0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

У якому місті перебуває європейський суд

Европейский Суд по правам человека

Европейский суд по правам человека (англ. European Court of Human Rights , фр. Cour européenne des droits de l’homme ) — международный орган, юрисдикция которого распространяется на все государства-члены Совета Европы, ратифицировавшие Европейскую конвенцию о защите прав человека и основных свобод, и включает все вопросы, относящиеся к толкованию и применению Конвенции, включая межгосударственные дела и жалобы отдельных лиц.

Его защита распространяется на граждан России с 5 мая 1998 года.

Содержание

История возникновения

Вступившая в силу 3 сентября 1953 года Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод не только провозгласила основополагающие права человека, но и создала особый механизм их защиты.

Первоначально этот механизм включал три органа, которые несли ответственность за обеспечение соблюдения обязательств, принятых на себя государствами-участниками Конвенции: Европейскую комиссию по правам человека, Европейский суд по правам человека и Комитет министров Совета Европы.

С 1 ноября 1998 года, по вступлении в силу Протокола № 11, первые два из этих органов были заменены единым, постоянно действующим Европейским судом по правам человека. Его местонахождение — Дворец прав человека в Страсбурге (Франция), где находится и сам Совет Европы.

Согласно первоначальной системе все жалобы, поданные индивидуальными заявителями или государствами-участниками Конвенции, становились предметом предварительного рассмотрения Европейской Комиссии по правам человека. Она рассматривала вопрос об их приемлемости и при положительном решении передавала дело в Европейский суд по правам человека для принятия окончательного, имеющего обязательную силу решения. Если дело не передавалось в Суд, оно решалось Комитетом министров. С 1 октября 1994 года заявителям было предоставлено право самим передавать свои дела в Суд по жалобам, признанным Комиссией приемлемыми.

Европейский суд призван обеспечивать неукоснительное соблюдение и исполнение норм Конвенции её государствами-участниками. Он осуществляет эту задачу путём рассмотрения и разрешения конкретных дел, принятых им к производству на основе индивидуальных жалоб, поданных физическим лицом, группой лиц или неправительственной организацией. Возможна также подача жалобы на нарушение Конвенции государством-членом Совета Европы со стороны другого государства-члена.

Начав свою деятельность в 1959 году, Европейский суд к концу 1998 года рассмотрел более тысячи дел, подавляющее большинство из которых — по жалобам граждан.

Ратификация Россией Европейской конвенции позволяет всем лицам, находящимся под её юрисдикцией, обращаться в Европейский суд, если они считают свои права нарушенными, что подтверждается Конституцией Российской Федерации (статьёй 46, часть 3), в которой говорится, что «каждый вправе в соответствии с международными договорами Российской Федерации обращаться в межгосударственные органы по защите прав и свобод человека, если исчерпаны все имеющиеся внутригосударственные средства правовой защиты».

Условия подачи жалоб

Прежде, чем жалоба будет подана в Суд, необходимо строгое соблюдение нескольких непременных условий.

  1. Предметом жалобы могут быть только права, гарантируемые Конвенцией или её Протоколами. Перечень этих прав достаточно широк, но в нём отсутствуют некоторые права, известные новейшему конституционному законодательству. В частности, Конституция Российской Федерации (глава 2, «Права и свободы человека и гражданина»), охватывая все права человека, о которых говорит Конвенция, называет и некоторые другие, например, право на труд, право на социальное обеспечение и др. Эти права закреплены в другой Конвенции Совета Европы — Европейской социальной хартии, однако юрисдикция Европейского суда основана исключительно на Конвенции о защите прав человека и основных свобод.
  2. Жалоба может исходить только от самого потерпевшего. Даже в том случае, когда жалобу подаёт объединение лиц, каждый должен доказать свои конкретные личные претензии.
  3. Жалоба должна быть подана не позднее чем через шесть месяцев после окончательного рассмотрения вопроса компетентным государственным органом. Этот срок восстановлению не подлежит.
  4. Жаловаться можно только на те нарушения, которые имели место после даты ратификации Конвенции государством.
  5. Для того, чтобы жалоба была признана приемлемой по существу, заявителем должны быть исчерпаны все внутригосударственные средства защиты своего права, и прежде всего судебные средства такой защиты.
  6. Жалобы, направляемые в Европейский суд, должны касаться событий, за которые несёт ответственность публичная власть. Жалобы против частных лиц и организаций Европейским судом не принимаются к рассмотрению.
Статья в тему:  Какое постановление должен вынести суд

Юрисдикция Европейского суда по правам человека

Ратификация Конвенции и признание юрисдикции Европейского суда означает также и то, что деятельность всех российских органов государственной власти, в особенности судебных, их решения и используемые процедуры, равно как и решения законодательных органов, не должны противоречить положениям Конвенции, тем более что в соответствии со ст. 15, ч. 4 Конституции Российской Федерации она образует составную часть российской правовой системы.

Европейский суд не является высшей инстанцией по отношению к судебной системе государства-участника Конвенции. Поэтому он не может отменить решение, вынесенное органом государственной власти или национальным судом, не даёт указаний законодателю, не осуществляет абстрактный контроль национального законодательства или судебной практики, не имеет права давать распоряжения о принятии мер, имеющих юридические последствия. Суд рассматривает только конкретные жалобы с тем, чтобы установить, действительно ли были допущены нарушения требований Конвенции. Однако Суд вправе присудить «справедливое удовлетворение претензии» в виде финансовой компенсации материального ущерба и морального вреда, а также возмещение выигравшей стороне всех издержек и расходов.

За всю многолетнюю практику Европейского суда не было зафиксировано ни одного случая неисполнения решений Суда государствами-членами Совета Европы. Иное, согласно Уставу Совета Европы, может привести к приостановлению членства государства и, в конце концов, в соответствии с решением Комитета министров, — исключению государства из состава Совета Европы. В случае, если государство констатирует, что без изменения законодательства или судебной практики рассмотренная Европейским судом ситуация может повториться, оно, как правило, осуществляет необходимые новации.

В соответствии со ст. 46 Конвенции, надзор за исполнением решений Суда осуществляет Комитет министров Совета Европы, который во исполнение этой нормы призван следить не только за своевременной выплатой денежной компенсации, но и за тем, как государство-участник Конвенции исправляет ставшие очевидными в свете решения Суда расхождения норм его внутреннего права или позиции судебной практики со стандартами Совета Европы. Юридически решение, вынесенное Судом, обязательно лишь для государства-ответчика по делу. Однако нередко значимость решений Суда выходит за национальные пределы, воздействуя на право и судебную практику и других государств-участников Конвенции.

ЕСПЧ и Россия

Российским судьёй в ЕСПЧ является Анатолий Ковлер.

Уполномоченным Российской Федерации (то есть адвокатом правительства) долгое время работал Павел Лаптев, в 2007 году на эту должность назначена Вероника Милинчук, в 2008 году — Георгий Матюшкин.

Россия является самым крупным «поставщиком» дел в Страсбургский суд. Согласно статистике ЕСПЧ, количество дел из России постоянно растёт:

  • 2001 год — 2490 жалоб,
  • 2002 год — 4716,
  • 2003 год — 6602,
  • 2004 год — 7855,
  • 2005 год — 10 009.

Согласно предварительным данным за 2008 год, из России поступило 28 % жалоб: 27 250 исков из 97 307. [1]

Периодически представители российских властей предлагают уменьшить количество исков, подаваемых в Европейский суд, путём запрета обращаться в Страсбург до исчерпания национальных средств правовой защиты. [2] Однако такое требование и без того содержится в Европейской конвенции о правах человека. При этом сам ЕСПЧ под исчерпанием средств правовой защиты применительно к России понимает прохождение первой и кассационной инстанций в российских судах; подача заявления о пересмотре дела в порядке надзора до подачи жалобы в ЕСПЧ необязательна. ЕСПЧ рассматривает жалобы до прохождения всех национальных инстанций, только если заявителю удаётся доказать, что его права не могли быть эффективно защищены с помощью внутренних средств правовой защиты.

Статья в тему:  Из какого бюджета финансируется деятельность судов в россии

По состоянию на ноябрь 2008 года Судом приняты решения по 579 российским делам, в 544 из которых было констатировано нарушение прав человека. [3] В рамках исполнения предписываемых Судом так называемых «мер общего характера» в российское законодательство и административную практику вносятся существенные изменения. Так, под влиянием ЕСПЧ заметные перемены произошли в российской уголовно-исполнительной системе, в настоящее время идёт работа по реформированию некоторых аспектов судопроизводства, исполнения решений судов.

ЕСПЧ последовательно признаёт, что условия содержания в местах заключения в России (отсутствие нормальной освещённости, перенаселение камер, устройство туалетов в камерах, содержание совместно курящих и некурящих и т. д.) сами по себе могут рассматриваться как бесчеловечное обращение и составлять нарушение Конвенции (см., например: Khudoyorov v. Russia, Labzov v. Russia, Novoselov v. Russia, Mayzit v. Russia, Kalashnikov v. Russia, Guliyev v. Russia, Shchebet v. Russia).

В октябре 2006 года глава МИД РФ Сергей Лавров на пресс-конференции в Страсбурге назвал некоторые решения ЕСПЧ политизированными. В частности, он упомянул «дело Илашку» — участника приднестровского конфликта 1991—1992 годов. В 2004 году суд обязал Россию выплатить компенсацию морального вреда (187 тыс. евро) Илие Илашку за то, что его и четырёх его соучастников содержали в приднестровской тюрьме по обвинению в убийствах. Суд также постановил, что Россия, фактически контролирующая силовые органы Приднестровья, должна освободить оставшихся в тюрьме Александра Лешко, Андрея Иванцока и Тудора Петрова-Попу. В мае 2007 года в суд поступила жалоба на арест и заключение под стражу в СИЗО мэра Томска Александра Макарова [4] [5] , в феврале 2008 суд принял жалобу к рассмотрению [6] , а 12 марта 2009 суд признал незаконным арест мэра Томска и постановил выплатить ему 8 тыс. евро за моральный ущерб [7] .

Правова сторінка

15-02-2016 Звернення до Європейського суду

Що таке Європейський суд з прав людини?

На даний час Європейський суд з прав людини є єдиним у світі міжнародним судом, в який особа може звернутись зі скаргою на державу щодо порушення її прав. Під юрисдикцією Суду перебуває близько 755 мільйонів людей.

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) як міжнародний орган було створено згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція).

Європейський суд з прав людини є міжнародним судом, що базується в Страсбурзі. Він складається з сорока семи суддів, відповідно до числа держав-членів Ради Європи, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основних свобод. Судді Cуду засідають в особистій якості і не представляють жодної держави. Під час розгляду заявок Cуду надає допомогу Реєстратура, яка складається в основному з юристів з усіх держав-членів (які відомі також як юридичні секретарі). Вони повністю незалежні від країн їх походження та не представляють ні заявника ані держави.

Що таке Європейська конвенція з прав людини?

Європейська конвенція з прав людини є міжнародним договором до якого мають право долучитись лише держави-члени Ради Європи. На підставі Конвенції створено Cуд, визначено порядок його діяльності, а також встановлено перелік прав і гарантій, які держави взяли на себе зобов’язання дотримуватись.

Чим займається Європейський суд з прав людини?

Суд застосовує Європейську конвенцію з прав людини. Його завдання полягає в тому, щоб забезпечити дотримання державами прав і гарантій, які закріплені в Конвенції. Він робить це шляхом розгляду скарг, поданих фізичними особами, а іноді й державами. У тих випадках, коли він приходить до висновку про те, що держава-член порушила одне або декілька з цих прав і гарантій, суд виносить рішення. Судові рішення є обов’язковими: зацікавлені країни зобов’язані їх дотримуватися.

У яких випадках можна звертатись до Європейського суду з прав людини?

Звернення до суду можуть направлятись у випадку порушення державами-членами прав і гарантій, які закріплені в Конвенції або в її Протоколах.

Якщо Ви вважаєте, що особисто і безпосередньо є жертвою порушення Україною одного або кількох основних Ваших прав – то Ви можете звернутися до Європейського суду з прав людини за їх захистом.

Варто пам’ятати , що заява повинна бути подана проти держави і не може бути спрямована проти приватної особи чи неурядової організації, оскільки Європейська конвенція з прав людини та основоположних свобод захищає права і свободи саме осіб від протиправних дій з боку держави.

Суд розглядає заяви лише після того, як заявником були вичерпані всі засоби захисту своїх прав , передбачених національною правовою системою, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення.

Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію — в рамках категорії судових справ (в зв’язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такими судами є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Однією з найпоширеніших скарг, з якими українці звертаються до Європейського суду з прав людини, є скарги, що стосуються порушення права на справедливий судовий розгляд (це стаття 6 Європейської конвенції з прав людини). Також це захист права на власність, невиплата заробітних плат (стаття 3), «Жорстоке поводження», незаконне затримання або позбавлення волі (стаття 5).

Які права охороняються у відповідності з Конвенцією та Протоколами до неї?

Знаходяться під захистом, зокрема, наступні права:

— право на свободу та особисту недоторканність;

— право на справедливий судовий розгляд у цивільних і кримінальних справах;

— право на повагу приватного та сімейного життя;

— право на свободу вираження поглядів;

— право на свободу думки, совісті і релігії;

— право на ефективний засіб правового захисту;

— право на мирне користування власністю;

— право голосувати і виставляти свою кандидатуру на виборах.

Що забороняє Конвенція та Протоколи до неї?

Забороняється, зокрема, наступне:

— катування, тортури і нелюдське, або принижуюче гідність поводження чи покарання;

— рабство та примусова праця;

— безпідставні та незаконні затримання;

— дискримінація у здійсненні прав і свобод, закріплених в Конвенції;

— висилка будь-якою з держав своїх власних громадян або відмова їм у в’їзді;

— колективна висилка іноземців.

Хто має право на подачу звернення?

Заява може бути подана будь-якою особою: фізичною, юридичною, об’єднанням громадян. Заявником може бути як дорослий так і дитина.

Треба також зазначити, що заявником, згідно зі статтею 34 Конвенції, є той, чиї права порушено. Відповідно, саме цю особу потрібно зазначити заявником у листах до суду та формулярі заяви, навіть якщо йдеться про неповнолітнього чи недієздатного.

Винятком з цього правила є випадки, коли людина помирає, а її родичі скаржаться на порушення права померлого на життя та пов’язані з цим інші права. Заявником у таких справах виступають, як правило, близькі родичі.

Крім того, заявник має довести, що порушення вже відбулося чи відбувається в момент подачі заяви.

На якій мові подавати звернення?

Офіційними мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням Ви можете звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав, що ратифікували Конвенцію.

На початковій стадії провадження Суд може також листуватися з Вами цією мовою. Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд вестиме листування англійською чи французькою мовами, а Ви чи Ваш представник, за загальним правилом, повинні будете надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовами.

Згідно з положеннями правила 47 Регламенту Суду, в заяві необхідно:

а) навести стислий виклад фактів, щодо яких Ви скаржитися, та суть Ваших скарг;

б) зазначити права, гарантовані Конвенцією або протоколами до неї, які, на Вашу думку, були порушені;

в) назвати національні засоби юридичного захисту, якими Ви скористалися;

г) навести перелік рішень судів (або інших державних органів) у справі, із зазначенням дати кожного рішення та органу, який його виніс, а також коротку інформацію про зміст цього рішення. До листа необхідно додати копії самих рішень (Суд не повертає надіслані йому документи, тому необхідно надсилати виключно копії, а не оригінали).

Правило 45 Регламенту Суду вимагає, щоб заява була підписана Вами як заявником, або Вашим представником.

Якщо Ви не бажаєте розкривати свою особу, Ви маєте про це зазначити в заяві до Суду та викласти причини на виправдання такого відступу від загального правила гласності провадження в Суді. У виняткових і виправданих випадках Голова Палати Суду може надати дозвіл на анонімність.

Як мені слід звернутися до Суду, якщо я вважаю себе потерпілим внаслідок порушення Конвенції?

Надіславши листа до Cуду та надавши чіткі деталі Вашої скарги (у цьому випадку ви отримаєте формуляри заявки які повинні бути заповнені) або заповнивши заявку безпосередньо.

Після отримання від Вас першого листа або формуляру заяви Секретаріат Суду надсилає відповідь з повідомленням про те, що за Вашим іменем було відкрито справу, номер якої потрібно зазначати в усіх наступних листах до Суду. Надалі до Вас можуть звернутися за додатковою інформацією, документами чи роз’ясненнями, пов’язаними із заявою.

Ви в свою чергу маєте своєчасно і сумлінно відповідати на листи Секретаріату Суду. Будь-яка затримка з відповіддю може розцінюватися як те, що Ви не зацікавлені у продовженні провадження в Суді, і розгляд заяви припиняється.

Чи можливо звернутися з заявою по телефону?

Суд приймає лише ті заяви, які надіслані поштою, а не по телефону. Якщо Ви відсилаєте свою заяву електронною поштою або факсом, Вам обов’язково потрібно продублювати її звичайною поштою. Також немає необхідності бути особисто присутнім у Суді для усного викладення обставин справи. Ваші справи не будуть розглядатися більш оперативно, і ви не будете отримувати будь-які юридичні консультації.

Суд не уповноважений скасовувати національні рішення або закони.

Суд не несе відповідальності за виконання своїх рішень. Як тільки Суд виніс рішення, відповідальність переходить на розгляд Комітету Міністрів Ради Європи, в завдання якого входить контроль виконання і забезпечення того, щоб будь-які компенсації виплачувалися.

Хто виконує рішення Суду?

23 лютого 2006 року було прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України. Державним органом, на який покладено виконання відповідних рішень є Державна виконавча служба України.

Європейський суд з прав людини може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду:

Адреса Європейського суду з прав людини:

European Court of Human Rights

Council of Europe

F-67075 Strasbourg Cedex

Листи і документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.

Європейський суд з прав людини: питання і відповіді

Європейський суд з прав людини – це міжнародний судовий орган, який знаходиться в місті Страсбург (Франція). Кількість суддів, з яких він складається, відповідає кількості держав-членів Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод.

На даний час таких держав є сорок сім. Судді засідають у своїй особистій якості і не є представниками жодної держави. В опрацювання заяв Суду допомагає секретаріат, котрий складається в основному з юристів (їх також називають юридичними секретарями) із усіх держав-членів Ради Європи. Вони є незалежними від країни їх походження та не представляють ні заявників, ні держави.

ЩО ТАКЕ КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД?

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) – це міжнародний договір, який мають право підписувати лише держави-члени Ради Європи. Європейський Суд було засновано на підставі Конвенції, котра визначає його функціонування та містить перелік прав та гарантій їх забезпечення, яких держави зобов’язалися дотримуватися.

В ЯКИХ ВИПАДКАХ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ?

До Європейського суду з прав людини Ви можете звернутись із заявою, якщо вважаєте, що Ви особисто і безпосередньо стали потерпілим від порушення прав, свобод та гарантій, зазначених у Конвенції або в Протоколах до неї. Заява має стосуватись лише порушень, допущених однією з держав, на які поширюється дія Конвенції.

ЯКІ ПРАВА ЗАХИЩЕНІ КОНВЕНЦІЄЮ ТА ПРОТОКОЛАМИ ДО НЕЇ?

Конвенція захищає зокрема такі права:

  • право на життя;
  • право на справедливий судовий розгляд;
  • право на повагу до приватного і сімейного життя;
  • право на свободу вираження поглядів;
  • право на свободу думки, совісті та віросповідання;
  • право на ефективний засіб правового захисту;
  • право на володіння своїм майном;
  • право голосу та право бути кандидатом на виборах.

ЩО ЗАБОРОНЕНО КОНВЕНЦІЄЮ ТА ПРОТОКОЛАМИ ДО НЕЇ?

Конвенція забороняє, зокрема:

  • катування, нелюдське чи принизливе для людської гідності поводження або покарання;
  • свавільне та неправомірне позбавлення волі;
  • дискримінацію у користуванні правами та свободами, викладеними у Конвенції;
  • вислання державою своїх громадян чи заборону їм повернутися на її територію;
  • смертну кару;
  • колективне вислання іноземців.

ЧИ ІСНУЮТЬ БУДЬ-ЯКІ ПРОЦЕДУРИ НА РІВНІ НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА, ЯКІ НЕОБХІДНО ПОПЕРЕДНЬО ПРОЙТИ?

  • Так. Ви мали використати всі засоби правового захисту в державі, якої стосується заява, які могли б виправити ситуацію, про яку Ви скаржитеся до місцевого суду, апеляційної чи касаційної інстанції;
  • Самого лише використання цих засобів захисту недостатньо. Необхідно, щоб при їх використанні, Ви виклали суть порушень Конвенції, про які Ви заявляєте.
  • Ви маєте лише шість (з 01.08.2018 – чотири) місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, продовж яких Ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини. Після закінчення цього строку Вашу заяву не може бути прийнято до розгляду Судом.

УМОВИ ПОДАННЯ ТА КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТНОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЗАЯВИ

Які умови стосуються мене особисто?

  • Вам не обов’язково бути громадянином однієї з держав, які ратифікували Конвенцію.
  • Порушення прав, на яке ви скаржитеся, повинно бути вчиненим однією з таких держав в межах її «юрисдикції», що зазвичай, означає в межах її території.
  • Ви можете бути фізичною або юридичною особою, наприклад, компанією або об’єднанням.
  • Ви можете скаржитися лише на ті порушення прав, які були допущені безпосередньо та особисто щодо Вас.
  • Ви не можете оскаржувати загалом закон чи заходи, наприклад, якщо ви вважаєте, що вони були несправедливими.
  • Ви не можете скаржитися від імені інших осіб (за винятком тих випадків, коли ці особи чітко визначені та Ви є їхнім офіційним представником).

Якими є критерії прийнятності індивідуальної заяви?

  • Із заявою до Європейського суду з прав людини можна звертатися лише після вичерпання національних засобів правового захисту.
  • Скарги повинні стосуватися одного чи декількох прав, гарантованих Конвенцією.
  • Із заявою слід звернутися не пізніше, ніж через шість (з 01.08.2018 – чотири) місяців після винесення остаточного рішення на національному рівні.
  • Стверджуване порушення має стосуватися заявника особисто. Заяви можуть бути подані лише проти однієї чи декількох держав-учасниць Конвенції.
  • Суд розглядатиме лише скарги на порушення, які сталися з моменту ратифікації державою-відповідачем Конвенції чи відповідного протоколу.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛЯРУ ЗАЯВИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ТА НАЙБІЛЬШ ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ ЙОГО ЗАПОВНЕННІ

У заяві зазначається:

  • ім’я, дата народження, громадянство, стать, професія та адреса фізичної особи-заявника;
  • дата реєстрації, офіційний реєстраційний номер та адреса юридичної особи-заявника;
  • ім’я, професія та адреса представника, якщо він є;
  • держава-відповідач;
  • стисле викладення фактів та стверджуваних порушень Конвенції з відповідною аргументацією;
  • стисла інформація про дотримання заявником умов прийнятності;
  • предмет заяви.

Найбільш типові помилки при заповненні формуляру:

  • невикористання нового формуляру заяви;
  • відсутність стислого викладення фактів справи на формулярі;
  • відсутність підтверджуючих документів;
  • відсутність документів, що показують дотримання критеріїв прийнятності;
  • відсутність підпису на формулярі;
  • відсутність даних про представника юридичної особи;
  • незаповнення тверджень про порушення Конвенції на формулярі;
  • незаповнення розділу щодо вичерпання національних засобів правового захисту;
  • незазначення держави-відповідача;
  • відсутність документів, посилання на які робиться в формулярі;
  • повторна подача неповного формуляру заяви.

Якою мовою потрібно подавати заяву?

На початковому етапі провадження можна писати до Європейського суду з прав людини (далі – Суд) однією з офіційних мов Суду або ж офіційною мовою будь-якої з держав-членів Ради Європи: українською, англійською, тощо. Після того, як заяву буде комуніковано уряду-відповідачу, далі спілкування здійснюватиметься однією з двох мов: англійською чи французькою. Суд не надає безкоштовного перекладача для здійснення допомоги у листуванні.

Чи передбачений якийсь збір чи плата за подачу заяви до Європейського суду з прав людини?

Ні. Розгляд заяв у Суді є безкоштовним. Однак витрати заявника на кореспонденцію із Судом чи юридичне супроводження сплачуються заявником самостійно. У разі встановлення порушення Суд може при наявності подачі заявником вимоги про справедливу сатисфакцію призначити так звані «судові витрати». Їх сплачує держава-відповідач. В окремих випадках Суд може присудити заявнику так звану «правову допомогу» в рамках програми Ради Європи для часткового покриття його юридичних витрат, якщо заявник доведе, що в нього немає достатніх коштів для належного представництва у Суді.

Чи обов’язково мати юридичного представника?

Ні. На початкових етапах розгляду справи це не вимагається. Однак після повідомлення заяви державі-відповідачу заявник в переважній більшості випадків повинен бути представлений адвокатом, що має дозвіл на здійснення адвокатської діяльності в одній з Договірних сторін та проживає на території однієї із цих країн, або будь-якою іншою особою, дозвіл на представництво якої погоджено Головою Палати (наприклад, просто юристом).

Чи потрібно додавати оригінали документів до заяви?

Ні, треба надавати лише копії, адже Суд не повертає оригінали документів, тому слід зауважити, що коли заявника просять надіслати документи, мається на увазі звичайні копії (не завірені в суді або у нотаріуса).

Скільки часу Європейський суду з прав людини розглядає справи?

У цілому з моменту отримання Судом заяви до моменту винесення ним рішення по суті проходить три-п’ять років, однак цей строк може бути як меншим (мінімальний строк розгляду справи в Європейському суді з прав людини може складати близько півтори роки), так і набагато більше (десять років і більше). Усе залежить від терміновості або пріоритетності заяви. Так, окремі заяви Суд може визнати терміновими і розглянути їх у пріоритетному порядку, зокрема у випадку, якщо життя чи здоров’я заявника знаходиться під загрозою. Інші, менш термінові заяви (наприклад, щодо захисту права власності), Суд розглядатиме, як правило, довше.

З працівниками Демидівської сільської ради Березівського району говорили про відповідальність за несплату аліментів

Тиждень права по-Михайлівськи

Жителям сіл Пакуль та Ведильці надавалась правова допомога

  • Клієнтам
    • Про безоплатну правову допомогу (БПД)
    • Як отримати безоплатну правову допомогу
    • Безоплатна первинна правова допомога
    • Чи маю я право на безоплатну вторинну правову допомогу
    • Мені до 18 років
    • Доступ до публічної інформації
  • Адвокатам
    • Реєстр адвокатів
    • Конкурс адвокатів
    • Калькулятор, акт та розрахунки розміру винагороди адвоката за надання БВПД
    • Оперативна інформація щодо видання доручень адвокатам
    • Стандарти якості надання правової допомоги
  • Про систему БПД
    • Координаційний центр
    • Всі Центри
  • Новини
    • Анонси
    • Мультимедіа
    • Новини

Пошук найближчого центру
та дистанційних пунктів

Веб-сайт розроблено в межах проекту Ради Європи «Подальша підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні», що фінансується Урядом Данії

© 2012-2021 Координаційний центр з надання правової допомоги | При використанні матеріалів сайту посилання обов’язкове

Європейський суд з прав людини

Повідомлення про помилку

  • Notice: Trying to get property of non-object в block_block_view() (рядок 245 із /var/www/sunrise/modules/block/block.module).
  • Notice: Trying to get property of non-object в block_block_view() (рядок 245 із /var/www/sunrise/modules/block/block.module).

Наші юристи мають багаторічний досвід у наданні юридичної допомоги нашим Клієнтам:

  • Консультації стосовно процедури подачі скарги в Європейський суд,
  • Підготовка скарги, а також
  • Повний супровід справ Клієнтів у Європейському суді з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав.

Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та основоположних свобод людини.

Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і протоколами до неї (Протоколи № 1, 4, 6, 7, 12, 13), згода на обов’язковість яких надана державами – сторонами Конвенції.

Відповідно до вищевказаної Конвенції, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97г., громадяни України мають право звернення до Європейського суду з метою захисту своїх прав, порушених державою Україна.

Хочемо зазначити, що Ви маєте право звернення зі скаргою до ЄСПЛ виключно після того, як вичерпані всі засоби національного захисту в Україні.

Більшість скарг у Європейському суді з прав людини відхиляється з причин некомпетентності самих заявників. Причина цього — низький рівень правової обізнаності громадян. Відповідно, винуватець цього — держава, так як поширення правової інформації та пояснення її суті громадянам прямий обов’язок держави.

Хочемо зазначити, що при відповідній доказовій базі та правильній підготовці документів в ЄСПЛ у кожного є шанси на прийняття скарги до розгляду Судом, а також в подальшому на позитивне вирішення самої справи.

ПІДСТАВИ ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

1. Ви можете звернутися до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто є жертвою порушення однією з держав – сторін Конвенції Ваших прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та протоколами до неї.

2. Суд може розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією та протоколами до неї прав – одного або кількох. Європейський суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.

Відповідно до ст. 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї.

Відповідно до ст. 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або бездіяльність якого спричинила порушення.

3. Суд може розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду.

4. Ви можете звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту, суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних інституцій.

5. Згідно з п. 1 ст. 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не відповідає цим умовам прийнятності.

6. Надзвичайно важливо, щоб перед зверненням до Суду Ви використали усі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована заява, які могли б призвести до усунення порушення, що є предметом оскарження; в протилежному випадку Ви маєте довести, що такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що Вам слід спочатку звернутися до національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких Ви маєте намір поскаржитись до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватись національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством строків.

7. Якщо Ваша заява стосується рішення національного суду, наприклад, вироку, то після того, як Ви використали звичайну процедуру судового оскарження, немає потреби знову вдаватися до спроб перегляду цього рішення. Також не обов’язково використовувати позасудові засоби юридичного захисту або звертатися зі скаргами або заявами, наприклад, до парламенту, глави держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини, оскільки ці засоби захисту не вважаються такими, що необхідно використати перед зверненням до Суду.

8. Ви можете подати заяву до Суду протягом шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до компетенції яких належить визначення питання, що є предметом Вашого звернення до Суду. Шестимісячний строк відраховується з моменту Вашого ознайомлення або ознайомлення Вашого адвоката з остаточним судовим рішенням, за результатами звичайної процедури оскарження на національному рівні, або ж — у разі якщо Ви вважає, що ефективний засіб юридичного захисту щодо такого порушення на національному рівні відсутній — з моменту стверджуваного порушення.

9. Перебіг шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом від Вас першого листа, в якому чітко викладено – хоча б у стислій формі – предмет заяви, яку Ви маєте намір подати, або заповненого формуляру заяви. Звичайного запиту з проханням надати інформацію недостатньо, щоб зупинити перебіг шестимісячного строку.

AДРЕСА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ:

European Court of Human Rights, Council of Europe F — 67075 Strasbourg-Cedex, France

Tel: 33 (0) 3 88 41 20 18 Fax: 33 (0) 3 88 41 27 30

Новое слово в международном правосудии: Суд Европейского Союза приостановил деятельность одной из палат Верховного суда Польши

8 апреля 2020 года Суд Европейского Союза (далее – Суд ЕС) принял долгожданное распоряжение о применении обеспечительных мер к Польше в виде приостановления деятельности Дисциплинарной палаты Верховного суда (далее – Дисциплинарная палата), в последние несколько месяцев инициировавшей множество дисциплинарных разбирательств против действующих судей Польши. Очевидно, что запрос Европейской Комиссии (далее – Комиссия), поданный еще 14 января 2020 года, стал предметом долгих раздумий судей, и это решение далось им нелегко.

Показательно, что несмотря на очевидную политическую сложность ситуации, решение о применении обеспечительных мер все же было принято. Вмешательство Суда ЕС в конфликт Комиссии с Польшей в такой небывалой для международного правосудия форме лишь подчеркивает всю остроту момента и важность затронутых вопросов для всего Европейского Союза и европейского правопорядка. О предыдущих столкновениях Комиссии с правительством Польши, а также об общем порядке применения обеспечительных мер в праве Европейского Союза, см. мой предыдущий пост.

  1. История вопроса

После прихода к власти в 2015 году консервативная партия Польши «Право и справедливость» (Prawo i Sprawiedliwość) взяла под контроль Национальный судебный совет (Krajowa Rada Sądownictwa), который ранее был независимым органом, контролирующим назначение и повышение в должности всех польских судей и оценивающим их поведение.

В 2017 году Польша приняла новые правила о дисциплинарной ответственности судей Верховного суда и судов общей юрисдикции, в том числе и за содержание выносимых ими судебных решений. В частности, согласно этой реформе, внутри Верховного суда была создана отдельная Дисциплинарная палата (Izba Dyscyplinarna). Юрисдикция Дисциплинарной палаты предусматривала проведение дисциплинарных разбирательств в отношении судей Верховного суда и рассмотрение апелляционных жалоб по разбирательствам на уровне регионов в отношении судей судов общей юрисдикции.

Состав новой Дисциплинарной палаты был сформирован из числа сторонников правящей партии, которые сразу же начали возбуждать дисциплинарное производство против польских судей, в первую очередь тех, кто осмелился ставить под сомнение принимаемые правящей партией законы, направляя запросы в Суд ЕС об их соответствии принципам права ЕС.

Предложенный польским правительством закон о дисциплинарной ответственности судей получил красноречивое название «закон о наморднике» (“muzzle law”) с легкой руки председателя Верховного суда Польши Малгожаты Герсдорф (Małgorzata Maria Gersdorf). Этот закон рассматривается многими как посягательство на независимость судебной власти и, как представляется, противоречит международным и региональным стандартам судебной независимости, которые обязалась соблюдать Польша.

Новое законодательство предусматривает наказание судей за критику судебной реформы правительства и новых назначений судей. Судьи могут подвергнуться штрафам, понижению в должности или вовсе потерять работу, если будут обращаться в Суд ЕС за преюдициальными заключениями и следовать полученным ответам, и если поставят под сомнение полномочия Дисциплинарной палаты. Кроме того, судьям запрещается проявлять политическую активность и требуется обнародовать свое членство в ассоциациях и организациях гражданского общества.

Изменения законодательства вызвали как протесты населения Польши, так и жесткую критику со стороны Европейского Союза. Кульминацией общественного недовольства стал марш в Варшаве 11 января 2020 года, на котором судьи со всей Европы протестовали в знак солидарности со своими польскими коллегами.

В правящей партии Польши заявили, что реформы необходимы для борьбы с коррупцией в судебной системе, на которую все еще оказывает влияние прежняя коммунистическая власть. Оппозиция в свою очередь была возмущена принятию такого спорного закона и даже прозвала его «репрессивным» и подрывающим верховенство закона в Польше.

25 октября 2019 года Комиссия обратилась в Суд ЕС, посчитав, что новый дисциплинарный режим в отношении судей свидетельствует о невыполнении Польшей своих обязательств по праву ЕС. По утверждению Комиссии, в частности, порядок формирования Дисциплинарной палаты не обеспечивает гарантий ее независимости и беспристрастности, поскольку она состоит исключительно из судей, избранных Национальным судебным советом. В свою очередь все 15 членов Национального судебного совета назначаются Сеймом (нижней палатой польского парламента).

В своем преюдициальном заключении от 19 ноября 2019 года Суд ЕС на основании запроса, полученного от Коллегии по вопросам труда, социального обеспечения и связей с общественностью Верховного суда Польши, установил, ссылаясь на статью 47 Хартии Европейского Союза об основных правах и на обширную практику Европейского Суда по правам человека, что в соответствии с принципом разделения властей должна быть обеспечена независимость судов от законодательной и исполнительной ветвей власти. Сам факт назначения судей Президентом Польши не дает основания утверждать, что судьи от него зависят. Для оценки того, является ли конкретный суд независимым по смыслу права ЕС, нужно оценить все факторы, связанные с его деятельностью, включая гарантии не только от прямого влияния, но и от различных видов косвенного воздействия, которые могут повлиять на вынесение судебного решения. Суд ЕС заявил, что если дела, в которых рассматриваются вопросы применения права ЕС, будут слушаться судом или трибуналом, который не является независимым по смыслу права ЕС, это будет очевидным нарушением одного из основных компонентов права на эффективную судебную защиту, предусмотренного статьей 47 Хартии Европейского Союза об основных правах.

Получив такие разъяснения от Суда ЕС, указанная Коллегия установила решениями от 5 декабря 2019 года и 15 января 2020 года, что Дисциплинарная палата не может рассматриваться в качестве суда или трибунала по смыслу права ЕС, учитывая указанные выше особенности ее формирования. Тем не менее даже после этих решений Дисциплинарная палата продолжила выполнять свои функции, привлекая судей любого ранга к ответственности.

Несмотря на то что законопроект о дисциплинарной ответственности судей был первоначально отвергнут в Сенате, верхней палате польского парламента, вето Сената было преодолено Сеймом, где большинство у правящей партии, и закон был немедленно подписан Президентом Польши 4 февраля этого года, несмотря на Заключение Суда ЕС от 19 ноября 2019 года.

В этих обстоятельствах 23 января 2020 года Комиссия попросила Суд ЕС применить в отношении Польши следующие обеспечительные меры: (1) приостановить применение положений, регулирующих деятельность Дисциплинарной палаты в части вынесения решения в качестве первой и апелляционной инстанций в дисциплинарных разбирательствах в отношении судей; (2) воздержаться от передачи дел, находящихся на рассмотрении Дисциплинарной палаты, какой-либо другой палате, также не отвечающей требованиям о независимости; (3) сообщить Комиссии не позднее, чем через месяц после уведомления о распоряжении Суда ЕС о применении обеспечительных мер, обо всех мерах, которые были предприняты в целях исполнения данного распоряжения.

В ожидании решения Суда ЕС по этому вопросу 9 марта 2020 года было опубликовано открытое письмо Председателю Европейской Комиссии Урсуле фон дер Ляйен от имени европейских профессоров в области европейского и конституционного права с призывом предпринять меры по сохранению независимости судебной системы в Польше и остановить надвигающуюся угрозу верховенству закона в Европейском Союзе.

  1. Распоряжение Суда ЕС

Согласно практике Суда ЕС для принятия решения об обеспечительных мерах Суду необходимо установить свою юрисдикцию prima facie в основном деле (в данном случае речь шла об иске Комиссии к Польше от 25 октября 2019 года). Отвечая на возражения Польши в части юрисдикции Суда ЕС в этом вопросе, Суд отметил, что хотя вопросы организации национального правосудия находятся в рамках компетенции государств-членов ЕС, они при решении этих вопросов должны соблюдать свои обязательства по праву ЕС. Таким образом, каждое государство-член ЕС должно обеспечить, чтобы дисциплинарный режим, применяемый к судьям национальных судов, соответствовал принципу независимости судебной власти, который является одним из основных принципов права ЕС. Суд ЕС установил, что аргументы относительно отсутствия гарантий независимости и беспристрастности Дисциплинарной палаты, выдвинутые в связи с неисполнением Польшей своих обязательств, представляются prima facie не безосновательными. В силу этого Суд ЕС посчитал, что обладает юрисдикцией по применению обеспечительных мер для запрашиваемого приостановления полномочий Дисциплинарной палаты.

Помимо обязательного установления юрисдикции prima facie по основному спору необходимо определить, являются ли запрашиваемые обеспечительные меры срочными и необходимыми, чтобы избежать серьезного и непоправимого ущерба интересам ЕС.

Третье требование – это пропорциональность принимаемых мер, которая требует «взвешивания» (“weighing up”) интересов сторон.

В отношении выполнения второго условия Суд ЕС заключил, что гарантии независимости Дисциплинарной палаты являются необходимым условием ее деятельности по дисциплинарным разбирательствам в отношении судей Верховного суда и судов общей юрисдикции, чтобы сохранить независимость и Верховного суда, и других судов. Для польских судей сама возможность того, что они могут быть подвергнуты дисциплинарному разбирательству, рассматриваемому судом, чья независимость не гарантирована, может решающим образом повлиять на их собственную независимость. Суд отмечает, что это в свою очередь может причинить серьезный ущерб правопорядку ЕС и вытекающим из него правам граждан и ценностям, изложенным в статье 2 Договора о Европейском Союзе, в частности, верховенству закона.

Наконец, что касается взвешивания интересов сторон, Суд отметил, что применение обеспечительных мер не влечет за собой ни роспуск Дисциплинарной палаты, ни прекращение ее финансирования, а лишь временное приостановление деятельности до вынесения Судом итогового решения.

Более того, поскольку применение обеспечительных мер означает приостановление всех дел, рассматриваемых Дисциплинарной палатой, ущерб, причиненный соответствующим лицам в результате приостановления рассмотрения их дел в Дисциплинарной палате будет меньше, чем ущерб, причиненный в результате рассмотрения этих дел органом, отсутствие независимости и беспристрастности которого нельзя prima facie исключать.

  1. Выводы

Никогда еще в истории международного правосудия международный суд не принимал решение о применении обеспечительных мер в виде приостановления деятельности одной из палат верховного суда какого-либо государства.

Будет интересно посмотреть на исполнение Польшей данного распоряжения, поскольку Суд ЕС уже обозначил свою готовность использовать финансовые санкции в случае неисполнения его обеспечительных мер в виде пеней за каждый день такого неисполнения (см. мой пост).

Очевидно, что для Суда ЕС обязательность его распоряжений о применении обеспечительных мер является крайне принципиальным вопросом. В связи с этим, несомненно, история далека от завершения, и мы можем увидеть нарастание конфликта между Комиссией и Судом ЕС с одной стороны и польским правительством с другой.

Источники:

http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/36490

http://solor.gov.ua/info/19/10461

http://www.legalaid.gov.ua/novyny/yevropejskyj-sud-z-prav-lyudyny-pytannya-i-vidpovidi/

http://uk.ukrlawyer.com.ua/ievropeyskiy-sud-z-prav-lyudini

http://zakon.ru/blog/2020/4/15/novoe_slovo_v_mezhdunarodnom_pravosudii_sud_evropejskogo_soyuza_priostanovil_deyatelnost_odnoj_iz_pa

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector