0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Суд що вирішує кримінальні справи називається

ТЕМА № 4. СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

2. СУД, СЛІДЧИЙ СУДДЯ, ПРИСЯЖНИЙ ЯК СУБ’ЄКТИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Суд, слідчий суддя, присяжний як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності.

Суд — це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

У кримінальному судочинстві суд — це активний його суб’єкт. Тому не можна вважати суд виключно арбітром у кримінальному процесі. Коли суд здійснює правосуддя, він реалізує суддівську дискрецію, або суддівський розсуд. Суддівський розсуд — це передбачена юридичними нормами правозастосовна діяльність суду, яка здійснюється у процесуальній формі та встановлених кримінально-процесуальним законодавством межах, повинна бути мотивованою та полягає у виборі варіантів вирішення у кримінальному судочинстві правових питань, що виникають.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого — судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого — судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та трьох присяжних.

Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років.

Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається згідно автоматизованої системи документообігу суду.

Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному, касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Статья в тему:  Суд историческая справка откуда где когда и форма

З метою виконання завдань, які стоять перед судами щодо реалізації третьої — судової влади у державі, їх наділено широкими повноваженнями. Під час судового розгляду кримінальної справи по суті, діють всі принципи кримінального процесу. Отже, суди мають, на підставі закону, всі необхідні й достатні процесуальні та матеріально-правові засоби для правильного та неупередженого розгляду і вирішення кримінальної справи. Ніякі інші органи й посадові особи не наділено такими можливостями, як суд та суддя.

Слідчий суддя — суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку розгляду клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій — голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів районного, районного у місті, міського й міськрайонного суду за пропозицією голови суду або будь-якого судді цього суду (якщо пропозиція голови суду не була підтримана) на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно.

Слідчий суддя не звільняється від виконання обов’язків судді першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення (ч. 5 ст. 21 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів.

Присяжним може бути громадяни України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду (ст. 59 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.

Усі питання, пов’язані з судовим розглядом, окрім питань щодо обрання, скасування або заміни запобіжного заходу в суді, судді й присяжні вирішують спільно.

Розгляд кримінального провадження судом присяжних можливе, коли за законом передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі обвинуваченого, якщо під час підготовчого судового засідання про це ним заявлене клопотання.

Присяжний має право:

— брати участь у дослідженні всіх відомостей та доказів у судовому засіданні;

— робити нотатки під час судового засідання;

— з дозволу головуючого ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам, які допитуються;

— просити головуючого роз’яснити норми закону, що підлягають застосуванню під час вирішення питань, юридичні терміни і поняття, зміст оголошених у судовому засіданні документів, ознаки злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.

— правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод, передбачених законом, для його участі в судовому розгляді, його стосунків з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, що підлягає розгляду, та поінформованості про його обставини, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;

— додержуватись порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;

— не відлучатись із залу судового засідання під час судового розгляду;

— не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього;

— не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням.

— не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв’язку з виконанням його обов’язків.

Суд що вирішує кримінальні справи називається

Суб’єкти кримінального судочинства — це державні органи та по­садові особи, які здійснюють провадження по кримінальній справі, а також інші юридичні, посадові та фізичні особи, залучені у сферу кримінального судочинства, у зв’язку з чим вони є носіями певних прав і повинні виконувати певні обов’язки.

Статья в тему:  Как приватизировать общежитие через суд

При класифікації суб’єктів на окремі групи варто враховувати спря­мованість і характер їхньої діяльності у кримінальному процесі, а також ті цілі, які ці суб’єкти переслідують. На цих підставах всіх осіб, що бе­руть участь у кримінальному судочинстві, можна розділити на: 1) орган правосуддя (суд); 2) орган, що здійснює нагляд за законністю проваджен­ня по кримінальних справах і підтримує державне обвинувачення в суді (прокурор); 3) орган, що здійснює парламентський контроль у кримі­нальному судочинстві; 4) суб’єкти, що здійснюють провадження по кримінальній справі (слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнан­ня, особа, що провадить дізнання); 5) суб’єкти, які мають інтерес у по­рушенні або у відмові у порушенні кримінальної справи; 6) учасники кримінального процесу (обвинувачений, підозрюваний, захисник, по­терпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники); 7) особи, відносно яких здійснюється кримінальне судочинство (особа, відносно якої порушена кримінальна справа; особа, що вчинила суспіль­но небезпечне діяння у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність; правопорушник — при протокольній формі досудової підготовки матеріалів); 8) особи, що во­лодіють спеціальними знаннями (експерт, спеціаліст, перекладач); 9) інші суб’єкти, що сприяють повному, всебічному та справедливому кримінальному судочинству (свідки, поняті).

§ 1. Орган правосуддя

Суд — єдиний суб’єкт кримінального процесу, на який поклада­ється функція розгляду кримінальної справи (ч. 7 ст. 16 1 КПК). Тільки суду належить право визнати особу винною у вчиненні злочину і під­дати її кримінальному покаранню (ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 15 КПК), прийняти рішення про обмеження конституційних прав і свобод осіб, що беруть участь у досудових стадіях кримінального про­цесу (статті 29, 30 і 31 Конституції України, статті 106, 165 2 , 165 3 , 177, 178, 187, 187 1 , 190, 205 КПК), а також здійснювати судовий контроль за законністю процесуальних рішень і процесуальних дій слідчого, особи, що провадить дізнання, і прокурора на досудових стадіях кри­мінального процесу (статті 99 і , ПО, 234, 236-236 8 КПК).

Суд є єдиним органом, який здійснює в державі судову владу. У частині 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій» наголошується: «Су­дова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивіль­ного, господарського, адміністративного, кримінального, а також кон­ституційного судочинства». Правосуддя в Україні здійснюється ви­ключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (ч. 1 ст. 124 Конституції України). Правосуддя у кримінальному про­цесі — це особливий вид державної діяльності, що полягає у розгляді і вирішенні різних соціальних конфліктів, пов’язаних зі злочином.

У кримінальному судочинстві суд — це активний його суб’єкт. Тому не можна вважати суд виключно арбітром у кримінальному про­цесі. Коли суд здійснює правосуддя, він реалізує суддівську дискрецію, або суддівський розсуд. Суддівський розсуд — це передбачена юри­дичними нормами правозастосовна діяльність суду, яка здійснюється у процесуальній формі та встановлених кримінально-процесуальним законодавством межах, повинна бути мотивованою та полягає у ви­борі варіантів вирішення у кримінальному судочинстві правових пи­тань, що виникають. У кримінальному процесі України суд не має права, розглядаючи кримінальну справу по суті, збирати докази. Але відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства він має широкі повноваження для того, щоб впливати на сторони, які беруть участь у кримінальному судочинстві з метою повного та об’єктивного дослідження обставин кримінальної справи. Щоб ця мета була досягнута, законодавець надає суду право з урахуванням думки учасників судового розгляду своєю постановою визначити обсяг та порядок доказів, які будуть досліджуватися у судовому засіданні (час­тини 1 та 2 ст. 299 КПК). Заборона суду збирати докази у кримінальній справі за власною ініціативою не позбавляє його права самостійно досліджувати докази, на які спираються сторони. Думка сторін від­носно досліджених доказів для суду не є обов’язковою. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебіч­ному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх су­купності, керуючись законом (ст. 67 КПК). Якщо суд вважає за потріб­не перевірити або уточнити фактичні дані, що були одержані у ході судового слідства, він за власною ініціативою виносить судове дору­чення, яким доручає органу, що проводив розслідування, виконати певні слідчі дії, спрямовані на перевірку доказової інформації, отри­маної у судовому засіданні (ч. 3 ст. 315 1 КПК). Хоча суд досліджує тільки ті докази, на які спираються сторони, однак його вирок повинен бути законним, обґрунтованим та справедливим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті у судовому засіданні (ч. 2 ст. 323 КПК). Таким чином, суд, відправляючи правосуддя з криміналь­них справ, у повному обсязі використовує суддівську дискрецію (суд­дівський розсуд), коли обирає порядок дослідження доказів, вирішує питання щодо клопотання учасників судового розгляду, досліджує та оцінює докази, виносить вирок. Тому суд у кримінальному процесі України є активним суб’єктом кримінального судочинства.

Статья в тему:  Как построить зал суда в майнкрафт 1.11.2

Правосуддя по кримінальних справах може здійснюватися як судом колегіально, так і суддею одноособово. Відповідно до ст. 17 КПК кри­мінальні справи в суді першої інстанції розглядаються суддею одно­особово. Однак справи про злочини, за які законом передбачене по­карання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо про такий розгляд заявив клопотання підсудний. Криміналь­ні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призна­чення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів.

Розгляд справ в апеляційному і касаційному поряду здійснюється судами у складі трьох суддів. Розгляд справ у виключному порядку здійснюється апеляційними і касаційними судами у складі не менше трьох суддів.

Судді незалежні і підкоряються тільки закону. При здійсненні пра­восуддя судді і народні засідателі вирішують кримінальні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів (ст. 18 КПК). Незалежність і недоторканність суддів гарантується Кон­ституцією і законами України (ч. 1 ст. 126 Конституції України).

У кримінальному процесі як суди першої інстанції, які розглядають справу по суті, виступають районні та прирівняні до них суди. Апеля­ційні суди діють як суди першої інстанції у справах про злочини проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114 КК України, справи про злочини, за вчинення яких передбачене по­карання у вигляді довічного позбавлення волі. По інших справах апе­ляційні суди розглядають апеляційні скарги і подання на рішення судів першої інстанції. Касаційною інстанцією в Україні є Верховний Суд України.

Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні

Судовий розгляд у кримінальному провадженні (стадія кримінального процесу) – це встановлена законом система процесуальних дій суду та учасників кримінального провадження, послідовне проведення яких спрямоване на всебічне, повне і об’єктивне дослідження матеріалів справ та постановляння законного, обґрунтованого та справедливого вироку.

Судовий розгляд є центральною і найважливішою стадією кримінального процесу. Однак це не применшує значення попередніх стадій. Судовий розгляд не зводиться до перевірки матеріалів досудового розслідування. Він являє собою якісно нове дослідження обставин справи як за процесуального формою, так і за методами. У судовому розгляді керівна роль належить судові. Він є головним суб’єктом цієї стадії: здійснює правосуддя, постановляє вирок і ухвали і несе всю повноту відповідальності за дотримання основних засад кримінального провадження.

Судовий розгляд, будучи спрямований на вирішення всіх завдань кримінального процесу, здійснюється публічно, гласно в умовах безобмежувальної дії всіх принципів та гарантій правосуддя. При цьому суд має бути незалежним та підкорятись тільки закону.

Всебічному й об’єктивному дослідженню всіх обставин справи сприяє дія в судовому розгляді таких принципів в кримінальному процесі, як: безпосередність судового розгляду, усність процесу та змагальність сторін, забезпечення прав учасників судового розгляду і т. ін.

Загальні положення судового розглядусукупність (система) процесуальних дій, що спрямовані на виконання основних завдань кримінального судочинства:

Статья в тему:  Що може бути причиною судом

— реалізація засад кримінального провадження під час судового розгляду;

— безперервність судового розгляду;

— незмінність складу суду при розгляді справи;

— гласність судового розгляду;

— наслідки неявки учасників судового розгляду до суду;

— загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового розгляду;

— об’єднання, виділення та зупинення судового провадження;

— процесуальний порядок застосування режиму відеоконференції в судовому провадженні.

Здійснюючи судовий розгляд суд має перш за все керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, враховуючи практику Європейського суду з прав людини (ст.8 КПК). Під час кримінального провадження суд зобов’язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК). Суд має забезпечити реалізацію засади рівності учасників кримінального провадження перед законом, поваги до їх людської гідності, непорушності права особи на свободу та особисту недоторканність, забезпечення недоторканності житла чи іншого володіння особи, таємниці особистого спілкування, приватного життя та приватної власності. В судовому розгляді суд має дотримуватись принципу презумпції невинуватості і тому поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Суд жодну особу не може примушувати давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею чи її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення. Суд зобов’язаний роз’яснити обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Реалізуючи засаду змагальності, суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції КПК України.

Під час судового розгляду кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті у розумні строки, що має забезпечити суд. На жаль, кількість проваджень, що були призначені з порушенням процесуальних строків, наприклад, в 2011 р. становила 4,7 тис., а їх питома вага від тих, провадження в яких закінчено, – 2,4 %. У тому числі в строк понад шість місяців суди не розглянули 10,8 тис. проваджень або 4,3 %; із них понад один рік у провадженні судів перебувало 1,8 % проваджень. До тривалого перебування проваджень на розгляді судів в основному призводить неявка в судове засідання учасників процесу. Зокрема, станом на 1 січня 2011 р. через неявку підсудних, свідків, захисників, прокурорів та інших учасників процесу було відкладено розгляд 61,7 % проваджень від загальної кількості проваджень, розгляд яких відкладено.

Судовий розгляд здійснюється державною мовою. Водночас, суд забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому в разі необхідності послугами перекладача.

Суд досліджує докази безпосередньо (ст.23 КПК). Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Водночас, відповідно ст.351-354 КПК, у виняткових випадках для забезпечення безпеки обвинуваченого, свідка, потерпілого, малолітнього свідка чи потерпілого, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін чи самої такої особи постановляє мотивовану ухвалу про проведення цього допиту з використанням технічних засобів з іншого приміщення, в тому числі за межами приміщення суду, з використанням режиму відеоконференції, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію, та забезпечує сторонам можливість задавати питання та слухати відповіді на них. У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Перед прийняттям відповідної ухвали суд зобов’язаний з’ясувати наявність заперечень сторін проти проведення допиту в умовах, що унеможливлюють ідентифікацію допитуваної особи, і, у разі їх обґрунтованості, відмовити у проведенні допиту у визначеному вище порядку.

Статья в тему:  Хто може бути представником у суді 2019

Завдяки цій нормі закону судді, прокурор, захисник та інші учасники процесу мають можливість одержати інформацію про події кримінального провадження шляхом особистого, безпосереднього сприйняття всіх доказів у судовому засіданні, одержаних з перших джерел. Таке дослідження доказів дозволяє уникнути неповноти та перекручення під час передачі відомостей, необхідних для винесення правосудного рішення.

Вимога про безпосередність дослідження доказів не дозволяє суду замість безпосереднього їх сприйняття обмежитися вивченням та оголошенням матеріалів справи, в яких докази були закріплені під час проведення досудового слідства.

З принципом безпосередності нерозривно пов’язана засада усності судового розгляду, яка полягає в тому, що всі докази, які суд має намір покласти в основу вироку повинні буті сприйняті судом в усній формі. Суд вислуховує показання підсудних, потерпілих, свідків, експертів, промови і репліки учасників судових дебатів. Судовий розгляд кримінальної справи, всі докази по справі, заявлені клопотання тощо, підлягають усному обговоренню, але вся ця діяльність, яка проводиться усно обов’язково фіксується в письмовій формі у протоколі судового засідання.

Таке ведення судового процесу робить його доступним для присутніх у залі судового засідання, для інших людей, якщо використовується радіо, відеозапис, магнітофон.

Не суперечить принципу усності право свідка, даючи показання в суді, мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які важко тримати в пам’яті (ч. 12 ст. 352 КПК), оскільки і в цьому випадку показання даються усно.

Незмінність складу суду при розгляді справи означає, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У випадку, коли суддя позбавлений можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею. Після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку, крім випадку, коли в ході судового засідання суддю замінює запасний суддя, який призначається у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час. Запасний суддя перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Про це робиться відмітка у журналі судового засідання. Крім того, суд мотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді у випадку, якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд, та за умови дотримання таких вимог:

— сторони, потерпілий не наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом до заміни судді;

— суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає не доцільним нове проведення процесуальних дій, що вже були проведенні до заміни судді.

За загальним правилом, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово. Однак, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів. Крім того, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

Кримінальне провадження в суді здійснюється гласно. Суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:

Статья в тему:  Каким был порядок формирования народных судов

1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;

2) розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;

4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

При цьому особисті записи, листи, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні, якщо суд не прийме рішення про їх дослідження у закритому судовому засіданні. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники судового провадження. Під час судового розгляду забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Однак, кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Система стадій кримінального процесу, їх загальна характеристика, завдання та особливості

1) досудове розслідування; це початкова стадія кримінального процесу, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності

2) повідомлення особі про підозру;

3) підготовче провадження; це стадія кримінального процесу, в якій суддя одноособово за участю прокурора та інших учасників кримінального провадження (обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника) здійснює процесуальну діяльність спрямовану на перевірку повноти і правильності проведеного досудового розслідування і вирішує питання про можливість розгляду матеріалів кримінального провадження по суті у судовому засіданні.

4) судовий розгляд; центральна стадія кримінального процесу, в якій суд колегіально або суддя одноособово за участю сторін судового провадження розглядає і вирішує матеріали кримінального провадження по суті

5) провадження в суді апеляційної інстанції (апеляційне провадження); це стадія кримінального процесу, в якій суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили у зв’язку з поданою на них апеляційною скаргою.

6) виконання судових рішень; це стадія кримінального процесу, в якій суд, що постановив рішення, вирішує усі питання, що виникають у зв’язку зі зверненням цього рішення до виконання, його фактичним виконанням, а у деяких випадках і після його виконання

7) провадження в суді касаційної інстанції (касаційне провадження); це стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у зв’язку з поданою на них касаційною скаргою.

8) провадження у Верховному Суді України; це стадія кримінального процесу, в якій Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах

9) провадження за нововиявленими обставинами. це стадія кримінального процесу, в якій судове рішення, що набрало законної сили, переглядається у зв’язку з нововиявленими обставинами.Такими обставинами, зокрема, визнаються штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого.

7.Кримінально-процесуальні функції, їх види і значення. Функції кримінального процесу – це визначені законом основні напрями кримінально-процесуальної діяльності. виділяють такі три основні функції:

1) функція обвинувачення;

2) функція захисту;

3) функція вирішення кримінального провадження по суті (правосуддя).

Статья в тему:  Решения суда европейского союза как источник права

Серед інших функцій у юридичній літературі виділяють функції: 1) розслідування; 2) нагляду за додержанням законності; 3) кримінального переслідування; 4) судового контролю; 5) профілактичну.

Вказані кримінально-процесуальні функції здійснюються не ізольовано одна від одної, вони тісно пов’язані між собою, перебувають у певному співвідношенні й у сукупності забезпечують виконання завдань кримінального судочинства. Коли ж йдеться про функції обвинувачення, захисту і правосуддя, то вони суворо розрізняються, і тому суб’єкти, що здійснюють обвинувачення (так само як і захист), не можуть здійснювати правосуддя; той, хто обвинувачує, не може бути суддею.

8.Поняття, структура і особливості кримінально-процесуальних правовідносин. Кримінально-процесуальні правовідносини – це врегульовані кримінальним процесуальним законом суспільні відносини, що виникають і розвиваються у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження.

Елементами кримінально-процесуальних правовідносин є:

— суб’єкти (усі державні органи, їх посадові особи, що здійснюють кримінальне судочинство, а також інші громадяни, посадові та юридичні особи, що залучаються у сферу кримінального процесу);

— об’єкт (те, з приводу чого виникли і розвиваються правовідносин);

— процесуальні права і процесуальні обов’язки суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Специфічною особливістю кримінально-процесуальних правовідносин є участь у них представника держави, наділеного владними повноваженнями. Без владного начала в кримінально-процесуальних правовідносинах неможливий розвиток кримінального судочинства, виконання завдань, що стоять перед ним.

9.Кримінально-процесуальна форма.Кримінальна процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження загалом, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень. Значення кримінально-процесуальної форми полягає в такому:

— вона забезпечує дотримання режиму законності в кримінальному процесі;

— створює необхідні умови для швидкого, повного та неупередженого кримінального провадження;

— забезпечує захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;

— сприяє забезпеченню виховного впливу кримінального процесу;

— забезпечує єдиний порядок кримінального провадження.

10.Уніфікація і диференціація процесуальної форми, сучасні проблеми удосконалення кримінально-процесуальної форми Кримінальна процесуальна форма створює визначений, детально врегульований і обов’язковий режим кримінального провадження. Цей порядок є єдиним (уніфікованим) для усіх кримінальних проваджень, що є гарантією дотримання прав суб’єктів кримінального процесу. Проте у деяких випадках законодавець встановлює особливі порядки провадження – диференційовані форми (залежно від суб’єкта суспільно небезпечного діяння або характеристик кримінального провадження).

Особливу (диференційовану) форму (порядок) кримінального провадження становлять:

— кримінальне провадження на підставі угод

— кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення

— кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб

— кримінальне провадження щодо неповнолітніх

— кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

— кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

— кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України.

11.Гарантії у кримінальному судочинстві, їх характеристика. Кримінально-процесуальні гарантії — це передбачені кримінальним процесуальним законом засоби забезпечення ефективного здійснення кримінального судочинства, виконання його завдань. Систему процесуальних гарантій становлять: 1) процесуальна форма; 2) принципи кримінального процесу; 3) процесуальний статус учасників процесу; 4) можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 5) прокурорський нагляд; 6) судовий контроль; 7) відомчий контроль; 8) інститут оскарження дій, рішень і бездіяльності органів і посадових осіб, що здійснюють провадження; 9) юридична відповідальність учасників процесу.

Державним органам і посадовим особам процесуальні гарантії забезпечують можливість виконання своїх обов’язків та використання своїх прав для виконання завдань кримінального судочинства, а іншим учасникам – реально використовувати надані їм процесуальні засоби для охорони прав і законних інтересів.

12.Кримінально-процесуальні акти, їх види і значення. Складовою частиною кримінально-процесуальної форми є кримінально-процесуальні акти. Всі процесуальні документи можна розділити на дві групи: протоколи та рішення. Протоколи засвідчують факт виробництва, зміст і результати слідчих і судових дій. Протоколи можна розділити на кілька видів:

1) протоколи слідчих і судових дій, які засвідчують обставини, що мають значення для справи,

2)протоколи процесуальних дій органів попереднього розслідування щодо забезпечення прав учасників процесу

3) протоколи, що відображають факт порушення будь-ким з учасників процесу своїх обов’язків.

Статья в тему:  Сколько действует постановление суда на обыск

Рішення — це процесуальні документи, що містять відповіді на правові питання, що виникають при провадженні у справі. Ознаки: а) виносяться тільки державними органами або посадовими особами, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність в межах їх компетенції; б) висловлюють владні повноваження який виніс їх посадової особи і забезпечуються примусовою силою держави; в) породжують, змінюють або припиняють кримінально-процесуальні правовідносини; г) приймаються в установленому законом порядку і виражаються в певній, встановленій законом формі. За своєю формою рішення, як правило, складаються з вступної, описової та резолютивної частин. Можна виділити наступні групи рішень: 1. постанови — одноосібні (як правило) рішення дізнавача, слідчого, прокурора, судді;

2. визначення — колегіальні рішення, винесені судом першої інстанції і вищестоящими судовими інстанціями; 3. вирок — рішення суду першої чи апеляційної інстанції, винесене з питань про винність або невинність підсудного і про призначення або звільнення його від покарання;

4. вердикт — рішення колегії присяжних про винність або невинність підсудного;

5. подання прокурора — акт його реагування на судове рішення;

6. санкція прокурора — його дозвіл (згода) на виробництво органами попереднього розслідування певних процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

13.Джерела кримінального процесуального права України.Кримінально-процесуальний закон, Конституція України, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про адвокатуру», «Про судову експертизу», «Про банки і банківську діяльність», «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», «Про міліцію», «Про Службу безпеки України» та ін. рішення Конституційного Суду України.

14.Поняття кримінального процесуального закону та його значення.

15.Структура Кримінального процесуального кодексу України.Кримінальний процесуальний кодекс складається з 11 розділів, які мають глави. 1 розділ – це загальні положення про крим.-процес законодавство, 2 розділ – заходи забезпечення крим. провадження, 3 розділ – досудове розслідування, розділ 4 – це судове провадження у першій інстанції, 5 розділ – судове провадження з перегляду суд. рішень, 6 розділ – особливі порядки кри-провадження, 7 розділ – відновлення втрачених матеріалів крим. провадження, 8 розділ – виконання судових рішень, 9 розділ – міжнар. співробітництво під час крим. провадження, 10 – прикінцеві положення, а 11 – містить перехідні положення.

16.Поняття, структура і види кримінальних процесуальних норм.Кримінально-процесуальні норми — це встановлені державою загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності, виконання яких забезпечується, в основному, добровільними діями учасників процесу, а у необхідних випадках — засобами державного примусу і загрозою юридичної відповідальності. Як і всі правові норми, кримінально-процесуальні норми мають визначену структуру, вони складаються з гіпотези, диспозиції і санкції.

Гіпотеза правової норми вказує на те, коли і при яких умовах (обставинах) необхідно керуватися даною правовою нормою (визначає умову при наявності якої дана норма повинна застосовуватись).

Диспозиція визначає, хто є учасником конкретних відносин, які регулюються даною правовою нормою, і яка поведінка передбачається або дозволяється даною правовою нормою (містить сам припис правило поведінки).

Санкція вказує на те, які негативні наслідки тягне за собою невиконання передумов (умов) даної правової норми (передбачає несприятливі для суб’єкта наслідки, які наступають при невиконанні норм). Норми кримінально-процесуального права поділяються на окремі види:

— норми, що уповноважують, наділяють суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності певними процесуальними правами,

норми, що зобов’язують — які передбачають у визначених умовах конкретний вид поведінки і диктують діяти відповідним чином

норми, що забороняють — зобов’язують учасників кримінального процесу утримуватися від вчинення певних дій

17.Чинність кримінального процесуального закону у просторі, часі і щодо осіб. дії кримінально-процесуального закону у просторі,відповідно до якого кримінальне провадження на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Державною територією є земна поверхня, територіальні й внут­рішні води та повітряний простір над ними, які перебувають під су­веренітетом певної держави і на яких здійснюється державна влада. Чинність кримінально-процесуального закону в часі полягає в тому, що органи досудового розслідування, прокурор, слідчий суддя і суддя (суд) застосовують процесуальні норми, що діють на момент кримінального провадження. Норми кримінально-процесуального закону діють до їхнього скасування чи заміни новими нормами, а якщо норму було прийнято на певний строк — до закінчення такого строку. Дія кримінально-процесуального закону щодо осіб означає, що під час кримінального провадження на території України норми КПК застосовуються у справах про злочини:

Статья в тему:  Где находится конституционный суд рф и президентская библиотека

1) громадян України;

2) осіб без громадянства;

3) іноземців, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичним імунітетом.

Особи, які користуються правом дипломатичної недоторканності, не можуть бути затриманими або заарештованими. не можуть без їхньої згоди бути допитані як свідки.

18.Значення рішень Конституційного Суду України, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відомчих нормативних актів МВС і Генеральної прокуратури України для кримінального судочинства.

19.Умови застосування кримінального процесуального закону за аналогією. Аналогія у кримінальному процесі – це спосіб врегулювання кримінально-процесуальних відносин, які виникли у процесі кримінально-процесуальної діяльності, але не передбачені кримінально-процесуальним законодавством, на підставі застосування норм, що регулюють подібні відносини, за умови дотримання всіх прав учасників кримінального судочинства та його принципів. Потреба в цьому інституті з’являється тоді, коли дане процесуальне відношення зовсім не передбачено законом. Наприклад, кримінально-процесуальний закон встановлює поважні причини неявки обвинуваченого до слідчого. Однак він не вказує на такі причини щодо неявки свідка, підозрюваного, потерпілого. Очевидно, що у такому випадку поважні причини неявки, встановлені для обвинуваченого, за аналогією поширюватимуться і на зазначених учасників процесу

Суди, які розглядають кримінальні справи в апеляційному і касаційному порядку

В 2 значеннях: як суди – органи, як суди – певна сукупність суддів.

Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.

Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суд апеляційної інстанції — Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, міст Києва та Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення;

Суд касаційної інстанції — Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, при цьому кількість суддів має бути непарною.

Кримінальне провадження стосовно осіб, зазначених у пунктах 1, 2 та 3 частини другої статті 2 Закону України «Про державну службу», Голови Верховної Ради України, його першого заступника чи заступника, Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора України, його першого заступника чи заступника, Голови Конституційного Суду України, його заступника чи судді Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, його першого заступника, заступника чи судді Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, їх заступників чи суддів вищих спеціалізованих судів, Голови Національного банку України, його першого заступника чи заступника, члена Ради національної безпеки і оборони України, а також осіб, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» віднесені до посад державної служби підгруп I-1, I-2, I-3, здійснюється:

в апеляційному порядку — колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років;

в касаційному порядку — колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цією частиною, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

Результати судового розгляду в апеляційній та касаційній інстанціях

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги:

Статья в тему:  Ухвали які оскаржуються окремо від рішення суду цпк

1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити вирок або ухвалу без змін;

2) змінити вирок або ухвалу;

3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;

4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;

5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;

6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:

1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;

2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.

3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції (також Ухвала суду першої інстанції про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру), можуть бути скасовані з погіршенням правового становища обвинуваченого лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Те саме і тут: Ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру та закриття кримінального провадження щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що вони не вчинили діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, може бути скасована лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

І тут: Ухвала суду першої інстанції може бути скасована з метою погіршення становища особи, щодо якої вона постановлена, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасований лише у разі, якщо апеляційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник, а також на підставі апеляційної скарги обвинуваченого, його захисника з мотивів і підстав виправдання.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу — без задоволення;

2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;

3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;

4) змінити судове рішення.

Суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

Вийняток: ч. 2. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано у зв’язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інший спосіб погіршити становище засудженого лише у разі, якщо з цих підстав касаційну скаргу подав прокурор, потерпілий чи його представник.

Ч. 3. Виправдувальний вирок, ухвалений судом першої чи апеляційної інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції щодо вироку суду першої інстанції може бути скасовано не інакше як на підставі касаційної скарги прокурора, потерпілого чи його представника, а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів його виправдання.

Суд у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, тобто за наявності приводів і підстав, вправі лише скасувати оскаржуване судове рішення та направити матеріали кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції. Зміна судових рішень судом касаційної інстанції внаслідок розгляду таких касаційних скарг не допускається.

Источники:

http://arm.naiau.kiev.ua/books/public_html/lections/lection4_2.html

http://uristinfo.net/ugolovnoe-protsesualnoe-pravo/51-jum-groshevij-kriminalnij-protses/980-rozdil-3-subekti-kriminalnogo-protsesu.html

http://studopedia.su/5_19741_zagalni-polozhennya-sudovogo-rozglyadu-u-kriminalnomu-provadzhenni.html

http://mydocx.ru/3-53788.html

http://studfile.net/preview/2266215/page:85/

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector