Суд аудиторів як інститут єс

1. Загальна характеристика основних етапів європейської інтеграції та їх правове закріплення

інституція ЄС; перевіряє законність і правильність прибутків і видатків Європейського Союзу згідно з бюджетом, а також оцінює управління фінансами. Всі інституції ЄС, і будь-які установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду авдиторів (СА). За потреби СА може вивчати документи “на місці в інших інституціях. та державах-членах” або “в приміщенні будь-якого органу, що управляє коштами від імені Спільноти та будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка отримувала гроші з бюджету” (стаття 248.3 Договору про заснування Європейської Спільноти). Результати своїх досліджень оприлюднює у вигляді звітів – регулярних річних та спеціальних тематичних. Крім того, за законом, перш ніж ухвалювати фінансові й антишахрайські законодавчі акти, Рада запитує думку Суду авдиторів.

Заснований 1977 р.; включає по одному представнику від кожної держави-члена, яких призначає на шість років Рада ЄС, порадившись з Європейським Парламентом. З огляду на суттєве зростання кількості членів СА після розширення (25), для підготовки певних звітів і позицій Суд, згідно з Ніццьким договором, отримав право створювати “палати” з кількох членів. Розташований у Люксембурзі, персонал нараховує близько 550 працівників.

1. 77. Місце Суду Аудиторів в інституційній системі ЄС

Суд Аудиторів був створений у 1977 році на підставі Договору про реформу бюджетної процедури, підписаного 22 липня 1975 року. Він виник на місці Комітету Контролю, який існував у ЄЕС та ЄСАЕ, та контролера фінансів, який діяв у ЄСВіС. Спершу Суд Аудиторів мав доволі незначні повноваження, але Маастрихтський Договір істотно збільшив його компетенцію і підніс до рангу головного органу Європейських Співтовариств. Суд Аудиторів є відповідником найвищих палат контролю окремих країн, а значить усупереч хибній назві, не є судовим органом, а радше — органом фінансового контролю. Цей орган займається контролем фінансів Співтовариств (доходів і видатків) на предмет їх легальності і правильності. Контролю з боку Суду Аудиторів підлягають усі органи, інституції і бенефіціанти фінансів ЄС. Контроль може здійснюватися як у резиденції Трибуналу — на основі документації, так і в резиденції контрольованого органу.

1. 78. Порядок формування, склад, структура, форми роботи Суду Аудиторів

Суд Аудиторів був створений у 1977 році на підставі Договору про реформу бюджетної процедури, підписаного 22 липня 1975 року. Він виник на місці Комітету Контролю, який існував у ЄЕС та ЄСАЕ, та контролера фінансів, який діяв у ЄСВіС. Спершу Суд Аудиторів мав доволі незначні повноваження, але Маастрихтський Договір істотно збільшив його компетенцію і підніс до рангу головного органу Європейських Співтовариств. Суд Аудиторів є відповідником найвищих палат контролю окремих країн, а значить усупереч хибній назві, не є судовим органом, а радше — органом фінансового контролю. Суд Аудиторів організований дуже просто. На його чолі стоїть Голова, обраний членами СА на період 3р. До його основних повноважень належить керівництво роботою СА та представлення його перед іншими інституціями. Суд працює в трьох постійних 3-4-особових контролюючих групах. У разі потреби може бути скликана четверта група. До складу Суду Аудиторів входить 15 членів, обраних на 6 років одноголосним рішенням Ради Європейського Союзу після консультацій з Європейським Парламентом. Членом Суду може бути особа, котра у своїй країні входить або входила до складу органів зовнішнього контролю або ж володіє особливою кваліфікацією для зайняття посади в Суді Аудиторів. Кандидати на членів СА повинні надати гарантію повної незалежності.

1. 79. Консультативні органи Європейського Союзу: загальна характеристика

До допоміжних інституцій Європейського Союзу, наділених дорадчо-консультативними функціями відносяться два наступних органи:

1. Економічний і соціальний комітет. Консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 344 членів, які представляють різні сфери економіки і соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов’язків. (див. детальніше)

До допоміжних органів, які здійснюють фінансово-економічні функції відносяться наступні:

1. Європейський інвестиційний банк (далі – ЄІБ). Допоміжна інституція, що здійснює на наднаціональному рівні управління в Європейському Союзі та за його межами фінансово-інвестиційну функцію. Створений у 1958 p., відповідно до Договору про Європейську економічне співтовариство, є юридичною особою і розміщується в Люксембурзі. Завдання банку — сприяти через ресурси ринку капіталів та використання власних ресурсів збалансованому й постійному розвиткові Спільного ринку в інтересах Співтовариства.

2. Європейський центральний банк. Функціонує в межах структури Європейської системи центральних банків, створення яких розпочалось після рішення Європейської ради щодо створення економічного та валютного союзу. Головним завданням є забезпечення цінової стабільності в зоні «євро». Управління Європейським центральним банком покладено на Раду керівників ЄЦБ, яка наділена такими основними повноваженнями:

приймати керівні принципи й ухвалювати необхідні рішення для забезпечення виконання завдань, доручених ЄСЦБ;

виробляти валютну політику Співтовариства, зокрема відповідні рішення, що стосуються проміжних грошово-кредитних цілей, основних норм відсотків і постачання резервів ЄСЦБ та встановлювати необхідні керівні принципи для їх виконання.

1. 80. Економічний і соціальний комітет: порядок формування, структура, основні повноваження

Діяльність Економічного та соціального комітету регулюється Договором про заснування Європейського Еко­номічного Співтовариства, Договором про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії та Конвенції про спільні інститути.

До складу Комітету входять 222 особи, які є представниками різних груп:

підприємці, що працюють в таких сферах, як с/г, транспорт, торгівля,

представники виробників, фермерів, робітників, ко­мерсантів, ремісників

представникі різних професійних об’єднань.

Місця в Комітеті розподіляються: Франція, Німеччина, Італія, Велика Британія мають по 24 представники, Іспанія — 21, Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія, Австрія та Швеція -по 12, Данія, Фінляндія та Ірландія — по 9, а Люксем­бург — 6.

Чітких критеріїв обрання кандидатів на посаду до Комітетів не існує, це приводить до зловживань

Члени Комітету обираються на 4 роки з можливістю переобрання, їх обирає Рада за списками, поданими країнами-членами. Число кандидатів має перевищувати кількість місць даної країни в Комітеті принаймні вдвічі. Всі кандидати є незалежними особами, діють на власний розсуд, їм за­бороняється виконувати інструкції органів, що запропонували їх кандидатури.Члени Комітету не можуть мати будь-який ман­дат, є незалежними в своїй діяльності та повинні за­хищати спільні інтереси Євросоюзу та ЄС.

Комітет складається з 3 груп, кожна з яких представляє інтереси пев­них верств населення Євросоюзу:

гр. є гру­пою роботодавців: представники організацій роботодавців, торгових Палат.

гр. є групою найманих робітників і складається з пред­ставників професійних спілок.

гр. має назву «Трупа різних інтересів» і включає представників ма­лого бізнесу, коопераційного руху, споживчих і сімейних організацій,представників різних професій, представники урядів. В межах Комітету голосуван­ня проводиться за принципом належності до політичних угруповань, тобто кожен представник голосує сам за себе і представники однієї країни не повинні приймати спільного рішення.

З числа своїх членів Комітет обирає Голову на 2 роки. Комітет самостійно затверджує власні Правила процедури.

Засідання Комітету скликаються Головою па вимогу Ради або Комісії. Комітет також може прово­дити засідання за власною ініціативою.

Комітет готує з власної ініціативи висновки по справах, якщо вважає це доцільним. У разі, якщо питання особливо важливе, Рада чи Комісія можуть встановити строки для підготовки відповідного висновку.

Консультації Комітету не мають обов’яз­кової сили для Ради та ін. Органів ЕС, але порушення вимоги щодо їх от­римання може бути підставою для визнання Судом ЄС такого рішення недійсним.

81. Комітет регіонів: загальна характеристика Комітету регіонів

Було створено згідно з Маастрихтським договором. Він є консульта­тивним органом.

Члени даного Комітету призна­чаються Радою на 4 роки з можливістю наступ­ного переобрання. Затверджуються кандидати на його посади на підставі одностайного рішення Ради. Спи­сок кандидатів представляють країни — члени Євросоюзу.

Місця в Комітеті розподіляються: Фран., Німеч., Італ., Велика Бр. мають по 24 представники, Ісп. — 21, Бельг., Грец, Нідер., Португ., Австр. та Швец. -по 12, Данія, Фінл. та Ірлан.- по 9, а Люкс. — 6.

Члени Комітету регіонів абсолютно незалежні під час виконання своїх обов’язків, не можуть бути членами Європарламенту,

Комітет регіонів самостійно затверджує свої Правила процедури, обирає Голову, а також служ­бовців з числа членів Комітету строком на два роки.

Збори даного Комітету скликаються Головою на вимогу Ради, Комісії або за власною ініціативою.

Рада та Комісія мають консультуватись з цим Комітетом з питань транскор­донного співробітництва. Комітет регіонів має пові­домлятися про всі звернення органів та інститутів Євросоюзу до Економічного та соціального комітету, а коли, на його думку, звернення стосується спе­цифічних регіональних інтересів, може виробляти власну точку зору. Цей Комітет може консультувати також Європарламент.

Компетенцією вказаного Комітету є консуль­тації з питань освіти? стажування молоді, охо­рони здоров’я, культури, економічного та соціального зближення, охорони довкілля.

Основна діяльність Комітету регіонів пов”язана з:економічними та соціальними питаннями в прикор­донних регіонах, сприяння співробітництва громадян країн ЕС.

1. 82. Європейський інвестиційний банк: місце в інституційній системі ЄС

Неприбуткова фінансово-кредитна організація країн ЄС для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об’єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць і становить 163,7 млрд. євро . За рахунок випуску облігаційних позик на міжнародному грошовому ринку та на національних грошових ринках країн ЄІБ формуються залучені кошти банку. На рентабельні проекти надають звичайні кредити, на малорентабельні — пільгові. До 70% припадає на кредити для регіонального розвитку менш розвинутих районів. Загальна сума наданих кредитів — понад 47 млрд. євро. Позики банку покривають частину вартості проекту, доповнюючи власні капітали позичальника (як правило менше 50%). Сфери використання кредитів — передусім енергетика, транспорт і телекомунікації. ЄІБ надає також пільгові кредити за рахунок засобів ЄС як технічний розпорядник. Кредити банку надаються в кількох валютах . Відсоткова ставка по «змішаних» кредитах визначається на базі середньозваженої вартості в залучених коштах у даних валютах на міжнародних або національних ринках капіталів. Керівні органи ЄІБ — Рада керуючих, Директорат і Правління. До Ради керуючих входять міністри фінансів країн ЄС . Вона визначає загальну кредитну політику, розглядає і затверджує річні баланси, вносить зміни до статутного капіталу. Директорат приймає рішення про надання кредитів та гарантій при залученні коштів встановленні відсоткових ставок. Оперативне керівництво здійснюють президент і п’ять його заступників. Місцезнаходження ЄІБ — Люксембург .

Європейська Конституція передбачає створення посади міністра закородонних справ ЄС, яка поєднає функції Верховного представника з питань СЗБП і члена Комісії з зовнішніх відносин.

1. 88. Характеристика наднаціональних елементів в правовому статусі інститутів ЄС

можна зробити висновок, що частіше за все ЄС характеризуютьяк інтеграційне утвореннянаднаціонального характеру, який проявляєтьсяв діяльності інститутів ЄСта механізмі прийнятті рішень. Надна-ціональність політичної системи ЄСполягає у відмові держав-учасниць у певних сферах від частини своїх суверенних прав на користь інститутів цього інтеграційного утворення. Відповідно, наднаціональна влада є ієрархічно вищою порівняно з державною владою, вона є незалежною від держав- учасниць організації, її волевиявлення має примат і пряму дію на території ержав-учасниць. Інституційними носіями наднаціональності в Європейському

Союзі виступають Комісія, Європейський

парламент і Суд ЄС. Проаналізувавши різні підходи, можна вирізнити основні наднаціональні ознаки Європейського Союзу: певні питання повністю або частково вилучають зі сфери відання держав-учасниць на користь наднаціональних органів, право наднаціонального утворення автоматично застосовується до суб’єктів національного права його членів (його пряма дія та примат), це право створюється автономною, незалежною

інституційною системою, яка узгоджує інтереси держав-учасниць із загальноєвропейськими інтересами

інтеграційного об’єднання. Під наднаціональні-стю він розуміє ≪сукупність структурних,функціональних і процедурнихособливостей міжнародної організації, які визначають пріоритетний

характер її компетенції в конкретних

сферах стосовно до існуючої компетенції

держав-учасниць≫ [7, с. 182].Так, наднаціональні елементи проявляються

в організації та функціонуванні інститутів Європейського Союзу, в його компетенції та в механізмі прийняття

Інститути і органи Європейського Союзу

Складність та багатогранність Європейського Союзу як наднаціонального об’єднання породжує необхідність створення потужної та розгалуженої системи управління та координації дій, для досягнення поставлених цілей Союзу.

Страни-члени Європейського Союзу передають повноваження у вирішенні деяких питань незалежним інститутам, які представляють інтереси Союзу, його держав і громадян. Європейська Комісія захищає інтереси Союзу в цілому, кожен національний уряд представлений в Раді Міністрів (Раді), а члени Європейського Парламенту безпосередньо обираються громадянами ЄС. Таким чином, демократія і верховенство закону — наріжний камінь цієї структури.

Основні чотири інститути Європейського Союзу закладено ще в 1952 році. Ці інститути, а саме: Асамблея, Рада, Комісія і Суд — по суті своїй з тих пір не змінювалися. Асамблея перетворилася на наднаціональний парламент, а Європейський Суд — в суперарбітра. В той же час роль Ради, що складається з представників урядів держав-членів, дещо знизилася, а роль Європейської Комісії як виконавського органу істотно не змінилася.

Такі зміни пояснюються тим, що спочатку ідея об’єднання країн в Європейське Економічне Співтовариство, а нині — в Європейський Союз, носила наднаціональний характер. Відповідно ті інститути, які додавали до свого статусу наднаціональності, ставали впливовішими.

Інституції Європейського Союзу — органи Європейського союзу , які представляють і забезпечують загальні для всіх країн-членів інтереси. На даний момент по всім домовленостям, що пов’язують усі країни-члени на загальних положеннях, сформовані сім головних керівних органів ЄС: Європейський парламент , Європейська рада , Рада Європейського Союзу , Європейська комісія , Суд Європейського Союзу , Європейський центральний банк та Європейський суд аудиторів .

Основні інститути влади

Європейська Комісія — виконавчий орган Європейського Союзу, що складається з 27 членів (рахуючи президента), які призначаються на п’ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов’язків. Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний Генеральний Директорат.

Європейський Парламент — зібрання з 785 депутатів, що безпосередньо обираються громадянами країн-членів ЄС строком на п’ять років. Голова Європарламенту обирається на два з половиною роки. Депутати Європарламенту вивчають законопроекти і затверджують бюджет. Вони приймають спільні рішення з Радою Міністрів з конкретних питань і контролюють роботу Рад ЄС і Європейській Комісії. Європарламент проводить пленарні засідання в Страсбурзі (Франція) і Брюсселі (Бельгія).

Рада міністрів — в ЄС — основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів, і його склад міняється залежно від обговорюваних питань: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів економіки і так далі В рамках Ради представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти ЄС і приймають або відкидають їх шляхом голосування.

Європейський суд — судовий орган ЄС вищої інстанції, регулюючий розбіжності:

• між державами-членами ЄС;
• між державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом;
• між інститутами ЄС;
• між ЄС і фізичними або юридичними особами.

Рахункова палата (Суд аудиторів) — орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів.

Європейський Омбудсмен

Займається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС.

Фінансові структури

• визначає валютну політику країн ЄС;
• встановлює ключові процентні ставки;
• управляє офіційними резервами Європейської системи Центральних Банків (ESCB), головним завданням якої є підтримка стабільності цін;
• має право санкціонувати емісію банкнот в межах валютного союзу.

Європейський інвестиційний банк (EІБ)

Європейський інвестиційний банк — орган ЄС, заснований в 1959 р. Європейським Союзом для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик. Позики надаються під однаковий відсоток, що забезпечує збалансованість управління позикою в частині погашення заборгованості. Позики надаються для розвитку відсталих європейських регіонів і реалізації проектів, що представляють спільний інтерес.

Консультативні органи

Економічний і соціальний комітет

Економічний і соціальний комітет — консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 317 членів, які представляють різні сфери економіки і соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов’язків.

Комітет регіонів — консультативний орган Ради ЄС і Комісії, розробляючий висновки з усіх питань, що зачіпає інтереси регіонів. Комітет складається з 317 членів — представників регіональних і місцевих органів, повністю незалежних у виконанні своїх обов’язків.

ru.knowledgr.com

Европейский суд аудиторов (ECA) (фр. Cour des comptes europé ) — один из семи институтов Европейского союза (ЕС). Он был создан в 1975 году в Люксембурге с целью улучшения финансового управления ЕС.

История

ЭКА была создана на основании Бюджетного договора 1975 года и была официально учреждена 18 октября 1977 года, проведя свою первую сессию через неделю. В то время ЕЦА не была формальным учреждением, это был внешний орган, призванный проводить ревизию Европейских сообществ. Она заменила два отдельных ревизионных органа, один из которых деалирует с Европейского экономического сообщества и Euratom, а другой — с Европейским сообществом угля и стали.

ЭКА не имела определенного правового статуса до тех пор, пока Маастский договор не стал пятым учреждением, первым новым учреждением со времени основания Сообщества. Став институтом, он получил некоторые новые полномочия, такие как возможность обращаться в Европейский суд (ЕСЮ). Поначалу его полномочия по аудиту относились только к Европейскому сообществу пиллара Европейского союза (ЕС), но по Договору о статусе ЕС он получил все полномочия по аудиту всего ЕС.

Функции

Несмотря на своё название, ЭКА не имеет юрисдикционных функций. Это, скорее, профессиональное агентство внешнего следственного аудита. Главная роль ЕЦА заключается во внешнем контроле за исполнением бюджета Европейского союза, поскольку средства ЕС расходуются на законных основаниях и при разумном управлении. При этом ЭКА проверяет документы всех лиц, занимающихся любыми доходами или расходами Союза, и проводит выборочные проверки. ЕЦА должна сообщать о любых проблемах в своих докладах для сведения государств-членов и учреждений ЕС, эти доклады включают его общие и конкретные ежегодные доклады, а также специальные доклады о результатах его работы. Решение ЕЦА является основой для решений Еврокомиссии; например, когда ЕЦА обнаружил проблемы в управлении фондами ЕС в регионах Англии, Комиссия приостановила финансирование этих регионов и готова штрафовать тех, кто не вернется к приемлемым стандартам.

В этой роли ЕЦА должен оставаться независимым, но при этом оставаться в контакте с другими учреждениями; например, ключевая роль заключается в представлении ежегодного доклада ЕЦА Европейскому парламенту. Исходя из этого доклада, парламент принимает решение о том, стоит ли подписывать бюджет Европейской комиссии на этот год. Парламент явно отказался сделать это в 1984 и 1999 годах, последний случай вынудил пересмотреть состав Комиссии Сантера. ECA, в случае утверждения, также дает заверения Совету и Парламенту в том, что деньги налогоплательщиков используются надлежащим образом, и ECA должен быть консультирован до принятия какого-либо законодательства, имеющего финансовые последствия, но его мнение никогда не является .

Организация

В состав ЕЦА входит по одному члену от каждого государства — члена ЕС, причем каждый из них назначается Советом Европейского союза на шестилетний возобновляемый срок. Они не все заменяются каждые шесть лет, однако, так как их условия не coincyde (четыре из первоначальных членов начались с сокращенных сроков в четыре года по этой причине). Члены избираются из числа лиц, работавших в национальных ревизионных органах, имеющих квалификацию на должность и независимость которых не вызывает сомнений. Во время работы в Суде члены Суда не могут заниматься какой-либо другой профессиональной деятельностью. Поскольку этот орган является независимым, его члены могут самостоятельно определять свою организацию и правила процедуры, хотя они должны быть ратифицированы Советом Европейского союза. Со времени заключения Ниццкого договора ЭКА может создавать «палаты» (в каждой из которых имеется лишь несколько членов) для принятия определенных видов докладов или заключений.

ECA поддерживается персоналом из примерно 800 аудиторов, переводчиков и административных работников, набранных в рамках Европейской гражданской службы. Аудиторы делятся на группы аудиторов, которые проверяют и готовят проекты отчетов для ECA для принятия решений. Инспекция проводится не только институтов ЕС, но и любого государства, которое средства ЕС, учитывая, что 90% доходов и расходов управляются национальными властями, а не ЕС. Обнаружив ошибку, ECA не обладая собственными юридическими полномочиями информирует Европейское управление по борьбе с мошенничеством (OLAF), которое является агентством ЕС по борьбе с мошенничеством. ЕЦА также подотчетен Генеральному секретарю Европейского аудиторского суда, избранному Коллегией членов ЕЦА, который наряду с общим руководством и помощью президенту составляет проекты протоколов и ключевых решений, а также обеспечивает публикацию докладов в Официальном журнале Европейского союза.

Президент

Затем члены избирают одного из своих членов в качестве Председателя ЕЦА на возобновляемый трехлетний срок. Выборы проводятся тайным голосованием тех членов, которые претендовали на пост президента. Обязанности президента (которые могут быть делегированы) заключаются в том, чтобы созывать и руководить заседаниями ЕЦА, обеспечивая выполнение решений и управление деятельностью департамента (и другими видами деятельности). Председатель также представляет учреждение и его представителем в ходе спорных разбирательств.

Действующим президентом является Г-ХХне, избранный 13 сентября 2016 года. Он Витор Мануэль да Силва Кальдира (Португалия), избранный в 2007 году. Предыдущими председателями были сэр Норман Прайс (1977, Великобритания), Майкл Мюрхэ (1977, Ирландия), Хельхоек (1981, Франция), Марсель Март (1984, Люксембург), Алдо Ангиой (1990, Италия), Андре Хельхоек (1992, Нидерланды), Бернхард Манн (1996, Германия), Маньонь (1999), ФАбуэль и ян (1999).

Генеральный секретарь

Генеральный секретарь является самым старшим сотрудником ЕЦА. Назначенный на возобновляемый срок в 6 лет, он отвечает за управление персоналом ЕЦА и за управление ЕЦА. Кроме того, Генеральный секретарь отвечает за бюджет, перевод, подготовку кадров и информационные технологии.

Список генеральных секретарей

• 1989 — 1994: Эверард
• 1994 — 2001: Эдуар Рупперт
• 2001 — 2008: Мишель Эрве (Франция)
• 2008 — 2009: Джон Спид (ad interim, Великобритания)
• С 2009 года (до);: Эду Руис Гар (Испания)

Укомплектование штатов

Сотрудники ECA в основном являются должностными лицами, набираемыми через резервные списки из общих конкурентов, внешним звеном Европейского управления по подбору персонала (EPSO). Однако при определенных обстоятельствах ЕЦА может также привлекать временный или контрактный персонал. Для того чтобы иметь право на должность в ЕЦА, необходимо быть членом одного из государств — членов Европейского союза.

Стажировки

Так же, как и другие учреждения ЕС, ECA организует три сессии стажировки в год в областях, представляющих интерес для его работы. Стажировка предоставляется не более чем на три, четыре или пять месяцев и может быть повторно прекращена (1350 евро/месяц) или не возобновлена.

Работа

ЕЦА публикует результаты своей аудиторской работы в различных докладах — годовых докладах, конкретных годовых докладах и специальных докладах — в зависимости от вида аудита. Другие опубликованные продукты включают мнения и публикации на основе обзоров. Всего в 2017 году ЕЦА опубликовал 93 доклада. Все доклады, мнения и обзоры опубликованы на сайте ЕЦА на официальных языках ЕС.

Критика

Декларация заверения

С 1994 года ЭКА должна представить «Декларацию о гарантиях», которая по существу является свидетельством того, что может быть учтен весь годовой бюджет. Это оказалось проблемой, поскольку даже относительно незначительные упущения требуют от ЕЦА отказа от декларации о предоставлении гарантий для всего бюджета, даже если почти весь бюджет считается надежным.

Это привело к тому, что в СМИ появились сообщения о том, что счета ЕС были «связаны с мошенничеством,» где проблемы основываются на ошибках в папской работе, даже несмотря на то, что недостойные расходы были законными. Сама система аудита черпала критику из этого восприятия. Комиссия, в частности, заявила, что планка слишком высока и что мошенничеству подлежит лишь 0,09% бюджета. Комиссия заявила, что важно проводить различие между мошенничеством и другими нарушениями. Контрольное увольнение в 2003 году Марты Андреа за ее критику процедур в 2002 году, по некоторым, поставило под сомнение целостность институтов.

Часто утверждается, что годовые счета не были зарегистрированы внешним аудитором с 1994 года. В своем ежегодном докладе об исполнении бюджета ЕС 2009 года Суд аудиторов установил, что две крупнейшие области бюджета ЕС, сельское хозяйство и региональные расходы, не были подписаны и остаются » затронутыми ошибкой». Бессовестная Еврокомиссия утверждает, что каждый бюджет с 2007 года был подписан.

Терри Винн, евродепутат, который работал в парламентском Комитете по бюджетному контролю и достиг должности председателя, также поддержал эти призывы, заявив, что Комиссия не может достичь этих стандартов. В докладе под названием EU Budget — Public Perception & Fact — сколько стоит, куда уходят деньги и почему их так критикуют?, Уинн приводит консенсус, что практика в ЕС отличается от практики в США. В США основное внимание уделяется финансовой информации, а не законности и регулярности ложных сделок.

Для сравнения, Comptro and Auditor General for the United Kingdom заявил, что для Великобритании было 500 отдельных счетов, и «в прошлом году я квалифицировал 13 из 500. Если бы я должен был управлять системой ЕС, то, поскольку я 13 счетов, мне, возможно, придется увеличить все расходы британского центрального правительства».

В своем докладе за 2010 год ЕЦА четко указал, что «Ответственность за законность и регулярность расходов на политику Койон начинается в государствах-членах, но Комиссия несет ультимативную ответственность за правильное исполнение бюджета». В предыдущих докладах ЕЦА отмечала, что «независимо от применяемого метода осуществления Комиссия несет ультимативную ответственность за законность и регулярность операций, лежащих на счетах Европейских сообществ (статья 274 Договора)».

Размер

Размер ЕЦА также подвергся критике. В 2013 году в соответствии с системой «один член на одно государство» ее Коллегия членов выросла с девяти до двадцати восьми человек. добиться консенсуса в этом органе, таким образом, стало труднее, что привело к тому, что число его специальных докладов в год уменьшилось с пяти до шести в период 2003 — 2005 годов, несмотря на то, что за тот же период численность его персонала увеличилась на 200 человек. Некоторые предложения состояли в том, чтобы его численность была сокращена до пяти членов или только одного, возможно, с консультативным советом с членами от каждого государства-члена. Однако ни Европейская конституция, ни Либонский договор не предлагали никаких изменений в его компании, несмотря на призывы бывших членов ЕЦА и евродепутатов к переменам.

ТЕМА 11 Рахункова палата Європейського Союзу

Рахункова палата ЄС (або Суд аудиторів) – це спеціалізований фінансовий орган Європейського Союзу, який покликаний допомагати Європарламенту та іншим установам ЄС у здійсненні контролю за правильним та ефективним використанням фінансових ресурсів Європейського Союзу.

Рахункова палата складається з 15 членів, які призначаються одноголосним рішенням Ради ЄС. Кандидати на посади членів Рахункової палати висуваються кожною державою-членом ЄС. Перед тим як прийняти рішення про призначення членів Рахункової палати Рада ЄС має одержати відповідний висновок Європарламенту щодо кандидатур на посади членів Рахункової палати. Строк повноважень членів Рахункової палати становить 6 років. Члени Рахункової палати можуть переобиратися на новий строк.

Кандидатом на посаду члена Рахункової палати може бути особа, яка має високі професійні здібності та відповідну кваліфікацію, що підтверджується наявністю досвіду роботи в національних чи міжнародних контролюючих органах.

При здійсненні своїх повноважень члени Рахункової палати повинні бути незалежними, неупередженими та здійснювати свої функції виключно в інтересах Європейського Союзу. На час виконання ними своїх обов’язків вони не вправі займатися будь-якою оплачуваною чи неоплачуваною діяльністю.

Підставами для дострокового припинення повноважень члена Рахункової палати є:

а) закінчення терміну повноважень;

в) добровільна відставка;

г) примусова відставка.

Член Рахункової палати може бути примусово відправлений у відставку тільки на підставі рішення Суду ЄС у випадку його невідповідності займаній посаді або невиконання ним покладених на нього обов’язків.

Вакансія, що з’явилася в результаті дострокового припинення повноважень члена Рахункової палати, заповнюється на зали­шок терміну перебування члена на посаді.

До членів Рахункової палати застосовуються також положення Протоколу про привілеї та імунітет службовців Європейського Співтовариства, які застосовуються до суддів Суду ЄС.

Зі свого складу члени Рахункової палати обирають її голову. Голова Рахункової палати обирається строком на три роки з правом повторного переобрання. Голова скликає та веде засідання Рахункової палати, здійснює головування на ньому, а також забезпечує належну організацію діяльності Рахункової палати.

В процесі своєї діяльності Рахункова палата перевіряє звіти про всі доходи і видатки Європейського Співтовариства. Вона також розглядає звіти про всі доходи і ви­датки всіх органів, створених Співтовариством за умови, якщо статутний документ відповідного органу не виключає такого розгляду.

Рахункова палата надає Європейському Парламенту і Раді гарантійний документ щодо правильності ведення рахунків та законності і правильності всіх операцій.

Рахункова палата стежить за правильним управлінням фінансовими ресурсами Європейського Союзу, а також здійснює контроль за законністю та повнотою всіх доходів та витрат.

В процесі здійснення своїх функцій Рахункова палата проводить перевірки. Перевірка базується на бухгалтерській звітності та, за необхідності, проводиться без попередження в інститутах Співтовариства, в приміщеннях будь-якого органу, який здійснює управління доходами чи видатками за дорученням Співтовариства, та в державах-членах, включаючи приміщення будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка отримує платежі з бюджету ЄС. В державах-членах аудиторська перевірка здійснюється у співпраці з національними аудитор­ськими органами або, якщо останні не мають необхідних повно­важень, з компетентними національними установами. Рахункова палата та національні аудиторські органи держав-членів спів­працюють у дусі довіри, в той же час зберігаючи свою незалеж­ність. Ці органи чи установи інформують Рахункову палату про свій намір брати участь в перевірці.

Інші інститути Співтовариства та органи, що управляють до­ходами та видатками від імені Співтовариства, будь-яка фізич­на чи юридична особа, яка отримує платежі з бюджету, та націо­нальні аудиторські органи або, якщо вони не мають необхідних повноважень, то компетентні національні установи надають Ра­хунковій палаті, на її вимогу, будь-який документ чи інформа­цію, потрібну для виконання нею своїх завдань.

Після закінчення кожного фінансового року Рахункова палата готує щорічний звіт. Він направляється іншим інститутам Співтовариства і публікується в офіційному виданні, разом з відповідями цих інсти­тутів на зауваження Рахункової палати.

Рахункова палата у будь-який час може представити свої зауваження, зокрема у формі спеціальних звітів, щодо пев­них питань, і надавати висновки на вимогу того чи іншого інсти­туту Співтовариства.

Вона приймає свої щорічні звіти, спеціальні звіти та виснов­ки більшістю голосів своїх членів.

Крім цього, Рахункова палата допомагає Європейському Парламенту і Раді ЄС у здійснен­ні ними своїх повноважень щодо контролю за виконанням бюд­жету Європейського Союзу.

Література: Введение вправо Европейского Союза. Учебное пособие / Под. ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Изд-во Эксмо, — 2005.

2. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. – К.: „К.І.С.”, 2004. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). — М.: Норма, 2004. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). — М.: Норма, 2005. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. — К., 2002. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2004. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. — М., 1992. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества. — М., 1998.

Европейский суд аудиторов

Европейский суд аудиторов

Политика — Портал:Политика

Европейский союз

Председатель Ежи Бузек
Члены (2009–14)

Другие страны · Портал Политика

Европейский суд аудиторов (The Court of Auditors) создан в 1975 году для аудиторской проверки бюджета Европейского союза и его учреждений. Состав. Суд состоит из представителей государств-членов (по одному от каждого государства-члена). Они назначаются Советом единогласным решением на шестилетний срок и полностью независимы в исполнении своих обязанностей.

1. проверяет отчеты о доходах и расходах Европейского союза и всех его институтов и органов, имеющих доступ к фондам Европейского союза;
2. следит за качеством управления финансами;
3. после завершения каждого финансового года составляет доклад о своей работе, а также представляет Европарламенту и Совету заключения или замечания по отдельным вопросам;
4. помогает Европарламенту контролировать исполнение бюджета Европейского союза.

Ссылки

• Официальный сайт

Wikimedia Foundation . 2010 .

• Европейский социально-экономический комитет
• Европейское оптическое общество

Полезное

Смотреть что такое «Европейский суд аудиторов» в других словарях:

Европейский квартал (Люксембург) — Европейский квартал У этого термина существуют и другие значения, см … Википедия

Европейский союз — (The European Union) Европейский союз региональная интеграция европейских государств История создания, страны участники союза, права, цели, задачи и политика Европейского союза Содержание >>>>>>>>>>>>> … Энциклопедия инвестора

Европейский Союз — Запрос «EU» перенаправляется сюда. Cм. также другие значения. Европейский союз Флаг Европы Девиз … Википедия

Европейский парламент — (The European Parliament) История основания Европарламента, цели и задачи европейского парламента Законодательные и контролирующие задачи Европарламента, бюджетная политика Европарламента, фракции Европейского парламента, структура Европарламента … Энциклопедия инвестора

Европейский союз — (ЕС) Термин, употребляемый в отношении планируемого конфедеративного объединения Европейского союза Европейского сообщества (European Community, EC), стоящего на трех китах и еще на двух недавно выдвинутых столпах единой внешней политике и общей… … Финансово-инвестиционный толковый словарь

ЕВРОПЕЙСКИЙ СОЮЗ — (ЕС) крупнейшее интеграционное объединение, в которое входят 15 стран: ФРГ, Франция, Италия, Бельгия, Нидерланды и Люксембург (с 1958 г.), Великобритания, Дания и Ирландия (с 1973 г.), Греция (с 1981 г.), Испания и Португалия^ 1985 г.), Австрия,… … Энциклопедия юриста

Европейский центр по развитию профессионального образования — European Centre for the Development of Vocational Training (Cedefop) … Википедия

Европейский центральный банк — (European Central Bank) Европейский центральный банк – это крупнейшее международное кредитно банковкое учреждение государств Евросоюза и Зоны Евро Структура и фкункции Европейского Центрального банка, Европейская система центральных банков,… … Энциклопедия инвестора

Счётная Палата США — … Википедия

ЕС — Запрос «EU» перенаправляется сюда. Cм. также другие значения. Европейский союз Флаг Европы Девиз … Википедия

Источники:

http://bibl.com.ua/ekonomika/2032/index.html?page=9

http://studies.in.ua/idpzk-shporu/3798-nstituti-organi-yevropeyskogo-soyuzu.html

http://ru.knowledgr.com/08778960/%D0%95%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%A1%D1%83%D0%B4%D0%90%D1%83%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2

http://pravo.studio/evropeyskoe-pravo/tema-rahunkova-palata-evropeyskogo-63477.html

http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1300973