0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

У яких формах викладаються судові рішення

Мего-Інфо — Юридичний портал №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Коментарі кодексів

Галузі права

Зміст

  • Розділ І. Загальні положення (ст.1-130)
  • Розділ II. Заради забезпечення кримінального провадження (ст.131-213)
  • Розділ III. Досудове розслідування (ст.214-313)
  • Розділ IV. Судове провадження у першій інстанції (ст.314-391)
    • Глава 27. Підготовче провадження (ст.314-317)
    • Глава 28. Судовий розгляд (ст.318-368)
    • Глава 29. Судові рішення (ст.369-380)
      • Стаття 369. Види судових рішень
      • Стаття 370. Законність, обгрунтованість і вмотивованість судового рішення
      • Стаття 371. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
      • Стаття 372. Зміст ухвали
      • Стаття 373. Види вироків
      • Стаття 374. Зміст вироку
      • Стаття 375. Ухвалення судового рішення і окрема думка судді
      • Стаття 376. Проголошення судового рішення
      • Стаття 377. Звільнення обвинуваченого з-під варти
      • Стаття 378. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинуваченого
      • Стаття 379. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні
      • Стаття 380. Роз’яснення судового рішення
    • Глава 30. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції (ст.381-391)
  • Розділ V. Судове провадження з перегляду судових рішень (ст.392-523)
  • Розділ VII. ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ МАТЕРІАЛІВ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ст.524-531)
  • РОЗДІЛ VIII. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ (ст.532-540)
  • Розділ IX. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження (ст.541-614)
  • Розділ X Прикінцеві положення
  • Розділ XI Перехідні положення

Стаття 369. Види судових рішень

1. Судове рішення, в якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

2. Судове рішення, в якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.

1. Дії суду в кримінальному провадженні різні за змістом: одні спрямовані на його організацію, інші — на регулювання перебігу, треті — на закінчення процесу. Всі ці дії одержують офіційне закріплення і об’єктивізуються у відповідних процесуальних документах із детальним регламентуванням порядку їх ухвалення (постановления), форми і змісту.

Судове рішення — офіційний документ суду юрисдикційного характеру, що є найважливішим актом (дією-документом) правосуддя, покликаним забезпечити захист прав і свобод людини, правопорядку та здійснення принципу верховенства права. Воно демонструє категоричне веління, вимогу певної поведінки, наказ, у ньому виражено авторитет і силу держави стосовно конкретних учасників судового провадження. Судове рішення владно підтверджує обов’язковість правової норми до окремого випадку.

Статья в тему:  С участием присяжных заседателей суд рассматривает дело в какой инстанции

2. КПК визначає зміст і форму документа, в якому виражено відповідний вид судового рішення. Форма- це спосіб збереження та існування змісту, який є невід’ємним від нього і слугує проявом його зовнішнього виразу. Залежно від цього способу судові рішення викладаються у формі вироку або ухвали.

3. Судове рішення викладається у формі вироку, якщо суд вирішує обвинувачення за суттю, тобто визнає його доведеним або недоведеним із встановленням всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК). Вирок — це ухвалене в результаті судового провадження судове рішення про винуватість або невинуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і застосування або незастосування до нього покарання.

4. Судове рішення викладається у формі ухвали, якщо у ньому суд вирішує інші, крім обвинувачення за суттю, питання, пов’язані з підготовчим судовим засіданням та судовим розглядом (глави 27, 28 КПК). Ухвала- це постановлене в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд, або без виходу до нарадчої кімнати і занесене секретарем судового засідання в журнал судового засідання судове рішення, яким вирішуються питання, пов’язані з судовим провадженням.

5. У контексті цієї статті мова йде, передусім, про судові рішення, що ухвалюються (постановляються) одноособово суддею чи колегіально судом під час судового провадження в суді першої інстанції. Однак названі форми судових рішень постановляються і слідчим суддею, до повноважень якого належить

здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (крім вироків), і ухвалюються (постановляються) суддями під час провадження з перегляду судових рішень (розділ V КПК), і під час здійснення особливих порядків кримінального провадження (розділ VI КПК) тощо.

Судові рішення: види, форми, зміст, порядок ухвалення

Останнім етапом судового розгляду є прийняття судового рішення. Порядок ухвалення судового рішення визначений ст.ст. 153, 154 та гл.гл. 4, 5 розд. ІІІ КАС.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з’ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з’ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви.

У процесі здійснення провадження в адміністративній справі приймаються судові рішення у двох формах: ухвала і постанова.

Статья в тему:  Суд как алматы

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Постанова– письмове рішення суду будь-якої інстанціїв адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову (п. 12 ч. 1 ст. 3).

Правова позиція ВАС України відносно судового рішення викладена у постанові Пленуму від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі». Зазначено, що судове рішення – це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов’язковим до виконання на всій території України.

Вказано, що за змістом статті 159 КАС судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону – на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними (п. 4 постанови Пленуму від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі»).

Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду (ч. 1 ст. 160).

Під час прийняття постанови суд вирішує (ст. 161):

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення1;

Статья в тему:  Где находится мировой суд в симферополе

2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо з’ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог. Постанова щодо частини позовних вимог може бути оскаржена у загальному порядку.

Вимоги щодо змісту постанови суду містяться у ст. 163 КАС.

Ухвалою є письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної чи касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги (п. 13 ч. 1 ст. 3).

Перелік питань з яких ухвала викладається окремим документом міститься вч. 4 ст.160 КАС (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відкриття провадження в адміністративній справі, продовження та поновлення процесуальних строків та ін.)

Ухвали, які викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання.

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.

Вимоги до змісту ухвали, що викладається окремим документом, містяться у ст. 165 КАС.

В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Про виявлення порушень закону під час розгляду справи суд може постановити окрему ухвалу. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. Окрема ухвала може бути оскаржена (ст. 166).

Судове рішення проголошується негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий на судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження (ст. 167).

Відповідно до ст. 168 КАС, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

Статья в тему:  К каким судам применяется конвенция марпол 73 78

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття на судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 170 КАС передбачено роз’яснення судом судового рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця, якщо судове рішення є незрозумілим.

При цьому таке роз’яснення оформлюється ухвалою. Зміст судового рішення у процесі роз’яснення не змінюється. Подання заявипро роз’яснення судового рішення допускається, якщо воно ще невиконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Подання заяви про роз’яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а також строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

Суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі якщо для внесення виправлень суд визнає за необхідне провести судове засідання за присутності осіб, які беруть участь у справі, ці особи повідомляються про день, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.

59. Поняття та види судових рішень. Відмінність судового рішення від судової ухвали.

Судові рішення — це акти суду, пов’язані із розглядом конкретної цивільної справи.

Судове рішення — правозастосовчий акт, тому що вирішення цивільної справи засновано на застосуванні судом до встановлених обставин норм матеріального права.

Сутність судового рішення проявляється у впливі на матеріальні правовідносини і виражається в тому, що рішення владно підтверджує взаємовідносини суб’єктів матеріального права (наявність або відсутність правовідносин, їх перетворення) або інші правові обставини в непозовних справах, усуває їх спірність, створює правову можливість безперешкодної реалізації права або охороню-ваного законом інтересу і тим самим здійснює їх захист. Рішення суду є обов’язковим для всіх і підлягає неухильному дотриманню і виконанню.

Статья в тему:  Как называется утес на реке опасный для судов

Аналізуючи процес прийняття і ухвалення судового рішення, процесуалісти виділяють, як правило, два моменти: по-перше, рішення приймається на основі правової норми, виходячи з цілей і завдань, що випливають з цієї норми, по-друге, виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням конкретної життєвої ситуації. Зазначені моменти знаходять висвітлення в судовому рішенні як правозастосовчому акті, покликаному забезпечити з одного боку, універсалізацію, а з іншого боку — диференціацію правового регулювання.

Сила судового рішення базується на авторитеті судової влади та нормах матеріального права, які застосовуються судом при вирішенні конкретного спору. Суд норми права і правовідносин не створює, він норми права застосовує, підтверджує наявність або відсутність, перетворення правовідносин, реалізуючи, якщо буде потреба, санкцію правової норми.

Судове рішення у всіх випадках незалежно від того, задоволена вимога чи у ній відмовлено, впливає на поведінку суб’єктів матеріальних правовідносин: усі повинні діяти відповідно до приписів, які містяться у судовому рішенні.

Головна ознака рішення суду — вирішення ним справи по суті. Зміст і значення рішення суду розуміються у науковій літературі по-різному. Узагальнюючи викладене, можна сказати, що поняття рішення суду розкривається в ряді його істотних ознак, взятих у сукупності. По-перше, рішення — акт органу судової влади. По друге, це правозастосовчий акт, що містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ у рішенні суду являє собою прояв владного характеру рішення суду, підтвердження в рішенні відображає усунення судом спору про право і констатацію наявності матеріально-правових відносин, суб’єктивних прав і обов’язків. Рішення суду як правозастосовчий акт виступає як акт індивідуального піднор-мативного регулювання. У цьому сенсі рішення суду, також як і будь-який інший правозастосовчий акт, виступає як юридичний факт матеріального і процесуального права, входячи елементом у чисельні фактичні склади. По-третє, рішення суду є процесуальним актом — документом, оскільки приймається в певній формі та у визначеному законом порядку, повинно мати зазначені в законі зміст і реквізити.

Значення судового рішення полягає у наступному: 1) рішення припиняє спір про право через його вирішення по суті та завершує судочинство у справі; 2) відновлює законність, порушену однію зі сторін, упорядковує і вносить стабільність у відносини цивільного обігу; 3) здійснює профілактичні функції правосуддя, має превентивне значення, запобігаючи можливості виникнення аналогічних спорів надалі ; 4) рішення Верховного Суду України мають значення судового прецеденту, що орієнтує правозастосовчу, а в ряді випадків і нормотворчу практику.

Функції судового рішення — це комплекс взаємопов’язаних організаційно-правових наслідків, які обумовлюють досягнення закріпленої в рішенні суду матеріальної цілі.

Статья в тему:  Как через суд поставить машину на учет

Розрізняють наступні функції судового рішення: 1) охоронна функція рішення реалізується, як правило, у тих випадках, коли необхідно примусово виконати встановлений судом обов’язок або усунути перешкоди до здійснення підтверджених судом прав, інтересів суб’єктів, тобто реально втілити правові приписи, що містяться у судовому рішенні, у фактичну поведінку учасників правових відносин, шо регулюються; 2) функція індивідуального регулювання поведінки полягає в тому, що вона здійснюється на основі норм об’єктивного права, додатково впорядковує суспільні відносини в межах і формах, передбачених нормами права, і за своїм характером не може їм суперечити; 3) виховна функція судового рішення в остаточному підсумку замикається на проблемі його сумлінного здійснення. Саме посилення виховного впливу судового рішення є необхідною передумовою підвищення такого показника як добровільне здійснення всіх видів рішень.

Судові рішення викладаються у таких формах:

Питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ЦПК, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, а у випадках, передбаченихстаттями 389 6 та 389 11 ЦПК (а саме — у справі про оскарження рішення третейського суду, а також за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду), — постановленням ухвали.

Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.

Види судового рішення можуть бути визначені за наступними критеріями:

1) за видом провадження у суді першої інстанції рішення поділяються на: а) рішення, прийняте в порядку позовного провадження; б) рішення, прийняте в порядку окремого провадження; в) рішення, прийняте в наказному провадженні (судовий наказ);

2) рішення, що виносяться в порядку позовного провадженя, у свою чергу, можуть бути поділені на види за тією самою ознакою за якою різняться позови, які класифікуються за процесуальною метою (за характером правової дії судового рішення). Відповідно до цього розподілу суд постановляє: а) рішення про присудження; б) рішення про визнання; в) рішення про перетворення правовідносин;

3) залежно від виду інстанції суду виділяються: а) рішення суду першої інстанції; б) рішення апеляційної інстанції (ч.2 ст.314 ЦПК); в) рішення касаційної інстанції (ч.2 ст.344 ЩІК);

4) за суб’єктом винесення рішення суду підрозділяються на: а) рішення одноособового судді; б) рішення колегіального суду;

5) за змістом рішення суду можуть бути остаточними і додатковими.

Стаття 160. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 03.08.2017
  • вступив у чинність 06.07.2005

Ст. 160 Кодекс адміністративного судочинства України в останній чинній редакції від 1 січня 2016 року.

Статья в тему:  Когда можно подавать ходатайство в суд

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ III. Провадження в суді першої інстанції

Глава 5. Судові рішення

Стаття 160. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

1. Суд приймає постанову іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

3. У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п’ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови. Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.

4. Окремим документом викладаються ухвали з питань:

1) залишення позовної заяви без руху;

2) повернення позовної заяви;

3) відкриття провадження в адміністративній справі;

4) об’єднання та роз’єднання справ;

5) забезпечення доказів;

6) визначення розміру судових витрат;

7) продовження та поновлення процесуальних строків;

8) передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду;

9) забезпечення адміністративного позову;

10) призначення експертизи;

11) виправлення описок і очевидних арифметичних помилок;

12) відмови в ухваленні додаткового судового рішення;

13) роз’яснення постанови;

14) зупинення провадження у справі;

15) закриття провадження у справі;

16) залишення позовної заяви без розгляду.

Окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

5. Ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

6. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання.

7. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення. До складення зазначених ухвал застосовуються правила частини третьої цієї статті.

8. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

9. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Стаття 158. Види судових рішень

Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає види судових рішень, що може ухвалювати суд першої інстанції. Метою цієї статті є розрізнення судових рішень залежно від того, чи суд вирішує у них вимоги позовної заяви, чи питання процесуального характеру. Таке розрізнення дає можливість на законодавчому рівні встановити певні особливості таких рішень щодо форми, змісту, проголошення, оскарження тощо.

Статья в тему:  Как оформить квартиру в собственность по решению суда

Види судових рішень

2. Родове поняття судового рішення (рішення суду) залежно від питань, що вирішує суд, поділяється на постанови і ухвали.

Слід зазначити, що ця класифікація певним чином відрізняється від поділу судових рішень у цивільних і господарських справах: там судові рішення поділяються на рішення і ухвали; використання одного терміну «рішення» для позначення родового і видового понять вносить деяке нерозуміння у не обізнаної у цих тонкощах людини, тому в адміністративному процесі цього спробували уникнути.

3. Виходячи з того, що стаття міститься в одній із глав розділу III про провадження в суді першої інстанції, визначення постанов і ухвал стосується судових рішень першої інстанції. У судах вищих інстанцій поділ судових рішень на постанови і ухвали зберігається, але має деякі особливості.

4. Постановою суд вирішує спір по суті, тобто дає відповідь на вимоги позивача (див. пункт 12 статті 3 КАСУ) ‑ задовольняє або відмовляє у їх задоволенні, а якщо задовольняє, то визначає відповідний спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів.

5. Постанова суду не є обов’язковим документом, яким має закінчуватись розгляд справи в суді першої інстанції. Але вирішити, чи мають бути задоволені або не задоволені вимоги позивача, суд може лише постановою. Постанова завжди викладається окремим письмовим документом.

6. Ухвалою суд вирішує процесуальні питання. Ухвалами вирішуються питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, проміжні процесуальні питання, які постають в ході провадження в суді першої інстанції, а також ними може закінчуватися провадження у справі ‑ у разі залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження. Ухвали можуть бути усними або викладатися окремим письмовим документом (див. частину четверту статті 160 КАСУ).

Стаття 159. Законність і обґрунтованість судового рішення

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає дві основні вимоги, яким має відповідати судове рішення (постанова й ухвала). Порушення судом цих вимог дає можливість оскаржити судове рішення, якщо таке право надане цим Кодексом.

2. За змістом стаття встановлює вимоги до правосудності не лише рішень, ухвалених судом першої інстанції. Ці вимоги так само мають виконувати у межах, встановлених Кодексом, й суди вищих інстанцій ‑ апеляційної, які здійснюють перевірку правильності ухваленого першою інстанцією рішення і в питаннях факту, і в питаннях закону, та касаційної, до компетенції яких хоч не входить установлення фактів (обставин) у справі, але які мають перевіряти правову сторону справи, тобто правильність правової оцінки, даної установленим у справі обставинам, застосованих правових наслідків, що випливають із відповідної норми.

Статья в тему:  Кто вправе инициировать разъяснение решения третейского суда

Вимоги до судового рішення

3. Судове рішення будь‑якої інстанції повинно відповідати низці вимог. Загальними вимогами є правосудність (тобто законність і обґрунтованість) судового рішення, його повнота, зрозумілість, безумовність та безальтернативність.

Правосудність ‑ основна якісна вимога до судового рішення, порушення якої є підставою для скасування чи зміни судового рішення судом вищої інстанції. Правосудність поєднує в собі дві вимоги ‑ законність та обґрунтованість (частина перша коментованої статті). Щодо інших вимог ‑ див. пункт 7 коментарю до цієї глави.

Законність судового рішення

4. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права (частина друга коментованої статті). Це випливає з конституційного принципу законності (пункт 1 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 9 КАСУ). При цьому законність необхідно трактувати не суто формально ‑ як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні ‑ у світлі верховенства права (див. статтю 8 КАСУ).

5. За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Норми процедурного характеру, які визначають поведінку суб’єктів спірних відносин, є також нормами матеріального права для суду, що вирішує справу. Застосування судом норми матеріального права полягає у зіставленні встановлених обставин у справі з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних правовідносин, і в установленні відповідних правових наслідків у разі порушення норми кимось із учасників.

Норми процесуального права врегульовують адміністративне судочинство та відносини, що складаються в процесі його здійснення, і містяться у джерелах права, визначених у статті 5 КАСУ (див. коментар до цієї статті). Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи і визначені цією нормою.

Правильне застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат.

6. Відповідність судового рішення вимогам матеріального та процесуального права забезпечується кваліфікацією професійних суддів: їхніми знаннями і практичними навичками, перевіреними перед їх призначенням (обранням) на посаду судді згідно з вимогами законодавства (частини третя ‑ п’ята статті 127 Конституції України, статті 59 ‑ 60 Закону України «Про судоустрій України», стаття 8 Закону України «Про статус суддів»).

Обґрунтованість судового рішення

7. Обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене судом на підставі обставин в адміністративній справі, які повно і всебічно з’ясовані на основі доказів, що були досліджені судом (частина третя коментованої статті).

Таким чином, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Статья в тему:  На чем клянутся в суде сша

8. При застосуванні частини третьої коментованої статті слід мати на увазі, що докази у справі суд може досліджувати не лише в судовому засіданні (усне провадження), а й у письмовому провадженні, яке проводиться без судового засідання.

9. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази. Оцінка доказів здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об’єктивному дослідженні доказів (стаття 86 КАСУ).

10. Від обґрунтованості судового рішення в контексті цієї статі необхідно відрізняти вмотивованість судового рішення, що забезпечується мотивувальною частиною у кожному письмовому судовому рішенні (пункт 3 статті 163, пункт 3 частини першої статті 165 КАСУ), а також оголошенням мотивів, з яких суд дійшов свого висновку, в усній ухвалі (частина друга статті 165 КАСУ). Вмотивованість судового рішення означає наведення у судовому рішенні пояснень (мотивів), чому суд вважає ту чи ту обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи ту норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи той правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду (див. у зв’язку з цим рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Різниця між незаконністю і необґрунтованістю

11. У юридичній літературі можна зустріти думку, що необґрунтоване судове рішення завжди є незаконним. Однак у коментованій статті ці поняття розмежовані з метою визначення різних підстав для апеляційного оскарження судового рішення (необґрунтованість і/або незаконність рішення) та для касаційного оскарження судового рішення (лише незаконність судового рішення).

Таким чином, якщо встановлені судом обставини насправді не відповідають дійсності, але суд правильно застосував до встановлених обставин норми матеріального права і дотримав норми процесуального права, тоді судове рішення є необґрунтованим, але законним. Якщо ж до неправильності встановлення обставин у справі призвело порушення судом норм права, тоді судове рішення буде незаконним і необґрунтованим. Якщо суд правильно встановив обставини у справі, але неправильно їх кваліфікував чи застосував не ті правові наслідки, що належало, тоді судове рішення вважається обґрунтованим, але незаконним. Якщо встановлені обставини у справі не відповідають дійсним обставинам і суд ще й неправильно застосував норми права, тоді судове рішення також буде і необґрунтованим, і незаконним.

Дата добавления: 2019-02-12 ; просмотров: 135 ; Мы поможем в написании вашей работы!

Источники:

http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F-369-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8-%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85-%D1%80%D1%96%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8C

http://infopedia.su/17×5589.html

http://lawbook.online/protses-ukrajini-tsivilniy/ponyattya-vidi-sudovih-rishen-vidminnist-67289.html

http://urist-ua.net/%D0%BA%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8/%D0%BA%D0%B0%D1%81%D1%83_%D0%B4%D0%BE_15.12.2017/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F_160/

http://studopedia.net/12_15894_stattya—vidi-sudovih-rishen.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector