0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Судові та правоохоронні органи україни як навчальна дисципліна

1.Предмет, система та основіні поняття навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

Предмет даної дисципліни становить вивчення відомостей щодо

нормативно-правової бази, основних принципів, організації, завдань,

функцій, повноважень та основних напрямків діяльності державних

органів, які здійснюють судову та іншу правоохоронну діяльність, а також

недержавних організацій, покликаних сприяти реалізації правоохоронної

Предмет цієї навчальної дисципліни має тенденцію до розширення. Це

відбувається за рахунок як появи нових правоохоронних органів чи

суттєвої реорганізації тих, що існували раніше, але не вважалися

правоохоронними, так і розширення та більш детальної законодавчої

регламентації окремих напрямків правоохоронної діяльності.

Базою, основою цього курсу є конституційне право України, яке визначає

первинні засади організації та функціонування судів, прокуратури та

інших правоохоронних органів, їх місце і роль у державному механізмі, їх

взаємодію з органами виконавчої та законодавчої влади.

Систему курсу “Судові та правоохоронні органи” складають такі розділи:

1. “Загальні положення”, де вивчаються питання предмета, методів, і системи цієї навчальної дисципліни, основних понять, якими оперує дана дисципліна, законодавство про судові та правоохоронні органи.

2. “Судова влада. Суд і правосуддя. Судоустрій України”, де розглядаються положення про місце, роль і зміст судової влади в Україні, правосуддя, судоустрою та статусу суддів.

3. Питання організації діяльності та правового статусу інших правоохоронних органів( зокрема прокуратури, органів МВС, СБУ, ДПА, органів з питань виконання покарань, військової служби правопорядку у ЗСУ та ін.)

4. Правовий та соціальний захист працівників судових та правоохоронних органів.

5. Складають норми, що регулюють окремі напрями правоохоронної діяльності.

6. Висвітлюються питання організації та функціонування окремих державних і недержавних органів, зокрема, Вищої ради юстиції, Міністерства юстиції України, органів державної виконавчої служби, а також адвокатури та нотаріату та деяких інших органів.

2. місце навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» в системі інших юридичних навчальних дисциплін

Ця навчальна дисципліна тісно пов’язана з такими юридичними дисциплінами та галузями права як: ”Теорія держави і права”, ”Конституційне право України”, ”Адміністративне право України”, ”Кримінальне право України”, ”Кримінально-процесуальне право України”, ”Цивільне процесуальне право України”, ”Господарське процесуальне право України”, ”Прокурорський нагляд” та багатьма іншими.

Зокрема у нормах конституційного права закріплено побудову механізму всієї нашої держави і, зокрема таких важливих її інститутів як судова система, прокуратура, Вища рада юстиції. Курс розглядуваної дисципліни тісно пов’язаний із загальною теорією держави та права, яка є теоретичною базою для всіх правових наук, оскільки вивчає походження, сутність держави та права, поняття та зміст законності та правопорядку, методи їх забезпечення, в тому числі й через систему правоохоронних органів . Розвиваючи ці положення загальної теорії держави і права дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” вивчає вже конкретні правоохоронні органи держави та їх місце у механізмі нашої держави.

Дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” тісно пов’язана також з адміністративним правом України, одне із завдань якого полягає у вивченні закономірностей організації та функціонування органів державного управління. Наприклад такі правоохоронні органи як Міністерство юстиції, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України (і цілий ряд інших) та підпорядковані їм органи і установи здійснюють функції державного управління.

Статья в тему:  Где забрать решение суда по алиментам

Пов’язана дана дисципліна і з кримінальним правом України, яке виконує функцію охорони найбільш важливих суспільних правовідносин від суспільно-небезпечних посягань на них. кримінальне право вивчає норми закону про кримінальну відповідальність, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом. В свою чергу кримінальне право для правоохоронної діяльності має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є напрямком спрямування правоохоронної діяльності.

Дуже тісно дисципліна ”Судові та правоохоронні органи України” пов’язана з такими навчальними дисциплінами як “Кримінально-процесуальне право України”, ”Цивільне процесуальне право України”, ”Господарське процесуальне право України”, оскільки без успішного засвоєння знань щодо організації діяльності судової системи України, її структури, принципів її побудови та повноважень судів з розгляду відповідних категорій справ, студентам буде дуже важко засвоїти навчальний матеріал щодо регламентації діяльності судів загальної юрисдикції з розгляду кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ.

Значення курсу дисципліни ”Судові та правоохоронні органи України” полягає в тому, що знання отримані студентами при вивченні цієї навчальної дисципліни створюють основу для вивчення в подальшому цілої низки профільних юридичних дисциплін. Неможливо глибоко і всебічно засвоїти діяльність судових і правоохоронних органів, вивчаючи окремі галузі права і маючи попередніх знань щодо їх побудови та організаційної структури. Лише зрозумівши устрій судових і правоохоронних органів, можна глибоко та правильно засвоїти їх діяльність із застосування норм права, забезпечення законності та правопорядку.

Тема 1. «Судові і правоохоронні органи України» як навчальна дисципліна, предмет та система. Основні поняття курсу «Судові і правоохоронні органи України»

(2 год)

Під час вивчення теми необхідно визначити поняття дисципліни «Судові і правоохоронні органи», окреслити рамки її предмета та проаналізувати методи, якими вона оперує. Слід звернути увагу на такі категорії, як «правоохоронна діяльність», «правоохоронні органи», «судова влада», «демократичні принципи (засади) судової влади» тощо. В результаті опанування матеріалу, студенти повинні чітко розрізняти поняття «судова влада», «правосуддя» та судочинство».

Вивчаючи систему засад (принципів) здійснення судочинства, студенти повинні достеменно проаналізувати Конституцію України (ст. 129), ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та ряд галузевих процесуальних нормативно-правових актів.

В процесі вивчення становлення судової влади як однієї із гілок державної влади студенти повинні чітко усвідомлювати, у чому полягає суть системи стримувань та противаг та чим обумовлюється незалежність та самостійність судової гілки влади. Особливу увагу необхідно приділити таким принципам судочинства як законність, відкритість, гласність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність, обов’язковість судових рішень тощо.

Питання до обговорення:

1. «Судові та правоохоронні органи України» як навчальна дисципліна, її предмет та значення для вивчення інших юридичних дисциплін.

2. Загальна характеристика видів правоохоронної діяльності держави та види правоохоронних органів.

3. Законодавство, що регулює засади організації та функціонування судових та інших правоохоронних органів.

4. Судова влада як одна з гілок державної влади. Суть, ознаки, функції і значення судової влади. Її співвідношення з іншими гілками влади.

5. Поняття, система та значення засад (принципів) судочинства.

6. Характеристика засад (принципів) судочинства, що закріплені в Конституції України, Законі України «Про судоустрій та статус суддів», та галузевих процесуальних законах.

Термінологічне завдання:

Судові органи; правоохоронні органи; система правоохоронних органів; правоохоронна діяльність; принцип законності; принцип гласності; принцип відкритості; принцип колегіальності; .

Статья в тему:  Обращение в суд как злоупотребление правом

Контрольні запитання:

1. В чому суть та призначення судової влади?

2. Дайте визначення поняття «судова влада».

3. Які функції судової влади?

4. Які основні напрями співпраці судової влади з іншими гілками державної влади?

5. Назвіть ознаки правоохоронної діяльності.

6. Які органи належать до правоохоронних у вузькому розумінні цього поняття?

7. Чи належить до правоохоронних органів суд?

8. Проаналізуйте положення Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р., які стосуються поняття та видів правоохоронних органів. Які б ще органи Ви віднесли до числа правоохоронних, крім тих, що перераховані в цьому Законі?

9. Назвіть основні ознаки судової влади і з’ясуйте їх суть.

10. З’ясуйте поняття «судова влада», «правосуддя», «судочинство». Що спільного та відмінного в цих поняттях?

11. Дайте визначення поняття «принципи (засади) судочинства».

12. У чому полягає значення принципів судочинства?

13. Як класифікуються принципи судочинства?

14. Які принципи судочинства закріплені в Конституції України?

15. Які принципи закріплені в галузевому процесуальному законодавстві?

16. Які з принципів судочинства можна вважати міжгалузевими?

Методичне завдання:

1.Зобразіть схематично систему основних засад судочинства, які закріплені в ст. 129 Конституції України і коротко (в 2-3 реченнях) розкрийте зміст кожної з них.

2.Зобразіть схематично систему принципів судочинства.

Реферати:

1. Публічність і диспозитивність у судочинстві України та їх значення.

2. Поняття, загальна характеристика та класифікація основних конституційних засад організації судової влади в Україні.

3. Правоохоронні органи України та їх функції.

4. Поняття, ознаки та сутність правоохоронної діяльності.

Практичне завдання:

До Шевченківського районного суду м. Львова надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню громадянина К. у вчиненні крадіжки, передбаченої ч.1 ст. 185 КК України. Суддя Петренко відмовився розглядати дану кримінальну справу, мотивуючи це тим, що громадянин К. є поляком за національністю, а тому кримінальна справа повинна розглядатись у судах Республіки Польща. Громадянин К. не заперечував проти такого рішення судді, оскільки вважав, що там він зможе краще захистити свої права та законні інтереси.

1. Чи правомірні дії судді Петренка?

2. Оцініть ситуацію з точки зору дії принципів судочинства.

Справа про обвинувачення Клименка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, була призначена до розгляду на 10 год. 10 березня. У цей день у судове засідання був доставлений обвинувачений, з’явились потерпілий, його представник, свідки та інші учасники судового розгляду. Прокурор у судове засідання з’явитись не зміг, мотивуючи це надмірною зайнятістю. Натомість у судове засідання з’явився слідчий Воробей, який здійснював досудове розслідування щодо цього злочину, був обізнаний з усіма його деталями і заявив, що готовий підтримувати державне обвинувачення в суді. Крім того, він повідомив, що прокурор не проти його участі у судовому засіданні. Суддя Макарик не заперечував проти такого рішення слідчого.

1. Чи допущені порушення закону в даній ситуації ?

2. Обґрунтуйте свою позицію принципами кримінального судочинства.

Призначивши справу до судового розгляду, суддя Тимченко одночасно прийняв рішення про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Мотивував він своє рішення тим, що обвинувачений Корнійчук, 1997 року народження, заявив таке клопотання, оскільки не бажає, щоб його друзі були присутні на засіданні і насміхались з нього. Крім цього, суддя Тимченко

підкреслив, що має сина такого ж віку і не хотів би надмірного розголосу у такій ситуації.

1. Чи відповідають дії судді Тимченка чинному процесуальному законодавству ?

Статья в тему:  Мощение как объект недвижимости пленум высшего суда

2. Обґрунтуйте свою відповідь принципами судочинства.

Слідчим Личаківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова Заваровим було розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, щодо гр.-на Анашкіна. Після проведення досудового розслідування матеріали кримінального провадження були направлені до суду. Після закінчення судового слідства, проведення судових дебатів та останнього слова підсудного, суддя Вовк видалився до нарадчої кімнати для проголошення вироку. У цей час підсудній Анашкін та потерпіла Кравченко дійшли згоди, примирились і коли суддя повернувся з нарадчої кімнати для проголошення вироку оголосили йому про це. В результаті суддя виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим.

1. У чому полягає зміст принципу публічності ?

2. Які ви знаєте винятки з принципу публічності ?

Під час досудового розслідування злочину, в якому у вчиненні розбійного нападу обвинувачувався громадянин Деметрадзе, грузин за національністю, було встановлено, що він не володіє українською мовою, погано розмовляє російською. Слідчий домовився з Деметрадзе, що допит вестиме грузинською мовою, яку і слідчий і обвинувачений знають добре. Протокол допиту було складено російською мовою, який підписали слідчий і обвинувачений.

1. Який принцип кримінального процесу порушено в даному випадку ?

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // М-во юстиції України. – К.: Логос, 1998.

3. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р. (із змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 р. ( в ред. Закону від 16 жовтня 2012 р.

6. Закон України «Про державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р. (із змінами і доповненнями).

7. Закон України «Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб» від 4 березня 1998 р. (із змінами і доповненнями).

8. Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 7 березня 2002 р. (із змінами і доповненнями).

9. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р. (із змінами і доповненнями).

10. Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції Закону від 16 жовтня 2012 р.

11. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993(із змінами і доповненнями).

12. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р. (із змінами і доповненнями).

13. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. (із змінами і доповненнями).

14. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 2 квітня 2000 р. (із змінами і доповненнями).

15. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (із змінами і доповненнями).

16. Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 р.

17. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. (із змінами і доповненнями). Ст.ст. 4, 54, 56,69.

18. Цивільний процесуальний кодекс України. Ст.ст. 3-7, 10-14.

19. Господарський процесуальний кодекс України. Ст.ст. 3, 4, 4-2, 4-3, 4=4, 4-5, 4-6.

20. Кодекс адміністративного судочинства України. Ст.ст. 7-16.

21. Кримінальний процесуальний кодекс України. Ст.ст. 7-29.

Статья в тему:  Как устроить ребенка в детский сад через суд

22. Положення про державну митну службу України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 р.

23. Положення про Державну податкову службу України, затверджене Указом Президента України від 12 травня 2011 р.

24. Положення про Державну виконавчу службу України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 р.

25. Положення про Державну пенітенціарну службу України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 р.

26. Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 р.

27. Положення про Державну фінансову інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 р.

· Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р., № 13-рп /2000 у справі за конституційним зверненням Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) Справа № 1-17/ 2000.

· Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. у справі за поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст.10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України // Право України. – 2001. – № 1. – С. 140-141.

· Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. – № 10 «Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист // Додаток до журналу «Право України». – 1996. – № 1.

1. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції // Право України. – 2005. – № 7. – С. 53-56.

2. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3-5.

3. Євграфова Є. Базова дисципліна з організації та функціонування системи судових та правоохоронних органів України / Є. Євграфова // Юридична Україна. – 2009. – № 8. – С. 120-124.

4. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України / С. О. Іваницький. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Кондор, 2009. – 150 с.

5. Кардаш В.М. Правоохоронна діяльність: поняття, особливості та функції // Держава і право. – К.,1999. –Вип..3:Юридичні і політичні науки.- С.238-243.

6. Куліш А.М. Сутність та ознаки правоохоронної діяльності // Право і безпека. – 2005. – № 4’2. – С. 80-82.

7. Куліш А.М. Щодо визначення поняття «правоохоронні органи» // Право і безпека. – 2005. – № 4’5. – С. 90-93.

8. Лихова С. Про визначення поняття «правоохоронні органи» // Радянське право. – 1984. – № 11. – С.74-76.

9. Мартинюк Р. Принцип спеціалізації суддів: вітчизняний та світовий досвід // Право України. – 2008. – № 9. – С. 26-30.

10. Мочкош Я. Система правоохоронних органів України: проблеми і пропозиції // Право України. – 2008. – № 3. – С. 80-84.

11. Назаров І.В. Органи судової влади України. влади // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №10 – С.913.

12. Новік О. Правоохоронна діяльність: її бачення крізь призму людини // Право України. –2003. – № 9. – С.121-124.

13. Онопенко Н.В. Правоохоронні функції держави Україна. – К.: Варта, 2003.

14. Півненко В. Правоохоронна система України: визначення і функціонування // Вісник прокуратури. – 2003. – № 2. – С.39-45.

Статья в тему:  Как доказать невиновность в суде

15. Подоляка А.М. Поняття, ознаки та сутність правоохоронної діяльності / А. М. Подоляка // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. унів.-ту внутр. справ України. – 2009. – № 3(44): зб. наук. пр. – Д.: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 17-23.

16. Сірий М.І. Реформи правоохоронних органів у Європі й Україні // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – 8. – С. 24-30.

17. Фиолевский О.Ф. Судебная власть и правоохранительная система Украины: Учеб. Пособие.Донецк, 2003.

18. Чернушенко А.В. Судова влада і судова система України // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 9-23.

19. Шкуля Т.О. Правоохоронні органи в механізмі держави України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / К., 2004. – 18 с.

20. Штогун С.Г. Реформування судової влади в сучасних умовах. // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С.33-36.

21. Штогун С. Функції та повноваження судової влади // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – С. 88-92.

Судові та правоохоронні органи україни як навчальна дисципліна

У нашій онлайн базі вже 23510 рефератів!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання. Авторські права на реферати належать їх авторам.

Судові та інші правоохоронні органи як навчальна дисципліна, предмет та система. Основні поняття курсу Судові та правоохоронні органи

1. Предмет та система курсу “Судові та правоохоронні органи” і його співвідношення з іншими навчальними дисциплінами.

2. Поняття та ознаки правоохоронної діяльності Правоохоронні функції.

3. Поняття, ознаки та система правоохоронних органів України.

4. Законодавство, що регулюють засади організації та функціонування судових та інших правоохоронних органів.

1. На відміну від багатьох інших курсів юридичних дисциплін – кримінального, адміністративного, трудового, права тощо, основою яких є певна галузь права, курс “ Судові та правоохоронні органи” немає такої основи. Цей курс ґрунтується переважно на базі тих чи інших правових інститутів, як от інститути судоустрою, статусу суддів, оперативно-розшукової діяльності, а також положень тих чи інших галузей права, зокрема конституційного, адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального, цивільно-процесуального, трудового та права соціального забезпечення.

Отже, предмет курсу “Судові та інші правоохоронні органи” становлять правові інститути та норми вказаних галузей права.

Предмет даної дисципліни становить вивчення відомостей щодо нормативно-правової бази, основних принципів, організації, завдань, функцій, повноважень та основних напрямків діяльності державних органів, які здійснюють судову та іншу правоохоронну діяльність, а також недержавних організацій, покликаних сприяти реалізації правоохоронної функції держави.

Предмет цієї навчальної дисципліни має тенденцію до розширення. Це відбувається за рахунок як появи нових правоохоронних органів чи суттєвої реорганізації тих, що існували раніше, але не вважалися правоохоронними, так і розширення та більш детальної законодавчої регламентації окремих напрямків правоохоронної діяльності.

Специфіка предмета курсу “Судові та інші правоохоронні органи” проявляється у тому, що він є комплексним навчальним курсом, що поєднує, узагальнює та синтезує правові інститути та норми різних галузей права.

Власне тому навчальна дисципліна “ Судові та правоохоронні органи” вивчається поряд з іншими правовими дисциплінами і тісно з ними взаємопов’язана.

Базою, основою цього курсу є конституційне право України, яке визначає первинні засади організації та функціонування судів, прокуратури та інших правоохоронних органів, їх місце і роль у державному механізмі, їх взаємодію з органами виконавчої та законодавчої влади.

Конституційне право є основою для прийняття інших НПА, що детально регулюють систему, структуру, склад судових та правоохоронних органів, їх завдання, функції, повноваження.

Статья в тему:  Как отменить решение суда по вновь открывшимся обстоятельствам

Тісний взаємозв’язок прослідковується і з адміністративним правом України, оскільки на судові та правоохоронні органи покладається забезпечення законності та правопорядку в сфері управлінської діяльності, в тому числі охорони громадського порядку і державної безпеки.

Норми, що регулюють організацію та функціонування судових і правоохоронних органів є базовими для таких галузей права як кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне.

Матеріальне та соціальне забезпечення працівників судових та правоохоронних органів регулюється нормами права соціального забезпечення, питання кадрового забезпечення цих органів, дисциплінарної відповідальності працівників судових і правоохоронних органів врегульовані нормами трудового права.

Систему курсу “Судові та правоохоронні органи” складають такі розділи:

1. “Загальні положення”, де вивчаються питання предмета, методів, і системи цієї навчальної дисципліни, основних понять, якими оперує дана дисципліна, законодавство про судові та правоохоронні органи.

2. “Судова влада. Суд і правосуддя. Судоустрій України”, де розглядаються положення про місце, роль і зміст судової влади в Україні, правосуддя, судоустрою та статусу суддів.

3. Питання організації діяльності та правового статусу інших правоохоронних органів( зокрема прокуратури, органів МВС, СБУ, ДПА, органів з питань виконання покарань, військової служби правопорядку у ЗСУ та ін.)

4. Правовий та соціальний захист працівників судових та правоохоронних органів.

5. Складають норми, що регулюють окремі напрями правоохоронної діяльності.

6. Висвітлюються питання організації та функціонування окремих державних і недержавних органів, зокрема, Вищої ради юстиції, Міністерства юстиції України, органів державної виконавчої служби, а також адвокатури та нотаріату та деяких інших органів.

ІІ. Однією з провідних функцій держави є забезпечення охорони прав та законних інтересів громадян, фізичних та юридичних осіб від протиправних посягань, забезпечення принципу законності, а також охорони встановленого в державі правопорядку. Власне, кожне з цих завдань якраз і виконується за допомогою правоохоронної діяльності, що реалізується відповідними органами держави.

Поняття правоохоронної діяльності прийнято розрізняти у вузькому і широкому значеннях. Це саме стосується і поняття правоохоронний орган.

Отже, у широкому розумінні правоохоронна діяльність – це діяльність

всіх державних органів та недержавних організацій щодо забезпечення дотримання прав і свобод громадян, їх реалізації, забезпечення законності та правопорядку. У вузькому розумінні правоохоронна діяльність – це діяльність спеціально уповноважених органів (державних та недержавних) з метою охорони прав і свобод громадян, правопорядку та забезпечення законності, що реалізується в установленій законом формі та в межах повноважень, наданих цим органам.

Ознаки правоохоронної діяльності:

1. Правоохоронна діяльність носить владний характер, який полягає у реалізації від імені держави та на підставі наданих нею повноважень, відповідними органами та посадовими особами, їх приписи є обов’язковими для адресатів.

2. Правоохоронна діяльність реалізується не в будь-якому порядку, не будь-яким способом, а лише із застосуванням законних заходів впливу до правопорушників у встановленій формі.

3. Правоохоронна діяльність має правозастосовчий характер, не приймаються нові юридичні норми, а застосовуються вже чинні. Дії та результати дій суб’єктів правоохоронної діяльності спрямовані на інших суб’єктів права, створюючи, змінюючи або припиняючи їх права та обов’язки .

4. Реалізація правоохоронної діяльності покладається на спеціально уповноважені органи, які, для виконання правоохоронних функцій, держава наділяє коштами та матеріальними ресурсами.

ІІІ. Питання визначення поняття “правоохоронні органи” є дискусійним в юридичній літературі. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи хоча б у деякій мірі наділені правоохоронними функціями. Інші пропонують розглядати це питання у широкому( всі державні органи, які наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) і вузькому (державні органи, які спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, здійснюють таку діяльність у встановлених законом формах і яким надано повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу) розумінні.

Статья в тему:  Можно ли уменьшить алименты без суда

До правоохоронних органів традиційно відносять органи прокуратури та міліції. Аналіз чинного законодавства показує, що у відповідних законах, де мова йде про статус відповідних органів прямо названі правоохоронними лише три, а саме СБУ( Закон України “Про Службу безпеки України”,ст.1), Управління державної охорони України (ст.11 ЗУ” Про державну охорону органів державної влади та посадових осіб”) та Військова служба правопорядку( ст.1 ЗУ Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України).

Дещо інший підхід щодо визначення правоохоронних органів застосовано у Законі України “ Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” В ст.1 цього Закону прямо зазначено, що це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють право застосовні та правоохоронні функції.

Судові та правоохоронні органи України як навчальна дисципліна

«Судові та правоохоронні органи України» — курс, який спрямований для навчання студентів юридичних напрямків.

Програма учбової дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» установлює мінімальні потреби до знань та умінь студента і визначає зміст та види учбових занять і звітності.

Програма призначена для студентів напряму «Юриспруденція».

Це один із ввідних освітніх курсів, який опирається на загальні правові теоретичні та методологічні засади і є базовим (основоположним) для опанування інших юридичних предметів, що досліджують державно-правові явища і, здебільшого, з’ясовують порядок діяльності головних структур.

Предмет освітнього предмету «Судові та правоохоронні органи України» – об’єднання правових засад та регульовані ними стосунки, пов’язані з утворенням правоохоронних органів, їх структур, кадровим складом та головними напрямками діяльності, а також знання історичного і порівняльно-правового спрямування.

Ціллю опанування дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» є: формування у студента бази знань для професійного становлення фахівця-юриста у всіх галузях правового застосування; реалізація засвоєння студентами початкових знань про судову систему та правоохоронні структури України і головні напрямки їх діяльності, які в майбутньому будуть необхідні для опанування інших юридичних предметів.

У підсумку опанування курсу студент мусить:

— актуальний стан і перспективи формування судової влади і правоохоронних структур;

— правові та організаційні засади правоохоронної діяльності;

— цілі, завдання та важливі напрями правоохоронної роботи;

— склад судів та інших правоохоронних структур;

— місце і значення правоохоронних органів в складі державних структур України;

— юридичну основу діяльності судової влади і правоохоронних структур;

— завдання і компетенцію правоохоронних структур, їх правові засади;

— ранг співробітників органів і вимоги, що висуваються до кандидатів на заміщення вакантних місць.

— володіти юридичними знаннями і категоріями у сфері роботи правоохоронних органів;

— проводити аналіз юридичних фактів, які постають у зв’язку з ними правові відносини в сфері діяльності правоохоронних структур;

— розмежовувати функції і сфери роботи різних правоохоронних структур;

— окреслювати напрями, форми і методи взаємодії різноманітних правоохоронних органів;

— давати точну оцінку ситуацій, які виникають у роботі правоохоронних органів;

— проводити аналіз, вірно роз’яснювати і використовувати правові положення, що урегульовують компетенцію правоохоронних структур;

— надавати кваліфіковані юридичні висновки і консультації в галузі компетенції правоохоронних органів.

Статья в тему:  На чем основано плавание судов в

Свою увагу на становлення предмету звертали такі науковці: Лєбєдєв В. М., Нікоров Г. І., Тихомиров Ю.А.

Отже, предмет «Судові та правоохоронні органи України» сприяє становленню в студентів чіткого розуміння про систему і логіку побудови правоохоронних структур, про виконувану ними правоохоронну роботу, про їх взаємодію один з одним і іншими державними і недержавними установами, яке їх соціальне значення, правова основа роботи.

Судові та правоохоронні органи україни як навчальна дисципліна

Розділ 1 ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИСЦИПЛІНИ «СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ»

1.1. Поняття правоохоронної діяльності

Поряд з державними органами, які вирішують поточні та перс­пективні питання господарської діяльності, техніки, освіти, науки, обороноздатності, зовнішньої політики тощо, у державі існують та­кож органи, що створюються тільки з метою охорони й захисту права — діяльності, що називається правоохоронною.

Правоохоронна діяльність характеризується низкою специфічних ознак:

  • може здійснюватись тільки із застосуванням юридичних за­ходів впливу, до яких належать заходи державного примусу і державного стягнення. Так, до особи, яка скоїла злочин, може бути застосоване кримінальне покарання, встановлене кримі­нальним кодексом, або інший передбачений законодавством захід впливу;
  • юридичні заходи впливу, які застосовуються при здійсненні та­кої діяльності, повинні суворо відповідати вимогам законів, що регламентують їх застосування. Наприклад, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за скоє­не правопорушення орган, який його накладає, не може при­значити суворіше стягнення, ніж вказане в санкції відповідної статті адміністративного кодексу;
  • реалізується у встановленому законом порядку з дотриманням певної процедури. Рішення про застосування чи незастосування юридичних заходів впливу приймаються за встановленими законом правилами, дотримання яких обов’язкове. Наслідком порушення цих правил може бути визнання прийнятого рішен­ня незаконним і недійсним. Так, порушення встановлених чин­ним Кримінально-процесуальним кодексом (КПК) України правил розгляду кримінальної справи в суді є підставою для скасування вироку;
  • здійснення цього виду діяльності покладено на органи, які, як правило, спеціально створюються державою з цією метою і комплектуються спеціалістами.

Отже, правоохоронна діяльність — це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноважени­ми органами шляхом застосування юридичних заходів впливу із су­ворим дотриманням встановленого законом порядку.

До завдань правоохоронної діяльності належить захист:

  • встановленого Конституцією України суспільного ладу держави;
  • прав і законних інтересів громадян, підприємств, організацій, установ, суб’єктів усіх форм власності;
  • суверенітету та територіальної цілісності України.

Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, не­доторканності та безпеки.

Правоохоронна діяльність складається з кількох напрямків, кож­ний з яких має специфічні завдання і здійснюється властивими тіль­ки йому певними методами. Такими напрямами є: здійснення право­суддя; прокурорський нагляд; досудове розслідування; здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги; охорона громадського порядку й безпеки громадян; боротьба зі зло­чинністю та ін. Основним напрямом правоохоронної діяльності, без­перечно, є здійснення правосуддя, якому належить найважливіше місце в забезпеченні охорони прав і свобод громадян. Інші напрями певною мірою підпорядковуються меті й завданням здійснення пра­восуддя, сприяють його виконанню.

1.2. Поняття правоохоронних органів

З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються відповідні органи, які називаються правоохоронними.

Правоохоронні органи — це існуючі в суспільстві й державі уста­нови та організації, що здійснюють правозастосовчу та правоохо­ронну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні закон­ності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист праців­ників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. до пра­воохоронних органів належать:

  • судові;
  • прокуратури;
  • внутрішніх справ;
  • служби безпеки;
  • митні;
  • державної податкової служби;
  • юстиції;
  • адвокатура;
  • нотаріат;
  • державний департамент з питань виконання покарань;
  • державний департамент пожежної охорони та ін.
Статья в тему:  Суд с человеком который электронные сигареты

1.3. Предмет дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

Предметом дисципліни «Судові та правоохоронні органи Украї­ни» є відомості про державні органи, які здійснюють судову та пра­воохоронну діяльність, й інші, у тому числі громадські організації та органи, які сприяють цій діяльності, а також відомості про їх завдання, систему, принципи організації й діяльності, функції та структуру.

Згідно з програмою та навчально-тематичним планом курсу пе­редбачено вивчення діяльності судових органів, органів прокурату­ри, служби безпеки, внутрішніх справ, Міністерства юстиції Украї­ни, органів досудового слідства та дізнання, адвокатури та нота­ріату.

Розглянемо основні завдання зазначених судових та правоохо­ронних органів.

Конституційний суд України:

  • забезпечує відповідність законів та інших нормативних актів органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України;
  • забезпечує охорону конституційних прав і свобод особи;
  • дає офіційне тлумачення Конституції України та законів.

Суди загальної юрисдикції захищають від посягань:

  • суспільний лад, його економічну та політичну системи;
  • соціально-економічні, політичні та особисті права громадян.

Господарські суди:

  • захищають права та інтереси суб’єктів господарських право­відносин, що охороняються законом;
  • сприяють зміцненню законності у сфері господарських відно­син;
  • вносять пропозиції щодо вдосконалення правового регулюван­ня господарської діяльності.

Прокуратура України:

  • здійснює вищий нагляд за додержанням законів в Україні;
  • здійснює захист від неправомірних посягань:

закріплених Конституцією України незалежності республі­ки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень;

гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, по­літичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;

основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад депутатів, органів територіального гро­мадського самоврядування.

Міністерство юстиції України:

  • здійснює захист прав і законних інтересів громадян;
  • здійснює кодифікацію і систематизацію законодавства;
  • розробляє проекти законодавчих актів;
  • подає юридичну допом огу населенню;
  • реалізує рішення судів та інших органів.

Служба безпеки України забезпечує захист державного суверені­тету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічно­го, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяль­ності іноземних спеціальних служб.

Міністерство внутрішніх справ (міліція):

  • забезпечує особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;
  • запобігає правопорушенням і припиняє їх;
  • здійснює охорону громадського порядку;
  • виявляє та розкриває злочини, розшукує осіб, які їх вчинили;
  • забезпечує безпеку дорожнього руху;
  • здійснює захист власності від злочинних посягань;
  • виконує в межах своїх повноважень адміністративні стягнення.

Адвокатура України:

  • забезпечує захист прав, свобод, а також представництво закон­них інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб;
  • подає юридичну допомогу.

Нотаріат України:

  • засвідчує права, а також факти, які мають юридичне значення;
  • надає документам вірогідну силу;
  • здійснює нотаріальні дії, спрямовані на зберігання майна, до­кументів, доказів;
  • здійснює інші нотаріальні дії.

Розглядувана навчальна дисципліна тісно пов’язана з методоло­гічними та юридичними дисциплінами «Теорія держави та права», «Конституційне право України», «Адміністративне право України», «Кримінально-процесуальне право України», «Цивільно-процесу­альне право України» та ін.

Так, у курсі «Конституційне право України» поряд з висвітлен­ням інших проблем розглядаються роль і місце судових та правоохо­ронних органів у системі органів держави, основні принципи їх діяльності, які ґрунтуються на положеннях Конституції України, зокрема викладених у розд. VII «Прокуратура», VIII «Правосуддя» і XII «Конституційний суд України».

Дисципліна «Судові та правоохоронні органи України» тісно по­в’язана також з адміністративним правом України, одне із завдань якого полягає у вивченні закономірностей організації та функціону­вання органів державного управління. Такі правоохоронні органи, як Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України та підпорядковані їм установи, здійснюють функції держав­ного управління.

Статья в тему:  Как отменить решение суда по вновь открывшимся обстоятельствам

Отже, найтісніше ця дисципліна пов’язана з дисциплінами «Кри­мінальний процес» і «Цивільний процес», основне призначення яких — аналіз і регламентація діяльності судів загальної юрисдикції щодо розгляду та вирішення кримінальних і цивільних справ, а та­кож діяльності правоохоронних органів, завдання яких полягає в розкритті злочинів, встановленні осіб, які їх скоїли, а також розмірів заподіяної злочином шкоди, у здійсненні заходів забезпечення ци­вільного позову та можливої конфіскації майна.

Зауважимо також, що у процесі вивчення дисципліни «Теорія держави та права» розглядаються суть держави, її функції, етапи розвитку держави та права, висвітлюються питання про право, за­конність, що має значення для розуміння суті судових та правоохо­ронних органів і їх функцій.

1.4. Джерела дисципліни і їх класифікація

Основним джерелом розглядуваної дисципліни є Конституція Ук­раїни — акт, який має найвищу юридичну силу і визначає основні засади державного та громадського життя, суспільного ладу і по­літики, взаємовідносини особи і держави, основні права, свободи й обов’язки особи, територіальний устрій, порядок створення та структуру органів державної й виконавчої влади. Норми Консти­туції України є нормами прямої дії. Закони й інші нормативно-пра­вові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Якщо закони чи нормативні акти не відповідають нормам Конституції України, то діють норми, закріплені Конститу­цією України.

До джерел розглядуваної дисципліни належать також закони Ук­раїни, що регламентують повноваження судових та правоохоронних органів, їх структуру та принципи діяльності. Закони України мо­жуть бути комплексними й поточними. До комплексних належать за­кони України, що встановлюють повноваження, структуру, принци­пи організації та діяльності правоохоронних органів: «Про судо­устрій України», «Про статус суддів», «Про органи суддівського самоврядування», «Про Конституційний Суд України», «Про проку­ратуру», «Про службу безпеки України», «Про міліцію», «Про адво­катуру», «Про нотаріат» та ін. Поточні закони вносять зміни й до­повнення в комплексні закони і в подальшому стають їх складовими.

Складовою джерел дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» є нормативні акти, що видаються Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України щодо пов­новажень, організації діяльності та структури деяких правоохорон­них органів. Так, Положення про міністерство юстиції України було затверджене Указом Президента України від 30 грудня 1997 р., Ука­зом Президента від 22 квітня 1998р. було створено Державний депар­тамент України з питань виконання покарань.

Норми, що регламентують окремі напрямки діяльності судових та правоохоронних органів, містять також відомчі нормативні акти, які видаються керівниками правоохоронних міністерств і відомств у вигляді наказів, положень, інструкцій і вказівок. Означені норма­тивні акти видаються на основі чинних законів у суворій відповід­ності з ними.

Значну роль у діяльності судових та правоохоронних органів відіграють керівні роз’яснення, які видає Пленум Верховного Суду України. Вони оформлюються у вигляді постанов, де роз’яснюються питання належного застосування законодавства, у тому числі щодо регламентації організації та діяльності правоохоронних органів.

Контрольні питання

  1. Поняття правоохоронної діяльності.
  2. Специфічні ознаки правоохоронної діяльності.
  3. З якою метою здійснюється правоохоронна діяльність?
  4. Які органи вважаються правоохоронними?
  5. Що є предметом дисципліни «Судові та правоохоронні органи Ук­раїни»?
  6. Основні завдання судових та правоохоронних органів.
  7. Охарактеризуйте зв’язки дисципліни «Судові та правоохоронні орга­ни України» з іншими дисциплінами правового характеру.
  8. Що є основним джерелом розглядуваної дисципліни?
  9. Охарактеризуйте складові джерел дисципліни «Судові та правоохо­ронні органи України».

Источники:

http://studfile.net/preview/5483510/

http://mydocx.ru/8-69482.html

http://ua.textreferat.com/referat-6806.html

http://ua.kursoviks.com.ua/pravo/pravookhoronni-organi-ukraini

http://uristinfo.net/2011-01-16-19-18-47/140-apgel-ta-in-sudovi-ta-pravoohoronni-organi/3695-rozdil-1-predmet-i-osnovni-ponjattja-distsiplini-sudovi-ta-pravoohoronni-organi-ukrayini.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector