0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Відеозйомка як доказ у цивільному суді україни

Відеозйомка як доказ у цивільному суді україни

В судово-слідчій практиці непоодинокими є випадки, коли відеозапис з камер спостереження тієї чи іншої організації, установи або підприємства вилучається (з нього робиться копія) слідчими чи оперативними працівниками, а згодом стає доказом у кримінальному провадженні. У той же час, дотримання процесуальної форми при отриманні таких документів часто є сумнівним. Ч. 1, 2 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів виконується сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Відтак, будь-яке збирання доказів є можливим лише у порядку, передбаченому КПК України, тобто з дотриманням кримінальної процесуальної форми. Кримінальна процесуальна форма – це визначений законом порядок кримінального провадження в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень. Дотримання кримінальної процесуальної форми є обов’язковим елементом будь-якої процесуальної діяльності, у тому числі й доказування (як у формі збирання доказів, так і у формі їх оцінки).

Кримінально-процесуальна природа «відеозапису»

Для належної відповіді на питання, поставлені у запиті на проведення науково-правової експертизи, передусім слід визначити кримінально-процесуальну природу такого доказу як «відеозапис з камер спостереження». Так, ч. 1, 2 ст. 99 КПК України визначає, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить відомості, зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо, котрі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Отже, матеріали відеозйомки (у тому числі відеозйомки з камер спостереження) є документами, а тому мають бути отримані у процесуальній формі, що передбачена для документів.

Ч. 3, 4 ст. 99 КПК України передбачено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа. Відтак, електронним документом (у тому числі записом з цифрових камер спостереження) як доказом у кримінальному провадженні може бути лише оригінал електронного документа, або його дублікат (за умови визнання судом як оригіналу документа).

Статья в тему:  Как перенести дело в другой суд

Також необхідно зауважити, відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 р. документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі й просторі, а інформацію становлять будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відтак, будівля на тих чи інших легальних підставах (право власності, право володіння та/або користування, оренда тощо) належить юридичній особі або фізичній особі-підприємцю, оскільки згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі – ГК), під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, більшість будівель і споруд, безумовно володінням (на праві власності, користування, оренди тощо) тієї чи іншої особи/осіб (юридичних осіб чи фізичних осіб підприємців). З цього можна зробити висновок, що проникнення представників сторони обвинувачення можуть вчиняти слідчі (розшукові) дії та інші процесуальні дії лише у порядку, встановленому для житла чи іншого володіння особи.

Тимчасовий доступ

Так, відповідно до КПК України, однією з процесуальних можливостей органів досудового розслідування з отримання документа в електронній формі (цифрового відеозапису з камер спостереження) є тимчасовий доступ до речей і документів як різновид заходів забезпечення кримінального провадження. Ст. 159 КПК України визначає, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі й документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься у таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Таким чином, електронний документ (відеозапис з камер спостереження) міг бути отриманий внаслідок тимчасового доступу до речей і документів, на підставі ухвали слідчого судді, суду, що має відповідати вимогам ст. 164 КПК України та виконуватися відповідно до порядку, встановленому ст. 165 КПК України.

Статья в тему:  Как узнать решение суда по кредиту

Так, зокрема, ст. 165 КПК України передбачає, що особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов’язана надати тимчасовий доступ до вказаних в ухвалі речей і документів особі, зазначеній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду. Зазначена в ухвалі слідчого судді, суду особа зобов’язана пред’явити особі, яка вказана в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов’язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця, особою, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

Крім того, слід зазначити, що у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, якій надано право на доступ до речей і документів на підставі ухвали, має право постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку, згідно з положеннями цього Кодексу, з метою відшукання та вилучення зазначених речей і документів.

Обшук

Відтак, законодавець надає можливість отримання документів у разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів – у примусовому порядку, шляхом постановлення ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на проведення обшуку. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Ч. 7 ст. 236 КПК зазначає, що при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани та схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи або окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати й вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню, незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статья в тему:  Как развестись через суд находясь в другом городе

Слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Також, згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше 2-х днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подане ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК України, другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а у разі її відсутності – повнолітньому членові її сім’ї або його представникові. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу вручається керівникові або представнику підприємства, установи або організації.

Відтак, вилучення електронного документа (матеріалів відеозйомки за допомогою камери спостереження) можливе також шляхом вилучення матеріального об’єкта – носія такої інформації (жорсткий диск комп’ютера, зовнішні носії інформації, CD-диски тощо) під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді. Зрештою, слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Таким чином, вилучення речей при огляді житла або іншого володіння особи можливе за правилами, встановленими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто можливе лише на підставі ухвали слідчого судді.

Нарешті, відповідно до ч. 1 ст. 267 КПК України, слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення до них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів. Згідно з ч. 4 ст. 267 КПК України, обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою у ч.1 цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст. 246, 248, 249 цього Кодексу.

Статья в тему:  Как по суду разделить квартиру

Вилучення електронного документа

Відтак, слід вказати про те, що КПК України передбачає наступні форми вилучення електронного документа (матеріалів відеозйомки цифровою камерою спостереження) з приміщення, належного суб’єкту господарювання (юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю):

  • отримання копії електронного документа (матеріалів відеозйомки цифровою камерою спостереження) під час виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів;
  • вилучення матеріального носія інформації під час обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді, у разі, якщо вилучення таких матеріальних носіїв прямо вказано в ухвалі слідчого судді, або з наступним протягом 24 годин поданням клопотання про арешт такого майна як тимчасово вилученого;
  • отримання копії електронного документа під час обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, яке проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Таким чином, вилучення електронного документа (матеріалів відеозйомки цифровою камерою спостереження) з приміщення, належного суб’єкту господарювання (юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю) є неможливим без ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів або ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку чи огляду житла або іншого володіння особи.

Відео ДАІ як доказ у справі про адміністративне правопорушення

Як часто інспектор ДАІ притягував Вас до відповідальності, виписуючи штраф за порушення вимог правил дорожнього руху на підставі відеозапису? Нажаль таке трапляється досить часто. Зазвичай інспектор використовує відеозапис, зроблений на мобільний телефон або на побутову відеокамеру .

Звернемо увагу, що відеозапис, зроблений інспектором ДАІ на побутову відеокамеру або на мобільний телефон не може використовуватися як доказ у справі про адміністративне правопорушення.

Інспектор ДАІ як посадова особа органу державної влади може діяти лише у спосіб, прямо передбачений законодавством.

А законодавством чітко передбачено, що інспектору забороняється використовувати прилади, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки. Більше того руки інспектора «зв’язані» ще й затвердженим переліком технічних засобів і приладів, які можуть використовуватися інспектором для фіксації порушень правил дорожнього руху.

Отже, якщо інспектор ДАІ виносить постанову в справі про адміністративне правопорушення, у якій зазначає, що Ви вчинили адміністративне правопорушення, та як доказ наводить зроблений ним же відеозапис на побутову відеокамеру чи мобільний телефон, або ще якусь штуковину, прямо не передбачену законодавством, обов’язково оскаржуйте таку постанову.

Зверніть також увагу, що протокол про адміністративне правопорушення містить місце, куди зазначається, що до нього додається. Так от, якщо наявний відеозапис, інспектор повинен вказати там, що додається відеозапис, вказати яким засобом він зроблений, а також дані, які допоможуть ідентифікувати прилад, яким здійснювалася відео зйомка.

Статья в тему:  Как обратиться в суд в рб

Проїзд на забороняючий сигнал світлофора, їзда без включеного ближнього світла фар (актуально у зимовий час, за межами населеного пункту) – найчастіші порушення правил дорожнього руху, які фіксуються інспекторами Державтоінспекції на відео. Також фіксують обгони, проїзди пішохідних переходів, дотримання рядності.

АвтоЮрист уже писав про правомірність фіксації на відео дій інспекторів ДАІ водіями.

Третє око або відеозапис як засіб доказування

Відеозапис (з лат. video – дивлюся, бачу) – це відеоматеріал, записаний на фізичному носії (диску, флеш-накопичувачі тощо). Під цим терміном слід розуміти широкий спектр технологій запису, обробки, передачі, зберігання та відтворення візуального й аудіовізуального матеріалу на моніторах.

На сьогодні, у зв’язку зі стрімким розвитком науки та передових технологій, відеозаписи та інші носії, у тому числі електронні, відіграють значну роль у процесі доказування під час здійснення розслідування кримінального провадження.

Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження й підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч. 1 цієї статті, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Отже, з наведених положень стає зрозумілим, що законодавець відніс відеозапис до такого джерела доказів як документ.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, котрі були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, які були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені у ч. 1 цієї статті.

Згідно з кримінальним процесуальним законодавством України, речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Таким чином, відеозапис є матеріальним об’єктом, що містить інформацію про подію, яка відбулася, а отже, є речовим доказом.

Статья в тему:  Як суд розглядає справи

Станом на сьогодні у кримінальному провадженні відеозапис починає набувати великого значення серед інших джерел доказів. Так, здійснення відеофіксації у громадських місцях за допомогою камер відеоспостережень, встановлених на будівлях, громадянами за допомогою мобільних телефонів, відеореєстраторів тощо, дозволяє зафіксувати певні події.

Під час встановлення дійсних обставин події та подальшого їх аналізу, саме за допомогою відеозапису можливе об’єктивне відтворення події, на відміну від суб’єктивного сприйняття інформації кожною людиною, що надалі стає джерелом доказів. Відеозапис може підтвердити або спростувати причетність певної особи до вчиненого кримінального правопорушення, що має принципово важливе значення для встановлення істини у справі, попередженні та подоланні протидії розслідувань кримінальних правопорушень, а також формуванні доказової бази.

Таким чином, маючи в якості доказів певний відеозапис, органи розслідування мають змогу більш повно сприймати та відображати події, що мають значення у кримінальному провадженні, але лише за умови отримання таких доказів у передбаченому законом порядку, тому що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Отже, єдиною можливою підставою використання відеозапису в якості доказу є відсутність порушень закону при його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Таким чином, у процесі здійснення відеозапису створюється інформація.

Ст. 34 Конституції України закріплено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на власний розсуд. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом є конфіденційною, таємною та службовою інформацією. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку та згідно з передбаченими нею умовами, а також в інших випадках, визначених законом.

Статья в тему:  Анастасия гришина что решил суд

Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості, у тому числі про факти порушення прав і свобод людини, про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб тощо.

Відповідно до ст. 307 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, у тому числі таємне, без згоди особи, може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 271 Цивільного кодексу України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Виходить, обов’язкова згода фізичної особи на відеозйомку, передбачена ст.307 Цивільного кодексу України, необхідна у взаємовідносинах, пов’язаних з приватним (особистим) життям, яке охороняється законодавством від неправомірних втручань з боку інших осіб.

Ст. 182 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу.

Проте, у випадку здійснення відеозйомки в публічних місцях, збирається інформація не щодо конкретної особи, що свідчить про відсутність умислу збирання конфіденційної інформації про особу, та отриманий відеозапис може бути використаний в якості допустимого доказу під час розслідування кримінального провадження.

Отже, відеозапис має значні переваги серед інших засобів доказування, що використовуються у кримінальному процесі, оскільки містить достовірну, повну, наглядну та переконливу фіксацію відповідних подій. Використання відеозапису під час розслідування кримінального провадження сприяє не лише розширенню, а й стабілізації доказової бази.

Якщо в учасників кримінального провадження з’являться сумніви з приводу автентичності (дійсності) відеозапису, то виникає необхідність перевірки задокументованих відеозаписом фактів щодо наявності ознак монтажу. В такому випадку доцільне призначення фоноскопічної експертизи, експертизи звуко- та відеозапису, на вирішення яких доречно ставити запитання щодо оригінальності записів, наявності ознак монтажу, безперервності запису, одночасного запису звуку та відео тощо.

Отже, на сьогодні наявність такого доказу як відеозапис сприятиме не лише підвищенню ефективності правозастосовної діяльності, але й посилить гарантії права учасників кримінального провадження на повне, справедливе та неупереджене розслідування й судовий розгляд.

Статья в тему:  Когда будут созданы окружные суды

Автор статті: адвокат Марина Гапонюк Jurimex, ЮК”

Видеозапись как доказательство

В предыдущем номере газеты мы говорили о том, при каких условиях законно использование субъектами хозяйствования технических средств видеонаблюдения для предотвращения хищения со стороны работников и контроля соблюдения ими трудового распорядка (см. “Частный предприниматель” № 10, 2016 г., с. 26). Сегодня рассмотрим использование записей видеонаблюдения под другим углом, но тоже для защиты бизнеса, – как доказательство в уголовном производстве, а именно: как видеозапись может помочь найти преступников и привлечь их к ответственности, когда кража, к сожалению, уже произошла.

Видеозапись как доказательство

Cтатистика по раскрытию уголовных преступлений в Украине указывает на большое количество краж в торговых центрах и магазинах. Именно записи с камер наблюдения чаще всего помогают задержать воров и привлечь их к ответственности.

Ведь для того, чтобы в дальнейшем можно было использовать такую видеозапись как доказательство в уголовном производстве, нужно соблюдать установленные законодательством условия.

В торговом зале ювелирного магазина установлены камеры видеонаблюдения. Произошла кража драгоценностей, есть видеозапись этого события.

На практике довольно часто бывает, что единственным подтверждением вины правонарушителя являются записи с камер видеонаблюдения. Вполне понятен вопрос: можно ли их использовать при проведении следственных действий и будут ли они считаться допустимым доказательством в суде?

Чтобы эти записи в дальнейшем могли быть признаны допустимыми доказательствами и, как следствие, помогли привлечь виновных лиц к предусмотренной законом ответственности, требуется соблюдение простых правил.

Главное требование: данные с камер видеонаблюдения должны быть получены не вопреки требованиям действующего законодательства.

Рассмотрим предусмотренные законом требо­вания и ограничения по осуществлению видеофиксации.

Прямой запрет закон устанавливает на видеосъемку в целях вмешательства в личную жизнь и тайную (без ведома лица) видеосъемку. Вместе с тем такие запреты не распространяются на деятельность право­охранительных органов в случае получения соответствующего разрешения следственного судьи. Это также отвечает требованиям положений ст. 307 Гражданского кодекса Украины, согласно которой физическое лицо может быть снято на фото-, кино-, теле- или видеопленку только с его согласия.

При этом законодательством установлены ограничения относительно видеонаблюдения в непубличных местах (например, туалеты, комнаты для пере­одевания и др.) – там видеосъемка вообще запрещена. Во всех остальных случаях необходимо руководствоваться принципом: “разрешено все, что не запрещено законом”.

То есть при наличии согласия физического лица на проведение видеосъемки в общественных местах (к их числу, помимо прочего, относятся магазины и торгово-развлекательные центры) видеонаблюдение разрешается. Вместе с тем следует отметить, что законодательством Украины не определен способ предоставления физическим лицом такого согласия. Оно может проявляться в виде отсутствия возражений с его стороны о проведении видеосъемки.

Статья в тему:  Можно ли проводить суд в полиции

Дополнительно отметим, что закон требует именно проведения открытой съемки. Судебная практика открытой признает такую съемку, когда человек может увидеть видеоаппаратуру, работающую в режиме записи, и надлежащим образом уведомлен о ее осуществлении.

Следовательно, собственник магазина (торгового центра и др.), для того чтобы видеонаблюдение проводилось в рамках требований действующего законодательства, должен:

– обязательно сообщить о наличии видеокамер, разместив при этом соответствующие предупредительные таблички или знаки на видном месте;

– установить камеры таким образом, чтобы их было видно.

При несоблюдении этих условий видеозапись нельзя будет использовать как доказательство в уголовном производстве, поскольку она считается полученной с нарушением действующего законодательства. Более того, проведение съемки без учета указанных требований лицами, не относящимися к правоохранительным органам, может повлечь уголовную ответственность, предусмотренную ст. 359 Уголовного кодекса Украины (УКУ), за незаконное использование специальных технических средств негласного получения информации.

Такой запрет связан с тем, что выполнение функций право­охранительных органов другими, не уполномоченными на осуществление такой деятельности лицами, не допускается. Самовольное выполнение таких функций прямо противоречит закону и нарушает конституционные права и свободы человека и гражданина.

К такому же мнению пришел и Конституционный Суд Украины в своем решении от 20.10.2011 г. № 12-рп/2011, установив, что обвинение в совершении преступления не может основываться на доказательствах, полученных незаконным путем, т. е. основываться на фактических данных, полученных путем совершения целенаправленных действий по их сбору и фиксации с применением мер, предусмотренных законом об оперативно-ра­зыскной деятельности, лицом, не уполномоченным на осуществление такой деятельности.

Таким образом, предоставленные любым физическим или юридическим лицом вещи или документы (фактические данные) не соответствуют требованиям допустимости доказательств, если они получены с нарушением прав и основных свобод человека, закрепленных в Конституции Украины.

Видеозапись – в дело

Если у вас произошла кража и вы имеете видеозапись этого события, полученную с учетом указанных требований законодательства, ее нужно предоставить следователю вместе с заявлением о совершении преступления.

Следователь обязан проверить данные записей с помощью проведения следственных действий (осмотреть и при необходимости подтвердить их подлинность экспертизой), признать их вещественными доказательствами и приобщить к материалам уголовного производства. Если он отказывается признавать эти записи доказательствами и приобщать их к материалам дела, необходимо обратиться с ходатайством к следственному судье с просьбой обязать следователя осуществить такие действия.

Статья в тему:  Пісня кажуть люди що суд буде

Практика подтверждает, что суды почти всегда признают записи с камер видеонаблюдения надлежащими и допустимыми доказательствами, отказывая только при наличии процессуальных нарушений (например, при отсутствии протокола осмотра и постановления о признании записи вещественным доказательством, при нарушении требований опе­чатывания доказательства и др.), допущенных со стороны следова­телей. Такие примеры достаточно распространены, поэтому перед тем как отдать следователю электронные носители информации, необходимо оставить себе копию.

Нужно обратить внимание, что когда видеозаписью зафиксирован факт совершения кражи, эта запись должна быть использована исключительно в правовом поле, т. е. передана представителю правоохранительных органов (в данном случае следователю). Если она используется самовольно, например в целях оказания давления на вора, такие действия влекут за собой уголовную ответственность по ст. 189 УКУ (вымогательство). А в случае размещения такой записи в сети Интернет в целях унижения чести и достоинства человека (даже правонарушителя-вора) появляются основания для его обращения с иском в суд с требованием о возмещении морального ущерба.

Кстати, проведение открытого видеонаблюдения играет еще и профилактическую роль, поскольку потенциальные воры, увидев предупреждение о съемке, обходят такие магазины вообще. А у нечистых на руку работников тоже не возникает желания делать что-то незаконное.

Наиболее эффективно система видеонаблюдения работает под присмотром охранника, который моментально среагирует на попытку кражи и, имея необходимые навыки, задержит преступника на месте. Следует помнить, что воры могут быть вооружены холодным или огнестрельным оружием, и, оказывая сопротивление, скорее всего, применят физическую силу. Поэтому при отсутствии охранников (и даже при их наличии) лучше не пытаться задержать злоумышленников собственными силами, а сразу вызывать полицию.

Ярким примером здесь может послужить случай, который недавно произошел в одном из столичных торговых центров. Преступник, пойманный на краже, был задержан и заведен в комнату охраны, где остался вместе с четырьмя охранниками. Неожиданно он достал пистолет и открыл огонь. Трое охранников погибли на месте, четвертый попал в реанимацию с тяжелыми ранениями. В данном случае именно наличие записи с камер видеонаблюдения и позволило оперативно установить личность преступника и ускорить его поиск.

Таким образом, для того чтобы суд не посчитал видеозаписи с камер наблюдения недопустимыми и ненадлежащими доказательствами, следует:

– строго выполнять требования о проведении видеосъемки, установленные действующим законодательством;

– требовать применения следователем в уголовном производстве всех надлежащих правовых процедур по использованию видеозаписи как доказательства.

Только при соблюдении таких рекомендаций шансы привлечь вора к ответственности и компенсировать материальный ущерб в результате совершения уголовного преступления значительно увеличатся.

Источники:

http://radako.com.ua/news/videozapis-z-kamer-sposterezhennya-yak-dokaz-v-kriminalnomu-provadzhenni

http://glyadyk.com.ua/blog/2013/12/16/video-dai-yak-dokaz-u-spravi-pro-administratyvne-pravoporushennya/

http://protocol.ua/ua/trete_oko_abo_videozapis_yak_zasib_dokazuvannya/

http://chp.com.ua/konsultacii/item/42225-videozapis-kak-dokazatelstvo

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector