0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

Який суд розглядає адміністративні правопорушення

Содержание

Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Перелік органів та посадових осіб, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, наведено в розділі ІІІ КпАП, в якому врегульовано також деякі питання утворення та функціонування цих органів, а також визначено, які справи уповноважені розглядати ті чи інші органи або посадові особи, тобто вирішено питання про підвідомчість справ.

Велика кількість органів (посадових осіб), які мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, обумовлена рядом обставин. Перш за все, галузі управління й існуючі в них відносини істотно відрізняються одне від одного, відзначаються різноманітністю і специфікою. Для того, щоб кваліфіковано вирішувати справи про адміністративні правопорушення, часто необхідно володіти спеціальними знаннями, наприклад, добре знати правила пожежної безпеки, дорожнього руху, ветеринарно-санітарні та ін. По-друге, оперативність та економічність провадження в багатьох випадках забезпечується тим, що стягнення накладають співробітники тих органів, які здійснюють контроль та нагляд за додержанням відповідних правил.

Відповідно до ст.213 КпАП справи про адміністративні правопорушення надано право розглядати таким органам:

1) адміністративним комісіям;

2) виконавчим комітетам селищних, сільських рад;

3) районним (міським) судам (суддям);

4) органам внутрішніх справ, органам державних інспекцій та іншим органам (посадовим особам), уповноваженим на це законодавчими актами України.

Повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення в наш час окремі законодавчі акти надають і деяким іншим органам, які в розділі ІІІ КпАП не названо. Мова йде про місцеві державні адміністрації (ст.25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») та про виконкоми міських рад (ст. 38 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). І в тому, і в іншому випадку говориться про справи, віднесені законом до відання зазначених органів. Разом з тим жоден законодавчий акт подібних повноважень їм не надає, і на практиці реально вони такі справи не розглядають. На нашу думку, у згаданих законах допущено помилку, вірніше, за цими органами закріплено повноваження, яких вони ніколи не здійснювали, так би мовити «на всякий випадок». Для зазначених органів подібні справи є дуже дрібними, до того ж, поняття «місцева державна адміністрація» охоплює систему підрозділів, які всі разом, одночасно діяти не можуть. Тобто в цьому випадку потрібне уточнення – хто від імені місцевої адміністрації здійснює ці повноваження. Отже, реально прийняття законів «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні», на нашу думку, не викликало змін у системі суб’єктів адміністративної юрисдикції.

Органи, яким надано право приймати рішення у справах про адміністративні правопорушення, за об’ємом компетенції розподіляються на дві групи. До першої належать адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад, органи внутрішніх справ і судді. Вони розглядають справи про правопорушення, які вчиняються в різних галузях управління. Другу групу складають державні інспекції, органи транспорту, природоохорони тощо. Повноваження зазначених органів тісно пов’язані з конкретною галуззю управління. Наприклад, органи державного пожежного нагляду уповноважені вирішувати справи про порушення правил пожежної безпеки, митні органи – про порушення митних правил і т. ін.

Рішення про накладення адміністративного стягнення може приймати колегіальний орган або посадова особа. До перших належать адміністративні комісії, виконкоми селищних, сільських рад, суди (хоча на практиці подібні справи колегіальні суди, як правило, не розглядають). Що стосується посадових осіб, то вони вирішують справи від імені відповідних органів в межах наданих їм повноважень і тільки при виконанні службових обов’язків. Коло таких осіб встановлено законодавчими актами України. До них насамперед належать керівники відповідних органів управління та державних інспекцій. Проте в деяких випадках, передбачених законодавством, право накладати стягнення мають і інші посадові особи. Наприклад, за порушення окремих правил дорожнього руху крім начальників відділів (управлінь, відділень) ДАІ або їх заступників накладати стягнення можуть всі співробітники Державтоінспекції, які мають спеціальні звання (ст.222 КпАП).

Статья в тему:  Как отправить факс в суд

Органи (посадові особи) розглядають справи про адміністративні проступки в межах своєї підвідомчості. Встановлення підвідомчості — це розмежування компетенції між органами (посадовими особами). Кожен орган або посадова особа має право розглядати і вирішувати тільки ті питання, які належать до її відання. І тому, коли кажуть, що справа підвідомча якомусь органу, то мають на увазі, що саме цей орган займається цією справою, що його уповноважено вирішувати такі справи. Встановлення підвідомчості справ – спосіб визначення компетенції. В компетенцію входять також і повноваження. Повноваження визначають, що може зробити, які заходи може застосовувати орган (посадова особа), в той час як підвідомчість окреслює межі повноважень за територією та за об’ємом справ, які вирішуються.

Розрізняють два різновиди підвідомчості – предмету та територіальну.

Предметна (видова) підвідомчість – це нормативне вирішення питання про те, якому виду органів доручено розглядати відповідну категорію справ. Цьому в КпАП України присвячено гл.17. Головний критерій закріплення предметної підвідомчості – категорія адміністративних правопорушень. Так, наприклад, законодавством встановлено, що справи про порушення правил пожежної безпеки розглядаються органами, які здійснюють державний пожежний нагляд. Для визначення предметної підвідомчості справ законодавець використовує також і додаткові ознаки. До них належать місце вчинення правопорушення, вік правопорушника.

Під територіальною підвідомчістю розуміється нормативне вирішення питання про те, де (а тому і яким органом) повинна розглядатися конкретна справа. Головне правило територіальної підвідомчості – справа розглядається за місцем вчинення правопорушення. Але з цього правила є винятки: справи, підвідомчі адміністративним комісіям, розглядаються за місцем проживання правопорушників. Крім цього, з деяких категорій справ встановлена подвійна (альтернативна) територіальна підвідомчість. Так, наприклад, справи про порушення правил дорожнього руху можуть розглядатися як за місцем вчинення правопорушення, так і за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника.

Особливе місце серед органів адміністративної юрисдикції займають адміністративні комісії. В той час, як інші органи (внутрішніх справ, державні інспекції, військкомати тощо) здійснюють свою юрисдикційну діяльність поряд з виконанням інших функцій управління – організацією, контролем, наглядом і т. ін., то головне призначення адміністративних комісій – розгляд справ про адміністративні правопорушення.

Адміністративні комісії утворюються районними державними адміністраціями, виконкомами міських, районних в містах, селищних і сільських рад у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря та не менше 6-ти членів комісії. До них входять депутати, представники підприємств, установ, організацій, громадськості. Не можуть бути членами комісій працівники прокуратури, судді, адвокати, а також представники органів, посадові особи яких мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Адміністративні комісії розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених до компетенції інших органів (посадових осіб). Зокрема вони можуть розглядати справи про ряд правопорушень в галузі охорони праці та здоров’я населення, охорони пам’ятників історії та культури, в будівництві та в галузі використання електричної та теплової енергії, в сільському господарстві, в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства, благоустрою і т. ін.

Статья в тему:  Как узнать время заседания суда

В ч.1 ст.218 КпАП дано перелік статей, справи про порушення яких мають право розглядати адміністративні комісії районного та міського рівнів. Об’єм повноважень щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення адміністративних комісій при виконкомах селищних та сільських Рад народних депутатів дещо менший, їх встановлено в ч.2 ст.218 КпАП.

Повноваження виконавчих комітетів селищних і сільських рад щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення схожі до повноважень адміністративних комісій, але дещо вужчі. Компетенцію виконавчих комітетів закріплено в ст.219 КпАП.

Районні (міські) суди (судді) розглядають справи про найбільш серйозні адміністративні проступки, за які передбачено найсуворіші адміністративні стягнення та стягнення, які застосовуються виключно у судовому порядку, – штраф у підвищеному розмірі, оплатне вилучення транспортних засобів, конфіскація, виправні роботи та адміністративний арешт (дрібне розкрадання, порушення правил про валютні операції, дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, порушення правил адміністративного нагляду тощо), а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років (ст.221 КпАП) та про правопорушення, пов’язані з корупцією (Закон України «Про боротьбу з корупцією»).

Органам внутрішніх справ (міліції) надано право розглядати справи про порушення громадського порядку, правил паспортної системи, правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил дозвільної системи та інші правопорушення, які посягають на громадянський порядок та громадську безпеку (ст.222 КпАП). Юрисдикційними повноваженнями в міліції наділено багатьох посадових осіб: начальників та заступників начальників відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальників та заступників начальників органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, прирівнених до відділів (управлінь) внутрішніх справ, начальників лінійних пунктів міліції, а також інших працівників транспортної міліції, які здійснюють нагляд за додержанням відповідних правил, начальників відділень міліції, що є в системі органів внутрішніх справ, дільничних інспекторів (старших дільничних інспекторів) міліції, начальників та заступників начальників відділень (відділів, управлінь, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, командирів та заступників командирів окремих підрозділів дорожньо-патрульної служби, інші працівники Державної автомобільної інспекції, які мають спеціальні звання.

Органи державного контролю та нагляду (державні інспекції) та деякі галузеві органи управління розглядають справи про порушення тих загальнообов’язкових правил, нагляд та контроль за виконанням яких на них покладено. Це органи державного пожежного нагляду, Міністерства праці та соціальної політики України, природоохорони, Міністерства оборони України, державної санітарно-епідеміологічної служби, державного ветеринарного контролю, залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного і міського електротранспорту, зв’язку, Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації і т. ін. (ст.ст.223–244-8 КпАП).

Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність

Зміст

  • 1 Нормативна база
  • 2 Поняття адміністративного правопорушення
  • 3 Ознаки та склад адміністративного правопорушення
  • 4 Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність
  • 5 Поняття і сутність адміністративної відповідальності
  • 6 Поняття та види адміністративних стягнень
  • 7 Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Нормативна база

  • Кодекс України про адміністративні правопорушення

Поняття адміністративного правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (абз. 1 ст. 9 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.(абз. 2 ст. 9 КУпАП).

Ознаки та склад адміністративного правопорушення

Юридичний склад адміністративного правопорушення — це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До цих ознак належать:

  • об`єкт;
  • об`єктивна сторона;
  • суб`єкт;
  • суб`єктивна сторона.
Статья в тему:  Куда перенесли суды донецка

Об’єкт адміністративного правопорушення — це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, яким завдано шкоди адміністративним правопорушенням. Іншими слова­ми, це те, на що спрямовано адміністративне правопорушення.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення — це зовнішні ознаки та обставини які характеризують адміністра­тивне правопорушення.

Суб’єкт адміністративного правопорушення — це особа, яка вчинила адміністративне правопорушення. Суб’єктом адміні­стративного правопорушення може бути фізична особа, яка до­сягла 16-річного віку, та юридична особа незалежно від форми власності.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення — внутрішнє (психічне) ставлення суб’єкта правопорушення до ско­єного діяння і його шкідливих наслідків.

Адміністративному правопорушенню властиві такі загально-правові ознаки:

  • діяння (дія чи бездіяльність);
  • протиправність;
  • суспільна небезпека;
  • загроза громадському порядку;
  • винність;
  • карність.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі статтею 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку (ст. 12 КУпАП).

Відповідно до вимог, установлених пунктом другим частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема, недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку.

Отже, неповнолітня особа у віці від 14 — ти до 16-ти років, — не може бути притягнута до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

В будь-якому разі, згідно з пунктом четвертим частини першої ст. 34 КУпАП — вчинення правопорушення неповнолітнім визнається обставиною, що пом’якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 13 КУпАП передбачено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу:

1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Поняття і сутність адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність є одним із видів юридичної відповідальності, яка встановлюється державою шляхом видання правових норм, які визначають підстави відповідальності, заходи, що можуть бути застосовані до порушників, порядок розгляду справ про правопорушення і виконання зазначених заходів. Вона потребує оформлення відповідними процесуальними документами і здійснюється державою через уповноважені органи шляхом покарання особи відповідно до чинного законодавства.
Адміністративна відповідальність за правопорушення настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративна відповідальність — це реалізація адміністративно-правових санкцій, застосування адміністративних стягнень.

Суть адміністративної відповідальності полягає у впливі, що чинять уповноважені органи або посадові особи на громадянина, який вчинив адміністративне правопорушення і тягне за собою негативні для правопорушника наслідки морального (попередження), матеріального (штраф) або особистого характеру (адміністративний арешт).

Статья в тему:  Як отримати копію вироку суду

Метою цього впливу є виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, в дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як власне правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Поняття та види адміністративних стягнень

Відповідно до ст. 24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:

  • попередження;
  • штраф;
  • оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
  • конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
  • позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
  • громадські роботи;
  • виправні роботи;
  • суспільно корисні роботи;
  • адміністративний арешт;
  • арешт з утриманням на гауптвахті.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.
Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю — тільки як додаткове, інші адміністративні стягнення, можуть застосовуватися тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до ст. 24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

  • зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
  • попередження;
  • догана або сувора догана;
  • передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Відповідно до ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

  • адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;
  • виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;
  • районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;
  • органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Який суд розглядає адміністративні правопорушення

Адміністративний суд. Справи, що розглядають адміністративні суди?

Спочатку почнемо з того, що таке адміністративна справа. Адміністративна справа – або справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення до адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому одна з сторін є орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадова або службова особа та інший суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Адміністративні позови розглядаються у адміністративних судах, адміністративно-позовна заява подається до суду першої інстанції (місцевого адміністративного суду). На даний час адміністративними судами є міські (районні суди).

Публічно правові відносини – відносини у яких подається саме адміністративний позов, тобто коли:

— Відповідач має публічно-владні повноваження, є органом влади або місцевого самоврядування, їх посадовою особою, що виконує владні функції за доручення держави. В КАС називають суб’єктом владних повноважень;

Статья в тему:  Как получить протокол заседания суда

— Є імперативність у правовідносинах, рішення або дії є обов’язковими для особи, що їх оскаржує;

— Домінування публічного інтересу, що виходять за межі самої владної установи, безпосередньо стосується інших осіб.

Адміністративний суд – суд загальної юрисдикції, до компетенції якого КАС віднесено розгляд та вирішення адміністративних справ.

Предметна підсудність адміністративних справ . Які справи розглядають адміністративні суди?

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, місцеві загальні суди, як адміністративні суди розглядають або їм підсудні:

— Адміністративні справи в яких однією із сторін є посадова (службова) особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, що підсудні окружним адміністративним судам;

— Всі адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

Окружним адміністративним судам підсудні справи, у яких однією з сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова або службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Розглянемо деякий приклад, позов щодо оскарження незаконного звільнення з роботи працівника сфери обслуговування КМ має подаватися до цивільного суду. Працівник був прийнятий на роботу не для забезпечення інтересів держави, а був прийнятий для забезпечення власних потреб сфери обслуговування КМ. Інший приклад звільнення з посади чиновника КМ, що займає владні повноваження, є питанням публічної служби в інтересах громади. Такі спори розглядаються у адміністративному суді.

Адміністративний суд не розглядає:

Відповідно до КАС компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

— Справи, що віднесенні до юриспруденції Конституційного Суду України;

— Справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

— Справи про накладення адміністративних стягнень;

— Щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесенні до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення

Одержавши матеріали справи про адміністративне право­порушення, конкретний компетентний орган (посадова особа) адміністративної юрисдикції, що визначені у статтях 218—244 КУпАП, ст. 386 МКУ, іншими законами України, здійснює офіційне вирішення справи та дає правову оцінку діям право­порушника.

На цій стадії орган (посадова особа) вивчає: протокол про адміністративне правопорушення; пояснення особи, що притя­гається до адміністративної відповідальності; пояснення потер­пілих, свідків, якщо вони є; висновки експерта, спеціаліста, показання технічних приладів, речові докази; протоколи про вилучення речей і документів та інші матеріали, що містяться у справі. Вивчення зазначених матеріалів справи дає змогу орга­ну (посадовій особі) на етапі підготовки справи до розгляду вирішити такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали спра­ви про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка при­тягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядаєть­ся відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охо­рони державної таємниці (ст. 249 КУпАП). Справа здебільшого розглядається за місцем вчинення правопорушення (ст. 276 КУпАП). Лише окремі правопорушення, пов’язані з правилами дорожнього руху, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Тому у випадках, коли законом передбачена альтернативна під­судність, питання про те, до якого суду надсилати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповід­ним органом внутрішніх справ.

Статья в тему:  Стих не суди о том чего не знаешь

За місцем проживання порушника розглядаються справи, які підвідомчі адміністративним комісіям.

Справи, пов’язані з придбанням самогону та розпиванням спиртних напоїв у громадських місцях, розглядаються за міс­цем їх вчинення або за місцем проживання правопорушника, а справи про порушення митних правил розглядаються за міс­цезнаходженням митного органу, в зоні якого вчинено право­порушення.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу коле­гіального органу, тобто складу адміністративної комісії чи ви­конкому сільської, селищної, міської ради або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, які розгля­дають справу, оголошують, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права та обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністра­тивне правопорушення.

На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у роз­гляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Засідання колегіального органу (адміністративної комісії, виконкому сільської, селищної, міської ради) у справі про ад­міністративне правопорушення оформляється протоколом, в якому зазначаються: дата і місце засідання; найменування і склад органу, який розглядає справу; зміст справи, що розгля­дається; відомості про явку осіб, які беруть участь у справі; пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх клопо­тання і результати їх розгляду; документи і речові докази, до­сліджені при розгляді справи; відомості про оголошення прий­нятої постанови і роз’яснення порядку та строків її оспорення. Протокол засідання колегіального органу підписується на засі­данні й секретарем цього органу.

Законодавець не встановлює ведення протоколу при роз­гляді справи уповноваженою посадовою особою, оскільки дані відображаються в постанові у справі. Проте фіксація розгляду справи про адміністративне правопорушення у такому проце­суальному документі була б незайвою, адже не всі дані (інфор­мацію, відомості) про порушення можливо включити до опи­сової частини постанови у справі.

Під час розгляду справи орган (посадова особа) з’ясовує:

1) чи було вчинено адміністративне правопорушення;

2) чи винна дана особа в його вчиненні;

3) чи підлягає вона адміні­стративній відповідальності;

4) чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність;

5) чи завдано майнову шкоду;

6) чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу;

7) інші обставини, що мають значення для правиль­ного вирішення справи.

Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) дійде висновку, що у порушенні є ознаки злочину, він передає ма­теріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання (ст. 253 КУпАП).

Загальний строк розгляду справи встановлений в п’ятнадцять днів з дня одержання органом (посадовою особою), правомоч­ним розглядати справу, протоколу про адміністративне право­порушення та інших матеріалів справи (ст. 277 КУпАП), а деякі правопорушення розглядаються й в більш скорочені строки — одна доба, три-, п’яти- і семиденний строк. Наприклад, пору­шення порядку обігу наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; незаконні посів та вирощування снодійного маку чи конопель; незаконне пере­тинання державного кордону, дрібне хуліганство, неповага до суду тощо розглядаються протягом доби. У триденний строк розглядається незаконна торговельна діяльність, порушення законодавства про вибори Президента України і народних де­путатів та ін. У п’ятиденний строк розглядаються справи про дрібне викрадення чужого майна, виготовлення, зберігання са­могону та апаратів для його вироблення тощо. У семиденний строк розглядаються справи, пов’язані з порушенням вико­ристання газу, ефективного використання паливно-енергетич­них ресурсів.

Такі строки розгляду справ про адміністративні правопору­шення характеризують адміністративно-деліктне провадження, з одного боку, як оперативне реагування компетентного органу на вчинення правопорушення, а з іншого боку, спонукають ор­ган (посадову особу) до вчасного, всебічного розгляду справи і притягнення винної особи до адміністративної відповідальності в строк, встановлений ст. 37 КУпАП, а саме протягом двох мі­сяців з дня вчинення (чи виявлення) правопорушення або про­тягом місяця з дня прийняття рішення про відмову в порушен­ні кримінально справи чи її закриття у разі наявності в діях правопорушника ознак адміністративного проступку.

Статья в тему:  Через сколько после суда выплачивают алименты

У процесі розгляду справи орган (посадова особа) зобов’язаний встановити причини та умови, що сприяли вчи­ненню правопорушення, та внести до відповідних органів про­позиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження пропо­зиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію.

Підсумковим процесуальним документом стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення мав би бути про­токол розгляду справи про адміністративне правопорушення.

17.4 Винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) відповідно до ст. 283 КУпАП виносить одну із таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2 про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КУпАП;

3) про закриття справи.

Про порушення митних правил митний орган або суд, що розглядає справу, виносить одну з таких постанов (ст. 391 МКУ): 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накла­дення адміністративного стягнення; 3) про закриття прова­дження у справі; 4) про порушення кримінальної справи про контрабанду. Отже, специфіка суспільних відносин у сфері митної справи накладає відбиток й на розгляд правопорушень у цій сфері.

Постанова про закриття справи виноситься: а) при оголо­шенні усного зауваження відповідно до ст. 22 КУпАП; б) при передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи тру­дового колективу відповідно до ст. 21 КУпАП; в) при передачі матеріалів прокурору, органу досудового слідства чи дізнання відповідно до ст. 253 КУпАП; г) за наявності обставин, перед­бачених ст. 247 КУпАП.

Усі реквізити постанови заповнюються розбірливим почер­ком, державною мовою. Не допускаються закреслення чи ви­правлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанова оголоше­на особі, щодо якої вона винесена.

ЗМІСТ постанови та її форму врегульовано ст. 283 КУпАП. У ній законодавець встановлює основні вимоги до постанови.

Разом із тим, практикою розгляду справ про адміністративні правопорушення відпрацьовано і закріплено у підзаконних нормативних актах органів адміністративної юрисдикції певну форму і зміст постанови у справі про адміністративне правопо­рушення. Вона містить три частини: вступну, описову («Вста­новив»), резолютивну («Постановив»).

У вступній частині вказується число, місяць, рік і місце її винесення, найменування органу, посада, прізвище та ініціали посадової особи, яка розглянула матеріали адміністративно справи і винесла постанову, а також вказуються відомості про особу, щодо якої розглядається справа. Зазначається повністю без скорочень її прізвище, ім’я та по батькові, число, місяць і рік народження, місце народження, фактичне місце проживан­ня особи на час вчинення правопорушення, найменування під­приємства, установи, організації, де вона працює або навчаєть­ся, і посада, вказується документ, який засвідчує особу.

В описовій частині («Встановив») вказується число, місяць, рік, час вчинення правопорушення, прізвище та ініціали осо­би, яка його вчинила. Викладаються обставини і суть вчинено­го правопорушення, встановлені при розгляді справи, зазна­чається стаття КУпАП чи іншого закону України, яка передба­чає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, а також результати заслуховування осіб, які беруть участь у роз­гляді справи, їх пояснення і клопотання, прізвище, ім’я та по батькові, в якості кого бере участь у розгляді справи.

У резолютивній частині («Постановив») вказується прий­няте у справі рішення; про накладення адміністративного стяг­нення (якщо штраф, то вказується сума в гривнях) чи про за­стосування заходів впливу, передбачених ст. 24 КУпАП, або про закриття справи.

У резолютивній частині, якщо одночасно вирішується пи­тання про відшкодування винним майнової шкоди (ст. 40 КУпАП), зазначається розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строки її відшкодування. В ній міститься вирішення питання про вилучені речі й документи, про їх конфіскацію у встановленому порядку, повернення власнику або знищення, про що робиться відповідний запис.

Статья в тему:  Щелковский городской суд как проехать

У постанові міститься вказівка про порядок її виконання та порядок і строк оскарження.

Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у справі про адміністративне правопорушення приймаєть­ся у формі рішення.

Постанова колегіального органу (адміністративної комісії, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради) прий­мається простою більшістю голосів членів колегіального орга­ну, присутніх на засіданні.

Постанова підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу — головуючим на за­сіданні, секретарем цього органу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгля­ду адміністративної справи. Копія постанови не пізніше трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постано­ву винесено.

Якщо копія постанови вручається особі, притягнутій до ад­міністративної відповідальності, особисто, то в постанові вка­зується дата її вручення і ставиться підпис правопорушника.

Копія постанови у той самий строк вручається або надси­лається потерпілому, батькам неповнолітніх правопорушників або особам, що їх замінюють, чи іншим заінтересованим осо­бам на їх прохання. У постанові зазначається дата і ставиться підпис особи, яка її отримала.

Якщо копія постанови надсилається правопорушнику, по­терпілому чи іншим заінтересованим особам поштою, то про це у постанові робиться відповідна помітка і вказується дата направлення копії постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення з метою забезпечення громадського осуду правопорушників може бути доведена до відома громадськості, власників підпри­ємства, керівників установ і організацій у випадках та порядку, встановлених ст. 286 КУпАП.

Які відносини регулює адміністративне і кримінальне право. Які правопорушення називають адміністративними.

Гіпермаркет Знань>>Правознавство>>Правознавство 9 клас>>Правознавство: Які відносини регулює адміністративне і кримінальне право. Які правопорушення називають адміністративними. За які адміністративні проступки відповідають неповнолітні

Адміністративні правопорушення

Школяр, водій мопеду, порушив Правила дорожнього руху, не пропустив пішоходів на позначеному пішохідному переході. Деся-шкласниця, відсвяткувавши своє шістнадцятиріччя, протягом шести місяців не подавала документи для отримання паспорта громадянки України. Після футбольного матчу юнаки-фанати влаштували на вулиці безлад, голосно співали непристойні пісні, порушували громадський порядок. Пасажир не сплатив за проїзд в автобусі.

Що, на вашу думку, спільного в цих ситуаціях?

1. Адміністративні правопорушення.
У всіх випадках ідеться про адміністративні правопорушення. Протиправну, винну дію чи бездіяльність, за яку передбачено адміністративну відповідальність, називають адміністративним правопорушенням (проступком). Основним правовим актом, яким установлено відповідальність за адміністративні правопорушення, є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Адміністративні правопорушення надзвичайно різноманітні, нони можуть стосуватися будь-якої сфери людського існування — Правил дорожнього руху чи протипожежних правил, громадського порядку на вулицях і санітарних правил тощо. У всіх випадках порушуються норми та правила, установлені державою. Стягнення також накладають державні органи. Будь-яке адміністративне правопорушення завдає певної шкоди.

Визначте, які правила порушували особи в прикладах, наведених на початку параграфа. Яку шкоду вони завдали? Наведіть приклади інших правопорушень і визначте шкоду, яку вони завдають.

Які ж ознаки характерні для адміністративного правопорушення?

Воно завжди порушує норми права, є протиправним. Якщо скоєне особою порушення надзвичайно неприємне, але воно порушує не правові норми, а моральні або релігійні тощо, — про адміністративне та й будь-яке інше правопорушення не йдеться.

Обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення є винність особи, яка його скоїла. Деякі правопорушення особа здійснює свідомо, розуміючи, що вона порушує встановлені правила. Навряд чи можуть бути неумисними згадані на початку параграфа дії горе-вболівальників — вони добре розуміють, що порушують громадський порядок, але нехтують вимогами закону. А от порушення Правил дорожнього руху водієм може бути і неумисним -якщо він не помітив дорожній знак, що обмежував швидкість, або випадково забув удома водійське посвідчення. Однак навіть коли особа скоїла правопорушення неумисно, з необережності, вона може бути притягнута до відповідальності за скоєне. При цьому адміністративне правопорушення матиме місце лише у випадку, коли його скоїть особа, яка може нести за це відповідальність. До адміністративної відповідальності може бути притягнута особа, яка досягла 16 років. До відповідальності не може бути притягнута особа, яка внаслідок психічної хвороби, іншого захворювання не може розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Статья в тему:  Как оплатить долг по суду

І ще одна обов’язкова ознака адміністративного правопорушення Ноно завдає певної шкоди людям, суспільству, державі. Шкода може бути різною: матеріальною (знищення або пошкодження речей), фізичною (поранення людини) або моральною.

Види шкоди: Матеріальна, Фізична, Моральна.

Шкоду завдають і кримінальні правопорушення — їх називають злочинами. У багатьох випадках вони подібні до адміністративних правопорушень, однак їх відрізняє ступінь суспільної небезпеки, рівень шкоди, яку вони завдають.

Подій перевищує швидкість і його зупиняє міліція — ВІН порушує Правила дорожнього руху. Це адміністративне правопорушення. Якщо внаслідок перевищення швидкості станеться аварія, у якій люди отримають поранення, це вже буде злочин. Нецензурні висловлювання на вулиці — дрібне хуліганство — адміністративне правопорушення, а якщо хулігани влаштують опіку, і пм більше чинитимуть опір правоохоронцям чи звичайним полям, які спробують зупинити бешкетників, ЇХНІ ДІЇ розцінюють як злочин. Навіть крадіжка залежно від завданої шкоди може бути або адміністративним правопорушенням, або злочином. Отже, суттєво відрізнятиметься і рівень відповідальності.

2. Хто розглядає справу про адміністративні правопорушення.
Правопорушення тягне за собою адміністративну відповідальність, Хто ж повинен розглянути те, що сталося, хто повинен прийняти рішення про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення?

Українське законодавство надає право розглядати справи про адміністративні правопорушення багатьом посадовим особам та органам.

Ознайомтеся з витягом з Кодексу України про адміністративні правопорушення та визначте, які органи та посадові особи уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Чи доводилося вам мати справу з тим, що рішення щодо відповідальності за адміністративні правопорушення приймають інші органи?

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 213. Органи (посадові особи) уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських Рад народних депутатів;
2) виконавчими комітетами селищних, сільських Рад народних депутатів;
3) районними (міськими) судами (суддями);
4) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Це цікаво:
У м. Айдахо Фоллс (США) кожен, хто досягнув 88 років, автоматично втрачає право їздити на мотоциклі.
Алабамська влада підійшла до питання водіння автомобіля ще більш радикально: вона оголосила незаконним водіння автомобіля із. зав’язаними очима.
У Каліфорнії доведеться нести відповідальність, якщо буде зафіксована швидкість вашого велосипеда більша ніж 65 миль на годину (104 км/год). Там також заборонено переходити дорогу на руках.
У Неваді заборонено їхати по автостраді на верблюді.
У Ванкувері (штат Вашингтон) усі транспортні засоби повинні мати на борту. якір для термінового гальмування.

Напевно, ви помітили, що в Кодексі зазначено: «інші органи (посадові особи)». Можливо, вам доводилося мати справу з дійми контролерів у міському транспорті чи на залізниці? Розгляньте справу про адміністративні правопорушення мають право органи податкової адміністрації, митні органи, органи державного пожежного нагляду, органи рибної та лісової охорони тощо. Кожен із цих органів уповноважений розглядати справи та притягати правопорушників до адміністративної відповідальності в тій сфері, яку він контролює: контролери — за безкоштовний проїзд, податківці — за порушення податкового законодавства, органи рибної та лісової охорони — справи щодо браконьєрів тощО. Необхідно знати, що в разі скоєння адміністративного правопорушення складається відповідний протокол. Той, кого звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, має право ознайомитися з протоколом, внести свої зауваження, пояснення, а мри розгляді справи та винесенні рішення про стягнення має право користуватися послугами адвоката.

Статья в тему:  Щелковский городской суд как проехать

3. Адміністративні стягнення.
Скоєно правопорушення. Уповноважений орган розглянув справу. Час приймати рішення. Якщо особа визнана винною в скоєнні правопорушення, до неї застосовують адміністративне стягнення.

Запропонуйте, які стягнення, на вашу думку, доцільно застосовувати щодо осіб, які скоїли адміністративні правопорушення.

Ознайомтеся з витягом із Кодексу України про адміністративні правопорушення та порівняйте перелік, наведений у ньому, з пропорціями, які було внесено вами.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.

Як ви бачите, закон передбачає досить широкий вибір адміністративних стягнень. При цьому закон визначає також розміри цих стягнень. Так, адміністративний арешт може тривати до п’ятнадцяти діб і призначається тільки судом, тривалість виправних робіт як адміністративного стягнення не може перевищувати двох місяців. Для кожного правопорушення Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено перелік стягнень, які можуть бути застосовані в цьому випадку. Однак визначити стягнення, яке потрібно застосовувати в конкретному випадку, повинен той орган, який розглядає справу.

Відповідальність за адміністративні правопорушення настає з 16 років, але для неповнолітніх установлені особливі правила. Так, щодо неповнолітніх не може в будь-якому випадку застосовуватися адміністративний арешт. Крім того, закон передбачає, що до неповнолітніх можуть застосовуватися спеціальні заходи впливу, які не є адміністративними стягненнями, але можуть вплинути на неповнолітнього правопорушника.

Ознайомтеся з витягом із Кодексу України про адміністративні правопорушення та порівняйте заходи впливу, що застосовується щодо неповнолітніх, і раніше названі адміністративні стягнення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 241. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2)попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Дуже часто адміністративне правопорушення стає першим кроком до більш серйозних правопорушень — злочинів. Саме тому жодне адміністративне правопорушення не може залишатися непокараним.

У житті ми маємо справу з адміністративними правопорушеннями. Відповідальність за адміністративні правопорушення настає з 16 років. Адміністративне правопорушення відрізняється від злочину меншим ступенем суспільної небезпеки. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються різними державними органами залежно від виду правопорушення. За скоті правопорушення на винну особу накладається адміністративне стягнення. До неповнолітніх також можуть застосовуватися спеціальні заходи впливу, передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення.

Запам’ятайте: адміністративне правопорушення, адміністративні стягнення.

Правознавство. 9 клас. О.Д.Наровлянський

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Источники:

http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/admin_pravo/027.php

http://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%90%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

http://yurporada.kiev.ua/uk/poradi-iurist-v/adm-n-strativniy-sud.html

http://studies.in.ua/admnstrativne-procesualne-pravo-ukrainu/2000-rozglyad-spravi-pro-admnstrativne-pravoporushennya.html

http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%AF%D0%BA%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D1%80%D0%B5%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8E%D1%94_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D1%96_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE._%D0%AF%D0%BA%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%8E%D1%82%D1%8C_%D0%B0%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8.

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector