0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Цивільні справи що розглядаються судами

Содержание

Хто такі присяжні, як ними стати та які справи розглядаються за їх участю?

Статтею 124 Конституції України визначено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Хто такі присяжні?

Присяжний – це особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя.

Хто може бути присяжним?

Присяжними можуть бути:

  • громадяни України;
  • віком від 30 до 65 років;
  • які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду;
  • володіють державною мовою.

Хто не може бути присяжним?

Присяжними не можуть бути:

  • особи, визнані судом обмежено дієздатними чи недієздатними, або які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків присяжного;
  • особи, які мають незняту чи непогашену судимість;
  • особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення;
  • народні депутати України, члени, Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, апаратів судів, державні службовці, адвокати, нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя.

Особа, включена до списку присяжних, зобов’язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.

Крім того, голова суду увільняє від виконання обов’язків присяжного:

  • особу, яка перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також особу, яка має дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримує дітей-інвалідів або членів сім’ї похилого віку;
  • керівника або заступника керівника органу місцевого самоврядування;
  • особу, яка через свої релігійні переконання вважає для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;
  • іншу особу, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вона посилається.

До розгляду яких справ залучаються присяжні?

У цивільних справах розглядають справи про:

  • обмеження, поновлення цивільної дієздатності особи або визнання недієздатною;
  • визнання особи безвісно відсутньою чи померлою;
  • усиновлення;
  • надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
  • примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

У кримінальних справах розглядають справи про злочини, за які передбачено довічне позбавлення волі.

Які обов’язки присяжних?

При розгляді справ у суді присяжні зобов’язані:

  • справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
  • дотримуватися правил суддівської етики,
  • виявляти повагу до учасників процесу;
  • не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;
  • виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.
Статья в тему:  Сколько ступеней судов в эстонии

Які гарантії мають присяжні?

Гарантії присяжних на час виконання ними обов’язків у суді:

  • зарахування часу виконання присяжними обов’язків у суді до трудового стажу*;
  • збереження всіх гарантій та пільг за місцем роботи;
  • заборона звільнення присяжних з роботи або переведення на іншу роботу без їх згоди;
  • виплата винагороди за час проведений в суді;
  • відшкодування витрат на проїзд, наймання житла, виплата добових;
  • застосування до присяжних заходів безпеки у разі потреби.

*Роботодавець зобов’язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ними обов’язків в суді.

Які особливості оплати праці присяжних?

Присяжному за час виконання ним обов’язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу до якого належить:

  • ознайомлення присяжного з матеріалами судової справи, в якій він бере участь як присяжний;
  • участь присяжного в судовому засіданні;
  • перебування присяжного в нарадчій кімнаті;
  • час очікування присяжним початку судового засідання, який визначено в процесуальному документі, у разі зміщення графіку засідань у суді (з часу, визначеного у процесуальному документі, до фактичного початку судового засідання).

Виплата винагороди присяжному здійснюється на підставі письмової заяви присяжного.

Як стати присяжним?

  • Особа, яка виявила бажання стати присяжним, має звернутися до місцевої ради із заявою про включення до списку присяжних.

Саме органи місцевого самоврядування формують і затверджують список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам до присяжних та дали згоду бути присяжними.

  • У разі відповідності такої особи встановленим у законі вимогам місцева рада своїм рішенням включає її до списку присяжних. Список присяжних направляється у відповідний суд.
  • Автоматизована система документообігу суду відбирає присяжних для участі у конкретній справі.
  • Присяжний зобов’язаний вчасно з’явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні.
  • Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду, за що передбачено адміністративну відповідальність.
  • Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя на строк не більше одного місяця на рік або на більший строк для закінчення розгляду справи, розпочатої за їхньою участю.

Більше про інститут присяжних можна дізнатись на сайті проєкту Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!» http://pravo.minjust.gov.ua та за «гарячою» телефонною лінією Державної судової адміністрації України 0 800 501 492

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Коментарі кодексів

Галузі права

Зміст

  • Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ (ст.1-94)
    • Глава 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ (ст.1-14)
    • Глава 2 ЦИВІЛЬНА ЮРИСДИКЦІЯ (ст.15-17)
      • Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
      • Стаття 16. Розгляд кількох пов´язаних між собою вимог
      • Стаття 17. Право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду
    • Глава 3 СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ (ст.18-25)
    • Глава 4 УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ (ст.26-56)
    • Глава 5 ДОКАЗИ І ДОКАЗУВАННЯ (ст.57-66)
    • Глава 6 ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ (ст.67-73)
    • Глава 7 СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ (ст.74-78)
    • Глава 8 СУДОВІ ВИТРАТИ (ст.79-89)
    • Глава 9 ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ (ст.90-94)
  • Розділ II НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (ст.95-106)
  • Розділ III ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ (ст.107-233)
  • РОЗДІЛ IV. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ (ст.234-290)
  • РОЗДІЛ V ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ (ст.291-366)
  • Розділ VI ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ) (ст.367-382)
  • Розділ VII СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ (ст.383-389)
  • Розділ VIII ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ (ст.390-401)
  • Розділ ІХ. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ст.402-409)
  • Розділ Х. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ (ст.410-419)
  • Розділ XI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3
  • Сторінка 4
  • Сторінка 5
  • Сторінка 6
  • Сторінка 7
  • Сторінка 8
  • Сторінка 9
  • Сторінка 10
  • Сторінка 11
Статья в тему:  Какой краской красят суда

Судами розглядаються й інші позови, пов´язані з охороною права приватної власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором. (п. 4 Постанови Пленуму ВС України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»)

7. Судам підвідомчі спори, пов´язані з правом приватної власності на жилий будинок, зокрема:

а) про визнання права власності на будинок або його частину (частку), витребування цього майна з чужого незаконного володіння, усунення будь-яких порушень зазначеного права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння і відшкодування заподіяних цим збитків;

б) про виділ частки з будинку (поділ будинку), що є спільною власністю (частковою чи сумісною);

в) про надбудову, прибудову або перебудову будинку і підсобних будівель, якщо є дозвіл виконкому місцевої Ради, але проти цього заперечують інші учасники спільної часткової власності;

г) про визначення порядку користування жилим будинком;

д) про зміну розміру часток будинку, що знаходиться в спільній частковій власності;

є) про право привілеєвої купівлі частки в спільній частковій власності на будинок;

ж) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, міни, дарування будинку і т.ін.;

з) про компенсацію, пов´язану із зниженням цінності будинку, викликану діяльністю підприємств, організацій. (п. 2 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 04.10.1991р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»)

8. Вимоги споживачів про захист їх прав розглядаються у позовному провадженні. В такому ж порядку можуть звертатися до суду Державний комітет України у справах захисту прав споживачів і його органи, а також громадські організації (об´єднання) споживачів, які мають право представляти й захищати в суді інтереси споживачів. Водночас, скарги на рішення, дії або бездіяльність державних органів, що здійснюють захист прав споживачів, та їх службових осіб розглядаються судом у порядку адміністративного судочинства. (п. 4 Постанови Пленуму ВС України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»).

9. Спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підвідомчі суду, якщо хоча б однією зі сторін у них є громадянин (фізична особа). Суду підвідомчі також спори між юридичними особами про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, якщо ці вимоги взаємопов´язані з іншими вимогами, вирішення яких віднесено до відання суду загальної юрисдикції (наприклад, про спростування поширеної інформації та відшкодування у зв´язку з цим заподіяної моральної шкоди). (п. 16-1 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

10. При розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників (стаття 213 ЦК, стаття 37 Цивільного процесуального кодексу України, далі — ЦПК) в порядку позовного провадження.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і за застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб’єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору. (п. 3, 5-6 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

11. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Статья в тему:  Какие дела подсудны областному суду

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з’ясується, що має місце спір про право, суд на підставі частини шостої статті 235 ЦПК України залишає заяву без розгляду та роз’яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах (п. 2 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування»).

12. Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо:

— дитина народжена матір’ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім’я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК);

— у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про неї та про батька дитини вчинено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина (ч. 1 ст. 135 СК);

— батьки дитини невідомі і запис про них у Книзі реєстрації народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 135 СК).

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір’ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК. (п. 4 –7 Постанови Пленуму ВС України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»)

13. Усі спори щодо визнання авторства на твір належать розгляду в порядку цивільного судочинства, в тому числі в разі набуття юридичною особою права суб’єкта права інтелектуальної власності на твір, який створений у зв’язку з виконанням трудового договору (частина друга статті 429 ЦК) або який створено за замовленням (частина друга статті 430 ЦК).

При визначенні судової юрисдикції інших категорій справ щодо захисту авторського права і (або) суміжних прав судам слід виходити з положень статей 3 та 15 ЦПК України, статей 1 та 12 ГПК України. Зокрема, в порядку цивільного судочинства підлягає вирішенню спір за участю фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, якщо цей спір виник не у зв’язку зі здійсненням нею господарської діяльності.

Статья в тему:  Кто отстраняет судей конституционного суда

У спорах, що виникають у сфері використання об’єктів авторського і суміжних прав, здійснюється захист цивільних прав та інтересів суб’єктів, а не вирішуються питання про порушення в сфері публічно-правових відносин. Такі спори не підлягають розгляду адміністративними судами, незалежно від того, що відповідачем у справі може виступати Державний департамент інтелектуальної власності як суб’єкт владних повноважень, оскільки характер спору є цивільним. (п. 3-4 Постанови Пленуму ВС України від 04.06.2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»)

14. Характер спірних правовідносин у справах за позовом про захист честі та гідності є цивільно-правовим (незалежно від суб’єктного складу), тому всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб’єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за правилами КАС України, оскільки такі спори не мають публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому виступає суб’єкт владних повноважень (п. 7 Постанови Пленуму ВС України № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи).

У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Разом з тим вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК.

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред’явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Спрощене провадження в цивільних справах

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження
  • 3 Розгляд справ у порядку спрощеного провадження
    • 3.1 В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
  • 4 Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження
  • 5 Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження
  • 6 Вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження
  • 7 Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні
  • 8 Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження
Статья в тему:  Жуковский городской суд московской области как добраться

Нормативна база

  • Конституція України
  • Цивільний процесуальний кодекс України
  • Закон України «Про Державний бюджет на 2021 рік»

Справи, що розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження

У порядку спрощеного позовного провадження, віповідно до ст. 274 ЦПК України, розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 6, 9 ст. 19 ЦПК України — малозначними справами є:

  • справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  • справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;.
  • справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);
  • справи про розірвання шлюбу;
  • справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Розгляд справ у порядку спрощеного провадження

В частині 3 статті 274 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

  1. ціну позову;
  2. значення справи для сторін;
  3. обраний позивачем спосіб захисту;
  4. категорію та складність справи;
  5. обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
  6. кількість сторін та інших учасників справи;
  7. чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
  8. думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 ЦПК України;

5) в яких ціна позову перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

6) інші вимоги, об’єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. (ч. 5 ст. 274 ЦПК України)

Строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. (ст. 275 ЦПК України)

Статья в тему:  Гпк или кас почему суды ошибаются в подведомственности

Клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. Таке клопотання має стосуватися розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог, інакше суд не приймає його до розгляду, про що зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. (ст. 276 ЦПК України)

Вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У випадку, передбаченому частиною другою статті 274 ЦПК України, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. (ст. 277 ЦПК України)

Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні

Відзив подається протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач — заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву — протягом десяти днів із дня його отримання. (ст. 278 ЦПК України)

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Статья в тему:  Где находятся души умерших до страшного суда

Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

  1. 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
  2. 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач — разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи — також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Спрощене позовне провадження в цивільному процесі: чи все так просто?

Людмила Майстренко,

експерт в галузі права

Зовсім недавно точилися дискусії з приводу процесуальних новацій, пропонованих у рамках судової реформи. Але час біжить. Ось уже минули три місяці з дня, коли правнича спільнота розпочала втілення у життя нових «правил гри» у здійсненні судочинства, — з 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі — Закон №2147-VIII). Розпочалося практичне застосування трьох цілком оновлених процесуальних кодексів, зокрема й Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК). Тож суперечки щодо доцільності впровадження у вітчизняні процесуальні кодекси певних новацій поступаються аналізуванню ефективності процесів їх реалізації.

ЦПК, як й інші процесуальні кодекси, містить чимало помітних нових процесуальних інструментів та правил, які заслуговують на увагу з точки зору практичного застосування. Однією з таких новацій є здійснення цивільного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Ідея запровадження цієї новації очевидна — «полегшити життя» і сторонам правових конфліктів, і судам, дозволивши судовий розгляд певної категорії справ за коротшою процедурою, простішою в порівнянні з загальним порядком.

Тож які саме ці справи? Які можуть виникати проблеми при вирішенні судом питання про розгляд справ у порядку позовного провадження такого виду? Проаналізуймо.

Так, ЦПК передбачає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються:

1) малозначні справи;

2) справи, що виникають з трудових відносин;

3) будь-які інші справи, за винятком деяких категорій (винятки окремо передбачені процесуальним законом).

Якщо йдеться про справи, що виникають із трудових відносин, проблемних питань виникати не повинно. Але стосовно кваліфікації справ як малозначних слід звернути увагу, що це також новація цивільного процесуального закону і сталої практики щодо неї поки що не напрацьовано.

Статья в тему:  Кто проверяет работоспособность средств аудиозаписи в суде

У розумінні ЦПК малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році це справи з ціною позову менше 176 200 грн, якщо заява, скарга подається до суду в період із 1 січня по 30 червня, менше 184 100 грн — у період із 1 липня по 30 листопада та менше 192 100 грн — у період із 1 до 31 грудня);

2) справи незначної складності, якщо малозначними їх визнає суд.

Із цього постають питання: чи є малозначними всі справи, які розглядаються судом у порядку спрощеного позовного провадження, чи повинні справи визнаватися малозначними для того, щоб розглядатися в порядку провадження цього виду? Яке правове значення має такий поділ?

Проаналізувавши процесуальні правила, що стосуються вирішення питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (ст. ст. 19, 161, 184, 274-277 ЦПК), можна дійти таких висновків.

У будь-якій справі на стадії вирішення питання про відкриття провадження суддя насамперед повинен перевірити, чи є ця справа малозначною або чи є підстави визнавати її такою. Так, є справи, які є малозначними з огляду на закон (з ціною позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Є справи, які ні в якому випадку не можуть бути визнані малозначними (щодо спадкування, щодо приватизації державного житлового фонду та деякі інші). Отже, в цих випадках судді достатньо перевірити ціну позову та (або) належність справи до певної категорії. Особливості конкретної справи, її складність і значимість оцінки не потребують.

Якщо справа є малозначною за законом, то визнавати її такою судом немає необхідності. Достатнім буде констатувати ознаку малозначності справи з огляду на закон та відкрити провадження в малозначній справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з цих підстав, зазначивши про них в ухвалі. Підставами розгляду такої справи в порядку спрощеного провадження будуть п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК.

Подібний висновок було зроблено в ухвалах Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду, наприклад, від 12 березня 2018 року в справі № 280/236/17[1] , від 14 березня 2018 року в справі № 127/22669/17[2] та в справі № 272/415/17[3] : за змістом правил п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред’явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Існує й інший варіант. Суд також може визнати малозначною іншу справу, яка прямо не визначена у законі малозначною, але й не заборонена для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та має інші ознаки малозначності. Кожна така справа оцінюється суддею з точки зору можливості визнання її малозначною з огляду на її особливості, складність, значимість. Якщо суддя доходить висновку про визнання такої справи малозначною, на мою думку, він повинен зазначити про це в ухвалі, а також викласти відповідні мотиви та, як наслідок, відкрити провадження для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження саме на тій підставі, що справа визнана судом малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК).

У цих двох випадках мова йде про розгляд малозначних справ. Тому правила про подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження тут діяти не повинні.

Поряд із цим ЦПК дозволяє позивачу, який бажає скористатися перевагами спрощеного позовного провадження (передусім швидкістю вирішення справи), просити суд розглянути будь-яку справу в порядку саме цього виду провадження. Якщо наведені позивачем у клопотанні аргументи заслуговують на увагу, суд у процесуальному порядку запитує думку відповідача з приводу проведення розгляду справи в спрощеному провадженні. В результаті суддя, зваживши аргументи позивача «за» і заперечення відповідача «проти», вирішує клопотання позивача по суті.

Статья в тему:  Как вернуть деньги через суд если контрагент ликвидировался

У цьому випадку, на мою думку, йдеться про дозволений позивачу законом вибір процесуального виду позовного провадження для розгляду його справи. У законі не йдеться про те, що суд обов’язково має визнати справу малозначною для того, щоб була можливість розглядати її у порядку спрощеного провадження. Протилежний висновок позбавляє сенсу існування низки процесуальних норм — як ч. 2 ст. 274 ЦПК, так і ч. 7 ст. 277 ЦПК, ч. 2 ст. 161 ЦПК.

Резюмуючи, можна сказати так. Усі малозначні справи мають розглядатися в спрощеному позовному провадженні. Однак не всі справи, які можуть розглядатися в порядку спрощеного провадження, є малозначними. Тобто, на мою думку, не слід змішувати малозначні справи та інші справи, що також розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, але малозначними не є.

Чому це важливо? Є принаймні два основні моменти.

По-перше, віднесення справи до категорії малозначних дозволяє здійснювати представництво у суді особі, яка не є адвокатом. Якщо ж справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, але не є за законом і не визнана судом малозначною, то представництво в суді повинен здійснювати адвокат.

По-друге, судові рішення у малозначних справах не підлягають оскарженню в касаційному порядку (з деякими винятками). Натомість процесуальний закон не містить обмеження на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених у інших справах, що розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, але не є малозначними.

Отже, з моєї точки зору, слід зважати на серйозні правові наслідки кваліфікації справи як малозначної, а тому розрізняти процесуальні підстави для розгляду справи в порядку спрощеного провадження – чи то п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК (установлений факт малозначності справи або визнання її малозначною судом ), чи то ч. 2 ст. 274 ЦПК (будь-яка інша справа, якщо суд за клопотанням позивача дійде висновку про можливість її розгляду в спрощеному провадженні).

Єдність підходів до вирішення питань, пов’язаних із розглядом справ у порядку спрощеного позовного провадження, важко переоцінити. Як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — ЄДРСР), три місяці практичного застосування нового ЦПК показали активне використання спрощеного позовного провадження.

За заданими параметрами пошуку в ЄДРСР за контекстом «відкрити в порядку спрощеного провадження» серед ухвал, постановлених судами першої інстанції у порядку цивільного судочинства, станом на 17 березня 2018 року в Реєстрі налічувалося 76603 таких ухвали.

Поза тим, що виявлено розмаїття мотивувань подібних ухвал, вибірковий аналіз тексту деяких із них показав також цікавий результат — іноді різні суди першої інстанції по різному визначають підстави для розгляду в порядку спрощеного провадження справ однієї і тієї ж категорії. Йдеться, наприклад, про справи про стягнення аліментів на дітей.

Так, ухвалою від 9 лютого 2018 року (справа № 400/162/18)[4] суддя Петрівського районного суду визнав справу про стягнення аліментів малозначною з огляду на п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК, зазначив про це у мотивувальній частині ухвали та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК відкрив провадження в справі для її розгляду в порядку спрощеного провадження.

Натомість ухвалою від 9 січня 2018 року (справа № 572/2951/17)[5] суддя Сарненського районного суду справу про стягнення аліментів із точки зору малозначності не оцінював узагалі. Навпаки, суддя керувався ч. 2 ст. 274 ЦПК та ч. 2 ст. 161 ЦПК, узяв до уваги клопотання позивачки про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 276 ЦПК) і задовольнив його.

Статья в тему:  Какими были право и суд в средневековой европе

Зазначене ще не може однозначно свідчити про порушення судами процесуального законодавства. Однак подібний факт дає обґрунтовані підстави для висновку про необхідність забезпечення єдності підходів судів до вирішення подібних процесуальний питань. Сподіваємося на те, що такі підходи в найближчий час будуть напрацьовані в практиці апеляційних судів та Верховного Суду, адже ефективність спрощеного провадження великою мірою залежить від однакового застосування судами відповідних норм процесуального законодавства.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.

Стаття 18. Склад суду

2. У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

3. Цивільні справи у судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку.

4. Цивільні справи у суді касаційної інстанції розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів.

5. Цивільні справи у зв’язку з винятковими обставинами пере-глядаються колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чи-сельності, а у випадках, встановлених цим Кодексом, колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України при їх рівному представництві за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати.

6. Під час перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами суд діє в такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

(Із хмінами, внесеними згідно із Законом України від 08.09.2005р.

1. За чинним цивільним процесуальним законодавством цивільні справи розглядаються, як правило, суддею одноособово. У цьому разі суддя у процесі виступає від імені відповідного суду як головуючий у судовому засіданні.

2. Згідно з частиною 2 коментованої статті у випадках, зазначених у цьому Кодексі, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів. Діючий ЦПК передбачає такий склад суду при розгляді по суті справ про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; обов’язкову гос-

піталізацію до протитуберкульозного закладу (ст.

3. При перегляді рішень по цивільній справі, суд, як правило, Діє у колегіальному складі: у судах апеляційної інстанції — колегією у складі трьох суддів; у суді касаційної інстанції — у складі не менше трьох суддів; при перегляді справи у зв’язку з винятковими обставинами — колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, а у випадках передбачених ЦПК (див. коментар до глави 3 розділу V), колегією суддів відповідних палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Перегляд судових постанов у зв’язку з нововиявле-ними обставинами суд здійснює у такому самому складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

Источники:

http://kyivobljust.gov.ua/news/direction/hto-taki-prisyajni-yak-nimi-stati-ta-yaki-spravi-rozglyadayutsya-za-ih-uchastyu

http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-15-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F-%D1%81%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2-%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%83-%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2?page=2

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%A1%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B2_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%85

http://sud.ua/ru/news/blog/116570-sproschene-pozovne-provadzhennya-v-tsivilnomu-protsesi-chi-vse-tak-prosto

http://jurisprudence.club/ugolovno-protsessualnoe-uchebnik/stattya-sklad-sudu.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector