вчинення адміністративного правопорушення (передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення).

Спеціалізованими судами, які входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, є господарські й адміністративні суди.

Господарські суди здійснюють правосуддя в господарській сфері, вони вирішують господарські спори, що виникають між юридичними особами (наприклад, справи про відшкодування збитків, справи про банкрутство та інші.)

Адміністративні суди розглядають спори фізичних або юридичних осіб з суб’єктом владних повноважень (органом державного управління) з приводу його рішень, дій або бездіяльності та інші.

До системи судів загальної юрисдикції належать:

вищі спеціалізовані суди;

Верховний Суд України.

Закон встановив наступні вищі судові органи:

Верховний Суд України — найвищий орган у системі судів загальної юрисдикції, який очолює всю систему судів загальної юрисдикції;

Вищими спеціалізованими судами є:

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Вищий господарський суд України,

Вищий адміністративний суд України.

Апеляційні суди:

Загальні: Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних);

господарські апеляційні суди: Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Рівненський, Севастопольський, Харківський апеляційні господарські суди.

адміністративні апеляційні суди: Вінницький, Дніпропетровський, Донецький, Житомирський, Київський, Львівський, Одеський, Харківський апеляційні адміністративні суди.

Місцеві суди:

Загальні: районні, районні в містах, міські та міськрайонні суди;

господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

окружні адміністративні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи, позначає самостійну стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. Кожна така стадія відрізняється характерними рисами судочинства.

За чинним законодавством в Україні визначені наступні судові інстанції: перша (розгляд справи по суті), апеляційна і касаційна.

Місцеві суди є судами першої інстанції. У цих судах розглядаються цивільні, кримінальні, господарські й адміністративні справи по суті, тобто в судовому засіданні вперше, безпосередньо за участю сторін і на основі їх рівності та змагальності процесу й інших принципів правосуддя. Ці суди досліджують докази шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків, інших учасників, внаслідок чого ухвалюють судове рішення (або вирок).

Суди апеляційної інстанції розглядають справи в апеляційному порядку колегіально, у складі не менше 3-х суддів. Якщо учасники судового процесу не задоволені рішенням або вироком суду, вони мають право направити апеляційну скаргу (через суд першої інстанції, який виніс судове рішення). Процесуальним законодавством встановлений строк для оскарження судового рішення в апеляційному порядку, після чого воно набуває чинності. Окрім цього, процесуальне законодавство передбачає деякі особливості розгляду загальними і спеціалізованими судами справ у апеляційному порядку.

Суди касаційної інстанції (Вищий суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України) перевіряють законність і обгрунтованість судових рішень, які набули чинності (місцевих і апеляційних судів). Ці суди мають право вийти за межі касаційних вимог (викладених в касаційній скарзі), якщо цим не погіршується становище засудженого або виправданого.

Конституційний статус ВРЮ.

Дата добавления: 2019-02-12 ; просмотров: 92 ; Мы поможем в написании вашей работы!

Источники:

http://protocol.ua/ua/vs_ktss_sud_e_)/

http://www.ukrainepravo.com/news/ukraine/u-kasats-ynikh-sudakh-pri-verkhovnomu-sud-pratsyuvatime-120-sudd-v/

http://studopedia.ru/16_5902_kasatsiyniy-sud-ukraini.html

http://studies.in.ua/ru/konstitucionnoe-pravo-shpargalki/455-sudova-vlada.html

http://studopedia.net/12_55921_sudova-sistema-ukraini-status-suddiv.html