Як відшкодувати судові витрати

Склад і порядок відшкодування судових витрат

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України.-1996. №30.- Ст. 41.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К, 2002 р.

3. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участьу кримінальному судочинстві” від 23 грудня 1993 р.

4. Закон України “Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій” від 6 травня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №24-Ст.121-131.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р.№2 (із змінами від ЗО грудня 1997р., 27лютого 1981 р., 4 червня 1993 р. ) “ Про судову практику в кримінальних справах ,які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів “Бюл. законодавства і юрид. практики України. — К, 1995.- №1,6. -С. 208-212.

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1978р. №8 (із мінами від 29 червня 1984р. та 4 червня 1993р.) “Про деякі питання ,що виникли в практиці застосування судами України кримінально процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів “// .постанова Пленуму Верховного Суду України.-ч.2-К, 1995. — С. 252-256.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”.

8. Михеєнко М.М. ”Громадське обвинувачення і громад-ський захист у радянському кримінальному судочинстві.”- К., 1963р.

9. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К., 1999.

10. М.І. Гошовський, О.П. Кучинська – “Потерпілий у кри-мінальному процесі України “- К. — Юрінком Інтер — 1998.

11. О.М. Джуджа, Є.М. Моісеєв — Проблеми потерпілого від злочину. — К.1994.

12. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966р. \ Там само. — С. 36-62.

13. Алексеев Н.С., Даев В.Г., Кокорев Л.Д. Очерк развития науки уголовного процесса. – Воронеж, 1989.

14. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М., 1968.

15. Тертышник В.М. Уголовный процесс. — Харьков, 1999.

16. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. — К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.

оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821.

1. Цей Порядок визначає механізм оплати праці адвокатів з надання правової допомоги в кримінальних справах громадянам, звільненим особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором чи судом від оплати правової допомоги у зв’язку з їхньою малозабезпеченістю, а також у разі, коли адвокат за їх призначенням брав участь у процесі дізнання, попереднього слідства чи в судових засіданнях.

Підставою для оплати праці адвокатів з надання правової допомоги громадянам в кримінальних справах у таких випадках є постанова особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, ухвала суду чи постанова судді та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі (додаток 1).

2. Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об’єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у трьох примірниках згідно з додатком 2.

Один примірник довідки-розрахунку керівник адвокатського об’єднання (адвокат) надсилає особі, яка провадила дізнання, слідчому, прокурору чи суду для приєднання до кримінальної справи, другий використовується для проведення оплати, третій зберігається у справах адвокатського об’єднання (адвоката).

3. Оплата праці адвокатів здійснюється згідно з цим Порядком за рахунок державного бюджету в розмірі 15 гривень за повний робочий день.

Якщо адвокат був зайнятий у справі неповний робочий день, то оплата його праці провадиться пропорційно до затраченого часу виходячи з цього розміру оплати.

4. У разі коли адвокат надавав правову допомогу підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному у процесі дізнання, попереднього слідства або в судових засіданнях за призначенням, то при визнанні громадянина винним у вчиненні злочину і за відсутності підстав для звільнення його від оплати за правову допомогу відшкодування витрат покладається на засудженого.

5. Контроль за виконанням вироку суду в частині стягнення з винної особи витрат на оплату праці адвоката здійснюється в установленому законодавством порядку.

6. Кошти за надання правової допомоги перераховуються адвокатському об’єднанню (адвокату) Головним управлінням юстиції Мін’юсту в Автономній Республіці Крим,

обласним, Київським та Севастопольським міським управлінням юстиції протягом 10 днів після одержання від них документів, передбачених у цьому Порядку.

обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне

лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб

коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. № 545.

1. Згідно із статтею 459/1 Цивільного кодексу УРСР кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

У разі заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого неповнолітніми, зазначеними у статтях 446, 447 цього Кодексу, витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.

2. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров’я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

3. Відповідно до статті 93-1 Кримінально-процесуального кодексу України визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується з винної особи судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я, органу Мінфіну або прокуратури.

Якщо позов не було подано, суд при постановленні вироку має право з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування зазначених витрат.

У разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, а також статтями 7,7/2, 8,9 і 10 Кримінально-процесуального кодексу України.

4. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров’я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування),або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров’я.

5. Витрачення зазначених надходжень провадиться у загальному порядку на заходи, передбачені бюджетом (відомством).

Як відшкодувати судові витрати

Відео: 042 Судові витрати. Їх розмір. послуги представника

Інструкція

• Як розрахувати моральну шкоду

Відео: собівартість продукціїВ умовах жорсткої конкуренції, яка складається на сучасному ринку, компаніям стає все складніше встановлювати високі ціни на свою продукцію. Таким чином, виникає необхідність жорсткого контролю собівартості…

Додаткові витрати при купівлі або продажу нерухомості можуть значно збільшити загальні витрати, незалежно від того, продаєте ви або купуєте нерухомість. Якщо ви закриваєте угоду по нерухомості, слід вміти точно оцінити свої витрати. Можна оцінити…

Складання реалістичного бюджету є ефективним способом підтримки бізнесу прибутковим. При цьому важливо розуміти різницю між особистим бюджетом і бюджетом бізнесу, а також знати, як спланувати бюджет, який буде тримати фінанси бізнесу під контролем і…

Відео: Як защіться від банку в судіВиграти суд у банку — справа складна, але можливе. Звичайно, вам все одно доведеться повертати суму, взяту по кредиту, але, по крайней мере, ви будете звільнені від виплати численних комісій і штрафів, неправомірно…

Відео: Облік послуг банку. Урок 2. Відображення в 1С: Бухгалтерія (з теми №3 Повного курсу 1С: Бухгалтерія 8)Всі діючі підприємства користуються послугами банку, незалежно від системи оподаткування або виду діяльності. У зв`язку з цим бухгалтеру…

Відео: Методи калькуляції собівартості. частина 3Калькуляція витрат являє собою метод визначення витрат на виробництво одиниці продукції, що випускається. На основі цієї інформації встановлюються ціни на вироблені товари і формується асортиментна…

Відео: Аналіз «витрати-ефект» — Фуад АлескеровДля досягнення фінансових результатів керівники підприємств здійснюють деякі витрати. Це можуть бути витрати на покупку сировини, на оплату заробітної плати співробітникам організації і т.д.…

Закінчилися гроші на рахунку телефону і немає можливості поповнити баланс? Абоненти МТС можуть взяти «Обіцяний платіж» або підключити кредит «На повній довірі» і говорити в борг. У даній статті розглянуті ці послуги, а саме:…

Відео: Суспільствознавство. Економіка: Постійні і змінні витрати. Центр онлайн-навчання «Фоксфорд»Будь-яка діяльність підприємства, організації, установи на увазі мінімальні вкладення при максимальній віддачі. Прагнучи до першого,…

Відео: розмова зі старшим по гарантіїУ службове відрядження може бути направлений як основний працівник, так і працівник за сумісництвом. І в тому і в іншому випадку роботодавець зобов`язаний забезпечити ряд гарантій відрядженим. Так, роботодавець…

Зміст: Стягнення боргів в суді, правила подачі позовуПред`явлення і розгляд позову про стягнення боргуПред`явлення виконавчого документаПред`явлення заяви про стягнення в Службу судових приставів Стягнення боргів в суді, правила подачі…

Практика ЄСПЛ. Український аспект

Відмова відшкодувати судові витрати обмежує доступ до суду

Усі витрати — порівну

У 2012 році Нисвета Зустович втратила працездатність, а тому звернулася до регіонального відділення хорватського пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії у зв’язку з інвалідністю, але дістала відмову. Жінка відразу подала скаргу до вищої інстанції, але там її розцінили як необґрунтовану.

Н.Зустович звернулася до Адміністративного суду м.Рієки, просила скасувати рішення ПФ. Захищати та представляти інтереси жінки в суді взявся її син-адвокат.

Суддя вирішив провести незалежну експертизу, щоб з’ясувати, чи дійсно позивачка втратила працездатність. Оплата послуг експерта лягла на плечі жінки. У висновку йшлося, що на момент подачі першої заяви до ПФ позивачка дійсно мала проблеми зі здоров’ям, але за 2 роки, поки йшли спори, Н.Зустович утратила працездатність назавжди та безповоротно.

Адмінсуд зобов’язав фонд ухвалити рішення про призначення жінці пенсії у зв’язку з утратою працездатності та інвалідністю. Таким чином, Н.Зустович виграла спір.

Утім, поки вона судилася, були внесені зміни до закону «Про адміністративні спори». Було скасовано правило про покладення всіх судових витрат, з послугами адвоката включно, на сторону, яка програла. Тепер витрати мали ділилися порівну. Водночас почала діяти нова шкала оплати послуг адвоката.

Отже, навіть вийшовши переможницею зі спору з державним органом, жінка все одно мала заплатити чималу суму як судовий збір, за послуги адвоката та експертизу. Спроби оскаржити рішення в частині розподілу судових витрат не дали результатів.

Н.Зустович подала конституційну скаргу, в якій стверджувала, що її право на справедливий суд було порушено, бо ж у покладенні судових витрат на себе вона вбачала порушення принципу процесуальної рівності та змагальності сторін. Але Конституційний суд визнав скаргу неприйнятною на тій підставі, що рішення не стосувалося суті справи й не підлягало перегляду.

На цьому ходіння Н.Зустович по хорватських судах не закінчилося. Вона подавала нові й нові позови, вимагала збільшення пенсії. Тим часом норму про розподіл судових витрат було визнано неконституційною.

Обійшовши всі національні суди, пенсіонерка вирішила штурмувати Європейський суд з прав людини.

Син матері не захисник?

У Страсбурзі заявниця стверджувала, що без допомоги кваліфікованого юриста почати судовий спір та ефективно представити свої інтереси вона не могла. Тож звернулась за допомогою до адвоката. На момент подачі позову вона була безробітною та мала проблеми зі здоров’ям, а тому й коштів на оплату послуг захисника не мала. Проте вона знала, що відповідно до норм чинного законодавства в разі її перемоги в суді могла розраховувати на покладення тягаря судових витрат на відповідача. Але адмінсуд відхилив її позов.

Заявниця наполягала, що до її справи мала застосуватися та норма про розподіл судових витрат, що діяла на момент подачі позову. Тож заявниця вважала, що відмова стягнути з відповідача витрати за послуги захисника та експертні висновки, які зіграли важливу роль в її справі, свідчать про порушення права на справедливий суд. Адже їй відмовили в доступі до суду та поставили в невигідне становище.

До того ж КС згодом визнав цю поправку такою, що суперечить конституції Хорватії. Щодо сумнівів уряду, що вона дійсно сплатила своєму сину за послуги, то вона надала рахунок-фактуру про відповідні витрати. Заявниця наполягала, що відносно неї порушили ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Урядовці ж стверджували, що визнання змін до закону «Про адміністративні спори» неконституційними не може бути підставою для скарги про порушення ст.6 конвенції. Також вони стверджували, що національний суд застосував ці норми, бо інших на той час не було. До того ж урядовці переконували, що вона була звільнена від судових витрат у розмірі 25% від всієї суми.

Правила постфактум не змінюють

У практиці ЄСПЛ уже були справи, в яких судді робили висновки, що покладення фінансових витрат може бути рівносильним втручанню у право на доступ до суду та справедливий суд. До того ж у Євросуді ще раз наголосили, що відмова відшкодувати судові витрати стороні ex post facto може свідчити про обмеження доступ до суду або втручання в право власності. Особливо, коли йдеться про позов проти держави, чиї уповноважені органи допустили порушення прав людини та спричинили матеріальні чи моральні втрати.

Суд відзначив, що ця справа стосувалася спору з ПФ щодо пенсії у зв’язку з інвалідністю. Тобто спір стосувався спору проти держави. Хоча національні суди й визнали за заявницею право на пенсію, втім відмовили у відшкодуванні судових витрат. Окрім того, КС Хорватії визнав, що норма, яка регулювала питання розподілу судових витрат, була неконституційною та такою, що обмежує право доступу до суду. Таким чином, у Страсбурзі погодилися, що внесені до закону «Про адміністративні спори» зміни не переслідували жодної легітимної мети.

Стосовно сумнівів урядовців, що жінка дійсно платила своєму сину за надані послуги, ЄСПЛ відзначив: адміністративний суд не ставив під сумнів цей факт. А от щодо аргументів хорватських судів та представників країни, що жінка могла скористатися безоплатною правовою допомогою ЄСПЛ констатував: це питання постало вже тоді, коли судовий спір було розпочато, а адвокат — залучений до процесу. Якби заявниця намагалася змінити захисника, то, імовірно, не встигла б установити з ним контакт, та й часу для цього не вистачило б.

Урахувавши свою прецеденту практику, Суд не побачив підстав ставити під сумнів висновок КС Хорватії. Цих аргументів для Страсбурга виявилося достатньо, щоб виявити порушення ст.6 конвенції. Тож у рішенні від 22.04.2021 у справі «Zustović v. Croatia» ЄСПЛ установив порушення конвенційних гарантій та постановив компенсувати заявниці €3500 за матеріальну шкоду, €3000 — за моральну та €2500 судових витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту

BizReview

Державою передбачена можливість кожної особи звернутися до суду за відновленням порушеного права. Такі дії можуть здійснюватися всіма без винятку особами. Навіть якщо в силу певних обставин таке звернення неможливо зробити самостійно, то передбачено порядок звернення законних представників. Тим не менш зацікавлена особа буде нести витрати. У першу чергу це стосується оподаткування, без якого неможливо розпочати державний процес відновлення істини. Дана стаття містить у собі інформацію, яка стосується основних питань та особливостей, пов’язаних з витратною частиною позовних процесів.

Принцип роботи суду

Для того, щоб судові органи могли повноцінно функціонувати, необхідно забезпечити певну матеріальну базу. Але так як основним принципом роботи кожного суду є незалежність і неупередженість, потрібно встановити і чітко зафіксувати шляхи фінансування такої діяльності. Для цього на сьогоднішній день передбачена система сплати спеціальних податків. Їх метою є формування підтримки матеріального плану кожній інстанції.

Існує певний перелік дій, який здійснюється органами правосуддя. Кожне з них має свою «ціну» – обов’язковий внесок. Гроші, що надійшли таким способом, наповнюють державний бюджет. Саме з нього виділяються кошти на утримання органів щодо відновлення прав людини. Цей порядок забезпечує рівність сторін перед судом, адже кожен учасник, незалежно від того, в якій частині країни він знаходиться, зобов’язується оплачувати дії суду в однаковому розмірі та на ідентичних підставах.

Також, крім основних витрат у вигляді таких платежів, існує ще досить великий ряд витрат, які є невід’ємною частиною розгляду у такому державному органі. Тому пропонуємо розібратися з тим, що собою являє система і яких збитків можна очікувати.

Судові витрати: визначення

В будь-якому процесі є дві сторони: позивач і відповідач. Перший безпосередньо відкриває справу шляхом надання спеціального заяви у відповідну інстанцію. Другий звинувачується позивачем в порушення норм права і прагне в судовому порядку довести свою невинність.

Обидві ці сторони використовують всі можливі способи для доказу своєї правоти. Як правило, такі дії в першу чергу вимагають певних витрат.

Поняття судових витрат являє собою сукупність абсолютно всіх грошових внесків, які були надані сторонами в ході розгляду по відновленню справедливості в органах суду. Тобто це певна грошова сума, яка характеризує ціну судової справи від подання позову і до винесення рішення всіма інстанціями, які зверталися позивач або відповідач.

Категорії витрат в процесі відновлення правосуддя

Поняття і види судових витрат – це два взаємопов’язаних положення. Якщо з першим ми розібралися, то необхідно приділити належну увагу і другого. Сучасна законодавча база передбачає дві категорії витрачених коштів:

• обов’язкові;
• факультативні.

Всі види судових витрат мають свою ціну. Вона залежить від галузі, до якої відносять такі витрати. Адже обов’язкові безпосередньо закріплені в законодавстві. Факультативні ж можуть змінюватись в залежності від послуг і осіб, які їх надають.

До першого виду відносять виключно ті платежі, які мають пряме зазначення нормативно-правових актів на необхідність сплати. Тобто якщо їх немає – немає і потреби в обов’язковому внеску. В першу чергу тут йдеться про державне мито, що вноситься на спеціальний рахунок ще до того, як надається позовну заяву у відповідний орган. Без квитанції про здійснення таких дій жоден працівник канцелярії не прийме заяву на розгляд.

Друга категорія включає ряд витрат, які можуть здійснюватися, але можуть і не виконуватись. Тобто в даній ситуації все залежить виключно від бажання боку самого судового процесу. До таких платежів можна віднести гонорар адвоката, який представляє інтереси відповідача або позивача у справі. Адже в законі немає прямої вказівки, що особа зобов’язана мати такого представника й оплачувати його діяльність (крім деяких кримінальних справ). Дане рішення виходить безпосередньо від самої сторони в залежності від потреб в такий професійної захист.

Поняття і види судових витрат – два найбільш ключових нюансу для розуміння. Адже знаючи про те, що являють собою такі витрати, виходячи з їх категорій можна приблизно визначити, в яку суму обійдеться судовий розгляд справи.

Витрати, які стосуються арбітражного процесу

Якщо говорити про класифікації видатків, то варто зауважити, що вони мають відмінності в залежності від процесу, в якому їх доводиться нести. Наприклад, арбітражна процедура передбачає два види, які прямо передбачені в законодавстві. Судові витрати в арбітражному процесі складаються:

• з державного мита;
• витрат судового характеру.

Кожна з цих різновидів має свої особливості, що дозволяє відокремлювати їх один від одного. Перші витрати зв’язані безпосередньо з самою діяльністю органу, уповноваженого відновлювати справедливість у справах такого характеру. Тобто до цієї категорії належать обов’язкові платежі, що забезпечують розгляд справи арбітражним судом. Наприклад, це сплата державного мита за відкриття справи. Квитанція про сплату надається разом з самим позовом при першому зверненні позивача в судові органи.

Друга категорія включає в себе другорядні витрати, які не стосуються діяльності самого суду. Ці грошові суми, призначені для оплати допоміжних чинників. До такого переліку можна віднести гонорари адвокатів, оплату проведення експертизи, витрати на виклик свідків.

Другою відмінністю стане розмір таких витрат. Сплата державного мита регулюється законодавством на федеральному рівні. Тобто по всій території Росії однакові справи будуть мати однакові витрати. Якщо ж говорити про витрати судового характеру, то тут єдиних розмірів не існує. Все залежить від самої справи та осіб, які беруть участь у розгляді.

Крім того, судові витрати в арбітражному процесі відрізняються в залежності від того, куди зараховуються кошти, сплачені сторонами. Так, мито – це оподаткування, а значить, вона безпосередньо йде в державний бюджет. Судові витрати спрямовуються самим особам, які надають послуги.

Витрати, які стосуються цивільного процесу

Якщо говорити про визначення, то воно нічим не відрізняється від загального, крім тих випадків, коли мова йде виключно про розгляд справ, що мають цивільний характер.

Судові витрати у цивільному процесі мають точно таку ж класифікацію, як і в попередньому варіанті: державне мито та витрати судового характеру. При цьому їх особливості залишаються тими ж.

Крім того, ЦК містить норми, які позначають цілі стягнення таких платежів. Перш за все, позначається, що такі витрати дисциплінують кожну сторону процесу і ведуть до сумлінного і своєчасного виконання всіх необхідних дій.

Також в даному нормативно–правовому акті зазначено, що таким способом сторони процесу зменшують витрати держави, які спрямовані на забезпечення діяльності судових органів. До того ж це підвищує зацікавленість кожного учасника в наданні доказових матеріалів, адже ніхто не має бажання втратити гроші. Виграш судового процесу дозволяє повернути всі судові витрати, понесені в ході розгляду за рахунок сторони, що програла.

Розподіл витратного матеріалу позивачем

Дуже важливо визначитися з тим, хто саме оплачує всі обов’язкові та факультативні витрати. Насамперед потрібно зазначити, що під час судового розгляду матеріальні втрати несуть обидві сторони справи.

У першу чергу це стосується позивача. Він зобов’язаний сплатити державне мито за прийняття та розгляд позову. Крім того, він несе і інші судові витрати. Цілком зрозуміло, що виключно сплатою державного мита в такій ситуації не обійтися. Як правило, найбільші витрати пов’язані з оплатою праці представника. Безкоштовною правовою допомогою можна скористатися, але, як показує практика, більшість осіб обирають послуги приватних адвокатів.

Такі фахівці мають досвід, що дозволяє більш детально заглибитись у справу і знайти слабкі сторони опонента. Але, як правило, робота професійних юристів коштує досить дорого, особливо якщо мова йде про передові захисників, які мають бездоганну історію своєї діяльності.

Крім того, досить часто трапляється так, що саме позивач є ініціатором проведення експертизи. Тому оплата послуг такого роду лягає на нього, а це, як правило, досить затратно. Крім того, якщо позивач не володіє російською мовою – потрібно скористатися роботою перекладача, яка теж передбачає певні витрати.

Розподіл витратного матеріалу відповідачем

Якщо говорити про відповідача, то витратна база у нього буде практично така ж. Головною відмінністю стане те, що дана сторона судового процесу буде звільнено від державного мита. Але якщо відповідач не подає зустрічний позов – то сплатити цей внесок йому все ж доведеться.

Найбільшу частину витратного матеріалу займають судові витрати на представника. Відповідач, як і позивач, має таке ж право на безкоштовну допомогу. Крім того, якщо ініціатива проведення експертизи виходить від сторони судового процесу, то саме вона і оплачує її. Це право стосується необхідності послуг спеціаліста.

Досить велику частину суми витратного матеріалу складають витрати на свідків. Кожна сторона має право подати клопотання про залучення осіб, які можуть поділитися інформацією. Показання свідків допоможуть органу правосуддя вирішити справу. Що стосується такого роду витрат, мова зовсім не йде про винагороду. В даному випадку сторона, яка запросила свідка, зобов’язана сплатити йому дорогу, проживання, харчування. Якщо ж такий свідок проживає в районі суду, де відбувається розгляд, то необхідність в оплаті проживання відпадає.

Види відшкодування витрат на судовий процес

Досить часто виникає логічне питання: “Чому невинна сторона розгляду має нести втрати у зв’язку з розглядом справи в судових органах?” В даній ситуації законодавством передбачена спеціальна процедура, яка регулює відносини у такій сфері. Так, кожна особа, яка бере участь у процесі, має право на відшкодування йому судових витрат, якщо це передбачено в законодавстві.

Умовно відшкодування збитків можна поділити на кілька видів залежно від суб’єктів, які мають право отримати назад кошти, витрачені на судовий розгляд. До них відносять:

• компенсацію позивачеві;
• повернення витрат відповідачеві;
• відшкодування судових витрат третій особі.

Стягнення витрат на користь позивача або відповідача

Розподіл судових витрат між цими категоріями осіб найбільш часто зустрічається в юридичній практиці. Це пов’язано з тим, що в кінці або під час судового процесу одна із сторін заявляє свої вимоги іншій особі з приводу необхідності повернення матеріальних витрат.

За загальним правилом, яке закріплено в законодавстві, фізична особа або організація мають право повернути собі всі витрачені кошти в разі виграшу судової справи. Тобто той, хто виявився переможцем у судовому розгляді, має можливість вимагати повернення витрат від особи, яку було визнано переможеним за рішенням суду.

Але тут є кілька нюансів. Насамперед, стягнути судові витрати у повному розмірі можна тільки в тому випадку, якщо справу було виграно за всіма пунктами, заявлених у позовній документі. У разі якщо судовий орган виніс постанову про часткову перемогу боку, оплата витрат буде відбуватися за іншою схемою. Так, кожна особа буде зобов’язана сплатити певну частину. Її розмір залежить від того, наскільки було задоволено позовну заяву. Наприклад, якщо із 22 000 рублів, заявлених спочатку, судом було визнано до оплати тільки 11 000 рублів, тоді і позивач, і відповідач заплатять порівну.

Крім того, відмова від продовження ведення розгляду позивачем стає автоматичним підставою для визнання його таким, що програв. У такому разі відповідач має повне право на задоволення своїх вимог з приводу відшкодування витрат, понесених у судовому розгляді.

Стягнення витрат на користь третьої особи

Крім головних учасників процесу – позивача і відповідача, є ще й інші особи, які несуть такі витрати. Судові справи вимагають у деяких випадках присутності свідка, експерта, перекладача, спеціаліста і т. д. Дана категорія теж має право вимагати відшкодування збитків. Умовно їх можна поділити на дві групи:

• треті особи, які мають самостійні вимоги;
• треті особи, які не мають самостійних вимог.

Для першої групи передбачена можливість повернення грошових коштів незалежно від того, хто саме виграв судовий процес. Такі особи пред’являють свої вимоги як до позивача, так і відповідача. В залежності від того, хто з них яку частину витрат повинен нести, і буде визначатися особа, яка відшкодує витрати сторін, вимоги мають самостійного характеру.

До другої групи відносять категорію осіб, які можуть претендувати на винагороду лише в тому випадку, коли сторона, з якої вони мали справу, при розгляді виграла процес. При цьому відновлення витрачених коштів може відбуватися виключно на основі наданого суду спеціальної заяви. Воно подається вже після того, як рішення судового органу вступить в законну силу.

Способи повернення витрат

Як говорилося вище, сторони мають право повернути свої витрати. Судові розгляди мають свою практику щодо вирішення таких питань. Насамперед, особа має можливість звернутися за поверненням витрачених коштів, як під час розгляду судовим органом справи по суті, так і після його завершення.

Для початку визначимося, що є підставою для надання можливості повернути свої гроші. В даному випадку це заява, яка подається безпосередньо самого судді. До того ж воно обов’язково повинно бути підтверджено копіями документів, що підтверджують витрати. Наприклад, це може бути дублікат квитанції про сплату державного мита.

Просити відшкодувати судові витрати позивача і відповідача можна в будь-який момент. Для цього під час судового засідання сторонам необхідно подати заяву судді, поки він не покинув зал засідань.

Крім того, якщо справа вже закрита і по ній винесено рішення органу правосуддя, можна надати відповідну заяву в канцелярію тієї інстанції, в якій проходило судовий розгляд. Такий документ в обов’язковому порядку повинен містити наступну інформацію: дату проведення останнього судового засідання, на якому було винесено рішення, номер рішення, прізвище судді, який виніс таку постанову, і прохання відшкодувати судові витрати. Зразок такого документа досить просто знайти на стендах у вестибюлі суду.

Витрати – судові витрати, які сторони понесли в процесі правосуддя. Якщо знати свої права, то їх можна дуже просто повернути. Сторона, яка визнана винною, буде зобов’язана відшкодувати всі витрати.

При цьому необхідно розуміти, що для повернення грошей необхідно чітко обгрунтувати свої вимоги. Звичайне небажання платити не може бути достатньою підставою. Природно, всі державні платежі підтверджені матеріалами справи, але якщо ви хочете повернути кошти, витрачені на різні незалежні експертизи, не забудьте підтвердити витрачену суму чеками.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує такі моменти:

• чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;
• чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, а також чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони, або чи викликала справа публічний інтерес;
• поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
• дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки відшкодування судових витрат:

• Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується державним коштом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються державним коштом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
• У разі часткового задоволення позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. За таких умов сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
• Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (тобто залежно від того, на чиєму боці була третя особа).
• Строк, протягом якого суд встановлює розмір судових витрат, що підлягають сплаті (розподілу): розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
• Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Источники:

http://www.kazedu.kz/referat/148938

http://biketet.ru/poradi-ta-sekreti/3505-jak-vidshkoduvati-sudovi-vitrati.html

Відмова відшкодувати судові витрати обмежує доступ до суду

http://bizreview.com.ua/sudovi-vitrati-ponyattya-i-vidi-vidshkoduvannya-ta-rozpodil-sudovih-vitrat/

http://studies.in.ua/ru/grazhdanskoe-processualnoe-pravo-shpargalki/4606-vdshkoduvannya-sudovih-vitrat-storoni-na-korist-yakoyi-uhvalene-sudove-rshennya.html