0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Які ухвали суду не підлягають оскарженню

Аналітика

Верховний Суд: право на оскарження ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінального провадження підтверджено!

20 липня, 2018 Інформаційні листи

Питання незаконності призначення слідчими суддями податкових перевірок у рамках кримінального провадження вперше було піднято ще у жовтні 2016 року в нашому інформаційному листі «Податкові перевірки в рамках кримінального провадження: незаконність і недопустимість, наслідки».

І вже з перших спроб боротьби з такого роду ухвалами правова спільнота зіткнулася із дуже серйозною проблемою – апеляційні суди відмовляли у відкритті провадження за апеляційними скаргами у зв’язку з тим, що ст. 309 КПК України не передбачено право на оскарження такого роду ухвал в апеляційному порядку. Проте КПК України не передбачає ані права слідчих/прокурорів на звернення до слідчих суддів із клопотаннями про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження, ані права слідчих суддів на винесення такого роду ухвал.

Звісно, були колегії суддів апеляційних судів, які підходили до вирішення права на оскарження ухвал про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження з позиції верховенства права, приймали до розгляду та задовольняли апеляційні скарги платників (як описано детальніше в аналітичному матеріалі за посиланням) – проте, переважна більшість суддів апеляційної інстанції намагалися «відхреститися» від такого роду апеляційних скарг і просто відмовляли у відкритті апеляційного провадження за ними.

Такі ухвали про відмову у відкритті провадження були оскаржені в касаційному порядку. І навіть була негативна практика – зокрема, Постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2018 року в справі № 757/2200/17-к, якою суд визнав законною ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу про призначення перевірки в рамках кримінального провадження. Вказана Постанова була явно незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, про що детально викладено в аналітичному матеріалі за посиланням.

Разом із цим, на щастя, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду винесла Ухвалу від 06 березня 2018 року № 51-499км17, якою прийняла рішення про передачу справи за касаційною скаргою на Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою на Ухвалу слідчого судді про призначення перевірки в рамках кримінального провадження ̶̶̶ на розгляд Великої Палати Верховного Суду як таку, що містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З того часу правова спільнота, затамувавши подих, чекала, що ж вирішить Велика Палата Верховного Суду, чи підтвердить вона право на оскарження в апеляційному порядку ухвал про призначення перевірок в рамках кримінального провадження, та чи розгляне взагалі право слідчих суддів на винесення такого роду ухвал.

Статья в тему:  Как узнать подал ли банк в суд украина

23 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду (далі – Велика Палата ВС) винесла Постанову у справі № 243/6674/17-к (міститься за посиланням), якою Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на Ухвалу про призначення перевірки було скасовано і призначено новий розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції (далі – Постанова Великої Палати ВС).

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВС

Відповідно до п. 15 Постанови Великої Палати ВС суд виходив із наступного (цитата):

Тобто Велика Палата ВС виходила з того, що оскільки КПК України не містить правових підстав та порядку винесення слідчими суддями ухвал про призначення перевірок в рамках кримінального провадження – положення ст. 309 КПК України, яке містить перелік ухвал слідчих суддів, що можуть бути оскаржені в рамках досудового розслідування, не повинні застосовуватися до даного випадку.

При цьому щодо застосування норм процесуального права суд у п. 16 Постанови Великої Палати ВС погодився із судом касаційної інстанції, який передав дану справу на перегляд Великої Палати ВС про те, що:

При цьому, надаючи аргументування щодо застосування норм кримінального процесуального права, Велика Палата ВС у п. 20-21 Постанови вказала:

«20. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України, стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження, і зокрема, з забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

21. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК (частина третя статті 392 КПК). Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в КПК є норма, якою це дозволено. Однак Конституційний Суд України, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження (абзац другий підпункт 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010…).

Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали».

При цьому застосування до даного випадку приписів ст. 309 КПК України, яка передбачає, що інші ухвали слідчого судді (право на оскарження яких на досудовому провадженні не передбачено даною нормою) оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді – порушувало б право на ефективний судовий захист. Зокрема, у п. 22 Постанови Велика Палата ВС зазначила, що:

В обґрунтування наведеного Велика Палата ВС навела практику Європейського Суду з прав людини із застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо умов прийнятності апеляційної скарги, зазначивши те, що одним з аспектів «Право на суд» є право доступу до суду, яке не є абсолютним і може підлягати обмеженням (накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги). Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Статья в тему:  Як написати вирок суду

Водночас Велика Палата ВС зазначає, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети, або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі вищевикладеного, Велика Палата ВС у п. 26-28 Постанови прийшла до наступних в и с н о в к і в:

«26. Зважаючи на важливість для суб’єктів, щодо діяльності яких слідчі судді надають дозволи на проведення позапланових перевірок, прав, установлених статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, та враховуючи відсутність надійних процесуальних механізмів захисту прав під час підготовчого провадження, Велика Палата вважає практичним та ефективним право на апеляційний перегляд таких ухвал у стадії досудового розслідування.

27. Оскільки слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області прийняв рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, яке не передбачене КПК, то суду апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на це рішення слід було керуватися приписами частини шостої статті 9 КПК щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК. Однією з таких засад є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК). Зміст цієї засади розкрито у статті 24 КПК, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

28. ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ ЗОБОВ’ЯЗАНІ ВІДКРИВАТИ АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ЗА СКАРГАМИ НА УХВАЛИ СЛІДЧИХ СУДДІВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ НА ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАПЛАНОВИХ ПЕРЕВІРОК».

Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду було нарешті усунуто суперечливість практики стосовно права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про призначення перевірок та фактично підтверджено право осіб на таке оскарження.

ЩОДО САМИХ УХВАЛ СЛІДЧИХ СУДДІВ

Разом з цим, щодо питання незаконності самої ухвали про призначення перевірки в рамках кримінального провадження, про що також було зазначено в касаційній скарзі – Велика Палата ВС зазначила, що суд касаційної інстанції позбавлений права висловлюватися з цього приводу, оскільки суд апеляційної інстанції цих доводів не переглядав і своїх мотивів щодо цього не наводив – відповідно, суд обмежений межами касаційного провадження.

З цього приводу вважаємо, що Велика Палата ВС насправді дала шанс «виправитись» судам апеляційних інстанцій під час розгляду такого роду апеляційних скарг. Так, у Постанові Велика Палата ВС прямо зазначила про те, що винесення ухвал про призначення перевірок не передбачено КПК України.

Зокрема, у п. 14, 15, 21, 27 Постанови Великої Палати ВС зазначено:

«14. …ЖОДНОЮ З НОРМ ПРАВА, наведених слідчим суддею в ухвалі, НЕ ПЕРЕДБАЧЕНЕ його повноваження постановляти ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки.

15. …Однак апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що кримінальна процесуальна норма, якою він керувався, стосується відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами лише на ухвали слідчих суддів, що передбачені КПК….

Статья в тему:  Нужен ли адвокат на заседании суда особым порядком

21. Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали….

27. Оскільки слідчий суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області прийняв рішення про надання дозволу на проведення комплексної позапланової перевірки, яке не ПЕРЕДБАЧЕНЕ КПК…».

Таким чином, Велика Палата ВС фактично встановила ту обставину, що жодною нормою КПК України не передбачено право слідчого судді на призначення перевірки в рамках кримінального провадження. І саме на підставі вказаної обставини було здійснено висновок щодо права на оскарження такого роду ухвал в апеляційному порядку на загальних засадах КПК України, оминаючи приписи ст. 309 КПК України.

У свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII:

Крім того, відповідно до приписів ч. 4 ст. 434-1 КПК України, відповідно до якої:

Тобто суди касаційної інстанції повинні слідувати висновкам щодо застосування норм права, наведених у рішенні Великої Палати ВС – відповідно, автоматично вказане правило стосується і судів першої та апеляційної інстанцій, перегляд рішень яких покладено на Касаційний суд.

Таким чином, наведені висновки щодо застосування норм права, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду, повинні бути враховані судом апеляційної інстанції, і провадження за даною апеляційною скаргою повинно бути відкритим.

Зазначене вважаємо перемогою правової спільноти у бою, який тривав останні 2 роки.

НОВА ПРАКТИКА

Після вказаного рішення Великої Палати ВС, адвокатам КМ Партнери вдалося скасувати Ухвалу слідчого судді про призначення податкової перевірки в рамках кримінального провадження стосовно одного з клієнтів.

Зокрема, Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2018 року в справі № 11-сс/796/3256/2018 суд скасував Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року про призначення податкової перевірки (в ЄДРСР за посиланням), вказавши:

«Але чинний КПК України не містить норм, які б надавали право прокурору чи слідчому звертатися до слідчого судді з клопотаннями про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні, не визначає порядок розгляду таких клопотань та повноважень слідчого судді щодо їх розгляду, а так само ухвалення рішення за результатами розгляду клопотання про призначення позапланової перевірки….

Таким чином, за відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки та встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, на переконання колегії суддів, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, задовольнивши клопотання прокурора, вийшов за межі повноважень, наданих йому чинним кримінальним процесуальним законом, та постановив рішення, яке не передбачено КПК України, а відтак і не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року як така, що постановлена у поза процесуальний спосіб, з порушенням вимог ст. 26 КПК України, тобто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, підлягає скасуванню».

Таким чином, бачимо верховенство права вже в дії в судах апеляційної інстанції й сподіваємося, що слідчі судді наслідуватимуть вказане правозастосування.

Статья в тему:  Кому выгоден суд над тимошенко

Звертаємо Вашу увагу на те, що наведений вище коментар не є консультацією і пропонується з інформаційною метою. В конкретних ситуаціях рекомендується отримання повної фахової консультації.

Практика Верховного Суду щодо оскарження ухвали слідчого судді в апеляційній інстанції

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК України. Це ухвали стосуються:

  • відмови у наданні дозволу на затримання;
  • застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмови в його застосуванні;
  • продовження строку тримання під вартою або відмови в його продовженні;
  • застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмови в його застосуванні;
  • продовження строку домашнього арешту або відмови в його продовженні;
  • застосування запобіжного заходу у вигляді застави або відмови в застосуванні такого заходу;
  • поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмови в такому поміщенні;
  • продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмови в його продовженні;
  • направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмови у такому направленні;
  • арешту майна або відмови у ньому;
  • тимчасового доступу до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності;
  • відсторонення від посади або відмови у ньому;
  • продовження відсторонення від посади;
  • відмови у здійсненні спеціального досудового розслідування;
  • закриття кримінального провадження на підставі частини дев’ятої статті 284 цього Кодексу.

Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 КПК України, про скасування повідомлення про підозру чи відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

Чи можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції ухвали слідчого судді щодо питань, не передбачених чинним КПК?

Аналізуючи практику Верховного Суду питання щодо правильного застосування норм кримінального процесуального закону, які містяться у ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, можна зробити наступний висновок: перелік ухвал, зазначений у статті 309 КПК, розширеному тлумаченню не підлягає.

Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі №757/37346/18-к.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва частково задоволено клопотання адвоката в інтересах особи і встановлено строк в 1 місяць з дня проголошення ухвали для закінчення проведення досудового розслідування та за його результатами прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні за підозрою особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Київський апеляційний суд ухвалою на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на вищезазначену ухвалу слідчого судді, вважаючи, що рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Ухвала слідчого судді, якою частково задоволено клопотання захисника про встановлення строку досудового розслідування і зобов`язання виконання процесуальних дій, не входить до переліку ухвал, передбачених статтею 309 КПК.

Статья в тему:  Суд историческая справка откуда где когда и форма

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України, кожному громадянину гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина 4 статті 399 КПК України визначає: якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог КПК України, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, тож Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Так, у постанові Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18 прокурор обґрунтовував касаційну скаргу тим, що рішення суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у порушення вимог ст. 370 КПК України є невмотивованим. На думку прокурора, чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить прямої заборони на звернення прокурора до апеляційного суду зі скаргою повторно у випадку відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суд не погодився з доводами прокурора та визначив, що апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК.

У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа №646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа №161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження)».

Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції, та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади.

При аналізі міжнародного права та практики ЄСПЛ з питань оскарження ухвал, які не підлягають оскарженню, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 3 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року в справі «Устименко проти України» наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливостями і непереборними обставинами.

Статья в тему:  Что говорить на суде при лишении родительских прав

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд висловив позицію щодо звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз’яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; (Частину першу статті 293 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом № 3538-IV від 15.03.2006)

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.

1. Окремим об’єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції. Однак апеляційному оскарженню підлягають лише ті ухвали, які прямо передбачені в ст.293 ЦПК.

Заперечення проти ухвал, що не підлягають окремому оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду. Тому якщо особа згідна із рішенням суду, але не згідна із ухвалами, які постановляв суд під час розгляду справи, то заперечення проти цих ухвал подати вона не зможе. Адже подавати скаргу на правильне по суті рішення, яке влаштовує особу, було б недоцільним.

Статья в тему:  Справедливый суд как переводится

Таким чином особи, які мають право апеляційного оскарження, передбачені у ст.292 ЦПК, мають можливість викласти в апеляційній скарзі свої заперечення щодо будь-якої ухвали суду першої інстанції, в межах строків, передбачених ч.2 ст.294 ЦПК. Таке їхнє право може бути реалізоване або у формі подання окремої апеляційної скарги на одну із ухвал, передбачених ч.1 ст.293 ЦПК, або шляхом включення своїх заперечень на всі інші ухвали суду першої інстанції до апеляційної скарги на рішення суду.

2. За змістом коментованої статті заперечення на ухвали можуть включатися лише до апеляційної скарги на рішення (а не ухвалу) суду. Тому апеляційні скарги на ухвали, які можуть бути самостійним об‘єктом оскарження, не повині містити заперечень на ухвали, які окремому оскарженню не підлягають.

3. На відміну від ЦПК УРСР 1963р., який не містив вказівки, які саме ухвали перешкоджають подальшому розгляду справи, і дозволяв тлумачити це поняття суду, чинний ЦПК встановлює вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає .

Всі інші ухвали самостійному апеляційному оскарженню не підлягають. Заперечення проти них можуть бути включені в апеляційну скаргу на судове рішення. До них належать, зокрема, ухвали, що стосуються відводу суддям, секретарю судового за­сідання та ін.; про задоволення заяви щодо забезпечення доказів, у тому числі про призначення експертизи; про зняття штрафу або зменшення розміру штрафу; про поновлення процесуальних строків; про допуск або притягнення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; про залишення без руху позовної заяви; про об’єднання позовів; про продовження строку підготовки справи до судового розгляду; про відкладення розгляду справи; про розгляд зауважень на журнал судового засідання та технічний запис судового засідання; про відмову внести виправлення описки або явної арифметичної помилки; про відмову в роз’ясненні рішення; про відмову зупинити провадження в справі; про відмову в наданні відстрочки або розстрочки виконання рішення; про задоволення заяви про перегляд постанов з нововиявлених обстав.

перелік ухвал суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:

відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

забезпечення позову, а також щодо скасування забез печення позову;

повернення заяви позивачеві (заявникові);

відмови у відкритті провадження у справі;

відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

передачі справи на розгляд іншому суду;

відмови поновити або продовжити пропущений про цесуальний строк;

визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

визначення розміру судових витрат;

внесення виправлень у рішення;

відмови ухвалити додаткове рішення;

зупинення провадження у справі;

закриття провадження у справі;

залишення заяви без розгляду;

залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;

видачі дубліката виконавчого листа;

поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

примусового проникнення до житла;

звернення стягнення на грошові кошти, що зна ходяться на рахунках;

заміни сторони виконавчого провадження;

визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

Статья в тему:  Кто такой клерк в суде

рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

повороту виконання рішення суду;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню

окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення (ст. 293 нового ЦПК України).

Не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду, якщо це перешкоджає подальшому розгляду справи. Вони можуть бути оскаржені в апеляційному порядку тільки разом з рішенням суду.

Законодавством детально регламентовані вимоги, пред’явлені до форми і змісту апеляційної скарги (апеляційного подання прокурора). Згідно зі ст.293 ЦПК апеляційна скарга, апеляційне

подання прокурора викладаються чітким машинописним текстом і повинна містити: 1) назву суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора; 2) назву особи, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку; 3) повну і точну назву інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку; 4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; 5) обґрунтування апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; нові факти чи способи доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами; перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; 6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або ЇЇ представником, а апеляційне подання підписується прокурором, що його подав.

До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа.

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора, які не відповідають вимогам ст.293 ЦПК щодо її форми і змісту, а також апеляційна скарга, яка не оплачена державним митом, залишаються без руху, про що суд першої інстанції, до якого надійшла скарга, подання повідомляє суб’єкта оскарження, надаючи йому строк для усунення недоліків. Якщо у встановлений строк недоліки скарги, подання не будуть усунуті, останні вважаються неподаними і повертаються суб’єкту оскарження, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ст.ст. 294, 139 ЦПК).

Новий ЦП К передбачає подачу до суду спочатку апеляційної заяви, а потім — апеляційної скарги. В той же час особа не позбавляється права подати у визначені законом для подання апеляційної заяви терміни апеляційну скаргу

Судові рішення, що можуть бути оскаржені у апеляційному порядку

Рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Якщо апеляційна скарга подана лише на окрему частину рішення суду, зокрема на мотиви рішення, то оскаржуване рішення не набирає законної сили, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до частини ч.ч. 3, 4 ст.303 ЦПК України вправі вийти за межі доводів апеляційної скарги і скасувати рішення суду в повному обсязі [7].

Статья в тему:  Почему суда не тонут

Частина 1 ст. 293 ЦПК України містить перелік ухвал, які можуть бути оскарженні окремо від рішення суду. Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішень суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому, як зазначає Конституційний Суд України, наведений у ст. 293 ЦПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не є вичерпним (п.3.2 мотивувальної частини рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010[8]). Аналізуючи норми ст.293 ЦПК України у взаємозв’язку з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, Конституційний Суд України у підп.2.2. п.2 мотивувальної частини рішення від 28.04.2010 р. № 12-рп/2010, а також у абз.7 підп. 3.2 п.3 мотивувальної частини рішення від 27.01.2010 р. № 3-рп/2010 дійшов висновку про можливість апеляційного оскарження судового рішення у випадках, коли закон не містить прямої заборони на таке оскарження. Наприклад, відповідно до ч.2 ст. 293 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Згідно з ч.3 ст. 158-1 ЦПК України питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за 5 днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Системний аналіз положень ЦПК України свідчить про можливість оскарження й деяких інших ухвал, що не передбачені у ч.1 ст. 293 ЦПК України. Зокрема, можуть бути оскаржені ухвали, зазначені у ч.4 ст.135, ст.ст. 211 та 397 ЦПК України, ухвали про визнання заяви про перегляд заочного рішення неподаною та повернення її заявникові.

Як зазначається в інформаційному листі ВССУ від 27.09.2012 р. № 10-1385/0/4-12 «Про апеляційне оскарження ухвал суду про видачу/відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду та їх розгляд»відповідно до ч. 1 ст. 389-11 ЦПК за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими ЦПК для ухвалення рішення. Системний аналіз ч.4-6 ст. 389-11 ЦПК свідчить, що апеляційному оскарженню підлягає лише ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа, а ухвала суду про видачу виконавчого листа направляється сторонам протягом п’яти днів з дня її постановлення.

Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року,28 квітня 2010 року, 08 липня 2010 року та 02 листопада 2011 року, якими надано офіційне тлумачення пунктів 2, 12, 18, 28 ч. 1 ст. 293 ЦПК щодо забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду, в яких зазначено, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали суду за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом, не дають підстав для висновків про те, що ухвала суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду підлягає апеляційному оскарженню.

Статья в тему:  Черемушкинский суд как доехать

Так, аналіз зазначених рішень Конституційного Суду України свідчить про системний підхід до розуміння змісту ухвал, передбачених ч. 1 ст. 293 ЦПК, і які оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Проте за правилами ст. 389-11 ЦПК рішення суду не ухвалюється, а постановляються ухвали і Конституційний Суд України офіційного тлумачення зазначеної норми процесуального права не надавав.

У зв’язку із викладеним у разі апеляційного оскарження ухвали суду про видачу виконавчого листа на примусове оскарження рішення суду суддя апеляційного суду, а не суд першої інстанції, постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги на підставі ст.ст. 292, 389-11 ЦПК, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 6ист. 297 ЦПК).

Особа, щодо якої постановлено ухвалу про примусове виконання рішення третейського суду (яка не оскаржується), не позбавлена права звернутися до компетентного суду з позовом про скасування рішення третейського суду. При задоволенні такого позову це буде підставою для подання заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (п. 28-1 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у видачі виконавчого листа апеляційний суд керується положеннями ст. 312 ЦПК. Якщо суд першої інстанції при постановленні ухвали порушив норми процесуального права (наприклад, не застосував норму процесуального закону, яку слід було застосувати) або при правильному вирішенні процесуального питання помилково сформулював суть процесуальної дії чи підстави її застосування (тобто неналежно кваліфікував зміст процесуальних відносин, помилково застосувавши певну норму процесуального права), то суд апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції та постановляє власну ухвалу з цього питання (п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК).

У разі, якщо суд першої інстанції порушив порядок, встановлений законом для вирішення процесуального питання, наприклад, якщо була порушена цивільна процесуальна форма вирішення питання, як-то неналежне повідомлення сторін про дату судового засідання чи неправомірне повернення заяви, то апеляційний суд скасовує ухвалу і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст.312 ЦПК).

В апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала суду першої інстанції, якою вирішено питання, що не підлягало розгляду в порядку цивільного судочинства (перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень, який підлягав проведенню в порядку господарського чи адміністративного судочинства або за відсутності для цього передбачених законом підстав тощо) (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

У листі від 12.07.2011 р.[10] Віщій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, враховуючи логіку тлумачення Конституційним Судом України п.п. 2, 12, 18 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, повідомив про необхідність застосування аналогічного підходу при вирішенні питання про прийняття до розгляду апеляційних скарг і щодо інших пунктів ч.1 ст. 293 ЦПК України.

Крім того, роз’яснення щодо апеляційного оскарження ухвали суду надані в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.02.2012 р. № 4-183/0/4-12 «Щодо деяких спірних питань застосування процесуальних норм у зв’язку зі змінами до Цивільного процесуального кодексу України».

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Источники:

Верховний Суд: право на оскарження ухвал про призначення податкових перевірок в рамках кримінального провадження підтверджено!

http://sud.ua/ru/news/publication/153711-praktika-verkhovnogo-sudu-schodo-oskarzhennya-ukhvali-slidchogo-suddi-v-apelyatsiyniy-instantsiyi

http://lawbook.online/protses-ukrajini-tsivilniy/stattya-293-uhvali-yaki-mojut-buti-podani-57098.html

http://sci.house/grajdanskiy-protsess-ukrainyi-scibook/perelik-uhval-sudu-yaki-mojut-buti-oskarjeni.html

http://studopedia.su/10_128372_sudovi-rishennya-shcho-mozhut-buti-oskarzheni-u-apelyatsiynomu-poryadku.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector