0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Як суд витребує докази

Содержание

Забезпечити чи витребувати докази, платити чи не платити судовий збір?!

Автор публікації

  • e-mail
  • Консультація

Отримання позитивного судового рішення у цивільному судочинстві прямо залежить від обсягу наданих належних та допустимих доказів. Водночас, Цивільним процесуальним кодексом України (надалі ЦПК) передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів, котрі можуть бути втрачені або подання яких у майбутньому може бути ускладнене та витребування доказів як сприяння суду сторонам, в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно. Проте, до сьогоднішнього дня як судді так і сторони часто не розмежовують ці поняття або й взагалі їх ототожнюють.

В чому ж все таки різниця?

В статтях 10, 60 ЦПК закріплено, що основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом.

Тобто, законодавець передбачив механізм доказування сторонами своїх вимог або заперечень за допомогою певних процесуальних дій сторони. Так, особи, які беруть участь у справі, можуть:

  • долучити докази до позовної заяви, заперечення;
  • подати відповідні докази в судовому засіданні;
  • подати заяву про забезпечення судом доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляду доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. При цьому, у необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів;
  • заявити клопотання про витребування доказів, виклик свідка, огляд доказів за їх місцезнаходженням, призначення експертизи.

До набрання чинності Законом України «Про судовий збір» питання обрання процесуальної дії сторони як забезпечення доказів чи як витребування доказів майже не викликало обговорення в юридичному суспільстві. Суди не заглиблювалися у суть правових підстав заявлених клопотань чи заяв та у випадку необхідності доказування тої чи іншої обставини – задовольняли їх. З прийняттям згаданого закону ситуація майже не змінилася. Однак, у цивільному процесі деякі судді почали вимагати сплати збору за подання клопотання про витребування доказів, призначення експертизи. Таку позицію вони обґрунтовують тим, що витребування доказів (ст.137 ЦПК) чи призначення експертизи (ст.143 ЦПК) є способами забезпечення доказів судом (стст.133—135 ЦПК), а відповідно до п. п. 4п. 1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 0,2 та 0,5 мінімальної заробітної плати фізичною та юридичним особами відповідно.

Враховуючи це, в юридичному суспільстві значно пожвавішало обговорення питань, пов’язаних з поданням до суду доказів.

Особливо актуальним є визначення співвідношення таких процесуальних механізмів, як забезпечення доказів способом їх витребування (ст. ст.133—135 ЦПК) та витребування доказів у порядку ст.137 ЦПК, а також інших способів подання доказів суду. Для цього проаналізуємо законодавчі норми, що регулюють ці процесуальні дії.

Статья в тему:  Сколько зарабатывает секретарь суда

В першу чергу, звертаємо увагу, що законодавець в ЦПК відмежував ці поняття та закріпив різними статтями. Проте, щоб розібратися в правовій природі цих понять необхідно звернутися до тлумачення останніх:

«Забезпечувати» — відповідно до Великого тлумачного словнику української мови – це створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.

«Витребувати» – одержувати щось на вимогу, запропонувати комусь з’явитися, викликати листом.

Отже, механізм витребування доказів – це спосіб допомогти стороні в отриманні тих чи інших доказів, які вона не може отримати самостійно, в той час як забезпечення – це певні процесуальні дії які мають вираження у допиті свідків, призначення експертизи тощо.

За яких підстав застосовується забезпечення доказів?

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК «особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів». Статтею ч.1 ст.134 ЦПК передбачено вимоги до змісту заяви про забезпечення доказів. Зокрема, в ній слід зазначити:

  1. докази, які необхідно забезпечити;
  2. обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
  3. обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Отже, метою такого процесуального механізму, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому,такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Певну плутанину в розуміння суті заяви про забезпечення доказів уносить формулювання статті ч.1 ст.133 ЦПК, згідно якої:«Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів…». Проте, аналізуючи у системному зв’язку положення ч.1 ст.133 та ч.1 ст.134 ЦПК дає можливість чітко визначити, що є метою заяви про забезпечення доказів.

Законодавець визначив способи забезпечення доказів (ч.2 ст.133 ЦПК), якими можуть бути:

  1. допит свідків;
  2. призначення експертизи;
  3. витребування та огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

Прикладом забезпечення доказів може бути допит свідка, який виїжджає за кордон, проведення експертизи об’єктів, що швидко псуються (неякісної продукції за позовами про захист прав споживачів) або підлягають знищенню. Перелік способів забезпечення доказів не є вичерпним. У разі обґрунтованої вимоги суд може застосувати інші способи забезпечення доказів.

Часто помилково суди застосовують забезпечення доказів. Судді необґрунтовано задовольняють заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування без існування будь-яких обставин, що загрожували б їх утраті. При цьому,ні в заяві про забезпечення доказів, ні в ухвалі суду жодним чином не аргументується, які обставини свідчать про те, що в майбутньому доказ може бути втрачено або подання його стане ускладненим.

Відповідно до ч.2 ст.134 ЦПК до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає передбаченим вимогам щодо її змісту, застосовуються наслідки, встановлені ст.121 ЦПК. Якщо особа, подаючи заяву про забезпечення доказів, не наводить обставин, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може виявитися неможливим або ускладненим, судді мали б залишати її без руху та надавати заявникові строк для усунення недоліків, а в разі їх неусунення — у встановлений строк повертати заяву.

З яких підстав застосовується витребування доказів?

Згідно зі ч.1 ст.137 ЦПК: «У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази».

Статья в тему:  Кто ведет запись в суде

Мета цього процесуального механізму — допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно. Це підтверджується обов’язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто (ч.1 ст.137 ЦПК).

Слід зауважити, що відповідна норма викладена законодавцем некоректно. Словосполучення «доручення відомостей» дає підстави для тлумачення таким чином, що до клопотання про витребування доказів обов’язково мають бути долучені письмові докази того, що особа не може особисто отримати доказ, адже «долучають» до справи письмові докази. У свою чергу слово «відомості» означає певні факти, дані про кого-, що-небудь. У ЦПК ця мовна одиниця вживається в словосполученнях «містити відомості» (ч.9 ст.119 ЦПК), «зазначаються відомості» (ч.2 ст.198 ЦПК). А тому в заяві про витребування доказів особа може просто зазначити відомості про те, чому вона не може отримати доказ самостійно, а у випадку необхідності — надавати письмове підтвердження. У багатьох випадках просто недоречно отримувати від підприємств, установ чи організацій відмову в наданні доказу, якщо через вимоги закону та чи інша інформація є конфіденційною і може бути надана лише на підставі ухвали (запиту) суду.

Наприклад, відповідно до ст. 27 ЦПК України сторони по справі мають право знайомитися з матеріалами справи. Однак, у випадку необхідності отримання деяких матеріалів справи не стороною по справі, суди відмовляють такому надані, посилаючись на задану статтю ЦПК України. Тобто, в цьому прикладі існують складнощі в отриманні доказів, тобто ці докази не будуть втрачені чи знищенні у майбутньому, а отже їх потрібно витребувати.

Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно. Ці процесуальні дії відрізняються метою їх вчинення, а також порядком виконання.

Заява про витребування доказів як спосіб їх забезпечення може подаватися до подання позовної заяви, під час попереднього судового засідання, а якщо останнє не проводилося — до початку розгляду справи по суті. А ось клопотання про витребування доказів на підставі ст.137 ЦПК неможливо заявити до подання позовної заяви.

Заява про забезпечення доказів, незалежно від обраного стороною способу забезпечення, розглядається судом протягом 5 днів з дня її надходження до суду за правилами ст.135 ЦПК. Про розгляд заяви повідомляються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, присутність котрих не є обов’язковою. Така процедура розгляду сприяє оперативності вирішення питання про забезпечення доказів, а отже, і досягненню мети, на яку спрямована процесуальна дія. Якщо в заяві про забезпечення доказів містяться недоліки (не зазначено відомостей, передбачених ст.134 ЦПК), то вона залишається без руху і надається строк для усунення недоліків, у разі їх неусунення у встановлений строк заява повертається заявникові.

Водночас, клопотання про витребування доказів на підставі ч.1 ст.137 ЦПК розглядається суддею за правилами ст.168 ЦПК. Коли заява про витребування доказів містить недоліки, суд відмовляє в її задоволенні, але це не позбавляє особу права подати відповідне клопотання повторно в наступному судовому засіданні.

Так само потрібно відрізняти допит свідків, призначення експертизи, огляд речових доказів як спосіб їх забезпечення та подання заяви про виклик свідків на підставі ст.136 ЦПК, призначення експертизи в порядку ст.143 ЦПК, огляд речових доказів за їх місцезнаходженням на підставі ст.140 ЦПК. Ці процесуальні дії спрямовані на досягнення різної мети. Їх ототожнення є хибним. Адже за такої позиції в осіб, які беруть участь у справі, звужується перелік процесуальних інструментів завдяки яким вони можуть доказати свою позицію у справі, що призводить до обмеження їхніх прав у процесі та перешкоджає досягненню завдань цивільного судочинства.

Статья в тему:  Какой суд выше краевого

Платити чи не плати судовий збір?

Згідно п. 8 ППВССУ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.

З цього можна дійти висновку, що за подання клопотання про витребування доказів, а також заяви про виклик свідка, призначення експертизи, огляд речових доказів за їх місцем знаходження, якщо ці процесуальні дії не здійснюються як захід забезпечення доказів, судовий збір не повинен сплачуватися.

Висновки

Сплата судового збору саме за подання заяви про забезпечення доказів є доцільною та виступає певним запобіжним чинником для того, щоб не допустити зловживання сторонами наданими їм процесуальними правами, які можуть завдати шкоди іншим особам чи обмежити їхні права. Саме з такої позиції виходив законодавець, передбачаючи стягнення судового збору за ці процесуальні дії. З огляду на це, судам з метою дотримання та не порушення принципів доказування в цивільному процесі, треба розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів та витребування доказів як спосіб сприяння суду сторонам.

Микола Хахула
старший партнер, адвокатське об’єднання «Лєтрадо»

Забезпечити чи витребувати докази, платити чи не платити судовий збір?!

Поняття механізмів витребування доказів як способу забезпечення доказів та витребування доказів як сприяння суду сторонам, в поданні відповідного доказу!

Отримання позитивного судового рішення у цивільному судочинстві прямо залежить від обсягу наданих належних та допустимих доказів. Водночас, Цивільним процесуальним кодексом України (надалі ЦПК) передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів, котрі можуть бути втрачені або подання яких у майбутньому може бути ускладнене та витребування доказів як сприяння суду сторонам, в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно. Проте, до сьогоднішнього дня як судді так і сторони часто не розмежовують ці поняття або й взагалі їх ототожнюють.

В чому ж все таки різниця?

В статтях 10, 60 ЦПК закріплено, що основою цивільного процесу є принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених Цивільним процесуальним кодексом.

Тобто, законодавець передбачив механізм доказування сторонами своїх вимог або заперечень за допомогою певних процесуальних дій сторони. Так, особи, які беруть участь у справі, можуть:

  • долучити докази до позовної заяви, заперечення;
  • подати відповідні докази в судовому засіданні;
  • подати заяву про забезпечення судом доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляду доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. При цьому, у необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів;
  • заявити клопотання про витребування доказів, виклик свідка, огляд доказів за їх місцезнаходженням, призначення експертизи.

До набрання чинності Законом України «Про судовий збір» питання обрання процесуальної дії сторони як забезпечення доказів чи як витребування доказів майже не викликало обговорення в юридичному суспільстві. Суди не заглиблювалися у суть правових підстав заявлених клопотань чи заяв та у випадку необхідності доказування тої чи іншої обставини – задовольняли їх. З прийняттям згаданого закону ситуація майже не змінилася. Однак, у цивільному процесі деякі судді почали вимагати сплати збору за подання клопотання про витребування доказів, призначення експертизи. Таку позицію вони обґрунтовують тим, що витребування доказів (ст.137 ЦПК) чи призначення експертизи (ст.143 ЦПК) є способами забезпечення доказів судом (стст.133—135 ЦПК), а відповідно до п. п. 4п. 1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 0,2 та 0,5 мінімальної заробітної плати фізичною та юридичним особами відповідно.

Статья в тему:  Как подтвердить доходы в суде

Враховуючи це, в юридичному суспільстві значно пожвавішало обговорення питань, пов’язаних з поданням до суду доказів.

Особливо актуальним є визначення співвідношення таких процесуальних механізмів, як забезпечення доказів способом їх витребування (ст. ст.133—135 ЦПК) та витребування доказів у порядку ст.137 ЦПК, а також інших способів подання доказів суду. Для цього проаналізуємо законодавчі норми, що регулюють ці процесуальні дії.

В першу чергу, звертаємо увагу, що законодавець в ЦПК відмежував ці поняття та закріпив різними статтями. Проте, щоб розібратися в правовій природі цих понять необхідно звернутися до тлумачення останніх:

«Забезпечувати» — відповідно до Великого тлумачного словнику української мови – це створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, захищати, охороняти кого-, що-небудь від небезпеки.

«Витребувати» – одержувати щось на вимогу, запропонувати комусь з’явитися, викликати листом.

Отже, механізм витребування доказів – це спосіб допомогти стороні в отриманні тих чи інших доказів, які вона не може отримати самостійно, в той час як забезпечення – це певні процесуальні дії які мають вираження у допиті свідків, призначення експертизи тощо.

За яких підстав застосовується забезпечення доказів?

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК «особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів». Статтею ч.1 ст.134 ЦПК передбачено вимоги до змісту заяви про забезпечення доказів. Зокрема, в ній слід зазначити:

  1. докази, які необхідно забезпечити;
  2. обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами;
  3. обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим, а також справа, для якої потрібні ці докази або з якою метою потрібно їх забезпечити.

Отже, метою такого процесуального механізму, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому,такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.

Певну плутанину в розуміння суті заяви про забезпечення доказів уносить формулювання статті ч.1 ст.133 ЦПК, згідно якої:«Особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів…». Проте, аналізуючи у системному зв’язку положення ч.1 ст.133 та ч.1 ст.134 ЦПК дає можливість чітко визначити, що є метою заяви про забезпечення доказів.

Законодавець визначив способи забезпечення доказів (ч.2 ст.133 ЦПК), якими можуть бути:

  1. допит свідків;
  2. призначення експертизи;
  3. витребування та огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням.

Прикладом забезпечення доказів може бути допит свідка, який виїжджає за кордон, проведення експертизи об’єктів, що швидко псуються (неякісної продукції за позовами про захист прав споживачів) або підлягають знищенню. Перелік способів забезпечення доказів не є вичерпним. У разі обґрунтованої вимоги суд може застосувати інші способи забезпечення доказів.

Часто помилково суди застосовують забезпечення доказів. Судді необґрунтовано задовольняють заяви про забезпечення доказів шляхом їх витребування без існування будь-яких обставин, що загрожували б їх утраті. При цьому,ні в заяві про забезпечення доказів, ні в ухвалі суду жодним чином не аргументується, які обставини свідчать про те, що в майбутньому доказ може бути втрачено або подання його стане ускладненим.

Відповідно до ч.2 ст.134 ЦПК до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає передбаченим вимогам щодо її змісту, застосовуються наслідки, встановлені ст.121 ЦПК. Якщо особа, подаючи заяву про забезпечення доказів, не наводить обставин, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може виявитися неможливим або ускладненим, судді мали б залишати її без руху та надавати заявникові строк для усунення недоліків, а в разі їх неусунення — у встановлений строк повертати заяву.

Статья в тему:  Можно ли не ходить на суд потерпевшему

З яких підстав застосовується витребування доказів?

Згідно зі ч.1 ст.137 ЦПК: «У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов’язаний витребувати такі докази».

Мета цього процесуального механізму — допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно. Це підтверджується обов’язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто (ч.1 ст.137 ЦПК).

Слід зауважити, що відповідна норма викладена законодавцем некоректно. Словосполучення «доручення відомостей» дає підстави для тлумачення таким чином, що до клопотання про витребування доказів обов’язково мають бути долучені письмові докази того, що особа не може особисто отримати доказ, адже «долучають» до справи письмові докази. У свою чергу слово «відомості» означає певні факти, дані про кого-, що-небудь. У ЦПК ця мовна одиниця вживається в словосполученнях «містити відомості» (ч.9 ст.119 ЦПК), «зазначаються відомості» (ч.2 ст.198 ЦПК). А тому в заяві про витребування доказів особа може просто зазначити відомості про те, чому вона не може отримати доказ самостійно, а у випадку необхідності — надавати письмове підтвердження. У багатьох випадках просто недоречно отримувати від підприємств, установ чи організацій відмову в наданні доказу, якщо через вимоги закону та чи інша інформація є конфіденційною і може бути надана лише на підставі ухвали (запиту) суду.

Наприклад, відповідно до ст. 27 ЦПК України сторони по справі мають право знайомитися з матеріалами справи. Однак, у випадку необхідності отримання деяких матеріалів справи не стороною по справі, суди відмовляють такому надані, посилаючись на задану статтю ЦПК України. Тобто, в цьому прикладі існують складнощі в отриманні доказів, тобто ці докази не будуть втрачені чи знищенні у майбутньому, а отже їх потрібно витребувати.

Отже, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно. Ці процесуальні дії відрізняються метою їх вчинення, а також порядком виконання.

Заява про витребування доказів як спосіб їх забезпечення може подаватися до подання позовної заяви, під час попереднього судового засідання, а якщо останнє не проводилося — до початку розгляду справи по суті. А ось клопотання про витребування доказів на підставі ст.137 ЦПК неможливо заявити до подання позовної заяви.

Заява про забезпечення доказів, незалежно від обраного стороною способу забезпечення, розглядається судом протягом 5 днів з дня її надходження до суду за правилами ст.135 ЦПК. Про розгляд заяви повідомляються сторони та інші особи, які беруть участь у справі, присутність котрих не є обов’язковою. Така процедура розгляду сприяє оперативності вирішення питання про забезпечення доказів, а отже, і досягненню мети, на яку спрямована процесуальна дія. Якщо в заяві про забезпечення доказів містяться недоліки (не зазначено відомостей, передбачених ст.134 ЦПК), то вона залишається без руху і надається строк для усунення недоліків, у разі їх неусунення у встановлений строк заява повертається заявникові.

Водночас, клопотання про витребування доказів на підставі ч.1 ст.137 ЦПК розглядається суддею за правилами ст.168 ЦПК. Коли заява про витребування доказів містить недоліки, суд відмовляє в її задоволенні, але це не позбавляє особу права подати відповідне клопотання повторно в наступному судовому засіданні.

Так само потрібно відрізняти допит свідків, призначення експертизи, огляд речових доказів як спосіб їх забезпечення та подання заяви про виклик свідків на підставі ст.136 ЦПК, призначення експертизи в порядку ст.143 ЦПК, огляд речових доказів за їх місцезнаходженням на підставі ст.140 ЦПК. Ці процесуальні дії спрямовані на досягнення різної мети. Їх ототожнення є хибним. Адже за такої позиції в осіб, які беруть участь у справі, звужується перелік процесуальних інструментів завдяки яким вони можуть доказати свою позицію у справі, що призводить до обмеження їхніх прав у процесі та перешкоджає досягненню завдань цивільного судочинства.

Статья в тему:  Суд присяжных главное дело куда уходит детство часть 2

Платити чи не плати судовий збір?

Згідно п. 8 ППВССУ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» сплата судового збору у випадку, передбаченому підпунктом 13 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання до суду заяви про забезпечення доказів здійснюється лише за умови, що така заява розглядається у процесуальному порядку, визначеному статтею 135 ЦПК, а не за подання клопотань про витребування доказів (виклик до суду свідків, призначення експертизи, витребування письмових чи речових доказів тощо), які розглядаються відповідно до статті 130 ЦПК у попередньому судовому засіданні чи статті 168 ЦПК у судовому засіданні.

З цього можна дійти висновку, що за подання клопотання про витребування доказів, а також заяви про виклик свідка, призначення експертизи, огляд речових доказів за їх місцем знаходження, якщо ці процесуальні дії не здійснюються як захід забезпечення доказів, судовий збір не повинен сплачуватися.

Висновки

Сплата судового збору саме за подання заяви про забезпечення доказів є доцільною та виступає певним запобіжним чинником для того, щоб не допустити зловживання сторонами наданими їм процесуальними правами, які можуть завдати шкоди іншим особам чи обмежити їхні права. Саме з такої позиції виходив законодавець, передбачаючи стягнення судового збору за ці процесуальні дії. З огляду на це, судам з метою дотримання та не порушення принципів доказування в цивільному процесі, треба розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів та витребування доказів як спосіб сприяння суду сторонам.

Поняття та види доказів у цивільному процесі. Витребування доказів у цивільному процесі

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Загальна інформація
  • 3 Засоби встановлення фактичних данних (доказів)
  • 4 Зміст доказів
  • 5 Витребування доказів у цивільному процесі
  • 6 Судова практика
  • 7 Див. також

Нормативна база

  • Цивільний процесуальний кодекс України
  • Цивільний кодекс України
  • Закон України «Про електронні довірчі послуги»
  • Закон України «Про інформацію»
  • Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»

Загальна інформація

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Докази в цивільному процесі повинні відповідати таким вимогам:

  • належність (містити інформацію щодо предмета доказування, де предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення) (cтаття 77 ЦПК України);
  • допустимість (суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом) (cтаття 78 ЦПК України);
  • достовірність (достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи) (cтаття 79 ЦПК України);
  • достатність (достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання) (cтаття 79 ЦПК України).

Докази в цивільному процесі характеризуються єдністю таких елементів:

  • змісту доказів;
  • процесуальної форми доказів;
  • процесуального порядку одержання, дослідження і оцінки змісту;
  • процесуальної форми доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У справах про дискримінацію позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.

Статья в тему:  Можно ли просить суд определить надлежащего ответчика

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України.

Зверніть увагу. Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Засоби встановлення фактичних данних (доказів)

Письмові докази — документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених кваліфікованим електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього або іншої особи, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором (стаття 95 ЦПК України).

Речові докази — предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (стаття 97 ЦПК України).

Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються в матеріалах справи або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Речові докази, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються за їх місцезнаходженням за ухвалою суду; вони повинні бути докладно описані та опечатані, а в разі необхідності — сфотографовані. Суд вживає заходів для забезпечення зберігання речових доказів у незмінному стані (стаття 98 ЦПК УКраїни).

Статья в тему:  Каковы основные цели создания и функционирования конституционного суда рф

Речові докази після огляду та дослідження їх судом повертаються особам, від яких вони були одержані, якщо такі особи заявили про це клопотання і якщо його задоволення можливе без шкоди для розгляду справи. Речові докази, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, передаються відповідним підприємствам, установам або організаціям. За клопотанням державних експертних установ такі речові докази можуть бути передані їм для використання в експертній та науковій роботі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Речові докази повертаються особам, від яких вони були одержані, або передаються особам, за якими суд визнав право на ці речі, після набрання рішенням суду законної сили (стаття 99 ЦПК УКраїни).

Електронні докази — інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (стаття 100 ЦПК України).

Висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку (стаття 102 ЦПК України).

Показання свідка — це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (стаття 90 ЦПК України).

Зміст доказів

Зміст доказів — це будь-які фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, у справі за позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, змістом наданого позивачем доказу,встановленого на підставі показань свідка, є фактичні дані про перебування продавця у стані, коли він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Процесуальною формою доказів є визначені цивільним процесуальним законом засоби доказування, в яких закріплюються фактичні дані, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ЦПК України процесуальною формою доказів, тобто засобами доказування, є пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи,висновки експертів. Так, за позовом про відновлення порушених авторських прав на твір образотворчого мистецтва позивач обґрунтовував свої вимоги фактичними даними про те, що видавництво всупереч умовам авторського договору самочинно внесло зміни у твір. Процесуальною формою цих доказів став письмовий документ — оригінал авторського договору.

Процесуальний порядок одержання, дослідження і оцінки змісту і процесуальної форми доказів — це встановлена цивільним процесуальним законом послідовність отримання, дослідження й оцінки змісту доказів та засобів доказування.

Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування:

  1. обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
  2. обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення);
  3. інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А взагалі – обставини, які повинні бути встановлені як підстави для вирішення спору між сторонами – всі які відбулися, а також наявні юридичні факти та обставини, що мають значення для справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі.

Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов’язок із доказування, оскільки стаття 12 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статья в тему:  Какие государственные символы рб используются в судах

Витребування доказів у цивільному процесі

Статтею 84 ЦПК України визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України.

При поданні до суду даного клопотання необхідно пам’ятати: позивач подає таке клопотання обов’язково разом з позовною заявою (ч. 1 ст. 84, ч. 2 ст. 83 ЦПК України), а відповідач – разом з відзивом на позовну заяву, у строк встановлений судом для подання відзиву (ч. 1 ст. 84, ч. 3 ст. 83 ЦПК України).

Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

  • який доказ витребовується;
  • обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
  • підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
  • вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 ЦПК України.

Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, — також залишити позовну заяву без розгляду.

Клопотання про витребування доказів в цивільному процесі

Позивач подає клопотання про витребування доказів обов’язково разом з позовною заявою (ч. 2 ст. 84, ч. 2 ст. 83 ЦПК України), а відповідач – разом з відзивом на позовну заяву, у строк встановленний судом для подання відзиву. В іншому випадку суд залишить клопотання без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

До ________ районного суду міста _____

Адреса:

Позивач / Відповідач:

особи від імені якої

Прізвище, ім’я, по батькові

ел. адреса (за наявності)__________

Справа № _____________________

Суддя _____________________

Клопотання

про витребування доказів

У провадженні ____________ суду (найменування суду) знаходиться справа № _____________ за позовною заявою ___________ (ПІБ позивача) до _____________ (ім’я / найменування відповідача) про ________ (предмет спору).

Частинами 2, 3 ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У відповідності до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Статья в тему:  Как найти приговор суда рк

У клопотанні повинно бути зазначено:

  1. який доказ витребовується;
  2. обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
  3. підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
  4. вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

(Виклад обставин, через які сторона не може отримати докази самостійно. Необхідно зазначити: доказ який витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ: підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання доказу)

З огляду на зазначене, я позбавлений можливості долучити відповідний доказ до позовної заяви (або відзиву), при цьому, мною було вчинено всі необхідні дії для його отримання.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 83, 84 ЦПК України,

ПРОШУ СУД:

  1. Витребувати у _______________ (ПІБ / найменування особи, у якої зберігається необхідний доказ) _________________ (назва доказу, який витребовується)

Додатки: необхідно додати документи, які підтверджують, що учасник справи вчинив всі необхідні дії для отримання витребовуваного доказу.

Стаття 38. Витребування доказів

Стаття 37. Речові докази

Стаття 36. Письмові докази

Письмові й речові докази, особливості їх представлення сторонами та витребування судом

Стаття 35. Підстави звільнення від доказування

Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Стаття 33. Обов’язок доказування і подання доказів

Особливості доказування в господарському процесі

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1-43-10 цього Кодексу.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Источники:

http://letrado.ua/uk/publikatsiyi/sudovyy-zbir/

http://protocol.ua/ua/zabezpechiti_chi_vitrebuvati_dokazi_platiti_chi_ne_platiti_sudoviy_zbir/

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F_%D1%82%D0%B0_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96._%D0%92%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%86%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%96

http://ua.prostopravo.com.ua/spravochniki/documents/id/182

http://studopedia.su/19_118011_stattya—vitrebuvannya-dokaziv.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector