0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Скільки років зберігаються судові справи

ЗБЕРІГАННЯ СУДОВИХ СПРАВ І ДОКУМЕНТІВ В АРХІВІ

При обліку та зберіганні справ та інших матеріалів в архіві дотримуються правила, передбачені:

Переліком документів Міністерства юстиції СРСР, органів, установ юстиції і судів, із зазначенням термінів храненія58 , присмаченим Центральної експертно-перевірочною комісією Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР 23 листопада 1979 і затвердженим Міністерством юстиції СРСР і Головним архівним управлінням при Раді Міністрів СРСР 25 квітня 1980

Інструкцією про порядок зберігання , відбору і здачі в архів документів судів, схваленої Центральної експертно-перевірочною комісією Головного архівного управління при Раді Міністрів РСР 18 квітня 1980 р. і затвердженою наказом міністра юстиції СРСР 17 вересня 1980

У судових справах , що підлягають здачі в архів суду, підшиваються і пронумеровуються всі документи, долучені до справи, закінчується опис знаходяться в справі,, після чого загальна кількість аркушів у справі завіряється підписом секретаря.

Дозвіл на передачу кримінальної або цивільної справи в архів дає народний суддя (член суду), під головуванням якого справу було розглянуто, або голова суду.

Народний суддя (член суду) зобов’язаний ретельно переглянути всі провадження у справі, звертаючи особливу увагу на виконання вступило в законну силу рішення, вироку, ухвали, постанови.

При цьому, виходячи з вимог Інструкції про порядок зберігання, відбору і здачі в архів документів судів, він керується такими правилами:

кримінальну справу, за якою згідно з вироком або ухвалою суду засуджений підлягає взяттю під варту, вважається закінченим після отримання від відповідного органу внутрішніх справ підтвердження про те, що засуджений, який перебуває на волі, поміщений під варту;

кримінальну справу, за якою особу, що знаходиться на свободі, засуджений до умовного засудження з обов’язковим залученням до праці, вважається закінченим після отримання від відповідного органу внутрішніх справ повідомлення про те, що засуджений прибув до місця відбування покарання; кримінальну справу, але якому особа засуджена умовно, вважається закінченим, коли засуджений взятий судом на облік для здійснення контролю за його поведінкою. Якщо судом прийнято рішення про необхідність призначити неповнолітньому засудженому громадського вихователя, то справа вважається закопченим після отримання від комісії у справах неповнолітніх повідомлення про призначення громадського вихователя.

У тих випадках, коли щодо неповнолітнього засудженого застосована відстрочка виконання вироку, справа вважається закінченим після вирішення питання про звільнення неповнолітнього від покарання, а при направленні його в місця позбавлення волі для відбування покарання — після отримання від відповідного органу внутрішніх справ підтвердження про те, що засуджений поміщений під варту;

кримінальну справу, за якою оголошено розшук особи, що ховається від суду після винесення вироку, вважається закопченим після отримання повідомлення про затримання особи та виконанні винесеного щодо нього вироку;

кримінальну справу, за якою особу засуджено до штрафу або з нього стягнуті грошові суми в дохід держави, підлягає здачі в архів після повернення виконавчого листа з відміткою судового виконавця про виконання;

кримінальну справу, за якою винесено виправдувальний вирок, вважається закінченим після вступу вироку в законну силу;

кримінальну справу, за якою особа звільнена від кримінальної відповідальності п відносно нього застосовано примусовий захід медичного характеру, вважається закінченим після отримання повідомлення про приміщення такої особи до лікувальної установи;

кримінальну справу, закрита судом з підстав, передбачених ст.

кримінальну справу, закрита судом у зв’язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності, вважається закопченим після отримання судом документа про сплату штрафу, або виконання ухвали суду про арешт, або надходження повідомлення від органів, що відають виправними роботами, про отримання ними копії ухвали суду;

Статья в тему:  Кто осуществляет розыск лиц скрывающихся от суда

кримінальну справу, припинене судом у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд товариського суду або комісії у справах неповнолітніх, вважається закінченим після отримання повідомлення про результати її розгляду;

матеріал про направлення особи до лікувально-трудового профілакторію для примусового лікування від наркоманії або алкоголізму вважається закінченим після отримання повідомлення про направлення особи до ЛТП;

кримінальну справу, за якою з засуджених стягнуто суми у відшкодування матеріального збитку, заподіяного злочином, вважається закінченим після направлення виконавчих листів для стягнення, сповіщення про це стягувача та оформлення при солідарне стягнення зведеного виконавчого провадження.

Цивільна справа, дозволене з задоволенням позову, вважається закінченим після видачі стягувачу виконавчого листа, або направлення його за прохання стягувача або з ініціативи суду для виконання (ст. 340 ЦПК РРФСР і відповідні статті ЦПК інших союзних республік);

цивільну справу, за яким в позові відмовлено, вважається закінченим після набрання рішенням законної сили.

Якщо суд виніс рішення, постанову чи ухвалу про накладення штрафу, про стягнення державного мита чи інших сум у дохід держави, справа вважається закінченим після прилучення до нього документа, що підтверджує надходження в дохід держави стягненої суми.

Порядок визначення термінів зберігання. Щорічно, після закінчення діловодного року, в суді має проводитися експертиза наукової та практичної цінності документів, метою якої є відбір документів для подальшого зберігання.

Для організації та проведення роботи з експертизи цінності документів у суді створюється постійно діюча експертна комісія (ЕК), яка призначається наказом голови суду.

Терміни зберігання справ, нарядів, виконавчих проваджень та інших документів встановлюються відповідно до «Переліку».

Терміни зберігання справ і нарядів, що містять документи різної значущості, визначаються за документам, що мають найбільший термін зберігання.

Строки зберігання документів, які не передбачені «Переліком», встановлюються експертною комісією, виходячи з їх наукової та практичної цінності.

Термін зберігання, зазначений у «Переліку», обчислюється:

для цивільних справ:

а) з дня вступу рішення в законну силу;

б) з дня винесення ухвали про припинення справи або залишення позову без розгляду;

для кримінальних справ:

а) з дня закінчення терміну відбуття покарання, визначеного вироком, що набрав законної сили;

б) з дня набрання законної сили виправдувальним вироком, а також ухвали або постанови про припинення справи;

в) з дня звільнення засудженого від покарання при умовно-достроковому звільненні;

20 Замовлення 2033 3Q5

г) з дня закінчення випробувального терміну при умовному засудженні; з дня закінчення відстрочки виконання вироку неповнолітньому. У разі скасування відстрочки виконання вироку про направлення засудженого для відбування покарання-з дня закінчення відбуття терміну покарання;

д) з моменту винесення судом ухвали про припинення застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності.

Для кримінальних справ, за якими заявлений і задоволено цивільний позов, ураховується термін виконання вироку в частині цивільного позову.

Для виконавчого провадження термін зберігання обчислюється з дня виконання рішення, а у справах про стягнення аліментів-з дня виконання рішення в даному суді.

За всіма іншими документами (нарядами, книгам, картотекам, контрольним виробництвам і т. п.) строк обчислюється з 1 січня наступного за роком закінчення їх діловодством.

Відбір документів на зберігання. Відбір документів на державне зберігання здійснюється після закінчення діловодного року. Відбір документів на зберігання та знищення в Міністерстві юстиції СРСР, органах, установах юстиції та судах, документація постійного зберігання яких підлягає прийому в державні архіви, повинен проводитися шляхом полистного перегляду справ, закінчених діловодством. Не допускається проведення експертизи цінності тільки по заголовкам справ без перегляду самих документів.

Порядок і методика відбору судових справ на постійне зберігання і до знищення встановлені Інструкцією «Про порядок зберігання, відбору і передачі в архіви документів судів».

Статья в тему:  Какой подход к рассмотрению дел в суде

З відібраних до знищення справ залишаються на постійне зберігання оригінали вироків, рішень та наступних ухвал і постанов вищестоящих судів, з припинених справ залишаються визначення про припинення справи.

На оригіналах вироків, рішень та наступних ухвал і постанов вищестоящих судів проставляються реєстраційні номери справ, з яких вони вилучені. Вироки і наступні ухвали і постанови по кримінальних справах зберігаються окремо від рішень та наступних ухвал і постанов у цивільних справах.

Зі справ, що підлягають знищенню, залишаються на зберігання особисті документи, які поміщаються в окрему папку, яка містить внутрішню опис документів. У опис вносяться: прізвище, і. о. власника документа, найменування документа і номер справи, з якого він вилучений, рік розгляду справи, номер і дата акта про знищення справи. Незатребувані особисті документи зберігаються в архіві суду 50 років.

Стаття 100. Зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію

1. Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності — його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

4. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

5. Речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання.

6. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності — за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності — за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров’я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Статья в тему:  Какова роль судов

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності — за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості — для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

7. У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, — до слідчого судді Вищого антикорупційного суду, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

8. Реалізація, технологічна переробка або знищення речових доказів у випадках, передбачених цією статтею, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, якщо такі речові докази передані Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, — відповідно до закону та прийнятих на його виконання актів законодавства.

9. Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому:

1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються;

3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується;

4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності — передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено — переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються;

Статья в тему:  Как перенести суд по алиментам

6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов’язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно.

Пов’язаними особами засудженого є юридичні особи, які при його сприянні отримали у власність чи користування зазначене майно.

Якщо суд визнає відсутність законних підстав набуття прав на частину майна, то конфіскується ця частина майна засудженого, а у разі неможливості виділення такої частини — її вартість. У разі неможливості конфіскації майна, законність підстав набуття прав на яке не було підтверджено, на засудженого покладається обов’язок сплатити вартість такого майна;

7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

10. Під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішене питання про повернення грошей, цінностей та іншого майна власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованого майна, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

11. У разі якщо власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини дев’ятої цієї статті, був встановлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав і не міг знати про їх незаконне використання, він має право вимагати повернення належного йому майна або коштів з державного бюджету, отриманих від реалізації такого майна.

12. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

§ 5. Висновок експерта

КОМЕНТАР від ресурсу «ПРОТОКОЛ»:

Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року містить в собі багато новел та нових визначень, яких до його прийняття національне кримінальне процесуальне законодавство взагалі не знало.

Так, наприклад п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначає, що слідчим суддею є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу.

Одночасно згідно п. 22 вказаноъ норми судом є місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.

Отже з аналізу вказаних норм випливає те, що законодавцем чітко визначено ці два суб’єкти, які хоча і відносяться до судової гілки влади, але ж наділені різними повноваженнями, а саме повноваженнями судового контролю (слідчий суддя) та вирішення справи по суті із постановленням остаточного рішення по суті справи.

У даній справі органом досудового розслідування кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Процесуальним керівником до суду було направлено клопотання в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України про необхідність вирішити долю речових доказів у кримінальному провадженні та винести ухвалу, якою зняти з них арешт, накладений ухвалою слідчого судді.

Вказане клопотання слідчий суддя не задовольнив.

На вказане рішення прокурором було подано апеляційну скаргу, однак апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки вказана ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Статья в тему:  Как отменить решение суда о признании недействительным решения

На згадане рішення прокурор подав касаційну скаргу, яку вмотивував тим, що ухвала слідчого судді підлягала перегляду в апеляційному порядку, оскільки до повноважень слідчого судді не відноситься розгляд клопотання про долю речових доказів, поданого в порядку ст. 100 ч. 9 КПК України. Зазначає, що прокурор звертався із таким клопотанням саме до суду, а не до слідчого судді, що мав врахувати апеляційний суд та, керуючись загальними засадами кримінального провадження, передбаченими ст. 7 ч. 1 п. 17, ст. 9 ч. 6, ст. 24 ч. 1 КПК України, переглянути ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку.

Касаційний кримінальний суд із такими доводами погодився.

Приймаючи таке рішення ККС послався на те, що за нормами ст. 100 ч. 9 КПК України у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Тобто, у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання подане в порядку ст. 100 ч. 9 КПК України про долю речових доказів вирішується судом, а не слідчим суддею.

Однак, апеляційний суд не взяв до уваги той факт, розгляд клопотання прокурора у кримінальному провадженні здійснив не суд, а слідчий суддя відмовивши у його задоволенні з підстави того, що у цьому кримінальному провадженні досудове розслідування вже не здійснюється, а тому слідчий суддя не наділений повноваженнями щодо здійснення судового контролю цього кримінального провадження.

Строки зберігання документів

Основним нормативно-правовим актом при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне чи тривале (понад 10 років) зберігання або для знищення з 01.01.13 р. є Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі — Перелік № 578).

Перелік № 578 призначений для використання усіма підприємствами незалежно від рівня та масштабу діяльності, а також форми власності. Для фізичних осіб — підприємців положення Переліку № 578 мають рекомендаційний характер (п. 1.4 Переліку № 578).

Розглянемо основні правила обчислення строків зберігання документів, установлені Переліком № 578.

Усі строки зберігання диференційовані за двома групами організацій:

• організації, у діяльності яких створюються документи, що підлягають включенню до Національного архівного фонду* (далі — НАФ). Строки зберігання документів для них наведені у графі 3 Переліку № 578 (п. 2.4);

* Національний архівний фонд — сукупність архівних документів, які відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації (ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.93 р. № 3814-XII, далі — Закон № 3814).

• організації, у діяльності яких не створюються документи НАФ (саме до цієї категорії потрапляє більшість комерційних підприємств). Строки зберігання документів цих організацій наведені у графі 4 Переліку № 578 (п. 2.5).

Основні правила визначення строків зберігання документів наведемо в табл. 1 нижче.

Таблиця 1. Основні правила визначення строків зберігання документів

Строк зберігання документів

Пояснення

Документи з таким строком зберігання належать до НАФ і підлягають постійному зберіганню

До ліквідації організації

Такі документи безстроково зберігаються на підприємстві, а у разі його ліквідації підлягають повторній експертизі цінності, за результатами якої ті з них, які зачіпають права громадян, передаються за описами справ до місцевих архівних установ, створених органами влади АР Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування для зберігання архівних документів, що не належать до НАФ. Якщо такі місцеві архівні установи на відповідній території не створені, зазначені документи передаються до державних архівних установ, архівних відділів міськрад

Статья в тему:  Сколько стоит развод через суд в таллинне

Доки не мине потреба

Строк зберігання цих документів підприємство визначає самостійно, але він не може бути менше одного року

Позначка «ЕПК», яка передбачена Переліком № 578 поряд зі строком зберігання деяких видів документів, означає, що рішення про внесення їх до НАФ або знищення таких документів для організацій — джерел формування НАФ приймають експертно-перевірочні комісії (далі — ЕПК) державного архіву

• після закінчення строку дії договору;

• після заміни новими;

• після зняття виробів з виробництва;

• після введення об’єкта в експлуатацію

Примітки, наведені у графі 5 Переліку № 578, коментують і уточнюють строки зберігання документів. Такі застереження означають, що строки зберігання документів, зазначені у графах 3 і 4 Переліку № 578, починають відлічуватися із зазначеного моменту

Згідно з п. 2.10 Переліку № 578 обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2015 році, розпочалося з 1 січня 2016 року.

Увага! Строки зберігання документів, визначені Переліком № 578, є мінімальними, їх не можна скорочувати (п. 1.7 Переліку № 578), однак вони можуть бути продовжені, якщо потреба в цьому зумовлена специфічними особливостями роботи конкретної організації.

У найзагальнішому вигляді усі документи, що створюються в діяльності підприємств, залежно від строків їх зберігання можна поділити на такі групи:

1) документи постійного зберігання. До таких документів, зокрема, належать документи НАФ;

2) документи з установленим строком зберігання, після закінчення якого вони можуть бути знищені. Документи цієї групи, у свою чергу, поділяють на:

а) документи тривалого (понад 10 років) зберігання, зокрема, документи по особовому складу;

б) документи тимчасового (до 10 років включно) зберігання.

Майте на увазі! Строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях.

Документи «старше» трьох років, не перевірені контролерами

Умовою знищення деяких документів є не лише закінчення встановленого строку їх зберігання, а й закінчення перевірки податковими органами. Це стосується документів (переважно бухгалтерської документації), у примітці до строку зберігання яких (графа 5) вказано: «За умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства, а для органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних організацій, суб’єктів господарювання державного сектору економіки, підприємств і організацій, які отримували кошти з бюджетів усіх рівнів і державних фондів або використовували державне чи комунальне майно, — ревізії, проведеної органами державного фінансового контролю за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності. У разі виникнення спорів (суперечок), порушення кримінальних справ, відкриття судами провадження у справах — зберігаються до ухвалення остаточного рішення».

У зв’язку з цим часто виникає запитання: чи можна знищити документи, строк зберігання яких минув, якщо за час їх зберігання податкових перевірок на підприємстві не було?

Звертаємо увагу: на наш погляд, передбачене Переліком № 578 застереження про необхідність зберігання окремих категорій документів протягом певного періоду, але за обов’язкової умови завершення перевірки податкового органу, має тлумачитися виходячи з вимог пп. 44.3 і 44.4 ПКУ.

Нагадаємо: відповідно до зазначених норм платники податків зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухобліку, фінзвітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також документів, пов’язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менше 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності (п. 44.3 ПКУ). Якщо такі документи пов’язані з предметом перевірки, яка вже почалася, або проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення чи судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше 1095 днів.

Статья в тему:  Реабилитация какой суд

Інакше кажучи, якщо на момент закінчення строку зберігання документів перевірка не розпочата і минуло 1095 днів після подання податкової звітності за період, до якого належать ці документи, їх можна знищити. Якщо ж закінчення строку зберігання документів припадає на період проведення перевірки підприємства, для знищення документів доведеться дочекатися її закінчення, як того і вимагає п. 44.4 ПКУ. Також не слід поспішати зі знищенням документів, якщо перевірка проведена, але розпочата процедура оскарження її результатів. У такому разі потрібно дочекатися остаточного рішення за скаргою.

Зауважимо. У п. 102.1 ПКУ встановлений подовжений строк проведення перевірок контрольованих операцій (ст. 39 ПКУ) — 2555 днів замість 1095. Проте спеціальних строків зберігання документів після таких операцій не встановлено. Тобто, на жаль, законодавець не узгодив право контролерів перевіряти контрольовані операції протягом 2555 днів (7 років) з обов’язком платника податків зберігати документи 1095 днів.

У протилежній ситуації, коли перевірка проведена, але передбачені строки зберігання документів ще не минули, передавати документи для знищення не можна. Більше того, якщо до моменту закінчення строків зберігання документів буде знову проведена податкова перевірка, платник податків не може відмовити перевіряючим у доступі до документів на тій підставі, що вони вже ставали предметом перевірки.

Вимушені попередити: податківці виходять з куди більш суворого прочитання вказаної норми. На їх думку, у разі, коли перевірка не проводилася довше 1095 днів, платники зобов’язані забезпечити подальше зберігання неперевірених документів і здати їх до архіву (див. лист ДПСУ від 18.05.12 р. № 13920/Ж/17-1216).

Також проти знищення документів до проведення перевірки податковими органами і Державна архівна служба України (див. лист від 30.10.12 р. № 01.2/3388).

Крім того, слід пам’ятати про те, що строки зберігання деяких документів перевищують 3 роки (див. табл. 2). Наприклад, документи про застосування РРО, документи про виплату доходів фізособам і утримання з них податків, документи про нестачу продукції (сировини та матеріалів), договори про перевезення вантажів, оренду транспортних засобів потрібно зберігати не менше 5 років. А розрахунково-платіжні відомості (особові рахунки) працівників, особові справи працівників — не менше 75 років. Знищувати такі документи до закінчення встановленого строку їх зберігання не можна навіть у тому випадку, якщо вони вже були перевірені контролерами.

Недотримання правил і строків зберігання документів може загрожувати штрафними санкціями.

Строки зберігання основних документів в організаціях, у діяльності яких не створюються документи НАФ, наведемо в табл. 2 нижче.

Таблиця 2. Строки зберігання документів

Вид документів

Строк зберігання

Примітка

Постанови, рішення, протоколи, стенограми засідань колегіальних органів (правлінь, дирекцій, рад директорів тощо) і контрольних органів (наглядової ради, опікунської ради, ревізійної комісії) підприємства

До ліквідації організації

Протоколи, стенограми загальних зборів, з’їздів, конференцій вищого органу (трудового колективу, учасників, засновників, акціонерів, пайовиків) підприємства за місцем проведення

Статути, положення (типові) організації та зміни до них за місцем розробки та затвердження

Установчі документи (установчий акт, установчий договір (статут), положення) і зміни до них; список засновників (учасників); виписка з Єдиного держреєстру тощо

Свідоцтва про держреєстрацію організації

Документи (рішення, протоколи, акти, баланси, висновки, звіти, повідомлення, виписки з держреєстру, заяви, довідки, доповідні записки тощо) про створення організації, її реорганізацію, ліквідацію (банкрутство), перейменування, передачу з однієї галузі до іншої, переведення до іншої місцевості

Контракти про права та обов’язки з керівником організації

Статья в тему:  Где можно узнать приговор суда

Документи (свідоцтва, акти, договори) на право власності на землю, споруди, майно; на право володіння, користування, розпорядження майном; на право реєстрації та перереєстрації фірмових назв, товарних знаків, знаків обслуговування тощо

Порядок зберігання справ в архіві суду

4.6.1. Основні вимоги щодо приміщень архіву суду, електро- і протипожежне обладнання архіву, температурно-вологий і світловий режими, санітарно-гігієнічний режим та обладнання архіву встановлюються нормативно-правовими актами.

4.6.2. Справи підрозділів апарату суду та судові справи, що надходять до архіву, розміщуються на стелажах (у шафах) таким чином, щоб справи за призначенням (окремо документи підрозділів апарату суду та окремо судові справи) зберігалися в одному місці та були розташовані в порядку щорічних надходжень.

4.6.3. Справи постійного зберігання розміщуються окремо від справ тривалого (понад 10 років), тимчасового зберігання та з кадрових питань (особового складу).

4.6.4. Справи постійного зберігання повинні вміщуватися у картонажі, папки з клапанами; справи тривалого (понад 10 років) зберігання можуть зберігатися у в’язках з картонними прокладками; справи тимчасового зберігання дозволяється розміщувати без картонажів або в’язок. При цьому судові справи вміщуються в картонаж (в’язку) залежно від об’єму по 10-50 справ.

4.6.5. На картонажі наклеюються, а до в’язок прикріплюються ярлики, на яких зазначаються найменування суду, номер опису, номери справ (або крайні дати на номери інших справ), уміщених у картонаж (в’язку). Картонажі (в’язки) нумеруються валовою нумерацією в межах кожного опису.

4.6.6. Забороняється зберігати архівні справи у штабелях на підлозі, підвіконнях та інших непередбачених для цього місцях.

4.6.7. Усі стелажі (шафи) та їх полиці нумеруються арабськими цифрами. Стелажі (шафи) нумеруються зліва направо від входу до архівосховища, полиці на стелажах (у шафах) – зверху вниз зліва направо.

4.6.8. Перевіряння наявності та стану справ постійного зберігання проводиться в архіві суду в плановому порядку один раз на 5 років, а також перед переданням документів на постійне зберігання.

4.6.9. Перевіряння наявності та стану справ тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань (особового складу) здійснюється раз на 10 років.

4.6.10. Позапланове перевіряння наявності та стану справ проводиться:

1) після переміщення справ у інше сховище;

2) після ліквідації наслідків стихійного лиха;

3) після зміни керівника архіву (особи, відповідальної за архів);

4) під час реорганізації або ліквідації суду.

4.6.11. Щорічно перевіряються справи, що упродовж року були видані з архіву суду для користування.

4.6.12. Перевіряння наявності та стану справ проводиться працівниками архіву або комісією за наказом керівника апарату суду.

4.6.13. Перевіряння наявності та стану справ проводиться шляхом звіряння заголовків та інших реквізитів архівного опису з описуванням справ на обкладинках (титульних аркушах). Фізичний стан документів справ визначається шляхом їх візуального поаркушного переглядання та ідентифікацією документів усередині справи.

4.6.14. Справи, що видавалися для користування упродовж минулого року, перевіряються за журналами видавання справ з архіву суду та, у разі надіслання судових справ чи документів за межі суду, актами про видавання справ у тимчасове користування (додаток 32).

4.6.15. Вимога про надіслання справи і копія супровідного листа зберігаються у контрольній теці до повернення справи до архіву суду.

4.6.16. Під час проведення перевіряння заповнюється аркуш перевіряння наявності та стану справ архіву суду (додаток 33), у якому фіксуються всі виявлені недоліки.

4.6.17. Окремий аркуш перевіряння складається на кожен опис справ. Після завершення перевіряння у кожному опису після засвідчувального напису вноситься запис “Перевірено”, проставляються дата перевіряння та підпис особи, яка перевіряла справи цього опису.

4.6.18. Якщо під час перевіряння в опису виявлені літерні, пропущені, вільні номери справ, не відмічені в підсумковому записі, то він складається знову з посиланням на відповідний аркуш перевіряння наявності та стану справ.

4.6.19. На підставі підсумкових записів у аркушах перевіряння складається акт перевіряння наявності та стану справ у цілому, який затверджує керівник апарату суду (додаток 34).

Статья в тему:  Кого том сойєр захищає на суді

4.6.20. Аркуші й акти перевіряння наявності та стану справ уміщуються в окрему справу та зберігаються в архіві суду.

4.6.21. У разі встановлення у процесі проведення перевіряння справ нестачі документів і справ, що рахуються за номенклатурою, здійснюється їх розшук.

4.6.22. Розшук невиявлених справ проводиться упродовж року після закінчення перевіряння наявності та стану справ.

4.6.23. Справи, знайдені під час розшуку, уміщуються у відведені їм місця.

4.6.24. У разі негативного результату розшуку керівник апарату суду за поданням ЕК та архіву затверджує акт про нестачу архівних справ.

4.6.25. Справи, причини відсутності яких підтверджені документально, виключаються з описів та інших облікових документів.

4.6.26. Документом, що підтверджує відсутність справи, можуть бути:

1) акт про вилучення справи для знищення (додаток 22);

2) акт про непоправні пошкодження справи (додаток 35);

3) акт передавання справи іншій установі та на постійне зберігання (додатки 36, 37).

4.6.27. Якщо розшук відсутніх справ безрезультатний і їх відсутність не підтверджена документально, вони залишаються в розшуку, на кожну справу заповнюється картка обліку невиявленої справи (додаток 38).

Порядок виконання рішення суду. Консультує Міністр юстиції України Павло Петренко

Вітаю, пане Міністре! Чи не могли б ви мені відповісти на декілька запитань щодо виконання рішення суду? Маю на руках рішення суду і не знаю, що робити з ним далі.

З повагою, Олександр Рева

Що таке виконавче провадження?

Виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження. В Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Який порядок виконання рішення суду у добровільному порядку?

Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. У разі добровільного порядку виконання рішень про стягнення періодичних платежів, виконавчий документ разом із заявою може бути надісланий стягувачем підприємству, установі, організації, фізичній особі — підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Який алгоритм дій у випадку примусового стягнення заборгованості з боржника?

У разі задоволення судом вимог про сплату заборгованості, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання. Для цього потрібно:

  • звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу судового наказу або виконавчого листа;
  • написати заяву до державної виконавчої служби або приватного виконавця із проханням примусового стягнення заборгованості із боржника;
  • сплатити авансовий внесок до органу ДВС, куди буде подано виконавчий лист або до приватного виконавця;
  • подати заяву з копією квитанції про сплату авансового внеску до ДВС або приватного виконавця.

Які строки пред’явлення виконавчих документів?

Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання:

  • протягом 3-х років , з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а якщо рішення підлягає негайному виконанню — з наступного дня після його прийняття.
  • протягом 3-х місяців, якщо мова йде про посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган.
  • протягом усього періоду, у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо.

Якщо стягувач пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, він має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу.

Що потрібно сплатити за примусове виконання рішення?

Боржник: Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби у розмірі 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Статья в тему:  Окружний суд як суд першої інстанції

У разі виконання рішення приватним виконавцем стягується основна винагорода, розмір якої становить 10 % стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Стягувач: Авансовий внесок – це кошти, за рахунок яких фінансуються витрати на організацію та проведення виконавчих дій органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем). Розмір авансового внеску становить:

  • 2 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (до 41 730 грн );
  • 1 мінімальний розмір заробітної плати (4 173 грн) за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову з боржника — фізичної особи та 2 мінімальні розміри заробітної плати (8 346 грн) з боржника — юридичної особи.

Хто звільняється від сплати авансового внеску?

Від сплати авансового внеску звільняються у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби:

  • інваліди війни, інваліди I та II груп;
  • законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;
  • громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, у Законі передбачені рішення суду, за виконання яких авансовий внесок не сплачується, наприклад:

  • стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин;
  • обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних та соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
  • відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
  • стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
  • відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
  • виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Як отримати присуджені кошти?

Грошові суми, стягнуті з боржника (у томі числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу ДВС чи рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103 , цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

Окремо хочу зазначити, що Мін’юст запровадив низку суттєвих новацій, серед яких створення Єдиного реєстру боржників, який ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: https://erb.minjust.gov.ua .

Крім того, у 2018 році в зазначеному реєстрі відкрито публічні реєстри неплатників аліментів та боржників, які перешкоджають побаченням з дитиною, а також боржників, які мають заборгованість по заробітній платі.

Також, щоб забезпечити громадянам зручний сервіс у сфері примусового виконання судових рішень, ми відкрили чотири «Центри виконання рішень», де громадяни мають можливість подавати документи про примусове виконання рішень та інші документи виконавчого провадження за принципом екстериторіальності в межах відповідної області, отримати відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження, перевірити документи на відповідність законодавству, отримати консультацію, швидко та правильно оформити документи, оплатити заборгованість чи авансовий внесок через термінал тощо. Завітати до «Центрів виконання рішень» можна за адресами:

м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 2;

м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренка,10;

м. Суми, вул. Петропавлівська, 75;

Источники:

http://pravolib.pp.ua/hranenie-sudebnyih-del-dokumentov-24531.html

http://protocol.ua/ua/kriminalniy_protsesualniy_kodeks_ukraini_stattya_100/

http://i.factor.ua/ukr/journals/bn/2016/may/issue-20/article-17870.html

http://infopedia.su/16xb6d4.html

http://kyivobljust.gov.ua/news/direction/poryadok-vikonannya-rishennya-sudu-konsultue-ministr-yustitsii-ukraini-pavlo-petrenko

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector