0 просмотров
Рейтинг статьи
1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд
Загрузка...

З яких частин складається рішення господарського суду

Рішення господарського суду

Судове рішення є ключовим інститутом господарського про­цесуального права і об’єктивно визнається найважливішим видом судових документів. Природно, що цей інститут завжди був в центрі уваги практиків та науковців.

Судове рішення — це процесуальний документ, що приймаєть­ся суддею (у разі вирішення спору колегіальнобільшістю го­лосів суддів) за результатами обговорення усіх обставин справи, ухвалюється у письмовій формі від імені України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

Інститут судового рішення складається з декількох елементів. Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально, — більшістю голосів суддів. Жодний із суддів не має права утриму­ватись від голосування. Головуючий суддя голосує останнім.

Суддя, який не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов’язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Рішення господарського суду викладається письмово, ухва­люється іменем України. Воно складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У ст. 84 ГПК детально характеризується зміст рішення.

У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді, представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина повинна містити стислий виклад вимог пози­вача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом.

Мотивувальна частина містить обставини справи, що були встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції шодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

І нарешті, резолютивна частина має містити висновок про за­доволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не повинен залежати від настання або ненастання якихось обставин.

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення иказується: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов’язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню, до яких може належати основна заборгованість за матеріальні цін­ності, виконані роботи та надані послуги, неустойка, штраф, пеня та збитки; найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми; перелік майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження; найменування, номер і дата виконав­чого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку, а також сума, що не підлягає списанню.

Статья в тему:  Как получить права на управление маломерными судами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

6.4. Рішення господарського суду

При вирішенні господарського суду по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення викладається в письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

— визнати недійсним повністю чи в певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

— виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

— зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання;

— стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

— відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Прийняте рішення оголошується суддею в судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набуває чинності після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення господарського суду складається зі вступної, описової, мотивуючої і резолютивної частини (ч. І ст. 84 ГПК) (додаток Q, R).

У вступній частині зазначаються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб. При розгляді справи на підприємстві про це також зазначається у вступній частині рішення.

Описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій, виконаних господарським судом.

У мотивуючій частині зазначаються обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийняте рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково за кожною із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). Уявляється також, що результативна частина рішення не повинна викладатися альтернативною (наприклад, стягти у відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку – звернути стягнення на належне йому майно). Якщо такі альтернативні вимоги містяться в позовній заяві, господарський суд має визначити предмет позову і вирішити спір залежно від характеру зобов’язань відповідача.

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується: найменування сторони, на користь якої вирішений спір, і сторони, з якої здійснене стягнення грошових сум або яка зобов’язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню, найменування рахунку, з якого підлягають стягненню грошові суми; точне найменування майна, його визначальні ознаки, вартість цього майна; місце його знаходження; строк виконання рішення, якщо воно накладається на сторони, або про видачу наказу про примусове виконання рішення (додаток S): найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку, а також сума, що не підлягає стягненню[53].

Статья в тему:  Как узнать решение суда по кредиту

Прийняте господарським судом рішення складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.

Вступна частина рішення включає в себе найменування і склад господарського суду, який прийняв рішення, номер справи, дату і місце його розгляду, найменування осіб, які беруть участь у справі, предмет спору, прізвища та повноваження присутніх в засіданні осіб.

описова частина рішення складається з короткого викладу позовної заяви, відзиву на нього та інших, пояснень, а також заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі.

У мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, які встановив господарський суд, що підтверджують ці обставини докази, а також доводи, на підставі яких господарський суд відхиляє ті чи інші докази, представлені сторонами, і не застосовує законодавства, на яке посилалися особи, що беруть участь у справі. Тут же робиться вказівка ??на закони та інші нормативні акти, якими керувався суд при ухваленні рішення. У мотивувальній частині рішення також вказується про зміну позивачем предмета, розміру і підстави позову, про визнання або невизнання позову відповідачем.

Резолютивна частина рішеннямістить висновки про задоволення чи відмову в задоволенні кожного заявленого позовної вимоги (ст. 153 ГПК). 8 резолютивної частини рішення також можуть міститися відомості, передбачені ст. 154-159 ГПК.

Після прийняття господарським судом рішення його резолютивна частина оголошується головуючим в тому ж засіданні, в якому розглядалася справа. Головуючий також доводить до відома. осіб, які беруть участь у справі, інформацію про те, коли вони можуть ознайомитися з вмотивованим рішенням (в необхідних випадках складання мотивованого рішення може бути відкладено на строк до трьох днів), і роз’яснює їм порядок оскарження прийнятого господарським судом рішення

Згідно ст. 161 ГПК, прийняте господарським судом рішення вступає в законну силу після закінчення терміну на його касаційне оскарження і опротестування, якщо воно не було чи опротестоване. Якщо його не скасовано з направленням справи на новий розгляд — то з моменту винесення рішення касаційною інстанцією.

Рішення Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь вступає в силу з моменту його оголошення в судовій інстанції (ст. 161 ГПК).

За загальним правилом, рішення господарського суду виконується після його вступу в законну силу, проте в ст. 162 ГПК наведено перелік рішень та ухвал господарського суду, які підлягають негайному виконанню.

До вказаними рішеннями і визначень відносяться:

1) рішення про визнання недійсними актів державних та інших органів;

2) рішення про оголошення економічної неспроможності (банкрутства);

3) рішення про задоволення інших вимог, якщо відповідач визнав позов або коли негайне виконання судових актів прямо передбачено законодавчим актом;

Статья в тему:  В какой суд обращаться при невыплате заработной платы

4) визначення про затвердження мирової угоди, якщо сторони не передбачили інше в мировій угоді.

Господарський суд може допустити негайне виконання повністю або в частині рішень про присудження грошових сум за векселем, чеком або іншого цінного паперу, справжність якого не заперечується 392

відповідачем, а також по всіх інших справах, якщо уповільнення у виконанні рішення може привести до значного збитку для стягувача або унеможливити саме виконання (ст. i62 ГПК).

Відповідно до ст. 164 ГПК господарський суд у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення надсилає його особам, які беруть участь у справі, рекомендованим листом з повідомленням або вручає під розпис.

У разі незгоди з прийнятим рішенням зацікавлена ??сторона має право подати касаційну скаргу, а прокурор — протест, в відповідну касаційну інстанцію через господарський суд прийняв рішення (ст. 176 ГПК), протягом десяти днів з моменту його прийняття (ст. 177 ГПК).

Згідно ст. 178 ГПК, касаційна скарга (протест) повинна

містити вказівки на:

1) найменування касаційної інстанції господарського суду, якою адресується скарга (протест);

2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу (протест), і осіб,

беруть участь у справі;

3) найменування господарського суду, який прийняв рішення, на яке подається скарга (протест), номер справи та дату прийняття рішення, предмет спору;

4) вимоги особи, яка подала скаргу (протест) із зазначенням на порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права ;.

5) невідповідність викладених у рішенні висновків з фактичними обставинами справи;

6) перелік доданих до скарги (протесту) документів;

7) буде подаватися додаткова касаційна скарга (протест) до розгляду її касаційної інстанцією.

Касаційна скарга підписується подала її стороною або її представником (представник докладає до касаційної скарги довіреність, що підтверджує його повноваження на подачу скарги), і протест — прокурором.

До касаційної скарги і протесту додаються документи, що підтверджують факт надсилання копії зазначених документів іншим особам, які беруть участь у справі, а до касаційної скарги — документ, що підтверджує факт сплати державного мита (ст. 178 ГПК).

Згідно ст. 186 ГПК, касаційна інстанція господарського суду розглядає справу в касаційному порядку протягом десяти днів з моменту його надходження. Зазначений строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів головою господарського суду або його заступником у випадках розгляду справи особливої ??складності.

Справа в касаційній інстанції розглядається судом у складі не менше трьох суддів. Починається розгляд з доповіді головуючого в судовому засіданні або одного з суддів. У доповіді коротко викладається суть справи, оголошується рішення господарського суду першої інстанції, зміст касаційної скарги та відгуків на неї. Далі виступає особа подала касаційну скаргу, а також беруть участь у справі особи, в певній господарським судом послідовності (ст. 183 ГПК).

До винесення касаційною інстанцією постанови особа, яка подала скаргу, має право відмовитися від неї (ст. 184 ГПК), позивач може відмовитися від позову, сторони можуть укласти мирову угоду, однак касаційна інстанція господарського суду може не прийняти відмову від позову і не затвердити мирову угоду (ст. 185 ГПК).

Згідно ст. 188 ГПК, касаційна інстанція господарського суду, розглянувши справу, має право:

1) залишити рішення господарського суду першої інстанції без зміни, а необґрунтовану касаційну скаргу (протест) — без задоволення;

Статья в тему:  Кому подчиняется районный суд

2) скасувати рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції;

3) скасувати рішення господарського суду першої інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

4) змінити рішення господарського суду першої інстанції;

5) скасувати рішення господарського суду першої інстанції та припинити провадження у справі або залишити позов (заяву) без розгляду повністю або в частині.

Розгляд справи в касаційній інстанції закінчується прийняттям постанови, яке підписується усіма суддями касаційної інстанції господарського суду. Зміст постанови визначено в ст. 193 ГПК.

Постанова касаційної інстанції вступає в законну силу з моменту його прийняття і направляється особам які беруть участь у справі рекомендованим листом з повідомленням або вручається під розпис (ст. 195 ГПК).

Порядок подачі документів на розгляд господарських спорів.

Ст. ст. 123, 124 ГПК Республіки Білорусь.

Позовна заява, підписана позивачем або його представником, подається до господарського суду в письмовій формі з копіями за кількістю відповідачів.

У позовній заяві мають бути зазначені:

1. найменування господарського суду до якого подається заява;

2. ім’я (найменування осіб), які беруть участь у справі, їх поштові адреси і банківські реквізити;

3. ціна позову, якщо позов підлягає оцінці;

4. обставини, на яких грунтуються позовні вимоги;

5. докази, що підтверджують підстави позовних вимог;

6. розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

7. вимоги позивача з посиланням на акти законодавства Республіки Білорусь, а при пред’явленні позову до кількох відповідачам — вимоги до кожного з них;

8. відомості про дотримання досудового порядку врегулювання спору, коли це передбачено законодавчими актами для даної категорії спорів або договором;

9. інші дані, що випливають з вимог актів законодавства, необхідні для вирішення питання про прийняття позовної заяви;

10. перелік доданих до позовної заяви документів.

У позовній заяві зазначаються та інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

У позовній заяві можуть зазначатися клопотання про забезпечення позову, про вчинення господарським судом дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду, і інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Ст. 124. (документи, що додаються до позовної заяви).

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1. сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;

2. дотримання досудового порядку врегулювання спору з відповідачем, коли це передбачено законодавчими актами або договором;

3. обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До позовної заяви також повинен бути прикладений текст ненормативного акта, якщо він заперечується.

У заяві прокурора, державних чи інших органів, які звернулися до суду в передбачених законодавством випадках на захист державних або громадських інтересів, а також захист інтересів юридичних осіб, індивідуальних підприємців та інших осіб, має міститися обгрунтування того, в чому полягає державний чи громадський інтерес, яке право порушено, а також посилання на акти законодавства. У разі звернення до господарського суду в інтересах інших осіб додається письмова заява, що підтверджує їх згоду на пред’явлення позову в їх інтересах. Якщо позовна заява підписана представником позивача, додаються довіреність або інший документ, що засвідчує його повноваження на пред’явлення позову.

До заяви про спонукання укласти, змінити договір додається проект договору.

Права і обов’язки сторін, що беруть участь у справі.

Статья в тему:  Как заполнить жалобу в европейский суд

Ст. 39. ГПК Республіки Білорусь.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

1) знайомиться з матеріалами справи, робити виписки з них;

2) заявляти відводи;

3) подавати докази і брати участь в їх дослідженні;

4) з дозволу господарського суду задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам і експертам;

5) заявляти клопотання;

6) давати письмові та усні пояснення господарському суду, наводити свої доводи по всіх виникаючих в ході розгляду справи питань;

7) заперечувати проти клопотань і доводів інших осіб, які беруть участь у справі;

8) оскаржувати судові акти;

9) користуватися іншим процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Особи, які беруть участь у справі, повинні сумлінно користуватися усіма належними їм процесуальними правами.

Особи, які беруть участь у справі про економічну неспроможність (банкрутство), користуються правами і несуть обов’язки сторін, за винятками, встановленими законодавчими актами про економічну неспроможність (банкрутство).

Особи, які беруть участь у справі, несуть процесуальні обов’язки, в разі невиконання яких настають наслідки, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

О некоторых вопросах практики исполнения решений, определений, постановлений хозяйственных судов Украины

ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 28.03.2002 р. N 04-5/365

Господарські суди України

Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України

1. Відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Отже, дата видачі наказу має співпадати з датою набрання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 ГПК , а строк дії наказу повинен відповідати статті 118 ГПК , згідно з якою цей строк має становити три роки.

2. За змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або у касаційному порядку, апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобов’язати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами статті 122 ГПК .

4. Згідно із статтями 66 та 67 ГПК господарський суд вживає заходів до забезпечення позову шляхом винесення відповідної ухвали. У пункті 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчим документом є, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом. Отже, ухвала господарського суду (у тому числі апеляційної та касаційної інстанції) про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, включаючи накладання арешту на майно або грошові кошти, підлягає виконанню органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень відповідно до вимог статей 2, 3 і 6 Закону України «Про виконавче провадження» , а наказ при цьому не видається.

5. Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.

Статья в тему:  Кто снял фильм суд чести сканворд

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов’язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 2 ГПК .

6. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК , вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови.

В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано стороною, державним виконавцем після винесення ухвали або постанови апеляційною чи касаційною інстанцією, питання про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання цієї ухвали чи постанови вирішує господарський суд першої інстанції.

Ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» , тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, затверджується виключно господарським судом першої інстанції шляхом винесення відповідної ухвали. Цю ухвалу не може бути оскаржено у встановленому для інших ухвал порядку.

7. Згідно з вимогами статті 121 1 ГПК зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції. Тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не вправі зупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.

8. За змістом статті 121 2 ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв’язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. В той же час відповідно до положень статті 121 2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону .

Встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

В ухвалі про час і місце розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби господарському суду слід зобов’язувати заявника надіслати копію скарги цьому органові, іншій стороні виконавчого провадження або прокурору. Невиконання цього припису ухвали не є перешкодою для розгляду скарги, однак може бути підставою для його відкладення.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Статья в тему:  Где находится первомайский суд в бишкеке

9. Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець має право звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення такого рішення чи змісту документа.

Господарський суд першої інстанції, який видав наказ, зобов’язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз’яснення рішення чи змісту наказу. Роз’яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами статті 89 ГПК .

В ухвалі про роз’яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

VI. РІШЕННЯ І УХВАЛИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

Види постанов господарського суду і їхнє значення

Постанова господарського суду — це оформлений у письмову форму акт застосування права у виді мотивованого судження з питань, що виникають у ході розгляду і вирішення господарської спору, виконання і перегляду судових актів господарським судом.

Ті постанови господарського суду, якими вирішується матеріально-правова спір сторін по-суті, називаються рішеннями.

Постанови, якими вирішуються окремі процесуальні питання, що виникають при порушенні і розгляді господарської спору або при виконанні прийнятих господарським судом рішень, називаються ухвалими.

Ті процесуальні акти, якими оформляються результати перегляду постанов господарського суду в апеляційному або касаційному порядку, а також у порядку нагляду, іменуються постановами.

Рішення господарського суду є найважливішим заключним актом господарського процесу, що підводить підсумок великої і часом досить складної роботи судді, суду, сторін і інших осіб, що беруть участь у справі, по з’ясуванню дійсних обставин даної справи, досягненню законної угоди по суперечці між сторонами. У цьому акті найбільше чітко відображаються результати всієї діяльності господарського суду. У своєму рішенні господарський суд дає відповідь на виниклу між позивачем і відповідачем правову суперечку з урахуванням конкретних обставин і відповідно до діючого законодавства. У цьому акті одержують захист законні права й інтереси організацій, а також громадян-підприємців, господарська спір яких вирішується господарським судом.

Таким чином, рішення господарського суду — це постанова суду першої інстанції, яким вирішується матеріально-правова вимога позивача до відповідача, спір сторін по-суті, що є актом захисту порушених прав або прав, що заперечуються, або охоронюваних законом інтересів сторін господарського процесу.

Сутність судового рішеннявиявляється у впливі на матеріальні правовідносини і виражається в тому, що рішення владне підтверджує взаємини суб’єктів матеріального права (наявність або відсутність правовідносини, її перетворення) або інші правові обставини в непозовних справах, усуває їхня спірність, створює правову можливість безперешкодної реалізації права або охоронюваного законом інтересу і тим самим робить їм захист. Рішення суду обов’язково для всіх і підлягає неухильному дотриманню і виконанню.

Сила судового рішення спочиває на авторитеті судової влади і нормах матеріального права, застосовуваних судом при вирішенні конкретної спору. Суд норми права і правовідносини не створює, він застосовує норми права , підтверджує наявність або відсутність, перетворення правовідносини, реалізуючи в разі потреби санкцію правової норми. Судове рішення є правовою підставою примусу, реалізованого у виконавчому виробництві.

Статья в тему:  Чем грозит неявка на суд по лишению прав

Судове рішення у всіх випадках, незалежно від того, задоволена вимога або в ній відмовлено, впливає на поводження суб’єктів матеріальних правовідносин: усі повинні діяти відповідно до розпоряджень, що містяться в судовому рішенні.

Головна ознака рішення господарського суду — вирішення ним справи по-суті. Зміст і значення рішення господарського суду розуміються в науковій літературі по-різному.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що поняття рішення господарського суду розкривається в ряді його істотних ознак, узятих у сукупності. По-перше,рішення — акт органа судової влади. По-друге,це правозастосовчий акт, що містить у собі одночасно наказ і підтвердження. Наказ у рішенні господарського суду являє собою прояв владного характеру рішення господарського суду, підтвердження в рішенні відображає усунення господарським судом спору про право і констатацію наявності матеріально-правових відносин, суб’єктивних прав і обов’язків. Рішення господарського суду як правозастосовчий акт виступає як акт індивідуального піднормативного регулювання. У цьому змісті рішення господарського суду, так само як і будь-який інший правозастосовчий акт, виступає як юридичний факт матеріального і процесуального права, входячи елементом у численні фактичні склади. По-третє,рішення господарського суду є процесуальним актом — документом, оскільки виноситься у визначеній формі й у визначеному законом порядку, повинне мати зазначені в законі зміст і реквізити.

Значення судового рішення полягає в наступному: 1) рішення припиняє суперечки про право через її розгляд по-суті і завершує судочинство в справі; 2) відновлює законність, порушену однієї зі сторін, упорядковує і вносить стабільність у відносини господарського обороту; 3) здійснює профілактичні функції правосуддя, має превентивне значення, запобігаючи можливість виникнення аналогічних суперечок надалі; 4) рішення Вищого господарського суду України мають значення судового прецеденту, що орієнтує правозастосовчу, а в ряді випадків і нормотворчу практику.

Порядок прийняття й оформлення рішень

Порядок ухвалення рішення в господарському суді залежить від особливості конкретних справ, у якому складі суду вони розглядаються, відносини самих учасників спору до процесу і їхньої участі в засіданні і т.п. Однак у якому би порядку не вирішувалась спір в господарському суді, за участю або без участі сторін, одноосібово суддею або в колегіальному складі, її рішення завжди приймається в тому же засіданні, у якому розглядалася справа.

Приступаючи до винесення рішення, господарський суд зобов’язаний 1) оцінити докази на предмет відносності та допустимості; 2) визначити, які обставини, що мають значення для справи, варто вважати встановленими, а які — не встановленими; 3) вирішити, на підставі яких законів або інших нормативних актів підлягає вирішенню дана спір; 4) установити, які права й обов’язки осіб, що беруть участь у справі; 5) вирішити, чи підлягає позов задоволенню; 6) визначити, чи є необхідність додатково досліджувати докази або продовжити з’ясування обставин, що мають значення для справи, і в цих цілях відновити розгляд справи.

У залежності від обставин справи, що з’ясувалися, господарський суд, приймаючи рішення, вправі:

1) визнати недійсним цілком або у визначеній частині зв’язаний із предметом спору договір, що суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це мається клопотання зацікавленої сторони;

Статья в тему:  Малиновский суд одесса как доехать

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку особи, що порушила зобов’язання;

4) стягувати в доход Державного бюджету України з боку, що порушила терміни розгляду претензії, штраф у розмірі, установленому ГПК України або відповідно до законів, що визначають порядок досудового врегулювання спору в конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за відхилення від здійснення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстрочити виконання рішення (ст. 83 ГПК України).

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 18.09.1997 р. 02-5/289, приймаючи рішення по спору, господарський суд повинний мати на увазі наступне:

1. виходити в разі потреби за межі позовних вимог (п. 1 частини другий ст. 83 ГПК) господарський суд вправі незалежно від дотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору в цій частині. У цьому випадку одночасно повинний бути вирішене питання про стягнення недоплаченої позивачем державного збору;

2. вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з боку, господарський суд повинний об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують уваги, ступеня виконання зобов’язання, неналежного виконання або невиконання зобов’язання, наслідків порушення договору й ін. Необхідно також мати на увазі, що частина друга статті 205 Цивільного кодексу України не містить посилання на майнове положення сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з боку особи, винної в порушенні зобов’язань. Пункт 3 частини другої статті 83 ГПК не може застосовуватися у випадках, коли позивач вимагає відшкодування збитків, стягнення сум недоплати й ін;

3. стягуючи з відповідача штраф за порушення терміну розгляду претензії (ст. 9 ГПК і п. 4 частини другої статті 83 ГПК), господарський суд повинний обчислювати її, виходячи із суми претензії, у межах, установлених ст. 9 ГПК. Штраф, передбачений пунктом 4 частини другої статті 83 ГПК, підлягає стягненню незалежно від обґрунтованості претензійних вимог. Підставою для її стягнення є тільки порушення терміну розгляду претензії або залишення її без відповіді. Стягуючи цей штраф, господарський суд не вправі застосовувати пункт 3 частини другий ст. 83 ГПК, у якому мова йде про неустойку (штраф, пеня) тільки за порушення матеріально-правового зобов’язання;

4. у випадку порушення відповідачем вимог ст. 59 ГПК щодо напрямку відзив господарський суд має право стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф, передбачений п. 5 частини другий ст. 83 ГПК. Таким чином, якщо відповідач у встановлений термін направив господарському судові відзив на позовну заяву, але не приклав до нього документів, що підтверджують заперечення проти позову, те ці обставини не дають підстав для стягнення з відповідача штрафу, установленого п. 5 частини другої статті 83 ГПК.

Рішення господарського суду приймається ім’ям України і складається з 1) вступної, 2) описової, 3) мотивувальної і 4) резолютивної частин.

У вступній частинівказуються 1) найменування господарського суду, 2) номер справи, 3) дата ухвалення рішення, найменування сторін, 4) ціна позову, 5) прізвище судді (суддів), 6) представників сторін, прокурора й інших осіб, що брали участь у засіданні, 7) посаді цих осіб. При 8) розгляді справи на підприємстві, в організації про це також указується у вступній частині рішення.

Статья в тему:  Какими были право и суд в средневековой европе

Описова частинаповинна містити 1) короткий виклад вимог позивача, 2) відзив на позовну заяву, пояснень і клопотань сторін і їхніх представників, інших учасників судового процесу, 3) опис дій, виконаних господарським судом (огляд і дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування).

У мотивувальній частині вказуються 1) обставини справи, установлені господарським судом; 2) причини виникнення спору; 3) докази, на підставі яких прийняте рішення; 4) зміст письмової угоди сторін, якщо вона досягнута; 5) доводи, по яких господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їхньої пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; 6) законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; 7) обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частинаповинна містити 1) висновок про задоволення позову або 2) про відмовлення в позові цілком або частково по кожному з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання яких-небудь обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються:

1. найменування сторони, на користь якої вирішена спір, і сторони, з яких зроблене стягнення грошових сум або яка зобов’язана виконати визначені дії, термін виконання цих дій, а також термін сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення;

2. розмір сум, що підлягають стягненню (підставної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи і зроблені послуги, неустойки, штрафу, пені і збитків, а також штрафів, передбачених у ГПК України);

3. найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми;

4. найменування майна, що підлягає передачі і місце його перебування (по суперечці про передачу майна);

5. найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безперечному порядку (по суперечці про визнання цього документа не підметом виконанню), а також сума, що не підлягає списанню (ст. 84 ГПК України).

По суперечці, що виникла при висновку або зміні договору, у резолютивній частині вказується рішення по кожній спірній умові договору, а по суперечці про спонуку укласти договір — умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на представлений позивачем проект договору.

При задоволенні заяви про визнання акта недійсним у резолютивній частині вказуються найменування акта й органа, її що видав, номер акта, дата її видання, чи визнається акт недійсним цілком або частково (у якій саме частині).

У резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення державного збору з бюджету.

Якщо в справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні вказується, як вирішена спір у відношенні кожного з них.

При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

Рішення викладається в письмовій формі і підписується всіма суддями, що беруть участь у засіданні (ст. 82 ГПК України). Прийняте рішення повинне бути оформлене і розіслано сторонам, прокуророві, що бере участь у господарському процесі, третім особам не пізніше п’яти днів після їхнього прийняття або вручаються їм під розписку (ст. 87 ГПК України).

Дата добавления: 2015-09-07 ; просмотров: 1440 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

Источники:

http://studopedia.com.ua/1_316163_rishennya-gospodarskogo-sudu.html

http://lawbook.online/protses-ukrajini-gospodarskiy/rishennya-gospodarskogo-sudu-53949.html

http://um.co.ua/14/14-8/14-85698.html

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SD02018.html

http://helpiks.org/5-7649.html

Ссылка на основную публикацию
Статьи c упоминанием слов:
Adblock
detector