0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Судові накази як виконавчі документи

Порядок відкриття виконавчого провадження

Відповідно до Законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» державна виконавча служба є органом, на який покладено примусове виконання рішень в Україні.

Отримання виконавчого документу.

Для звернення судового рішення до виконання стягувачу в першу чергу необхідно отримати в суді виконавчий документ.

Згідно статті 368 Цивільного процесуального кодексу України та статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (судовий наказ).

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Підстава для відкриття виконавчого провадження

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред’явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Необхідно пам’ятати оскільки однією з законодавчо закріплених причин відмови у відкритті виконавчого провадження є невідповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», то доведеться отримуючи виконавчий документ відразу перевірити його і упевнитися, що принаймні ця обставина не перешкодить відкриттю виконавчого провадження.

Отже, у відповідності статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі обов’язково мають бути зазначені:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника — фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб — за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб — платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника — фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов’язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов’язаний мати таку печатку.

Місця виконання судового рішення

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Статья в тему:  Можно ли отправить возражение в суд по почте

Заява про відкриття виконавчого провадження

Якщо Ви, являєтеся стягувачем і у Вас в наявності є виконавчий документ, то необхідно написати заяву до відділу ДВС.

У заяві про відкриття виконавчого провадження Ви вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».

Заява про відкриття виконавчого провадження подається до органу ДВС у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.

До заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про відкриття виконавчого провадження.

У разі пред’явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.

Також слід пам’ятати, що для отримання коштів стягнутих з боржників в межах виконавчих проваджень, всім стягувачам необхідно до відділів державної виконавчої служби надавати заяву з оновленими банківськими реквізитами в форматі IBAN.

Ненадання оновлених банківських реквізитів призведе до унеможливлення перерахування виконавцями стягнутих з боржників коштів.

Також у разі пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться (ять ся) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі — документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Статья в тему:  Какой детский психолог может дать заключение для суда

У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.

На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку.

Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.

Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі — підприємцю під розписку.

Законодавець надав право сторонам виконавчого провадження оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження у десятиденний строк.

Відповідно до законодавства України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що для реалізації права на звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження мають бути дотримані певні вимоги Закону:

— це має бути здійснено у формі заяви з обов’язковим додаванням до неї виконавчого документа;

— сам виконавчий документ повинен відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження»;

— заява про відкриття виконавчого провадження має бути подана за місцем виконання відповідного рішення та у межах строків, встановлених для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо Ви або Ваші знайомі зіткнулися з правовими проблемами, просимо звертатися за безоплатною правовою допомогою до відділу «Вільногірське бюро правової допомоги» за адресою: м. Вільногірськ, вул. Центральна, 43 (2-й поверх).

Графік роботи: понеділок- п’ятниця з 8.00 год. до 17.00 год. (без перерви на обід)

Всеукраїнська гаряча телефонна лінія – 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів в межах України).

відділу «Вільногірське бюро правової допомоги»

Реферати українською

Олександр Дудкін, юрист

Система судового наказового виробництва введена в 1995 р. з прийняттям ФЗ № 49 від 30.11.95 р., тоді був деякі положення захищають права відповідача, котрі у чинній редакції ЦПК повністю ліквідовані.

Виконавчий документ – це спеціальний документ, видають судом, іншим органом виходячи з вступило чинність закону судового вирішення, рішення іншого органу, для порушення виконавчого виробництва, із єдиною метою примусового виконання цього заходу.

Исполнительное виробництво є завершальній стадією судовий процес. Необхідність у цій стадії виникає тільки тоді ми, коли боржник добровільно не виконує судове рішення, рішення іншого органу.

І тут стягувач має права одержати виконавчий документ і пред’явити їх у Службу судових приставів, яку покладено обов’язок примусового виконання судових рішень із застосуванням на боржника спеціальних заходів примусового характеру.

Слід враховувати, що ініціювати видачу виконавчого документа може тільки самий стягувач, що ж прямо зазначено в статтях 130, 428 ЦПК РФ. Виняток становлять рішення, якими взыскателем є держава, у разі суди вправі самостійно ініціювати видачу і напрям виконавчого документа судовим приставам-исполнителям.

Перелік документів, що є виконавчими, визначено у статті 7 ФЗ «Про виконавче провадження». Цей перелік відкритий, виконавчими документами може бути постанови тих органів, без конкретного визначення цих органів.

Примітка автора: (виконання постанов тих органів має й певні особливості, і з урахуванням чинного законодавства до виконавчого провадження мають опосередкований стосунок)

Для ефективного виконання судового вирішення виконавчий документ мусить мати інформацію, про боржнику і взыскателе. У статті 8 ФЗ «Про виконавче провадження» визначено перелік відомостей, що з семи пунктів, які у обов’язковому касаційному порядку мають бути зазначені у виконавчому документі. Відсутність хоча самого їх, влечёт не відповідність виконавчого документа вимогам закону, у разі не набуває виконавчої сили, і такого документа може бути прийнято до виконання. Порушення виконавчого виробництва його основі, також неможливо.

При порушенні виконавчого виробництва необхідно враховувати три основні положення.

Статья в тему:  Как получить выписку из егрюл для суда

1. Виконавчий документ має відповідати обов’язковим вимогам, зазначених у статті 8 ФЗ «Про виконавче провадження».

2. Виконавчий документ може бути пред’явлений до примусового виконання лише протягом певного терміну, що у статті 14 ФЗ «Про виконавче провадження».

3. Виконавчий документ може бути виданий основі рішення, що набрала чинності в чинність закону, що ж робиться відповідна позначка в виконавчому документі.

Знання цих простих норм закону для взыскателя значно скорочує термін проведення виконавчого виробництва, для боржника дає можливість оскаржити дії судового пристава-исполнителя та значно підвищити термін проведення виконавчого виробництва, а окремих випадках взагалі скасувати примусове виконання.

Судовий наказ як виконавчий документ

Серед виконавчих документів осібно стоїть судовий наказ, як виконавчий документ, може мати низку істотних недоліків.

У статті зазначалось, що судове наказове виробництво вельми сумнівна норма сучасного процесуального права Росії. Я лише повторюся, що використовується абсолютно некоректна (стосовно відповідачам) процесуальна технологія, внедрённая 2002 року з прийняттям новій редакції Цивільного процесуального кодексу Росії, щоб це досить порівняти норми давньої і новій редакції ЦПК РФ.

Спочатку система судового наказового виробництва було запроваджено 1995 р. з прийняттям Федерального закону № 49 від 30.11.95 р., тоді був деякі положення захищають права відповідача.

1. До винесення судового наказу відповідач в обов’язковому порядку извещался судом ухвалення всі заяви про видачі судового наказу і його давався термін до 20 днів відповіді заявлене вимога (нині цю норму відсутня)

2. Ответчику також давався 20-денний термін, з видачі судового наказу, на шляху подання всі заяви про його скасування (нині цю норму відсутня)

3. Суддя відмовляв у видачі судового наказу, якщо відповідач не погоджувався з заявленими вимогами (нині цю норму відсутня)

4. Стягнення за наказом вироблялося після закінчення 10-денного терміну саме його видачі (нині цю норму відсутня)

У діючій редакції ЦПК РФ такі положення повністю ліквідовані.

У діючій редакції ЦПК норма статті 129 ЦПК РФ, що передбачає можливу скасування вже прийнятого судового наказу, над жодному разі не реалізує право відповідача на судову захист, оскільки розгляд заявленого вимоги відбулось і було без обліку думки відповідача.

А норми статті 128 ЦПК РФ ставлять суддів у складне становище, зобов’язуючи висилати копію судового наказу боржникові, що протягом днів з його отримання проти неї надати заперечення щодо її виконання.

Щоб права відповідача (боржника) були порушено, і міг уявити свої заперечення, або оскаржити судове рішення, відповідач (боржник) має тільки знати про нього, а й мати належним чином оформлені документи (копію судового наказу, рішення) про визнання її такою. Належне повідомлення відповідача (боржника) прийняте рішення, фактичне вручення йому судового наказу й визначення дати отримання ним цього наказу, від якої обчислюється десять днів надання заперечень для суддів стало великий проблемою. Суддя має точно знати місце проживання відповідача (адресу реєстрацію ЗМІ й місце проживання не збігаються), але заявники (взыскатели) не клопочуться наданням до суду такий інформації.

Оскільки передбачено десятиденний термін про надання заперечень, дату прийняття судового наказу може бути датою введення його в чинність закону. Як думав законодавець, десятиденний термін має компенсувати відповідачу право оскарження, після якого судовий наказ може бути пред’явлений до виконання, тобто. входить у чинність закону.

Оскільки діюча редакція ЦПК РФ, на відміну колишньої, зовсім позбавлений норми про порядок вступу судового наказу в чинність закону, й одержати підтвердження про належному повідомлення відповідача, для суду найчастіше, просто неможливо, більшість суддів, у судовому наказі просто більше не вказує дату введення його в чинність закону. Саме встановлення дати вступу судового наказу в чинність закону є його основним, істотним хибою і як судового акту й як виконавчого документа.

Судовий наказ має статус судового постанови і водночас, з закону, є виконавчим документом. Відповідно до статтею 13 ЦПК РФ виконання підлягають ті судові постанови, які вступив у чинність закону, відсутність такої позначки у судовому постанові лишає її виконавчої сили.

Статья в тему:  Недійсний шлюб та шлюб що може бути визнаний недійсним за рішенням суду

Найчастіше кмітливі відповідачі документально фіксують дату фактичного отримання судового наказу і успішно його скасовують навіть по значного періоду часу після ухвалення. Природно, у разі, виходячи з статті 23 ФЗ «Про виконавче провадження» повністю скасовується виконавче провадження з усіма санкціями, які були вжиті судовим приставом-исполнителем.

Порядок виконання судових наказів

Виконання судових наказів регламентується спеціальної нормою Федеральним Законом «Про виконавче провадження», що ж зазначено у статті 121 ЦПК РФ, має отсылочную норму. Для порушення виконавчого виробництва, виконавчий документ, має відповідати обов’язковим вимогам, зазначених у восьмий статті ФЗ «Про виконавче провадження»

Деякі взыскатели не так витлумачують норми статті 8 ФЗ «Про виконавче провадження» помилково вважаючи, що це стаття має отсылочную норму щодо всіх судових наказів, що висуваються до примусового виконання. Це цілком неправильне тлумачення цієї статті, воля законодавця у ній виражена гранично лаконічно і однозначно без будь-якого двоякого сенсу. Пункт 3 цієї статті справді має отсылочную норму, але у відношенні судових наказів про стягнення аліментів, зміст яких визначається ЦПК РФ і Сімейним Кодексом РФ, всіх інших судових наказів визначається саме восьмий статтею ФЗ «Про виконавче провадження»

Така, хіба що помилкова позиція зрозуміла. На етапі пред’явлення судових наказів до виконання виникає досить складне протиріччя. Більшість судових наказів, про стягнення коштів, немає позначки про вступ в чинність закону. По вищевказаним причин, судді цій даті просто більше не вказують.

Відповідно до пунктом 6 статті 8 ФЗ «Про виконавче провадження» у судовому наказі в обов’язковому порядку повинна бути вказана дата введення його в чинність закону. Якщо ж ця дата не зазначена, вважається коли судовий наказ, як судове постанову, в чинність закону не вступив (стаття 13 ЦПК РФ) як і виконавчий документ відповідно до статтею 10 ФЗ «Про виконавче провадження» вона може вступити судовим приставом-исполнителем до виконання. Якщо ж виконавчий документ приймуть без позначки про вступ відповідного судового акту на чинність закону і вкриваю його підставі судовий пристав-исполнитель порушить виконавче провадження, це можна зробити розглядати, як перевищення приставом своїх службовими повноваженнями.

Також помилково думку деяких взыскателей у тому, що з визначенні змісту судового наказу слід керуватися статтею 127 ЦПК РФ, оскільки цю норму почала працювати після ухвалення ФЗ «Про виконавче провадження».

Справді, нова редакція Цивільного процесуального кодексу Росії була введёна на дію 1 лютого 2003 р., значно пізніше прийняття ФЗ «Про виконавче провадження», але у відповідності зі статтею 4 Федерального закону № 137 від 14 листопада 2002 р., «Про введення на дію ЦПК РФ» було встановлено, що:

«Федеральні закони та інші нормативні правові акти, які діють території Російської Федерації і з Цивільним процесуальним кодексом РФ, підлягають приведення у відповідність із Цивільним процесуальним кодексом РФ.

Надалі до приведення у відповідність із Цивільним процесуальним кодексом РФ зазначені федеральні закони та інші нормативні правові акти із моменту введення на дію справжнім федеральним законом Цивільного процесуального кодексу РФ застосовують у частини, яка суперечить ЦПК РФ»

З допомогою прийняття низки Федеральных законів (№ 176 від 24.12.2002; № 8 від 10.01.2003; № 161 від 08.12.2003; № 186 від 23.12.2003; № 11 від 05.03.2004; № 58 від 29.06.2004; № 122 від 22.08.2004), і навіть поруч постанов Конституційного і Верховним судом Російської Федерації, нормативна база виконавчого виробництва наведено у відповідність із нової редакцією ЦПК РФ.

Нині Федеральний закон «Про виконавче провадження», є спеціальної нормою стосовно ЦПК РФ, діє з урахуванням змін, внесённых до нього вищевказаними нормативними актами. З урахуванням цих змін, становища восьмий статті Закону залишилися незмінними й у час вимоги, які пред’являються виконавчим документам, визначаються даної статтею. Крім цього стаття 8 ФЗ «Про виконавче провадження» і стаття 127 ЦПК РФ, не суперечать, а логічно доповнюють одне одного. Вимоги, вказаних у статті 8 ФЗ «Про виконавче провадження» обов’язкові всім виконавчих документів, вказаних у статті 7 цього ж Закону, зокрема й у судових наказів.

Статья в тему:  Через сколько займер подает в суд

Підбиваючи підсумки сказаного можна зробити простий висновок:

Суди приймають судові постанови у вигляді судових наказів, рішень суду, визначень суду. На території Російської Федерації підлягають виконання судові постанови, які вступили до чинність закону (стаття 13 ЦПК РФ)

Судовий наказ має статус судового постанови, і водночас є виконавчим документом (стаття 121 ЦПК РФ). До виконання, може вступити тільки після введення його в чинність закону, що ж у наказі повинна бути відповідна позначка за дотримання всіх обов’язкових вимог, що висуваються до виконавчим документам, відповідно до статтею 8 ФЗ «Про виконавче провадження». Також треба враховувати, коли судовий наказ може бути пред’явлений до виконання лише протягом певного терміну, що у статті 14 ФЗ «Про виконавче провадження».

Якщо ви і стягувач перевірте вкотре, чи ваш судовий наказ всі вимоги закону. Будь-яка помилка в документах можна використовувати боржником.

Якщо ви і боржник, і щодо вас ведеться виконавче провадження, також перевірте, чи всі вимоги закону судовий наказ, виходячи з якого це виробництво було порушено. Можливо, по прочитанні цієї статті, ви критичніше оцініть пред’явлені вам вимоги.

Цивільний процес України: Проблеми і перспективи

5. Співвідношення судового наказу та виконавчого напису нотаріуса. Виконання судового наказу

Поява у цивільному процесуальному законодавстві судового на казу неминуче ставить питання про співвідношення судової та нотаріальної функцій та, відповідно, про перерозподіл компе тенції різних юрисдикційних органів з приводу захисту прав, свобод та інтересів громадян та юридичних осіб та вплив при цьо му на виконавче провадження. Зокрема, мається на увазі така но таріальна дія, як вчинення виконавчого напису нотаріусом, що також є виконавчим документом. Отже, з метою вибору найбільш ефективної форми захисту, однією зі складових якої є визначен ня способу захисту права та інтересу, виникає необхідність вирішення питання щодо виконання державою правозахисної функції щодо конкретної особи.

Так, за ЦПК України (ст.1) завданнями цивільного судочин ства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і ви рішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правозахисна функція держави знаходить свій прояв і у вико навчому провадженні і полягає в здійсненні у виконавчому про вадженні захисту прав громадян, юридичних осіб та держави, який є фактичним продовженням правозахисної функції суду, оскільки виконавче провадження розпочинається лише з моменту встановлення повноважними органами правопорушення і сто сується відновлення порушених прав у межах, визначених зако ном та рішенням суду.

Нотаріальний процес, на відміну від цивільного судочинства та виконавчого провадження, виконує переважно правоохоронну функцію, про що свідчить більшість вчинюваних нотаріусами но таріальних дій, водночас маючи і деякі повноваження щодо за хисту прав. До таких нотаріальних проваджень відносять, зокре ма, вчинення виконавчих написів, вчинення протестів векселів, пред´явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків.

Якщо розглядати зазначені документи в призмі виконавчого провадження, то як судовий наказ, так і виконавчий напис но таріуса для державного виконавця матимуть однакову юридичну силу з огляду на те, що вони обидва є виконавчими документами, які закріплені у ст.18 Закону України „Про виконавче провад ження» (щодо судового наказу такі зміни готуються). Для особи, яка звернулася із заявою про відкриття виконавчого провадження, це означає відсутність будь-яких переваг щодо вчинюваних виконавчих дій, передбачених законодавством про виконавче провадження, відносно того чи іншого виконавчого документа. Більше того, при примусовому виконанні виконавчого документа про витребування майна, слід звернути увагу й на схожість вико навчих дій, оскільки в разі відсутності у боржника такого майна постає питання про стягнення суми, визначеної у виконавчому документі (судовому наказі або виконавчому написі нотаріуса).

Зрозуміло, що перспективу найшвидшого отримання виконав чого документа заінтересована особа визначає значно раніше, ніж буде відкрите виконавче провадження, — у час, коли має вирішити, до якого саме органу звернутись за захистом свого пору шеного, оспорюваного чи невизнаного права чи інтересу, тобто визначаючи форму захисту права. ЦК України в главі 3 («Захист цивільних прав та інтересів») визначає як форми, так і способи захисту цивільних прав та інтересів, однак проводить класифіка цію способів захисту залежно від суб´єкта його здійснення: судом (ст.16), органами державної влади, органами влади АРК (ст.17), нотаріусом (ст.18), шляхом самозахисту (самостійно) (ст.19)., Причому захист цивільних прав нотаріусом (ст.їВ ЦК України) обумовлюється лише єдиним нотаріальним провадженням — про вадженням щодо вчинення виконавчого напису на борговому до кументі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статья в тему:  Сочинение каким я вижу суд

За правилами нового ЦПК України, право громадянина звер нутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи ос порюваного права чи інтересу коригується навіть на рівні судо вої форми захисту: розгляду справи чи то в порядку позовного провадження, чи її розгляду у наказному порядку. Проте така ситуація можлива лише тоді, коли вимога, заявлена до суду заінтересованою особою (кредитором), є такою, що передбачена ст.96 ЦПК.

У разі, якщо громадянин (юридична особа) подає позовну заяву замість заяви про видачу судового наказу і із зазначених вимог, суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі з підстав, що така вимога підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Проте це невигідно позивачеві (заявникові) з точ ки зору процесуальної економії.

У статті 96 ЦПК України зазначено три підстави для видачі судового наказу, та лише перша з них (вимога, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі) стосується даного питання.

Порівнюючи підстави видачі судового наказу та перелік документів, на яких нотаріус вчиняє виконавчий напис, слід зазначи ти, що це питання регулюється Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постано вою КМ України від 29 червня 1999 р. № 1172, згідно з чим стягнення заборгованості здійснюється:

  1. за нотаріально посвідченими угодами;
  2. що випливає з відносин, пов´язаних з авторським правом;

    з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти;

    з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і під літків у загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації;

    з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов´язаних після закінчення зборів;

    повернення об´єкта лізингу;

    з орендної плати за користування державним та комуналь ним майном;

    за векселями, опротестованими нотаріусами в установлено му законом порядку.

    Отже, зважаючи на мінімальний перелік підстав видачі судово го наказу в новому ЦПК, не може йтися про скасування такого нотаріального провадження, як виконавчий напис нотаріуса. Тут можна говорити лише про можливість звуження повноважень нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідчених правочинах, оскільки відбувається фактичне здійс нення однакових за своєю суттю дій різними органами (судом та нотаріусом) з видачею різних виконавчих документів.

    Очевидно, що судова форма захисту прав та інтересів є найбільш досконалою порівняно з нотаріальною, зважаючи передусім на владний характер повноважень суду порівняно з но таріусом, що не характерно для правового статусу останнього. Не є секретом, що будь-яка нотаріальна дія може бути оскаржена в суді, а спір, що виник на підставі нотаріально посвідченого пра- вочину, може бути предметом судового розгляду (за Кодексом адміністративного судочинства — у адміністративному суді). До сить вагомими при цьому є правила нового іпотечного законодав ства, де у нотаріусів виникають труднощі при застосуванні норм, що визначають умови вчинення виконавчих написів за такими документами. Враховуючи покладення на нотаріусів додаткових функцій, що не можна віднести до нотаріальних дій, однак які забиратимуть у нотаріусів зайвий час (маються на увазі функції по даткових агентів), розвантаження їх від провадження, про яке йдеться, не буде негативно впливати на нотаріальний процес.

    Слід підкреслити, що виконавчий напис, як і судовий наказ, видається не з будь-якого правочину, посвідченого нотаріально, а лише тоді, коли правочин передбачає сплату грошових сум, пере дачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, як це передбачено Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному по рядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В усіх інших випадках спори, що виникають на підставі інших вимог (наприк лад, про визнання правочину недійсним) розглядаються за пра вилами позовного провадження.

    Перевагою судової форми захисту є й та обставина, що судовий наказ може бути оспорений боржником, наслідком чого буде йо го скасування судом, в нотаріальному процесі така можливість відсутня в силу його безспірності.

    Отже, в майбутньому можна частково передати функцію захис ту прав фізичних та юридичних осіб (в частині вчинення вико навчих написів на нотаріально посвідчених правочинах) від нотаріуса до суду для розгляду в порядку наказного провадження.

    Судовий наказ може бути пред´явлений до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ним законної сили згідно зі ст.21 Закону України „Про виконавче провадження».

    Поки що до законодавства про виконавче провадження не вне сено доповнення щодо включення судового наказу до переліку виконавчих документів (зокрема, до ст.18 1 Закону України „Про виконавче провадження») та документів, що підлягають вико нанню державною виконавчою службою (до ст.З Закону), однак це лише справа часу. Враховуючи положення законодавства про виконавче провадження, в якому закладена необхідність особистого звернення стягувача до органів державної виконавчої служби за примусовим виконанням, не замінюючи при цьому волевиявлення стягувача та з дотриманням судом правил звернення судового наказу до виконання (яке полягає лише у видачі судового наказу), суд не уповноважений ні за своєю ініціативою, ні навіть за клопотанням стягувача (у наказному провадженні) направляти судовий наказ до відділу державної виконавчої служби за місцем виконання. Це пояснюється тим, що жоден нормативно-правовий акт, що регулює виконавчі правовідносини, цього не передбачає, зважаючи на особливості вимог, які захищаються у наказному провадженні. Тому державний виконавець при над ходженні не зазначеного в п.3.1 Інструкції про проведення вико навчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, виконавчого документа із суду по винен відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.З ч.і ст.26 Закону України „Про виконавче прова дження» з мотивування особистого звернення стягувача за при мусовим виконання судового наказу .

    Такі вимоги не поширюються на випадки негайного виконання судового наказу. Так, згідно зі ст.367 ЦПК України суд при присудженні працівникові виплати заробітної плати повинен допус тити негайне виконання, в тому числі і судового наказу. При цьо му судовий наказ набуває законної сили з моменту його винесен ня та має бути пред´явлений судом до виконання до відділу дер жавної виконавчої служби з наступного дня після його постанов- лення. Постанова ж про відкриття виконавчого провадження ви носиться державним виконавцем не пізніше наступного дня після одержання всіх необхідних документів (ст.25 Закону Ук раїни „Про виконавче провадження»).

    Надалі судовий наказ буде виконуватись відповідно до процеду ри виконавчого провадження, передбаченої законодавством.

    Судовий наказ. Як скасувати судовий наказ.

    Судовий наказ — форма судового рішення, запроваджена Цивільним процесуальним кодексом України, про стягнення з боржника грошової суми або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

    Судовий наказ є зручним механізмом для:

    • стягнення з роботодавця нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати;
    • компенсування понесених витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
    • стягнення суми боргу за оплату житлово-комунальних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості;
    • присудження аліментів на дитину в розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей- однієї третини, на трьох і більше дітей – половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;
    • стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідності залучення інших заінтересованих осіб;
    • повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;
    • вимога до юридичної або фізичної особи-підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (у тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

    В таких випадках законом надано право звернутись до суду з вимогами, наведеними вище, із заявою про видачу судового наказу.

    Важливо: враховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізований як в позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, подача заяви про видачу судового наказу перериває позовну давність.

    Судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Тобто має подвійну правову природу. Така його подвійна правова природа є винятком із загального правила та визначена необхідністю захисту безспірних прав стягувача у спрощеному порядку на підставі безспірних доказів.

    Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень, порядок його видачі здійснюється за наказним провадженням, регламентованим ЦПК.

    Але, що робити, якщо наприклад, судовий наказ видали у відношенні Вас, але Ви з ним не згодні.

    Варта знати, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом про наказне провадження.

    Законодавець у статті 170 Цивільного процесуального кодексу України передбачив можливість скасування вже виданого судового наказу.

    Так, Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу (стягнення аліментів). В таких випадках варто звертатися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, або із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

    Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

    Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

    Заява про скасування судового наказу має містити всі необхідні реквізити: 1) найменування суду, до якого подається заява;

    2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб — громадян України;

    3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

    4) наказ, що оспорюється;

    5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

    Відповідно до ст. 171 ЦПК України розгляд заяви про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

    Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз’яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

    При поданні заяви про скасування судового наказу можливо ставити питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу. Це доречно у тому випадку, коли відбувається вже стягнення по відкритому виконавчому провадженню.

    У Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» розяснено в яких випадках судовий наказ підлягає скасуванню:

    — наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

    Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

    Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

    Тож кожну конкретну обставину варто обміркувати із адвокатом та при підготовці Заяви про скасування судового наказу вірно зазначити обставини, які є підставою для скасування судового наказу та підтвердити наведене відповідними доказами.

    Пам’ятайте, що при подачі Заяви про скасування судового наказу сплачується судовий збір.

    Якщо Вам необхідна консультація чи допомога у складанні Заяви про скасування судового наказу, звертайтесь до офісу компанії: м.Одеса, Адміральський проспект, 25, оф. 9.

    Або за контактними телефонами: 701-88-71; 068-124-25-85; 097-754-79-48; 063-95-69-854

    З повагою, Адвокат Л.Я. Єфімова!

    Порядок виконання рішення суду. Консультує Міністр юстиції України Павло Петренко

    Вітаю, пане Міністре! Чи не могли б ви мені відповісти на декілька запитань щодо виконання рішення суду? Маю на руках рішення суду і не знаю, що робити з ним далі.

    З повагою, Олександр Рева

    Що таке виконавче провадження?

    Виконавче провадження – це завершальна стадія судового провадження. В Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку.

    Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

    Який порядок виконання рішення суду у добровільному порядку?

    Боржник, за власним волевиявленням, може виконати рішення суду добровільно. У разі добровільного порядку виконання рішень про стягнення періодичних платежів, виконавчий документ разом із заявою може бути надісланий стягувачем підприємству, установі, організації, фізичній особі — підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

    Який алгоритм дій у випадку примусового стягнення заборгованості з боржника?

    У разі задоволення судом вимог про сплату заборгованості, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання. Для цього потрібно:

    • звернутися до суду, який розглядав справу, із заявою про видачу судового наказу або виконавчого листа;
    • написати заяву до державної виконавчої служби або приватного виконавця із проханням примусового стягнення заборгованості із боржника;
    • сплатити авансовий внесок до органу ДВС, куди буде подано виконавчий лист або до приватного виконавця;
    • подати заяву з копією квитанції про сплату авансового внеску до ДВС або приватного виконавця.

    Які строки пред’явлення виконавчих документів?

    Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання:

    • протягом 3-х років , з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а якщо рішення підлягає негайному виконанню — з наступного дня після його прийняття.
    • протягом 3-х місяців, якщо мова йде про посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган.
    • протягом усього періоду, у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо.

    Якщо стягувач пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, він має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу.

    Що потрібно сплатити за примусове виконання рішення?

    Боржник: Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби у розмірі 10 % суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

    У разі виконання рішення приватним виконавцем стягується основна винагорода, розмір якої становить 10 % стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

    Стягувач: Авансовий внесок – це кошти, за рахунок яких фінансуються витрати на організацію та проведення виконавчих дій органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем). Розмір авансового внеску становить:

    • 2 % від суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (до 41 730 грн );
    • 1 мінімальний розмір заробітної плати (4 173 грн) за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову з боржника — фізичної особи та 2 мінімальні розміри заробітної плати (8 346 грн) з боржника — юридичної особи.

    Хто звільняється від сплати авансового внеску?

    Від сплати авансового внеску звільняються у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби:

    • інваліди війни, інваліди I та II груп;
    • законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;
    • громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

    Крім того, у Законі передбачені рішення суду, за виконання яких авансовий внесок не сплачується, наприклад:

    • стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та інші вимоги, що випливають із трудових правовідносин;
    • обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних та соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
    • відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
    • стягнення аліментів, заборгованості зі сплати аліментів, додаткових витрат на дитину, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суми індексації аліментів, встановлення побачення з дитиною або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
    • відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
    • виконання рішення Європейського суду з прав людини.

    Як отримати присуджені кошти?

    Грошові суми, стягнуті з боржника (у томі числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу ДВС чи рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

    Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

    Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103 , цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.

    Окремо хочу зазначити, що Мін’юст запровадив низку суттєвих новацій, серед яких створення Єдиного реєстру боржників, який ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України: https://erb.minjust.gov.ua .

    Крім того, у 2018 році в зазначеному реєстрі відкрито публічні реєстри неплатників аліментів та боржників, які перешкоджають побаченням з дитиною, а також боржників, які мають заборгованість по заробітній платі.

    Також, щоб забезпечити громадянам зручний сервіс у сфері примусового виконання судових рішень, ми відкрили чотири «Центри виконання рішень», де громадяни мають можливість подавати документи про примусове виконання рішень та інші документи виконавчого провадження за принципом екстериторіальності в межах відповідної області, отримати відомості з автоматизованої системи виконавчого провадження, перевірити документи на відповідність законодавству, отримати консультацію, швидко та правильно оформити документи, оплатити заборгованість чи авансовий внесок через термінал тощо. Завітати до «Центрів виконання рішень» можна за адресами:

    м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 2;

    м. Сєвєродонецьк, вул.Федоренка,10;

    м. Суми, вул. Петропавлівська, 75;

    Источники:

    http://vilnogirsk-rada.gov.ua/novyny-ta-oholoshennya/novyny/poryadok-vidkryttya-vykonavchoho-provadzhennya/

    http://bukvar.su/pravo-jurisprudencija/94176-Sudebnyiy-prikaz-kak-ispolnitel-nyiy-dokument.html

    http://megalib.com.ua/content/9166_Spivvidnoshennya_sydovogo_nakazy_ta_vikonavchogo_napisy_notariysa_Vikonannya_sydovogo_nakazy.html

    Судовий наказ. Як скасувати судовий наказ.

    http://kyivobljust.gov.ua/news/direction/poryadok-vikonannya-rishennya-sudu-konsultue-ministr-yustitsii-ukraini-pavlo-petrenko

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector